Проектний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема 1: Вступ до дисципліни

Питання теми:

1.1 Соціально-економічні перетворення - об'єктивна передумова необхідності вдосконалення методів управління в системі народного господарства країни.

1.2 Програмно-цільовий метод управління - випробований засіб впорядкування перебудовчих процесів.

1.3 Проектний аналіз - нове явище трансформації системи знань вітчизняної економічної науки.

Розкриття змісту питання 1.1

Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в нашій країні, пов'язані перш за все зі зміною економічної системи.

Економічна система -це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів та послуг, а також регулювання діяльності відповідно до мети суспільства.

Мета старої економічної системи - це побудова соціально-економічної формації загальної рівності та добробуту, відмінними рисами якої було:

регулювання економічних процесів з боку держави за умов жорсткого централізованого управління;

формування господарських зв'язків на ґрунті планів-наказів;

колективне прийняття всіх економічних рішень;

використання централізованого економічного планування.

З банкрутством старої економічної системи постала необхідність у розбудові нової системи, основу якої складали б принципи соціально-орієнтованої ринкової економіки:

товарно-грошова еквівалентність;

ринкове регулювання економічних процесів;

децентралізація у прийнятті економічних рішень;

рівноправність держави з іншими суб'єктами господарських відносин з одночасним збереженням за нею права виступати гарантом соціальних прав та свобод її громадян.

Отже, зміна економічної системи полягає в переході від адміністративно-командної до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Проте він можливий лише за умови кардинальної перебудови усієї структури народного господарства країни.

Структурна перебудова, свідками якої ми є, викликана:

Ізольованістю економіки від загальноєвропейського та міжнародного поділу праці.

Недосконалістю використання економічних (матеріальних і людських) ресурсів.

Наявністю неефективної галузевої і територіальної структури народного господарства (недостатньо розвинуті галузі, що визначають НТП).

Поглибленням міжнародних і регіональних диспропорцій у розвитку промисловості та сільського господарства.

Поглибленням диспропорцій в економічному та соціальному розвитку регіонів країни.

Виснаженістю природних ресурсів внаслідок екстенсивного способу їх використання.

Енергомісткістю більшості виробництв.

Дефіцитністю енергетичних ресурсів і надмірною залежністю від інших країн, особливо від Росії.

Структурна перебудова пов'язується, як правило, з виділенням у господарській системі таких структурних елементів:

інституціонально-соціальний;

відтворювальний;

галузевий;

регіональний;

зовнішньо-торгівельний.

Інституціонально-соціальний, характеризується відповідними формами (інститутами) власності. Тут основні зміни торкаються процесу утвердження ринкової (змішаної) багатоукладної економіки, що базується на принципах демократизації власності і створенні рівноправних умов для всіх її форм: державної, приватної, колективної.

Відтворювальний - це сукупність загальноекономічних пропорцій, які відображають можливості зростання економіки та її ефективності. Найважливішим серед них є співвідношення між:

підрозділами суспільного виробництва (засоби виробництва предмети споживання);

споживанням і нагромадженням (інвестиціями).

Тут структурна перебудова полягає у відході від "виробництва за ради виробництва" до "виробництва за ради задоволення потреб людини, що означає перенесення акцентів на ті сфери економіки, які виробляють кінцеву продукцію, мають експортний потенціал, працюють на споживчий ринок, забезпечують швидкий оборот капіталу, надходження до бюджету.

Галузевий. Тут має переважати виробництво предметів споживання та конверсія ВПК з одночасним розвитком тих галузей, що визначають НТП.

Регіональний. Процес структурної перебудови повинен бути спрямованим на рівномірне розміщення продуктивних сил по всій території країни, на розвиток та удосконалення виробничо-територіальних комплексів і промислових зон із замкнутим безвідходним виробництвом та оптимізацію їх структури у напрямку створення кращих умов для життєдіяльності людини.

Зовнішньо-торгівельний. Важливим тут є:

створення інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності;

налагодження нових і зміцнення старих зв'язків;

зміна та вдосконалення товарної структури експорту та імпорту;

досягнення позитивного сальдо в зовнішньоекономічній діяльності.

Усі перетворення, що відбуваються в нашій державі, проходять на тлі, а подекуди і під впливом глобальних змін у загальносвітовій економіці.

В останні декілька десятиліть проходить стійке зростання загальносвітового виробництва, обсягів міжнародної торгівлі та потоків прямих інвестицій. Починаючи з 1950 року, темпи щорічного приросту виробництва у світі склали 3%. За цей же період ще більшими темпами збільшувався обсяг загальносвітової торгівлі. На сьогодні частка промислових товарів складає 71% від загальної вартості світового експорту. Збільшився експорт промислових товарів із країн, що розвиваються.

Докорінно змінилася структура виробництва та зайнятості.

Відбулися істотні зрушення від сільського господарства в бік промисловості та сфери послуг (сільське господарство надає лише 4% обсягів світового виробництва). Крім цього, відбулась широкомасштабна індустріалізація в країнах, що розвиваються, в яких частка промислових товарів піднялась до 20%, що аналогічно показнику промислово розвинутих країн, в яких майже 65% загального обсягу виробництва припадає на сферу послуг. Відповідно змінилась і структура зайнятості.

Прискорились темпи глобалізації фінансових і товарних ринків, а також ринків праці. Це відбувається у зв'язку з посиленням лібералізації та досягненнями в галузі комунікаційних технологій.

Як наслідок, посилення конкуренції, особливо в країнах, що швидко розвиваються (Східна Азія, Центральна та Східна Європа). Компанії, які більше користуються загальносвітовими ресурсами, втягують навіть найвіддаленіші регіони в загальносвітову мережу постачання. В той же час усі країни стають ринками для експортних товарів з інших країн. Світова економіка поступово стає більш інтегрованою, а відтак місцеві норми втрачають свою конкурентоспроможність, і країни починають відчувати потребу у використанні міжнародних стандартів.

Отже, ситуація, що склалася всередині нашої держави та поза її межами, потребує зміни методів управління, в якості засобу впорядкування перебудовчих процесів.

Методи управління - це спосіб впливу управляючого суб'єкта на об'єкт управління для досягнення поставленої мети.

Випробуваним засобом упорядкування перебудовчих процесів є програмно-цільовий метод управління.

Розкриття змісту питання 1.2

Програмно-цільове управління (ПЦУ) - це управління, що орієнтується на досягнення конкретного кінцевого результату у розв'язанні певної проблеми розвитку тієї чи іншої галузі або регіону та в заздалегідь встановлені терміни.

Принципи ПЦУ :

орієнтація на кінцеву мету;

наскрізне планування об'єкта управління;

безперервність.

Мета ПЦУ - розв'язання складних проблем суспільного виробництва, що виникають при реалізації великомасштабних народногосподарських, міжгалузевих, галузевих, міжрегіональних, регіональних та об'єктних цілей з жорсткими термінами.

Основні етапи ПЦУ:

формування мети програми;

декомпозиція цілей на окремі задачі та заходи - формування дерева цілей та задач і оцінка його елементів;

обґрунтування альтернативних напрямків (коштів) досягнення цілей програми;

оптимізація розподілу ресурсів між окремими гілками дерева цілей та темпів фінансування;

зміна пріоритетності окремих цілей програми або коштів їх досягнення;

адаптація цільової частини програми відповідно до змін зовнішніх умов.

Цільові комплексні програми (ЦКП) - пов'язаний за ресурсами, виконавцями і термінами здійснення комплекс соціально-економічних, виробничих, науково-дослідних, проектно-конструкторських, організаційно-господарських та інших завдань та заходів (проектів), спрямованих на реалізацію певної народногосподарської проблеми.

Вимоги до цільових комплексних програм:

конкретність мети, тобто метою ЦКП має бути результат, який кількісно вимірюється;

реальність мети, тобто мета повинна бути досягнута у визначені терміни;

контрольованість, тобто повинна бути можливість здійснення контролю за ходом реалізації мети.

Характерні особливості ЦКП:

цільова спрямованість;

висока ступінь комплексності;

орієнтованість на виконання конкретної суспільно необхідної функції;

адресність завдань;

узгодженість з планами розвитку на державному, галузевому, регіональному, об'єктному рівнях;

пристосованість до економіко-математичного моделювання тощо.

За своїм статусом розглядають такі ЦКП:

загальнодержавні;

президентські;

галузеві;

регіональні;

об'єктні.

За специфікою розв'язуваних проблем розглядають ЦКП:

соціальні;

економічні;

науково-технічні;

виробничо-технологічні;

організаційно-господарські;

екологічні;

інвестиційні;

оборонні тощо.

За тривалістю реалізації:

довготермінові;

середньотермінові;

короткотермінові.

Доцільність розробки ЦКП визначається, перш за все, економічним ефектом, який може бути отриманий внаслідок її реалізації.

В основу програмно-цільового методу управління покладена система програм і проектів.

Програми є основою державної бюджетної політики, зорієнтованої на реалізацію найважливіших народногосподарських завдань. Прикладами їх можуть бути такі програми:

"Український автобус".

"Український трамвай".

"Український тролейбус".

"Український пасажирський літак".

"Український народний автомобіль".

"Морський старт, Повітряний старт (космонавтика)" і т. ін.

Усі, без винятку, програми можна розглядати в якості великого проекту чи значного господарського рішення, які розпадаються на низку проектів чи господарських рішень . Зрозуміло, що цими програмами необхідно ефективно керувати, як і тими проектами, що є їх складовими. Ось ми і торкнулись ключових термінів - "Проект", "Управління проектами", "Проектний аналіз".

Розкриття змісту питання 1.3

Донедавна ні у кого не виникало запитань щодо змісту терміна проект кожен знав, що це - креслення та кошторис, на основі яких можна побудувати, скажімо, будинок. Так само поняття управління однозначно асоціювалося з керівництвом трудовими колективами, цехами, дільницями, бригадами.

З входженням у ринок виникла необхідність перегляду не тільки тлумачення цих термінів, але і змісту системи дисциплін, що традиційно займалися економікою, плануванням, організацією та управлінням.

Справа в тому, що в наше життя увійшла нова для нас концепція, але віддавна випробована в країнах з традиційно ринковою економікою, тобто концепція управління проектами (Project Management). Її основу складає новий погляд на проект. За новою концепцією проект розглядається як зміна вихідного стану будь-якої системи (наприклад, підприємства), що пов'язана з витратами часу та коштів. Звідси - Управління проектами розглядається як процес цих змін, що здійснюються за заздалегідь розробленими правилами в межах бюджету і часових обмежень.

Ведучи мову про управління як економічну категорію, необхідно сформулювати певні завдання, розв'язання яких є основною метою управління.

Це такі завдання, як реалізація товарів і послуг, виробництво та розробка технології, у відповідності з якими прийнято говорити про управління реалізацією, а також про управління виробничими та технологічними процесами.

Єдиним загальним критерієм багатоманітної діяльності підприємства (фірми) є його економічні результати у вигляді доходів, видатків і капіталовкладень.

Отже, вирішальну роль в управлінні підприємством відіграє саме економічне управління (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1 Економічне управління

Складання бюджету - це планування уявної господарської діяльності підприємства на певний період часу в грошовому вимірі.

Бюджет - це опис очікуваних економічних результатів господарської діяльності, що буде проводитись у плановому періоді часу. При здійсненні господарської діяльності реєструються фактичні економічні результати, на основі яких за підсумками даного періоду часу розробляється звіт.

Звіт - це опис фактичних економічних результатів господарської діяльності за попередній період часу. По складанню звітів здійснюється його контроль.

Бюджетний контроль - це порівняння показників бюджету зі звітом за відповідний період часу.

А тепер, розглянемо більш детально, що відбувається у процесі прийняття економічно цілеспрямованого рішення (рис.2).

життєвий цикл інвестиційний бостонський

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2 Процес прийняття економічно цілеспрямованого рішення

На стадії аналізу розглядаються економічні умови, як усередині, так і поза його межами.

На цій основі ставляться певні альтернативні завдання, у відповідності з якими формуються одна або декілька конкретних пропозицій. Економічні результати кожної з пропозицій описуються шляхом складання альтернативного розрахунку (або просто розрахунку).

Альтернативним розрахунком називають опис очікуваних економічних результатів від різних варіантів наступних господарських дій.

На основі альтернативних розрахунків стає можливим прийняття рішень, що найбільш адекватно відповідає поставленим економічним завданням.

Економічне управління розглядають як поточне управління всередині фірми (складання бюджету) та контроль за підсумками господарської діяльності (бюджетний контроль). Економічне управління будується на основі низки економічно цілеспрямованих рішень, які ґрунтуються на аналізі та розрахунках.

Отже, аналіз і розрахунки є невід'ємною частиною процесу прийняття економічно цілеспрямованого рішення і є основою економічного управління.

Економічне управління, прийняття економічно цілеспрямованого рішення на будь-якому рівні управління - складний процес. Розуміння складності цих процесів, а особливо тих, що пов'язані з підготовкою та реалізацією програм і проектів, привело до усвідомлення фахівцями у сфері теорії та практики господарювання необхідності формування певних знань, ґрунтуючись на які можна було б отримати відповіді на такі питання:

Як краще розпорядитися власними ресурсами?

Як перетворити бізнес-ідею у бізнес-план?

Як залучити для його реалізації додаткові ресурси?

Як максимізувати результати та мінімізувати витрати?

Як узгодити свою діяльність з навколишнім середовищем?

Як обґрунтувати доцільність прийняття тих чи інших господарських рішень та проектів?

Як визначити ефективність певних проектів чи господарських рішень?

Як зробити відповідні підрахунки?

Дати відповіді на них і призначений новий науковий напрямок - проектний аналіз. Його метою є розробка теоретичної бази та практичних рекомендацій для ефективної реалізації проекту на всіх стадіях його життєвого циклу, а також для обґрунтування доцільності рішень, які приймаються, з точки зору економічної, комерційної (фінансової), екологічної, соціальної ефективності для усіх його учасників.

Об'єктом дослідження в проектному аналізі є різноманітні програми, проекти, господарські рішення в усіх сферах життєдіяльності людини, на різних рівнях їх реалізації: об'єктному (або локальному) - мікрорівень, регіональному, галузевому, міжгалузевому, державному - макрорівень та умови і засоби їх ресурсного забезпечення.

Предметом проектного аналізу є вивчення концепцій, методології, підходів і критеріїв визначення, порівняння, обґрунтування альтернативних рішень та проектів за умов обмеженості наявних ресурсів.

Головна мета курсу “Проектний аналіз” - надати студентам необхідні знання в галузі реалізації різноманітних проектів і сформувати відповідне економічне мислення у сфері проектного аналізу.

Відповідно до неї постають такі завдання:

1. Ознайомити студентів з:

основними термінами, поняттями та визначеннями, що застосовуються в проектному аналізі;

основними методами та підходами щодо аналізу проектів.

2. Допомогти:

в засвоєнні основних показників (оціночних критеріїв) та методик їх обчислення;

в опануванні теоретичними і практичними навичками в галузі проектного аналізу.

3. Навчити студентів:

працювати з літературними джерелами наукового, законодавчого та нормативно-правового характеру;

застосовувати отримані знання в практичній діяльності.

Проектний аналіз, як власне й управління проектами, - наука (дисципліна), що об'єднує, як спеціальні, так і надпрофесійні знання.

Спеціальні знання віддзеркалюють особливості тієї сфери діяльності, до якої відносяться проекти (будівельні, інноваційні, екологічні, дослідницькі, організаційні тощо).

Надпрофесійні знання формуються з таких економічних дисциплін: Мікро- та Макроекономіка, Маркетинг, Фінанси, Гроші та кредит, Міжнародні економічні відносини, Інвестиційна діяльність, Фінанси підприємств, Економічний ризик та методи його вимірювання, Екологія, Соціологія, Організація виробництва, Менеджмент тощо.

Разом з тим самостійними дисциплінами Управління проектами та Проектний аналіз стали завдяки знанням отриманим внаслідок вивчення загальних закономірностей, властивих проектам у всіх сферах діяльності, та завдяки методам та засобам, що використовуються для найрізноманітніших проектів. Крім того, це було викликано масовим збільшенням масштабів проектів і тим, що розуміння успішності проекту стало вимірюватись відповідністю його кінцевої вартості обсягам асигнувань на його реалізацію, величиною економії та розмірами прибутків.

Основні принципи проектного аналізу:

альтернативність і багатоваріантність;

моделювання потоків продукції (послуг) і різноманітних ресурсів (у тому числі грошових) у вигляді потоків грошових коштів;

розробка та експертиза проекту за низкою обов'язкових розділів: технічний, комерційний, інституціональний, екологічний, соціальний, фінансовий (мікрорівень) і економічний (макрорівень). Така глибинна процедура аналізу дозволяє виробити детальний облік результатів аналізу ринку, фінансового стану підприємства-учасника проекту, ступінь довіри до керівників проекту, впливу проекту на навколишнє середовище тощо;

використання прийнятих у світовій практиці критеріїв оцінки ефективності проектів на основі визначення ефекту зіставленням майбутніх інтегрованих результатів і витрат з орієнтуванням на досягнення необхідної норми доходу на капітал та інших показників і приведення майбутніх витрат та доходів до умов їх співрозмірності з урахуванням вартості грошей з часом;

облік та врахування непевності та ризиків, пов'язаних зі здійсненням проекту.

Щодо визначень проектного аналізу, то їх існує декілька. Серед них такі:

Проектний аналіз це:

система знань про теорію та практику інвестування в реальні активи.

міжнародний стандарт у сфері підготовки простих та складних інвестиційних проектів, що дозволяє здійснити при необхідності процес доведення бізнес-ідеї до бізнес-плану інвестиційного проекту, його реалізації та контролю за результатами.

сукупність методів і прийомів, за допомогою яких можна розробити оптимальний проект документально та визначити умови його успішної реалізації.

Тема 2: Концепція проекту

Питання теми:

2.1 Визначення терміну "проект". Ознаки проекту.

2.2 Типізація проектів.

2.3 Життєвий цикл проекту та тривалість проектного циклу. Життєвий цикл товару. Бостонська модель.

2.4 Учасники проекту та його оточення.

2.5 Управління проектами.

Розкриття змісту питання 2.1

Концептуальне визначення проекту зумовлюється усім попереднім ходом історичного розвитку людства.

Так, з позицій біблійних історій про виникнення Всесвіту, створення світу, едему, пекла, людського роду та життя на землі Господом Богом, можна назвати визначним і грандіозним за своїм задумом та масштабом проект.

З позицій історичного матеріалізму першим початковим проектом можна назвати використання первинною людиною палиці в якості знаряддя праці, за допомогою якої вона добувала засоби до існування. Якщо бути точнішим, то першим (зародковим) проектом було створення першого знаряддя праці. В якій мірі праця зробила можливим виділитися людині з тваринного світу, в такій мірі праця стала основою будь-якого проекту.

Подальший хід історії був повсякчас зумовлений різного роду проектами, які різнилися за розміром, масштабністю, обсягами використання ресурсів, термінами, способами та засобами реалізації, технічними характеристиками та своєчасністю завершення, метою. Впливаючи на політику, економіку, соціокультурну та екологічну ситуацію вони володіють здатністю випробувати час.

Більшість з проектів - це гімн людському роду, його розуму, силі духу, здатності приборкувати силу природи. Це такі, як єгипетські піраміди, Велика китайська стіна, Ейфелева вежа, Панамський канал, велика кількість всесвітньовідомих фортифікаційних, культових і житлових будівель і споруд, освоєння нових земель, водних просторів, космосу тощо.

Однак були, є і залишаються проекти, що є ганьбою людського роду. Серед них - завойовницькі військові експедиції, знищення етносів (освоєння Американського континенту), Чорнобильська атомна електростанція, проектований, але, на щастя, нереалізований проект зі зміни течії Сибірських рік, будівництво целюлозно-паперового комбінату на Байкалі, внаслідок чого була порушена екологічна рівновага цього дивовижного заповідника.

Так, що ж таке проект?

Відповідь на це просте і водночас складне запитання необхідно дати з позицій управління та аналізу проектів, як прикладної науки, що спрямована на практичну діяльність.

З точки зору теорії та практики, поняття проект є одним із базових елементів концепції проектного аналізу та управління проектами.

В даний час за своїм змістом, існують два підходи до розуміння терміна проект:

проект-design;

проект-project.

Проект-design - це документально оформлений план споруди або конструкції.

Проект-project має декілька визначень.

Серед них такі: Проект -

це те, що замислюється або планується, наприклад, велике підприємство (тлумачний словник Webster).

є якимось (деяким) завданням з певними вихідними даними і бажаними результатами (цілями), які обумовлюють спосіб його вирішення (Кодекс знань про управління проектами, Інститут управління проектами, США, 1987 р.).

це комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення певних цілей протягом заданого часу при встановлених ресурсних обмеженнях (методичні матеріали Всесвітнього банку).

це, за словником російської мови С.І. Ожегова:

1) розроблений план споруди, устаткування, обладнання, будь-чого;

2) попередній текст будь-якого документа;

3) задум, план.

Існує і більш спрощений варіант трактування цього терміна, за яким проект - це певна цілісність, що містить у собі задум (проблему або завдання), засоби реалізації (рішення) та цілі реалізації (результати рішення).

Отже, в сучасному розумінні проект - це все те, що змінює наше життя: будівництво житлового будинку, спорудження промислового об'єкта, програма науково-дослідних робіт, реконструкція підприємства, створення нової організації чи навіть кінофільму, розвиток регіону тощо.

Виходячи з концептуального визначення проекту, виділяють такі головні його ознаки:

зміна стану проекту;

обмеженість у часі;

обмеженість ресурсів;

неповторність (оригінальність).

Зміна стану проекту. Проект розглядається, за визначенням, як зміна вихідного стану будь-якої системи (наприклад, підприємства), що пов'язана з витратами часу та коштів.

Обмеженість у часі означає, що будь-який проект має термін початку і завершення, якого неухильно потрібно дотримуватися.

Обмеженість ресурсів означає, що будь-який проект має свій обсяг матеріальних, людських і фінансових ресурсів, які використовуються у відповідності з установленим і лімітованим бюджетом.

Неповторність (оригінальність) означає, що заходи, які необхідно здійснити для реалізації проекту, мають такий рівень інновацій, комплексності та структурованості, який дозволяє відрізняти проекти між собою.

Розкриття змісту питання 2.2

Існує чотири типи проектів:

Нормальний.

Модульний.

Міжнародний.

Інвестиційний.

Дамо стислу характеристику кожному з них.

Як і будь-який універсальний засіб, методи управління та аналізу проектів розраховані перш за все на деякий усереднений нормальний проект.

Визначити, що ж таке нормальний проект, важко навіть досвідченому фахівцеві. Для цього необхідно виділити чотири основних фактори (класифікаційні ознаки), які визначають кожний конкретний проект:

масштаб (розмір) проекту;

складність;

якість;

термін реалізації.

За масштабом проекти поділяють на :

малі (вартістю до 10 млн.дол.США);

середні (вартістю від 10-50 млн.дол.США);

великі (вартістю від 50-100 млн.дол.США);

надвеликі (вартістю більше 100 млн.дол.США).

За складністю проекти поділяються на:

монопроект - представляє собою окремий проект певного виду (інвестиційний, соціальний та інші) та масштабу (розміру);

мультипроект - це комплексний проект, що складається з декількох монопроектів.

мегапроект - це цільові програми, що складаються з великої кількості взаємопов'язаних моно- та мультипроектів, об'єднаних однією метою та відпущеним на їх виконання часом.

За якістю проекти поділяються на:

1) звичайної якості;

2) бездефектні.

На відміну від звичайних, до якості бездефектних проектів висувають жорсткі вимоги. Їх вартість досить значна і може вимірюватись сотнями мільйонів і навіть мільярдів доларів (напр., Атомні Електро Станції ).

За тривалістю проекти поділяються на:

1) короткострокові (за одним варіантом до 1-го року, за іншим - до 3-х років);

2) середньострокові (за одним варіантом до 10-ти років, за іншим - від 3-х до 5-ти років);

3) довгострокові (за одним варіантом більше 10-ти років, за іншим - більше 5-ти років).

Модульний (комплектно-блочний) проект по-іншому називають - модульне будівництво.

Суть його полягає у тому, що більша частина майбутнього об'єкта (інколи до 95% вартості) виготовляється не на місці майбутньої експлуатації, а на стороні, тобто на певній відстані (іноді за тисячі кілометрів) від будівельного майданчика. Після виготовлення такі крупні модулі транспортуються, а надалі споруджуються на місці майбутньої експлуатації.

Міжнародний (спільний) проект вирізняється значною складністю та вартістю, а також важливістю ролі, яку він відіграє в економічному і політичному житті тієї країни, для якої він розглядається.

Інвестиційний проект. Законом України "Про інвестиційну діяльність" (від 18 вересня 1991 року) інвестиції визначаються як усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

За визначенням, інвестиції розглядають як:

комерційні - метою яких є одержання прибутку;

некомерційні - метою яких є досягнення соціального ефекту.

Відповідно до Закону, до майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в підприємницьку діяльність, належать:

грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання) та інші матеріальні цінності;

сукупність технологічних, технічних, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації, навичок і виробничого вміння, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права та цінності.

Інвестиції класифікуються:

за об'єктами вкладення;

за спрямованістю дій.

За об'єктами вкладання розрізняють інвестиції(див. рис.3):

фінансові - це вкладання коштів у різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та інше;

реальні - це вкладання у виробничі фонди (основні та оборотні). Переважно це вкладання в матеріальні та нематеріальні активи.

інноваційні - вкладання в нововведення (здебільшого складається з інтелектуальних інвестицій);

інтелектуальні - це вкладання в об'єкти інтелектуальної власності, що випливають з авторських прав, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки і корисні моделі;

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3 Форми інвестицій

прямі - здійснюються у виробничі фонди з метою одержання доходу і участі в управлінні виробництвом;

портфельні - здійснює "пасивний" інвестор, отримуючи невелику частку (пай) компанії в надії на одержання стабільного прибутку. Інвестор не прагне до управління компанією, її фінансовий стан цікавить його тільки в терміни виплати дивідендів.

За спрямованістю дій розглядаються:

інвестиції на заснування проекту - початкові інвестиції або нетто-інвестиції, що здійснюються при заснуванні чи придбанні підприємства;

інвестиції на відтворення - екстенсивні інвестиції, що спрямовані на збільшення виробничого капіталу;

реінвестиції - зв'язування вивільнених інвестиційних коштів через спрямування їх на придбання або виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки складу основних фондів підприємства (заміна старого обладнання новим, раціоналізація та модернізація технологічного обладнання, диверсифікація виробництва, НДДКР, реклама, підготовка кадрів, охорона навколишнього середовища);

брутто-інвестиції (складаються із нетто-інвестицій та реінвестицій).

У загальному випадку об'єктом вкладання коштів є проект, який прийнято називати інвестиційний проект.

Наведемо декілька визначень інвестиційного проекту.

Інвестиційний проект - справа, діяльність, заходи, які передбачають здійснення комплексу будь-яких дій, що забезпечують досягнення певних цілей (отримання певних результатів).

За іншим визначенням, інвестиційний проект - це комплексний план заходів (що включає капітальне будівництво, придбання технологій, закупівлю обладнання, підготовку кадрів і т. ін.), спрямованих на створення нового або модернізацію (розширення) діючого виробництва товарів і послуг з метою отримання економічної вигоди.

Деякі фахівці відзначають, що з точки зору суті проектного аналізу найкращою трактовкою визначення інвестиційного проекту є така:

Інвестиційний проект - це комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених для досягнення протягом обмеженого періоду часу та при встановленому бюджеті поставлених цілей, однією з яких є отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

У спеціальній літературі інвестиційні проекти класифікуються:

за ступенем обов'язковості: обов'язкові та необов'язкові;

за ступенем терміновості: невідкладні і ті, що можна відкласти.

за ступенем пов'язаності: альтернативні, незалежні та взаємопов'язані.

Іншим можливим варіантом класифікації інвестиційних проектів є класифікація за критеріями визначення видів проектів, що запропонована в монографії (дослідження інвестиційних проектів в Україні) завідувача кафедри банківських інвестицій Київського національного економічного університету Пересади А.А. (див. рис.4).

Реалізації інвестиційного проекту, як правило, передує прийняття інвестиційного рішення. Воно є вагомою складовою інвестиційного процесу.

Інвестиційне рішення має три складові:

оцінка власного фінансового стану і мотивація доцільності участі в інвестиційному проекті;

визначення розміру інвестицій і джерел фінансування;

оцінка майбутніх надходжень від інвестицій.

Критерії визначення видів проектів	За об'єктами інвестицій:	Фінансові
		Реальні (виробничі)
		Інтелектуальні
	За напрямками використання активів:	Споживчі
		Паперові (фіктивні)
		Підприємницькі
	За напрямками (формами) інвестування:	Прямі (у виробничі фонди)
		Портфельні
		Венчурні, інноваційні
		Мегаполісні (у вільній економічній зоні)
		Галузеві та регіональні
		Міжнародні
	За розміром інвестицій:	Великі
		Середні
		Дрібні
	За мотивацією (прибутковістю):	Вимушені
		Ті, що забезпечують позицію на ринку
		З метою скорочення витрат, збільшення доходів
		З метою одержання надприбутків
	За рівнем ризику:	Позаризикові
		З мінімальним ризиком
		З середнім ризиком
		Високоризикові
		Авантюрні
	За рівнем технологічної готовності:	Зародковий
		Попередній (передінвестиційний)
		Готовий до будівництва або експлуатації
		Той, що потребує розширення виробництва, реконструкції або техпереозброєння
		Той, що потребує реорганізації (зміни менеджменту)
		Той, що потребує санації або ліквідації

Для реалізації проекту необхідні фінансові ресурси. Їх головними джерелами є: Внутрішні:

Власний капітал: прибуток, пайові внески (статутний чи акціонерний капітал), резервний капітал (для акціонерних товариств).

Амортизація.

Кредиторська заборгованість.

Зовнішні:

Кредити (банківський, інвестиційний, комерційний, податковий).

Позики.

Спонсорство.

Страхові внески та внески до пенсійного фонду.

Державні субсидії.

З метою залучення капіталу для інвестування суб'єкт інвестиційної діяльності використовує різноманітні фінансові інструменти.

Фінансові інструменти - це контракти, результатом яких є поява певної статті в активах одного суб'єкта і статті у пасивах іншого суб'єкта фінансування (див. рис.5 - 6). За рішенням Ради зі стандартів обліку (FASB - США) до фінансових інструментів, в першу чергу, відносяться:

фінансові заборгованості - закладні, облігації та інші форми (засоби) фінансування шляхом одержання позичок;

фінансовий капітал - акції та інші інструменти, що є свідченням власності.

Фінансовий інжиніринг - це об'єднання або розділення (подрібнення) існуючих фінансових інструментів з метою створення нових фінансових інструментів.

Існуючі (традиційні) фінансові інструменти розподіляються на:

комерційні;

фондові.

Комерційні - обслуговують товарообіг і певні майнові угоди.

Фондові - ті, що обертаються на фондових біржах.

Фінансові заборгованості - це пасиви, які визначають сумарний розмір фінансових вимог (домагань) на активи компанії.

Можуть визначатися як сумарні активи за мінусом власного капіталу компанії. Фінансовий капітал - це сумарні активи компанії - інвестовані або доступні для інвестування. Під фінансовим капіталом розуміють акції та інші інструменти, які є свідченням власності.

Вагоме значення має можливість залучення капіталу. Способи залучення капіталу, що є традиційними, наведено на рис.7.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.5 Види фінансових інструментів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6 Види звичайних та привілейованих акцій

Залучення капіталу	Акціонування	Корпоратизація
		Самофінансування
		Трастинг
		Венчурні фірми
		Придбання рядового пакета акцій
	Боргове фінансування	Кредитування
		Кредит з факторингом
		Форфейтинг
		Іпотечний кредит
		Кредит державних установ
		Іноземний кредит
		Розміщення боргових зобов'язань
	Фінансування на консорційних засадах	Спільні підприємства
		Альянси
		Франчайзинг
		Ліцензування
		Інжиніринг
		Еккаунтинг
	Оренда	Оперативна
		Фінансовий лізинг
		Лізбек
		Селенг
	Пільгове фінансування	Урядовий пільговий кредит
		Гарантування
		Інвестиційний податковий кредит
		Безпроцентний кредит
	Субсидування	Дотування
		Гранти
		Субвенції
		Спонсорство
		Донорство

Рис.7 Способи залучення капіталу

Розкриття змісту питання 2.3

Кожен проект, незалежно від складності та обсягів робіт, проходить у своєму розвитку певні етапи: від стану, коли проекту ще нема, до стану, коли проекту вже нема.

Це спрощене уявлення про початок та кінець життя проекту вимагає уточнення.

Початком проекту можна вважати:

момент народження ідеї (задуму);

початок вкладання грошових коштів у його виконання.

Завершенням проекту можна вважати:

завершення робіт над його реалізацією тобто введення у дію об'єктів, початок їх експлуатації та використання результатів виконання проекту. Однак в останні роки точка зору на цю проблему змінилася у зв'язку з усвідомленням того факту, що загальні видатки по проекту та загальні доходи від його реалізації у значній мірі залежать від періоду використання результатів виконання проекту, впритул до виведення з експлуатації об'єктів. Виходячи з цього, завершенням проекту можна додатково вважати:

переведення персоналу, що виконував проект, на іншу роботу;

досягнення проектом заданих результатів;

припинення фінансування проекту;

виведення об'єктів проекту з експлуатації (ліквідація).

Факт початку робіт над проектом та факт його ліквідації оформляється офіційним документом.

Домовившись про суть початку та завершення проекту, можна навести визначення його життєвого циклу (ЖЦП) або циклу проекту (ЦП).

ЖЦП (або ЦП) - є базовим елементом концепції управління проектами та проектного аналізу.

Подамо два визначення ЖЦП:

Життєвим циклом називається проміжок часу між моментом появи проекту та моментом його ліквідації.

Життєвий цикл проекту - це час від першої витрати до останньої вигоди проекту.

Реалізація проекту вимагає виконання певної кількості різноманітних заходів і робіт, які для зручності розгляду можна поділити на дві групи:

основна діяльність;

діяльність із забезпечення проекту.

До основної діяльності по проекту відносяться:

передінвестиційні дослідження;

планування проекту;

розробка проектно-кошторисної документації;

проведення торгів та укладання контрактів;

будівельно-монтажні роботи;

виконання пусконалагоджувальних робіт;

здача проекту;

експлуатація проекту, випуск продукції;

ремонт обладнання та розвиток виробництва;

демонтаж обладнання (закриття проекту).

Діяльність із забезпечення проекту групується за видами забезпечення:

організаційне;

правове;

наукове;

фінансове;

матеріально-технічне;

комерційне (маркетингове);

інформаційне.

Відповідно до практики, що склалася, стани, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями). У зарубіжній літературі з аналізу та управління проектами використовуються різні підходи до поділу проекту на фази його реалізації. Так, у Німеччині переважає підхід, що ґрунтується на основній діяльності - аналізі проблеми, розробці концепції та детальному поданні проекту, використанню результатів його реалізації, ліквідації об'єктів. У публікаціях деяких російських авторів пропонується поділ проекту на три фази:

концептуальна;

контрактна;

реалізація.

Програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) запропоновано своє бачення проекту, як циклу, що складається з трьох окремих фаз (див. рис.8):

передінвестиційна;

інвестиційна;

експлуатаційна.

Універсальним підходом з визначення робіт, які відносяться до різних фаз та стадій ЖЦП, є підхід Всесвітнього банку. В його основі знаходиться поділ ЖЦП на дві фази (див. рис.9):

Фаза проектування, що поділяється на три стадії:

ідентифікація (визначення);

розробка;

експертиза.

Фаза впровадження, що також поділяється на три стадії:

переговори (фінансове забезпечення);

реалізація;

завершальна оцінка.

Рис. 8 Фази (стадії) ЖЦП Всесвітнього банку

Деякі менеджери схематично подають стадії життєвого циклу проекту так:

задум;

аналіз проблеми (мета, вимоги, завдання);

розробка концепції (аналіз реалізації альтернативних концепцій);

детальне відпрацювання (специфікація, креслення, детальні плани);

виконання проекту (робоча документація, випробування, прийомка );

використання (впровадження, технічне обслуговування, експлуатація);

ліквідація (демонтаж, утилізація, продаж, завдання та подальший розвиток).

Для розуміння значимості кожної фази життєвого циклу проекту корисно уявити собі час, який займає кожна з них, тобто тривалість проектного циклу.(див. рис.9).

Рис.9 Витрати по фазах життєвого циклу.

Життєвий цикл товару. Бостонська модель.

У загальному випадку цикл товару (ЖЦТ) можна проілюструвати ламаною лінією, що зображена на рис.10:



Рис.10 Життєвий цикл товару

Мова йде про новий товар, який задовольняє потребу, що раніше задовольнялася в інший спосіб, або про товар, що задовольняє нову потребу.

Зауважимо, що в нашому прикладі термін служби товару обмежений.

На основі ЖЦТ, що показано на рис.10, динаміка його реалізації та прибутковості (валової виручки та прибутку) може бути проілюстрована на рис.11:

Рис.11 Динаміка реалізації та прибутку

Етап 0 - розробка товару. На цьому етапі збут повністю відсутній, а фірма несе видатки на виробництво товару.

Етап 1 - виведення товару на ринок. На цьому етапі товар з'являється на ринку. Мова тут іде про порівняно невеликий збут за високих маркетингових видатків; прибуток від'ємний.

Етап 2 - етап росту. Тут товар намагається утвердитись на ринку. Спостерігаються високі маркетингові видатки.

Етап 3 - етап зрілості. Товар повністю прийнято споживачем, прибуток високий.

Етап 4 - етап насичення. Неможливо буває віднайти нові групи покупців на товар. А тому потрібно знизити ціну, щоб їх утримати. Іноді буває можливим подовжити цей етап завдяки модифікації товару. Прибуток знижується.

Етап 5 - етап занепаду. Прибуток тут тяжіє до нуля, внаслідок чого товар необхідно вивести з ринку.

Щоб повсякчас підтримувати виробничу програму підприємства на необхідному рівні, треба аналізувати та розв'язувати три проблеми:

розробка або придбання прав на виробництво нових товарів (початок здійснення етапу-планування);

аналіз на етапах росту, зрілості та насичення вже існуючих товарів з метою відбору тих з них , розвиток яких належить зробити пріоритетним;

відмова від тих товарів, які знаходяться на етапі занепаду.

Даний аналіз проводиться в межах спеціальних моделей, так званих моделей асортиментних портфелів. Одна з них це - Бостонська модель, що описує асортиментний портфель з урахуванням двох факторів, які називають фактором успіху. Це:

темп росту ринку (розташовується по вертикалі);

частка підприємства на ринку (розташовується по горизонталі, див. рис.12).

Темпи росту ринку	Високі	"Зірки"	"Знаки запитання"
	Низькі	"Дійні корови"	"Собаки"
		Велика	Мала
		Частка підприємства на ринку

Рис.12 Бостонська модель (матриця)

Опис асортиментного портфеля відбувається шляхом розташування кожного з товарів конкретного підприємства в одне поле матриці з чотирьох. У загальних рисах вони відповідають етапам життєвого циклу товару.

"Дійні корови" - займають вагому частку на ринку та мають низькі темпи росту. Товари, що сюди віднесено, знаходяться на етапі зрілості та насичення. Не потребують значних маркетингових видатків, забезпечують високий прибуток і значно зміцнюють фінансовий стан підприємства.

Для виробника цих товарів головне - зберегти свою частку на ринку та створити можливості для подовження цього етапу за рахунок "косметичних" модифікацій, пошуку нових можливостей застосування та каналів розповсюдження, а також за рахунок можливості географічної експансії. Цінова конкуренція повинна бути зведена до мінімуму.

"Зірки" - займають велику частку на ринку у сполученні з високими темпами росту. Ці товари знаходяться на етапі росту. Для свого утвердження на ринку вимагають значних інвестицій та маркетингових видатків. Вони будуть обтяжувати фінансовий стан підприємства доти, доки не перейдуть на етап зрілості та насичення.

"Собаки" (або "зморені старі собаки") - займають незначну частку на ринку за низьких темпів його росту. Ці товари знаходяться на етапі занепаду. Прибуток, що отримується за їх рахунок, досить обмежений, а внесок у фінансові кошти навряд чи заслуговує уваги. Варто замислитись над виведенням їх з ринку.

"Знаки запитання" (або "важкі діти") - це товари, що займають незначну частку на ринку за високих темпів росту. Вони знаходяться на етапі виведення на ринок, прибуток незначний, інколи - від'ємний. Фінансовий вплив негативний, оскільки вимагають значних інвестицій та маркетингових видатків.

Розкриття змісту питання 2.4

Учасники проекту - це основний елемент структури проекту, що забезпечує реалізацію його задуму.

Залежно від типу проекту в його реалізації можуть брати участь від однієї до декількох десятків (іноді сотень) організацій та установ, кожна з яких має свої функції, ступінь участі в ньому та міру відповідальності за його долю.

Разом з тим усі організації, залежно від виконуваних функцій, прийнято об'єднувати у конкретні групи (категорії) учасників проекту.

Основні учасники:

Ініціатор проекту - особа, яка є автором ідеї проекту, попереднього обґрунтування та пропозицій щодо його здійснення ( може бути будь-який учасник проекту).

Замовник - головний учасник, майбутній власник і користувач результатів проекту.

В якості замовника може виступати як фізична, так і юридична особа. Ними можуть бути:

як одна-єдина організація, так і декілька організацій, що об'єднали свої зусилля, інтереси і капітали для реалізації проекту та використання його результатів;

інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи, уповноважені інвестором здійснювати реалізацію інвестиційних проектів.

Замовник висуває основні вимоги до проекту, визначає його масштаб, забезпечує його фінансування за власні кошти та за кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення реалізації проекту, керує процесом взаємодії між усіма учасниками проекту та здійснює розрахунки з ними.

Інвестор - особа, що вкладає кошти в проект та зацікавлена у максимізації вигод від своїх вкладень. Може бути як банківською, так і небанківською установою, фізичною особою. Якщо проект не інвестиційний, замість інвестора виступає організація, що фінансує проект. Іноді інвестор і замовник виступають як одна і та ж особа.

Проектувальник. Проектно-кошторисну документацію розробляють спеціалізовані проектні організації, що узагальнено називаються Проектувальником. Відповідальність за виконання всього комплексу робіт несе організація, що має назву Генеральний проектувальник (Генпроектувальник). У зарубіжній практиці їх представляють - Архітектор та Інженер.

Архітектор - це особа або організація, що має право професійно, на основі належно оформленої ліцензії виконувати роботу зі створення проектно-кошторисної документації, специфікацій, вимог щодо проведення торгів і навіть загальне управління проектом.

Інженер - це особа або організація, що має ліцензію на право займатися інжинірингом - тобто виконувати комплекс послуг, пов'язаних з процесом виробництва і реалізації продукту проекту. Інжиніринг включає фази планування робіт, інженерного проектування, проведення дослідів, контроль за здачею об'єкта в експлуатацію.

Постачальник. Матеріально-технічне забезпечення проекту (закупівля та постачання) забезпечують організації - постачальники, що об'єднані назвою Постачальник (або Генеральний постачальник).

Підрядник (Генеральний підрядник, Субпідрядник) - юридична особа, що несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Додаткові учасники:

Консультант - фірми, особи, що залучаються на контрактній основі для здійснення (надання) консультаційних послуг іншим учасникам проекту на всіх етапах (фаза життєвого циклу проекту).

Керівник (проект-менеджер або менеджер проекту) - юридична особа, якій замовник (або інвестор, або інший учасник проекту) делегує повноваження керівництва роботами по проекту, тобто: плануванню, контролю та координації робіт, що виконуються учасниками проекту. Конкретний склад повноважень керівника проекту визначається контрактом із замовником.

Команда проекту. Під керівництвом керівника (менеджера) проекту працює його команда - специфічна організаційна структура, що створюється на період здійснення проекту з метою ефективного досягнення його цілей . Її склад та функції залежать від масштабів, складності та інших характеристик проекту.

Ліцензіар - юридична або фізична особа - володар ліцензій, "ноу-хау", що використовуються в проекті. Він надає (як правило, на комерційній основі) право використання в проекті необхідних наукових, науково-технічних досягнень.

Банки - один із основних інвесторів, що забезпечує фінансування проекту. В його обов'язки входить безперервне забезпечення проекту грошовими коштами, а також кредитування генпідрядника для розрахунків з субпідрядниками, якщо у замовника немає необхідних коштів.

Держава - бере участь у проекті, як безпосередньо через державний сектор економіки, так і побічно через власні інституції, тобто органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, Національний банк, Фонд держмайна, Державний антимонопольний комітет тощо.

Оточення проекту

Проект має низку особливостей, врахування яких дає змогу методично правильно організувати роботу з його реалізації:

проект виникає, існує та розвивається у певному оточенні (зовнішнє середовище);

склад проекту не залишається незмінним у процесі його реалізації та розвитку (внутрішнє середовище):

в ньому можуть з'являтися нові елементи (об'єкти);

з нього можуть вилучатися деякі його елементи;

проект, як будь-яка система, може бути поділений на елементи, при цьому між ними повинні визначатися та підтримуватися певні зв'язки;

при підготовці проектів необхідно аналізувати зовнішні та внутрішні чинники внаслідок їх суттєвого впливу на ефективність капіталовкладень (інвестицій).

Оточення проекту - це чинники внутрішнього та зовнішнього середовища проекту, які характеризуються певною складністю, взаємопов'язаністю та ступенем їх впливу на проект протягом його життєвого циклу, тобто від початку (підготовки) до завершення (ліквідації ).

Розкриття змісту питання 2.5

Управління проектом - це мистецтво керівництва та координації людськими та матеріальними ресурсами протягом життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів і техніки управління, спрямованих на досягнення визначених проектом результатів за складом та обсягом робіт, вартістю, часом, якістю і задоволенням учасників проекту (Інститут управління проектами США).

Варіанти схем управління проектом:

"Основна". Керівник (менеджер) проекту, що є представником (агентом) замовника, фінансової відповідальності за рішення, що приймаються, не несе. Ним може бути будь-яка фірма-учасник проекту.

У цьому випадку менеджер відповідає за координацію та управління ходом розробки та реалізації проекту. Контрактні відносини тільки з замовником. Ризик за долю проекту покладається на замовника.

"Розширене управління". Керівник (менеджер) проекту - приймає відповідальність за проект у межах фіксованої (кошторисної) ціни. Менеджер забезпечує управління та координацію процесів проекту за угодами між ними та учасниками проектів у межах фіксованої ціни. Ним може бути підрядна або консалтингова фірма (інколи інжинірингова). Консалтингова фірма керує проектом, координує постачання та роботи по інжинірингу. Ризик покладається на підрядника.

"Прискорене будівництво" або система "Під ключ". Керівник (менеджер) проекту - проектно-будівельна фірма, з якою замовник укладає контракт під ключ із заздалегідь заявленою вартістю проекту.

Експертна оцінка варіантів інвестиційних рішень

До основних характеристик проекту можна віднести такі:

наявність альтернативних технічних рішень;

попит на продукцію проекту;

тривалість проекту - в тому числі його інвестиційної фази;

оцінка рівня базових, поточних, прогнозних цін на продукцію (послуги) проекту;

перспективи експорту продукції проекту;

складність проекту;

інвестиційний клімат у районі реалізації проекту;

співвідношення витрат і результатів проекту.

На їх основі проводиться попередній аналіз здійсненності проекту.

З цією метою використовується нескладна система експертної оцінки, що передбачає такі кроки:

визначення критеріїв ефективності або чинників (факторів), які можуть у значній мірі вплинути на успішність виконання проекту. Серед факторів, що суттєво впливають на ефективність інвестиційного проекту, можуть бути характеристики, що подані вище;

...