Упорядкування і підвищення ефективності використання земель у господарствах Передкарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний аграрний університет

УДК 631.12

Упорядкування і підвищення ефективності використання земель у господарствах Передкарпаття

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Любчик Володимир Леонідович

Львів 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі землевпорядного проектування Львівського державного аграрного університету Міністерства агропромислового комплексу України.

Захист дисертації відбудеться 30 серпня 1999 року о 14оо год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 292040, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету.

Автореферат розісланий 24 липня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент К.В. Прокопишак

землекористування фонд передкарпаття

Анотації

Любчик В.Л. Упорядкування і підвищення ефективності використання земель у господарствах Передкарпаття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Львівський державний аграрний університет, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, 1999.

В дисертації удосконалено науково-методичні положення формування землекористувань та землеволодінь, обгрунтовано ефективність використання земель в нових формах господарювання при ландшафтно-екологічному підході; удосконалено методику визначення оптимальних розмірів селянських (фермерських) господарств; проведено детальний аналіз і дано оцінку стану використання земель у господарствах Передкарпаття, встановлено кореляційну залежність між природно-економічними чинниками використання земель та розміром землекористувань. В роботі визначено найбільш ефективні форми господарств в даній зоні і встановлено межу продуктивності використання земель; шляхом розробки і застосування економіко-математичної моделі, визначено оптимальне поєднання галузей у виробничому сільськогосподарському кооперативі ім Шевченка Миколаївського району Львівської області.

Ключові слова: земельна реформа, оптимізація, моделювання, землеволодіння, землекористування.

Любчик В.Л. Упорядочение и повышение эффективности использования земель в хозяйствах Предкарпатья. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Львовский государственный аграрный университет, Львовская область, Жовкивский район, г. Дубляны, 1999.

В диссертационной работе исследованы природно-экономические и социальные условия региона, изучены связи между экономическими явлениями, закономерности и специфика земельных отношений в нём, проведён анализ результатов земельной реформы и рассмотрены пути её проведения в направлении организации разных форм хозяйствования, повышения эффективности использования и упорядочения земель в них.

Путём теоретического осмотра современных научных достижений раскрыто и углублено понимание сути основных положений эффективного использования и упорядочения земель, направлений усовершенствования системы землепользований и землевладений сельскохозяйственных предприятий в процессе реализации земельной реформы. В теоретической главе диссертации обоснованы принципы рационального использования земель в современных условиях хозяйствования; рассмотрена система показателей эколого-экономической эффективности использования земель и возможность её усовершенствования.

С использованием данных земельных отчётов, отчётов агропредприятий, результатов почвенных обследований и другой земельно-кадастровой информации проведён анализ процесса формирования землевладений и землепользований, результаты которого свидетельствуют о медленных темпах реализации земельной реформы в данном аспекте. Оценка уровня использования земель в хозяйствах Предкарпатья показала, что за последние пять лет урожайность основных сельскохозяйственных культур уменьшилась почти вдвое, показатели рентабельности продукции растениеводства с каждым годом уменьшаются на 36,1%, а стоимость валовой продукции - на 7,1 тис. грн. в расчёте на 100 га пашни. Проведён корреляционный анализ между природно-экономическими факторами использования земель, продуктивностью и размером землепользования, в результате которого определены приоритетные размеры землепользований крестьянских (фермерских) хозяйств и хозяйств общественного сектора.

Путём экспериментального проектирования на примере конкретного хозяйства апробирована методика определения элементарных ландшафтно-экологических территориальных единиц и обоснована эффективность использования земель при ландшафтно-экологическом подходе к размещению отраслей растениеводства. Разработаны научно-методические положения и обоснованы основные принципы формирования новых землевладений и землепользований сельскохозяйственных предприятий разных форм хозяйствования на основе элементарных ландшафтно-экологических территориальных единиц. Усовершенствовано методику определения оптимальных размеров крестьянских (фермерских) хозяйств, на основе которой рассчитаны их перспективные площади для условий Предкарпатья при разных объёмах затрат труда на выращивание сельскохозяйственных культур и обслуживание животноводства, которые, в зависимости от направления производственной специализации, находятся в границах от 12 до 50 га сельскохозяйственных угодий.

Обосновано размещение территориальных элементов землепользований (землевладений) и установлено влияние их на эффективность использования земель. Подчёркивается, что усовершенствование пространственной структуры землепользований (землевладений) в новых условиях хозяйствования должно совершаться комплексно, с учётом всех природно-экономических факторов сельскохозяйственного производства, а также размещения территориальных элементов землепользований или землевладений других хозяйств, которые влияют на производственный процесс в конкретном агроформировании. С целью обеспечения реализации данного подхода усовершенствование пространственной структуры землепользований (землевладений) необходимо проводить в проектах организации использования и упорядочения земель на территории местных советов.

На примере производственного сельскохозяйственного кооператива им.Шевченко Николаевского района, Львовской области разработана и апробирована экономико-математическая модель задачи по оптимизации использования земель. В результате определены оптимальное соотношение отраслей сельскохозяйственного производства и эколого-безопасная структура посевных площадей, которая может обеспечить эффективное использование земель, необходимое поступление кормов для кормления животных, а также положительный баланс гумуса в почве.

Исследования свидетельствуют, что высокая эффективность использования земель в условиях становления многоукладной экономики возможна при условии оптимального учёта природных и экономических факторов землепользования, объединяя их влияние с целью получения максимального эколого-экономического эффекта природопользования.

Ключевые слова: земельная реформа, оптимизация, моделирование, землевладение, землепользование.

Lyubchyk V.L. The regulation and the increase of land use efficiency on Precarpathian farms.- The manuscript.

Candidate (Ph.D.) Dissertation in specialty 08.08.01 - Economics of Natural Resources and Environmental Protection. Lviv State Agricultural University, Ministry of Agro-Industrial Complex in Ukraine, Lviv Region, Zhovkva District, Dublyany, 1999.

The scientific methodological principles of the land use, landholding and land use efficiency under new forms of farming were improved while using landscape-ecological approach. The methods of the determination of the optimum form size were improved; detailed analysis and the evaluation of the land use state in Precarpathian have been done; correlative dependence has been ascertained between both the natural-economic land use factors and land use volume. The most effective forms types have been determinate for investigated zone and the limit of land use productivity has been identified in the thesis. Optimum combination of agricultural production in a cooperative in Mykolajiv District has been determined using developed economic-mathematical model.

Key words: land reform, optimization, modeling, landholding, land use.

1. Загальна характеристика роботи

Розвиток аграрного сектора економіки нерозривно пов`язаний із використанням землі як головного засобу виробництва у сільському господарстві. Із переходом країни до багатоукладної економіки роль землі значно зростає. Це пов`язано із змінами в земельних відносинах, появою різних форм господарювання і власності на землю та організації їх використання. У зв`язку з цим велика увага сьогодні приділяється науково-методичним розробкам щодо формування землекористувань та землеволодінь сільськогосподарських підприємств, підвищення ефективності використання та упорядкування земель в них.

За період здійснення земельної реформи на Передкарпатті Львівської області дане питання не досліджувалось, а розробки окремих положень з даної теми, які висвітлюються в працях інших авторів, мають специфіку тих регіонів, для яких вони проводились.

Необхідність проведення досліджень з даної теми обумовлена зниженням економічних показників використання земель, погіршенням екологічного стану грунтів, помилками, допущеними в процесі формування нових землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств і низьким рівнем сільськогосподарського виробництва в них.

Актуальність теми. Багаторічна практика розорювання нових земель з метою збільшення обсягів виробництва продукції не виправдала себе, оскільки це призвело до залучення в інтенсивне землеробство низькородючих земель, розвитку ерозійних процесів, деградації грунтів і, як наслідок, зниження продуктивності використання земель. Тому сучасне землевпорядкування повинно спрямовуватись на обгрунтоване вилучення порушених і низькопродуктивних орних земель з інтенсивного сільськогосподарського обробітку та підвищення ефективності використання родючих земель шляхом створення нових високоефективних форм господарювання й удосконалення організації використання та упорядкування земель. На жаль, сьогодні більше уваги приділяється питанням нормативно-законодавчого регулювання земельних відносин, приватизації земель і перерозподілу їх між землекористувачами та власниками землі, в результаті чого реалізація земельної реформи проходить при недостатньому забезпеченні науковими розробками щодо організації використання та охорони земель.

Таким чином, необхідність розробки науково-методичних положень та обгрунтування основних принципів формування землекористувань та землеволодінь різних форм господарювання, а також удосконалення їх просторової структури, обгрунтування раціональних розмірів, підвищення ефективності використання та упорядкування земель і визначає актуальність теми дослідження.

Швидкі темпи реалізації земельної реформи, як показала практика, можливі за умови забезпечення її необхідними науковими розробками в галузі регулювання земельних відносин, організації використання, упорядкування та охорони земель. Теоретичні основи в даному напрямі були закладені такими відомими вченими: М.В. Андріїшиним, Т.П. Магазинщиковим, П.М. Пєршиним, С.А. Удачіним, О.Д. Шулєйкіним. Також великий науковий вклад у вирішення цих питань, зокрема в умовах реалізації земельної реформи, внесли Д.І. Гнаткович, В.В. Горлачук, Г.Д. Гуцуляк, Д.С. Добряк, М.В. Дроздяк, Р.А. Іванух, П.Г. Казьмір, І.Р. Михасюк, М.А. Мицай, Л.Я. Новаковський, О.Я. Панчук, М.Г. Ступень, А.М. Третяк, Р.І. Тринько та ін.

Значну увагу у своїх дослідженнях вчені приділяють питанням підвищення ефективності використання земель. Більшість одержаних результатів реалізовується в практиці проведення земельної реформи. Однак щораз виникають нові проблеми, які вимагають удосконалення та пошуків більш ефективних шляхів вирішення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема та зміст дослідження відповідають тематиці науково-дослідних робіт кафедри землевпорядного проектування Львівського державного аграрного університету "Розвинути теоретичні основи і обгрунтувати методичні прийоми оптимізації використання і впорядкування земель" (реєстраційний номер 0193U29519) та Західного НДІ землеустрою та земельного кадастру Львівського державного аграрного університету "Розробити науково-методичні положення та рекомендації щодо організації раціонального використання та охорони земель в умовах ринкової економіки" (реєстраційний номер 0198U005603). Участь здобувача у виконанні науково-дослідних робіт кафедри з державної тематики відображена у наукових звітах кафедри землевпорядного проектування та наукових звітах Західного НДІ землеустрою та земельного кадастру Львівського державного аграрного університету.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування методологічних засад упорядкування земель і підвищення ефективності їх використання в нових формах землекористувань та землеволодінь Передкарпаття Львівської області.

Виходячи із мети дослідження, в роботі ставляться такі основні задачі:

вивчити та поглибити розуміння суті ефективного використання та упорядкування земель в нових формах господарювання;

дати оцінку розподілу земельного фонду Передкарпаття Львівської області між землекористувачами та власниками землі;

провести аналіз і визначити рівень використання земель в різних категоріях господарств;

визначити пріоритетні розміри землекористувань та землеволодінь сільськогосподарських підприємств за фактичною продуктивністю використання земель в сучасних умовах;

удосконалити методику визначення оптимальних розмірів землекористувань та землеволодінь селянських (фермерських) господарств в даному регіоні;

розробити науково-методичні положення і дати обгрунтування ландшафтно-екологічного підходу до формування землекористувань та землеволодінь сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання на території сільської ради;

удосконалити методику обгрунтування розміщення елементів просторової структури землекористувань та землеволодінь в нових формах господарювання;

шляхом застосування економіко-математичного моделювання розробити методику визначення оптимального поєднання галузей рослинництва і тваринництва в сільськогосподарських підприємствах даного регіону.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати проведених досліджень, що визначають наукову новизну, полягають у наступному:

обгрунтована методика визначення ефективності використання земель у господарствах при ландшафтно-екологічному підході до розміщення галузей рослинництва;

удосконалено науково-методичні положення щодо формування системи землекористувань та землеволодінь різних форм господарювання на території сільської ради;

удосконалено методику визначення оптимальних розмірів селянських (фермерських) господарств стосовно даного регіону;

розроблена економіко-математична модель задачі з оптимізації використання земель, на основі рішення якої визначено оптимальне поєднання галузей в господарстві.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані: проектними організаціями - в процесі реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств та організації нових землекористувань та землеволодінь при обгрунтуванні їх розмірів та упорядкуванні території; землевпорядними органами - при розробці схем та регулюванні процесу формування нових землеволодінь та землекористувань; керівниками сільськогосподарських підприємств, а також землекористувачами та власниками землі - в процесі оптимізації використання земель, удосконалення структури посівних площ та при розміщенні посівів сільськогосподарських культур в господарствах.

Особистий внесок здобувача. Досліджено природно-економічні та соціальні умови регіону, вивчено специфіку земельних відносин в ньому, проаналізовано результати реалізації земельної реформи та окреслено подальші напрями її проведення щодо формування різних форм господарювання, підвищення ефективності використання та упорядкування земель в них.

В роботі обгрунтовано основні методичні положення ефективного використання та упорядкування земель, удосконалення системи землекористувань та землеволодінь сільськогосподарських підприємств в процесі реалізації земельної реформи; проведено аналіз і зроблена оцінка рівня використання земель в господарствах Передкарпаття; встановлено кореляційну залежність між природно-економічними чинниками, продуктивністю використання земель та розміром землекористування; обгрунтовано розміщення елементів просторової структури землекористувань та землеволодінь; на прикладі типового господарства апробовано методику визначення елементарних ландшафтно-екологічних територіальних одиниць (ЕЛЕТО); удосконалено науково-методичні підходи до формування нових землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств на основі ЕЛЕТО; удосконалено методику розрахунку оптимальних розмірів селянських (фермерських) господарств та уточнено раціональні розміри господарств різних виробничих типів та форм господарювання; на основі даних щодо діяльності виробничого сільськогосподарського кооперативу ім.Шевченка Миколаївського району Львівської області розроблено економіко-математичну модель задачі з оптимізації використання земель, на основі розв`язку якої визначено оптимальне поєднання галузей сільсько-господарського виробництва в ньому.

У співавторстві опубліковано 1 статтю обсягом 0,25 друкованого аркуша. Особистий внесок здобувача становить 0,20 друкованого аркуша.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є фактичний стан та шляхи підвищення ефективності використання земель в сільськогосподарських підприємствах, а також сукупність зв`язків і закономірностей чинників, які визначають рівень використання та способи упорядкування земель.

Об'єктом дослідження є земельний фонд Передкарпаття Львівської області та сільськогосподарські підприємства різних форм господарювання й власності на землю, які розташовані в межах даної зони.

Методологія і методика дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної науки, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених. Розробка практичних рекомендацій дисертаційного дослідження грунтується на Законах та Постановах Верховної Ради України, рішеннях Кабінету Міністрів України, Указах Президента України, рішеннях Державного Комітету України по земельних ресурсах та інших нормативно-законодавчих актах. В процесі дослідження застосовувались такі методи, як статистико-економічний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, абстрактно-логічний, історичний, експериментального проектування та ін.

Апробація результатів дисертації. Про основні положення і результати досліджень доповідалось на наукових конференціях Львівського державного аграрного університету (1997-1998р.р.) та науково-технічних радах Львівського філіалу інституту землеустрою УААН (1997-1998р.р.). Окремі результати досліджень відображені в наукових звітах кафедри землевпорядного проектування та Західного НДІ землеустрою та земельного кадастру ЛДАУ за 1997рік.

Пропозиції щодо удосконалення структури посівних площ та оптимального поєднання галузей сільськогосподарського виробництва в господарстві прийняті до впровадження у виробничому сільськогосподарському кооперативі ім. Шевченка Миколаївського району Львівської області.

Публікації. Результати досліджень опубліковані в 4-х статтях, з них 3 одноосібні і 1 у співавторстві. Загальний обсяг публікацій становить 1,15 друкованого аркуша, в тому числі автора - 1,10 друкованого аркуша.

2. Структура дисертації

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти ефективного використання та упорядкування земель в сучасних умовах господарювання. 1.1.Наукове обгрунтування принципів раціонального використання земель. 1.2.Теоретичні основи оптимізації структури угідь та посівів в сільськогосподарських підприємствах. 1.3.Еколого-економічні основи формування системи землекористувань сільськогосподарських підприємств. 1.4.Методологія та методи дослідження питань підвищення ефективності використання земель.

Розділ 2. Аналіз та оцінка стану використання земель в сільськогос-подарських підприємствах Передкарпаття. 2.1.Особливості природно-кліматичних умов та охорона земель Передкарпаття. 2.2.Використання земельного фонду Передкарпаття в процесі проведення земельної реформи. 2.3.Ефективність використання земель в сільськогосподарських підприємствах. 2.4.Аналіз процесу формування землеволодінь та землекористувань в ході реалізації земельної реформи.

Розділ 3. Підвищення ефективності використання земель в умовах становлення багатоукладної економіки. 3.1.Ефективність розміщення галузей рослинництва при ландшафтно-екологічному підході. 3.2.Особливості формування землекористувань (землеволодінь) сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання. 3.3.Оптимізація просторової структури землекористувань. 3.4.Оптимізація використання земель в сільськогосподарських підприємствах.

Висновки. Пропозиції. Список використаної літератури. Додатки.

Дисертація викладена на 176 сторінках, містить 17 таблиць - 11 сторінок, 20 рисунків - 10 сторінок, 14 додатків - 21 сторінка, список використаної літератури - 153 найменування - 14 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі розкрито актуальність теми, мету та задачі дослідження, обгрунтовано необхідність його проведення, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - "Теоретичні аспекти ефективного використання та упорядкування земель в сучасних умовах господарювання" - розкрива-ються поняття та зміст ефективного використання земель в сільськогосподарсь-ких підприємствах, особливості формування нових землеволодінь та землекористувань, упорядкування їх території в умовах реалізації земельної реформи.

З появою різних форм господарювання та власності на землю набрала актуальності ціла низка важливих питань щодо упорядкування і підвищення ефективності використання земель в нових землекористуваннях та землеволодіннях, а тому необхідно чітко виділяти основні принципи раціонального використання земель та досліджувати шляхи їх удосконалення в умовах реалізації земельної реформи. Серед них можна виділити наступні: 1) пріоритет сільськогосподарського (продуктивного) використання земель; 2) забезпечення високої ефективності використання продуктивних земель; 3) забезпечення кругообігу органічних речовин; 4) охорона земель; 5) покращання земель. Висока ефективність кожного із принципів забезпечується при комплексному їх врахуванні у сільськогосподарському виробництві.

В минулі роки поняття ефективного використання земель мало лише економічний характер, без врахування негативних наслідків технологічного втручання людини в природу з метою підкорити собі всі процеси, що відбуваються в ній, не осмислюючи того, що погіршення екологічного стану грунтів в процесі тривалого сільськогосподарського їх використання позначається на зниженні економічних показників. Тому сучасне інтенсивне землекористування повинно спрямовуватись на збереження та відтворення стійких агроландшафтів як надійної основи високоефективного використання земель в сільсько-господарських підприємствах.

Зниження продуктивності земель часто спричиняється низькою стійкістю агроландшафтів до негативних природних та антропогенних явищ. Внаслідок цього спостерігаються значні втрати продукції. Нині назріло питання вилучення малопродуктивних земель із сільськогосподарського обігу і не тільки з екологічної точки зору, але й з економічної, оскільки обробляти ці землі невигідно, адже їх віддача не окуповує затрати. Велике значення в цьому аспекті має питання удосконалення структури угідь та посівів в господарствах. Вирішувати його найбільш доцільно саме в період реорганізації існуючих форм господарювання, коли змінюються старі межі землекористувань і формується нова просторова структура сільськогосподарської території.

Багатоукладні форми господарювання потребують специфічної організації території, але залишаються основні її принципи: раціональний розмір господарства (площа сільськогосподарських угідь), який би забезпечував можливість високоефективного господарювання, компактного розміщення земель, зручного розміщення господарського центру і території землекористування.

В минулі роки оптимізація просторової структури сільськогосподарської території мала, в основному, економічне обгрунтування, а питанню формування ландшафтів як стабільного просторового базису приділялась недостатня увага. Внаслідок цього сформувалась незбалансована структура сільськогос-подарських угідь в господарствах, підвищилась ерозійна небезпека, прискорились процеси деградації грунтів та інші негативні явища, які знизили ефективність землекористування. Тому при упорядкуванні території виникає необхідність у зміні економічних пріоритетів на природні.

Враховуючи складну еколого-економічну ситуацію, що склалася сьогодні в аграрному секторі, методологія дослідження питань підвищення ефективності використання земель спрямована не на посилення впливу людини на природу, а навпаки - на його зменшення через гармонізацію взаємозв'язків між природними та економічними явищами, процесами сільськогосподарського виробництва з метою отримання максимального економічного ефекту.

Досягнення поставленої мети дослідження питань упорядкування і підвищення ефективності використання земель реалізується шляхом комплексного застосування багатьох методів економічного дослідження та ЕОМ.

У другому розділі - "Аналіз та оцінка стану використання земель в сільськогосподарських підприємствах Передкарпаття" - вивчено природні характеристики земельного фонду Передкарпаття, проведено детальний аналіз і зроблена оцінка рівня використання земель в сільськогосподарських підприємствах, процесів розподілу земель між землекористувачами та власниками землі, організації нових форм господарювання.

Аналіз земельного фонду Передкарпаття показав, що до інтенсивного сільськогосподарського виробництва залучені великі площі низькородючих земель (3454 га, або 3% орних земель), які з метою відновлення їх попереднього стану необхідно переводити в інші угіддя. В результаті інтенсивного використання цих земель спостерігаються великі втрати гумусу в грунтах Передкарпаття, в середньому 1т/га за рік.

Використання земельного фонду Передкарпаття характеризується збільшенням показників розораності та освоєності території, які за 1992 - 1997роки збільшились відповідно на 8 та 16% і сягнули відповідно 40 та 61 відсотка. Динаміка розораності сільськогосподарських угідь, навпаки, має тенденцію до зменшення. За цей же період вона зменшилась на 9% і на сьогодні становить 66 відсотків.

Перший етап реалізації земельної реформи на Передкарпатті характеризується повільними темпами. Якщо на початку 1993 року у власності та постійному користуванні громадян знаходився лише 1% всього земельного фонду, то на початок 1998 року - вже 22%. В цілому, у Львівській області спостерігається аналогічна тенденція, яка говорить про відповідність результатів проведення земельної реформи її цілям. При такому перерозподілі земель між землекористувачами та власниками землі створюється повноцінне ринкове середовище, в якому будуть визначатися більш ефективні форми господарювання, а низькоефективні поступово відмиратимуть.

Аналіз розподілу земель між різними категоріями господарств свідчить, що в господарствах суспільного сектора питома вага сільськогосподарських угідь найменша і становить 75,8%, в селянських (фермерських) господарствах - 87,1% і найбільша в одноосібних господарствах громадян - 96,8%. Отже, власники новостворених приватних агроформувань зменшують площі несільськогосподарських угідь до мінімуму, збільшуючи тим самим питому вагу сільськогосподарських угідь в господарстві.

Процес проведення земельної реформи на Передкарпатті характеризується зниженням показників ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств та продуктивності використання земель. В середньому з кожним роком рентабельність зменшується на 36,1%, а вартість валової продукції рослинництва - на 7,1 тис. грн. з розрахунку на 100 га ріллі.

Кореляційний аналіз між показниками продуктивності використання земель та показниками рентабельності підприємств суспільного сектора показав, що між ними існує досить щільний прямий зв`язок (r=0,791), і за допомогою коефіцієнтів лінійного рівняння регресії

(1)

визначено, що при збільшенні вартості валової продукції на 1тис. грн. з розрахунку на 100га ріллі рентабельність сільськогосподарських підприємств збільшується на 4,36%, і навпаки. При вартості валової продукції рослинництва менше ніж 21,6тис. грн. з розрахунку на 100 га ріллі використовувати землі неефективно, оскільки затрати на виробництво продукції перевищують виручку від її реалізації.

Аналіз загальної динаміки показників урожайності основних сільськогосподарських культур показує, що їх тенденція характеризується зниженням у всіх категоріях господарств.

В середньому за 1992 - 1997 роки вона зменшилась майже удвічі. Однією з причин цього явища є екологічно незбалансована структура посівних площ в господарствах, яка відображає лише ситуацію на ринку сільськогосподарської продукції і ніяк не сприяє підвищенню родючості земель та формуванню високопродуктивного агроландшафту.

Аналіз процесу формування землекористувань (землеволодінь) приватного сектора свідчить про те, що найбільша кількість існуючих селянських (фермерських) господарств Передкарпаття має площу 10-20га, а особистих підсобних господарств - 0,25-0,6га. Слід зазначити, що кількість селянських (фермерських) господарств на Передкарпатті площею більше 50 га становить 1/3 загальної кількості їх на Львівщині.

Шляхом кореляційного аналізу залежності між фактичною урожайністю зернових культур та площею землекористувань суспільного сектора Передкарпаття побудовано рівняння параболи другого порядку

(2)

де Ух - розрахункова урожайність зернових культур, ц/га;

Х - площа ріллі в господарстві, га,

Використовуючи дане рівняння, визначили пріоритетні розміри їх землекористувань, які знаходяться в межах 900 - 1100га.

Таким же шляхом для визначення пріоритетних розмірів землекористувань селянських (фермерських) господарств знайдено параметри рівняння параболи другого порядку, яке має наступний вигляд:

(3)

де Ух - урожайність зернових культур, ц/га;

Х - площа ріллі в господарстві, га.

Отже, їх пріоритетні розміри за даними фактичної урожайності зернових культур становлять від 3 до 5 га. На нашу думку, такі розміри землекористувань селянських (фермерських) господарств в перспективі не зможуть забезпечити високий розвиток даної форми господарювання. Тому нині необхідно приділяти найбільшу увагу покращанню матеріально-технічної бази та підвищенню рівня використання земель як основних чинників, що визначають їх розмір. Вирішивши ці важливі питання, можна буде досягти оптимальних розмірів землекористувань селянських (фермерських) господарств, які забезпечать високоефективний їх розвиток.

У третьому розділі - "Підвищення ефективності використання земель в умовах становлення багатоукладної економіки" - обгрунтовано ефективність ландшафтно-екологічного підходу до використання земель в сільськогосподарських підприємствах, удосконалено науково-методичні положення та обгрунтовано основні принципи формування землекористувань і землеволодінь нових форм господарювання та розміщення просторових елементів землекористувань сільськогосподарських підприємств, удосконалено методики визначення оптимальних розмірів селянських (фермерських) господарств та оптимального поєднання галузей сільськогосподарського виробництва в агропідприємствах шляхом побудови і застосування економіко-математичних моделей задач.

Вирощування сільськогосподарських культур в аграрних підприємствах відбувається при недостатньому врахуванні природних умов. Великі статичні сівозміни займають значні площі земель з різними природними умовами, в результаті чого сільськогосподарські культури часто розміщуються на землях, непридатних (слабопридатних) для їх вирощування, пошкоджуючи тим самим родючий шар грунтів. Показники продуктивності такого використання земель та їх родючість з кожним роком зменшуються. В такому випадку з метою ефективнішого використання земель в кожному господарстві доцільно проектувати невеликі за площею сівозміни, які б розміщувались на землях з однаковими грунтовими відмінами, однієї технологічної групи та з іншими подібними геокомпонентами. Для цього необхідно розділяти територію на ділянки однорідного використання і визначати рівень інтенсивності сільсько-господарського виробництва на них. Тому пропонується проводити ландшафтно-екологічне районування території за методикою, розробленою Західним НДІ землеустрою та земельного кадастру Львівського державного аграрного університету, якою передбачається виділяти земельні ділянки з однаковими природними умовами - елементарні ландшафтно-екологічні територіальні одиниці (ЕЛЕТО). В межах цих ділянок всі геокомпоненти мають бути представлені найменшими кваліфікаційними категоріями (однорідність рельєфу, грунти однієї агрогрупи, однотипні умови зволоження та ін.).

В процесі експериментального проектування на землях аграрно-акціонерного господарства "Дружба" Старосамбірського району виділено 35 елементарних ландшафтно-екологічних територіальних одиниць і на їх основі сформовано 5 сівозмін. Використовуючи дані часткової економічної оцінки земель, шляхом побудови та розв`язку економіко-математичної моделі транспортної задачі встановлено склад та співвідношення сільськогосподарських культур в сівозмінах, в результаті чого, за рахунок створення невеликих вузькоспеціалізованих сівозмін, збільшення площ посіву високопродуктивних культур та оптимального розміщення їх відносно природних властивостей земель господарства, вартість валової продукції рослинництва зросла, порівняно з фактичною, на 31,9тис. грн., або на 89грн./га. Отже, результати досліджень свідчать: при розміщенні сільськогосподарських культур в господарствах в недостатній мірі враховується грунтовий покрив, його властивості та природно-екологічний стан.

Таким чином, вища ефективність землекористування досягається в тому випадку, коли напрям сільськогосподарського виробництва визначається, виходячи із закономірностей розвитку конкретної екосистеми, а не тоді, коли природні властивості земель підпорядковуються задоволенню потреб людини.

Процес формування землеволодінь та землекористувань на сучасному етапі реалізації земельної реформи проходить досить активно, і цьому питанню приділяється чи не найважливіша увага. Але, на жаль, на сьогодні немає загальноприйнятої схеми формування землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств. Тому це питання, а також щодо підвищення ефективності використання земель часто розглядаються окремо, в той час коли процес організації різних форм господарювання спрямований саме на створення високоефективного землекористування. В результаті такої розбіжності він має, в основному, соціально-правовий характер, а природно-економічні чинники враховуються неповністю.

Формування нових землеволодінь та землекористувань, як показала практика, досить довготривалий процес, а удосконалення їх просторової структури може відбуватись нескінченно. Нині перехід від крупних колективних господарств до дрібніших відбувається шляхом значних змін у просторовій структурі сільськогосподарської території: подрібнення сформованих протягом десятирічь полів сівозмін на земельні частки розміром від одного до трьох гектарів; хаотичний перерозподіл земель між землекористувачами та власниками землі тощо. Кінцевим результатом такого процесу є зниження економічних та екологічних показників землекористування, оскільки порушились межі полів сівозмін, які є одним із основних рубежів, що затримують водну ерозію. Не дотримуються вимоги щодо чергування сільськогосподарських культур в сівозмінах, має місце ціла низка інших чинників, що знижують ефективність землекористування.

Виходячи з цього, вважаємо, що для організації нового землеволодіння чи землекористування попередньо необхідно сформувати стійку просторову структуру сільськогосподарської території, на основі якої повинно створюватись високоефективне землекористування. Основою для цього можуть стати виділені елементарні ландшафтно-екологічні територіальні одиниці (ЕЛЕТО). В такому випадку для створення нового землекористування чи землеволодіння виділяється одна або декілька ЕЛЕТО, які можуть об`єднуватись в один земельний масив. Кількість територіальних одиниць для організації нового господарства обумовлюється його розрахунковою площею.

З метою організації селянських (фермерських) господарств раціональних розмірів розроблена методика визначення оптимальних розмірів їх землекористувань для умов Передкарпаття шляхом побудови економіко-математичної моделі. Модель включає в себе основні чинники, які є визначальними для формування оптимальних розмірів новостворюваних землекористувань. Сюди віднесено: соціально-економічні умови регіону, наявність трудових та матеріально-грошових ресурсів господарства, обсяг трудових та матеріально-грошових затрат в рослинництві і тваринництві, перспективний виробничий напрям господарства, продуктивність галузей рослинництва і тваринництва, еколого-економічні умови використання земель. Критерієм оптимальності є нелінійна функція - прибуток на одиницю площі:

(4)

де ci - вартість одного центнера продукції і-тої товарної сільськогосподарської культури, грн./ц;

yi - урожайність і-тої товарної сільськогосподарської культури, ц/га;

xi - площа посіву і-тої товарної сільськогосподарської культури, га;

cj - вартість одного центнера товарної продукції j-го виду тваринництва, грн./ц;

yj - продуктивність однієї голови j-го виду тварин, ц/голову;

xj - поголів'я j-го виду тварин, голів;

zi - затрати на одиницю площі посіву і-тої товарної сільськогосподарської культури, грн./га;

zj - затрати на виробництво товарної продукції j-го виду тваринництва, грн./голову;

Рроз - розрахункова площа землекористування, га.

Шляхом розв`язку моделі отримано оптимальні розміри селянських (фермерських) господарств різних виробничих типів та з різними затратами на виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Перша площа відображає оптимальний розмір землекористування при фактичних затратах, а друга - перспективний при оптимальному забезпеченні господарства матеріально-технічними засобами виробництва. Отже, оптимальні площі селянських (фермерських) господарств для умов Передкарпаття наступні: буряківничо-молочна спеціалізація - 30-44га; льонарсько-молочна - 34-43га; картоплярсько-свинарська - 23-50га; овочівницько-молочна - 12-32га; молочна - 27-36га; скотарсько-відгодівельна - 33-48га.

Для забезпечення швидкого та повноцінного розвитку різних форм господарювання обгрунтовані основні принципи, на основі яких повинні формуватись нові землекористування та землеволодіння. Серед них виділені наступні: пріоритет природно-екологічних чинників, комплексність (цілісність), стійкість, динамічність, еколого-економічна та соціальна ефективність. Застосовувати розглянуті принципи доцільно у розробленій нами перспективній схемі формування землеволодінь та землекористувань сільськогосподарських підприємств, яка грунтується на принципі "від об`єкта до суб`єкта землекористування", тобто, спочатку формується земельна площа оптимального розміру для організації в перспективі нового землеволодіння чи землекористування, а пізніше - визначається суб'єкт її використання.

Удосконалення просторової структури землекористувань сільськогос-подарських підприємств в нових умовах господарювання, як показали результати дослідження, повинно здійснюватись комплексно, враховуючи всі природно-економічні чинники сільськогосподарського виробництва та розміщення територіальних елементів суміжних землекористувань чи землеволодінь, які впливають (можуть впливати) на виробничий процес в конкретному агроформуванні. Для реалізації такого підходу удосконалення просторової структури необхідно проводити в межах цілої сільської (селищної) ради у проектах організації використання та впорядкування земель.

Шляхом розробки та розв`язку економіко-математичної моделі задачі з оптимізації використання земель при різних критеріях оптимальності:

за вартістю валової продукції

(5)

де сі - вартість 1ц і-го виду продукції рослинництва, грн./ц;

yі - урожайність і-тої сільськогосподарської культури, ц/га;

хі - площа посіву і-ої сільськогосподарської культури, га;

cj - вартість 1ц продукції j-го виду тваринництва, грн./ц;

yj - річна продуктивність однієї голови j-го виду тварин, ц/голову;

хj - поголів'я j-го виду тваринництва, голів;

за прибутком на одиницю площі

(6)

де сі - вартість 1ц і-го виду товарної продукції рослинництва, грн./ц;

yі - урожайність і-тої товарної сільськогосподарської культури, ц/га;

хі - площа посіву і-ої товарної сільськогосподарської культури, га;

cj - вартість 1ц j-го виду товарної продукції тваринництва, грн./ц;

yj - річна продуктивність однієї голови j-го виду тварин, ц/голову;

хj - поголів'я j-го виду тварин, голів;

zi - матеріально-грошові затрати на вирощування 1 га і-тої товарної сільськогосподарської культури, грн./га;

zj - матеріально-грошові затрати на виробництво товарної продукції j-го виду тваринництва, грн./голову;

Рр - площа ріллі, га,

розроблено чотири варіанти оптимального поєднання галузей сільськогос-подарського виробництва в господарстві. На основі аналізу варіантів розв`язку визначено зв`язки та закономірності використання земель в ньому.

Виходячи з аналізу варіантів та сучасного стану використання земель у виробничому сільськогосподарському кооперативі ім. Шевченка Миколаївського району Львівської області останній варіант запропоновано для запровадження у виробництво. На жаль, при сучасному рівні інтенсифікації виробництва, незадовільній матеріально-технічній базі та наявності цілої низки інших недоліків фактичного використання земель неможливо досягти високих економічних показників. Зате оптимальне співвідношення галузей сільськогосподарського виробництва, раціональне використання земельних та інших ресурсів, задовільні еколого-економічні показники використання земель, що досягнуто в даному варіанті, є важливою передумовою підвищення рівня використання земель та швидкої адаптації сільськогосподарського підприємства до вимог сучасного високоефективного землекористування.

Проведені дослідження показують, що вища ефективність використання земель досягається при вузькогалузевій спеціалізації, але вести вузько-спеціалізоване сільськогосподарське виробництво в нестабільних ринкових умовах, які склалися в Україні, досить небезпечно. Тому на даному етапі ми пропонуємо розвивати декілька високоефективних галузей виробництва, а зі стабілізацією нашої економіки доцільно буде здійснювати перехід на більш вузькогалузеві напрями господарської діяльності.

Висновки

Виходячи із проведеного дослідження, зроблені наступні висновки:

Широкомасштабне освоєння території в минулі роки призвело до залучення в інтенсивне сільськогосподарське виробництво низькопродуктивних земель, площі яких на Передкарпатті становлять 3454га (3%). Вирощування сільськогосподарських культур на цих землях є малоефективним, оскільки затрати тут високі, а врожайність культур поступово знижується. Подальше використання їх у сільськогосподарському виробництві загрожує розвитком негативних деградаційних процесів. Тому на сьогодні 3% ріллі на Передкарпатті, яка представлена низькородючими грунтами, необхідно вилучити з інтенсивного сільськогосподарського обробітку.

Нераціональне використання осушених земель не окуповує затрати, витрачені на будівництво меліоративних систем. Частина їх (2,2%) вже переведена у несільськогосподарські угіддя (лісові площі, землі під торфорозробками, порушені землі тощо). З метою недопущення вилучення осушених земель із сільськогосподарського виробництва необхідно посилювати контроль та відповідальність за їх використанням.

За останні п'ять років (1992 - 1997рр.) площі земель приватного сектора збільшились на 24% і станом на 1.01.1998р. складають 22% земельного фонду Передкарпаття, в результаті чого зменшились площі земель суспільного сектора на 7% та інших власників землі і землекористувачів - на 14% (до 39 відсотків). Таким чином, на Передкарпатті створені сприятливі умови для розвитку багатоукладних форм господарювання, в тому числі з приватною формою власності на землю.

Процес формування землеволодінь та землекористувань сільськогос-подарських підприємств на Передкарпатті ускладнюється недостатньою забезпеченістю селян сільськогосподарськими угіддями. Якщо у Львівській області в середньому на одного жителя їх припадає 0,86га, то на Передкарпатті - 0,69га, ріллі - 0,57 і 0,45га відповідно. Тому формування землекористувань та землеволодінь сільськогосподарських підприємств раціональних розмірів повинно мати належне наукове обгрунтування.

Формування землекористувань та землеволодінь сільськогосподарських підприємств в процесі реалізації земельної реформи розглядається в основному із соціально-правових позицій, а природно-економічні чинники практично не враховуються, в результаті знижується можливість організації ефективного використання земель в новостворених агроформуваннях. Їх землекористування та землеволодіння - розкидані по території місцевих рад дрібні земельні масиви та ділянки, розміри і розміщення яких не мають належного обгрунтування.

Аналіз рівня використання земель в сільськогосподарських підприємствах Передкарпаття, за показниками загальної економічної оцінки земель, показує, що він є нижчим, ніж в цілому у Львівській області. Особливо це стосується орних земель, площі яких тут становлять 2/3 сільськогосподарських угідь. Ці землі потребують заходів щодо підвищення їх родючості та надійного захисту. Більш сприятливими природні умови Передкарпаття є для вирощування багаторічних насаджень, хоча вони займають дуже малі площі (1,5% сільськогосподарських угідь регіону).

З початком земельної реформи на Передкарпатті спостерігається зниження показників ефективності діяльності господарств суспільного сектора та продуктивності використання земель в них. З кожним роком рентабельність зменшується в середньому на 36,1%, а вартість валової продукції рослинництва - на 7,09 тис. грн. з розрахунку на 100 га ріллі. В результаті проведеного кореляційного аналізу між цими показниками встановлено, що при вартості валової продукції менше 21,6 тис. грн. з розрахунку на 100 га ріллі використання земель є неефективним.

Внаслідок нераціонального використання орних земель, недостатнього забезпечення їх органічними добривами, незбалансованої структури посівних площ, зменшення запасів гумусу у верхньому шарі грунту в середньому 1 т/га за рік, урожайність основних сільськогосподарських культур в різних категоріях господарств знижується. Найбільше зменшилась урожайність в господарствах приватного сектора. В середньому урожайність основних сільськогосподарських культур у всіх категоріях господарств зменшилась майже вдвічі, і в цілому їх динаміка має незадовільний характер.

За результатами кореляційного аналізу найвища фактична урожайність зернових сільськогосподарських культур в господарствах суспільного сектора Передкарпаття спостерігається в землекористуваннях (землеволодіннях) площею від 900 до 1100га, а в селянських (фермерських) господарствах - площею 3-5га. Згідно з розрахунками, проведеними на основі розробленої нами методики обгрунтування розмірів землекористувань (землеволодінь) селянських (фермерських) господарств, раціональні площі їх за фактичними показниками використання земель в різних виробничих типах становлять 12-34 га, а в перспективі оптимальні розміри селянських (фермерських) господарств можуть зростати до 32 - 50 га.

Пропозиції

На основі результатів проведеного дослідження пропонуємо:

З метою раціонального розподілу земель між власниками землі та землекористувачами, створення сприятливих умов для формування багатоукладних форм господарювання та збереження цілісності виробничих комплексів і просторової структури території формувати нові землеволодіння та землекористування сільськогосподарських підприємств шляхом розробки на території місцевих рад перспективних схем, в яких всі землекористування та землеволодіння розглядаються не як окремі елементи, а як цілісна система.

Формування нових землекористувань та землеволодінь сільськогосподар-ських підприємств здійснювати за принципом "від об`єкта до суб`єкта землекористування", при цьому природні властивості та рівень придатності земель для сільськогосподарського використання повинні бути пріоритетними. При формуванні землекористувань (землеволодінь) селянських (фермерських) господарств проводити розрахунок їх розмірів за запропонованою методикою.

З метою більш продуктивного використання ріллі в сільськогос-подарських підприємствах проектувати невеликі за площею, з короткою ротацією, динамічні сівозміни. Для цього на території господарства виділяти земельні ділянки з однаковими природними умовами - елементарні ландшафтно-екологічні територіальні одиниці (ЕЛЕТО). Вартість валової продукції при цьому, за рахунок кращого розміщення посівів культур на земельних ділянках, збільшується на 89 грн./га.

Згідно з розрахунками, ефективність використання земель вища у господарствах з більш вузькою спеціалізацією, тобто, коли основну питому вагу в структурі посівних площ становлять високорентабельні культури. У зв`язку з цим зменшувати у виробничих програмах господарств площі низькорентабельних культур необхідно до мінімуму, дотримуючись при цьому балансу виробництва та споживання кормів, чергування культур у сівозміні та екологічних вимог до структури посівних площ.

Удосконалення просторової структури землекористувань сільськогосподарських підприємств необхідно здійснювати комплексно, в межах території місцевої ради, враховуючи при цьому розміщення територіальних елементів інших землекористувань (землеволодінь), а також природно-економічні і соціальні умови даної зони. З метою забезпечення реалізації такого підходу удосконалення просторової структури землекористувань слід розглядати як складову частину проектів організації використання та впорядкування земель на території сільських (селищних) рад.

...