Структурні зрушення в промисловості як чинник регулювання руху її трудових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

ФОКАС ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК 65. 016. 7 (33: 336)

СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ В ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ЧИННИК РЕГУЛЮВАННЯ РУХУ ЇЇ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Спеціальність 08. 07. 01 - Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Одеса - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти України (м. Одеса).

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент ЛИСЮК Володимир Митрофанович, Одеське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, голова.

Офіційні опоненти: доктор економічніх наук, професор, академік НАН України ДОЛІШНІЙ Марян Іванович, Інститут регіональних досліджень НАН України, директор (м. Львів) кандидат економічних наук МОЛІНА Олена Валентинівна, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, старший науковий співробітник (м. Одеса).

Провідна організація: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ регіональних проблем розвитку та розміщення галузей обробної промисловості (м. Київ).

Захист відбудеться “18” лютого 1999 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41. 177. 01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, м. Одеса-44, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, м. Одеса-44, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “ 15 ” січня 1999 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

структурні зрушення трудовий ресурс

Актуальність теми. Соціально-економічна ситуація в Україні залишається складною. Внаслідок непослідовності у здійсненні реформ, відставання у проведенні структурних перетворень тощо, не забезпечується перехід економіки до фази зростання. Особливо важке становище склалося в базовій галузі економіки - промисловості, що зумовлено наступним: негативним впливом деформацій у відтворювальних процесах, що нагромаджувалися протягом багатьох років; фізичним та моральним постарінням виробничого потенціалу, значною енергоемністю виробництва, що знижує конкурентоспроможність української продукції та звужує ринки збуту; щорічним виведенням з економічного обороту значних фінансових ресурсів через нагромадження неліквідної продукції; невиваженою кадровою політикою як з боку держави, так і з боку окремих промислових підприємств.

Ефективність діяльності промисловості, як і інших галузей економіки, залежить від стану та організації використання її ресурсів: матеріальних, фінансових, енергетичних, трудових, тощо.

Як свідчить світовий досвід, особливе значення для промисловості має саме якісний рівень розвитку трудових ресурсів та вдосконалення механізму регулювання галузевого ринку праці, як фактор забезпечення підвищення ефективності промислового виробництва, тому що особливість промисловості полягає в тому, що вона потребує висококваліфікованої робочої сили.

Виходячи з того, що темпи скорочення обсягів промислового виробництва за останні 5 років зросли приблизно в 4-5 разів, можна сказати, що в найближчий час розвиток трудових ресурсів промисловості не може бути підкріплений реальною базою, тобто попитом на робочу силу.

Характерною рисою сучасного ринку праці в промисловості залишається приховане безробіття, яке, однак, зі зростом кількості приватизованих підприємств, перетворюється на відкрите.

Однією з найбільш характерних змін, що значною мірою впливає на стан використання трудових ресурсів в промисловості, є перехід до неформальної (нерегламентованої) зайнятості, до якої відноситься діяльність, яка здійснюється без трудової угоди, не відображується в існуючих формах статзвітності і, в той же час, дає громадянам значний прибуток, що не обкладається податком.

За експертними оцінками МОП та українських фахівців, в Україні нерегламентованою діяльністью охоплено біля 30% працездатного населення у працездатному віці, наприклад, тільки в Одеській області - це більш ніж 200 тис. чол., тобто кожний сьомий працездатний мешканець області.

За останні 5 років в Одеській області відзначалося стійке зниження обсягів виробництва, що, однак, призвело не до росту скорочення чисельності працівників, а до розповсюдження прихованого безробіття, рівень якого перевищував офіційний у 20 разів, та збільшення рівня плинності кадрів в промисловості. Причому, викликає увагу ріст частки робочих основного технологічного процесу серед звільнених не тільки за причинами плинності, але й за скороченням чисельності.

Якщо ще кілька років тому проблеми працевлаштування існували в основному для службовців, через структурну невідповідність попиту й пропозиції робочої сили, то сьогодні вони загострюються і для громадян, які мають робітничі професії.

Важливе значення для вирішення цієї проблеми має створення методичної бази регулювання руху трудових ресурсів промисловості, яка повинна бути представлена комплексом нормативних і методичних документів, що регламентують вимір, обєктивну оцінку, аналіз, заходи і засоби регулюючих впливів тощо.

При вирішенні цих проблем виникають багато завдань, виконання кожного з яких тісно повязано між собою. Це і створення відповідних умов розвитку товарних ринків, нарощування чисельності робочих місць при збалансованості ринку праці в промисловості на фоні реформування економіки.

Розглядаючи трудові ресурси в умовах ринкових відносин як товар, необхідно враховувати всі обєктивні закономірності плину процесів їх обертання на промисловому ринку, а саме: формування попиту та пропозиції, ціноутворення, руху, відтворення тощо.

Особливу увагу при дослідженні ринку праці в промисловості викликає вивчення закономірностей плинності процесів відтворення робочої сили та зміни стану трудових ресурсів, викликаних структурними зрушеннями в економіці. На нашу думку, яка також досить поширена в наукових колах держави, така залежність існує. Так, у Постанові Кабінету Міністрів України № 643 від 28. 06. 97 р. відзначається, що: “Активізація структурної перебудови базових галузей економіки, приватизація великих обєктів, запровадження механізму банкрутства підприємств викликає посилення процесів вивільнення працівників та подальше зростання безробіття”. Але остаточної відповіді на питання щодо характеру цієї залежності (пряма вона чи опосередкована, яка ступінь її щільності тощо) може дати тільки проведення комплексних досліджень, яким сьогодні, на жаль, не приділяється належної уваги. Особливе значення це має у перехідних, нестабільних умовах, коли економіка країни та тісно повязані з її станом соціальні наслідки підступають до критичної межі.

У процесі роботи над дисертацією автор спиралася на праці науковців - фахівців, що спеціалізуються в цій проблематиці: Лукінова І.І., Гейця В.М., Богині Д.В., Чумаченко М.Г., Долішнього М.І., Буркинського Б.В., Онікієнко В.В., Дорогунцова С.І., Васильченко В.С., Кіма М., Лібанової Е.М., Шаленко М.В., Коломойцева В.Є. та інших.

Дисертаційна робота виконувалася в межах Програми Міжнародної організації праці TASIS “Підтримка розвитку активної політики зайнятості в Україні” на 1997-2000 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розвитку теоретичних і методологічних положень, розробці практичних рекомендацій стосовно вдосконалення механізму регулювання трудових ресурсів промисловості в умовах структурних зрушень.

Для досягнення вищевказаної мети були поставлені наступні завдання:

визначити основні тенденції структурних зрушень у промисловості та їх вплив на стан трудових ресурсів;

обгрунтувати концептуальні засади регулювання попиту та пропози-ції трудових ресурсів в промисловості з урахуванням структурних зрушень;

визначити статичні та динамічні характеристики стану трудових ресурсів промисловості;

оцінити рівень збалансованості трудових ресурсів та обгрунтувати концептуальні основи регулювання їх руху в промисловості регіону;

розробити методичний підхід до прогнозування динаміки трудових ресурсів;

обгрунтувати методичні основи вдосконалення механізму регулю-вання трудових ресурсів промисловості.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні положення щодо вдосконалення механізму регулювання трудових ресурсів промисловості в умовах структурних зрушень.

Обєктом дослідження є промисловість України та її трудові ресурси в цілому та в розрізі окремих галузей.

Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження є: сучасна теорія ринкової економіки, концептуальні підходи до проблем оцінки рівня і тенденцій розвитку економіки.

В роботі використані такі методи дослідження, як економічний, абстрактно-логічний та статистичний аналіз.

При виконанні роботи використовувалися законодавчі та нормативні акти України, постанови органів державного управління, наукові публікації (монографії та статті) вітчизняних та закордонних авторів, матеріали статистичної та оперативної звітності.

Наукова новизна результатів дослідження. В дисертаційній роботі представлені до захисту наступні теоретичні і методологічні положення та практичні рекомендації, що складають її наукову новизну та науково-практичну цінність:

виявлені основні тенденції та чинники впливу структурних зрушень в промисловості на стан її трудових ресурсів;

розроблені концептуальні засади регулювання попиту та пропозиції трудових ресурсів в промисловості з урахуванням структурних зрушень;

визначені статичні та динамічні характеристики стану трудових ресурсів у промисловості, на базі яких запропонована методика оцінки рівня збалансованості трудових ресурсів;

запропонований методичний підхід до прогнозування динаміки трудових ресурсів;

розроблені методичні основи вдосконалення механізму регулювання трудових ресурсів промисловості.

Практична значимість результатів дослідження. Практична значимість результатів проведених досліджень полягає в тому, що запропоновані розробки дозволять, на основі вдосконалення механізму регулювання руху трудових ресурсів промисловості, підвищити ефективність промислового виробництва.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи розкриті в опублікованих роботах і доповідалися на науково-практичній конференції “Проблеми трудозбереження і соціального захисту населення України в умовах ринкової економіки (м. Київ, 1992 р.), семінарі з питань розробки та виконання програм зайнятості (м. Київ, 1995 р.), Республіканському семінарі з проблем психологічної підтримки населення в структурі служби зайнятості (м. Одеса, 1995 р.), семінарі з питань статистики праці (м. Київ, 1996 р.), Національній тристоронній конференції з політики зайнятості України (м. Київ, 1997 р.), Нараді з представниками Міністерства праці Франції з питань аналізу та прогнозування безробіття (м. Київ, 1997 р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 5 наукових праць загальним обсягом 10 друк. арк., з яких особисто авторові належать 8, 2 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 98 найменувань на 9 сторінках, 8 додатків, має 157 сторінок друкованого тексту, 31 таблицю на 42 сторінках, 9 рисунків на 9 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність теми дослідження, сформульовани його мета і завдання, висвітлена методика дослідження, його практична цінність, нові наукові результати й апробація роботи.

У першому розділі “Структурні зрушення у промисловості та їх вплив на динаміку трудових ресурсів” проаналізовані економічні характеристики змін в галузях промисловості України в цілому та окремо в Одеській області; визначені основні тенденції структурних зрушень та їх вплив на стан трудових ресурсів і обгрунтовані концептуальні засади регулювання попиту та пропозиції трудових ресурсів з урахуванням структурних зрушень у промисловості.

Аналіз структурних зрушень в промисловості та динаміки її трудових ресурсів за останні 5 років показав сталу тенденцію погіршення майже всіх кількісних та якісних показників (див. табл. 1-3).

Таблиця 1

Спад виробництва в Україні по окремим галузям промисловості у 1991-1996 роках (1991 г. - 100%)

Галузі промисловості	1992	1993	1994	1995	1996
Уся промисловість,	89	82	60	52	48
в тому складі:
електроенергетика	90	85	74	70	65
паливна	76	59	49	44	42
чорна металургія	80	61	46	41	39
хімічна та нафтохімічна	81	61	45	41	40
машинобудування	98	99	57	42	33
пром. будматеріалів	98	83	52	38	35
легка	103	89	47	32	29
харчова	75	65	53	47	45
лісова та деревооброблюв.	98	83	52	38	32

Якщо раніше ми могли говорити про структурні зміни, як характерні явища та приклади певних галузевих перетоків чисельності зайнятих, то сьогодні ця чисельність невпинно зменшується у всіх газузях господарства, і особливо - в промисловості.

Головною причиною цього явища є те, що держава відійшла від активної політики сприяння позитивному розвитку трудових ресурсів, контролю за процесами відтворення робочої сили, тощо.

Працівники, що пішли з матеріального виробництва, самі собі визначили сферу зайнятості. Ці люди займаються здебільшого нерегламентованою зайнятістю - посередництвом, різними формами економічного туризму, торгівлею товарами іноземного й вітчизняного виробництва, тощо.

Таблиця 2

Динаміка зміни обсягів виробництва в Одеській області по окремим галузям промисловості у 1994 -1997 рр.

Галузі промисловості	Темп приросту (+), зниження (-) у% до минулого року
	1995 р.	1996 р.	1997 р.
Промисловість у цілому, в тому складі:	-8, 0	-13, 7	-23, 5
Електроенергетика	-5, 6	-2, 3	-16, 9
Паливна промисловість	-3, 2	-21, 8	-45, 5
Хімічна та нафтохімічна промисл.	+5, 2	+9, 0	+7, 6
Машинобудівна та металооброб-лювальна промисловість	-23, 5	-14, 5	-14, 0
Промисловість будматеріалів	-35, 6	-43, 9	+0, 2
Легка промисловість	-26, 2	-31, 0	-7, 4
Харчова промисловість	-25, 3	-60, 0	-32, 5

Таблиця 3

Рух трудових ресурсів в промисловості України в 1991-1997 рр. (тис. чол.)

	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Чисельність трудових ресурсів	-	-	-	-	5800	5335	-
Чисельність вивільне-них	19, 5	70, 3	65, 7	102, 5	108, 9	153, 8	86, 3
Чисельність звільнених за плинністю кадрів	-	-	1019, 7	874, 9	846, 1	710, 8	283, 9

Таким чином, відбувається стихійна реструктуризація робочої сили, негативним наслідком чого є зниження загального рівня кваліфікації. Характерно, що ринок поповнюється, загалом, за рахунок молоді, використання якої на низькопрофесійному рівні поглибить наслідки, зумовлені декваліфікацією робочої сили. Поглиблення цієї проблеми, як показує аналіз, неминуче обернеться в майбутньому втратами в нарощуванні промислового потенціалу країни.

У другому розділі “Аналіз стану трудових ресурсів в регіоні та проблеми його регулювання” проаналізований стан трудових ресурсів промисловості, визначені його статичні та динамічні характеристики; проведена комплексна оцінка рівня збалансованості трудових ресурсів та обгрунтовані концептуальні засади регулювання їх руху.

Проведення аналізу стану трудових ресурсів промисловості повинно здійснюватися за складною класичною схемою виявлення причинно-наслідкових звязків між процесами, що плинуть на фоні несприятливих політичних і загальноекономічних процесів в країні (регіоні), та їх соціально-економічними наслідками.

Однак, у звязку з рядом обєктивних причин, що й характеризує перехідний період, у теперішній час цей аналіз здійснюється за різними схемами, що призводить до сумнівів у обєктивності отриманих виводів і рекомендацій.

Запронована нами процедура проведення аналізу трудових ресурсів може бути у загальному вигляді представлена наступною схемою, яка враховує ситуацію в державі та регіоні (рис. 1). На схемі стрілками показаний взаємний вплив політичних, економічних, соціальних і правових сфер (блоків) діяльності на зміну параметрів трудових ресурсів, який необхідно враховувати при проведенні аналізу.

При цьому наявність причинно-наслідкових звязків зміни параметрів стану трудових ресурсів промисловості, залежно від стану справ у кожному з наведених блоків, можливо встановити за вказаними стрілками взаємозвязками.

Подвійними стрілками вказані запропоновані заходи щодо зміни законодавчої бази, соціально-економічної, зовнішньо- і внутрішньополітичної стратегії, які б мали привести до поліпшення ситуації в промисловості. Нарешті, штрих-пунктирна стрілка - це зображення механізму оперативного реагування з боку вказаних блоків на різке (критичне) загострення ситуації на ринку праці промисловості (яке погрожує соціальним вибухом) ще на етапі прогнозу значень його параметрів.

Для цільоспрямованого регулювання ринку праці промисловості необхідно мати вірогідне, обєктивне уявлення про його початковий стан. В

При розрахунку балансу ринку праці переважає підхід, заснований на оцінці динаміки попиту та пропозиції робочої сили, та, насамперед, співвідношення між наявними вільними робочими місцями та кількістю громадян, що шукають роботу в промисловості. Іноді, характеризуючи ринок праці, використовують тільки дані про кількість безробітних, багато фахівців роблять акцент на необхідності повної зайнятості та забезпечення конституційного права на працю та соціальний захист від безробіття.

Загальна характеристика РП та його масштаби можуть бути зведені до прогнозів щодо вивільнення працівників, кількості молодих фахівців, що закінчують навчання та готові приступити до праці, кількості безробітних, вільних робочих місць, в тому складі новостворюваних, тощо.

Баланси ринку праці можна у загальному вигляді представити наступним чином:

K = Z + N, (1)

де: K - загальна кількість працездатних, чол. ;

Z - кількість зайнятих по галузям та по професіям, чол. :

i= 1,..., n - кількість галузей промисловості;

j= 1,..., m - кількість професій;

N - незайняті, чол. : N = O + I, де О - незайняті, які звернулися до

служби зайнятості, чол. ; І - незайняті, які не звертаються до

служби зайнятості, чол. ;

де k - це коефіцієнт співвідношення між тими, хто звер нувся до служби зайнятості та безробітними, наявність якого обумовлена інертністю системи обліку та реєстрації, за оцінками Мінстату України він дорівнює 1-6, В_{j -} безробітні за професіями.

Тобто,

К = + + І.

Попит на робочу силу на ринку праці в промисловості можна представити наступним чином:

де - кількість вільних робочих місць та вакансій за галу зями та професіями.

В оцінці збалансованості регіонального ринку праці потрібно було б у чистому вигляді розглядати співвідношення P^v<=>N, але при оцінці збалансованості ринку праці промисловості можна розглядати співвідношення P^v<=> О. Це обумовлено тим, що в цьому випадку враховувати складову І немає потреби, тому що ця частина працівників знаходить роботу самостійно й не претендує на вільні робочі місця.

Таким чином, баланс ринку праці промисловості приймає вигляд:

<=>

Ринок робочої сили не потребує додаткової сегментації за галузями, тому що здатний на самостійне сегментування за професіями та групами професій, які є характерними для даної галузі. Тим більш, що наймассовіші професії використовуються в багатьох галузях промисловості та інших галузях народного господарства. Управління цим ринком необхідно здійснювати з позицій професійної структури ринку робочої сили та соціально-економічних чинників виходу на нього.

Сегментація осіб, що звернулися за сприянням у зайнятості до служб зайнятості, може бути формалізована наступним чином:

О = О¹ + О² + О³ + О⁴,

де О¹ - вивільнені та звільнені з власного бажання, чол. ; О² - випускники навчальних закладів, чол. ; О³ - демобілізовані з армії та звільнені з міст позбавлення волі, чол. ; О⁴ - особи, що більше року не працювали, чол.

З усіх цих груп для промисловості найбільш привабливими є дві перші, тому що у більшості випадків вони мають професії та не втратили кваліфікаціійних та соціально-адаптаційних характеристик. При цьому початкову професійну структуру пропозиції робочої сили на ринку праці промисловості можна корегувати відповідно галузевому попиту.

У третьому розділі “Методичні основи вдосконалення механізму регулювання трудових ресурсів промисловості” розглянута програма зайнятості як важливий важель регулювання руху трудових ресурсів, запропонована методика прогнозування динаміки трудових ресурсів промисловості, а також викладені пропозиції щодо вдосконалення організаційного механізму регулювання ринку праці промисловості. Сьогодні (в умовах нестабільної економіки) є резерви вдосконалення програмного методу регулювання ринку праці. Одним з суттєвих недоліків програм зайнятості є те, що вони орієнтовані тільки на фіксований ринок праці (який, як відомо, складає біля 10%) і не впливають на його більшу частину.

Однак, хоча ми розуміємо, що в ринкових умовах значну роль видіграють механізми саморегулювання, необхідно враховувати, що роль державного регулювання досить значна і полягає саме в тому, щоб створити базу для включення ринкових механізмів, особливо, на перехідному етапі розбудови економіки.

Розробка програм зайнятості потребує значного обсягу різноманітної інформації. Її збір і обробка - це дуже трудомісткий і складний в організаційному плані процес. Все ще існують значні розбіжності у змісті й якості інформаційних даних, які надходять із різних джерел, що, природно, впливає на якість аналізу, точність прогнозних даних, регулюючих заходах, що розроблюються, тощо.

Одним з суттєвих недоліків є ненадійність офіційних статистичних даних, що обумовлено наступними причинами: змінами в останні роки форм статзвітності; відсутністю в них необхідних обєктивних даних для аналізу ринку праці; відсутністю повних даних від підприємницьких структур, що унеможливлює проведення обєктивного аналізу ринку праці.

Починаючи з формування бази даних і закінчуючи затвердженням програми, розробники проходять ряд етапів: формування інформаційної бази (збір, обробка інформації), аналіз, прогнозування, розробка програмних заходів, формування програми, її узгодження та затвердження. Однак, сьогодні немає методичного документу, який би чітко регламентував кожну процедуру, її організацію, терміни, тощо.

Природно, що в загальній проблемі вдосконалення механизму розробки програм зайнятості починати необхідно з формування інформаційної бази, яка потребує вдосконалення у напрямі чіткого методичного відпрацювання організаційного механізму її формування.

Як показали дослідження, на зміни у рівні та структурі безробіття впливають головним чином обсяги та структура потоків на вході до безробіття (тобто обсяги та структура тих, що шукають роботу), ніж потоки на виході з неї.

У звязку з цим можливо виділити приорітетні напрями політики регулювання руху трудових ресурсів:

1) перехід від соціальних методів рішення проблем безробіття та її наслідків до економічних, що включають механізм саморегулювання ринку праці. При цьому повинен бути задіяний весь арсенал існуючих засобів, включаючи навчання, субсидії для найму, підтримка в створенні власного бізнесу тощо;

2) забезпечення взаємозвязків між гнучкістю на внутрішньому ринку праці підприємства і зовнішньому (регіональному) ринку праці;

3) поступова заміна пасивних заходів регулювання активними діями.

Для прогнозування параметрів ринку праці (x_{i -} відомі параметри; y_i - прогнозні) нами обраний метод сплайн-екстраполяції. Цей метод вільний від недоліків поліноміальної екстраполяції, яка може давати значні похибки при зміні аргументу за межами інтервалу інтерполяції. Часто зі збільшенням вузлів (точок) ця похибка не тільки не зменшується, але й починає зростати.

Сплайн-функцію можна трактовати як лінію, яку утворює гнучка лінійка, що закріплена у ряді точок - вузлів екстраполяції. Математично сплайн - спеціальний многочлен, який приймає у вузлах x_i значення y (x) = y_i = y (x_i) і забезпечує неперервність у них похідних, як умови точності наближення. Достатньо забезпечити неперервність першої та другої похідних, для чого можливо використовувати сплайн-многочлени третього порядку (кубічні сплайни).

Для кожного інтервалу x_i, x_i+1 зміни параметру x кубічна сплайн-функція має вигляд:

,

де h_i = x_i+1 - x_i, f_i (x) = y (x), m_i = f^// (x_i), i = 1, 2,..., n (n - число вузлів).

При відомих x_i, y_i і m_i ця формула задає сплайн-апроксимацію.

Однак, ця система не повністю визначає всі m_i. Для цього необхідно задати додаткові граничні умови. У випадку m₁=0 і m_n= 0 - отримуємо нормальні сплайн-функції; m_n=m₁ і m_п+1=m_{2 -} маємо періодичні сплайн-функції, тощо.

У розробленій програмі при x<x₁ виконується лінійна екстраполяція за формулою:



а при x>x_n - екстраполяція за формулою:

Наполягаючи на необхідності вдосконалення програмного підходу до регулювання руху трудових ресурсів, як засобу позитивних зрушень в економіці та відродження промисловості, в цьому розділі роботи запропоновані напрямки такого вдосконалення, а саме:

1. Обовязкове передбачення при розробці галузевих програм саме заходів, які вдосконалюють якісну структуру трудових ресурсів, врівноважують попит та пропозицію робочої сили, і, в першу чергу, передбачають створення нових робочих місць.

2. Базування розробки таких програм на наукових дослідженнях та обгрунтуванні прогнозними розрахунками на основі вдосконаленої методики аналізу ринку праці, в тому числі - галузевого.

3. Повязувати галузеві програми розвитку промисловості (в тому числі - інвестиційні) з регіональними програмами зайнятості та залучати до їх розробки та практичного впровадження відповідні державні та місцеві органи влади та управління.

4. Вибір та впровадження регулюючих заходів у програмах розвитку промисловості здійснювати за умов застосування запропонованого механізму їх обгрунтування та врахування вимог ринку трудових ресурсів.

ВИСНОВКИ

Виконані в дисертаційній роботі дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Однією з найважливіших ресурсних складових промисловості є трудові ресурси, які відіграють значну роль в управлінні процесами структурної перебудови галузі. Спроможність ефективного їх використання, підтримки та стимулювання їх кваліфікаційного та продуктивного стану згідно вимогам промисловості, які формують попит на фахівців на ринку робочої сили, може стати вирішальним чинником економічного зростання як взагалі, так і в галузях промисловості.

2. Результати проведеного дослідження доводять, що сьогодні важливою тенденцією в економіці є те, що реструктуризація промисловості викликає одночасно негативні зміни в структурі зайнятої робочої сили. Причому доведено, що характер цих змін в наведених структурах має певну пряму залежність, з однаковою спрямованістю впливу.

3. Сьогодні державна політика щодо регулювання ринку праці, яка повинна впливати на процеси руху робочої сили та на співвідношення структур пропозиції та попиту на неї, не відповідає вимогам ринкової економіки, тому промисловість втрачає висококваліфіковану робочу силу, а процеси її відновлення не мають достатньої організації, а тому не можуть сприяти підвищенню ефективності промисловості і взагалі її підйому.

4. Таким чином, відбувається стихійна реструктуризація робочої сили, негативною ознакою чого є зниження загального рівня кваліфікації. Характерно, що ринок неорганізованої зайнятості поповнюється, загалом, за рахунок молоді, використання якої на низькопрофесійному рівні поглибить наслідки, зумовлені декваліфікацією робочої сили. Це призвело до невиправних втрат в нарощуванні економічного потенціалу промисловості.

5. Внаслідок скорочення підприємствами працівників, які перебувають у стані часткового безробіття, та запровадження порядку виплати вивільнюваним працівникам двомісячної компенсації середньої заробітної плати за рахунок коштів обовязкового соціального страхування на випадок безробіття, фіксований ринок праці в 1999 році, за нашими розрахунками, може збільшитися майже в 2 рази.

6. Аналіз руху робочої сили показав, що, порівняно з іншими галузями, найбільше скорочення кількості зайнятих відбулося в промисловості. При цьому левова частка вибуття припадає на плинність, в тому складі звільнення працівників з власного бажання, основною причиною чого є незадоволення рівнем зарплати, а особливо - затримками її виплати тощо. Таким чином, кожний другий звільнений за власним бажанням подає заяву на звільненя їз-за економічного стану підприємства. Тому значний тиск на ринок праці чинять саме звільнені з власного бажання та з ініціативи адміністрації.

7. З боку держави необхідно різко змінити ставлення до проблеми регулювання ринку праці взагалі та промислової галузі економіки особливо. Позитивні зміни повинні торкатися законодавчої бази, організаційних сфер діяльності державних регулюючих органів, більш активної підтримки розвитку підприємництва, а також програмних заходів.

8. Однією з найважливіших проблем підйому та розвитку промисловості є вдосконалення механізму регулювання галузевого ринку праці як засоба відновлення та поліпшення стану трудових ресурсів, застосування досконалих програмних механізмів регулювання.

9. Запропоновані шляхи вдосконалення цих механізмів полягають у науковій розробці та застосуванні нових методів оцінки рівня збалансованості ринку трудових ресурсів промисловості, розробці методики прогнозування, звязку галузевих програм розвитку промисловості та регіональних програм зайнятості, а також науково-методичному обгрунтуванні вибору регулюючих заходів тощо.

ОСНОВНІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фокас Л.Н. Вплив структурних перетворень у промисловості на стан трудових ресурсів та їх відтворення (на прикладі Одеської області). - Одеса: Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, 1998. - 45 с.

2. Фокас Л.М. Методичні рекомендації щодо розробки регіональних програм зайнятості на 1995 рік. - Одеса: Мінпраці України, Одеський центр зайнятості, 1995. - 4 др. арк.

3. Захарченко В.И., Лысюк В.М., Фокас Л.Н. Бизнес-планирование фирмы. - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1998. - 52 с.

4. Лисюк В.М., Фокас Л.М. Ринок праці: прогноз, проблеми формування та управління // Міжвід. наук. зб. - Київ: НЦЗРП, 1993. - С. 47-53.

5. Фокас Л.Н., Шлафман Н.Л. Анализ состояния рынка труда // Экономические инновации. Вып. 3. - Одесса: Ин-т проблем рынка и экон. -эколог. исслед. НАН Украины, 1998. - С. 64-67.

АНОТАЦІЯ

Фокас Л.М. Структурні зрушення в промисловості як чинник регулювання руху її трудових ресурсів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08. 07. 01 - Економіка промисловості. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 1999.

Дисертація присвячена теоретичним, методологічним та практичним питанням розвязання проблем регулювання руху трудових ресурсів промисловості як фактору підвищення ефективності промислового виробництва. Проведене дослідження тенденцій впливу структурних зрушень в промисловості на стан її трудових ресурсів дало можливість розробити механізм регулювання цих процесів. На основі теоретичного обгрунтування визначені статичні і динамічні характеристики стану трудових ресурсів у промисловості, на базі яких запропонована методика оцінки рівня збалансованості трудових ресурсів. З метою підвищення ефективності роботи промисловості запропоновані заходи щодо вдосконалення механізму регулювання її трудових ресурсів.

Ключові слова: Структурні зрушення в промисловості, спад виробництва, економіка, ефективність, трудові ресурси промисловості, рівень збалансованості, механізм регулювання.

Summary

Fokas L.N. Structural changes in industry as a regulating factor of labour force movement. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the Candidate of economical sciences by speciality 08. 07. 01 - economy of industry. - The Institute of Market problems and Economical-Ecological Researches of National Academy of Sciences of Ukraine, Odessa, 1999.

The thesis is devoted to theoretical, methodological and practical problems on a solution of regulating questions of labour force movement in industry as factor of efficiency increase of industrial production. The conducted research of the tendencies of influence of structural modifications in industry on a condition of its labour forces have allowed developing the mechanism of regulation of these processes. On the theoretical basis are determined static and dynamic characteristics of labour force condition in industry, on the basis of them the technique for an evaluation of a level of equation of labour forces is offered. With the purpose to increase an overall performance of an industry the measures on perfecting the mechanism of regulation of its labour forces are offered.

Key words: structural modifications in the industry, labour forces of industry, economics, efficiency, evaluation of a level of equation of labour forces, mechanism of regulation.

АННОТАЦИЯ

Фокас Л.Н. Структурные изменения в промышленности как фактор регулирования движения ее трудовых ресурсов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08. 07. 01 - Экономика промышленности. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 1999.

Диссертация посвящена теоретическим, методологическим и практическим вопросам решения проблем регулирования движения трудовых ресурсов промышленности как фактора повышения эффективности промышленного производства. Проанализированы экономические характеристики изменений в отраслях промышленности Украины в целом и, в частности, в Одесской области; определены основные тенденции структурных изменений и их влияние на состояние трудовых ресурсов, обоснованы концептуальные основы регулирования спроса и предложения трудовых ресурсов с учетом структурных изменений в промышленности. Проведенное исследование тенденций влияния структурных изменений в промышленности на состояние ее трудовых ресурсов позволило разработать механизм регулирования этих процессов. На основе теоретического обоснования определены статические и динамические характеристики состояния трудовых ресурсов в промышленности, на базе которых предложена методика оценки уровня сбалансированности трудовых ресурсов. Проанализировано состояние трудовых ресурсов промышленности, определены его статические и динамические характеристики; проведена комплексная оценка уровня сбалансированности трудовых ресурсов и обоснованы концептуальные основы регулирования их движения.

Проведение анализа состояния трудовых ресурсов промышленности должно осуществляться в соответствии со сложной классической схемой выявления причинно-следственных связей между процессами, протекающими на фоне неблагоприятных политических и общеэкономических процессов в стране (регионе), и их социально-экономическими последствиями. Однако, в связи с рядом объективных причин, характеризующих переходный период, сегодня этот анализ осуществляется по различным схемам, что приводит к сомнениям в объективности полученных выводов и рекомендаций. Для целенаправленного регулирования рынка труда промышленности необходимо иметь достоверное, объективное представление о его начальном состоянии. В этом плане общее состояние рынка труда может быть определено с помощью оценки его сбалансированности. В свою очередь, баланс рынка труда может быть определен как соотношение (степень) соответствия между спросом и предложением на рабочую силу. При расчете баланса рынка труда преобладает подход, основанный на оценке динамики спроса и предложения рабочей силы, и, прежде всего, соотношения между существующими рабочими местами и количеством граждан, ищущих работу в промышленности. Общая характеристика рынка труда и его масштабы могут быть сведены к прогнозированию таких параметров, как: высвобождение работников, количество молодых специалистов, заканчивающих обучение и готовых приступить к работе, количество безработных, свободных рабочих мест, в том числе вновь создаваемых, и т. д.

В условиях нестабильной экономики есть резервы совершенствования программного метода регулирования рынка труда промышленности. Одним из существенных недостатков программ занятости является то, что они ориентированы только на фиксированный рынок (составляющий около 10% полного рынка) и не влияют на большую его часть. И хотя в рыночных условиях значительную роль играют механизмы саморегулирования, необходимо учитывать, что роль государственного регулирования достаточно значительна и состоит именно в том, чтобы создать базу для включения рыночных механизмов, особенно на переходном этапе возрождения экономики. Учитывая необходимость совершенствования программного подхода к регулированию движения трудовых ресурсов, как условия позитивных изменений в экономике и возрождения промышленности, в работе предложены следующие направления такого совершенствования: 1). Обязательное предусмотрение при разработке отраслевых программ именно мер, совершенствующих качественную структуру трудовых ресурсов, уравновешивающих спрос и предложение рабочей силы, и, в первую очередь, предусматривающих создание новых рабочих мест; 2). Базирование разработки таких программ на научных исследованиях и обосновании прогнозными расчетами на основе усовершенствованной методики анализа рынка труда, в том числе - отраслевого; 3). Увязка отраслевых программ развития промышленности (в том числе - инвестиционных) с региональными программами занятости и привлекать к их разработке и внедрению соответствующие государственные и местные органы власти и управления; 4). Выбор и внедрение регулирующих мер в программах развития промышленности осуществлять при условии использования предложенного механизма их обоснования и учета требований рынка трудовых ресурсов. С целью повышения эффективности работы промышленности предложены меры по совершенствованию механизма регулирования ее трудовых ресурсов.

Ключевые слова: Структурные изменения в промышленности, спад производства, экономика, эффективность, трудовые ресурсы промышленности, уровень сбалансированности, механизм регулирования.

Размещено на Allbest.ru

...