Економічні основи науково-технічної інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Процес інформаційного виробництва

Розділ 2. Основи інформаційної економіки

2.1 Науково-технічна інформація як головний чинник виробництва

2.2 Економічні основи звернення науково-технічної інформації

Розділ 3. Ринок технологій: проблема рівноваги й ролі держави

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Актуальність обраної теми у тому, що сьогодні, інформація посідає особливе місце в економіці. Донедавна науковці-економісти виділяли чотири основні чинники: працю, землю, капітал та підприємницькі здібності. Нині відбувається становлення та розвитку постіндустріального суспільства з інформаційної економікою, у якому домінуючим чинником стає інформація.

Останні двоє десятиліть роль інформацією економічні відносини істотно збільшилася. Сучасні технології настільки складні, що їх організації потрібні колосальні обсяги даних. Без інформаційних потоків що неспроможні існувати бізнес-процеси у створенні. Уся людське життя полягає в обміні знаннями й досвідом коїться з іншими людьми. Дедалі більше значення набуває інформаційне багатство. Інформація породжує нові ринкових ніш, розширює сукупне пропонування й попит, різко підвищує ємність ринку. Оцінка вартості інформації, як економічного блага стає важливою, але водночас та дуже складною завданням багатьом економічних суб'єктів.

Каталізатором цих змін виступило активний розвиток сектора інформаційно-комп'ютерних технологій. Розвиток в цьому секторі, своєю чергою, викликало зростання виробництва та споживання інформації, що призвело до появи комплексу нових галузей

Бізнес набуває дедалі більш інформаційного характеру. Сучасна інформаційна сфера за своєю природою носить глобального характеру. Розвиток інформаційних і комунікаційних технологій призвело до формування нової електронного середовища для економічної діяльності - Інтернету.

Розділ 1. Процес інформаційного виробництва

Інформація у якнайширшому значенні є загальне, універсальне властивість всіх речей, лист про характері і ступінь їх упорядкованості. Це і те спільне початок, що об'єднує собою матерію і дух, речовина та енергію, буття й свідомість.

Матерія в усіх власних проявах інформативна. У кожному матеріальному об'єкті втілені рівні інформації, що утворюють правильну тріаду: одиничне -- особливе -- загальне.

Інформація лише на рівні одиничного -- це, яку несе у собі так звана байдужна форма, зовнішня стосовно сутності даного об'єкта. Наприклад, коли ми взяли на письмі авторучку, то колір її корпусу нам у разі поодинокий, випадковий й має зовнішню стосовно сутності даного об'єкта інформацію. Читаючи книжку, ми рідко задумуємося про тим, скільки вона важить. Якщо ми вивчаємо небесну механіку, ми не маємо до особливостей походження відповідних небесних тіл і по того що в них атмосфери. Такі інформація, які перебувають лише на рівні одиничного і безвідносна до форми руху матерії, представленої даним об'єктом у його сутності, виступає сукупністю зовнішніх ознак, які виділяють даний із абстрактного безлічі аналогічних зі своєї сутності об'єктів. Цю інформацію створюється, перетвориться і гине разом із створенням, розвитком та загибеллю свого матеріального носія.

Інформація лише на рівні особливого -- це, представлена змістовної формою даного матеріального об'єкта. Логіка цієї інформації перебуває у відповідність до формою руху матерії, представленої даним об'єктом у його істотних визначеннях, і своє суттєві риси у її розвитку. Так, для небесної механіки істотні координати руху небесних тіл, з вивчення популяції біологічного виду істотні її структура і динаміка, тощо. Інформація лише на рівні особливого немає з появою свого одиничного матеріального носія і зникає з його знищенням, вона лише перетвориться лише з форм до інших, зберігаючи у своїй особливому то загальне, зовнішнім вираженням яку вона виступає.

Інформація лише на рівні загального -- це, представлена сутністю даного об'єкту і якою виражено причинно-наслідкових зв'язків, рушійні цим об'єктом.

Падаюче яблуко несе інформацію про закон всесвітнього тяжіння. Траєкторія електрона в камері Вільсона несе інформацію про корпускулярні властивості елементарної частки. Економічні відносини несуть інформацію про економічні закони, яким підпорядковується громадське рух, розвиток виробництва і взаємодія цих відносин. Будь-яке явище несе у собі інформацію про свою сутність. Виділити ці інформації і висловити їх у формі причинно-наслідкового зв'язку -- те й отже пізнати, відкрити цю сутність, тобто закон цього явища.

З вищеозначених причин це визначення в достатній мірі умовно і цілком вірно відбиває сенс категорії "виробництво" стосовно інформації, проте категорія "інформаційне виробництво" традиційна, і далі ми нею користуватися, не забуваючи про згаданих умовностях.

Загальносуспільною формою здійснення процесу виробництва інформації виступає наука. Дане визначення підкреслює, що наукою вважається трудова діяльність людини одержання нову інформацію. Наукою називається ще й сукупний результат цієї бурхливої діяльності -- сума всю отриману людством на цей час інформації, разом котра утворює єдину логічний систему, так звану наукову картину світу.

Інформація лише на рівні загального і особливого, яка у процесі виробництва нову інформацію, називається наукової інформацією. Одержання інформації виступає результатом процесу пізнання людиною навколишнього світу. Наукова інформація фіксується у системі наукових категорій (понять), суджень, умовиводів, теорій і гіпотез й у сукупності складається у наукову картину світу, яка відображатиме об'єктивні явища природи й суспільства, і навіть закони руху цих явищ.

Розділ 2. Основи інформаційної економіки

2.1 Науково-технічна інформація як головний чинник виробництва

Інформація, за всіма компонентами системи продуктивних сил суспільства, виступає складовим елементом всіх моментів процесу праці -- і предметом праці, і законним способом праці, складовою частиною живого праці. Багатофункціональність інформації та можливість швидкого перевтілення лише з моментів процесу праці інші забезпечують даної продуктивної силі з провідних ролей у розвитку системи продуктивних сил сучасного суспільства.

Протягом усієї історії всього людства в процесі перетворення навколишнього світу перетворять і втілену у ньому інформацію. Змінюючи русла річок, людина перетворює їх фізико-географічні параметри. Споруджуючи вдома, він видозмінює інформацію, що є в рельєфі земної поверхні. Виводячи нові сорти рослин i породи тварин, людина перетворює що є у тому генотипі інформацію. Фундаментальна обізнаність із інформацією і з предметом праці ведеться людиною у кожному процесі роботи, направленому на перетворення природного матеріалу, як природно сформованого, і історично створеного самим людиною. У процесі пізнання навколишнього людина виділяє окремо від нього інформації і фіксує її, представляючи в зручному собі вигляді. Тим самим було, інформація виступає загальним предметом праці.

Останніми десятиліттями у господарстві різко зростає частка трудових процесів, у яких предметом праці виступає інформація, які були виділена зі навколишнього світу і зафіксована людиною. Сьогодні склалася цілу групу галузей господарства, які займаються перетворенням, аналізом, пошуком, зберіганням та контролем інформації, колись вже виступала предметом праці. Ця група галузей господарства коротко називається інформатикою і становить істотну частку сфери інформаційного виробництва, у цілому.

А, щоб інформація лише на рівні загального виступила предметом праці, необхідні усвідомлені зусилля людини з її упредметнення у тих чи інших матеріальних носіях. Формами такого уречевлення інформації можуть виступати тогочасні книги й інші друковані матеріали, креслення, слайди, кіно- і фотоплівки, магнітні стрічки, дискети та інші носії зовнішньої пам'яті комп'ютера, платівки, відео- і аудіокасети, голограми, макети, діючі (динамічні) моделі тощо. Будучи упредметненої у тих матеріальних носіях, інформація може бути предметом праці, підлягає подальшому перетворенню, зберігання, передачі, і може виступатимуть і проти засобом праці, зокрема, у процесі навчання чи процесі наукової праці.

Інформація лише на рівні загального виступає нескінченно відтвореним предметом праці: сама й той самий інформація може розпочинати процес відтворення як предмет праці скільки завгодно разів. Деколи це властивість інформації називають (хоча й коректно) безкінечною ділимістю, маючи на увазі у своїй, що то, можливо скопійована скільки завгодно разів, і у своїй громадські функції її копії будуть абсолютно тотожними, хоча кожна така копія може виконувати самостійне громадське рух.

У цьому можливості копіювання інформації обмежуються можливостями виробництва її матеріального носія, виступає необхідною умовою здійснення кожного акта копіювання, і навіть витратами за проведення самого цього акта, які, втім, зазвичай, досить низькі проти сукупними витратами суспільства до виділення цієї інформації з навколишнього світу і його знакову фіксацію.

Отже, інформація нескінченно відтворена, не схильна до фізичного зношування і не зменшується у її споживанні, причому її споживання одним економічним агентом не перешкоджає її споживання іншими (властивість неконкурентності в споживанні). Зауважимо, що з часом інформація схильна до старіння, моральному зносу.

Інформація лише на рівні загального, яка у процесі виробництва нову інформацію і матеріалізована у засобах виробництва, називається науково-технічної інформацією. Надалі саме тому найважливішим класу інформації ми приділимо найпильнішу увагу.

У сучасній економічній науці зустрічаються спроби об'єднати закони громадського руху науково-технічної інформації та інформації (інформації про стан ринкового середовища) і навіть перший тип інформації, як окреме питання другого, хоча багато хто автори вірно відзначають, що така можливе лише цілях спрощення завдання кількісного описи відповідних процесів, якісна ж природа цих типів інформації залишається принципово різної.

Цю відмінність можна побачити у характері відтворення науково-технічної й економічної інформації полягає насамперед у тому, що науково-технічна інформація є «фонд», є кумулятивної величиною, зростання пропорційно вже наявного її обсягу, тоді як економічна інформація відбиває «миттєвий зріз» стану економічної системи і тому в домінуючій своєї частини є «потоком», не схильним до дії кумулятивного ефекту. Ця обставина, тим щонайменше, не скасовує можливостей, по-перше, виділення трендів, по-друге, вивчення законів зміни і він, прогнозування динаміки деяких економічних параметрів, наприклад, цін чи валютних курсів, що становлять класичні приклади некумулятивних величин.

Інформаційна економіка (економіка інформаційного виробництва) -- це область сучасної економічної науки, вивчає економічні процеси виробництва, громадського руху, і застосування науково-технічної інформації, і навіть економічні закони, яким підпорядковується динаміка цих процесів.

Інформаційне виробництво заходить в усі галузі господарства і всі моменти процесу життєдіяльності людей. Наукові дослідження сьогодні мають розглядатися як щось зовнішнє стосовно процесу матеріального виробництва -- навпаки, сьогодні становлять органічно необхідний "нульової цикл" виробництва, попередній створенню практично кожного продукту. Інформація стала провідною продуктивною силою сучасного суспільства, оскільки інформаційне виробництво визначає шляху й темпи розвитку економічних систем, диктує характер технічних, організаційних і структурні зміни.

Функціонування інформацією ролі загальної, універсальної продуктивної сили сучасного суспільства ставить перед економічної наукою питання, як відбивається виробництво інформації та її споживання на виробничих процесах на типі і характері економічного зростання.

Сучасні економічні системи знають три принципово відмінні види технологій, що обумовлюють різницю між трьома технологічними способами виробництва. Це аграрні, індустріальні і інформаційні технології. Причому у рамках аграрних технологій, заснованих на виключно застосуванні найпростіших механічних знарядь праці і навіть на використанні енергії Сонця і зростання живих організмів, вирішальним методом виробництва виступає переміщення речовини. У межах індустріальних технологій, де ключовим засобом праці є триланкова машина, вирішальний метод -- переміщення енергії. Нарешті, у межах інформаційних технологій, де чотириланкова машина оснащена управляючим пристроєм, на вирішальній ролі грає переміщення інформації.

Приблизно так як інформація виступає універсальним чинником виробництва, у сенсі що дозволяє подолати обмеженість інших ресурсів, і роботу з інформацією здатна у межах замінити собою оперування речовими чинниками виробництва -- втім, лише доти, оскільки це дозволяє поточний рівень розвитку продуктивних сил. Принциповий характер виникаючих тут проблем легко проілюструвати простою прикладі.

З таким запитанням стосується будь-якого інформаційного продукту, витрати тиражування якого в багато разів менше витрат створення інформації, що у його основі. Шляхом переміщення інформації нема жодних проблем домогтися як завгодно великого збільшення ВВП. Але це означає, що валовий продукт протягом за доби інформаційного виробництва неспроможна виступати адекватним критерієм економічного зростання, показником економічної могутності країни. Основним критерієм стає ступінь задоволення потреб індивідів й суспільства загалом.

Отже, нашій країні реально необхідно прагнути немає подвоєнню ВВП, а до досягнення нової якості економічного зростання, здійснюваного з урахуванням нових джерел. Вирішальним джерелом зростання виступає технологічна інформація, і тому перехід до інформаційного виробництву можна вважати найважливішим завданням розвитку будь-якої країни, претендує на своє достойне місце у світовій розподілі праці. Ця обставина висуває інформаційну економіку як головну складову частину сучасної економічної науки.

науковий інноваційний конкурентний високотехнологічний

2.2 Економічні основи науково-технічної інформації

Цінність науково-технічної інформації, збільшила сукупну функцію корисності її власника, багатолика і виявляється в усьому розмаїтті громадських функцій інформації. Основні з яких є три:

- застосування інформацією процесі інформаційного виробництва: у процесах пізнання, виділення інформації з навколишнього світу і його знаковою фіксації, тобто. подання у формі, найзручнішою на її подальшого використання, і навіть зберігання, передачі, перетворення, обробки;

- застосування інформацією в процесі вироблення техніко-технологічних і управлінських рішень;

- застосування інформацією в процесах матеріального та духовного виробництва (для стислості називатимемо його продуктивним застосуванням інформації), що дозволяє робити легшою й успішнішою людську працю, знижуючи громадську вартість вироблених продуктів і освоюючи виробництво нових продуктів праці, які відповідають суспільні потреби людей.

Сферу громадського виробництва, продуктом якої виступає наукова інформація, називають сферою НДДКР (проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт).

Зберігання і передача інформації стають можливими лише у тому випадку, коли цю інформацію супроводжує той чи інший матеріальний носій, у якому вона є упредметненої. Отже, продуктом праці будь-коли виступає інформація як така, у своїй безпосередньої готівкової даності, але завжди разом із речовинним носієм, від форми й правничого характеру якого істотно залежать перспективи подальшого вступу цієї інформацією процес відтворення. Інакше кажучи, як продукт праці, скоєного у сфері НДДКР, виступає не інформація як така, а інформаційний продукт, матеріалізована у якому наукова інформація обтяжена своїм матеріальним носієм, хоча її виробництво саме собою може мати безпосередньо до сфери інформаційного виробництва. Інформаційним продуктом називається продукт праці, основна частка сукупного громадського попиту що забезпечує матеріалізована у ньому наукова інформація.

Економічні основи епохи інформаційних технологій побудовано у тому, що цінність інформаційних продуктів випливає з їхньої множинності. Поширення інформаційних технологій приносить величезний позитивний зовнішній ефект для вже існуючих користувачів цих технологій. У цьому полягає секрет досить широкої поширеності безплатного, безоплатного надання інформаційних послуг цілу низку найбільших інформаційних компаній, і навіть продаж деяких інформаційних продуктів за цінами, близькими до їх собівартості. Інформаційні послуги стають вартіснішими для користувачів, тому що вони чисельніші та коштують для споживача тим менше, що вони краще організувати і важливіше. Продовжуючи цю логіку, можна побачити, що у суспільстві найбільш корисними повинні прагнути бути ті речі, які безплатні. Ця закономірність переносить фундаментальні методологічні підстави маржиналізму, який вбачають у рідкісності речей джерело їх цінності.

Процес визнання приватної праці працею громадською відбувається по-різному до різних інформаційних продуктів. Ця проблема має наскрізний зв'язок із відмінностями відтворювальних процесів, притаманних громадського руху продуктів трьох складових частин сфери НДДКР.

У сфері фундаментальних досліджень визнання громадського характеру наукової праці здійснюється з допомогою публікації його результату, тому така праця безпосередньо адресується суспільству загалом, вона має безпосередньо громадську форму. Продукт фундаментальних досліджень перестав бути об'єктом купівлі-продажу. Інформація, що є продукт фундаментальної науки, постає як безмежний і безплатний ресурс, безпосереднє застосування не має вартісного висловлювання.

Продукт дослідно-конструкторських розробок є товаром, його цінність приймає перетворену форму ціни, і постає як реальна громадська форма руху цього продукту. Продуктом сфери ДКР виступає інформаційний продукт, у якому інформація упредметнюється у новій техніки і технології, які соціальна функція зводиться переважно до підвищення продуктивної сили праці.

Розділ 3. Ринок технологій: проблема рівноваги й ролі держави

Зауважимо, що створювана у господарстві інформація товарна приблизно на 30%, інші ж інформаційні потоки проходять внутрішніми каналам найбільших корпорацій або служать об'єктом безоплатної передачі результатів наукових досліджень про, залишаючись осторонь процесів товарного звернення. Тож у питаннях розбудови Інформаційного виробництва надія на дію "невидимою руки" як не є далекоглядною, а й у вона найчастіше неможлива.

Логіка сучасного техніко-економічного розвитку вимагає адекватної економічної оцінки інформаційного виробництва та самої науково-технічної інформації. Нині поширена позиція, за якою ні інформаційне виробництво, і його продукт що неспроможні мати іншого кількісного висловлювання, крім непрямого, спирається на вартість будівництва і її перетворені форми. Проте, значна й більше зросла частка інформації, розповсюджуваній осторонь процесів товарного звернення, переконує у цьому, що вартісні показники зовсім не від не є лише вичерпними, і навіть переважати параметрами у економічній оцінці науково-технічної інформації.

Розв'язання даної проблеми частково слід шукати по дорозі максимально повного обліку зовнішніх ефектів, що випливають із виробництва та продуктивного застосування інформації. Деяка частину цих зовнішніх ефектів легко виявляється у вартісної формі, впливаючи до процесів ціноутворення інформаційних продуктів на формування інноваційної ренти.

Специфічна риса інформаційного сектору економіки у тому, що авансування капіталу які завжди закінчується виробництвом передбачуваного спочатку інформаційного продукту, що однією з проявів невизначеності інформаційного виробництва. Неможливість однозначного прогнозування результатів інформаційного виробництва становить істотна різниця даної сфери від виробничих процесів, здійснюваних в інших сферах.

Суспільство (від імені держави) змушене частково відшкодовувати фактичні витрати таких агентів з допомогою сукупного додаткового продукту. Це означає, держава безпосередньо чи опосередковано, в цілому або частково оплачує певної частини виробників вартість інформаційного продукту, який ще створено або реалізований і входить у процес громадського відтворення.

Отже, стимулювання розбудови Інформаційного виробництва завжди тією мірою пов'язані з виплатою грошей, якою відповідає ніяка величина вартістю товарної формі, інакше кажучи, пов'язане з так званими інфляційними заходами стимулювання економічного зростання.

ВИСНОВОК

У сучасній Україні необхідна розробка національної стратегії інноваційного розвитку, яка передбачає:

1) Формування, та реалізацію конкурентних переваг в високотехнологічних галузях господарства;

2) Створення «полюсів зростання» і включення інвестиційного мультиплікатора;

3) Концентрація інвестиційних та технологічних ресурсів на найважливіших напрямах техніко-економічного розвитку, здатних забезпечити країні своє достойне місце у світовій розподілі праці.

Найважливішою передумовою реалізації програмних засобів виступає формування системи середньострокового прогнозування і програмування економічного розвитку. Оскільки основу техніко-економічної динаміки країни становлять індустріальні технології, а об'єктивної формою їх буття й руху є середньостроковий промисловий цикл, то відсутність системи середньострокового прогнозування позбавляє уряд можливості правильно поставити проблему окупності інвестицій і порівняльного аналізу ефективності їх різних варіантів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Запитання і відповіді / Мочерний С.В. - К.: Фенікс, 1996. - с. 85-94.

2. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник / Мочерний С.В. - К.: Знання-Прес, 2002. - с. 50-103.

3. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник / Ніколенко Ю.В. - С. 119-126, 143 - 145.

4. Предборський В.А. Економічна теорія / Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. - К.: Кондор, 2007. - с. 42 -50.

5. Ревун Б. Економічне зростання чи економічний розвиток / Ревун Б. // Економіка України. - 2003. - №6. - с. 85 - 88.

Размещено на Allbest.ru