Статистичні індикатори соціально-економічного становища населення України

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський Національний Економічний Університет

Спеціальність 08. 03. 01 “Статистика”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Статистичні індикатори соціально-економічного становища населення України

Дзюба Ірина Володимирівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі статистики Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Пальян Зінаїда Оганесівна,

Київський національний економічний університет, доцент кафедри статистики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Герасименко Сергій Сергійович,

ВНЗ “Національна Академія Управління”, завідувач кафедри обліку, аудиту та статистики

кандидат економічних наук

Гладун Олександр Миколайович,

Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України, провідний науковий співробітник відділу соціально-демографічної статистики

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, кафедра обліку та аудиту, м. Київ

Захист відбудеться “ 9 ” червня 2005 року о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги 54/1, ауд. 201.

Автореферат розіслано “ 6 ” травня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ______________ О.Д. Шарапов

Размещено на http://www.allbest.ru

Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. З набуттям Україною незалежності, формуванням нової стратегії розвитку державної статистики, втіленням євроінтеграційної політики відбулися якісні зміни у підходах до визначення категорії рівня життя та структурні зміни в оцінці життєвого рівня населення. На даному етапі розвитку в українському суспільстві здійснюється перехід від категорії життєвого рівня, що характеризує ступінь задоволення потреб, до категорії, яка визначає можливості суспільства із забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку людини. Переосмислення ролі цієї узагальнюючої категорії особливо в рамках міжрегіональних і міжнародних порівнянь вимагає нових механізмів статистичної оцінки та характеристики життєвого рівня населення.

Наукова проблема полягає у безпосередньому визначенні, оцінюванні та порівнянні життєвого рівня населення, який через свою складну структуру не піддається абсолютному та однозначному вимірюванню. Але інформація про рівень життя від цього не стає менш необхідною, вона є підґрунтям для розробки та втілення ефективної стратегії соціально-економічного розвитку. Вона потрібна для вивчення взаємозв'язків між макроекономічною політикою і тенденціями, що спостерігаються в демографічній сфері, використовується при оцінюванні змін і визначенні бажаних досягнень у соціальній сфері, є засобом для оцінки ефективності політики уряду. Порівнюючи рівні життя різних груп населення, оцінюють ступінь соціально-економічної диференціації суспільства. Регіональний аналіз життєвого рівня населення виявляє розбіжності в умовах життя, динаміка показників рівня життя об'єктивно характеризує ефективність соціально-економічних перетворень у суспільстві.

Розробка узагальнюючого інтегрального показника рівня життя населення складає одне з найважливіших завдань всієї соціальної статистики. Оскільки перелік показників рівня життя надзвичайно великий, їхня структура і зміст змінюються разом із розвитком соціальних відносин у суспільстві, розробка інтегрального показника призводить до необхідності вирішення цілого ряду доволі складних методологічних проблем.

Питаннями методології дослідження життєвого рівня займалися такі радянські та українські вчені, як Абалкін Л.І., Бобков В.Н., Жеребін В.С., Капустін Є.І., Майєр В.Ф., Можина Н.О., Рабкіна М.Є., Райцин В.Я., Римашевська Н.М., Сигов І.І. та ін. Свій внесок у вирішення теоретичних та практичних аспектів проблеми вимірювання й оцінювання рівня життя населення в Україні зробили Базилюк О.В., Богиня Д.П., Бондар І.К., Гєєць В.М., Григорович Н.В., Даниленко О.І., Калачова І.В., Кваснюк Б.Є., Кір'ян Т.М., Лібанова Е.М., Лукінов І.І., Мандибура В.О., Новиков В.М., Онікієнко В.В., Осипова І.І., Пирожков С.І., Тімофеєв В.О., Шишкін В.І. та ін. Разом з тим на сьогодні не існує єдиної системи показників рівня життя, залишаються невирішеними проблеми методологічного та методичного характеру щодо розрахунку окремих індикаторів та побудови узагальнюючого показника життєвого рівня.

Розробка узагальнюючого показника рівня життя здійснювалась у двох напрямках. Перший ґрунтується на використанні окремих показників, що певною мірою дають узагальнюючу характеристику рівня життя. Зокрема, пропонуються показники стану економіки (ВВП, національний доход, чистий національний прибуток, індекс споживчих цін), демографічні показники (дитяча смертність, загальний коефіцієнт смертності, середня очікувана тривалість життя при народженні) та деякі відносні показники домогосподарств (частка витрат на харчування в загальних витратах домогосподарств, співвідношення середньодушового сукупного доходу і раціонального бюджету, відношення середньодушового сукупного доходу до прожиткового мінімуму). Однак вони є частковими, а не інтегральними показниками, і не завжди виступають однозначними індикаторами. Більшість з цих показників дуже опосередковано пов'язані з життєвим рівнем і мають умовну порівнянність у міжнародних зіставленнях.

Другий напрямок визначення узагальнюючої оцінки - розробка синтетичного інтегрального показника рівня життя на основі окремих показників із використанням різних статистичних методів. Одним з таких прийомів є різноманітні варіанти ранжування регіонів за окремими характеристиками життєвого рівня та визначення середнього рангу, який не відбиває фактичної різниці між рівнями життя населення регіонів, а лише впорядковує їх за цим показником. Широкого застосування в якості інтегральних показників рівня життя набули синтетичні індекси. Однак їх розрахунок потребує наукового обґрунтування системи вихідних показників, їх стандартизації, зважування та форми агрегування в інтегральну оцінку. Від цього залежить інформативність індексу, адекватність та легкість інтерпретації результатів, а також рівень витрат на інформаційне забезпечення розрахунків.

Проекція проблеми дослідження і порівняння рівня життя зі світового масштабу в розрізі окремих країн до масштабу України в розрізі її регіонів покладена в основу проведеного дослідження. Категорія соціально-економічного становища населення запропонована як базова характеристика рівня життя, а Україна представлена в розрізі її територіально-адміністративних одиниць.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності з планом науково-дослідної роботи кафедри статистики Київського національного економічного університету (тема: “Методологія і методика статистичного аналізу соціально-економічних явищ і процесів”, державний реєстраційний номер 0100 U 006873).

Особисто автором запропоновано категорію соціально-економічного становища населення для характеристики життєвого рівня, сформовано систему статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення, розроблено методологію багатовимірного оцінювання соціально-економічного становища населення регіонів України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методології багатовимірного оцінювання та регіонального порівняння соціально-економічного становища населення України для формування адекватної стратегії державного управління.

Виходячи з мети дослідження, були визначені наступні задачі:

узагальнити досвід вивчення життєвого рівня населення, розглянути його еволюцію та розкрити структуру і взаємозв'язки окремих характеристик життєвого рівня;

сформулювати сутність соціально-економічного становища населення як об'єкту статистичного дослідження, визначити його місце в системі категорій життєвого рівня;

сформувати систему статистичних показників та індикаторів для оцінки соціально-економічного становища населення України;

визначити адекватність існуючих підходів багатовимірного оцінювання при побудові інтегральної характеристики соціально-економічного становища населення України;

обґрунтувати прийоми коректного регіонального порівняння за умов існуючого територіально-адміністративного поділу в Україні;

розробити методологію побудови інтегральної статистичної оцінки соціально-економічного становища населення України на підставі експериментальних розрахунків;

застосувати розроблену методологію для оцінки та порівняння диференціації соціального та економічного становища населення регіонів України.

Об'єктом дослідження виступає соціально-економічне становище населення України. статистичний індикатор економічний населення

Предметом дослідження є статистичні індикатори як інструмент аналізу соціально-економічного становища населення.

Методи дослідження. Результати дисертаційного дослідження досягнуті за допомогою методів групування, нормування, адитивного агрегування, кореляційного аналізу, методу головних компонент, ранжування, факторного та кластерного аналізу, а також табличного і графічного методів. Інформаційною базою дослідження є дані статистичної звітності Держкомстату України та особисті розрахунки автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці методології багатовимірного оцінювання соціально-економічного становища населення України, виходячи з існуючої інформаційної бази та відповідно до інформаційних потреб.

Отримані результати полягають в наступному:

вперше:

обґрунтовано систему статистичних індикаторів, на основі якої побудована інтегральна оцінка соціально-економічного становища населення;

розроблено методологію декомпозиції інтегральної оцінки, що уможливило типологію регіонів України за компонентами.

одержали подальший розвиток:

категорія соціально-економічного становища населення як об'єкт статистичного дослідження;

методологія проведення регіональних порівнянь;

удосконалено:

методологію багатовимірного оцінювання складних соціально-економічних явищ та процесів.

Практичне значення отриманих результатів полягає у використанні результатів дослідження в процесі побудови адекватної соціально-економічному становищу населення типології регіонів, при формуванні регіонально диференційованої соціально-економічної політики України, обґрунтуванні розподілу бюджетних коштів і розробки заходів стратегії подолання регіональної диференціації та підвищення досягнутого життєвого рівня населення.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практику діяльності управління соціальної статистики Державного комітету статистики України (довідка № 05/2-1-8/20а від 16.08.2004 року).

Теоретичні та методологічні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Київського національного економічного університету при викладанні дисципліни “Соціальна статистика” (довідка від 25.08.2004 року).

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження були апробовані та обговорювались на науково-практичній конференції з нагоди Дня працівників статистики “Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, Державна академія статистики, обліку та аудиту, 2003 рік); на третій міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень - 2004” - секція “Регіональна економіка” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 2004 рік).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в шести роботах загальним обсягом 3,3 д.а., з них чотири праці - у наукових фахових виданнях (2,5 д.а.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи - 187 сторінок машинописного тексту. Дисертація містить 24 таблиці на 30 сторінках, 26 рисунків на 24 сторінках, 3 додатки на 20 сторінках. Список використаних джерел включає 130 найменувань на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі розглядаються нові теоретичні, науково-методичні та практичні розробки по вдосконаленню методології оцінювання та порівняння рівня життя населення України, що дозволить більш ефективно застосовувати інтегральні оцінки життєвого рівня населення в практиці соціально-економічних регіональних досліджень.

У вступі розкривається сутність наукової проблеми, стан її дослідження. Обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано основну мету та завдання роботи, визначено об'єкт та методи дослідження. Викладено рекомендації щодо практичного використання основних положень дисертації і доведена їх наукова новизна.

У розділі 1 - “Теоретичні засади обґрунтування статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення” - представлено загальні засади обґрунтування статистичних індикаторів як предмету дослідження, результати узагальнення досвіду оцінки життєвого рівня, обґрунтування категорії соціально-економічного становища населення та формування структурної моделі її статистичної оцінки.

При соціально-економічних дослідженнях поняття індикатору може бути використане в різних контекстах. Сам термін “індикатор” широко використовується в якості сучасного синоніму поняття “показник”. Однак він також має і власне тлумачення: індикатор - це доступна спостереженню та вимірюванню характеристика (ознака) досліджуваного об'єкта, яка в процесі дослідження “заміщує”, віднаходить інші характеристики, що звичайно недоступні спостереженню та вимірюванню (латентні ознаки).

Статистичні індикатори соціально-економічного становища населення - це сукупність статистичних показників, що характеризують недоступну безпосередньому спостереженню, кількісному виміру та якісному аналізу багатовимірну категорію соціально-економічного становища населення. При цьому статистичні індикатори як інструмент соціально-економічних досліджень можуть виступати у двох формах: 1) “природний” індикатор, яким може бути окремий статистичний показник; 2) синтетичний індикатор, представлений певною математичною конструкцією, комбінацією статистичних показників чи “природних” індикаторів.

Наукове обґрунтування статистичних індикаторів для застосування в соціально-економічних дослідженнях включає такі етапи (рис. 1):

формування концептуальної сутнісної моделі досліджуваного явища в контексті конкретної суспільної науки;

побудова системи статистичних показників для характеристики “індикаторних” понять, сформульованих на основі аспектної структури сутнісної моделі явища;

обґрунтування окремих статистичних показників як індикаторів досліджуваного явища;

обґрунтування методу агрегування сформованої сукупності “природних” індикаторів до “штучного” індикатору - узагальнюючої характеристики досліджуваного явища.

Відправним моментом дослідження є обґрунтування категорії соціально-економічного становища населення та побудова її сутнісної моделі.

Обґрунтування необхідності введення в дослідження категорії соціально-економічного становища населення закладене в розгляді еволюції категорії та підходів вивчення життєвого рівня. Рівень життя характеризується опосередковано за допомогою синонімічних понять, таких як добробут, вартість, умови та якість життя населення, які оцінюють лише окремі аспекти життєвого рівня. Потреба у більш загальних, адекватних і всеохоплюючих знаннях про рівень життя залишається незадоволеною.

Одним з головних завдань вивчення життєвого рівня населення є розробка інтегральних показників, придатних для порівняльного аналізу. В цьому контексті дослідження життєвого рівня знаходиться на перетині двох протилежних напрямків розробки узагальнюючої характеристики:

врахування максимального числа аспектів для всеохоплюючої оцінки життєвого рівня;

використання лише базових, більш вагомих аспектів.

Оптимальним варіантом може бути розробка узагальнюючої характеристики рівня життя через розширення існуючих часткових характеристик в розрізі їх складових новими аспектами з урахуванням їхньої інформативності та можливості статистичної оцінки (рис. 2).

Сформована таким чином нова характеристика рівня життя буде ширшою за часткові, але вужчою за всеохоплюючу характеристику рівня життя. В даному дослідженні базовою характеристикою життєвого рівня визначено соціально-економічне становище населення.

Соціально-економічне становище населення - це структурна комбінація з окремих складових категорії рівня життя, що за ознаками об'єктивності та доступності інформації є більш придатними для статистичного дослідження ніж інші. За змістом соціально-економічне становище населення - це багатовимірна категорія, що характеризує демографічну, соціальну, економічну ситуацію і відповідні обставини життя населення. Категорія соціально-економічного становища населення може бути використана як базова характеристика життєвого рівня в будь-якій країні чи групі країн. При цьому аспектна модель її дослідження буде формуватись відповідно до конкретних завдань і можливостей проведення такого дослідження. Зокрема в Україні пропонується його обмежити макроекономічним, демографічним аспектами категорії життєвого рівня та соціальним аспектом в розрізі наступних мікроаспектів: витрати та споживання населення; зайнятість; умови праці; житлові умови; освіта; охорона здоров'я; екологія; соціальна напруга в суспільстві

Подальше обґрунтування статистичних показників та формування на їх основі інтегрального показника орієнтовано на проведення регіональних порівнянь соціально-економічного становища населення України засобами існуючої інформаційної бази.

У розділі 2 - “Методологія статистичної оцінки соціально-економічного становища населення України” - обґрунтовано вихідний перелік статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення, розкрито сутність існуючих методик багатовимірного оцінювання, проілюстровано їх результатами експериментальних розрахунків інтегрального показника та обґрунтовано методику інтегральної оцінки соціально-економічного становища населення, орієнтовану на регіональні порівняння в Україні.

З показників рівня життя населення, наявних у наукових і методологічних матеріалах, відповідно до сформованої сутнісної моделі в дослідження соціально-економічного становища населення мають бути включені пріоритетні індикатори, що носять інтегральний характер, відповідають вимогам міжнародних стандартів, розраховуються за єдиними методологічними підходами, формуються на базі існуючих інформаційних ресурсів і статистичної бази і можуть бути отримані без додаткових фінансових витрат. При цьому слід вирішити не лише проблему адекватності побудованої системи, але й скорочення числа показників задля розширення можливостей й підвищення зручності використання такого аналізу. Вихідними положеннями при цьому були:

Відібрані статистичні показники є індикаторами соціально-економічного становища населення, а не просто характеристиками окремих його аспектів.

Інформаційне забезпечення дослідження соціально-економічного становища населення регіонів України повністю засноване на існуючій інформаційній базі Державного комітету статистики України, через що можливість розрахунку та порівняння інтегральної оцінки в динаміці залежить від сталості інформаційної бази за структурою показників і методологією їхнього обрахунку.

Таким чином було сформовано вихідну ознакову сукупність з 33-х статистичних показників - гіпотетичну модель дослідження, яку потрібно пристосувати до реальної сукупності одиниць - регіонів України.

Оскільки метою порівняльного регіонального аналізу є визначення саме регіональних відмінностей у соціально-економічному становищі населення до статистичних індикаторів при формуванні остаточної ознакової сукупності висувалась вимога наявності певної варіації (коефіцієнт осциляції більше 1). Якщо варіація ознак незначна, розмежування регіонів на рівні агрегації буде досить умовним, особливо, якщо брати до уваги, що вихідні дані для регіонального аналізу - вже є агрегованими (усередненими) на рівні регіонів.

Після формування ознакової множини постає питання статистичної грамотності регіонального порівняння. Регіональний розріз України включає 24 області, АРК (в минулому Кримська область), м. Київ та м. Севастополь, включені в перелік регіонів на основі їх адміністративного статусу. Головна загроза при проведенні дослідження за повним переліком регіонів полягає у ймовірності викривлення аналітичних результатів внаслідок грубих помилок - викидів, які спричинені саме нетиповістю окремих одиниць сукупності.

Передумовою проведення багатовимірного регіонального порівняння соціально-економічного становища населення України є наявність більш-менш однорідної сукупності регіонів. В роботі пропонується здійснення робастичної перевірки досліджуваної сукупності регіонів щодо наявності викидів даних та грубих помилок.

Робастична перевірка на грубі помилки та викиди за допомогою T-критерію Грабса за більшістю статистичних показників, що увійшли в модель, підтвердило гіпотезу про необхідність виключення з дослідження м. Києва як одиниці сукупності, що спричинює викиди.

Виключення атипових одиниць можна уникнути перерахунком значень показників для таких одиниць на більш типові і проведення дослідження за повним переліком робастичних оцінок. Але гіпертрофовані значення статистичних показників для м. Києва не є помилками, вони дійсно мають місце, і в разі їх перерахунку на типові значення не відповідатимуть дійсності, суперечитимуть формальній логіці: столиця країни завжди буде центром усіх процесів в суспільстві.

Перевірка більш простого формального прийому T-критерію Грабса на основі L- та E- критерію Г.Тітьєна і Г.Мура також підтвердила цей висновок.

Інша проблема з м. Севастополем, для якого окремі статистичні показники взагалі не обраховуються ДКСУ, а фіксуються в цілому для АРК включно з м. Севастополем. Тим більше, при виключенні з переліку регіонів м. Києва (адміністративний статус - столиця України) принциповим є виключення м. Севастополя (місто спеціального статусу).

Таким чином, регіональний аналіз обмежується 25-ма регіонами: 24 області та Автономна Республіка Крим.

На основі фактичних даних для 27-ми та 25-ти регіонів України за 2000-2001 роки проведено експериментальні розрахунки різних варіантів побудови багатовимірної інтегральної оцінки. Отримані науково-практичні результати дозволили виявити переваги та недоліки окремих підходів обґрунтування системи вихідних індикаторів, їх вагових коефіцієнтів, форм стандартизації та агрегування в інтегральну оцінку соціально-економічного становища населення регіонів України.

В розрізі етапів побудови інтегральної оцінки отримані основні науково-практичні результати можуть бути представлені наступним чином:

Передумовою коректного регіонального порівняння є однорідність досліджуваної сукупності елементів - регіонів, в зв'язку з чим багатовимірне порівняння соціально-економічного становища населення України доцільно проводити за скороченим переліком регіонів;

Методом обґрунтування вихідної системи індикаторів вибрано апріорний сутнісний аналіз досліджуваного явища. Для спрощення інтегральної оцінки з ознакової множини виключаються показники, значення яких практично не варіюють по сукупності регіонів ();

Стандартизація статистичних індикаторів фактичним варіаційним розмахом найбільше відповідає меті регіональних порівнянь - виявленню територіальної диференціації соціально-економічного становища населення України;

Статистичні індикатори соціально-економічного становища населення пропонується агрегувати в інтегральну оцінку як рівновагомі, враховуючи міжнародну практику розрахунку ІЛР, а також неоднозначність результатів експертного методу та факторного аналізу при обґрунтуванні вагових коефіцієнтів;

Побудова синтетичного індексу в формі середньої арифметичної зі стандартизованих значень статистичних індикаторів, об'єднаних в оцінки окремих аспектів, забезпечує прозорість розрахунків та простоту аналітичних висновків.

Зазначені методологічні положення, узагальнені в методологію багатовимірного оцінювання та порівняння, дозволяють отримати адекватні результати порівняння соціально-економічного становища населення регіонів України.

У розділі 3 - “Типологія регіонів України на підставі статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення” - досліджується практичне застосування розробленої методології побудови інтегральної оцінки соціально-економічного становища населення в Україні для порівняння життєвого рівня та здійснення регіональної типології.

На основі апріорного якісного аналізу категорії соціально-економічного становища населення, використовуючи в якості критерію коефіцієнт осциляції (), за даними 2001 року обґрунтовано остаточну сукупність з 22-х статистичних індикаторів для оцінки та порівняння соціально-економічного становища населення регіонів України. В результаті порівняльний аналіз соціально-економічного становища населення України в розрізі регіонів проводився за наступним переліком індикаторів:

валова додана вартість у розрахунку на одну особу, грн.;

середньомісячний грошовий доход у розрахунку на одну особу, грн.

середньомісячні грошові витрати та заощадження у розрахунку на одну особу, грн.;

частка сукупних витрат на харчування, %;

частка сукупних витрат на оплату житлово-комунальних послуг, %;

інвестиції в основний капітал в розрахунку на одну особу, грн.;

коефіцієнт смертності немовлят;

демографічне навантаження загальне;

захворюваність на активний туберкульоз, хворих на 100 тис. населення;

чисельність ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на тис. середньорічного населення;

захворюваність населення на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю та наркотичних речовин, хворих на 100 тис. населення;

рівень зайнятості населення, %;

коефіцієнт злочинності, кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. наявного середньорічного населення;

кількість самогубств, на тис. осіб населення;

заборгованість населення по сплаті житлово-комунальних послуг, питома вага власників із заборгованістю понад 3 місяці;

рівень безробіття за методологією ДКСУ, %;

кількість загиблих на виробництві, осіб на тис. працюючих;

чисельність потерпілих на виробництві, осіб на тис. працюючих;

коефіцієнт введення житла, м2 на 100 тис. населення;

викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря, кг на одну особу;

споживання свіжої води, тис. м3 на одну особу;

токсичні відходи, тон в розрахунку на одну особу.

Питання статистичної коректності, від якої залежить обґрунтованість результатів порівняння регіонів України за соціально-економічним становищем населення, вирішене на користь проведення дослідження за скороченим переліком - 25 регіонів без м. Києва та м. Севастополя.

Агрегування стандартизованих фактичним варіаційним розмахом 22-х індикаторів в інтегральну оцінку соціально-економічного становища населення здійснюється у вигляді синтетичного індексу за схемою середньої арифметичної простої. Отримані значення інтегральної оцінки є підґрунтям для порівняння соціально-економічного становища населення регіонів України

При цьому розраховуються проміжні оцінки за індикаторами окремих аспектів соціально-економічного становища населення: економічна, демографічна, оцінка охорони здоров'я, зайнятості, соціальної напруги, умов праці, житлових та екологічних умов (табл. 1).

Зокрема високий рівень соціальних індикаторів у Волинській та Вінницькій областях був нівельований у загальній інтегральній оцінці соціально-економічного становища населення досить посередніми економічними характеристиками, тим самим визначивши їх як регіони зі сприятливим соціально-економічним становищем населення. Полтавська, Запорізька та Житомирська області програють за характеристиками житлових умов, а Закарпатська та Луганська - за показниками зайнятості, Кіровоградська та Тернопільська - за демографічними характеристиками, Донецька область програє іншим регіонам за житловими, екологічними умовами та умовами праці. Для Луганської області, крім характеристик зайнятості, підвищеної уваги потребують житлові умови, умови праці та послаблення соціальної напруги в суспільстві.

Показово, що в інтегральній оцінці соціально-економічного становища населення співвідношення соціальних та економічних індикаторів становить приблизно 3 до 1 і відповідає складній структурі соціального аспекту життя населення та підвищенню значення цього аспекту в межах соціально-орієнтованої ринкової економіки. Отримана методологія багатовимірного оцінювання забезпечує прозорість розрахунків, легкість аналізу й змістовної інтерпретації результатів дослідження. Вона дозволяє проводити коректне регіональне порівняння соціально-економічного становища населення України в умовах існуючої інформаційної статистичної бази.

Наступним етапом аналізу регіональних відмінностей має бути розгляд соціально-економічного становища населення в розрізі двох його складових - окремо соціального та економічного становища населення. Складові розраховуються за формулою середньої арифметичної простої зі стандартизованих на варіаційний розмах статистичних індикаторів. Економічна складова охоплює індикатори економічного аспекту, а соціальна складова поєднує в собі індикатори демографічної ситуації, охорони здоров'я, зайнятості, соціальної напруги, умов праці, житлових умов та екологічної ситуації, що відібрані з 22-х індикаторів соціально-економічного становища населення

Таблиця 1

Інтегральна оцінка соціально-економічного становища населення регіонів України в розрізі проміжних оцінок окремих аспектів, 2001 р.

Регіони	Проміжні оцінки окремих аспектів соціально-економічного становища населення	Інтегральна оцінка
	Економічна	Демографічна	Охорони здоров'я	Зайнятості	Соціальної напруги	Умов праці	Житлових умов	Екологічних умов
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Волинська	0,306	0,648	0,871	1,000	0,711	0,803	0,541	0,682	0,695
Вінницька	0,310	0,544	0,812	0,877	0,583	0,887	0,458	0,775	0,656
Київська	0,467	0,566	0,510	0,497	0,527	0,829	1,000	0,813	0,651
Харківська	0,468	0,833	0,787	0,652	0,453	0,909	0,322	0,626	0,631
Львівська	0,345	0,525	0,864	0,594	0,736	0,941	0,377	0,621	0,625
Закарпатська	0,342	0,851	0,908	0,198	0,514	0,987	0,480	0,667	0,618
Одеська	0,646	0,568	0,349	0,545	0,633	0,870	0,515	0,700	0,603
Полтавська	0,436	0,621	0,786	0,561	0,459	0,890	0,281	0,643	0,585
Хмельницька	0,246	0,581	0,750	0,471	0,625	0,837	0,399	0,669	0,572
Запорізька	0,663	0,648	0,646	0,519	0,445	0,807	0,015	0,825	0,571
АРК	0,306	0,652	0,582	0,578	0,538	0,807	0,250	0,803	0,564
Чернівецька	0,226	0,574	0,944	0,000	0,724	1,000	0,379	0,668	0,564
Миколаївська	0,467	0,821	0,424	0,497	0,560	0,831	0,104	0,719	0,553
Тернопільська	0,215	0,352	0,887	0,037	0,655	0,959	0,614	0,666	0,548
Рівненська	0,223	0,571	0,838	0,380	0,550	0,944	0,126	0,676	0,538
Івано-Франківська	0,285	0,242	0,879	0,348	0,644	0,846	0,496	0,553	0,537
Черкаська	0,281	0,484	0,782	0,481	0,448	0,862	0,267	0,686	0,536
Херсонська	0,347	0,743	0,490	0,390	0,419	0,733	0,276	0,802	0,525
Дніпропетровська	0,668	0,552	0,379	0,695	0,354	0,772	0,424	0,309	0,519
Чернігівська	0,270	0,275	0,621	0,604	0,457	0,845	0,129	0,668	0,484
Сумська	0,299	0,523	0,852	0,273	0,340	0,760	0,068	0,630	0,468
Кіровоградська	0,332	0,315	0,730	0,332	0,494	0,809	0,059	0,592	0,458
Житомирська	0,176	0,504	0,607	0,257	0,513	0,931	0,000	0,664	0,456
Донецька	0,604	0,461	0,454	0,561	0,523	0,000	0,017	0,391	0,376
Луганська	0,316	0,640	0,554	0,225	0,393	0,287	0,080	0,499	0,374

Порівняння цих складових із загальною інтегральною оцінкою підтверджують твердження про те, що аналітичні висновки за результатами рейтингів не можуть бути однозначними та категоричними. Вони мають носити рекомендаційний характер і використовуватись для виявлення внутрішніх причин та умов досліджуваних явищ і процесів. Ранжування регіонів України у 2001 р. окремо за економічною та соціальною складовими показало, що типологія регіонів за економічною оцінкою не збігається з соціальною їх типологією - регіони з високим значенням економічної оцінки програють за соціальними характеристиками. Це відповідає дійсності, оскільки регіони з високою економічною оцінкою зобов'язані таким значенням концентрації виробництва (а саме, важкої промисловості), що супроводжується значно гіршими соціальними характеристиками - індикаторами умов праці, охорони здоров'я, екологічної ситуації, соціальної напруги тощо.

На основі комбінаційного групування регіонів України за соціальною та економічною складовою інтегральної оцінки становища населення в групи об'єднано регіони, близькі за соціальним та економічним становищем населення одночасно (табл. 2). Це дозволило отримати систематизовані уявлення про територіальну диференціацію соціально-економічного становища населення України.

Таблиця 2

Комбінаційне групування регіонів України за значеннями економічної та соціальної проміжних оцінок соціально-економічного становища населення у 2001 р.

Економічна проміжна інтегральна оцінка	Соціальна проміжна інтегральна оцінка
	менше 0,500	0,500 - 0,625	понад 0,625
менше 0,300	-	Сумська Івано-Франківська Черкаська Чернігівська Житомирська	Хмельницька Чернівецька Рівненська Тернопільська
0,300 - 0,500	Луганська	Миколаївська Полтавська Херсонська Кіровоградська	Харківська Київська Львівська Закарпатська Вінницька Волинська АРК
0,500 і більше	Дніпропетровська Донецька	Запорізька Одеська	-

Отримані результати також перевірені і підтверджені регіональною типологією засобами кластерного аналізу. Проста ієрархічна процедура кластерного аналізу регіонів України за значеннями соціальної та економічної проміжних інтегральних оцінок на основі обчислення Евклідової відстані між об'єктами підтвердила результати комбінаційного групування. Неподібною до інших за соціально-економічним становищем виявилась Луганська область та Житомирська область, а до одного кластеру потрапили Хмельницька, Чернівецька, Рівненська й Тернопільська області так само, як і при комбінаційному групуванні. В одній групі за соціальним і економічним становищем опинились Дніпропетровська та Донецька області, Запорізька й Одеська області; група Вінницької, Львівської, Волинської, Закарпатської областей співпала з попередніми результатами.

Результати комбінаційного групування регіонів України виявили цікаву закономірність співвідношення соціальної та економічної оцінок. Через відсутність регіонів з найнижчими значеннями одночасно і економічної, і соціальної оцінки та регіонів одночасно з найвищими значеннями цих оцінок зроблено висновок, що, не дивлячись на значну економічну диференціацію (розшарування) в сучасному українському суспільстві, скрутні економічні умови згладжуються характеристиками позитивної соціальної ситуації, а соціальна напруженість в регіоні компенсується економічними факторами. Рівноважним соціально-економічне становище буде в групі регіонів з середніми значеннями соціальної та економічної оцінки по сукупності. За даними 2001 р. це Миколаївська, Полтавська, Херсонська, Кіровоградська області, а найсприятливіша соціально-економічна ситуація для населення спостерігається у Харківській, Київській, Львівській, Закарпатській, Вінницькій, Волинській, Запорізькій, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.

Розроблена методологія багатовимірного оцінювання та порівняння соціально-економічного становища населення України передбачає коригування набору індикаторів в динаміці. З часом під впливом соціально-економічних зрушень в суспільстві одні індикатори можуть втрачати свою актуальність, а інші набувати її. Крім того неминучими є зміни у статистичному інформаційному забезпеченні: зміни у методології розрахунку показників або взагалі відмова від їх розрахунку. При обчисленні інтегральної оцінки соціально-економічного становища населення України за даними 2002 р. вихідна сукупність складалась з 33-х показників, 2 з яких порівняно з 2001 р. розраховувались ДКСУ вже за новою методологією, а до остаточної сукупності увійшло 22 індикатора. У 2003 р. вихідна сукупність складала вже 32 показники, з яких до остаточної системи індикаторів увійшли лише 20.

Враховуючи особливості стандартизації індикаторів при побудові інтегральної оцінки, динамічне порівняння соціально-економічного становища населення за розробленою методологією може бути коректним лише з точки зору типології регіонів. Дотримуючись єдиного принципу формування інтервалів комбінаційного групування при побудові типології регіонів України за соціально-економічним становищем населення у 2001, 2002 та 2003 рр., можливо порівняти в динаміці та зробити висновок про відповідні зрушення у соціально-економічному становищі населення окремих регіонів, про мобільність регіонів у межах цієї типології та чутливість розробленої методології до відповідних процесів.

Результати аналізу співзалежності економічної та соціальної складових соціально-економічного становища населення регіонів України у 2001-2003 рр., на основі коефіцієнта Чупрова за критерієм ч2, що наведені у табл. 3, дозволяють зробити висновок про помірну співзалежність цих складових за достатнього рівня істотності.

Таблиця 3

Статистичні характеристики співзалежності економічної та соціальної складових соціально-економічного становища населення регіонів України у 2001-2003 рр.

Рік	С	ч2	ч2(0.95;4)
2001	0,511	23,877	9,49
2002	0,403	14,666	9,49
2003	0,442	17,538	9,49

Між поєднанням в регіонах України економічних та соціальних характеристик становища населення існує обумовленість, і виходячи з характеру розподілу частот у відповідних комбінаційних таблицях, зв'язок цей є помірним і оберненим. Таким чином заходи щодо економічного розвитку регіонів не сприятимуть, або навіть погіршуватимуть соціальне становище населення, що проявляється через індикатори стану здоров'я, умов праці, соціальної напруги, екологічних умов. Стратегія соціально-економічного розвитку регіонів має бути комплексною, врівноважуючи заходи економічного характеру одночасним поліпшенням соціальної сфери.

Отже, результати дослідження статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення та їх застосування до оцінки життєвого рівня є підґрунтям для проведення глибших галузевих, теоретичних і практичних, соціально-економічних досліджень. Сформована система індикаторів відповідає вимогам інструментарію спостереження, вимірювання та оцінювання соціально-економічного становища населення. На основі проведеного дослідження можливо продовжити регіональні соціально-економічні порівняння і типології, дослідити взаємозв'язки і виявити закономірності соціально-економічного розвитку суспільства в цілому та в розрізі окремих територій.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення підходів дослідження життєвого рівня та запропоновано нове вирішення наукової задачі його оцінки і порівняння через дослідження соціально-економічного становища населення як базової характеристики рівня життя населення.

Проведене дослідження статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення дозволило зробити такі висновки.

1. Індикаторами соціально-економічного становища населення є сукупність статистичних показників, що виявляють і характеризують недоступну безпосередньому спостереженню, кількісному виміру та якісному аналізу багатовимірну категорію соціально-економічного становища населення.

Статистичні індикатори соціально-економічного становища населення - це система статистичних показників, що відтворюють окремі аспекти соціально-економічного становища, та побудований на їх основі узагальнюючий показник - інтегральна оцінка соціально-економічного становища населення.

Наукове обґрунтування статистичних індикаторів як інструменту соціально-економічних досліджень включає такі етапи:

формування концептуальної схеми досліджуваного явища на основі сутнісного аналізу в контексті конкретної суспільної науки;

побудова системи статистичних показників для характеристики “індикаторних” понять, що складають сутнісну модель досліджуваного явища;

обґрунтування окремих статистичних показників, що виступають “природними” статистичними індикаторами досліджуваного явища;

обґрунтування методики агрегування сформованої сукупності “природних” індикаторів у синтетичний індикатор - узагальнюючу характеристику досліджуваного явища.

2. Соціально-економічне становище населення - це структурна комбінація з окремих складових категорії рівня життя, що за ознаками об'єктивності та доступності інформації є більш придатними для статистичного дослідження, ніж інші.

За змістом соціально-економічне становище населення - це багатовимірна категорія, що характеризує демографічну, соціальну, економічну ситуацію і відповідні обставини життя населення. Вона досліджується як сукупність обставин, ситуація, існуюче становище населення в безперервному багатоаспектному процесі формування життєвого рівня населення.

Соціально-економічне становище населення може бути використане як компромісна базова характеристика життєвого рівня населення за основними його аспектами, якими визначено: макроекономічну й демографічну ситуацію, стан охорони здоров'я, рівень освіти, рівень зайнятості та умови праці, житлові умови, ступінь соціальної напруги в суспільстві, екологічні умови проживання населення. Така структура аспектів дослідження соціально-економічного становища населення регіонів України сформована з урахуванням міжнародних стандартів та вітчизняної практики в цій галузі досліджень.

3. Обґрунтування статистичних показників, складових інтегральної оцінки, повинно здійснюватись з урахуванням існуючої інформаційної бази України. Принциповим є те, що статистичні показники, включені в інтегральну оцінку, мають бути якісними індикаторами категорії соціально-економічного становища населення.

Гіпотетична модель дослідження має бути пристосована до реальної сукупності територіально-адміністративних одиниць - регіонів України. Критерієм доцільності включення в модель обраних статистичних показників виступатиме коефіцієнт осциляції. За умови, коли ступінь варіації значень представлених показників за регіонами України менше 1, приймається рішення про виключення показників з ознакової множини дослідження. Якщо варіація ознак незначна, розмежування регіонів на рівні багатовимірної агрегації буде досить умовним, беручи до уваги, що вихідні дані для регіонального аналізу - вже є агрегованими (усередненими) на рівні регіонів.

На основі сутнісного аналізу категорії соціально-економічного становища населення сформовано вихідну ознакову сукупність із 33-х статистичних індикаторів, з яких в якості індикаторів соціально-економічного становища населення регіонів України взято 22 статистичні показники. Підставою відбору було значення коефіцієнта осциляції ().

4. З існуючих способів стандартизації найбільш статистично коректною визнано стандартизацію варіаційним розмахом порівнянь емпіричних значень з мінімальними (для дестимуляторів - максимальними) значеннями обраних показників. При цьому слід використовувати фактичний варіаційний розмах значень індикаторів соціально-економічного становища населення України в розрізі регіонів, а не теоретично можливі межі варіації показників.

5. Коректність регіонального порівняння впливає на обґрунтованість результатів ранжування регіонів України за соціально-економічним становищем населення. На підставі перевірки сукупності на грубі помилки та викиди T-критерієм Грабса, а також L- та E- критеріями Тітьєна і Мура, обґрунтовано виключення з переліку регіонів м. Києва як одиниці сукупності, що спричинює викиди та м. Севастополя виходячи зі специфічності його адміністративно-територіального статусу.

6. Включення індикаторів до багатовимірної інтегральної оцінки, відповідно до існуючої практики, має здійснюватись на основі адитивного агрегування у вигляді синтетичного індексу.

Застосування методу факторного аналізу для визначення вагових коефіцієнтів, з якими індикатори входять до узагальнюючої оцінки, на основі експертних розрахунків визнано неприйнятним, оскільки його результати є математично залежними і нестійкими в динаміці. Ваги, визначені експертно-статистичним методом, характеризуються високим ступенем суб'єктивності, а також потребують періодичного перегляду і відповідних змін.

З метою спрощення процедури розрахунку та аналітичної інтерпретації отриманих результатів агрегування індикаторів соціально-економічного становища населення регіонів України доцільно проводити у формі середньої арифметичної простої. Проміжні оцінки окремих аспектів соціально-економічного становища населення розраховуються за відповідними індикаторами моделі. Зокрема, за індикаторами 2001 р. інтегральна оцінка була розрахована в розрізі таких проміжних оцінок - економічної, демографічної, охорони здоров'я, зайнятості, соціальної напруги, умов праці, житлових, екологічних умов, а також окремо в розрізі економічної та соціальної складових.

7. Багатовимірне оцінювання та порівняння соціально-економічного становища населення України в розрізі регіонів запропоновано здійснювати за скороченим переліком регіонів (без м. Києва та м. Севастополя) за допомогою інтегральної оцінки, розрахованої як середня арифметична проста зі стандартизованих варіаційним розмахом соціально-економічних індикаторів. Така оцінка дозволяє здійснювати багатовимірне ранжування регіонів України та обґрунтувати їх типологію за соціально-економічним становищем населення для подальшого використання в системі підтримки управлінських рішень.

Аналіз співзалежності соціального та економічного становища населення за комбінаційним групуванням регіонів України у 2001-2003 роках дозволяє зробити управлінські висновки щодо вирівнювання регіональної диференціації та підвищення життєвого рівня населення. Заходи щодо покращення соціально-економічного становища населення мають бути комплексними, включати як економічні, так і соціальні важелі впливу, оскільки покращення лише економічної ситуації не призведе до автоматичного покращення складових соціального становища населення.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

В наукових фахових виданнях:

Дзюба І.В. Категорія рівня життя: сучасний підхід // Статистика України. - 2004. - №1. - С.68-73, (0,6 д.а.).

Дзюба І.В. Регіональна типологія соціально-економічного становища населення України // Моделювання та інформаційні системи в економіці: міжвідомчий науковий збірник праць. - К: КНЕУ, 2004. - С.221-230, (0,7 д.а.).

Дзюба І.В. Статистичні прийоми інтегральної оцінки соціальної ситуації в регіонах України // Проблеми статистики. - 2003. - С.307-315, (0,7 д.а.).

Дзюба І.В. Соціально-економічне становище населення: ранжування регіонів України // Статистика України. - К., 2004. - №4. - С. 72-76 (0,5 д.а.).

В інших виданнях:

Дзюба І.В. Методологічні питання оцінки соціально-економічного становища населення //Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи: Матеріали науково-практичної конференції з нагоди Дня працівників статистики. - К., 2003. - С.204-209, (0,5 д.а.).

Дзюба І. В. Соціально-економічне становище населення регіонів України у 2001 р. // Динаміка наукових досліджень - 2004: Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.23-26 (0,3 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Дзюба І.В. Статистичні індикатори соціально-економічного становища населення України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.01 - Статистика. - Київський національний економічний університет, Київ, 2005.

Дисертація присвячена теоретико-методологічним і прикладним проблемним питанням вимірювання, оцінювання та порівняння рівня життя населення регіонів України.

Розглянуто еволюцію категорії життєвого рівня та розвиток статистичних підходів її дослідження.

Запропоновано категорію соціально-економічного становища як базову характеристику життєвого рівня населення, удосконалено систему статистичних індикаторів соціально-економічного становища населення, розроблено методологію багатовимірного оцінювання соціально-економічного становища населення регіонів України, проведено порівняння та побудовано типологію регіонів України на основі декомпозиції інтегральної оцінки соціально-економічного становища населення, досліджено співзалежність економічної та соціальної складових інтегральної оцінки.

Ключові слова: рівень життя, соціально-економічне становище населення, статистичні індикатори, інтегральна оцінка, ранжування, типологія.

АННОТАЦИЯ

Дзюба И.В. Статистические индикаторы социально-экономического положения населения Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.01 - Статистика. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2005.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и прикладным проблемным вопросам измерения, оценивания и сравнения уровня жизни населения регионов Украины.

В диссертации представлено общие положения обоснования статистических индикаторов как предмета исследования, рассмотрено эволюцию категории уровня жизни и обосновано ее взаимосвязь с синонимичными категориями благополучия, стоимости жизни, качества жизни, условий жизни населения. Результаты обобщения статистических подходов оценки жизненного уровня использовались для обоснования категории социально-экономического положения населения как базовой характеристики уровня жизни и ее места в системе категорий жизненного уровня. Построена логическая схема определения статистических индикаторов социально-экономического положения населения с учетом существующего информационного обеспечения и стратегии регионального управления.

Согласно предложенной структурной модели категории социально-экономического положения населения, обоснован перечень индикаторных понятий, и на их основе сформирована исходная система индикаторов социально-экономического положения населения Украины.

Проведены экспериментальные расчеты с использование существующих подходов многомерного оценивания и определены возможности их применения для построения интегральной оценки, а также для региональных сравнений социально-экономического положения населения Украины.

Исходя из корректности регионального сравнения социально-экономического положения населения в условиях существующего в Украине территориально-административного деления, обоснован сокращенный перечень регионов Украины - без г. Киева и г. Севастополя.

Результаты экспериментальных расчетов показали, что предложенная методика позволяет дать адекватную оценку социально-экономического положения населения регионов Украины. В качестве критерия отбора индикаторов из исходной системы использован коэффициент осцилляции. Метод стандартизации на вариационный размах и отказ от “искусственной” системы весов также работают на выявление региональной дифференциации. Прозрачность расчетов и легкость интерпретации полученных результатов обусловлена агрегацией стандартизованных индикаторов в форме средней арифметической простой.

...