Інтелектуальний капітал

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У сучасній економіці інтелектуальний капітал виходить на передній план, оскільки він є одним із основних факторів, що визначають конкурентоздатність економічних систем сьогодення, а в результаті багатство і економічну силу нації. Використання інтелектуальних ресурсів в процесі виробництва, зростання їх частки в загальній вартості підприємства, принципи ціноутворення та методика оцінки - все це надзвичайно важливі питання сучасної інтелектуальної економіки.

Існує багато напрямів та програмних методів обробки інформації, метою яких є отримання або виділення з неї знань, але найголовнішим та найпродуктивнішим методом обробки інформації залишається обробка із залученням людини та людського інтелекту. Крім того, саме інтелектуальні зусилля, спрямовані на розвиток новітніх технологій, і підтримують продуктивність та ефективність роботи підприємства в умовах конкуренції. Всі ці особливості пояснюють актуальність даної теми, адже сьогодні існує необхідність більш ретельного та детального дослідження інтелектуального капіталу. Саме тому я зацікавилася цим питанням та обрала дану тему для опрацювання.

Інтелектуальний капітал розглядався як предмет дослідження багатьма вченими та науковцями. Важлива роль у розробці теоретичних засад інтелектуального капіталу належить таким відомим зарубіжним вченим, як Г. Беккер, Е. Брукінг, С. Брю, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, К. Макконнелл, Р. Солоу, Д. Белл, Л. Едвінссон, І. Роос, М. Кастельс, М. Мелоун, Р. Райх, Т. Сакайя, Т. Стюарт, М. Мелоун, П. Пільцер, О. Тоффлер, Л. Туроу, С. Хантінгтон, Т. Шульц, Ф. Фукуяма та ін.

Українські вчені почали працювати над цим питанням в 90-х роках минулого століття. Значний вклад у розробку методологічних засад внесли Л. Абалкін, О.Ю. Амосов, Д.П. Богиня, В. Врублевський, Н.Л. Гавкалова, В. Геєць, М.І. Долішний, О.І. Дацій, М.С. Дороніна, О.В. Кендюхов, Швиданенко Г.О., А.М. Колот, В.І. Куценко, О.В. Крисальний, О. Бутнік-Сіверський, Н.Д. Лук'янченко, В.В. Онікієнко, О.М. Онищенко, П.Т. Cаблук, В.П. Ситник, А. А. Чухно, П.М. Цибульов.

1. Виклад основного матеріалу

Зацікавившись темою інтелектуального капіталу я вирішила провести огляд ряду статей, автори яких досліджували дане поняття та намагались викласти певні його аспекти. Насамперед хочу зазначити, що авторами були висвітлені основні проблеми пов`язані з інтелектуальним капіталом, проте викладені думки дещо відрізняються за своїм змістом, тобто кожен автор описував те, що йому ближче та цікавіше, до того ж зі своєї точки зору.

Дані статті дають нам декілька різних визначень інтелектуального капіталу. Кендюхов у своїй роботі, наприклад, надає нам для розгляду та осмислення три підходи до формулювання визначення інтелектуального капіталу: структурний; функціонально-структурний; термінологічний. Прибічники першого підходу Л. Едвінсон і М. Мелоун виділили в межах інтелектуального капіталу «людський» капітал і «структурний» капітал, і за їх визначенням, саме сукупність цих форм є визначенням інтелектуального капіталу. Хоча це визначення не розкриває економічної та гносеологічної сутності економічної категорії «капітал», так само як «інтелектуальний», проте це була перша спроба виділити дане поняття в особливу категорію, а разом з тим і розкрити його сутність.

Більш вдалим, на думку автора, є функціональне визначення, запропоноване X. Макдональдом: «Інтелектуальний капітал - це знання, які є в організації і можуть використовуватися для одержання різних переваг перед конкурентами».

Як зазначає Кендюхов, термінологічний підхід дають нам багато відомих науковців, проте як на мене, найповніше визначення серед них дав В. Кузьмінський, який суть інтелектуального капіталу як економічної категорії визначив як систему відносин економічних суб'єктів щодо раціонального, стійкого його відтворення на основі прогресивного розвитку науки для виробництва конкурентних товарів і послуг, підвищення рівня життя, розв'язання проблем нерівномірності світового і регіонального розвитку на основі персоніфікованих економічних інтересів суб'єктів. [1]

Прокопенко О.В. у своїй статті зазначає інше визначення інтелектуального капіталу: це комплекс взаємопов'язаних нематеріальних ресурсів та можливостей учасників виробничого процесу використовувати набуті знання та вміння для створення інноваційних продуктів, сприяючи розвитку національної економіки. Також він пише, що сьогодні інтелектуальний капітал - це основний чинник, що визначає конкурентоспроможність економічних систем, виступає ключовим ресурсом їх розвитку, що на мою думку, є цілком доцільно. [2]

Дуже цікаве визначення, яке привернуло мою увагу надає нам Река Г.В. у своїй статті «Інтелектуальний капітал та інтелектуальний потенціал: критерії розмежування»: інтелектуальний капітал - це сукупність інтелектуальних ресурсів, людей, підприємств та організацій (знання, уміння і творчі обдарування індивідів, їхній освітньо-кваліфікаційний рівень, об'єкти інтелектуальної власності, машинні інтелектуальні засоби, організаційні структури), які є результатом попередньої творчої діяльності людини і використовуються суб'єктами підприємництва для виконання поставлених цілей. [4]

Інтелектуальний капітал - це економічні відносини з приводу відтворення і відчуження результатів інтелектуальної (креативної) діяльності між носіями інтелектуальних здібностей, які набувають форми інтелектуальної власності, та її потенційними споживачами. На це визначення, автором якого є Швиданенко Г.О. я натикаюся у статті «Оцінка інтелектуального капіталу промислового підприємства». [6]

Розглянувши перелік визначень інтелектуального капіталу таких різноманітних і водночас наділених спільними особливостями ми можемо перейти до оцінювання цього виду капіталу, та зокрема методичних аспектів цієї оцінки.

В житті людини знання завжди відіграють значну роль. Економіка вважається ефективною, якщо основним виробничим ресурсом стають інформація та знання, інформаційне суспільство. Знання виходять на ринок в якості технологій для виробництва товарів і послуг, задовольняючи потреби споживачів, тому управління інтелектуальним капіталом повинне стати пріоритетною складовою будь-якого бізнесу, виробництва.

Іноземні джерела пропонують цілу низку авторських методів і моделей оцінки інтелектуального капіталу. Вони базуються на різних підходах до побудови систем управління інтелектуальним капіталом, які зазвичай включають ідентифікацію інтелектуального капіталу, його вартісне вимірювання, загальні принципи управління , прогнозування розвитку та звітування.

Визначення ефективності використання інтелектуального капіталу є надзвичайно важливим у сучасному суспільстві, адже неможливо здійснювати управління підприємством, якщо невідома вартість такого виду капіталу, оскільки управління не відбувається без урахування взаємозв'язку з показниками діяльності конкретного підприємства.

Найвідомішими методами оцінки є: збалансована система показників, навігатор Scandia, ІК-індекс, табло (проект) ланцюга вартості, звіт про інтелектуальний капітал, метод VAIC - Value-Added Intellectual Coefficient, коефіцієнт інтелектуальної доданої вартості, інструментарій невагомого багатства, модель розрахунку коефіцієнта Тобіна. [6]

Аналізуючи вищеназвані методи, як на мене, одним із найефективніших для оцінки промислового підприємства є метод «збалансованої системи показників» (Balanced Scorecard). Згідно з цим підходом, виділяються чотири блоки показників: фінансові - підвищення вартості підприємства для власників, зростання збуту, продуктивність капіталу; клієнтські (пропозиція цінності для клієнтів) - ціна, якість, час обслуговування, функціональність, сервіс, зв'язки із клієнтами , марка; внутрішніх процесів - інноваційні процеси як нарощування «ринкової влади», процеси підвищення цінності продукту для клієнтів, оперативні процеси (досягнення операційної переваги), процеси, пов'язані з регулюванням і середовищем (формування відповідальної позиції); навчання - стратегічні компетенції, стратегічні технології, клімат.

Старик Р.Я. під людським капіталом розуміє поєднання знань, вміння, інноваційності і здатності окремих працівників до виконання завдань. У нього також входять вартість підприємства, його організаційна структура і філософія. Однак він не є власністю підприємства. Наведені специфічні риси інтелектуального капіталу створюють значні методологічні труднощі за будь-яких спроб його оцінювання. [5]

У свою чергу, до складу структурного капіталу входять: комп'ютерна техніка, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, торговельні марки. Сюди входить все, до забезпечує допомогу працівникам в процесі створення ними доданої вартості. До структурного капіталу належить також капітал у вигляді клієнтів, передусім зв'язки з головними клієнтами, а також мережі співробітництва з партнерами. Такий капітал може бути власністю підприємства і оцінювання його елементів не становить труднощів у працівників, що займаються бухгалтерією.

Таким чином, системи оцінювання слугують не лише для отримання і аналізування даних. Супутньою їх функцією є формування мотиваційної позиції працівників, тобто можна орієнтувати працівників на найважливіші завдання і сфери діяльності.

Один із авторів, а саме Река Г.В. значну увагу приділив еволюції поглядів на основні складові інтелектуального капіталу. Ці дослідження він виконував на основі поглядів представників теорії "mainstream". Я приділила увагу даній статті через те, що автор конструктивно, чітко, проте не втрачаючи у сенсі та якості, виклав основні формулювання науковців так званої «основної течії». Характеризуючи сучасність він підкреслив, що інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) дедалі частіше розглядаються як необхідна умова нагромадження інтелектуального капіталу держави. За допомогою інформаційно-комунікаційних технологій людина отримала нові можливості збирати, обробляти, поширювати і зберігати у величезних обсягах інформацію. Підтвердженням цього служить праця американського економіста Томаса Стюарта "Інтелектуальний капітал", у якій він пише, що в США в середині 90-х років за допомогою інформації вироблялось біля трьох четвертей доданої вартості, яка створювалася в промисловості. [3]

Висновок

Проаналізувавши статті, що я для себе відзначила, я в загальному визначила інтелектуальний капітал як ресурс, що вимагає своїх форм нагромадження, організації та керування. Пізнанню суті інтелектуального капіталу як ще мало вивченого феномену передувало глибоке опрацювання мною даних статей та їх опрацювання шляхом порівняння, зіставлення і відбору фактів, їх впорядковуванням та систематизацією.

Можна цілком впевнено стверджувати, що категорія «інтелектуальний капітал» широко досліджувалась та досі досліджується багатьма науковцями, проте дійти до однозначного тлумачення даного поняття дуже важко, адже навіть розглядаючи тільки декілька статей я для себе виділила ряд визначень.

Складність аналізу інтелектуального капіталу полягає в тому, що матеріальні активи окремо від нематеріальних не можуть забезпечити ефективне та якісне функціонування компанії, а її добробут, існування та досягнення місії багато в чому залежить від рівня її внутрішніх інтелектуальних здібностей. Сьогодні існує необхідність більш ретельного та детального дослідження інтелектуального капіталу, нематеріальних активів та економіки знань.

Проте, що я зрозуміла для себе - це, що незалежно від того, яким є визначення інтелектуального капіталу, можна стверджувати, що всі методи дослідження передбачають ідентифікацію хоча б найважливіших нематеріальних факторів, які впливають на вартість підприємства.

Переважна більшість прогнозних оцінок на тривалу перспективу вказує на особливу роль «людського ресурсу» у динамці самого НТП і в досягненні економічних успіхів у боротьбі за конкурентні позиції. Росте значення інтелектуального капіталу, що стає фактором, що визначає основне втримування всіх напрямків ділової активності. Без нього втрачають свою практичну значимість і виявляються непридатними інші види капіталу. Інтелектуальний капітал - це не тільки формалізовані знання, укладені в результатах досліджень, патентах, ліцензіях, але й навички практичного характеру, використовувані в середовищі співробітників, знання конкретних технологічних прийомів, управлінських рішень, організаційний досвід. Відбувається ріст впливу індивідуального знання й індивідуального таланта в рішенні науково-технічних проблем, що економічно відображається в завоюванні споживачів і ринковому успіху.

Я зовсім не помилюся, якщо напишу, що значення інтелектуального капіталу є значним у сучасному світі та його вплив на формування нової економічної парадигми в умовах переходу від індустріальної до економіки знань. Визначаються передумови та деякі особливості розвитку елементів та інтелектуального капіталу взагалі на фоні розвитку нових інформаційних систем та економічно-соціальних взаємин суспільства. Виявлені зв'язки дають підстави стверджувати те, що інтелектуальний капітал та його складові набувають панівного положення в розвитку сучасних організацій та безпосереднім чином впливають на їхні конкурентні переваги.

Підсумовуючи, я б хотіла зазначити, які автори мені найґрунтовніше допомогли зрозуміти таку економічну категорію як «інтелектуальний капітал». Насамперед це Кендюхов О.В., який у статті «Інтелектуальний капітал підприємства: гносеологія економічної категорії» дає ряд визначень з поясненнями та посиланнями. Він своїми коментарями допомагає більш глибше зрозуміти, що саме економісти попередніх століть хотіли донести дн нас своїми певними словами.

Не менш цікаво та інформативно написана стаття Река Г.В. «Еволюція поглядів на основні складові інтелектуального капіталу представниками теорії "mainstream"». Він розглянув роботи визначних економістів, які аналізували вплив освіти, об'єктів інтелектуальної власності, людського капіталу, інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток економіки. Для мене це було достатньою підставою, щоб виокремити цю статтю серед інших.

Зі статті «Оцінка інтелектуального капіталу промислового підприємства», автором якої є Білоус-Сергєєва C.O. я також змогла виділити для себе певні важливі моменти. Я проаналізувала можливі методи оцінки інтелектуального капіталу, а як я зрозуміла після прочитання всіх статей - це є дуже важливо. Тому що це дає нам можливість краще зрозуміти ефективність діяльності певного підприємства у сучасному світі - у світі, де інтелектуальний капітал займає провідне місце та є одним з основних капіталів.

Проте хотіла б також зазначити, що стаття, яку я знайшла у Науковому віснику НЛТУ України за 2010 рік не затронула мене настільки, щоб я змогла помітити щось більше, ніж поверхневе пояснення категорії інтелектуального капіталу. Автор більше уваги приділив розробленню звітів підприємства, які б містили дані про нематеріальні активи.

інтелектуальний капітал термінологічний

Список використаних джерел

1. Кендюхов О.В. Інтелектуальний капітал підприємства: гносеологія економічної категорії / О.В. Кендюхов // Вісник Донецького університету економіки та права. - 2011. - № 2. - С. 12-16.

2. Прокопенко О.В. Інтелектуальний капітал як базис національної економічної системи / О.В. Прокопенко, В.Ю.Школа, В.О.Щербаченко // Вісник Донецького університету економіки та права. - 2011. - № 2. - С. 31-36.

3. Река Г.В. Еволюція поглядів на основні складові інтелектуального капіталу представниками теорії "mainstream" / Г.В. Река // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип. 18.4. - С. 292-297.

4. Река Г.В. Інтелектуальний капітал та інтелектуальний потенціал: критерії розмежування / Г.В. Река // Науковий вісник НЛТУ України. - 2009, вип. 19.1. - С. 228-232.

5. Старик Р.Я. Методичні аспекти оцінки рівня інтелектуального капіталу підприємства / Р.Я. Старик // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010, вип. 20.15. - С. 233-241.

6. Білоус-Сергєєва C.O. Оцінка інтелектуального капіталу промислового підприємства / C.O. Білоус-Сергєєва // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. - 2011.

Размещено на Allbest.ru