Економічні потреби і виробничі можливості суспільства

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Економічні потреби і виробничі можливості суспільства

Зміст

1. Економічні інтереси

2. Виробничі ресурси і фактори виробництва. Обмеженість ресурсів і межі виробничих можливостей. Крива виробничих можливостей

3. Виробництво і НТП

4. Людина як суб'єкт і кінцева мета виробництва

1. Економічні інтереси

В реальному житті економічні відносини проявляються у формі економічних потреб і економічних інтересів. Економічні потреби відображають об'єктивну необхідність в матеріальних і духовних благах для забезпечення життєдіяльності людини і суспільства. Потреба - це бажання людей придбати і використати товари і послуги, котрі приносять їм користь.

Рівень і обсяг потреб залежить від рівня розвитку економічної системи від зрілості економічних відносин суспільного виробництва. Саме виробництво, створюючи конкретні види духовних благ, породжує конкретні потреби в них, з іншого боку - бажання задовольняти свої потреби спонукає людину до виробництва. Економічні потреби виступають спонукальним мотивом виробництва, тобто потреба є передумовою виробництва.

Існує різноманітність потреб, які можна систематизувати та класифікувати за їх суб'єктами і формами задоволення. За суб'єктами потреби поділяють на індивідуальні особисті, колективні і суспільні. За формами задоволення потреби поділяють на матеріальні, фізіологічні, виробничі, соціальні, духовні тощо. Найголовніша характеристика потреб - це їх безмежність і невтомність. Потреби невтомні в тому, що їх не можливо задовольнити всі одразу, а безмежні тому, що з'являються все нові і нові потреби. Потреби мають властивість змінюватись і в процесі задоволення виникають нові, цей процес нескінченний і саме розвиток виробництва породжує закон зростання потреб. Цим і визначається роль потреб у виробництві. Усвідомлення людьми своїх потреб породжує економічні інтереси.

Інтерес - це економічна категорія яка відображає наші потреби. Саме економічні інтереси є найбільш видимим проявом економічних відносин. Економічна теорія виділяє три види економічних інтересів, а саме загальні або суспільні, колективні і особисті. Загальні інтереси полягають у задоволенні всіх суспільних потреб. Колективні - у задоволенні потреб груп людей, об'єднаних у виробничому процесі. Особисті - у задоволенні матеріальних і духовних потреб окремої людини. Таким чином економічні відносини породжують економічні потреби, а усвідомлення потреб формує економічні інтереси. Необхідність реалізації економічних інтересів об'єктивно штовхає людей до виробничої діяльності. Економічні інтереси - це стимули економічної діяльності. Найбільш дійовим стимулом економічної діяльності є особистий інтерес, який існує в сукупності з колективним і загальним, тому що виробництво завжди носить суспільний характер.

2. Виробничі ресурси і фактори виробництва. Обмеженість ресурсів і межі виробничих можливостей. Крива виробничих можливостей

Щоб задовольнити виробничі потреби потрібні виробничі ресурси і фактори виробництва. Виробничі ресурси - це потенційні чинники виробничого процесу його можливості, джерела, фактори виробництва - це реальні чинники, які застосовуються в процесі виробництва.

Класична політична економія визначає два фактори виробництва: це засоби виробництва або натурально-майнові і робоча сила (людський фактор). Сучасна економічна теорія до факторів виробництва відносить - матеріальні (земля і капітал) та людські ресурси (праця і підприємницька здібність). Економічна теорія має справу з дослідженням основних факторів виробництва їх розвитку взаємодії та впливу на економічні зростання.

Основні фактори виробництва:

Земля - це всі природні ресурси, які використовуються у виробництві.

Капітал - це ресурси виробництва у формі засобів виробництва.

Праця - це фізична та розумова діяльність людей направлена на виробництво матеріальних благ та послуг.

Підприємницька здібність - це особливий специфічний фактор виробництва, це вид праці до управління та організації виробництва, здібність до індивідуальної самостійної господарської діяльності, яка направлена на одержання доходу через умілу організацію та ефективне використання ресурсів з метою виробництва та реалізації товарів. Підприємницька здібність витікає із визначених функцій підприємництва, а саме: 1) підприємець бере на себе ініціативу з'єднання факторів у виробничий процес; 2) підприємець вирішує важку задачу в прийнятті рішень в процесі ведення бізнесу; 3) підприємець намагається вести в своє виробництво нові технології направленні на виробництво нових товарів; 4) підприємець - це людина, яка іде на ризик.

Усі виробничі ресурси (або фактори виробництва) мають одну загальну властивість - вони існують в обмеженій кількості. Тому обмеженість ресурсів, за допомогою яких здійснюється процес виробництва різних товарів примушує суспільство робити вибір відносно виробництва товарів, тобто суспільство повинно визначати межах своїх виробничих можливостей, робити економічний вибір.

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суть проблеми вибору в тому, що якщо кожний виробничий фактор обмежений, то завжди існує проблема альтернативного його використання. Саме проблема альтернативних витрат і породжує проблему виробничих можливостей.

Крива АВСD називається кривою виробничих можливостей.

Точка L на графіку визначає неповне використання ресурсів, К визначає неможливий процес виробництва, точки B, C, D - визначають певні альтернативні набори ресурсів.

Життєві блага створені фактором виробництва називаються продуктами виробництва. Продукт - це абсолютний результат або ефект виробництва.

Кожен продукт наділений властивостями, тобто має свою корисність і має свою цінність. Економічна теорія розрізняє загальну і граничну корисність. Загальна корисність визначається задоволенням від споживання визначеного обсягу життєвих благ. Граничною корисністю називається корисність, яка дорівнює приросту, тобто збільшенню загальної корисності в результаті придбання додаткової одиниці даного блага, гранична корисність відображає ступінь задоволення потреби і зростання кількості одиниць певного продукту корисність кожної наступної одиниці зменшується стає спадною, що відбувається згідно закону спадної граничної корисності.

Граничність продукту і поведінка споживача на ринку. Якщо кожна наступна одиниця товару має все меншу додаткову корисність, то споживач буде купувати додаткові одиниці блага лише за умови зменшення її ціни. Закон спадної граничної корисності дозволяє обґрунтувати і закон спадного попиту, а також пояснити як потрібно споживачеві розподілити свій грошовий дохід між різними товарами, які він у змозі придбати. Споживач цілком розумна людина, яка намагається так використати свій дохід, щоб одержати максимальну загальну корисність. Таким чином, споживач обирає той набір товарів і послуг, який приносить йому найвищу корисність.

Правило споживацької поведінки на ринку полягає у тому, щоб кожна додаткова одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову корисність. Закон спадної граничної корисності діє постійно, це пов'язано з тим, що при спадаючий граничній корисності кожного продукту, що купується, зниження цін спонукає споживача до наступних закупівель цього товару. Поведінка споживача на ринку визначається економічною теорією за допомогою кривих байдужності.

В основі даного методу знаходяться сполучення двох типів кривих: бюджетної лінії і кривої байдужності. Бюджетна лінія показує різні комбінації двох продуктів, які можуть бути придбанні споживачем при фінансовому обсязі його доходу.

Наприклад, фінансовий доход споживача буде складати 12$. Ціна товару А дорівнює 1$ ціна товару В - 2$.

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розміщення лінії бюджетних обмежень залежить від обсягу грошового доходу і зміни цін на товари. Зокрема зменшення грошового доходу викличе зміщення бюджетної лінії вліво, а збільшення грошового доходу зміщення вправо. Якщо ціни на обидва товари будуть змінюватись пропорційно в одному напрямі, то при зростанні цін бюджетна лінія зміститься паралельно вліво, а при зменшенні - вправо.

Звідси витікає, що одночасно пропорційна зміна доходу і цін не визначається на положенні бюджетної лінії. Якщо бюджетна лінія показує, що може придбати споживач маючи певний дохід з урахуванням цін, які склалися на ринку, то крива байдужності дає інформацію про надання переваг певним товарам. Інакше кажучи, крива байдужності показує що хоче купити споживач, маючи визначений дохід. Якщо всі комбінації мають однакову загальну корисність, то споживачеві байдуже, який набір продуктів він буде мати. Для того, щоб мати уявлення про конкретного споживача, зображують цілу серію кривих байдужностей. Вона показує норму заміни двох товарів. Таким чином, визначаючи поведінку споживача на ринку можна використати теорію граничної корисності і метод байдужностей.

3. Виробництво і НТП

З виникненням людського суспільства поступово відбувся розвиток технологічного способу виробництва, вдосконалювалась техніка, накопичувалися знання про навколишнє середовище, про природу людини, її діяльність. Науково-технічний прогрес (НТП) має еволюційну та революційну форму розвитку. Як загальноісторична закономірність він виник лише у період промислової революції (кінець XVIII - початок XIX ст). Еволюційна форма НТП характеризувалася поступовими змінами у розвитку науки і техніки. Революційна форма НТП означає появу принципово нових видів техніки, предметів праці. В історії НТП виділяють дві промислові революції: одна наприкінці XVIII - початку XIX ст., друга в останній третині XIX ст. - початку XX ст., її ще називали електротехнічною революцією. Науково-технічна революція почалася в середині 50-х років XX ст. і триває у наш час. У ході першої промислової революції спеціалізація знарядь праці та інструментів в умовах мануфактурного розвитку капіталізму в промисловості поступово готує основу для появи спеціалізованих машин, переходу до другого етапу у розвитку техніки крупного машинного виробництва, до виникнення істотно нового технологічного способу виробництва. Глибинну суть НТР можна визначити як революційні зміни у взаємодії людини і природи, а також в системі продуктивних сил і техніко економічних відносин.

суспільний виробничий нтп ресурс

4. Людина як суб'єкт і кінцева мета виробництва

Взаємодія людини з природою в процесі праці відбувається з моменту виникнення людства в усіх суспільно-економічних формаціях. В одних основною метою виробництва є задоволення власних потреб, в інших збагачення, отримання максимального прибутку. Це означає, що суспільне виробництво має різні форми свого вияву. Серед них виділяють три основні форми: натуральну, товарну і безпосередньо суспільне виробництво. Суспільний поділ праці виступає у трьох основних формах:

загальна форма - це поділ суспільного виробництва на окремі сфери, роди, промисловість, сільське господарство;

часткова форма - це розпад сфер і родів на окремі галузі, види виробництва. Так у сільському господарстві виділяють тваринництво, рослинництво, у промисловості - важку, легку, харчову тощо;

одинична форма - це поділ праці всередині окремого підприємства на професії, види зайнятості (токар, слюсар, тощо).

Размещено на Allbest.ru