Відносини власності і їх значення для розвитку економіки

26

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Відносини власності і їх значення для розвитку економіки

Зміст

1. Поняття власності. Типи, види, форми власності

2. Трансформація форм власності в Україні

3. Основні напрями роздержавлення і приватизація державних підприємств в Україні

1. Поняття власності. Типи, види, форми власності

Вивчення економічної системи тієї чи іншої країни ставить питання кому належить економічна влада і хто розпоряджається суспільним багатством. Суть влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів. Тому, щоб з'ясувати природу та екологію структури того чи іншого суспільства необхідно розкрити зміст існуючої системи відносин власності.

Власність - це економічна категорія, яка відбиває відносини між суб'єктами власності з приводу володіння, розпорядження і користування об'єктами власності.

Суб'єктами власності являються: домашні господарства, підприємства і держава.

Об'єктами власності являються: виробничі ресурси (фактори виробництва), суспільне багатство (продукт). Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. З виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, які визначають, за якими правовими нормами привласнюється і реформуються суспільне багатство між різними суб'єктами.

Правові відносини власності виражаються в закріпленні за різними суб'єктами прав володіння, розпорядження і використання об'єкта власності. Але власність - це не лише юридична, а й економічна категорія. Власність, в економічному сенсі, являє собою складну систему господарських відносин, які існують у виробництві. Ця система включає в себе такі групи відносин:

відносини з приводу привласнення умов виробництва і його результатів;

відносини господарського використання майна;

економічні форми реалізації відносин власності.

Історії відомі два основні типа власності:

приватна власність, яка характеризується тим, що засоби виробництва і вироблений продукт належать приватним особам. Вони привласнюють продукт як своєї, так і чужої праці;

суспільній власності притаманне спільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту. Її можна представити у двох основних видах - як власність народу в цілому і як власність окремих колективів. У господарській практиці вона виступає у формах державної і колективної власності.

Відносна власність виникає у процесі господарського використання певного майна. Ця особливість має місце тоді коли власник засобів виробництва не веде господарську діяльність. Він надає можливість іншим особам володіти його майном на певних умовах. Тоді між власником і підприємцем виникають відносини використання майна. Підприємець одержує юридичне право володіння і користування чужою власністю (оренда). Власність економічно реалізована, коли приносить доход суб'єкту.

Доход - це виражений прибуток або платіж (орендна плата).

Відносини властивості охоплюють весь господарський процес і пронизують відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг.

За формами привласнення виділяють форми власності: індивідуальну, колективну, державну. За формами права власності є: приватна, державна, і суспільна власність.

Сукупність форм власності охоплює:

загально державну власність;

державну власність;

муніципальну (комунальну) власність

колективну власність;

корпоративну (акціонерну) приватну власність;

партнерську приватну власність;

сімейну приватну власність;

індивідуальну приватну власність;

власність громадських організацій;

змішану власність.

2. Трансформація форм власності в Україні

Соціально-економічною основою функціонування будь-якої економічної системи є відносини власності. В Україні тривалий час, аж до 90-х років, перевага надавалася суспільній власності. Розрізняють такі її форми: державна і колгоспна-кооперативна. Пануючою формою власності була державна власність на засоби виробництва і результати діяльності. Одержавлення в процесі привласнення вело до одержання процесу управління. Управляв, той хто мав у своєму розпорядженні ресурси.

Що, Як, Для кого виробляти? - питання доводились до підприємств зверху. Державна власність займає монопольне положення і ця монополія породжувала паразитизм і загнивання. Це проявлялося в наступних явищах: одержання власності призвело до ігнорування особистих інтересів, одержавлення власності породжувало відчуження від неї трудящих, тобто вони втрачали почуття господаря і зацікавленість у раціональному використанні народного багатства, що неминуче призводило до втрат у суспільстві.

Одержавлення власності, що здійснювалося в Україні не мало наукової основи і суперечило потребам суспільного розвитку. Об'єктивною необхідністю є існування різноманітних форм власності і форм господарювання. В умовах переходу економіки України до ринку відносин відбуваються істотні зміни у відносинах власності.

Ці зміни ґрунтуються на прийнятих Верховною Радою України законах “Про власність про підприємства”, “Про підприємницьку діяльність”, “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”.

Згідно з законом України “Про власність”, в економіці України в сучасних умовах формується нова система відносин власності, їх різноманітних форм, а саме:

індивідуальна власність громадян, яка містить особисту власність, власність сімейного господарства, власність селянського та особистого підсобного господарств;

колективна власність, яка містить власність орендних підприємств, власність колективних підприємств, власність кооперативу, власність акціонерних товариств власність, господарських асоціації, власність громадських і релігійних органів.

державна власність, до якої відносять: загальна державна власність, комунальна власність, майно державних підприємств;

власність спільних підприємств, яка може бути створена на державній і приватній власності, на державній і іноземній власності, на колективній і іноземній власності.

Законодавством України передбачається, що у власності громадян України можуть знаходитися житлові будинки, квартири, дачі, гаражі, грошові кошти, цінні папери, транспортні засоби, підприємства які здійснюють підприємницьку діяльність в сфері торгівлі, побутової та обслуговуючої промисловості.

власність приватизація роздержавлення

3. Основні напрями роздержавлення і приватизація державних підприємств в Україні

Законодавство України передбачає конкретні заходи для здійснення переходу від монополії держави на привласнення засобів результатів виробництва до різноманітних форм власності. Двома основними шляхами в цьому випадку є : а) роздержавлення, б) приватизація.

Роздержавлення - це перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших недержавних формах власності. Роздержавлення означає істотне скорочення державного сектору економіки і масштабів державного втручання в економіку. Воно може здійснюватись двома шляхами: приватизацією або комерціалізацією державних підприємств.

Під приватизацією розуміють відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній і комунальній власності на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Комерціалізація державних підприємств означає позбавлення невластивих державі функцій господарської діяльності і перетворення їх у самостійні господарські одиниці, які будують свою діяльність на засадах підприємництва, тобто самостійно, і цілком беруть відповідальність за результати господарської діяльності. Суть в політики роздержавлення насамперед проявляється в скороченні сфери державної власності за відповідного розширення інших форм власності та в якісній зміні самої державної власності шляхом перетворення трудових колективів державних підприємств у реальних суб'єктів власності.

Державна власність завжди має бути в оптимальному співвідношенні з іншими формами власності. Вирішальне значення для різних форм власності має приватизація державних підприємств. Законодавство України передбачає, що першочерговій приватизації підлягають об'єкти, які найбільш впливають на розвиток споживчого ринку, а також ті, що стримують стабілізацію державного бюджету, гальмують економічний розвиток України. Формування її ринкових відносин. Це перш за все такі підприємства як оптова і роздрібна торгівля, житлово-комунальне господарство, підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, деревообробної і легкої промисловості, збиткові підприємства та інші.

Законодавчими актами визначаються також основні принципи приватизації державного майна - це законність, надання пільг членам трудових колективів та підприємств, що приватизуються, рівність прав громадян у процесі приватизації, безоплатна передача частини державного майна кожному громадянам України. Щодо приватизації державного майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів, то пропонуються кілька способів приватизації різних груп об'єктів:

викуп об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів;

викуп державного майна підприємств за альтернативним планом приватизації;

викуп державного майна зданого в оренду;

продаж на аукціоні, продаж за комерційним і некомерційним курсом;

продаж акцій відкритих акціонерних товариств.

Размещено на Allbest.ru