Форми організації суспільного виробництва

32

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Форми організації суспільного виробництва

Зміст

1. Форми суспільного господарства. Натуральне і товарне господарство. Обмін і його форми

2. Товар і його властивості

3. Виникнення і суть грошей. Функції грошей

4. Розвинута форма товарного виробництва. Капітал і наймана праця

1. Форми суспільного господарства. Натуральне і товарне господарство. Обмін і його форми

В своєму розвитку суспільство виділяє дві основні форми господарства. Історично першою формою суспільного господарства, при якому результати виробництва використовуються для задоволення особистих потреб безпосередніх виробників. Натуральне господарство характеризується примітивним поділом суспільної праці, низьким рівнем продуктивних сил, замкнутістю організаційно-економічних зв'язків. Натуральне господарство більш ґрунтувалося на земельній власності, яка являлася основною з усіх відносин власності. З розвитком продуктивних сил зростає вплив на суспільне виробництво товарних зв'язків, в надрах натурального господарства виникають відносини обміну продуктами праці - товарне виробництво.

Товарне виробництво - це форма суспільного виробництва, яка заснована на виробництві товарів і забезпечує взаємодію між виробником і споживачем через ринок ( сферу обміну товару ). Товарне виробництво - це такий тип організації економіки, при якому продукти праці використовуються для продажу на ринку або обміну. Товари виробництва з метою задоволення потреб споживачів надходять до них через обмін. Товарне виробництво - ринкове виробництво. Товарне виробництво передбачає, що продукти вироблятимуться окремими приватними та відокремленими виробниками, кожен з яких спеціалізується на виробництві одного певного товару. Товарне виробництво - це така форма організації суспільного виробництва, яка зумовлена об'єктивними умовами: виникненням і поглибленням спеціалізації праці, розвитком суспільного поділу праці, дією закону економії часу, економічним відокремленням товаровиробників, самостійним рішенням питань господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Тому аналізуючи товарне виробництво визначають наступні його риси:

суспільний поділ праці;

приватна власність на засоби виробництва;

повна соціально-економічна відокремленість і самостійність товаровиробників;

економічні зв'язки між відокремленими виробниками здійснюються через обмін товарів;

товарне виробництво носить об'єктивний характер.

В своєму розвитку товарне виробництво проходить два етапи, кожен з яких пов'язаний з існуванням двох типів товарного виробництва: просте товарне виробництво та розвинуте товарне виробництво.

Простому товарному виробництву характерні такі риси:

суспільний поділ праці як матеріальна основа товарного виробництва;

приватна власність на засоби виробництва і вироблений продукт, тобто особиста праця власників виробництва;

економічні зв'язки між людьми починають носити суспільний характер, так як вони здійснюються через ринок;

просте товарне виробництво має дуже обмежений характер.

Розвинуте товарне виробництво є більш розвинутою формою товарного виробництва. Йому характерні такі риси:

застосовується наймана праця, тобто товаром стає і робоча сила;

приватна власність на засоби виробництва і продукту;

значне збільшення розмірів виробництва і обсягу товарів;

зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок;

товарні відносини носять всезагальний характер, тобто стає пануючим в економіці;

мета виробництва: одержання прибутку власниками засобів виробництва.

Так як товарне виробництво - це така організація економіки, при якій продукт праці виробляється для ринку через обмін. Обмін - це відносини, які складаються між людьми з приводу купівлі-продажу товарів.

Економісти виділяють основні форми обміну:

проста форма обміну - один товар обмінюється на інший (ТА=ТВ);

розвинута форма обміну - один товар обмінюється на ряд інших товарів (), але ця форма носить в собі суперечності і ускладнює сам процес обміну;

всезагальна форма обміну - багато товарів обмінюються на один товар, який є товаром еквівалентом по відношенню до цих товарів ().

Перша, друга і третя форми обміну є бартером, але з маси різноманітних товарів виділяється один єдиний товар - еквівалент по відношенню до інших товарів. Таким товаром-еквівалентом стають гроші. Виникає наступна стадія - грошова форма обміну (тобто четверта) .

З появою грошей товарний світ розділився на два полюси: з одного боку маса споживчих вартостей (товарів), з іншого - гроші.

2. Товар і його властивості

Товар - це продукт праці призначений для задоволення людських потреб і виготовлення для обміну шляхом купівлі-продажу.

Властивості товару: 1) споживча вартість (корисність) - здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини; 2) вартість (цінність) - здатність товару обмінюватися на інший товар у певних пропорціях. Формою прояву є мінова вартість. Вартість - це особлива якість товару, її величина дає змогу порівняти один товар з іншим через вимір її вартості, що створює пропорційний обмін.

Розглядаючи проблему визначення сутності величини вартості товару, потрібно враховувати існування різних альтернативних підходів до цього. В економічній теорії існують декілька теорій визначення вартості.

Класична політекономія, яка заснована на теорії трудової вартості стверджує, що вартість створюється виключно працею, вартість - це є витрати праці на виробництво того чи іншого товару.

Опоненти теорії трудової вартості трактують вартість товару, даючи йому грошову оцінку - ціну. При цьому враховується дія не лише одного фактору праці, а й інших факторів виробництва. Серед таких теорій виділяються теорія трьох факторів виробництва і теорія витрат виробництва

Теорія факторів виробництва (Ж.-Б. Сей) стверджує, що у створенні товару беруть участь всі три фактори виробництва (земля, праця, капітал) і величина вартості визначається сумою витрат виробництва на створення товару.

Теорія витрат виробництва (Мальтус, Маршалл, Кейнс) трактує, що величина вартості визначається сумою витрат виробництва на створення товару.

Теорія попиту та пропозиції ґрунтується на уявленні, що вартість товару визначається виключно коливанням попиту та пропозиції на ринку. Ця теорія ототожнює вартість і ціну. Для неокласичної економічної теорії характерна теорія граничної корисності, яка застосовується на принципах маржиналізму, тобто дослідження граничних величин. Ця теорія виходить на визначення вартості через споживчу суб'єктивну оцінку індивіда відносно корисності того чи іншого блага. Іншими словами вартість визначається мірою його корисності для споживача. Сучасна економічна теорія надає перевагу теорії витрат виробництва у поєднанні з теорією граничної корисності.

господарство товарний гроші

3. Виникнення і суть грошей. Функції грошей

Гроші - це загальний еквівалент по відношенню до інших товарів, це також товар.

Сутність грошей проявляється в їх функціях: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші. Сучасна економічна теорія виділяє перші три функції.

Сутність міри вартості полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості, яка виражає вартість товару через її ціну. Ціна - це грошовий вираз вартості. Ціна товару залежить від вартості товару і від вартості золота. Чим більша вартість золота, тим менша ціна товару, тому що вона буде визначатися меншою ваговою кількістю золота. Вагову кількість золота в грошовій одиниці називають масштабом цін.

Засіб обігу. Гроші виконують функцію засобу обігу, коли стають посередником при обміні, тобто купівлі-продажу (Т - Г - Т).

Засіб нагромадження. Золоті монети, паперові гроші випадають з обігу якщо услід за продавцем товару не здійснюється купівлі іншого товару, тобто немає проходження далі (Т - Г). Нагромадження грошей - це необхідний момент виробництва і його відтворення.

Засіб платежу. Із виникненням кредитних відносин гроші стали виконувати функцію засобу платежу. Цю функцію гроші виконують також при сплаті боргів, податків, виплаті заробітної плати, дивідендів тощо.

Світові гроші. Поява міжнародної торгівлі стала умовою для появи ще однієї функції грошей - світових грошей. Спочатку функцію світових грошей виконували повноцінні гроші - золото. На сучасному етапі функцію світових грошей виконують грошові одиниці економічно розвинутих країн.

МВФ виділяє п'ять грошових одиниць: $ (американський долар), Ј (британський фунт стерлінгів), DM (німецька або дойч-марка), Ґ (японська ієна), FF (французький франк).

Кожна держава повинна визначати кількісну масу грошей необхідну для обігу:

С - сума цін товарів

К - сума товарів, проданих в кредит

П - сума платежів

ВП - взаємопогашаючі платежі

Сучасна економічна теорія використовує формулу Фішера:

MV - маса грошей в обігу

V - швидкість обігу

P - рівень цін

Q - обсяг виробництва

Порушення грошового обігу веде до незбалансованості економіки. Якщо виникає надлишок грошей це веде до інфляції, а їх нестача до дефляції. Інфляція - процес загального зростання цін на споживчі товари, внаслідок порушення закону грошового обігу, надлишок грошей веде до їх знецінення, через що ціни на товари зростають.

4. Розвинута форма товарного виробництва. Капітал і наймана праця

Розвинене товарне виробництво є пануючим в ринковій економіці, тому йому характерні такі риси як зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок, значне збільшення розміру підприємств і обсягів. Товарні відносини носять всезагальний характер, застосовується наймана праця, тобто товаром стає робоча сила. Робоча сила стала товаром завдяки двом причинам:

людина стала юридично вільною особою (тобто позбулася хазяїна) за часів капіталізму;

людина позбавилася засобів виробництва або засобів існування (великі фабрики і заводи “задушили” малих виробників).

В розвинутому товарному виробництві головною умовою перетворення грошей в капітал є можливість знайти на ринку такий товар, який зміг би створити нову вартість, причому більшу ніж він сам коштує. В ринковій економіці таким товаром є товар робоча сила. Саме в сукупності засобів виробництва та робочої сили створюється нова вартість, засоби виробництва - це промисловий капітал.

Позичковий капітал - це гроші, які приносять гроші (Г - Г').

Торгівельний капітал - форма прояву промислового капіталу.

Робоча сила як любий товар має дві властивості: свою вартість та цінність.

Споживча вартість - це здібність створювати вартість більше ніж вона сама коштує.

Вартість (цінність) - визначається вартістю життєвих благ, які необхідні для нормального відтворення робітника і його сім'ї.

Размещено на Allbest.ru