Ринок праці і його інструменти

Ринок праці - це саморегульована система розподілу робочої сили із специфічними факторами конкуренції між носіями робочої сили за найбільш вигідні умови праці та її оплати і між підприємствами, фірмами за залучення необхідної кількості найбільш кваліфікованої робочої сили.

Ринок праці - це економічні відносини між покупцями і продавцями робочої сили. Суб'єктами ринку праці виступають фірми, підприємства як покупці робочої сили і наймані працівники як продавці своєї праці або своєї робочої сили. Робоча сила може з'явитися на ринку як товар за існуванням таких умов:

носій робочої сили повинен бути юридично вільним;

він повинен бути позбавлений засобів виробництва, що і спонукає його продавати свою робочу силу;

на ринку повинні знаходитись покупці цього специфічного товару.

Перша з цих умов створює можливість продажу робочої сили. Друга передбачає необхідність її продажу. Третя вказує на існування особливих економічних відносин, які розкривають суть ринку праці, а саме відносини найму робочої сили. Процес перетворення робочої сили в товар у масовому масштабі охопив цілу епоху, яка називається періодом первісного нагромадження (в Західній Європі ХVI - XVII ст.). Саме тоді відбулося масове вивільнення селян із кріпосної залежності та їх обезземелення, що змусило їх продавати свою робочу силу, тобто працювати за наймом. На той час також нагромаджувались необхідні грошові капітали, які використовувались для закупки факторів виробництва, в тому числі і праці. Важливою особливістю ринку праці є його інтегрованість, тобто існує не єдиний, а багато спеціалізованих ринків праці, які і є елементами інтегрованості ринку.

Спеціалізація і інтеграція ринків праці існує внаслідок утворення нових професій з одного боку і відмирання старих та заміна новими трудовими ресурсами, зміни змісту традиційних процесів. На динаміку ринку праці впливають такі чинники:

демографічні (кількість населення, працездатне населення, статева структура, міграція населення);

природно-кліматичні умови;

економічні умови;

соціальний рівень і якість життя;

організаційні умови;

правові умови.

Ринок праці побудований на таких принципах:

особиста і економічна свобода працівників, які можуть обирати між зайнятістю і безробіттям, тією чи іншою професією, родом діяльності тощо;

право працедавця визначення рівня ціни фактора праці виходячи з попиту та пропозиції на неї.

Ринок праці, як невід'ємний елемент ринкової економіки, виконує важливі функції в національному виробництві, саме на ринку праці у сфері взаємодії продавців і покупців робочої сили відбувається оцінка того, чи іншого виду праці, її суспільної значимості, регулюється попит і пропозиція праці, робоча сила розподіляється між галузями економіки, підприємцями, регіонами країни.

Умови рівноваги і моделі ринку праці

Як і всі інші ринки, ринок праці функціонує на основі взаємодії чинників ціни праці, попиту і пропозиції на неї. Пропозиція праці визначається, перед усім, ціною праці (ставкою заробітної плати), а також рівнем податків, потребами забезпечених непрацюючих членів сім'ї, звичаями і традиціями, культурними звичаями, віросповіданням тощо. Попит на працю залежить від ціни на неї, а також визначається потребами виробництва, технічним рівнем підприємств, станом технології тощо. Суб'єкти ринку праці - фірми і наймані працівники вступають у відносини купівлі-продажу праці. В результаті конкуренції між ними, через механізм попиту і пропозиції, встановлюється певний обсяг зайнятості і рівень оплати праці.

Размещено на http://www.allbest.ru/

праця заробітний кваліфікований

Однак рівновага (Е) забезпечується мінімально можливою ставкою заробітної плати (W_o) Якщо ж рівень заробітної плати опуститься нижче (до W₁), то фірми зіштовхнуться з проблемою нестачі працівників, а обсяг виробництва в економіці катастрофічно впаде і за рівня W₁ не знайдеться жодного працівника на ринку, який взагалі згодився б працювати, тобто пропозиції праці не існуватиме взагалі. Але якщо ставка заробітної плати підніметься до W₂ то виникає протилежна ринкова ситуація. Кількість пропонованої праці при цьому буде значно перевищувати попит на неї, а різниця між пропозицією і попитом покаже кількість запропонованої праці що не знайшла застосування в економіці. Внаслідок цього виникає безробіття.

Однак перевищення заробітної плати над рівноважним рівнем не може продовжуватись надто довго, під впливом зменшення попиту на працю відбудеться зниження ставки заробітної плати до рівноважного рівня. Існування в ринковій економіці стійкого безробіття свідчить про вплив на ринок праці ряду неконкурентних чинників, що перешкоджають досягненню його рівноваги, сприяючи відхиленню заробітної плати вище її рівноважного рівня. Першим таким чинником є держава, яка встановлює мінімальний рівень заробітної плати обов'язковий для всіх фірм, а також здійснює її індексацію. Це повинно підвищувати рівень заробітної плати, який виявляється вищим від рівноважного. Інший чинник - діяльність професійних спілок, зусилля яких спрямовані на зростання рівня оплати праці. В силу дій конкурентних і неконкурентних чинників формуються різні моделі ринку праці, серед яких виділяють наступні:

конкурентна модель, де рівень заробітної плати визначається балансом попиту і пропозиції на неї під дією ринкової конкуренції;

монополістична модель, що характеризується монопольною владою підприємця, який і визначає ставку заробітної плати;

профспілкова модель, за якої вирішальний вплив на визначення ціни праці виявляють профспілки, які захищають інтереси продавців робочої сили.

Так як одним із неконкурентних чинників, що перешкоджає досягненню рівноваги на ринку праці є держава, то вона бере на себе функції захисту населення і проводить активну соціальну політику на ринку праці, стимулюючи попит на працю відкриття і модернізацію робочих місць. При цьому значну роль відіграє біржа праці, в Україні служба зайнятості.

Служба зайнятості - це державна установа, що регулює попит і пропозицію на ринку праці. Служба зайнятості визначає кон'юнктуру ринку, реєструє безробітних, проводить їх перекваліфікацію, допомагає у працевлаштуванні, надає безробітним інформацію про наявність вільних робочих місць, проводить фахову орієнтацію молоді, виплату по безробіттю тощо.

Заробітна плата і її форми і системи

Заробітна плата - це найважливіша категорія ринкових цін, так як вона є ціною особливого товару - робочої сили.

Сучасна економічна теорія трактує заробітну плату як ціну плати. Але існували і інші трактування заробітної плати. Однією з перших спроб зрозуміння заробітної плати було її трактування як мінімуму засобу існування для найманих працівників і членів їх сімей (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо), з їх позицій заробітна плата являє собою грошовий вираз мінімального обсягу засобів існування осіб найманої праці. Класична політична економія в особі К. Маркса трактувала заробітну плату як грошовий вираз вартості і ціни робочої сили. Він виходив з того, що праця не може мати ціни, а на ринку продається робоча сила, тому речовим змістом заробітної плати стає та кількість життєвих засобів, яка необхідна для відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї. Сучасне уявлення про сутність заробітної плати бере свої витоки з теорії “Трьох факторів виробництва” французького економіста Ж.-Б. Сея. Згідно цієї теорії заробітна плата виступає функцією такого фактора виробництва як праця. На цьому ґрунті поступово і сформувалося визначення заробітної плати як ціни праці. Заробітна плата розглядається в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні цей термін включає оплату праці різних працівників різних спеціальностей як матеріального, так і нематеріального виробництва. У вузькому розумінні заробітна плата - це ставка або ціна, що визначається за використання одиниці праці протягом визначеного часу.

Ціна праці - це є відношення денної вартості робочої сили до середньої тривалості робочого дня. Для характеристики рівня оплати праці використовуються показники номінальної і реальної заробітної плати.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, яку одержує працівник за свою працю. Реальна заробітна плата визначається сукупністю товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату за існуючого рівня цін після відрахування податків та інших платежів

Таким чином, рівень реальної заробітної плати визначається номінальною сумою, рівнем податків і цін на життєві блага. З рахуванням інфляції, динаміка реальної заробітної плати розраховується як індекс вартості життя, тобто індекс реальної заробітної плати дорівнює відношенню індексу номінальної зарплати до рівня вартості життя. При обчисленні рівня заробітної плати застосовуються показник мінімальної заробітної плати. Основою розрахунку мінімальної заробітної плати виступає показник прожиткового мінімуму. В ринковій економіці застосовуються дві основні форми заробітної плати: це погодинна і відрядна форма.

Погодинна форма заробітної плати - це плата за кількість праці, розрахованої в годинах. Вона виплачується згідно із трудовою угодою, і погодинною ставкою заробітної плати. Основною формою погодинної основної плати є тарифна система оплати праці, в основі якої лежить тарифна ставка.

Відрядна (або поштучна) заробітна плата залежить від обсягу виконаної роботи. Її величина визначається розцінкою одиниці продукту або величиною виробітку. Названі форми заробітної плати у поєднанні з формами організацій праці утворюють системи заробітної плати. В сучасних умовах діють такі системи заробітної плати: преміальна система (найбільш поширена), погодинно-преміальна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, відрядно-регресивна, система колективного преміювання, система участі у прибутках тощо.

Размещено на Allbest.ru