Держава і її економічні функції

Економіка як система економічних та суспільних відносин розвивається з появою держави. В умовах вільної конкуренції економіка розвивається на принципах економічного лібералізму, тобто невтручання держави в економічні процеси. Але конкуренція поступово переростала в свою протилежність - монополію. Монополія, обмежуючи вільну конкуренцію, а отже вільне підприємництво, вільне ціноутворення і вільний ринок приносила шкоду ринковому господарському механізму. З обмеженням вільної конкуренції ринковий механізм почав робити збої. Перед ринковою економікою постали значні проблеми. Це виявилось в загостренні усіх суперечностей ринкового господарства, більш тривалими і глибокими стали економічні кризи. Криза в умовах обмеження вільної конкуренції виявилась нездатною до кінця відновлювати рівновагу ринку, почали наростати диспропорції економічного розвитку, які ринковий механізм подолати не зміг. Усе це супроводжувалось погіршенням умов праці найманих працівників, значним зростанням безробіття, наростанням трудових конфліктів. У цій обстановці держава взяла на себе функції обмеження монополії і стимулювання ринкової конкуренції.

В сучасних умовах, тобто в умовах цивілізованої ринкової економіки змінилась роль і функції держави. В першу чергу держава переслідує вирішення своїх основних функцій в умовах ринкових відносин. Це, перш за все:

забезпечення ефективного розміщення (розподілу) обмежених ресурсів для задоволення суспільних потреб;

забезпечення справедливого розподілу (перерозподілу) національного доходу з метою забезпечення соціальної справедливості та подолання нерівності між членами суспільства;

забезпечення правової бази, яка б сприяла ефективному функціонуванню ринкової економіки;

захист конкуренції (антимонопольна політика держави);

досягнення економічної стабільності, тобто досягнення повної зайнятості, забезпечення стабільного рівня цін та платіжного балансу;

введення розумної зовнішньоекономічної діяльності.

Після проголошення незалежності України в її економіці позначився процес встановлення державних органів та формування основних функцій держави, включаючи і економічну. Але цей процес іде повільно. Це пояснюється як відсутністю науково обґрунтованої концепції побудови в Україні ефективної економічної структури, яка б могла реалізувати її значні відносні переваги, якими наділена Україна, так і відсутністю певної політичної злагоди в суспільстві. Тому важливою економічною функцією української держави в перехідних умовах є структурна перебудова економіки, соціальної сфери, освіти, науки та інших галузей, досягнення енергетичної незалежності, завершення формування національної фінансової, грошово-кредитної, бюджетної, податкової систем, національного законодавства. Перед державою стоїть завдання забезпечення ефективної зайнятості, подолання монополізму та недобросовісної конкуренції, захист інтересів національної економіки, регулювання та розвиток конкуренції, забезпечення стабілізації економіки, створення нової системи соціального захисту населення.

Форми державного регулювання економіки

Державне регулювання економіки являє собою систему державних заходів, які спрямовані на забезпечення нормального функціонування всієї господарської системи. Серед форм державного регулювання виділяють наступні: фінансово-бюджетну, кредитно-грошову, структурну та адміністративну.

Фінансово-бюджетне регулювання пов'язане з використанням державних фінансів, зосереджених в держбюджеті. Держава через систему оподаткування підприємств та населення акумулює значні фінансові засоби у своєму бюджеті. Держбюджет має доходну і витратну частини. Доходна частина формується перш за все за рахунок податків. Бюджетні засоби витрачаються на соціальну допомогу, виробничі потреби, військові витрати, утримання державного апарату тощо. Фінансово-бюджетне регулювання здійснюється з одного боку через податкову систему, а з іншого через витрати бюджету. Встановлюючи високі податки для одних і пільгові - для інших, а також, здійснюючи вкладення капіталу з бюджету в певні галузі економіки, держава регулює тим самим економічну діяльність. Основоположником фінансово-бюджетної системи регулювання економіки є англійський економіст Дж. Кейнс.

Кредитно-грошове регулювання полягає в контролі держави над системою кредиту. Державі належить центральний (національний) банк країни, який кредитує інші банки, встановлює певну норму позичкового проценту і здійснює емісію (випуск) паперових грошей. Таким чином, національна економіка регулюється рівнем банківського проценту і кількістю грошей в країні (сучасна монетарна політика).

Структурне регулювання пов'язане із структурною перебудовою економіки. держава фінансує нові галузі економіки, підтримує старі і, таким чином, змінює структуру народного господарства, проводить регулювання економічного життя.

Адміністративне регулювання має позаекономічний характер. Держава проводить антимонопольне регулювання, стримує чи стимулює зростання доходів відповідними законами, забороняє чи дозволяє страйки, в окремих випадках здійснює примусове роз'їдання або об'єднання підприємств, надає дозвіл на відкриття нових тощо.

Таким чином, державне регулювання стало необхідним елементом ринкового механізму. Без держави в сучасних умовах ринкова економіка не може впоратися з монополіями, глибокими кризами, безробіттям та інфляцією тощо.

Фіскальна політика держави

Термін "фіскальна політика" відображає методи поповнення державного бюджету. Основним джерелом поповнення державної казни є оподаткування або податки. Історично податки діляться на прямі та непрямі.

Прямі податки - це збір на користь держави, який стягується з кожного громадянина або фірми в залежності від обсягу доходів чи вартості майна. держава регулювання економіка функція

Непрямий податок - це збір, який стягується державою з громадян та фірм лише при здійсненні ними певних дій, наприклад, при купівлі-продажі деяких видів товарів. До непрямих податків відносять ПДВ, акциз і мито.

Окрім цих основних податків кожна країна встановлює по кілька десятків видів податків. В Україні їх приблизно 40. Податкові механізми регулюються спеціальними законами. Так, в Україні функціонування податкової системи регламентовано законом "Про оподаткування". Деякі з податків є пільговими, тобто стягуються для здійснення державою конкретних видів витрат.

Велике значення для економічного стану країни має рівень оподаткування. Так, наприклад, чим більшу частину доходів громадян і фірм держава концентрує в своїх руках, тим краще вона може допомогти соціально незахищеним групам населення, активніше підтримувати розвиток в країні освіти та науки, охорони здоров'я та інші соціальні блага. З іншого боку, чим слабкіший податковий тиск на населення та фірми, тим швидше розвивається економіка країни. Про це свідчить світовий досвід. Система оподаткування в Україні є недосконалою, необхідно прийняти такі правові закони, щоб рівень ставок оподаткування задовольняв як виробника, так і споживача.

Державний бюджет і державний борг

Податкові надходження концентруються, як відомо, в державному бюджеті, який з зведеним планом збору доходів держави і використанням одержаних засобів на покриття усіх видів його витрат. Робота над бюджетом особливо ускладнюється тоді, коли державі гостро не вистачає грошей на вирішення найважливіших завдань, що стоять перед нею. Якщо витрати держави перевищують її доходи, це означає, що державний бюджет буде складено з дефіцитом.

Дефіцит держбюджету - це така фінансово ситуація, яка виникає тоді, коли державі необхідно здійснювати витрати на суму більшу, ніж можлива величина її доходів. З дефіцитом свого бюджету держава може справлятися такими способами:

скорочення державних витрат (на соціальне забезпечення, витрат на державний апарат, військових витрат);

знайдення джерела додаткових доходів;

випуск (емісія) незабезпечених товарною масою грошей для державних витрат;

позика грошей у своїх громадян через випуск державний облігацій, а також позика у інших банків, фірм через фінансовий ринок, інших держав, міжнародних фінансових організацій.

Випуск незабезпечених грошей веде до зростання інфляції, а позика грошей створює державний борг.

Державний борг являє собою суму заборгованості державою власникам її облігацій, національним і міжнародним банкам. В сучасних умовах більшість країн світу живуть з великим державним боргом, що не заважає їм ефективно економічно розвиватися. Так, наприклад, державний борг США перевищує $3.000.000.000.000.

Размещено на Allbest.ru