Статистика витрат виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат на тему:

Статистика витрат виробництва

1. Завдання статистики витрат виробництва і обігу

Витрати виробництва являють собою сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції. Вони набувають форми собівартості продукції і відображають витрати засобів виробництва та оплату праці.

Основні завдання статистики собівартості та витрат обігу такі:

вивчення рівня і динаміки собівартості та витрат;

аналіз структури витрат на виробництво і витрат;

розрахунок економії витрат на виробництво і витрат;

аналіз впливу окремих факторів на рівень собівартості і витрат, визначення резервів їх подальшого зниження.

2. Аналіз структури витрат на виробництво

Аналіз структури витрат здійснюється на основі їх групування за статтями калькуляції та за економічними елементами витрат.

Собівартість реалізованої продукції складається з:

виробничої собівартості продукції, реалізованої на протязі звітного періоду

нерозподілених постійних загальновиробничих витрат

понаднормативних виробничих витрат.

У виробничу собівартість продукції включаються:

прямі матеріальні витрати (вартість сировини і основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів)

прямі витрати на оплату праці (заробітна плата і інші виплати робітникам, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат)

інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, плату за оренду земельних та майнових паїв, амортизація, витрати від браку, витрати на виправлення браку)

змінні загальновиробничі і постійні розподілені загальновиробничі витрати.

3. Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством

витрати собівартість прибуток статистика

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються в собівартість реалізованої продукції, поділяються на

адміністративні витрати

витрати на збут

інші операційні витрати.

4. Суть і види витрат виробництва

Виробництво - це процес взаємодії людини з природою, під час якого створюються життєві блага, необхідні для існування і розвитку людського суспільства.

Для виробництва певного виду продукції потрібно затрачати певні ресурси для їх виготовлення.

Витрати виробництва - це певні ресурси, які підприємство затрачає для виробництва та реалізації продукції.

Витрати виробництва поділяють на:

- внутрішні;

- зовнішні.

Зовнішні витрати - це витрати підприємства на покупку певних ресурсів, виплата заробітньої плати, купіля техніки та обладнання. Інколи такі витрати називаються бухгалтерськими або наявні через те, що вони проходять облікову документацію.

Внутрішні витрати - це витрати підприємства на різні власні потреби та ресурси. Ці витрати називають ще прихованими.

Транзакційні витрати - це витрати підприємства на інформаційне забезпечення.

Бухгалтерський прибуток - це певна кількість грошових коштів, які надійшли на рахунок підприємства за виторг продукції.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними витратами виробництва.

Прибуток - це надлишок над витратами виробництва, або загальний дохід ( виторг ) підприємства за врахуванням витрат виробництва.

Засобами за яким вимірюють прибуток є його маса та норма.

Маса прибутку - абсолютний розмір прибутку у грошовому вираженні. Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансованого капіталу.

Сутність прибутку виявляється через функції , які він виконує. Отже, функціями прибутку є показники оцінки діяльності підприємства; він регулює розподіл ресурсів між суб"єктами підприємництва, галузями і сферами виробництва; прибуток виконує і стимулюючу функцію.

Якість роботи підприємства за відносним показником, який відображає ступінь прибутковості стосовно того чи іншого чинника виробництва. Таким показником є рівень рентабельності.

Рівень рентабельності виробництва визначають як відношення прибутку від реалізації продукції до витрат на її виробництво.

Витрати на виробництво продукції, робіт та послуг - це зменшення активів підприємства, або його власного капіталу. До витрат на продукцію не включаються: зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками; попередня оплата робіт, послуг; погашення одержаних позик; платежі за договорами, агентськими угодами тощо.

Рівень витрат на продукцію (роботи, послуги) залежить від затрат матеріальних ресурсів, використання основного капіталу, ор-ганізації виробництва та праці і т. ін. Величина витрат є основою для визначення цін на продукцію, роботи, послуги.

Статистика витрат на продукцію виробництва на основі даних їх обліку (визначення загальної суми витрат, інформації про собівартість одиниці продукції) вирішує такі завдання:

* характеристика рівня, динаміки і структури витрат на продукцію;

* оцінка та аналіз факторів, що формують величину витрат на продукцію;

* визначення економії (перевитрат) за кожною статтею витрат у порівнянні з нормами (планом);

* виявлення шляхів у зниженні витрат на продукцію, роботи, послуги.

5. Собівартість продукції та її види

Показнику собівартості продукції належить одне з провідних місць в економічному механізмі господарювання. Від рівня собівартості залежить прибуток, рівень цін, рентабельність та інші показники.

Собівартість продукції (робіт, послуг) с одним із найважливіших показників роботи кожного підприємства чи організації, так як вона характеризує всі сторони його (її) діяльності. В собівартості продукції втілені всі затрати на виробництво і реалізацію продукції, тому вона показує наскільки ефективно на підприємстві використовуються всі види ресурсів. Крім того, собівартість продукції характеризує результати виробничої, господарської і комерційної діяльності підприємства.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені у грошовій формі витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції (виконання робіт, надання послуг). Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат.

Собівартість -- один з найважливіших показників діяльності підприємства, оскільки він:

- комплексно характеризує рівень витрат усіх наявних ресурсів підприємства, а відтак, і рівень техніки, технології та організації виробництва;

- є базою для оцінки економічної ефективності виробництва;

- є базою для встановлення цін на продукцію (роботи, послуги);

- є базою для визначення прибутку підприємства.

Собівартість продукції є якісним показником, в якому концентровано відображаються результати господарської діяльності організації, її досягнення і резерви. Чим нижча собівартість продукції, тим більшою є економія праці, краще використовуються основні фонди, матеріали, паливо, тим дешевше виробництво продукції обходиться як підприємству, так і суспільству в цілому.

Витрати, які відносяться на собівартість продукції, визначаються Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

До собівартості продукції, зокрема, включаються витрати праці, засобів і предметів праці на виробництво продукції на підприємстві. До них відносяться:

-- витрати на підготовку І освоєння виробництва;

-- витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), зумовлені технологією і організацією виробництва, включаючи витрати на контроль виробничих процесів і якості продукції, що випускається;

-- витрати, пов'язані з раціоналізацією й винахідництвом;

-- витрати по обслуговуванню виробничого процесу* забезпеченню нормальних умов праці й техніки безпеки;

-- витрати, пов'язані з набором робочої сили, підготовкою та перепідготовкою кадрів;

-- відрахування на соціальні заходи;

-- витрати по управлінню виробництвом тощо.

Крім цього, до собівартості продукції (робіт, послуг) включаються також втрати від браку, від простоїв за внутрішньовиробничими причинами, нестачі матеріальних цінностей у виробництві й на складах в межах норм природного убутку.

Залежно від того, які витрати включаються до собівартості продукції, традиційно виділяються такі її види:

-- технологічна--включає лише прямі витрати, пов'язані з підготовкою та виготовленням продукції;

-- виробнича -- включає прямі витрати і загальновиробничі витрати; вона характеризує витрати самостійного виробничого підрозділу (цеху) на виготовлення продукції;

-- маргинальна (обмежена) -- це виробнича собівартість, яка характеризує рівень прямих змінних витрат, які припадають на одиницю продукції;

-- фабрично-заводська -- собівартість, до складу якої включаються, крім безпосередніх затрат на її виготовлення, ще й адміністративні та інші операційні витрати;

-- повна -- виробнича собівартість, яка збільшена на суму адміністративних, комерційних і збутових витрат. Цей показник інтегрує загальні витрати підприємства, які пов'язані як з виробництвом, так і з реалізацією продукції;

-- індивідуальна -- характеризує витрати конкретного підприємства, які пов'язані з випуском продукції;

-- середньогалузева -- характеризує середні по галузі витрати на виробництво даного виробу і розраховується за формулою середньозваженої із індивідуальних собівартостей підприємств галузі.

Принцип історичної собівартості, що покладений в основу бухгалтерського обліку, передбачає пріоритетну оцінку активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і споживання.

Згідно з Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку до історичної (фактичної) собівартості повинні включатися лише виробничі витрати: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати і загальновиробничі витрати.

Показник повної собівартості використовується не для оцінки активів, а для цілей довгострокового планування та для визначення ціни на продукцію.

За ознакою часу собівартість поділяється на планову (нормативну) і фактичну. Для розрахунку планової (нормативної) собівартості включаються максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції, передбачені планом на минулий період. Фактична собівартість характеризує розмір дійсно затрачених засобів на випущену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Дані про планову та фактичну собівартість продукції за статтями витрат та економічними елементами наводяться у статистичній звітності.

На основі цих даних:

Вивчають структуру планової та фактичної собівартості,

Визначають відхилення за кожною статтею та елементом витрат,

Визначають їх вплив на динаміку та виконання плану щодо зниження витрат на виробництво у цілому,

Планують заходи подальшої економії живої та уречевленої праці.

6. Аналіз собівартості продукції промисловості

Рівень собівартості продукції промисловості характеризується показниками:

собівартості одиниці продукції

загальних витрат на виробництво товарної продукції

витрат на 1 гр. од. вартості товарної продукції.

Розраховують відносні показники планового завдання, виконання плану та динаміки собівартості. Визначають показники економії витрат на виробництво за рахунок зниження собівартості.

Рівень собівартості одиниці однорідної продукції визначають діленням загальних витрат на її виробництво на випуск у натуральному вираженні.

Зміни собівартості одиниці продукції на конкретному виробництві відображають індивідуальні індекси планового завдання , виконання плану та динаміки ,

; ; , де

, -- фактична собівартість одиниці продукції у базисному та звітному періодах;

-- планова собівартість одиниці продукції у звітному періоді.

Розмір економії витрат на виробництво за рахунок планового , надпланового та загального фактичного зниження собівартості одиниці продукції, одержаної у звітному періоді, визначається множенням змін собівартості на випуск продукції у звітному періоді q1

;

;

7. Абсолютні величини

Абсолютні величини -- це форма кількісного відображення статистичних показників, які безпосередньо характеризують абсолютні розміри соціально-економічних явищ, їх ознаки в одиницях площі, маси, часу, вартості тощо.

Абсолютні статистичні величини завжди є іменованими числами і виражаються в певних одиницях:

натуральні (тонна, кілометр) -- відображають фізичні властивості явищ;

умовно-натуральні (умовне паливо) -- використовують тоді, коли потрібно звести кілька різновидів одного явища;

трудові (людино-години, людино-дні) -- застосовують для визначення обсягу трудових ресурсів чи затрат праці на виробництво продукції, для оцінки трудомісткості продукції;

комплексні -- іноді використовують комбіновані натуральні вимірники: споживання електроенергії за годину (кіловат-година), перевезення вантажу на певну відстань (кілотонна)тощо;

вартісні -- використовують для узагальнення значення облікових даних на рівні галузей чи економіки загалом (гривня, долар тощо).

уречевлений витрати виробництво статистика

8. Відносні величини

Відносна величина у статистиці - є мірою співвідношення статистичних показників і відображає відносні розміри соціально-економічних явищ. Отримують її шляхом ділення однієї величини на іншу.

Відповідно до аналітичних функцій відносні величини в аналіз і класифікуються як відношення однойменних або різнойменних показників.

Комплексне використання абсолютних і відносних величин поглиблює статистичний аналіз і уможливлює багатоцільове використання його результатів.

9. Статистичний аналіз витрат

При плануванні, аналізі витрат, пов'язаних з обігом враховують особливості галузей сфери обігу:

транспортні підприємства (розраховують витрати на умовну одиницю роботи транспорту: 10 тонно-кілометрів, 1000 кубічних метрів газу)

підприємства зв'язку (розраховують суму експлуатаційних витрат на 100 грн. виторгу від надання послуг)

торгові підприємства та підприємства громадського харчування

організації матеріально-технічного забезпечення та заготівельні організації.

Основні статистичні характеристики витрат:

Їх загальна сума і структура

Відносний рівень витрат - характеризує частку витрат у товарообігу

Показники його динаміки:

розмір зниження рівня витрат обігу -- це різниця між рівнями витрат у звітному та базисному періодах

темп зниження рівня витрат обігу розраховують діленням розміру зниження на базисний рівень витрат обігу

Абсолютна економія або перевитрати, що пов'язані зі змінами рівня витрат - визначають порівнянням фактичної суми витрат звітного періоду з їх можливим обсягом зі збереженням базисного рівня.

Размещено на Allbest.ru