Міжгалузеві комплекси і регіональні особливості їх розвитку і розміщення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція 9

ТЕМА: МІЖГАЛУЗЕВІ КОМПЛЕКСИ І РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ

План

1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність та особливості формування та значення

2. Типи міжгалузевих комплексів

3. Сучасний стан міжгалузевих комплексів

Контрольні питання

Література

1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність та особливості формування та значення

міжгалузевий комплекс регіональний трансформація

У процесі становлення постіндустріального суспільства поряд з галузевою класифікацією народного господарства виділяють і досліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикалі галузевої (надгалузевої) системи продуктивних сил регіону. Вивчення міжгалузевих комплексів стало особливо актуальним після того, як у наукових дослідженнях перейшли до застосування системного підходу, а в практичній діяльності почали застосовувати метод міжгалузевих балансів. Вивчення конкретних міжгалузевих комплексів у межах окремих держав, економічних районів, адміністративних областей набуває все більшої актуальності. Значний доробок у цей напрямок внесли вчені України.

Термін «галузь» вживається переважно в трьох значеннях:

1) на макроекономічному рівні для позначення великих сфер матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і т.д.);

2) для позначення великих складових частин (добувна, обробна, паливна, машинобудівна, хімічна);

3) для позначення більш дрібних складових частин (нафтова, вугільна в складі паливної промисловості).

Поняття «галузь» вживається і для позначення великих структурних частин, виділених на основі суспільного поділу праці, особливо в межах промисловості і сільського господарства. Так, наприклад, у промисловості виокремлюється 17 галузей, у сільському господарстві -- 2 галузі.

У процесі становлення постіндустріального суспільства поряд з галузевою класифікацією народного господарства виділяють і досліджують міжгалузеві комплекси, які утворюють своєрідний напрям вертикальної, галузевої (більш точно -- надгалузевої) систематики продуктивних сил регіону.

У наукових працях вчених економіко-географів (А. Ващенко, О. Шаблій) міжгалузевий комплекс розглядається як система економічних взаємопов'язаних галузей виробничої і (або) невиробничої сфери. Формування кожного міжгалузевого комплексу здійснюється в конкретних соціально-економічних умовах внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ та галузей.

Процес формування міжгалузевих комплексів - це об'єктивна закономірність розвитку продуктивних сил. Прогресивне поглиблення суспільного і територіального поділу праці супроводжується відповідним посиленням інтеграційних тенденцій. Об'єктивно формуються порівняно відособлені групи галузей і виробництв з найбільш тісними економічними і виробничими зв'язками, які великою мірою взаємопов'язані та взаємозалежні у своєму розвитку. Таким чином, міжгалузевий комплекс - це сукупність видів діяльності, здійснюваних на певній території і об'єднаних у певну групу (підсистему) тісними виробничими, комерційними та іншими зв'язками.

До них належать перш за все виробничі зв'язки, що виникають при поставках сировини, напівфабрикатів, готової продукції, а також при комбінуванні виробництва, кооперуванні галузей і підприємств. На основі виробничих зв'язків у межах кожного макроекономічного району функціонують такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, машинобудівний, агропромисловий, хімічний, лісопромисловий, транспортний, будівельний, непродовольчих товарів та інші, що характеризуються широкою спеціалізацією, мають великий набір взаємопов'язаних ланок виробництва. Останнім часом цей перелік помітно зростає: рекреаційний, морегосподарський, зовнішньоекономічний комплекси природокористування, інформаційний, управлінський та ін.

Всі міжгалузеві комплекси функціонують у межах територіально-виробничих комплексів (ТВК) району як органічно взаємопов'язані елементи складного структурного утворення. Комплекс району при цьому розглядається як органічна єдність всіх структурних елементів на його території, а міжгалузеві комплекси виступають підсистемами ТВК економічного району і його територіальних структурних частин.

Міжгалузеві територіальні комплекси виділяються як реально існуючі явища, однак варто зазначити, що більша частина таких міжгалузевих комплексів не має відповідних управлінських структур чи органів і виконує функції методичного інструменту для аналізу структури господарства. У більшості випадків такі комплекси називають підсистемами мікрорайонів. Проте досить складно визначити характер взаємодіючих внутрішніх частин (підсистем). В одних випадках виділяються взаємодіючі галузі і виробництва, в інших взаємодіючі підприємства, а також взаємодіючі первинні форми комплексного зосередження виробництва (елементарні комплекси). Не менш складним завданням є чітке розмежування характеру комплексоутворюючих зв'язків. Тут є дві точки зору: одні автори акцентують увагу на економічних зв'язках, інші - на виробничих (техніко-економічних) або на технологічних.

Потрібно зазначити, що міжгалузеві комплекси в економіко-географічній і в економічній науці вивчались переважно як підсистеми сфери матеріального виробництва.

Основна увага науки і практики акцентувалась на вивченні сукупностей взаємодіючих галузей і виробництв промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'язку, що забезпечують виробничі потреби, матеріально-технічне постачання підприємств тощо. Невиробнича сфера при цьому часто забувалася або ж включалась до складу міжгалузевих комплексів на правах обслуговуючої основні виробничі ланки.

Міжгалузеві комплекси можуть мати певні «перекриття». Наприклад, сільськогосподарське машинобудування є одночасно складовою частиною агропромислового комплексу і машинобудівного. Курортне господарство у приморських районах одночасно розглядають у складі морегосподарського та рекреаційного комплексів. Таке перекриття може мати для аналізу господарства регіонів відповідну змістову орієнтацію: чим більше перекривають один одного міжгалузеві комплекси регіону, тим більш взаємозв'язаним та комплексним є його господарство, і навпаки.

2. Типи міжгалузевих комплексів

На основі наукових досліджень вирізняють типи міжгалузевих відносин за такими властивостями галузей:

- наявність тісних виробничих, комерційних та інших зв'язків;

- вирішення актуальних економічних проблем;

- об'єднання ланок в єдину виробничо-технологічну систему;

- випуск ідентичної взаємопов'язаної продукції;

- виконання певної функції в економічній системі;

- загальне управління міжгалузевим комплексом.

За характером зв'язків між галузями вирізняють 4 типи міжгалузевих комплексів. До міжгалузевих комплексів першого типу належать галузі, підприємства яких пов'язані послідовною і (або) паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування (вирощування). До них належать агропромислові і рибопромислові, лісопромислові комплекси.

До міжгалузевих комплексів другого типу належать однорідні галузі, зв'язки між підприємствами яких виникають на основі виробництва взаємозамінюваної продукції (послуг). Наприклад, паливно-енергетичний комплекс, транспортний тощо.

Міжгалузевий комплекс третього типу -- це комплекси, що складаються із сукупності кількох галузей, діяльність підприємств яких спрямована на вирішення певної господарської або регіональної проблеми. Наприклад, продовольчий, рекреаційний комплекси. Так, продовольчий комплекс держави чи її окремих регіонів є часткою агропромислового комплексу, який охоплює такі основні ланки:

- виробництво сільськогосподарської продукції рослинного і тваринного походження;

- виробництво засобів виробництва для всіх галузей продовольчого комплексу;

- харчову промисловість, яка переробляє сільськогосподарську сировину;

- рибне господарство;

- обслуговуючі виробництва (виробнича інфраструктура, роздрібна торгівля продовольчими товарами, громадське харчування, підбір і підготовка кадрів для всіх сфер комплексу, науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектні і проектно-технологічні організації, науково-дослідні станції).

Міжгалузеві комплекси формуються на основі галузей, що виступають як комплексоутворюючі і здійснюють основні економічні и соціальні функції. У них беруть участь галузі виробничого і невиробничого призначення, тобто ті, що виготовляють безпосередньо неп ний продукт, і ті, що обслуговують головні виробничі процеси

До четвертого типу належать програмні міжгалузеві комплекси -- комплекси галузей, зв'язки між підприємствами яких здійснюють, щоб досягти певної мети, заданої їм економікою, соціальною, екологічною або науково-технічною проблемами. До них відносять міжгалузеві комплекси перших трьох видів, наприклад, продовольчий, паливно-енергетичний комплекс, формування яких регулюється відповідно до певної програми.

Ядро міжгалузевого комплексу представлене галузями, підприємства яких здійснюють його головні економічні соціальні функції. Складовими ядра можуть бути галузеві комплекси. До міжгалузевого комплексу входять галузі виробництва і сфери послуг.

Наука стверджує, що в територіальній організації виробництва існують найрізноманітніші комбінації системоутворюючих відношень в одній і тій самій множині галузей. Так, досить поширеними є територіальні сукупності підприємств і галузей, що розвиваються на основі спільності їх походження (генетична ознака). Вони пов'язані послідовною і паралельною переробкою певного типу сировини, включаючи і її видобування (вирощування). Сюди відносяться агропромислові, рибопромислові, лісопромислові комплекси з найрізноманітнішими комбінаціями виробничих процесів. Ці комплекси формуються на основі взаємозв'язків тих галузей (підгалузей) виробничої і невиробничої сфер, які мають загальну однакову вихідну вершину розвитку.

Найбільш важливими ознаками формування міжгалузевих комплексів більшість вчених вважає виробничу (економічну) і територіальну (географічну). Під виробничою ознакою розуміють спеціалізацію і структуру міжгалузевих комплексів, під територіальною - територіальну організацію їх продуктивних сил.

Головною ознакою є виробнича. Вона дозволяє визначити функції міжгалузевих комплексів, їх роль у територіальному поділі праці і кооперуванні праці, характер взаємозв'язків підприємств і виробництв. Територіальна ознака виступає як доповнююча і розкриває особливості організації та тяжіння території до центрів господарської діяльності, що виступають ядрами у виробничому процесі. Спираючись на наведені ознаки (виробничу і територіальну), всі міжгалузеві комплекси можна згрупувати у такі основні типи: промислові, агропромислові, лісовиробничі, акваторіальні. Кожен тип підрозділяється на підтипи.

- Промислові міжгалузеві комплекси охоплюють гірничодобувну промисловість,рудно-металургійну, паливно-енергетичну, машинобудівну, хімічну, будівельну, легку тощо;

- Агропромислові комплекси - галузі рослинництва і тваринництва разом з підприємствами, що переробляють сільськогосподарську сировину та реалізують її споживачам.

- Лісовиробничі комплекси функціонують на основі виробничо-економічної і технологічної єдності лісових галузей, відповідних підприємств механічної обробки та хімічної переробки деревини.

- Акваторіальні комплекси охоплюють заготовку і переробку рибних ресурсів, видобуток і переробку морських солей, водоростей, а також цикл виробництва на базі видобування та послідовної технологічної переробки нафтогазової сировини.

Залежно від просторових масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на народногосподарські (макроекономічні) і територіальні.

- Народногосподарські міжгалузеві комплекси формуються і функціонують як міжгалузеві утворення в структурі всього народного господарства країни. Завдання таких комплексів полягає у розв'язанні важливих загальнодержавних проблем: соціальної, екологічної, політичної або науково-технічної проблеми. З метою ефективного вирішення певних проблем розробляються програми (програми розвитку паливно-енергетичного, агропромислового, продовольчого комплексів та ін.), їх ще називають програмними комплексами.

- Міжгалузеві територіальні комплекси являють собою підсистеми інтегральних територіально-господарських комплексів і, в багатьох випадках, відповідних їм народногосподарських комплексів. Так, наприклад, лісопромисловий комплекс є одночасно елементом лісонереробного комплексу Карпатського регіону і підсистемою лісогосподарського комплексу України.

Серед територіальних міжгалузевих комплексів виділяють спеціалізовані та багатогалузеві. їх ще поділяють на регіональні та локальні.

- Регіональні міжгалузеві комплекси розглядаються на макро-, мезо- і мікрорівнях. Міждержавні міжгалузеві комплекси розвиваються на основі інтеграції кількох (як мінімум двох) господарських міжгалузевих комплексів різних країн. Наприклад, у системі країн СНД формуються військово-промисловий, космічний комплекси. Найскладнішим є державний комплекс. Макроекономічний район в межах України складає систему, у якій функціонують ТВК декількох адміністративних областей, а область, зокрема, розглядається як мезорайон. Останній поділяється на мікрорайони. Крім комплексів у межах адміністративних областей виділяють ще міжгалузеві утворення декількох областей (міжобласні).

- Локальні міжгалузеві комплекси функціонують у межах внутріобласних адміністративних районів, економічних вузлів та центрів. На локальній території чітко проявляється взаємодія економічних, демографічних і соціальних структурних елементів. Це особливо вирізняється у процесі формування економічних вузлів, де утворюється моноцентричний ареал, пов'язаний з ядром доцентровими силами. Ядром вузла є організаційно-господарський центр, що обумовлює його існування і розвиток як цілісної стійкої системи.

Дослідження і аналіз структури міжгалузевих комплексі» і їх просторових утворень дозволяє значною мірою обґрунтувати районні системи міського і сільського розселення, рівень розвитку виробництва, транспорту, сфери обслуговування, чисельність і розподіл трудових ресурсів, рівень споживання локальних ресурсів, а також сумарні затрати на розвиток всіх виробничих і невиробничих підрозділів.

Знання структури і типів міжгалузевих комплексів дає змогу скласти модель районного виробничого комплексу. За допомогою моделі можна врахувати й оцінити ефект територіальної концентрації, комбінування та кооперування виробництв різних міжгалузевих комплексів, ефект внутрішньовузлових і внутрішньорайонних зв'язків з огляду на зони сировинних ресурсів і збуту готової продукції, визначити обмеження, зумовлені локальними ресурсами, врахувати суміжні капіталовкладення, визначити економічний ефект від взаємодії суміжних виробництв.

Аналіз пропорційності виробництв у комплексі виявляє ступінь освоєння території регіону, відповідність спеціалізації комплексу існуючим поєднанням природних умов. На його основі можна намітити необхідні зміни на перспективу і виявити роль кожного з міжгалузевих комплексів у системі територіального поділу праці.

Підсумки аналізу дають можливість розробити територіальну модель народногосподарського комплексу регіону, яка має враховувати ефект територіальної концентрації, комбінування і кооперування виробництв різних міжгалузевих комплексів, раціональність внутрівузлових і внутрішньорайонних зв'язків з урахуванням наявного сировинно-ресурсного потенціалу і збуту готової продукції.

3. Сучасний стан міжгалузевих комплексів

Паливно-енергетичний комплекс. В Україні базою формування паливно-енергетичного комплексу є такі види палива: вугілля, нафта, газ, торф, горючі сланці. Відповідно сформувалися такі регіони:

* вугільні басейни:

- Донецький кам'яновугільний басейн, який простягається смугою від низовини р. Ворскли на південний схід до м. Донецька і завертає до м. Луганська;

- Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, що лежить на обох берегах р. Західний Буг;

- Дніпропетровський буро-вугільний басейн на межі з Донецьким;

* нафтогазоносні провінції та області:

- простягаються смугою від Чернігівської області до Донбасу;

- ті, що в карпатському регіоні (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області) і на Волині;

- розкинуті на півдні України (Одеська, Херсонська області й АР Крим).

* основними регіонами розміщення підприємств для виробництва електроенергії є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська та Луганська області -- на сході, Львівська та Івано-Франківська -- на заході, Вінницька та Київська області -- У центральній частині України. Підприємства, які виробляють і передають споживачам теплову енергію, розміщені в усіх великих населених пунктах України.

Металургійний комплекс. За складом металургійний комплекс поділяють на чорну та кольорову металургію.

Чорна металургія. Комплекс чорної металургії є однією з провідних галузей промисловості України. За оцінками експертів, чорна металургія є галуззю спеціалізації України в загальному поділі праці країн Східної та Центральної Європи. За обсягом виробництва чорних металів серед країн Західної Європи Україна поступається лише Німеччині. У структурі українського експорту чорні метали посідають провідне місце.

Комплекс виробництв чорної металургії охоплює:

- видобуток залізної, марганцевої руд, вапняків, глин, коксівного вугілля, флюсів;

- збагачення руд, виробництво агломерату, коксу;

- виплавку чавуну, сталі, виробництво прокату, катанки, труб;

- виробництво феросплавів, виплавку електросталі та сплавів, виробництво профільного прокату, порошкової металургії;

- використання відходів металургії: виробництво будівельних матеріалів, азотних добрив, пластмас та ін.

До металургійного комплексу належать виробництво гірничого та металургійного устаткування, вогнетривів, цементу тощо.

В Україні сформувалися і функціонує кілька промислових районів чорної металургії: Придніпровський, Донецький та Приазовський.

Кольорова металургія. Сучасний розвиток наукомісткого машинобудування, особливо електроніки, радіотехніки, космічної техніки базується на використанні кольорових металів. Комплекс підприємств кольорової металургії видобуває, збагачує і переробляє руди кольорових і рідкісних металів. Його структуру формують виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлене двома основними чинниками -- сировинним й енергетичним.

Машинобудівний комплекс. Виробництво машин різноманітного призначення поглиблює поділ праці, спеціалізацію підприємства на виготовленні окремих комплектувальних для конкрет-машин. Поділ та спеціалізація праці зумовили формування три стадійного процесу виробництва машин:

- Створення заготовок, з яких виробляють деталі та частини машин. Одна заготовка може містити металу на 30--50% більше, ніж потрібно на одну деталь чи частину.

- Механічна обробка металевих заготовок і виготовлення деталей та частин внаслідок якої 30 -- 50% металу потрапляє у відходи і знову переплавляється на металургійних підприємствах.

- Складання деталей, частин, тобто створення комплектувальних деталей, вузлів, агрегатів для випуску готових машин.

Загалом вважають, що на розвиток і розміщення машинобудівних підприємств впливають такі чинники: Сировинний - наявність бази металів, особливо для виготовлення важких і середніх машин;

Споживчий - наявність потенційного споживання, наприклад, сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, нафтового, газового і вугільного комплексу;

Трудовий - наявність кваліфікованих працівників;

Науковий - наявність науково-дослідних інститутів, інструкторських бюро, здатних сприяти виготовленню наука-місткого машинобудування, верстата - і приладобудування, електронного, електротехнічного устаткування та ін.

Підприємства хімічного і нафтохімічного комплексу розміщені на Прикарпатті, Донбасі, Придніпров'ї, Криму, будівельного -- у великих містах України, лісопромислового -- у Карпатах, на Волині, в обласних центрах, транспортний -- у Західній Україні, Придніпров'ї, Донбасі та Півдні України.

Сільськогосподарський комплекс. Сільське господарство є другою після промисловості сферою матеріального виробництва. У ньому зосереджено майже 25 % основного виробничого капіталу, 20 % усіх зайнятих в економіці, створюється 20 % національного продукту. Загалом ці дані засвідчують низьку ефективність не лише сільського господарства, а й усієї національної економіки у країнах з розвинутою ринковою економікою у сільськогосподарському секторі зайнято 3 -- 5 % від усіх працівників, які створюють 4 -- 6 % валового національного продукту, повністю забезпечують власні продовольчі потреби і значну частину продовольства експортують. Це свідчить, що в цих країнах розвинута сфера послуг -- понад 50 % ВНП та промисловість -- 30% ВНП. В Україні сільське господарство є однією з важливих сфер матеріального виробництва, але не забезпечує національних потреб у продовольстві.

Сільському господарству властиві такі особливості:

- основним засобом виробництва є земля, наділена родючістю;

- рослині і тварини водночас с і засобами, і предметами праці;

- для сільського господарства характерні природні цикли виробництва.

Сільськогосподарське виробництво потребує конституційних і економічних умов, які регулювали б відносини власності, забезпечували високоефективне виробництво і реалізацію продукції. Сільськогосподарські виробники повинні стати повноправними суб'єктами ринку.

Соціальний комплекс. Соціальний комплекс об'єднує галузі національної економіки, які стосуються відтворення людини і її рівня життя. До соціального комплексу належать: сфера послуг; виробництво товарів народного споживання; доходи і рівень життя населення; споживчий ринок.

Сфера послуг охоплює житловий сектор, комунальні послуги, соціально-культурні послуги, культурні послуги, охорону здоров'я.

Комплекс виробництв товарів народного споживання охоплює харчову промисловість (м'ясну, молочну, цукрову, борошномельну, круп'яну, консервну, олійну, крохмальну), легку промисловість (текстильну, швейну, взуттєву, хутрову, трикотажне виробництво) та підприємства машинобудування, деревообробки, хімії, будівельних матеріалів, що виробляють товари для населення.

Рівень доходів і життя населення є одним з найголовніших чинників соціальної стабільності суспільства, розвитку особистості. Основними показниками оцінки доходів і рівня життя населення _Є: грошові доходи, грошові витрати, номінальна заробітна платня, Ареальна заробітна платня,сукупний дохід сім'ї, нагромадження (заощадження).

Споживчий ринок характеризує купівлю-продаж товарів і послуг, динаміку цін на товари і послуги, виявляє рівень життя населення, який оцінюється рівнем (індексом) реальної заробітної платні. Рівень життя населення залежить від рівня споживчих цін.

Контрольні питання

1.Який вплив концентрації виробництва на формування міжгалузевих комплексів?

2.Чому формування міжгалузевих комплексів носить об'єктивний характер?

3.Дайте поняття міжгалузевого комплексу та назвіть його основні ознаки.

4.Які основні типи міжгалузевих комплексів виділяються у господарському комплексі України?

5.Назвіть типи міжгалузевих комплексів за виробничою ознакою.

6.Як діляться міжгалузеві комплекси залежно від просторових масштабів?

7.Розкрийте особливості формування регіональних та локальних міжгалузевих комплексів.

8.Охарактеризуйте сучасний стан найголовніших міжгалузевих комплексів України.

9.Які напрями структурної трансформації міжгалузевих комплексів більш ефективні на сучасному етапі розвитку?

10. Яка система цілей може бути використана в управлінні розвитком міжгалузевих комплексів?

Література

1.Господарський Кодекс України, 16 січня 2003 року // Голос України. - 2003.- 14 березня, №49-50.

2.Загальнодержавна комплексна програма розвитку високих наукоемних технологій: Закон України, 9 квітня 2004 року//Голос України. -2004. - 15 червня, №108.

3.Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження програми «Українське вугілля» № 1205 від 19.09.2001 р.

4.Белошапка В. Стратегические альтернативы международного развития украинских предприятий // Актуальні проблеми економіки.- 2008.- №12.- С. 33-39.

5.Гахович Н. Стан і проблеми екологізації промислового виробництва// Економіка України. - 2008. - №4.- С. 73.

6.Голиков А.П., Казакова Н.А., Шуба О. А. Економіка України: фактори виробництва, галузева структура розміщення, тенденції розвитку: Навч. посіб.-Харьков, 2005.

7.Дорогунцов С. I., Пiтюренко Ю. I., Олійник С.Я. та iн. Розмiщення продуктивних сил України та регіональна економіка. - К.: КНЕУ, 2005. - С.246-253.

8.1щук С.1.Промислові комплекси України. Наукові основи територіальної організації: Навч. посіб. К.: Видавець Паливода А. В., 2003.. -248с.

9.1щук С. 1. Розмiщення продуктивних сил i регіональна економіка:Навч. посіб.-К.: 2006.-С.54-58

10.Заблоцький Б.Ф. Регіональна економіка.- Львів: «Новий світ-2000», 2007.-С.257-262.

11.Зинь Є.А. Регіональна економіка.-К.:”ВД „Професіонал”, 2007.- С.146-179.

12.Качан Є. П., Царик Т. Є., Ткач Д. В. та iн. Розмiщення продуктивних сил i регiональна eкономікa: Навч. посiб. для студ. ВНЗ. - К.: Юридична книга, 2005. - 705 с.

13.Манів З. О. Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка.-Львів: «Магнолія -2006», 2007.-С.265-283.

14.Паламарчук Г. Проблеми концентрації вирбництва в Україні // Економіка України. - 2008. - №11.- С.38.

15.Сидорова А. Напрями інноваційного розвитку в промисловості України// Економіка України. - 2009. - №3.-С. 19-26.

16.Федулова Л. Перспективи інноваційно- технологічного розвитку промисловості України// Економіка України. - 2008. - №7.-С.24.

17.Федулова Л. Технологічна структура економіки України //Экономист.- 2008 .-№.- С. 28-33.

18.Якубовський М., Новицький В., Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року // Економіка України. - 2007. - № 11. - С. 4.

Інтернет-ресурси

www.rice.ru

www.ukrcenter.com.ua

www.kontrakty.com.ua

www.economy.stats.ua

www.world.stats.com

Размещено на Allbest.ru

...