Витрати виробництва і доходи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Витрати виробництва, їх суть та види. Собівартість продукції та її структура

2. Доходи підприємства, їх суть та форми

3. Прибуток, його суть і структура. Норма прибутку

Придбання підприємством виробничих і невиробничих фондів утворює його витрати. Витрати підприємства внаслідок придбання ним виробничих факторів, пов'язаних з виробництвом продуктів. Одні з них, витрачаються на сировину, матеріали, паливо, енергію, робочу силу - це оборотні фонди, інші - на закупівлю засобів виробництва - основні фонди. Сучасна економічна теорія вважає витрати виробництва платою підприємства за залучені фактори виробництва.

Витрати підприємства розглядаються під кутом зору підприємця, який прагне обґрунтувати оптимальну стратегію фірми і досягти мети - одержання високого доходу на одиницю затрат на виробничі ресурси. Підприємець стикається з обмеженістю ресурсів, тому він повинен зробити вибір між альтернативними способами їх використання. Так, виникають альтернативні витрати, тобто витрати ресурсів за найкращим альтернативним варіантом їх використання. Підприємець, приймаючи рішення про застосування ресурсів, відмовляється від виробництва інших товарів, тобто жертвує цінністю альтернативних можливостей.

Розрізняють зовнішні і внутрішні витрати підприємства.

Зовнішні витрати дорівнюють сумі грошових виплат фірми за використані ресурси зовнішнім постачальникам, тобто іншим фірмам за сировину, матеріали, енергію, працю тощо, при умові, що постачальники не належать до числа власників даного підприємства.

Внутрішні витрати підприємства - це витрати власні і самостійно використані ресурси. Внутрішні витрати - це неоплачені витрати, вони не набувають цінового виразу. Внутрішні витрати - це втрачена вигода від того, що фірма сама використовує власні ресурси, а не продає їх, не віддає їх в оренду іншим фірмам. Внутрішні витрати з'являються тоді, коли фірма застосовує власні грошові фонди, жертвуючи процентом, власною працею і підприємницькою діяльністю, відмовляючись від заробітку, який могла б одержати, запропонувавши ці ресурси іншим.

Сума зовнішніх і внутрішніх витрат створює так звані економічні витрати. Поряд з економічними витратами існують і бухгалтерські витрати підприємства.

Бухгалтерські витрати - це всі зовнішні витрати, тобто грошові кошти, які проходять через бухгалтерські рахунки підприємства.

Витрати підприємства класифікуються і за іншими критеріями: це витрати, які залежні та незалежні від обсягу виробництва.

Витрати, які не залежать від обсягу виробництва, називаються постійними. До них відносяться вартість обладнання і устаткування, оренда, позичковий процент, податки, амортизаційні відрахування і заробітна платня управлінців.

Витрати, які залежать від обсягів виробництва називаються змінними витратами. Це вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, заробітна плата робітників.

Сума постійних і змінних витрат утворює загальні витрати. Загальні або повні витрати - це грошова сума на виробництво повного обсягу продукції.

Величина витрат (постійних, змінних, загальних) на одиницю продукції утворюють середні витрати. Середні загальні витрати підприємства постійно порівнюють з ринковою ціною одиниці даного товару, якщо вони нижчі, ніж ринкова ціна, то фірма одержує прибуток, тобто вона є рентабельною.

де TC - загальні витрати,

АТС - середні загальні витрати,

VC - змінні витрати,

AVC - середні змінні витрати,

FC - постійні витрати,

AFC - середні постійні витрати.

Додаткові витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції утворюють граничні витрати (МС). Граничні витрати дорівнюють відношенню зміни загальних витрат до зміни кількості продукції.

Характер витрат підприємства змінюється в залежності від періоду виробництва, тому економічна теорія розрізняє короткостроковий і довгостроковий період виробництва.

Короткостроковий період виробництва - це такий період часу, протягом якого фірма не встигає змінити свої постійні витрати у відповідь на зміну умов господарювання, тому реагує лише змінними витратами.

Довгостроковий період виробництва визначається часом, протягом якого підприємство може змінити всі свої виробничі можливості шляхом зміни всіх факторів виробництва.

Поєднання постійних і змінних факторів виробництва викликає дію закону спадкової віддачі ресурсів. Цей закон стверджує, що послідовне зростання кількості змінних ресурсів у поєднанні з постійними, починаючи з певного моменту, створює усе менший приріст продукту у розрахунку на кожну одиницю зростаючого змінного ресурсу, тобто усе менший приріст граничного продукту.

2. Доходи підприємства, їх суть та форми

Доходи підприємства утворюються від реалізації виробленого продукту, тобто це є грошова виручка від реалізації товарних фондів.

Розрізняють такі три види доходів підприємства:

звичайний дохід (формується за рахунок реалізації продукції);

капітальний дохід (дохід від перепродажу виробничих фондів, майна, землі, фінансових активів тощо);

дивідендний дохід (дохід від акцій інших фірм).

Але основним видом доходу фірми є валовий і чистий прибуток.

Валовий дохід - це грошова сума доходів фірми за певний період часу.

Чистий дохід - це валовий дохід без суми повних витрат.

Для характеристики доходу фірми важливими є показники середнього і граничного доходу, пов'язані із сукупним валовим доходом. Так як валовий дохід, який одержує фірма, дорівнює ціні продукту на кількість реалізованого продукту, то середній дохід фірми - це дохід в середньому на одиницю проданого товару або продукту (визначення класичної політичної економії):

W=C+V+M,

де W -сукупний продукт,

С - витрати на засоби виробництва,

V - витрати на заробітну плату,

m - прибуток (або додаткова вартість).

Сучасна економічна теорія визначає доход за формулою:

R=P·Q,

де Р - ціна,

Q - кількість.

Середній дохід дорівнює:

,

Граничний -

,

чистий дохід або прибуток:

m=W-(c+v).

3. Прибуток, його суть і структура. Норма прибутку

витрати доходи прибуток собівартість

Прибуток - це різниця між валовим доходом і повними витратами.

Прибуток як економічна категорія проявляється в його функціях:

є критерієм господарської діяльності підприємства;

здійснює розподіл чистого доходу нації;

прибуток економічно стимулює підприємство.

Основна мета будь-якого підприємства - максималізація прибутку. Вона досягається шляхом зменшення середніх повних і граничних витрат підприємства при зростанні обсягу виробництва, тобто при підвищенні його ефективності.

У найбільш загальному вигляді ефективну діяльність можна визначити через норму прибутку.

Норма прибутку дорівнює відношенню прибутку до витрат підприємства:

.

Чим вища норма прибутку, тим вища ефективність підприємства. У господарській практиці норма прибутку є показником рентабельності підприємства.

В зв'язку зовнішніх витрат розрізняють дві форми прибутку підприємства - бухгалтерський і економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальною грошовою виручкою і зовнішніми витратами.

Економічний прибуток - це загальна грошова виручка без усіх витрат.

В економічній теорії є поняття нормального прибутку. Нормальний прибуток сплачується підприємцю за його організацію і управління підприємством.

Економічною формою витрат відокремленого підприємства є собівартість.

Собівартість - це вираженні в грошовій формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію певної продукції. Тобто в собівартість (С+V) входять як зовнішні так і внутрішні витрати, а також витрати від реалізації продукту.

Размещено на Allbest.ru