Ринок капіталу та його складові

Позичковий капітал і економічна природа процента

Суть капіталу та його форми

Ринкове господарство не може функціонувати без такого важливого фактору виробництва як капітал. Це пояснюється тим, що управління виробництвом у ринковому господарстві здійснюється через капітал.

Капітал - це економічна різнопланова категорія. В економічній теорії існує декілька концепцій, кожна з яких по-своєму трактується сутність цієї економічної категорії. Представники класичної політекономії (А. Сміт, Д. Рикардо, Ж.-Б. Сей та ін.) визначають капітал як сукупність матеріальних благ, що задовольняють потреби людей, тобто капітал це засоби виробництва.

Марксистська економічна теорія трактує капітал як сукупність певних виробничих відносин людей. Властивих для системи найманої праці, тобто відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва результатів неоплаченої праці найманих працівників. Прихильники маржиналізму вважають, що капітал - це все те, що приносить дохід. Сучасний монетаризм вважає, що капітал - це є гроші або кредитні гроші, які в своєму русі приносять дохід. Підсумовуючи все сказане, можна дати узагальнене визначення капіталу, що капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає і приносить дохід. Капітал може існувати в різноманітних формах. Це, перш за все: продуктивний капітал в формі засобів виробництва, грошовий капітал, товарний капітал, торгівельний капітал, позичковий капітал.

Саме позичковий капітал здійснює свій рух на ринку капіталів, тобто позичковий капітал - це грошовий капітал, який надається у позику економічним суб'єктам з метою одержання доходу в формі позичкового процента.

Ринок капіталів поділяється на кредитний ринок і ринок цінних паперів.

Кредитний ринок і його складові

Кредитний ринок - це ринок грошового капіталу. Водночас кредитний ринок пов'язаний з ринком цінних паперів та ринком облігацій. Кредитування грошового капіталу здійснюється у формі інвестицій, тому кредитний ринок - це ринок інвестицій.

Інвестиції - це капітальні вкладення у виробництво, тобто це грошовий капітал який надається в позику товаровиробникам. Таким чином, кредитний ринок поділяється на ринок грошей та ринок облігації.

Облігації - це боргові зобов'язання, що свідчать про надання грошового капіталу в кредит і, водночас, це цінні папери, що здійснюють свій рух на ринку цінних паперів.

Кредитний ринок, концентруючи попит і пропозицію на інвестиції має подвійне призначення: він зосереджує і надає в позику грошовий капітал та переміщує інвестиції із сфер і галузей, тобто дає їх надлишок у сфери і галузі, де виникає їх нестача.

Суб'єктами кредитного ринку є кредитори (економічні суб'єкти, що надають гроші в позику) і позичальники грошей (економічні суб'єкти, що беруть гроші в позику). Як кредиторами, так і позичальниками можуть бути підприємства і установи, домашні господарства, окремі особи і сама держава.

32

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівновага кредитного ринку залежить від співвідношення попиту на інвестиції і пропозиції на грошовому ринку. Пропозицію грошей здійснюють банки, які залучають до цього вільні грошові засоби фірм і населення. Під пропозицією грошей розуміють грошову масу в обігу, тобто сукупність платіжних засобів, що обертається в економіці в даний момент. Пропозиція грошей складається з готівки і безготівкових чекових грошей. Попит на гроші випливає із двох їх функцій: засобу обігу і засобу нагромадження багатства або збереження вартості. У першому випадку йдеться про попит на гроші для укладання угод купівлі-продажу товарів і послуг, тобто так званий трансакційний попит. В другому випадку про гроші для закупівлі інших фінансових активів, зокрема цінних паперів.

Трансакцій попит пояснюється необхідністю зберігання грошей на поточних рахунках комерційних та інших банків з метою здійснення купівель і платежів.

Попит на гроші на придбання інших фінансових активів визначається прагненням одержати дохід у формі проценту або дивіденду. Пропозиція грошей вважається цілком еластичною.

Тому крива пропозиції відображається вертикальною лінією. Крива попиту на гроші перетинає криву пропозиції в точці рівноваги ЕМ, тобто коли обсяг пропозиції грошей і попиту на них збалансовується. Рівновага забезпечується рівноважною ставкою процента. Специфіка грошового ринку полягає в тому, що гроші тут не продаються рівно і не купуються, вони обмінюються на всі інші ліквідні засоби за альтернативною вартістю, яка вимірюється в одиницях мінімальної норми процента. Якщо на кредитному або грошовому ринку збільшується пропозиція грошей, то це веде до зниження процентної ставки. Це пояснюється тим, що надлишок пропозиції грошей інвестується в цінні папери, курс яких буде зростати, що рівнозначно зниженню ставки процента.

В такому випадку попит на гроші буде скорочуватись і це приведе до встановлення рівноваги на грошовому ринку. Якщо навпаки попит на гроші буде зростати, то фірми і населення будуть продавати свої цінні папери, що зумовлює зростання процентної ставки. В такому випадку грошовий ринок досягатиме нового стану рівноваги.

капітал кредитний позичковий

Позичковий капітал і економічна природа процента

Процент як дохід на грошовий капітал, відданий в позику, є загадкова економічна категорія. В економічній теорії існує кілька версій сутності і економічної теорії, процентна: так класична політична економія, продовжена Марксом пов'язує процент з прибутком на позичковий капітал, при цьому прибуток розглядається як привласнення капіталу власністю, тобто кредитором, цебто підприємницький дохід, що привласнюється капіталом підприємця, який взяв грошовий кредит.

З появою маржиналізму його представники залучають до аналізу економічної природи процентні психологічні фактори. Вони ґрунтуються на тому, що для власника грошового капіталу капітал має вищу граничну цінність сьогодні, ніж у майбутньому. Позика грошового капіталу приведе до втрати частини його вартості при поверненні його кредиту, тому власник капіталу намагається компенсувати цю втрату за допомогою встановленого процента на кредит.

За кейнсіанські теоріями, норма процента виступає межею граничної ефективності майбутніх інвестицій, тобто визначається період віддачі інвестицій. Чим вища норма процента, тим менша схильність до інвестування і межа віддачі інвестицій більша. І навпаки, чим більша норма процента, тим більша схильність до інвестування, межа віддачі скорочується.

З точки зору сучасної економічної теорії процента - це ціна, яку потрібно заплатити за те щоб, оволодіти виробничими ресурсами сьогодні, а не очікувати поки нагромадяться гроші, щоб ці ресурси придбати в майбутньому.

При аналізі категорії процента важливо розрізняти номінальну і реальну ставку процента. Номінальна ставка процента - це поточна ринкова норма процента без урахування інфляції. Реальна ставка - це номінальна ставка з урахуванням очікуваної інфляції. Наприклад, якщо річна мінімальна процентна ставка дорівнює 14%, а очікувана інфляція - 6%, то реальна ставка процента - 8%.

Размещено на Allbest.ru