Поняття, характеристики та методи аналізу внутрішнього середовища організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА

на тему “Поняття, характеристики та методи аналізу внутрішнього середовища організації”

Київ 2013



План

Вступ

1. Характеристика основних елементів внутрішнього середовища організації

2. Аналіз методів та показників оцінки факторів внутрішнього середовища організації

3. Обґрунтування системи показників внутрішнього середовища вітчизняних підприємств

Висновки

Список використаної літератури

сировинний ресурс виробництво

Вступ

Не існує жодної організації, що не мала б внутрішнього середовища. Успіх будь-якої організації залежить від внутрішніх факторів, що безумовно впливають на ефективність та результативність її діяльності. У сьогоднішньому складному світі для досягнення успіху, необхідно розуміти як саме можна оптимізувати складові внутрішнього середовища задля досягнення максимальних результатів.

Необхідність аналізу зовнішнього середовища для підприємств був актуальним у всі часи. Проте після переходу України до ринкових відносин, потреба у конкурентній спроможності кожного підприємства стала мати величезне значення, оскільки почали утворюватися безліч підприємств, а отже значно збільшилася конкуренція між ними.

Актуальність теми обумовлена тим, що одним з найважливіших напрямів програми реформ у нашій країні є перебудова систем управління підприємством, яка спрямована на підвищення його ефективності. Забезпечення гідного рівня ефективності управління є метою будь-якого підприємства, оскільки саме це дозволяє успішно функціонувати та розвивати кожну організаційно-господарчу ланку в складі підприємства. Коли підприємство стає економічно самостійним об'єктом товарно-грошових відносин, що повністю відповідає за результати своєї фінансово-господарської діяльності, воно має сформувати таку систему управління, яка б забезпечила йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність та стійкість положення на ринку. Все це свідчить про значний вплив на ефективність управління, наряду з чинниками зовнішнього середовища, чинників внутрішнього середовища підприємства.

Метою даної курсової роботи є набуття навиків самостійного збору та аналізу нових даних, які характеризують вплив внутрішнього середовища на діяльність підприємств, аналіз внутрішнього середовища організації на прикладі промислової галузі економіки України.

Відповідно до поставленої мети завданнями курсової роботи є: охарактеризувати основних елементів внутрішнього середовища організації, проаналізувати методи та показники оцінки факторів внутрішнього середовища організації, обґрунтувати систему показників внутрішнього середовища вітчизняних підприємств.

Об'єктом дослідження курсової роботи є внутрішнє середовище організацій, зокрема промисловості України.

Предметом курсової роботи є розкриття методів оцінки основних складових внутрішнього середовища організації.

Методологічною базою курсової роботи є праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем внутрішнього середовища та його вплив на діяльність підприємства.

Інформаційною базою курсовою роботи є законодавча база України, наукові посібники, періодичні видання, монографії та статистичні дані.



1. Характеристика основних елементів внутрішнього середовища організації

сировинний ресурс економічний

Згідно із системним підходом до управління кожна організація - це відкрита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки елементам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внутрішнє середовище організації. Його проектування і створення відбувається з огляду на специфіку діяльності організації, кола споживачів, ринкової кон'юнктури, умов господарювання тощо. Система менеджменту при формуванні внутрішнього середовища організації має забезпечити відповідність характеристик його найважливіших складових умовам зовнішнього середовища, в яких організація функціонує. Отже, внутрішнє середовище організації - це сукупність усіх елементів і підсистем організації (виробничої, економічної, інформаційної, збутової тощо), а також взаємозв'язків між ними, які охоплюють діяльність організації і знаходяться під її безпосереднім контролем. [10]

Внутрішнє середовище організації формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне функціонування і розвиток. Цим зумовлене існування різних підходів до структурування внутрішнього середовища організацій. Директор Центру управління і організаційних змін (США), Річард Дафт описує внутрішнє середовище як сукупність організаційної структури, технології виробництва з усією матеріально-технічною базою та корпоративної культури, яка, на його думку, найбільшою мірою формує конкурентні переваги фірми. Деякі представники сучасної російської школи управління вважають, що внутрішнє середовище - це структура організації, її ресурси та культура; інші до внутрішнього середовища відносять структуру, рівень розподілу праці та організаційні комунікації, а також кадровий склад організації, трудові й технологічні процеси, що використовують для перетворення ресурсів на необхідний суспільству продукт. [11]

Розглянемо внутрішнє середовище організації як систему, яка складається з наступних елементів:

основні виробничі засоби;

технологія;

матеріально-енергетичні ресурси;

інформаційні ресурси;

промислово-виробничий персонал.[2]

Організація будь-якої підприємницької діяльності потребує наявності засобів праці для здійснення виду діяльності, крім самої праці, матеріально-технічні ресурси і засоби праці. Сукупність останніх, якими розпоряджається підприємство, складає його основні засоби. [32]

З точки зору податкового законодавства Податкового кодексу України у ст. 14.1.138. зазначено, що основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший ніж рік) [1].

За функціональним призначенням виділяють: виробничі і невиробничі основні засоби. У складі ж виробничих основних засобів виділяють їх активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби.

Сукупність засобів праці, котрими розпоряджається будь-яке підприємство, становить його основні фонди (засоби). Економічна сутність останніх полягає в тому, що вони безпосередньо беруть участь у кількох виробничих циклах, зберігають свою натурально-речову форму до кінця експлуатації та переносять свою вартість на готовий продукт частинами, у міру зношення у вигляді амортизації.

Окрім основних виробничих засобів кожна організація потребує певної технології, адже структура організації великою мірою залежить саме від технології, взятої за основу процесу перетворення ресурсів на готову продукцію. Технологія є одним із основних чинників, що зумовлюють конкурентні переваги організації. Технологія - спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації тощо) на вихідні (продукти, послуги).[11]

Важливим компонентом технології є процес. Вибір технології залежить від завдань підприємства. Є різні класифікації технологічних процесів.

Таблиця 1.2 Класифікація технологічних процесів

За системою Д. Вудворд	За системою Д. Томсона
Одиничне, дрібносерійне чи індивідуальне виробництво (дослідні зразки, унікальне устаткування, одяг); Масове чи крупносерійне виробництво: характерні - механізація, стандартизація, конвеєрний спосіб; Безупинне виробництво: автоматизоване устаткування - переробка нафти, сталеливарне чи мідеплавильне виробництво, робота електростанцій.	Багатоланкові технології - серія взаємозалежних задач, виконуваних послідовно: зборка на конвеєрі; Посередницькі технології: клієнти чи покупці; банківська справа; бюро з працевлаштування; Інтенсивна технологія: зміни матеріалу за допомогою навичок, прийомів і послуг.

Технологія формувалася в процесі чотирьох переворотів:

промислової революції;

стандартизації;

механізації та автоматизації із застосуванням конвеєрних складальних систем;

інформатизації.

Кожен з них вніс зміни у процес виготовлення продукції. Але якщо перші три стосувалися переважно виробничих завдань, то четвертий змінив підходи до вирішення завдань усіх типів: від проектування нового продукту - до інформаційного супроводу впродовж життєвого циклу.

Основна характеристика сучасних технологій - мінливість. Так, у сфері інформаційних технологій зміни відбуваються навіть протягом кількох місяців. Проте деякі технології є досить консервативними щодо змін. Відомий американський фахівець у сфері стратегічного менеджменту Ігор Ансофф виділив три рівні мінливості технології:

стабільна технологія, яка практично залишається незмінною протягом усього життєвого циклу (виготовлення консервів та інших продуктів харчування традиційного асортименту тощо);

плодотворна технологія, яка постійно вдосконалюється (гнучкі автоматизовані системи, роторні лінії, що застосовуються в машинобудуванні й здатні до значного переналагоджування робочої частини при незмінній основі; комп'ютерні технології, зокрема, програмне забезпечення Microsoft Office, кожна наступна версія якого забезпечує ширші можливості);

мінлива технологія, за якої в період життєвого циклу залучають нові базові технології (наприклад, телевізори, залишаючись неодмінним атрибутом житла, пережили кілька поколінь базових технологій - від лампових до цифрових).[12]

Зміни технології вимагають змін внутрішнього середовища організації: використання нової технології забезпечує вищу конкурентоспроможність продукції (за якістю і за витратами на її виготовлення). Тому організація повинна вчасно змінити існуючу технологію, щоб не ослабити свої конкурентні позиції; впровадження нової технології передбачає нові знання працівників, що зумовлює необхідність їх навчання чи перепідготовки. Деякі працівники можуть опиратися таким змінам, тому організація може зіткнутися з дефіцитом кадрів; нова технологія може значно змінити склад і способи вирішення управлінських завдань, що спричинить перерозподіл функцій і зміну організаційної структури.

Технологія відіграє вирішальну роль у процесі виготовлення продукту, забезпечуючи його конкурентоспроможність. Однак вибір технології доцільно здійснювати з огляду на вимоги того сегменту ринку, для якого працює підприємство. В одному випадку конкурентоспроможність досягається дешевизною - тоді слід брати до уваги можливості стандартизації та уніфікації, застосування засобів механізації чи автоматизації виробництва. В іншому разі - унікальністю та якістю товару: тоді найважливіше - гнучкість та універсальність технології, її здатність індивідуалізувати продукт чи послугу відповідно до особливих запитів споживача.

Будь-яка діяльність пов'язана з використанням матеріальних ресурсів. Матеріальні ресурси - основні та оборотні засоби виробництва, які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому процесі та є матеріальною базою підприємства чи галузі.[8]

У вітчизняній економічній літературі існує декілька різних трактувань складу виробничих ресурсів, більшість із яких до основних зараховують матеріальні, трудові, фінансові та інформаційні ресурси. Однак існує ще один елемент ресурсів, що є невід'ємною частиною виробничого процесу, відсутність якого призведе до порушення виробничої діяльності підприємства. Таким видом є енергетичні ресурси, до складу яких на підприємствах промисловості входять електроенергія, паливо і тепло.[13]

Забезпечити можливість прийняття ефективних, своєчасних та необхідних управлінських рішень, створити базу інформаційного прогнозування діяльності підприємства та планів його стратегічного розвитку - основні пріоритетні завдання сучасної системи управління підприємством. Для того щоб досягнути конкурентних переваг, керівництву підприємства потрібна повноцінна інформація не тільки поточного, а передусім стратегічного характеру [9]. Як зазначає відомий теоретик кібернетики С. Бір, " … управління підприємством являє собою дещо більше, ніж взаємодія вищого керівництва. Воно зобов'язане мати справу з інформацією такого масштабу і складності, які перевищують можливості вищих керівників її сприйняти та інтерпретувати. Отже, управління повинно ґрунтуватися на знанні структури інформаційного потоку, методів обробки інформації, її стискання та ін.". [16]

Управління, орієнтоване на використання інформаційних ресурсів підприємства, потребує створення такої інформаційної системи, яка забезпечує своєчасні та якісні дані, їхню трансформацію у форму, корисну для прийняття рішень. Оскільки система управління має ієрархічну структуру (верхній, середній та нижчий рівень), то й інформацію поділяють на окремі види: операційну, тактичну та стратегічну. [15]

У зв'язку зі зміною структури ресурсного забезпечення - зменшення уречевленості багатства, інформація стає основним стратегічним ресурсом, який здатен забезпечити конкурентні переваги на рівні підприємства. [18] Сучасне матеріальне виробництво основане на індустріальних технологіях, які дедалі більше потребують розширеного обміну інформацією, тобто залежать від ступеня досконалості процесів оброблення даних.

У ході діяльності організації всі дані та інформаційна структура перетворюються у знання та інформаційну систему підприємства. (Рис. 1.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Спрощена система перетворення інформаційного входу у вихід

Стрижнем внутрішнього середовища підприємства є людські ресурси. Трудові ресурси - найважливіша складова діяльності будь-якого підприємства. Однією з головних функцій менеджменту є підвищення продуктивності трудових ресурсів. Саме трудові ресурси підприємства є невичерпним резервом підвищення ефективності діяльності підприємства, важливим стратегічним потенціалом, впливають на його конкурентоспроможність, визначають напрями подальшого розвитку. [17]

Для досягнення намічених цілей менеджери визначають: здатність співробітників, їхню схильність, потреби, очікування, сприйняття. Передусім персонал відрізняє підприємство від його конкурентів. Адже успіх підприємства залежить від того, хто і як виробляє продукцію, від сформованого у працівників ставлення до праці, до своєї організації. Поведінка, а отже, успішність працівників кожної організації залежить від кількох чинників: індивідуальних рис, особливостей організаційного оточення та факторів зовнішнього середовища.

Організація впливає на працівників, формує певні норми поведінки, створює ціннісні орієнтири і зумовлює відповідне їхнє ставлення до роботи. Багато в колективі залежить від лідера і стилю управління. Поведінка людини визначається і її матеріальним становищем. Працівник з високим рівнем доходів має змогу саморозвиватися, підвищувати свій рівень освіти, що поліпшує його фахову компетентність, а отже, зростає його цінність для організації. Відповідно він почувається впевнено і незалежно.

На поведінці людей позначаються і звичаї, традиції, усталені практики виконання роботи, пануюча ідеологія та ментальні моделі дійсності, в тому числі уявлення про типову поведінку, яка гарантує успіх у діяльності. Вони можуть стосуватися безпосереднього оточення працівника в організації і мати опосередковану дію, виявляючись через ментальність людини, що належить до певної нації, народу. На сучасному етапі зросла роль людського фактора в діяльності організацій, що зумовлює необхідність формування в кожній із них певної організаційної культури, яка б поєднувала інтереси її працівників і бажаний тип виробничих відносин.

2. Аналіз методів та показників оцінки факторів внутрішнього середовища організації

Оцінка внутрішнього середовища організації може відбуватися за допомогою показників аналізу організаційно-технічного рівня підприємства, основними завданнями якого є визначення рівня використання матеріальних і трудових ресурсів, основних виробничих засобів та виробничих потужностей, впровадження нової техніки та технології виробництва, а також якості продукції, що випускається.

Економічний аналіз внутрішнього середовища організації складається з аналізу наступних складових:

технологічний рівень виробництва та його розвитку;

рівень технології виробництва;

рівень використання сировинних ресурсів;

рівень використання трудових ресурсів;

обсяги та рівень якості продукції;

рівень організації виробництва та праці.[2]

Технологічний рівень виробництва визначається насиченістю підприємства засобами праці, їхнім складом, станом та рівнем використання. Отже для того щоб проаналізувати «технічну складову» внутрішнього середовища організації необхідно проаналізувати: рівень технічного оснащення, стан основних засобів, рівень використання основних засобів, рівень використання виробничих потужностей. Для оцінки кожного з цих рівнів існують окремі основні показники. [2]

Завданнями аналізу рівня технічного оснащення підприємства є дослідження наявності основних засобів, їхнього видового складу, а також їхнього рівня за звітний період. У процесі аналізу рівня технічного оснащення підприємства досліджують технологічну структуру парку верстатів, яка характеризує частку обладнання різних видів у загальній його кількості, та зіставляють його з технологічною структурою верстатомісткості виготовлення продукції з метою визначення рівня технологічної відповідності устаткування та виробничої програми. Особливо важлива ця частина аналізу для підприємств із масовим, великосерійним та неперервним типом виробництва.

Таблиця 2.1 Основні показники технологічного рівня виробництва

Показник	Формула розрахунку	Позначення
Показники рівня технічного оснащення підприємства
Приріст основних засобів		Фп - вартість основних засобів на початок періоду; Фк - вартість основних засобів на кінець періоду; Фн - вартість основних засобів, що надійшли; Фв - вартість основних засобів, що вибули.
Темп зростання основних засобів
Коефіцієнт вибуття основних засобів
Коефіцієнт оновлення основних засобів
Коефіцієнт приросту основних засобів
Фондоозброєність праці		- середньорічна вартістьосновних промислово-виробничих фондів; - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу.
Показники стану основних засобів виробництва
Коефіцієнт придатності основних засобів		- початкова вартість основних засобів; - вартість зносу основних засобів.
Коефіцієнт фізичного зносу основних засобів
Показники рівня використання основних засобів
Фондовіддача Фв		ВП - випуск продукції у натуральному (грошовому) виразі; - середньорічна балансова вартість основних промислово-виробничих засобів.
Фондомісткість Фм
Показники рівня використання виробничих потужностей
Темп зростання виробничих потужностей Iп		- приріст виробничих потужностей у натуральному (грошовому) вимірнику; - виробнича потужність у натуральному (грошовому) вимірнику на початок періоду.

Для оцінювання стану основних засобів виробництва часто використовують їх групування за терміном експлуатації, а також за часом розробки конструкції. З метою спрощення та упорядкування даних про вікові параметри основних засобі, а також надання більшої зручності кінцевим результатам дослідження без втрати інформативності прийнято формувати основні вікові групи за наступними діапазонами:

до 5 років;

5 - 10 років;

10 - 20 років;

понад 20 років.

Структурування основних засобів підприємства за віковим складом дозволяє позбутися небезпеки впливу певних економічних чинників, які певною мірою викривляють бухгалтерську інформацію. Цей метод фактично оперує не вартісними, а натуральними часовими вимірниками, завдяки чому більш об'єктивно відбиває тенденції технічного рівня устаткування за тривалий період та розширює сферу порівняння з основними конкурентами. Особливого значення набуває аналіз показників стану робочих машин та обладнання, оскільки здебільшого саме вони забезпечують випуск продукції та формує її якісні показники.

Рівень технічного оснащення підприємства та стан його основних засобів відбиває лише потенційну можливість виробничої підсистеми виконати свої завдання. Реалізація цієї можливості здебільшого залежить від раціонального та якомога повного використання основних виробничих засобів.

Аналіз рівня використання основних засобів полягає у дослідженні показників, що характеризують їх віддачу, або ступінь використання їх потенційних можливостей.

Потенційну можливість підприємства до випуску продукції прийнято вважати виробничою потужністю. Виробнича потужність - це максимальний обсяг продукції, який може виготовити підприємство (цех, дільниця) протягом року (кварталу, місяця) за допомогою закріплених (наявних у нього) за ним засобів праці (технологічної сукупності машин, устаткування і виробничих площ) відповідно до встановленої спеціалізації, кооперації виробництва та режиму роботи. [4]

Виробнича потужність - це максимальна виробнича програма. Розрахунок виробничої потужності підприємства необхідний для:

обґрунтування планового випуску продукції;

виявлення внутрішніх резервів зростання виробництва;

складання балансу потужностей;

визначення відповідності робочих місць і трудових ресурсів;

оцінки потреби в кадрах;

економічного обґрунтування рівня спеціалізації і кооперування, а також визначення обсягу необхідних капітальних вкладень.

Виробнича потужність визначається в натуральних одиницях при обмеженій номенклатурі виробів і у вартісному виразі при широкому асортименті.[6]

Щодо наступної зі складових аналізу внутрішнього середовища організації, то об'єктами аналізу рівня технології виробництва можуть бути:

окремі технологічні процеси;

технологія виробництва окремих виробів, вузлів та деталей;

технологія окремих виробничих підрозділів (цехів дільниць);

технологія виробництва на підприємстві загалом.

Виділяють наступні головні складові такого аналізу:

рівень технологічного оснащення;

рівень технічного розвитку;

частка продукції, виробленої прогресивними методами.

Таблиця 2.2 Основні показники рівня технології виробництва

Показник	Формула розрахунку	Позначення
Рівень технологічного оснащення
Коефіцієнт технологічного оснащення Кт.о		- кількість найменувань технологічного оснащення; - кількість оригінальних деталей у виробах .
Середній вік технологічних процесів		- вік основних технологічних процесів; - кількість основних технологічних процесів.
Частка технологічного браку		- вартість технологічного браку; - собівартість виготовленої продукції.
Рівень технічного розвитку
Частка прогресивного обладнання		- кількість (балансова вартість) прогресивного обладнання; - загальна кількість (балансова вартість) обладнання.
Частка прогресивних технологічних процесів		- кількість прогресивних технологічних процесів; - загальна кількість технологічних процесів.
Частка продукції, виробленої прогресивними методами
Частка продукції, виробленої прогресивними методами		- обсяг продукції, виробленої з допомогою прогресивних технологій; - загальний обсяг випущеної продукції.

Із розвитком основних засобів підприємств та технологій виготовлення продукції зростає і значущість якісного складу трудових ресурсів та рівня їх використання. Рівень використання сировинних ресурсів визначається за допомогою спеціальних показників. (Табл. 2.3)

Таблиця 2.3 Основні показники рівня використання сировинних ресурсів

Показник	Формула розрахунку	Позначення
Матеріаломісткість продукції Мв.п		- обсяг витрат сировинних ресурсів; - собівартість виготовлення продукції.
Індекс питомих витрат сировинних ресурсів Іс.р		- питомі витрати матеріалу на виготовлення одиниці певного виду продукції у звітному періоді; - питомі витрати того самого матеріалу на виготовлення одиниці даного виду продукції у базовому періоді (норма витрат); - обсяг виготовлення даного виду продукції у звітному періоді.
Коефіцієнт використання матеріалів Кв.м		- чиста маса виробу; - витрати матеріалу (витрати базового періоду).
Коефіцієнт витрат матеріалів Квит.м

Щодо рівня використання трудових ресурсів визначається в процесі аналізу стану та динаміки показників. (Табл. 2.4)

Таблиця 2.4 Основні показники рівня використання трудових ресурсів

Показник	Формула розрахунку	Позначення
Продуктивність працівника промислово-виробничого персоналу ППп.в		- обсяг випуску продукції за період; - середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу за період; - середньооблікова чи-сельність робітників за період.
Продуктивність праці робітника ППр
Частка витрат із заробітної плати в собівартості продукції dз.п		- фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу; - собівартість виробленої продукції.

Успішність діяльності підприємства на будь-якому ринку переважно визначаються його здатністю виробляти продукцію, що користується стабільним попитом у споживачів. Запорукою позитивного ставлення споживачів до продукції того чи іншого підприємства є спроможність підприємства дотримуватись показників якості продуктів, що пропонуються для продажу. Стратегічно важливим для підприємства є постійний контроль якісних показників продукції, що випускаються. Така діяльність здійснюється у межах аналізу обсягів та рівня якості продукції.

Показник якості продукції - це кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, що становлять її якість, розглянуту щодо визначених умов її створення, експлуатації і споживання. Багато показників якості продукції є функціями її параметрів.[5] Показники якості досить різноманітні та взаємопов'язані із специфічними особливостями конкретного виду промислової продукції.

Залежно від характеру розв'язуваних завдань щодо оцінювання якості продукції показники можна класифікувати за різними ознаками. (Табл. 2.5)

Таблиця 2.5 Характеристика показників якості продукції

Ознака класифікації показників	Групи показників якості продукції
За кількістю властивостей, які характеризуються	Одиничні. Комплексні. Інтегральні
За способом вираження	У натуральних одиницях (кг, мм, балах). У вартісному вираженні
За етапом визначення значень показників	Прогнозні. Проектні. Виробничі. Експлуатаційні
За властивостями, які характеризуються	Призначення. Надійності. Економічності. Ергомічні. Естетичні. Технологічності. Стандартизації й уніфікації. Патентно-правові. Екологічні. Безпеки. Транспортабельності

Якщо комплексні та одиничні показники характеризують продукцію певної галузі промисловості, їх ще називають галузевими показниками.

Узагальнені показники характеризують якість усієї продукції, що випускається, незалежно від її виду та призначення. До них належать:

обсяг, питома вага виробництва продукції вищої якості;

сортність;

індекси сортності і дотримання структури сортності, що надають узагальнену характеристику якості усієї продукції, що випускається підприємством, незалежно від того, яка за своїми видами ця продукція - однакова чи різна.

За допомогою показників обсягів та рівня якості продукції можна відстежити загрозу виникнення локальної виробничо-технологічної кризи на підприємстві та запобігати її розвитку. (Таблиця 2.6)

Таблиця 2.6 Основні показники обсягів та рівня якості продукції

Показник	Формула розрахунку	Позначення
Показники обсягів та асортименту продукції
Загальний індекс виробництва продукції Ів.п		- обсяг випуску i-го виду продукції у звітному періоді; - обсяг випуску i-го виду продукції в базовому періоді; - діюча поточна ціна за одиницю продукції; - порівнянна (базова) ціна за одиницю продукції; n - кількість видів продукції, що випускається
Загальний індекс вартості продукції Іц.п
Коефіцієнт сортності продукції Кс.п		- обсяг випуску i-го виду продукції в натуральному виразі; - ціна одиниці i-го виду продукції відповідного ґатунку; - ціна одиниці i-го виду продукції найвищого ґатунку; n - кількість ґатунків i-го виду продукції
Показники рівня якості продукції
Індекс надходження рекламацій Ір		- кількість рекламацій, одержаних від споживачів за звітний період; - кількість рекламацій, одержаних від споживачів за базовий період .
Частка нових видів продукції, dн.п		- обсяг виробництва нових видів продукції; - загальний обсяг випуску продукції .

Аналіз рівня виробництва та праці характеризують ступінь ступінь відповідності організаційних форм і методів вимогам оптимального сполучення матеріальних та людських ресурсів виробництва для досягнення найкращих кінцевих результатів. Основні складові аналізу рівня організації виробництва та праці:

дослідження показників рівня організації виробничих процесів;

дослідження показників рівня організації праці.

Більша частина показників рівня організації виробництва та праці є актуальними для підприємств із масовим та великосерійним типом виробництва, оскільки відносно невеликі збої у організації виробничих процесів та праці робітників здатні потягти за собою значні простої великої кількості обладнання та виконавців. (Табл. 2.7)

Таблиця 2.7 Основні показники рівня організації виробництва та праці

Показник	Формула розрахунку	Позначення
Рівень організації виробничих процесів
Рівень спеціалізації dсп		- обсяг випуску профільної продукції; - загальний обсяг виготовленої продукції .
Коефіцієнт безперервності виробничого процесу Кб.п		- загальна тривалість технологічного циклу; - тривалість виробничого циклу.
Рівень організації праці
Коефіцієнт паралельності виробничого процесу Кп.п		- тривалість виробничого циклу за повного суміщення часткових процесів; - тривалість виробничого циклу; - тривалість виготовлення першого виробу; - кількість виробів, що виготовляються за 1 цикл; - тривалість найдовшої операції в циклі.
Коефіцієнт рівномірності випуску продукції Кр.п		- обсяг фактично випущеної продукції за конкретний період (у межах планового завдання); - середній обсяг випуску продукції за декілька періодів.
Коефіцієнт ритмічності виробництва Кр.в		- обсяг фактично випущеної продукції за період (у межах планового завдання); - плановий обсяг випуску продукції за період; n - кількість аналітичних періодів .

3. Обґрунтування системи показників внутрішнього середовища вітчизняних підприємств

Проголошення незалежності для України, це перш за все становлення й розвиток ринкових відносин в економіці. Цей період розглядається як період спаду виробництва, зумовлений порушенням господарських зв'язків у зв'язку зі зміною форм власності, посиленням конкурентної боротьби між підприємствами [3].

Для загальної характеристики розвитку промислового виробництва України проведемо аналіз індексу фізичного обсягу ВВП.(Рис.3.1)



Рис 3.1 Індекси фізичного обсягу ВВП

Динаміка ВВП в Україні в період з 1990 по 1999 роки має тенденцію до зменшення, що зумовлено структурними зрушеннями в країні та значного збільшення імпорту після розпаду СРСР. З 2000 року динаміка ВВП має тенденцію до його поступового збільшення, за винятком 2009 року, який характеризується періодом глобальної економічної кризи та кризи неплатежів.

ВВП збільшувався кожного року в середньому у 1,3 рази, що в абсолютному вимірі складає 169471 млн.грн. Перш за все це пов'язано зі зростанням промислового виробництва з 2005 по 2008 роки.

Якщо ж проводити аналіз ВВП у 2009 році, то можна побачити, що в співставленні з 2008 роком, коли цей показник досяг свого максимального значення, він зменшився у 3,8 рази.

Таке падіння показників можна пов'язати з наступними причинами:

початком глобальної економічної кризи, що зумовило різке падіння обсягів виробництва практично на всіх підприємствах промисловості України;

втратою ринків збуту продукції українськими виробниками;

зменшенням внутрішнього і зовнішнього попиту;

зменшенням грошових надходжень внаслідок того, що більша кількість замовників зменшили свою платоспроможність;

політичною нестабільністю держави. [31]

Проте зазначимо, що на стан промисловості України крім зовнішніх факторів великий вплив мають складові внутрішнього середовища підприємств. Отже, якщо розглядати та аналізувати динаміку показників, що характеризують стан внутрішнього середовища організації, то варто зазначити, що промисловість України можна дослідити за допомогою аналізу таких елементів як: стан основних виробничих засобів, використання матеріально-енергетичних та людських ресурсів,а також стан технології та кількість інновацій.

Розглянемо ступінь зносу основних виробничих засобів (Рис.3.2) та порівняємо її з кількістю введених в дію нових основних виробничих засобів (Рис.3.3) За статистичними даними впродовж 2000 - 2010 років ступінь зносу основних засобів в економіці України зріс більш як на 30 відсоткових пунктів і становив на кінець періоду 74,9% (Рис.3.2). До 2008 року аналогічний показник у вітчизняній промисловості мав ще гіршу динаміку і сягнув рівня 58% и лише з 2009 року став не на багато менший за показник в економіці України загалом, хоча й продовжив зростати. Таке становище стало наслідком важкого економічного становища в Україні (Рис. 3.1).

Рис. 3.2 Ступінь зносу основних виробничих зособів в Україні (%)



Рис. 3.3 Ведення в дію основних засобів (млн.грн)

Проаналізуємо питому вагу введених в дію основних засобів у 2004, 2008 та 2010 роках за період з 2000 по 2010 роки. (Табл. 3.1)

Щодо введених в дію нових основних виробничих засобів, то цей показник зростав до 2008 року, проте через кризу в економіці країни суттєво зменшився у 2008-2009 роках. Варто зазначити, що кількість введених основних виробничих засобів з 2009 року знову почала зростати, але не досягла показників докризового періоду. До того ж питома вага введених в дію основних виробничих засобів у роках, що мали найвищі показники є незначною в порівнянні всіх нововведень за період з 2000 по 2010 роки.

Таблиця 3.1 Питома вага введених в дію основних засобів окремих років до періоду з 2000 по 2010 роки.

Рік	Ведені в дію основні виробничі засоби	Питома вага
2004	3897,2	0,069
2008	3679,6	0,063
2010	3031,1	0,053

На сьогоднішній день в промисловості України використовуються здебільшого застарілі технології, що спричиняє значні витрати в цій галузі. Промисловість потребує інновацій, які б покращили ефективність роботи даної галузі. При збільшені витрат на інновації організація може в подальшому суттєво зменшити свої виробничі витрати та бути спроможною на випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів.

Одним із головних стратегічних завдань розвитку промисловості на теперішньому етапі реформування національної економіки є його переорієнтація у напрямку інноваційного поступу. У Державній програмі розвитку промисловості України наголошено, що "метою розвитку промисловості є створення сучасного інтегрованого у світове господарство промислового комплексу, здатного в умовах інтеграції та глобалізації розв'язувати основні завдання соціально-економічного розвитку та утвердження України як високотехнологічної держави" [14]

Рис. 3.4 Впровадження нових технологічних процесів та освоєння виробництва нових видів продукції в промисловості (млн.грн)

Інноваційна діяльність виглядає за деякими показниками успішною, проте співвідношення виготовленої інноваційної продукції до загального рівня виробництва є надзвичайно малим, що говорить про недостатність уваги, коштів і зусиль управлінських структур до вирішення проблем інноваційної діяльності. (Табл. 3.2)



Таблиця 3.2 Співвідношення інноваційної продукції до загальної кількості виготовленої продукції.

Роки	2000	2002	2003	2007	2008	2009	2011
Вироб. інноваційної продукції, млн.грн	15323	22847	7416	2526	2446	2685	3238
Всього продукції, млн.грн	182718	229634	289117	717076	917035	806550	132926

Проаналізуємо зміни у людському ресурсі що є важливою складовою внутрішнього середовища організації. Кількість зайнятого населення в промисловості значно зменшилася (Рис.3.5), проте рівень безробіття теж зменшився (Табл. 3.3), а це може свідчити про таке негативне явище як міграція кадрів за кордон.

Все це свідчить про те, що відбувся значний спад у промисловості, через значні матеріальні витрати кількість персоналу була значно зменшена.

Рис. 3.5 Кількість зайнятого населення в промисловості (тис. ос.)

Таблиця 3.3 Кількість безробітніх в Україні

Роки	2000	2004	2005	2006	2008	2009	2010	2011
Кількість безробітніх, тис.ос.	2655,8	1906,7	1600,8	1515	1425,1	1958,5	1785,6	1732,7

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов збільшення прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його діяльності.

До основних джерел зниження собівартості продукції підприємства належать скорочення:

витрат уречевленої праці, що досягається за рахунок поліпшення використання засобів та предметів праці;

затрат живої праці, які можна скоротити за рахунок підвищення продуктивності праці;

адміністративно-управлінських витрат, зниження яких досягається шляхом розумної економії.

Зниження собівартості продукції підприємства досягається скороченням витрат, які мають найбільшу питому вагу в її структурі, зокрема, під впливом таких факторів, як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення організації виробництва і праці, зміни структури та обсягу продукції, галузевих та інших чинників.

Проаналізуємо співвідношення матеріальних та операційних витрат у промисловості.(Рис.3.6)

Рис. 3.6 Співвідношення матеріальних та операційних витрат



Як бачимо, більшу частину операційних витрат складають саме матеріальні витрати, що свідчить про значну затратність промисловості. Це безумовно пов'язано із застарілими технологіями, які не пристосовані до сучасних умов виробництва.

Таким чином, позитивні тенденції в економіці України спостерігалися у 2005-2008 роках, до моменту наступу глобальної економічної кризи, яка супроводжувалася :

занепадом виробництва;

непропорційним розвитком інфраструктурних елементів ринку;

розривом коопераційних зв'язків з партнерами дальнього та ближнього зарубіжжя і внаслідок цього, скорочення загальних обсягів виробництва і викривлення галузевої структури;

зменшенням обсягів інвестицій;

скороченням вартісних обсягів експорту внаслідок різкого зниження світового попиту;

падінням цін на промислову продукцію.

Глобальна економічна криза зумовила різке падіння обсягів виробництва на підприємствах промисловості України, втрату ринків збуту продукції українськими виробниками, зменшення внутрішнього і зовнішнього попиту. Рентабельність значно впала і у 2011 році ще не досягла докризового рівня. (Рис.3.7)



Рис. 3.7 Рентабельність операційної діяльності (%)

Що стосується перспектив подальшого розвитку, то темпи зростання промислового виробництва прямопропорційно залежать від стану внутрішнього середовища організацій. Саме впровадження нових технологій, використання інноваційного ресурсу, доцільне використання матеріально-енергетичних ресурсів, підбір кваліфікованого персоналу суттєво поліпшить ситуацію, що склалася з промисловістю України в наш час.



Висновки

У курсовій роботі була розкрита методологія оцінки внутрішнього середовища організації, визначені його основні складові частини, проведено аналіз впливу внутрішніх факторів на промисловість України. Були також запропоновані шляхи поліпшення існуючого стану промислової галузі. Існують й інші методи й показники оцінки внутрішнього середовища організації, але запропоновані є більш універсальними для оцінки підприємств промислової галузі.

Отже, внутрішнє середовище організацій є сукупність усіх елементів і підсистем організації, а також взаємозв'язків між ними, які охоплюють діяльність організації і знаходяться під її безпосереднім контролем. Не існує єдиного підходу щодо визначення основних елементів внутрішнього середовища. Проте зважаючи на специфіку галузі у якій діє організація узагальнено можна виокремити її технологію, матеріально-енергетичні та людські ресурси, інформаціє як внутрішню складову, а також основні виробничі засоби за допомогою яких підприємство веде свою діяльність.

Задля ефективної діяльності організація має оцінювати, аналізувати та покращувати всі елементи з яких складається її внутрішнє середовище. Зважаючи на це, керівники підприємств мають визначити найважливіші з існуючих елементів, зважуючи на специфіку діяльності організації, та покращувати їх показники. Тому задля досягнення ефективного довгострокового функціонування і успішного розвитку сучасним підприємствам необхідно приділяти підвищену увагу здійсненню аналізу внутрішнього середовища. А для цього необхідна розробка і здійснення комплексного аналізу з врахуванням індивідуальних особливостей підприємства при відповідним кадровому, фінансовим і технічному забезпеченні. Лише за цієї умови можна розраховувати на ефективність стратегічних і оперативних управлінських рішень, що приймаються.

Щодо промисловості України, то галузь перебуває у тяжкому стані через використання застарілих технологій, незначному рівні використання інновацій, та відсутності достатньої кількості кваліфікованого персоналу.

На сьогоднішній день внутрішнє середовище має важливе значення для всіх підприємств. В цілях виживання і розвитку в умовах надзвичайно динамічного і невизначеного зовнішнього середовища (а це є загальними характеристиками сучасного середовища вітчизняних промислових підприємств) підприємствам необхідно пристосовуватися до змін, а також самим активно формувати своє майбутнє. Тому визначальне значення в ринкових умовах відіграє приділення підвищеної уваги здійсненню аналізу внутрішнього середовища.



Список використаної літератури

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI

2. Антикризове управління підприємством [Текст] : навч. посіб. для студ. усіх форм навчання / З. Є. Шершньова [и др.] ; ред. З. Є. Шершньова ; М-во освіти і науки України, Київський нац. екон. ун-т. - К. : КНЕУ, 2007. - 675 с.

3. Великий Ю.М. Управління витратами підприємства: монографія / Ю.М. Великий, В.В. Прохорова, Н.В. Сабліна. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2009. -192 с., с.82

4. Гринчуцький В. І., Карапетян Е. Т., Погріщук Б. В. Економіка підприємства [Текст]: Навчальний посібник. / В.І. Гринчуцький, Е.Т. Карапетян, Б.В. Погріщук - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 304 с.

5. Гриньова, В. М. Організація виробництва [Текст] : навч. посіб. / В.М. Гриньова, М.М. Салун. - Х. : ІНЖЕК, 2005. - 552 с. - Бібліогр.: с. 546-550.

6. Іванілов О. С. Економіка підприємства. Підручник. 2-ге вид. -- К. : Центр учбової літератури, 2011. -- 728 с.

7. Менеджмент: Навч. посібник/ Ред. В.И. Крамаренко. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 248 с.

8. МочернийС.В. Економічна енциклопедія: у трьох томах. [Том2 / Редкол.: С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін.] / С.В.Мочерний. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. -848с.

9. Пушкар М. С. Створення інтелектуальної системи обліку: моногр. / М. С. Пушкар. - Тернопіль: Карт-бланш, 2007. - 152 с.,

10. Соболь С.М., Багацький В.М. Менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2005. - 225 с.

11. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Посібник. - К.: Академвидав, 2003. - 464 с.

12. Федулова Л. І. Менеджмент організацій [Текст] / Л. І. Федулова. -- Львів, 2002. -- 196 с.

13. Захарова О.В Економічні проблеми використання енергетичних ресурсів підприємств в умовах підприємницької діяльності ., 2001

14. Колодійчук А.В Аналіз інноваційного розвиткупромисловості України - Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.5.

15. Лозовицький Д. С. Інформаційні ресурси підприємства як новий фактор виробництва ххі століття - Вісник Львівської комерційної академії / [ред. кол. : Башнянин Г. І., Апопій В. В., Вовчак О. Д. та ін.]. - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2011. - Вип. 36. -- 486 с. - (Серія економічна).

16. Пушкар М. С. Концепція контролінгу / М. С. Пушкар // Перспективи розвитку контролінгу як науки: теорія та практика : матеріали наук. практ. конф. (Тернопіль, 17 груд. 2008 р.). / Тернопіль : Екон. думка, 2008. - С. 7 - 23.

17. Сай І.А. Особливості формування трудових ресурсів в економіці // Економіка і держава. - 2008. - №2. - С. 103-104.

18. Сидоренко І. В. Інформаційна система управлінського обліку в умовах становлення інтелектуальної економіки / І. В. Сидоренко // Перспективи розвитку контролінгу як науки: теорія та практика : матеріали наук. - практ. конф. (Тернопіль, 17 груд. 2008 р.) / Тернопіль : Екон. думка, 2008. - С. 112 - 114.

19. Статистичний щорічник України за 2000 рік / Держкомстат України; Ред. О. Г. Осауленко. -- К.: Техніка, 2001. -- 598 c.

20. Статистичний щорічник України за 2001 рік: Держкомстат України / Ред. О. Г. Осауленко. -- К.: Техніка, 2002. -- 644 c.

21. Статистичний щорічник України за 2002 рік / Держкомстат України; Ред. Осауленко. -- К.: Консультант, 2003. -- 663 c.

22. Статистичний щорічник України за 2003 рік / Держкомстат України; Ред. Осауленко. -- К.: Консультант, 2004. -- 631 c

23. Статистичний щорічник України за 2004 рік [Текст] : статистичний матеріал / Державний комітет статистики України ; Ред. О. Г. Осауленко. - К. : Консультант, 2005. - 592 с.

24. Статистичний щорічник України за 2005 рік [Текст] / Державний комітет статистики України ; Ред. О. Г. Осауленко. - К. : Консультант, 2006. - 575 с.

25. Статистичний щорічник України за 2006 рік [Текст] / Державний комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка]. - К. : Консультант, 2007. - 551 с.

26. Статистичний щорічник України за 2007 рік [Текст] / Державний комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за вип. П. П. Забродський]. - К. : Консультант, 2008. - 572 с

27. Статистичний щорічник України за 2008 рік [Текст] / Державний комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за вип. Н. П. Павленко]. - К. : Інформ.-аналіт. агентство, 2009. - 566 с

28. Статистичний щорічник України за 2009 рік [Текст] / Державний комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за вип. Н. П. Павленко]. - К. : Інформ.-аналіт. агентство, 2010. - 566 с.

29. Статистичний щорічник України за 2010 рік [Текст] / Державний комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за вип. Н. П. Павленко]. - К. : Август Трейд, 2011. - 559 с.

30. Статистичний щорічник України за 2011 рік [Текст] / Державний комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за вип. Н. П. Павленко]. - К. : Август Трейд, 2012. - 559 с.

31. Сучасний стан та перспективи розвиткупромислового виробництва України Кривобок В.Ю., Коршунов Є.А. Вісник економіки транспорту і промисловості № 33, 2011

32. Югас Е., Турлакова В.: Економічна сутність та класифікація основних засобів підприємства - Економічний аналіз. 2011 рік. Випуск 9. Частина 1.

Размещено на Allbest.ru

...