Економічні цикли й економічні кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Економічні цикли й економічні кризи

Зміст

1. Поняття економічного циклу і економічної кризи, їх суть, структура і причини

2. Економічний занепад та форми його прояву

2.1 Безробіття, суть, види та форми

2.2 Інфляція, суть, причини і темпи інфляції

2.1 Безробіття, суть, види та форми

Економічний занепад проявляється зростанням безробіття і зростанням темпів інфляції. Саме стан зайнятості населення являється основою індикатора національної економіки. в ньому відображається те, як в суспільстві використовуються ресурси праці. Світовий досвід свідчить про неможливість досягнення повної зайнятості. Основними рисами, які характеризують стан зайнятості можна назвати:

економічно активне населення;

економічно неактивне населення;

зайняте населення;

безробітне населення;

До економічно активного населення відносяться особи віком від 16 до 60 років. Економічно активне населення включає як працюючих, так і тих, хто навчається, а також безробітних. До економічно активного населення відносяться пенсіонери, домогосподарці, особи, які вибули із складу робочої сили (хворі, інваліди).

Зайняте населення - це люди, які мають роботу і яка приносить їм дохід в грошовій формі.

Безробітні - це люди, які не мають роботи, але можуть працювати, тобто безробіття - це стан ринку робочої сили переважає попит на неї.

Існують такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне.

Фрикційне безробіття - це такий стан, коли працівник знаходиться "між роботами". Фрикційне безробіття вважається бажаним і неминучим, так як працівник шукає більш продуктивну і більш високооплачувану роботу.

Фрикційне безробіття переростає в структурне безробіття, яке пов'язане із змінами у стані продуктивних сил суспільства. Через ці зміни попит на деякі професії зменшується або зникає, але зростає попит на найбільш потрібні професії. Структурне безробіття має переважно вимушений і більш тривалий характер.

Циклічне безробіття - це звільнення робочої сили, викликане загальний спадом виробництва, тобто тією фазою циклу, яка пов'язана з кризовими явищами. економічний цикл криза безробіття

Враховуючи особливості трьох видів безробіття, можна констатувати, що повна зайнятість не означає абсолютної відсутності безробіття. Сутність фрикційного і структурного виробництва складають природний рівень інфляції. Сучасна економічна теорія визначає величину норми природного безробіття - 5-6 %. Кожна країна може визначити рівень безробіття за такою формулою:

.

Американський економіст Оуен математично визначив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП. Це відношення називається законом Оуена, який показує, що якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1 %, то відставання обсягу ВНП буде складати 2,5 %.

2.2 Інфляція, суть, причини і темпи інфляції

Інфляція - це процес знецінення грошей (паперових), який супроводжується зростанням цін в результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою незабезпеченою матеріальними цінностями.

Ціни на товари та послуги не являються незмінними. В різні періоди часу вони можуть як зростати, так і знижуватися. Саме інфляція відображає зростання загального рівня цін в економіці, і це зростання визначається за допомогою індексу цін, який, як правило, вимірюється зміною індексу споживчих цін. Індекс споживчих цін обумовлює середню вартість ринкового кошика споживчих товарів та послуг. До складу ринкового кошика входять продовольчі товари, промислові товари, транспортні та медичні послуги, плата за навчання та інше. Індекс цін визначається наступною формулою:

,

де І_цін - індекс цін або рівень інфляції;

Р ₁ - ціни споживчого кошика поточного періоду;

Р ₂ - ціна споживчого кошика базового періоду.

Для визначення темпів інфляції існує наступна формула:

,

де П - це темп інфляції;

Р ₁ - середній рівень цін поточного року;

Р ₂ - середній рівень цін базового року.

Переповнення сфери обігу зайвими грошима або знецінення грошей відбувається через наступні причини:

грошова емісія, яка не забезпечена товарною масою;

надлишкова кредитна емісія;

зростання бюджетного дефіциту і державного боргу;

диспропорції у народному господарстві та інші причини.

Сучасна економічна теорія розрізняє інфляцію попиту і інфляцію витрат.

Інфляція попиту виникає в умовах надлишкового сукупного попиту. Попит стає надлишковим тоді, коли виробництво не може відреагувати на його зростання збільшенням обсягів виробництва або збільшенням ВНП. Основні причини інфляційного попиту:

зростання попиту на засоби виробництва в умовах повної завантаженості виробничих потужностей;

зростання доходів населення;

розширення державних замовлень, витрат на військові нужди і соціальні витрати.

Інфляція витрат виникає із збільшенням витрат виробництва і із зменшенням сукупної пропозиції. Найважливіший фактор інфляційних витрат - підвищення номінальної заробітної плати і підвищення цін на енергоносії.

Інфляція є результатом порушення макроекономічної рівноваги, водночас вона сама породжує низку соціальних і економічних проблем і веде до наступних наслідків:

знецінення заощаджень;

зниження рівня поточного споживання;

зниження рівня допродуктивної діяльності;

послаблення майнової рівності;

веде до гальмування економічного розвитку.

Гострота наслідків інфляції залежить від її рівня. Інфляція може бути повзучою, галопуючою і гіперінфляцією. Повзуча інфляція - це невелика (природна) інфляція, яка ще знаходиться під контролем держави. Галопуюча інфляція - це наростаюча інфляція, що загрожує вийти з під контролю, її показник значно перевищує 10 % на рік. Гіперінфляція - це інфляційний процес, який не піддається ніякому регулюванню, це економічна катастрофа для будь-якої країни. Приріст грошової маси досягає 1000 % і більше. Вірною ознакою гіперінфляції є те, що гроші перестають виконувати свої функції, а зростають елементи натурального обміну (бартеру). В цей період населення намагається позбавитися від грошей, що веде до нового витка інфляції.

Інфляція в Україні почалася на початку 90-х років. Водночас це була і інфляція попиту, і інфляція витрат. Фактори, що її зумовили можна поділити на дві групи: ті, що породжують інфляцію попиту (скорочення обсягів виробництва, дефіцит торгівельного і платіжного балансів, дефіцит державного бюджету, грошова і кредитна емісія) та ті, що обумовлюють інфляцію витрат (підвищення цін на сировину те енергоносії, зростання цін на продукцію підприємств-монополістів, зростання заробітної плати без зростання її продуктивності).

Будь-які антиінфляційні заходи може здійснювати лише держава. Ці заходи бувають стабілізаційними і компенсаційними. До стабілізаційних заходів відносять:

встановлення рівноваги попиту і пропозиції шляхом лібералізації цін, при цьому маса грошей повинна відповідати масі товарів;

проведення дефляції, тобто вилучення зайвих грошей з обігу;

нарощування товарної маси за рахунок розвитку виробництва;

скорочення державних витрат і встановлення рівноважного державного бюджету;

жорстке регулювання грошової емісії.

Компенсаційні заходи включають перш за все індексацію доходів у відповідності із зростанням цін. Всі первинні доходи населення повинні підвищуватися в такому ж темпі як і ціни.

Размещено на Allbest.ru