Товарне виробництво

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Причини виникнення товарного виробництва, його суть, ознаки, види і роль у розвитку суспільства

Товар та його властивості. Суперечності товару. Теорії товару

Функціонування товарного виробництва та його закони

Виникнення і розвиток грошових відносин. Суть грошей. Функції грошей

Альтернативні теорії грошей

Визначення грошової маси. Поняття інфляції, її види

Грошовий обіг та його закони

Грошові реформи

Еволюція грошей. Сучасна грошова система

Причини виникнення товарного виробництва

товар інфляція грошова

1. Суспільний поділ праці - це спеціалізація виробників на випуску визначеної продукції чи на здійсненні конкретної виробничої діяльності. 

Спеціалізація на виготовленні окремих продуктів робить необхідним їхній обмін між виробниками.

2. Економічна відособленість виробників, що укладається в присвоєнні засобів виробництва і результатів праці, реалізації їх власних економічних інтересів. З матеріально-речовинної сторони економічна відособленість 

виробників виявляється в тому, що кожний хазяює в межах свого виробничого осередку, у якій засобу виробництва і працівники відділені від інших виробничих одиниць. Виробництво відновляється за рахунок коштів, отриманих від реалізації продукції.

Зв'язок виробників здійснюється через обмін продуктами своєї праці, що стають товарами, причому обмін здійснюється на еквівалентних початках. Таким чином, економічна відособленість виробників додає обміну товарну форму.

Основні типи товарного господарства:

1. Просте чи дрібнотоварне, засноване на приватної власності й особистій праці товаровиробника. У минулому воно було представлено господарствами селян і ремісників, що працюють на ринок, у даний час - зайнятими індивідуальною трудовою діяльністю.

2. Капіталістичне, засноване на приватнокапіталістичній власності і найманій праці. Представлено фірмами, що належать одному власнику чи родині, відкритими акціонерними товариствами.

3. Соціалістичне, засноване на колективній власності й особистій праці виробників. Представлено кооперативами і фірмами за участю робітників у керуванні і прибутках, закритими акціонерними товариствами.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного виробництва, при якій економічні відносини між відокремленими виробниками виявляються через купівлю-продаж на ринку продуктів їх праці - товарів. Звідси випливають основні риси товарного виробництва:

- суспільний поділ праці;

- приватна власність на засоби виробництва;

- повна соціально-економічна відокремленість і самостійність виробництва;

- економічні зв'язки між відокремленими виробниками здійснюються через обмін товарів;

- стихійний характер розвитку.

В економічній теорії розрізняють просте і розширене (капіталістичне) товарне виробництво. Просте товарне виробництво є дрібним, розрізненим і має такі характерні особливості: 1) базується на власній праці (виробники для виробництва товарів застосовують засоби виробництва, які їм особисто належать); 2) розміри підприємств незначні; 3) у ньому не існує одиничного поділу праці; 4) має обмежений характер, тому що частина продуктів йде на задоволення особистих потреб і лише частина - на ринок; 5) створений продукт належить виробнику; 6) кінцева мета - задоволення особистих потреб.

Капіталістичне товарне виробництво передбачає спільну працю багатьох найманих працівників, їх експлуатацію, характеризується антагонізмом між безпосередніми виробниками і власниками засобів виробництва, привласненням створеного продукту капіталістом і має такі риси: 1) застосовується наймана праця;2) розміри підприємств значні, значним є і обсяг продукту, виробленого для обміну; 3) суспільний характер виробництва виявляється через кооперацію праці на окремих підприємствах; 4) товарні відносини носять загальний характер; 5) мета виробництва - отримання прибутку (доходу) капіталістом.

Між простим і капіталістичним товарним виробництвом є істо-тні відмінності. По-перше, простому товарному виробництву властиве поєднання виробника із засобами виробництва, тоді як капіталістичне виробництво породжує відокремлення виробників від них, перетворюючи . їх на найманих робітників. По-друге, просте товарне виробництво основане на особистій праці, а капіта-лістичне - на найманій. По-третє, метою простого товарного виробництва є забезпечення джерела існування товаровиробника та його сім'ї, метою ж капіталістичного виробництва є нажива. Але, незважаючи на ці відмінності, просте ^товарне виробництво та капіталістичне однотипні, так як вони мають одну й ту ж економі-чну основу - приватну власність на засоби виробництва. Тому просте товарне виробництво, розвиваючись в умовах приватної власності, неминуче приводить до виникнення капіталістичного виробництва, воно є його вихідним пунктом. Слід зазначити, що виникнення капіталістичного товарного виробництва привело до розкладу приватної власності на два види:

а) трудову (дрібнотоварну) приватну власність - власність самих працівників, основану на особистій їхній праці;

б) нетрудову (велику) капіталістичну власність, основану на найманій праці. Ця власність належить власникам капіталу. Це стало основою поляризації суспільства на різні маєткові групи й ^агострення соціальних конфліктів.

Товарне виробництво - така система організаційно-економічних відносин, за якої корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку. Система товарного виробництва має три найважливіші специфічні ознаки :

відкрите господарство;

розподіл праці;

непрямі зв'язки.

Ці ознаки визначають відповіді на основні проблеми будь-якої економічної системи : що створювати, як застосовувати для цього фактори виробництва і для кого призначаються вироблені продукти.

Розглянемо докладніше кожну з вищезгаданих основних рис товарного господарства.

По-перше, товарне виробництво грунтується на суспільному поділі праці, що склався між окремими господарськими одиницями. Розвиток поділу праці передбачає прогрес виробництва: зростання кваліфікації і вміння працівників, а також винайдення машин, що полегшують і скорочують працю, дозволяють одній людині виконувати роботу декількох. Збільшення виробництва благ на спеціалізованому підприємстві створює можливість і необхідність обмінювати їх надлишок на масу корисних речей, створених на іншому виробництві.

Один з класиків політичної економії Адам Сміт високо оцінював значення поділу праці для зростання добробуту всіх одноосібних власників: “Кожен працівник може мати значну кількість продуктів своєї праці понад ту кількість, яка необхідна для задоволення його власних потреб; і оскільки всі інші працівники опиняються в такому самому становищі, він виявляється спроможним обміняти більшу кількість своїх продуктів на більшу кількість виготовлених ними продуктів…”.

Таким чином, можна зробити висновок, що товарне господарство дає широкий простір загальному економічному закону поділу праці. У відповідності до цього закону економіка прогресує внаслідок дедалі більш якісної диференціації трудової діяльності. Зрештою виникає декілька форм поділу праці :

міжнародний поділ праці (між країнами);

загальний (між великими секторами національної економіки: промисловістю, сільським господарством тощо);

особливий (поділ всередині секторів на окремі галузі і види виробництва);

одиничне (всередині підприємств на окремі підрозділи).

Поняття “товар” є центральним поняттям всієї економічної теорії. За визначенням А.В.Калини, В.В.Осокіної “товар - це продукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволення якихось потреб за допомогою обміну. З цього визначення випливають дві властивості товару, дві його сторони: споживна вартість та здатність обміну одного товару на інший.

Споживна вартість, тобто здатність товару задовольняти ті чи інші потреби - це якісна сторона товару. Її характеризують певні відмінні риси. Споживна вартість товару має бути продуктом праці, людської діяльності. Якщо якась корисна річ не є результатом такої діяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річ не має споживної вартості товару.

Споживна вартість товару завжди має суспільний характер, адже задовольняє потреби ринку, а отже, суспільства.

Споживна вартість товару надходить у споживання тільки за допомогою обміну, купівлі-продажу. Продукти натуральної феодальної ренти, незважаючи на свою корисність, привласнювалися феодалом безкоштовно, без еквівалентного обміну, отже, не мали споживної вартості товару.

Обидві властивості товару - спожив-на вартість і вартість -- тісно взаємопов'язані й впливають одна на іншу. Ця взаємопов'язаність знаходить свій вияв в такій ознаці товару, як цінність. Вона визначається, з одного боку, суспільне необхідними витратами на виробництво товару, а з іншого -- індиві-дуальним сприйняттям кожним покупцем споживної його вартості. Звідси категорія цінності поєднує в собі як об'єктивне, так і суб'єк-тивне сприйняття товару покупцем. Через цю категорію відбува-ється поєднання різноманітних теоретичних підходів до визначен-ня ціни товару як грошового вираження, насамперед його вартості, а також споживної вартості.

Так, у XV--XVI ст. з'явилася "металічна"теорія грошей (автори Т. Ман, Д. Норе та ін.), згідно з якою грошима є лише золото і срібло.

У XVII-- XVIII ст. набула поширення номіналістична теорія грошей (автори Дж. Локк, Дж. Берклі та ін.), згідно з якою долар, фунт стерлінгів тощо є лише умовними рахунковими одиницями, результатом угоди, свідомої домовленості між людьми.

Існували також теорії, в яких гроші розглядали як інструмент виміру цін товарів, що впроваджується державою, і стверджували, що між товарами і грішми немає різниці, та ін. Відомий англійський політик XIX ст. У. Гладстон з цього приводу зазначав, що "навіть кохання не зробило стількох людей дурнями, як спроби розібратися в тому, що таке гроші". причиною появи грошей був суспільний поділ праці (насамперед його перша та друга форми) і необхідність регулярного обміну між товаровиробниками, які спеціально виготовляють продукти для обміну.

З появою грошей товарний світ розділився на два полюси : гроші і всі інші товари. Гроші є універсальним вимірником вартості всіх товарів. Таким чином, гроші надають вартості товарів поняття загальної категорії. В операціях обігу (купівлі - продажу) гроші є засобом товарообміну, вони рухаються назустріч товарам. Гроші як засіб платежу здатні породжувати кредитні (боргові) відносини, а також вони є засобом розрахунку (погашення) кредитних зобов'язань. Сучасні паперові гроші здатні накопичувати вартість і зберігають всі інші властивості в випадку тимчасового припинення їх руху між суб'єктами економічних відносин. Якби грошам не була притаманна інфляція і вони не руйнувалися фізично, цю функцію назвали б засобом створення скарбів. Гроші є мірою вартості, засобом товарообміну і платежу в міжнародних торгівельних і кредитних операціях.

Відомі дві теорії , які пояснюють походження грошей: раціоналістична і еволюційна теорії.

Раціоналістична теорія вважає гроші результатом угоди між населенням і урядом. Тобто, грошам надається значення символів вартості, не пов'язаних з вартістю самого грошового знака (банкноти).

Еволюційна теорія вважає, що гроші є результатом розвитку форм вартості товарів. Ця остання теорія знаходить найбільшу кількість прихильників серед представників сучасної економічної теорії. Розглянемо етапи розвитку форм вартості товарів.

гроші -- це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів. Все це свідчить про те, що гроші є об'єктивною категорією ринкової економіки. Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей:

1. Міра вартості - гроші вимірюють вартість всіх інших товарів;

2. Засіб обігу- гроші забезпечують товарообмін

3. Засіб платежу - гроші забезпечують погашення боргових зобов'язань

4. Засіб накопичення - гроші здатні акумулювати вартість і зберігати всі інші функції при тимчасовому вилученні їх з обігу

Світові гроші - гроші забезпечують міжнародні економічні відносини. Світовими грошима є золото. Золото використовується на світовому ринку як загальний засіб платежу.

Грошова маса - це сукупність запасів грошей в усіх їхніх формах, що перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обігу та обслуговують економічні зв'язки в певний момент. Грошова маса належить фізичним особам, підприємствам, громадським організаціям, державним установам, які розпоряджаються готівковими грошима чи тримають вклади на різних ракунках у комерційних банках.

Виникнення інфляції є результатом порушення загальної економічної рівноваги, яка характеризує стан суспільного відтворення в цілому. Проте порушення рівноваги є водночас і першим кроком до її відновлення, оскільки відразу вступають у дію протилежні сили, які намагаються повернути суспільне відтворення до рівноважного стану.

Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під час інфляції має місце:

1. Знецінювання грошей по відношенню до золота.

2. Знецінювання грошей по відношенню до товару.

3. Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

Темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:

1. Помірна. Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах.Багато сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.

2. Галопуюча. Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.

3. Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Співвідношення зростання цін по різноманітнихтоварних групах:

1. Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінені. Ціни підіймаються досить повільно і в одночас на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.

2. Незбалансована інфляція. Співвідношення цін товарних групп змінюються в різних відсотках і по-різному на кожний тип товару.Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад, на очікувануі неочікувану

Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Вони виконують свої функції у результаті безперервного руху в сфері обігу. В обігу гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні виступати в певній формі, яка забезпечувала б їм необхідну довіру з боку суб'єктів ринку та необхідні зручності і вигоди останнім.

Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

У міру розвитку ринку, розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювалися вимоги з боку ринку до грошей. У відповідь на це гроші змінювали свою форму.

Спочатку грішми були найбільш ходові товари (худоба, сіль, риба, хутро, прикраси тощо). Згодом на роль грошей були висунуті метали, і гроші набули форми зливків металів, яка мала величезні переваги перед попередньою їх формою. Такі зливки одержали назву монети.

Монета - зливок металу точно визначеної форми, ваги і проби, який є узаконеним засобом обігу. Монета виявилась найдосконалішою формою дійсних грошей. Найбільшого розвитку вона досягла в період золотого монометалізму, який проіснував у національному грошовому обігу до 30-х років ХХ ст., поступившись місцем нерозмінним на золото паперово-кредитним грошам. На золоті монети вільно обмінювались паперові і кредитні гроші, які знаходилися паралельно із золотими грішми в обігу.

У сучасній грошовій системі функціонують паперові й кредитні гроші.

Паперові гроші - це грошові знаки, які випускаються в обіг з метою заміни металевих грошей.

Паперові гроші - знаки, символи цінності (вартості), що не мають власної вартості та наділені державною владою примусовим курсом обігу. Вони не мають золотого забезпечення, тому їх ще називають білетами державної скарбниці.

Кредитні гроші - це неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Існують такі види кредитних грошей:вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші.

Вексель - це письмове боргове зобов'язання встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу після закінчення встановленого строку. Векселі бувають простими і переказними.

Простий вексель виписується боржником на ім'я кредитора із зобов'язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму і не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) - це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк. Передача векселя іншій особі оформляється передавальним надписом, що називається індосаментом.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Комерційний вексель - це боргове зобов'язання, яке підприємці видають одне одному при купівлі-продажу товарів з відстрочкою платежу, тобто в борг.

Банкнота - це вексель банку, за яким пред'явник може в будь-який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

Чек - письмове розпорядження власника поточного рахунку в банку про виплату готівки або перерахування з його рахунку на інший рахунок певної суми грошей. Чеки бувають: іменні, на пред'явника і ордерні.

Кредитна картка - це іменний платіжно-розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка в банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою

Електронні гроші - це банківська система переказу грошових засобів за допомогою ЕОМ.

Отже, форми грошей, що знаходяться в обігу, дуже різноманітні. Але скільки ж їх потрібно для обігу. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів:

* назва національної грошової одиниці;

* вид грошових знаків і характер їх забезпечення;

* порядок грошової емісії, тобто порядок друкування грошей і випуску їх в обіг;

* встановлення національної валюти і порядок обміну на іноземну;

* наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні.

Ще в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні. Адже наш сучасник в першу чергу заощадить при можливості (вилучить з обігу) більш цінний на сьогодні долар.

Поява паперових грошей поставила перед дослідниками процесу обігу та функціонування грошей значно складніші питання. Паперові гроші неспроможні легко вилучатися з обігу, перетворюючись на скарб як золоті. Папір не є скарбом, не має власної великої вартості, відповідно з часу появи паперових грошей людей цікавить питання: скільки паперових грошей необхідно для обслуговування товарного обігу, як ця кількість впливає на економіку. Ще у XVIII ст. дослідження цієї проблеми Д.Юмом призвели до формулювання так званого "рівняння обміну". Остаточно воно було обґрунтовано на початку ХХ ст. І.Фішером і тому іноді його називають "рівнянням Фішера":

Грошова реформа - це цілеспрямовані перетворення, за допомогою яких здійснюються рішучі комплексні дії, спрямовані на оздоровлення економіки, фінансів, грошового обігу тощо. Грошова реформа не обов'язкова і не є єдиним способом стабілізації валюти. Не обов'язково також вона повинна мати конфіскаційний характер. Що стосується України, то інфляція вже в першій половині 1991 р. понад 30 млн. чоловік поставила за межу бідності, а в 1993 р. в такому становищі опинилося понад 90% населення. Тому грошову реформу було проведено з позицій захисту інтересів та нагромаджень населення, вона супроводжувалася диверсифікацією народного господарства, введенням в обіг української грошової одиниці, митниці та розширенням взаємовигідних стосунків з усіма країнами світу.

Размещено на Allbest.ru