Розвиток особистих господарств населення в умовах перехідної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний аграрний університет

Актуальність теми дослідження. Реальний успіх аграрної реформи залежить від раціональної організації виробництва. Становленню ринкової економіки в сільській місцевості сприяє розвиток нових форм організації праці. Найголовнішою умовою стабілізації сільськогосподарського виробництва є подолання відчуження селянина від землі та засобів виробництва.

В умовах перехідної економіки важливого значення набуває приватна форма власності, яка представлена особистими господарствами населення. Розвиток їх залежить від того, як швидко формується ринок і ринкові відносини на селі, і має соціально-економічне значення. Для значної частини сільського населення ведення особистого господарства є засобом виживання. На сучасному етапі формування ринкового середовища на селі великої значимості набувають питання розвитку особистих господарств населення. Їх досліджували провідні вчені економісти-аграрники О. Бугуцький, М. Долішній, Л. Шепотько, Г. Шмельов, В. Юрчишин та інші. А класиком у вивченні проблем особистих господарств селян є О. Чаянов.

Аграрна політика вимагає корінних змін у розвитку сільськогосподарського виробництва, створення нових форм організації праці на селі, що відкриє широкі можливості для підприємницької діяльності сільського населення. Проте питання розвитку особистих господарств населення в умовах перехідної економіки загалом в Україні, так і в окремо взятому регіоні, досліджені на сьогодні ще недостатньо. Особливо потребують поглибленого дослідження напрями розвитку особистих господарств населення як основи створення нових форм господарювання на селі. Все це підтверджує актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової роботи кафедри статистики і аналізу Львівського державного аграрного університету “Аналіз та прогнозування тенденцій соціально-економічного розвитку в умовах багатоукладності аграрної економіки” (номер державної реєстрації 0193U023621).

Мета і завдання дисертаційної роботи. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ, концептуальних підходів до оцінки рівня розвитку особистих господарств населення. Реалізація поставленої мети вимагає вирішення наступних завдань:

- теоретично розглянути суть особистих господарств населення;

- висвітлити методику дослідження розвитку особистих господарств населення;

- проаналізувати тенденції розвитку особистих господарств населення;

- обгрунтувати напрями розвитку особистих господарств населення на перспективу.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом наукового дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти розвитку особистих господарств населення в умовах перехідної економіки.

Об'єктом дослідження є особисті господарства населення Львівської області.

Теоретична і методологічна основа роботи. Теоретичною основою роботи є ідеї та положення, викладені в працях вітчизняних та зарубіжних вчених з досліджуваної тематики. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання. В дисертаційній роботі застосовувались наступні методи: системного аналізу, балансовий, нормативний, групувань, кореляційного аналізу, а також монографічний, графічний, що дозволило одержати науково обгрунтовані й достовірні результати.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, матеріали Держкомстату України, обласного та районних управлінь статистики Львівської області, результати особистого спостереження.

Наукова новизна дослідження. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в системному аналізі і розробці концептуальних проектних положень та рекомендацій щодо розвитку особистих господарств населення в умовах перехідної економіки, а саме:

- обгрунтовано теоретичну суть особистих господарств населення;

- сформовано систему показників оцінки ефективності особистих господарств населення;

- вперше проведена оцінка стійкості особистих господарств населення та їх ринкових реакцій;

- обгрунтовано механізм удосконалення розвитку особистих господарств населення;

- уточнено визначення таких понять, як “особисте підсобне господарство населення” та “особисте господарство населення”;

- запропоновано основні напрями державної підтримки розвитку особистих господарств.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці практичних напрямів розвитку особистих господарств населення з метою розв'язання продовольчої проблеми та підвищення рівня життя сільського населення, формування на селі умов ринкового середовища. Пропозиції можуть бути використані державними законодавчими органами для створення сприятливих законодавчо-правових передумов розвитку особистих господарств населення.

Впровадження результатів дослідження відбувалося шляхом підготовки і передачі державним органам управління пропозицій з питань підвищення ефективності особистих господарств населення та удосконалення механізму їх функціонування.

Особистий внесок здобувача. Особисто автором проаналізовано тенденції розвитку особистих господарств населення, теоретично обгрунтовано суть категорії “особисті господарства населення” та необхідність їх існування в умовах перехідної економіки як засобу до виживання сільських родин; напрями удосконалення розвитку особистих господарств населення на перспективу. Положення, викладені в дисертації, можуть бути використані державними органами всіх рівнів при переході на нові форми господарства.

У наукових статтях, які опубліковані у співавторстві, особистий внесок автора складає 0,2 друк. арк. і полягає в постановці та розробці основних методичних положень і реалізації результатів дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження викладені у звітах кафедри статистики і аналізу Львівського державного аграрного університету, постійно доповідались на наукових конференціях викладачів та аспірантів університету, а також на міжнародній конференції “Сучасна інноваційно-промислова політика України і інвестиційні пріоритети та інфраструктура”, м. Чернівці, 1999 рік.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 5 наукових працях загальним обсягом 1,17 друк. арк., з яких 0,87 друк. арк. належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертації

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження ефективності особистих господарств населення.

1.1. Аграрна реформа та формування багатоукладності в сільському господарстві. 1.2. Соціально-економічна суть особистих господарств. 1.3 Методологічні аспекти дослідження ефективності особистих господарств.

Розділ 2. Тенденції розвитку особистих господарств населення в сучасних умовах.

2.1. Ступінь поширення та розміри особистих господарств населення. 2.2. Обсяги та ефективність виробництва в особистих господарствах населення. 2.3. Аналіз стійкості особистих господарств населення та їх ринкової активності. 2.4. Аналіз доходів і видатків сільських сімей.

Розділ 3. Основні напрями розвитку особистих господарств населення.

3.1. Продовольча безпека і перспективи особистих господарств населення. 3.2. Механізм удосконалення розвитку особистих господарств населення. 3.3. Розвиток підприємництва як напрям формування ринкового середовища в сільській місцевості.

Висновки. Пропозиції. Список використаних джерел. Додатки.

Основний зміст дисертації викладений на 183 сторінках, з них 16 сторінок займає 27 таблиць, 3 сторінки - 3 рисунки. Список бібліографічних джерел налічує 152 найменування на 12 сторінках, 7 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, мету та задачі дослідження, обгрунтовано необхідність його проведення, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження ефективності особистих господарств населення”, - розкриваються суть, методологічні і методичні основи розвитку особистих господарств населення, аграрної реформи та формування багатоукладності в сільському господарстві.

В сучасних умовах в реальному житті неможливо реалізувати стратегію пріоритетного розвитку агропромислового капіталу. Світова господарська практика підтверджує, що таке нагромадження відбувається в першу чергу за рахунок селянства.

Свої втручання у функціонування агропромислового комплексу держава звела лише до інституційних в земельних і майнових відносинах, що в сучасних умовах є недостатнім.

На думку науковців з Інституту аграрної економіки УААН доцільними є такі сільськогосподарські уклади: колективний, державний, фермерський і присадибний. На нашу думку, назва останнього укладу є невдалою, оскільки в сучасних умовах особисті господарства селян перестали бути господарствами присадибного типу, оскільки їхні земельні ділянки розміщені в кількох місцях і лише одна з них безпосередньо прилягає до селянської садиби. Останні два з названих укладів функціонують на базі приватної власності, а колективний поступово переходить у неї.

Зазначимо, що суспільно-економічні уклади - це система виробничих відносин, яка базується на відповідній формі власності на засоби виробництва. Розрізняють формаційні та неформаційні уклади. Формаційні уклади визначають характер соціально-політичного ладу; неформаційні - існують поряд з пануючою формою власності і системою виробничих відносин. Донедавна формаційним укладом у сільському господарстві країни була колгоспно-радгоспна система. В результаті роздержавлення і приватизації вона перестала бути такою, хоча зберегла основні свої риси. Найбільш стійким в сучасних умовах є сімейний сільськогосподарський уклад, який формує спосіб життя селянської сім'ї. Швидкий розвиток цього укладу можна вважати позитивним явищем, оскільки він базується на надмірно розпорошеній, недостатньо сконцентрованій власності, що обмежує його економічні можливості. Про існування в Україні фермерського укладу можна говорити умовно, адже питома вага таких господарств в загальному обсязі виробленої сільськогосподарської продукції не досягла одного відсотка.

Формування багатоукладності в агропромисловому комплексі не є самоціллю. Різні уклади і типи господарств (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи) потрібні для створення конкурентного середовища.

Багатоукладність є характерною рисою перехідних економік. Одні уклади відмирають, інші прискорюють розвиток. В сільському господарстві відбуваються такі ж процеси. Який з укладів стане в кінцевому рахунку формаційним, може показати лише майбутня господарська практика.

У другому розділі - “Тенденції розвитку особистих господарств населення в сучасних умовах” - проведено аналіз поширення та розмірів особистих господарств населення, обсягів та ефективності виробництва в них, стійкості ринкової активності особистих господарств населення, доходів і видатків сільських сімей.

Однією з проблем розвитку особистих господарств в умовах ринкових відносин є техніко-економічне обгрунтування економічної ефективності та доцільності їх функціонування. Проблема ускладнюється недосконалістю та обмеженістю статистичної звітності щодо особистих господарств. Не дивлячись на це, для обгрунтування тенденцій розвитку доцільно б було почати з визначення ступеня їх поширення та розмірів.

Львівська область належить до тих областей, для яких характерна низька землезабезпеченість. Загальна площа сільськогосподарських угідь в усіх категоріях господарств на 1 січня 1997 року становила 1275,8 тис. га, у тому числі 850,6 тис. га ріллі. На одного жителя області припадає 0,46 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 0,31 га ріллі. Особисті селянські господарства є найпоширенішою формою ведення сільського господарства в області, вони використовують 236,6 тис. га сільськогосподарських угідь, їх питома вага в загальній площі сільськогосподарських угідь становить 18,5 відсотка.

Кількість особистих господарств населення в сільській місцевості Львівської області протягом 1991-1997 рр. зросла з 335,7 тис. до 345,0 тис., тобто на 2,8%. Найбільше зросла чисельність цих господарств у приміському Пустомитівському районі - 3,5 тис. Натомість зменшилась вона у Бродівському, Городоцькому, Жидачівському, Золочівському, Кам'янка-Бузькому районах. В середньому на одне особисте господарство на 1 листопада припадало 0,69 га сільськогосподарських угідь, з них 0,58 га ріллі, тоді як землезабезпеченість середньостатистичного сільського жителя області сільськогосподарськими угіддями становила 0,22 га, ріллею - 0,19 га. Показник розораності сільськогосподарських угідь в особистих господарствах населення значно вищий, ніж у колективних сільськогосподарських підприємствах, і становить 84,1%. В середньому в області в одному особистому господарстві утримується 1,5 гол. великої рогатої худоби, в тому числі 0,98 гол. корів, 1,0 гол. свиней, 0,12 гол. овець та кіз, 0,14 гол. коней, 0,79 гол. кролів, 15,8 гол. птиці всіх видів. Середня кількість членів сільської сім'ї - 3,2 чол. Для господарської діяльності вона має відповідні знаряддя праці й господарські приміщення. Ця діяльність базується головним чином на ручній праці всіх дорослих членів сімей і дітей старшого віку.

Особисті господарства населення Львівської області відіграють в економіці сільського господарства значно більшу роль, ніж у середньому в країні. Так склалося історично. В останні роки до природного потягу місцевих селян до самостійного господарювання додалася відповідна політика обласних органів управління.

В умовах колгоспно-радгоспної системи особисті господарства населення завжди відзначалися більшою продуктивністю порівняно з господарствами суспільного сектора. Показники урожайності, продуктивності поголів'я, виробництва продукції на 1 га угідь часто в кілька разів перевищували аналогічні показники громадських господарств. В основі високої продуктивності особистих господарств лежала зацікавленість. Це дало поштовх до пошуку таких форм господарювання в сільському господарстві, в яких селянин поєднував би функції власника, господаря і працівника. Особисте господарство при такому підході є мікромоделлю селянського (фермерського) господарства. Але, аналізуючи тенденції розвитку виробництва в особистих господарствах населення, слід враховувати, що цей розвиток відбувається у вкрай несприятливому економічному середовищі.

Зростання виробництва в особистих господарствах населення на фоні катастрофічного спаду в господарствах громадського сектора призвело до зростання їх питомої ваги у загальному обсязі виробництва. Якщо в 1990 році вартість валової продукції сільського господарства особистих господарств населення відносно аналогічного показника в усіх категоріях господарств становила 45%, то в 1997 році вона зросла до 80%. За цей час питома вага продукції рослинництва збільшилася з 43% до 75%, а продукції тваринництва - з 48% до 85%. Зазначимо, що до продукції особистих господарств було включено також продукцію, вироблену селянськими (фермерськими) господарствами. Але їх питома вага в загальному обсязі виробництва настільки незначна, що не змінює загальної картини. Так, у 1997 році вартість валової продукції сільського господарства селянських (фермерських) господарств становила лише 93 тис. грн., або ж 0,8% продукції усіх категорій господарств. У 1997 році всіма категоріями сільськогосподарських підприємств Львівської області вироблено валової продукції сільського господарства на 1221020 тис. грн. (у порівнянних цінах 1996 року), в тому числі господарствами приватного сектора - на 976521 тис. грн., а господарствами суспільного - на 244499 тис.грн.

У процесі дослідження виділено три групи адміністративних районів області за показником обсягу виробництва валової продукції сільського господарства на один гектар сільськогосподарських угідь в колективних сільськогосподарських підприємствах. До першої групи увійшли райони зі значенням цього показника до 250 грн., до другої - від 251 до 360 грн., до третьої - 361 грн. і більше. У першій групі, в якій виробництво валової продукції сільського господарства у порівнянних цінах 1996 року було найнижчим (157 грн.), найнижчим виявився і аналогічний показник в господарствах приватного сектора (1739 грн.). У другій групі ці показники становили відповідно 317 і 2477 грн. та 446 і 2684 грн. (див. табл.). Таким чином встановлено досить тісний взаємозв'язок продуктивності сільськогосподарського виробництва в суспільному і приватному секторах.

Таблиця - Взаємозв'язок продуктивності угідь в господарствах суспільного і приватного секторів, 1997 р.

Отже, особисті господарства населення є основними виробниками сільськогосподарської продукції у Львівській області. Загалом вони виробляють у чотири рази більше продукції рослинництва і тваринництва, ніж колективні сільськогосподарські підприємства.

Основою стабільного становища підприємства на ринку є його стійкість. Внутрішня стійкість підприємства - це такий стан і динаміка виробництва та реалізації продукції, які забезпечують стабільні результати діяльності.

Основними показниками, які характеризують стійкість особистого підсобного господарства,є коефіцієнти стійкості: за наявністю землі; за запасами праці; за матеріально-грошовими затратами сім'ї; за виробництвом валової продукції та її окремих видів. А для загальної характеристики цієї властивості використовують інтегральний показник.

Жоден з перелічених часткових коефіцієнтів стійкості не повинен бути меншим одиниці, адже це означатиме нестачу певного ресурсу. Стійкий стан економіки особистого господарства можливий лише тоді, коли усі коефіцієнти більші одиниці. Оскільки у Львівській області перший з названих коефіцієнтів менший за одиницю, то менший за одиницю також інтегральний коефіцієнт. Це свідчить про нестійкість особистих господарств.

Середньодушовий сукупний дохід сільських жителів Львівської області в 1997 році становив 1565 грн., або ж 130,17 грн. у місяць. Дохід від ведення особистого господарства становив 1031 грн., трудові доходи - 250 грн., пенсії, стипендії, різного виду допомоги, компенсації - 132 грн., дохід з інших джерел - 152 грн.

Аналіз показує, що сільські сім'ї більшу частину доходу отримують у натуральному вигляді. Дохід від ведення особистого господарства - це, як правило, натуральний дохід Лише незначна його частина набирає грошової форми в результаті реалізації частини продукції на ринку. Основу трудового доходу в сільській місцевості становить оплата праці в колективних сільськогосподарських підприємствах, яка також поступає в розпорядження сімей переважно в натуральній формі. Навіть пенсії в сільських районах нерідко видають продуктами.

Аналіз обороту сільськогосподарських продуктів в особистих господарствах населення показав, що це є в основному натуральне господарство з мінімальним залученням до ринкового процесу. Бюджет цих господарств свідчить про те, що вони здатні забезпечити потреби сімей лише в продуктах харчування. При низькій продуктивності праці, в основному ручному виконанні робіт, вони знижують рівень мобільності сільських трудових ресурсів. Через ці господарства відбувається процес відтворення бідності в сільській місцевості.

Третій розділ - “Основні напрями розвитку особистих господарств” - узагальнюючий етап дослідження, який відображає продовольчу безпеку і перспективи особистих господарств населення, механізм удосконалення їх діяльності та розвиток підприємництва як напрям формування ринкового середовища в сільській місцевості.

Продовольча безпека - це задоволення відповідними ресурсами, потенціалом і гарантіями, здатність держави незалежно від зовнішніх і внутрішніх умов (загроз) задовольнити потреби населення країни в цілому і кожного громадянина зокрема в продуктах харчування в обсягах, кількості та асортименті, необхідних і достатніх для фізичного і соціального розвитку особи, забезпечення здоров'я і розширеного відтворення населення.

Ні в одній з країн світу сільське господарство не досягло високої продуктивності без державної підтримки. Ця підтримка спрямовується конкретним господарським одиницям. В нашій країні навіть при наявності відповідних коштів важко знайти ті господарські одиниці, які б ефективно використали виділені ресурси. Особливо це стосується західних областей, зокрема Львівської. Колишні колгоспи і радгоспи неспроможні ефективно використовувати ресурси через розмитість власності. Особисті господарства для цього надто дрібні, фермерські - малопоширені. Очевидно, що держава повинна стимулювати об'єднання селян-власників особистих господарств.

Таким чином, особисті господарства населення здатні забезпечити продовольчу безпеку лише на сімейному рівні. Але на регіональному рівні вони виявляються для цього неспроможними, не говорячи вже про національний рівень. Тому необхідно формувати в країні більш сприятливу аграрну структуру.

Рівень реальних доходів сільського населення зменшився за досліджуваний період приблизно в 10 разів, а це обумовлено не лише ситуацією з оплати праці та пенсій, але й істотним зменшенням надходжень з так званих суспільних фондів споживання, диспаритетом цін, припиненням пільгового кредитування сільськогосподарських підприємств, значною втратою трудових заощаджень сільських жителів.

В умовах перехідної економіки особисті господарства населення стали основною сферою діяльності та джерелом доходів сільських сімей. Підтвердженням цього є те, що особисті господарства населення перетворилися в найважливішу складову бюджету. Агропромисловий комплекс вимагає формування кількісно та якісно нових організаційних форм виробництва, основою для створення яких можуть бути особисті підсобні господарства населення.

В сільській місцевості Львівщини проживає близько 40% всього населення області. Особисті господарства відносяться до приватного сектора економіки. Основою їх високої ефективності є життєва необхідність. Вони є найбільш масовою та гнучкою формою господарювання. Значну роль у формуванні ринкового середовища на селі відіграє приватний сектор у формі особистих господарств населення з подальшим їх об'єднанням в кооперативи, створенням на їх основі малих підприємств та фермерських господарств (див. рис.).

Процес трансформації особистих господарств населення повинен проводитись виважено, з огляду на його учасників. Це, на нашу думку, допоможе вирішити такі завдання:

- розв'язання продовольчої проблеми і проблеми безробітних;

- забезпечення сільського населення грошовою готівкою;

- підвищення рівня товарності сільськогосподарської продукції;

- зміцнення приватного сектора економіки на селі;

- забезпечення населення екологічно чистою продукцією.

Вважаємо, що регіональна державна політика щодо розвитку підприємництва на селі повинна враховувати вплив цілого ряду чинників: територіальних, демографічних, соціальних.

Рис. Трансформація особистих господарств населення

При переході до ринкових відносин велике значення має кредитування особистих господарств населення, особливо надання пільгових кредитів. Це дозволить зміцнити стартові основи нових агроформувань на базі особистих господарств населення і дозволить підтримати розвиток сфери малого бізнесу у сільській місцевості.

висновки

У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження розвитку особистих господарств населення, що дозволило зробити наступні висновки:

1. Поглиблення економічної кризи в сільському господарстві, банкрутство значної кількості сільськогосподарських підприємств, хронічні невиплати заробітної плати та пенсій, загострення продовольчої проблеми - всі ці причини відновили потребу у веденні особистого господарства, головною метою яких є забезпечення селянина і членів його сім'ї продуктами харчування та підвищення рівня життя.

2. Згортання сільськогосподарського виробництва на селі, значне погіршення більшості соціально-економічних показників є наслідком економічної кризи. Продовжує знижуватися загальний обсяг валової продукції сільськогосподарського виробництва. Якщо в середньому за 1991-1995 роки вироблялось валової продукції 1551,7 млн.грн., то в 1997 році - 1221,0 млн.грн., обсяг реалізації платних послуг в сільській місцевості в 1997 році проти 1991 року зменшився. Все це стало причиною повернення сільських жителів до ведення особистого господарства -- трудомісткого та дрібнотоварного.

Сьогодні розвиток особистих господарств населення можна розглядати по-різному. Але в силу згортання сільськогосподарського виробництва на селі (банкрутства значної кількості сільськогосподарських підприємств), вони є засобом до виживання, способом забезпечення селян і членів їх сімей продуктами харчування.

3. Особисті господарства населення - одна з найпоширеніших форм організації праці на селі. Сукупний дохід середньостатистичної сільської сім'ї в 1997 році становив 5353 грн., а основну частину його отримано від ведення особистого господарства - 3625 грн. Тому в умовах перехідної економіки доцільно розглядати ефективність їх розвитку, а не трактувати як крок назад.

4. В структурі валової продукції сільського господарства у Львівській області валова продукція особистих господарств населення складає 80%, що підтверджує перспективу розвитку приватного сектора економіки. Тому розвиток особистих господарств населення вимагає державної підтримки. Доцільним буде на період перехідної економіки прийняти Закон України “Про особисте господарство населення”. Це дасть змогу законодавчо вирішити питання трудової діяльності зайнятих в особистих господарствах населення з метою їх пенсійного та соціального забезпечення.

5. Основним чинником збільшення валових зборів сільськогосподарських культур в умовах інтенсифікації є збільшення урожайності, а в тваринництві - підвищення продуктивності тварин. При збільшенні земельних ділянок особисті господарства нарощують виробництво продукції в основному за рахунок екстенсивних факторів.

6. Нечисленний склад сільської сім'ї, депопуляція сільського населення, ріст показника демографічного навантаження на селі є підтвердженням того, що екстенсивні методи зростання обсягів виробництва продукції в особистих господарствах населення практично вичерпані. В найближчій перспективі, очевидно, не відбудеться значного розширення земельних угідь та кількості поголів'я тварин в особистому користуванні селян. Якщо економічна ситуація вимагатиме нарощування виробництва, то основним, єдиним шляхом його росту є інтенсифікація.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес збільшення обсягу виробництва та якості продукції рослинництва і тваринництва на основі додаткового застосування нової техніки, сучасних технологій, більш досконалих форм організації праці та виробництва.

7. Творча зацікавленість селян до праці не породжується сама по собі, а формується умовами проживання в сільській місцевості. Виробничі відносини розвиваються в напрямі від ідеологічних до організаційно-економічних, тому особисті господарства населення є основою для організації більш досконалих організаційних агроформувань, зокрема фермерських господарств, малих підприємств, кооперативів.

8. Процес трансформації особистих господарств буде успішним, коли для розвитку нових агроформувань матимемо необхідні умови: спрощення процедури створення нових форм господарювання; високий ступінь незалежності товаровиробників; скорочення видів платежів у бюджет та їх відсоткових ставок.

9. Розвиток нових агроформувань на основі особистих господарств населення сприятиме: розв'язанню продовольчої проблеми; підвищенню рівня товарності сільськогосподарської продукції; зміцненню приватного сектора економіки на селі; забезпеченню населення екологічно чистою продукцією.

пропозиції

У соціально-економічному розвитку сіл велику роль відіграють малі підприємства, в яких існує пряма залежність між формою власності та формою підприємництва. Необхідно, щоб власником малого підприємства, створеного на основі особистого господарства, була сім'я або одна особа, які володіють високим ступенем незалежності в своїй виробничій діяльності. Перспектива малих підприємств - це розвиток сфери малого бізнесу на селі. Головним мотивом розвитку виступає жорстка залежність від кінцевого результату.

2. Фермерські господарства - вища форма розвитку особистих господарств населення, форма вільного підприємництва на селі. Формування в сільській місцевості ринкових умов вимагає врахування організаційних, фінансово-економічних, соціальних, суспільно-політичних, особистих інтересів людей. При створенні фермерських господарств у досліджуваному регіоні доцільно враховувати: досвід їх розвитку у високорозвинутих країнах Заходу; регіональні особливості.

3. Важливим напрямом подолання економічної кризи в сільському господарстві є відродження сільськогосподарської кооперації. Неоднорідність кооперативного руху дозволяє йому проникнути в різні сфери сільськогосподарського виробництва. Розвиток кооперації повинен відбуватися в напрямі створення різного роду кооперативів зі зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції та агросервісного обслуговування.

4. З метою підвищення економічної ефективності особистих господарств населення вважаємо за необхідне:

- прийняти Закон України “Про особисте господарство населення”;

- законодавчо вирішити питання трудової діяльності зайнятих в особистих господарствах населення з метою їх пенсійного та соціального забезпечення;

- надати можливість власникам особистих господарств одержувати (під заставу майна) мікрокредити в розмірі від 1000 до 3000 умовних грошових одиниць з відстрочкою сплати три місяці.

село продовольчий життя господарство

З теми дисертації опубліковано роботи

1. Прокопишак К.В., Ярема Б.П., Кушнір Л.А. Основні напрями державної соціальної політики // Сучасна інноваційно-промислова політика України: Інвестиційні пріоритети та інфраструктура: Тези Х міжн. наук.-практ. конф. - Т. ІІІ. - Чернівці, 1999. - С. 35-37. - 0,30 друк.арк., в тому числі автора - 0,10 друк. арк.

2. Кушнір Л. Матеріально-економічне становище сільського населення // Вісник Львівського держ. агроуніверситету: Економіка АПК. - 1999. - № 5. С. 184-185. - 0,12 друк.арк.

3. Кушнір Л. А. Роль особистих підсобних господарств сільського населення в перехідний період // Аграрна наука - селу: наук. зб.Подільської держ. агротехнічної академії. - 1999. - Вип.7, Т.2. - С. 62-64. - 0,18 друк.арк.

4. Біттер О., Кушнір Л. Соціально-економічна суть особистих господарств населення // Вісник Львівського держ. агроуніверситету: Економіка АПК. - 1999. - № 5. - С. 199-202. - 0,20 друк.-арк., в тому числі автора - 0,10 друк. арк.

5. Кушнір Л.А. Розвиток особистих господарств населеня в умовах перехідної економіки //Вісник Львівського держ. агроуніверситету: Економіка АПК. - 1999. - № 6. - С. 69-74. - 0,37 друк. арк.

АНОТАЦІЇ

Кушнір Л. А. Розвиток особистих господарств населення в умовах перехідної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. Львівський державний аграрний університет, Львівська область, Жовківский район, м. Дубляни, 1999 .

Викладені результати дослідження проблем розвитку особистих господарств населення в умовах перехідної економіки. Розглядаються питання вирішення продовольчої проблеми і підвищення рівня життя сільського населення, формування на селі ринкового середовища шляхом створення малих підприємств, фермерських господарств, кооперативів. Намічені концептуальні підходи сприяння розвитку нових форм господарювання на селі.

Ключові слова: особисті господарства населення, перехідна економіка, нові форми господарювання, економічна криза.

Кушнир Л.А. Развитие личных хозяйств населения в условиях переходной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - Экономика сельского хозяйства и АПК. Львовский государственный аграрный университет, Львовская область, Жовковский район, г.Дубляны, 1999.

Изложены результаты исследования проблем развития личных хозяйств населения в условиях переходной экономики.

Важной составной аграрной реформы является формирование различных форм хозяйствования в сельской местности, то есть многоукладной экономики. Смысл его (формирования) состоит в создании организационных форм, которые могли бы эффективно функционировать в условиях перехода к рынку, были бы способны заполнить рынок продукцией, которая отвечает запросам потребителей. На практике этот процесс выражается в формировании различных организационных форм агропромышленного производства. Новые аграрные формирования отличаются между собой характером производственных отношений, размерами, производственным направлением, материально-технической базой.

Уровень реальных доходов сельского населения уменьшился за исследуемый период приблизительно в 10 раз. Это обусловлено не только ситуацией с оплатой труда и выплатой пенсий, но и существенным снижением поступлений с так называемых общественных фондов потребления, нарушением паритета цен, приостановкой кредитования сельскохозяйственных предприятий, значительной потерей денежных сбережений сельских жителей.

В условиях переходной экономики личные хозяйства населения стали основной сферой деятельности, а также источником доходов сельских семей. они вынужденно приобретают все большее социально-экономическое значение.

Вместо колхозов и совхозов на селе формируются новые типы предприятий различных форм собственности. Но вопрос заключается не в форме и внешних признаках этих формирований, а в их содержании.

В сельской местности Львовщины проживает около 40% всего населения области. Оно ведет личное хозяйство, которое относится к частному сектору экономики. Основой высокой эффективности хозяйствования стала жизненная необходимость. Личные хозяйства населения являются наиболее массовой и гибкой формой хозяйствования на селе. Организовывая личное хозяйство, сельские жители подчеркивают свое приспосабливание к сложным экономическим условиям. Большинство личных хозяйств удовлетворяет потребности сельских семей в продуктах питания.

Стабилизация показателя среднего размера личных подсобных хозяйств населения свидетельствует о том, что резервы их развития постепенно уменьшаются. Поэтому на данном этапе развития сельских селений, формирования в них основ рыночной экономики целесообразно значительное внимание уделить созданию новых организационных форм хозяйствования. Это в основном новые организационные структуры по производству и переработке сельскохозяйственной продукции. Значительную роль в формировании рыночной среды на селе играет частный сектор в форме личных хозяйств населения. с дальнейшим их объединением в кооперативы, созданием на их основе малых предприятий и фермерских хозяйств.

Намечены концептуальные подходы, способствующие развитию новых форм хозяйствования на селе.

Ключевые слова: личные хозяйства населения, переходная экономика, новые формы хозяйствования, экономический кризис, микрокредиты.

KYSHNYR L.A. Development of the population's private farms in conditions of economy transition. - Manuscript.

The thesis for a competition a degree of candidate in economics on speciality 08.07.02. Economics of Agriculture and Agro-Industrial Complex Lviv State Agrarian University, Lviv province Zhovkivsky region, the town of Dublyany, 1999.

The results of studying the problem of development the population's private farms in conditions of economy transition are presented here. The questions of solving the food problem and increasing the living standards of rural population are considered, as well as those concerning the formation of market environment in the countryside by means of establishment small enterprises farms and cooperatives.

Conceptual approaches of giving the help to the development of new forms in the countryside farming are outlined too.

Key words: the population's private farms, economy in transition, new forms in farming, economic crisis.

Размещено на Allbest.ur