Форми суспільного продукту в процесі відтворення

Суспільне виробництво і відтворення

Суспільне виробництво може існувати лише завдяки відтворенню.

Відтворення - це процес виробництва, який постійно повторюється і поновлюється. Проте, щоб відтворення здійснилося слід постійно мати в наявності усі фактори виробництва. До факторів виробництва, як відомо, відносять засоби виробництва (капітал, земля), і робочу силу (праця). Головним фактором виробництва в продуктивних силах суспільства є робоча сила, тому процес відтворення робочої сили полягає в тому, що працівник має постійно відтворювати свою робочу силу, поновлювати її через особисте споживання, відтворювати у зміні поколінь працівників. Процес відтворення засобів виробництва не може здійснюватись без оновлення машин, обладнання, споруд, додаткових внесків капіталу в землю, без постійного поновлення запасів сировини, матеріалів, палива, енергії тощо.

Для повторення виробництва слід не просто забезпечити наявність нових засобів виробництва і робочої сили, а здійснити їх сполучення у визначених кількісних пропорціях. Це є передумова безперебійного відтворення, рівноваги суспільного виробництва. Постійне відтворення робочої сили та засобів виробництва означає відтворення продуктивних сил. Водночас відтворюються і відповідні економічні відносини, тобто відбувається відтворення всієї економічної системи. Розрізняють два види відтворення: просте і розширене.

При простому відтворенні обсяги суспільного продукту у кожному наступному циклі виробництва залишаються незмінними, відповідно, кількісно не зростають і фактори виробництва. Весь додатковий продукт використовується на особисте споживання, тобто відсутній фонд накопичення.

При розширеному відтворенні масштаби суспільного продукту зростають. Джерелом розширення виробництва стає додатковий продукт, частину якого створює фонд нагромадження, що використовується для розширення засобів виробництва і робочої сили.

Існують пропорції або умови реалізації сукупного продукту при простому і розширеному виробництві. Все суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: перший включає галузі, що виробляють засоби виробництва; другий - галузі, що виробляють предмети споживання. Тому між різними частинами сукупного продукту повинні існувати суворі пропорції (співвідношення). У цьому запорука рівноваги суспільного виробництва.

I підрозділ: 400с+100v+100m=600.

II підрозділ: 200c+50v+50m=300.

Умови реалізації при простому відтворенні:

чистий продукт першого підрозділу повинен дорівнювати матеріальним витратам другого підрозділу:

I(v+m)=IIc;

сукупний продукт першого підрозділу повинен дорівнювати сумі матеріальних витрат першого і другого підрозділів:

I(c+v+m)=Ic+IIc;

сукупний продукт другого підрозділу повинен дорівнювати сумі чистого прибутку першого і другого підрозділів:

II(c+v+m)=I(v+m)+II(v+m).

Умови реалізації (пропорції) сукупного продукту при розширеному відтворенні:

чистий продукт першого підрозділу повинен перевищувати фонд заміщення другого підрозділу:

I(v+m)>IIc;

сукупний продукт першого підрозділу повинен перевищувати вартість фондів заміщення першого і другого підрозділів:

I(c+v+m)>Ic+IIc;

вартість сукупного продукту другого підрозділу повинна бути меншою від вартості чистого продукту в обох підрозділах:

II(c+v+m)<I(v+m)+II(v+m).

Відтворення в економічній системі відбуваються в безперервному русі доходів, ресурсів, витрат та продуктів. Цей безперервний рух називають кругообігом доходів, ресурсів, продуктів:

Схема. Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів замкнутої економічної системи

Проти часової стрілки іде потік ресурсів і продуктів, по часовій стрілці - потік витрат і доходів.

Національний продукт і його результат в процесі відтворення. Методи вимірювання ВНП і ВВП та потоку доходів та витрат

Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт - сума усіх споживчих вартостей, створених у суспільстві за певний період часу (рік) складає валовий або сукупний суспільний продукт (ВСП або ССП). У склад ССП входять різноманітні матеріальні і нематеріальні блага та послуги. Вони створюються в матеріальному і нематеріальному виробництві та сфері послуг. ССП визначається у грошовому (вартісному) виразі. Як вартість сукупний продукт поділяється на три частини: фонд заміщення, фонд споживання, фонд нагромадження.

Фонд заміщення - це стара перенесена вартість втілена в суспільному продукті. Використовується для заміни зношених засобів виробництва, застосовується у виробничому споживанні.

Фонд споживання - це частина нової доданої вартості суспільного продукту, яка використовується для особистого споживання населення.

Фонд нагромадження - це частина доданої вартості, втіленої в суспільному продукті, яка використовується для розширення суспільного виробництва шляхом збільшення кількості засобів виробництва і предметів споживання. суспільне виробництво продукт відтворення

Як споживчі вартості фонд заміщення існує у вигляді засобів виробництва, фонд споживання - у вигляді предметів споживання, а фонд нагромадження - як у вигляді засобів виробництва, так і предметів споживання. Тому ССП має такий вигляд:

ССП(ВСП)=Ф_З+Ф_С+Ф_Н (c+v+m).

Сучасна економічна теорія вивчає багато форм національного продукту: ССП(ВСП), ВНП/ВВП, ЧНП, НД. Основними параметрами оцінки результатів національного виробництва є ВНП та ВВП.

Внутрішній валовий продукт - це валова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених з усіх розміщених в країні факторів виробництва, незалежно від того кому вони належать.

Внутрішній національний продукт - це ринкова вартість кінцевих благ матеріального і нематеріального виробництва, які створюються ресурсами даної нації як на території самої країни так і за її межами.

ВНП дорівнює ВВП за мінусом чистого експорту. У статистичному облікові одних країн застосовується ВНП, в інших ВВП. Розрізняють реальний та номінальний ВНП.

Номінальний ВНП обчислюється в поточних цінах, реальний ВНП обчислюється з урахуванням рівня інфляції. Номінальний ВНП може змінюватися внаслідок таких причин:

за рахунок зростання виробництва кінцевих товарів та послуг;

за рахунок зростання цін;

одночасно за рахунок першого і другого.

Якщо розраховувати співвідношення між реальним та номінальним ВНП, то одержують показник, який називається дефлятором ВНП.

Дефлятор - це такий ціновий індекс, який вимірює зміни цін від одного року до другого року:

або ,

де Р ₁ - рівень цін поточного року Р ₂ - рівень цін базисного року

Реальний ВНП буде дорівнювати:

.

Визначення рівня ВНП пов'язано з вирішенням проблеми подвійного рахунку у ВНП. Існує два методи усунення подвійного рахунку. Перший метод пов'язаний із виключенням з складу ВНП вартості усіх проміжних товарів і підрахунку лише кінцевих товарів та послуг. Другий метод називається методом додаткової вартості, в якому відповідно оцінюється приріст вартості, який забезпечує кожен виробничий процес по відношенню до ресурсів, одержаних з минулих ланок виробництва.

Таким чином, при підрахунку ВНП, щоб запобігти подвійному рахунку необхідно до складу ВНП включати тільки додаткові вартості, вироблені кожним виробництвом:

Існують два методи виміру ВНП:

перший означає вимір ВНП як суму всіх витрат, необхідних для того, щоб вилучити на ринку весь обсяг виробництва. Це підхід по визначенню ВНП по сумі витрат;

другий підхід передбачає вимір ВНП по сумі доходів, одержаних в процесі виробництва ВНП.

ВНП можна визначити як шляхом підрахунку усіх витрат, так і шляхом підрахунку усіх доходів. Обсяг усіх витрат і сума усіх доходів повинні бути рівними.

Споживчі витрати включають витрати домашніх господарств на предмети споживання, як довгострокового користування, так і на товари постійного споживання, а також споживчі витрати на послуги.

Інвестиційні витрати. В поняття інвестиційних витрат входять: всі кінцеві покупки машин та устаткування, все будівництво. зміни в запасах і ресурсах. Ці три компоненти об'єднуються назвою валові внутрішні інвестиції. Існує також поняття чисті інвестиції - це інвестиції, які ідуть на нагромадження речового капіталу, вони відрізняються від валових на величину амортизаційних відрахувань.

ЧНП=ВНП - А НД=ЧНП - Т

Державні закупки - це витрати, які включають всі державні асигнування як центральних, так і місцевих органів влади на закупівлю продукції підприємств, на придбання ресурсів.

Чистий експорт - це різниця між експортом і імпортом.

Споживання, заощадження: гранична схильність до споживання і до заощадження

З проблемою споживання і заощадження пов'язують поняття чистого продукту або чистого доходу. Як відомо, чистий продукт ділиться на фонд споживання та фонд нагромадження.

Фонд споживання - це частина чистого продукту, що використовується для особистих потреб населення.

Фонд нагромадження - це частина доходу, яка залишається після сплати податків і не використовується для придбання споживчих товарів.

Заощадження - це потенційне джерело інвестицій. Існують фактори, які впливають на рівень споживання та рівень заощадження:

загальний рівень багатства;

рівень цін;

податки і банківські проценти;

очікування споживача.

В економічній теорії існують поняття гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження. Це поняття відображає ступінь змін споживчих витрат при однозначних змінах доходів. Граничну схильність до споживання можна визначити відношенням:

.

Граничну схильність до заощадження можна визначити відношенням:

.

MPS+MPC=1.

Размещено на Allbest.ru