Валовий дохід торгівлі: джерела формування, напрямки використання та проблеми оптимізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валовий дохід торгівлі: джерела формування, напрямки використання та проблеми оптимізації

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах ринкового трансформування економіки України питання розбудови підприємництва стоїть досить гостро. Розвиток національного ринку споживчих товарів стає пріоритетним напрямком економічної політики на даному етапі. Вітчизняне підприємництво в цій сфері, особливо мале і середнє - це одна з опор виходу з економічної кризи, створення гідних умов життя людей і забезпечення соціально - політичної стабільності країни. Дорожнеча залучення фінансових коштів ззовні та їх нестача поставили перед кожним суб'єктом ринку проблему пошуків внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення розвитку.

В умовах погіршення результативних показників господарської діяльності торговельних підприємств виникла потреба розробки стратегічних орієнтирів в забезпеченні виходу з кризи, стабілізації і розвитку торгівлі. Головним серед них є оптимізація валового доходу на основі його достатності для сплати податків і обов^, язкових зборів, відшкодування витрат обігу і створення фонду саморозвитку. Така оптимізація вимагає обґрунтування ефективної структури джерел формування і напрямків використання доходу з виділенням тієї частки, яка необхідна для капіталізації прибутку. На перший план виходить проблема відшкодування не лише витрат, але й формування коштів саморозвитку.

У вітчизняній економічній літературі проблеми оптимізації доходів торговельних підприємств не знайшли достатнього висвітлення, а зарубіжний досвід потребує ґрунтовної адаптації до умов господарювання в Україні. Тому розробка стратегії і механізму оптимізації доходів торговельних підприємств є досить актуальною як для економічної науки, так і для практики господарювання. Вона допоможе підприємцям краще орієнтуватися в умовах невизначеності, буде слугувати теоретичною та методичною основою визначення чинників та обсягів торговельної діяльності з метою забезпечення не тільки виживання та стабілізації, але й розвитку суб^, єктів господарювання.

Актуальність проблеми валового доходу торгівлі, недостатнє її дослідження і висвітлення в економічній літературі, теоретичне і практичне значення для утвердження ринкових відносин зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її цільову спрямованість і структуру.

Зв^, язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з Концепцією розвитку внутрішньої торгівлі України, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. №1449, і відповідно до плану науково - дослідних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі за такими темами: Г - 97 - 2 «Методичне забезпечення нових навчальних дисциплін учбового плану за спеціальністю 7050107 «Економіка підприємств», Г - 98 - 3 «Розробка автоматизованого робочого місця (АРМ) економіста», а також госпдоговірної теми 685/99 «Розробка функціональних обов'язків служб ЗАТ «Донецький центральний універмаг» і обґрунтування ефективних обсягів реалізації товару» (договір з ЗАТ «Донецький центральний універмаг» від 19 січня 1999 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка науково - методичних і практичних рекомендацій щодо обґрунтування стратегії валового доходу на основі оптимізації. Для досягнення мети в дисертації поставлено такі задачі:

розкрити процес адаптації поняття «валовий дохід» торгівлі до ринкових перетворень і запропонувати визначення торговельного доходу;

виявити зміни в механізмі формування і розподілу валового доходу торговельних підприємств в ринковій економіці;

оцінити рівень достатності торговельного доходу для забезпечення умов розвитку і фінансового зміцнення підприємств;

розробити методику рейтингової оцінки діяльності торговельних підприємств на основі валового доходу;

опрацювати систему моніторингу валового доходу як основу стратегічного планування;

обґрунтувати принципи і методику розробки стратегії і політики формування, розподілу та використання валового доходу в торгівлі;

виробити маркетингові і логістичні підходи до оптимізації торговельних надбавок.

Об'єктом дослідження є підприємства роздрібної торгівлі різних форм власності, організаційно - правових видів і обсягів діяльності.

Предметом дослідження стали економічні відносини з приводу формування, розподілу та використання валового доходу підприємств.

Методологія і методи дослідження, джерела інформації. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод, системний підхід, основні положення теорії економічного аналізу та прогнозування. В дисертації здійснено критичний аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, законодавчих актів і нормативних документів з питань валового доходу. Практичною базою дослідження стали дані Державного комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики, матеріали обстежених підприємств Донецької області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в таких теоретичних, методологічних і методичних розробках:

уточнено сутність, роль і практичну значимість валового доходу торгівлі в умовах ринкових перетворень;

вперше пропонується два підходи до визначення валового і торговельного доходів: загальноекономічний і галузевий;

удосконалено механізм проведення моніторингу валового доходу як передумови розробки стратегії;

дістало подальший розвиток обгрунтування рекомендацій щодо оцінки достатності торговельного доходу для забезпечення саморозвитку підприємництва;

розроблено механізм обгрунтування стратегій валового доходу;

доповнено систему оптимізації торговельних надбавок логістичними і маркетинговими методами.

Практичне значення одержаних результатів. Розробка механізму обгрунтування стратегії торговельного доходу доведена в дисертації до методики, придатної для використання в практиці господарювання. Ця методика спрямована на забезпечення розвитку торгівлі за рахунок власного доходу. Вона містить алгоритми оптимізації доходу на основі цільового прибутку. При відповідних уточненнях ці алгоритми можуть застосовуватись в будь - яких підприємницьких структурах України. Теоретичні розробки та практичні рекомендації дисертаційної роботи впроваджено в діяльність торговельних підприємств України. За договором з ЗАТ «Донецький центральний універмаг» розроблено методику оптимізації торговельного доходу і впроваджено в практику.

Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, висновки та рекомендації, які викладено в дисертації і виносяться на захист, одержані автором самостійно на основі всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного спадку та практичного досвіду з широким залученням статистичних матеріалів макро- і мікрорівня, а також шляхом експериментального проведення моніторингу формування та використання валового доходу торговельних підприємств різних форм власності, видів і обсягів діяльності.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та рекомендації, що містяться в дисертації, доповідались і схвалені на наукових конференціях за підсумками наукової роботи професорсько - викладацького складу Донецького державного університету економіки і торгівлі (1996-1999 років); на Міжнародному науково - практичному семінарі «Международная логистика и маркетинг в странах с переходной экономикой» (Донецьк, 1996); на науково - практичній конференції «Дослідження ринку товарів і послуг» (Полтавський кооперативний інститут, 1998); на науковій конференції професорсько - викладацького складу Київського державного торговельно - економічного університету (Київ, 1999).

Розроблені в дисертації рекомендації апробовані торговельними підприємствами, запроваджені або прийняті до впровадження в практику. Результати апробації підтверджені довідками. Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі ДонДУЕТ при викладанні курсів економіки і фінансів підприємства, ціноутворення, фінансового менеджменту, основ підприємництва, економічної стратегії підприємництва тощо.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових робіт, 6 із них підготовлено самостійно. Особисто автору належить 1,89 др. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів і висновків загальним обсягом основного тексту 168 машинописних сторінок, а також містить 22 таблиці і 17 рисунків обсягом 37 сторінок, 14 додатків обсягом 29 сторінок та список використаних джерел 105 найменувань.

Основний зміст дисертації

валовий дохід торгівельний надбавка

У першому розділі «Сутність, роль, механізм формування і система розподілу валового доходу в торгівлі» досліджено трансформацію поняття «валовий дохід» на сучасному етапі ринкових перетворень, виявлено вплив лібералізації цін на формування торговельних надбавок, розкрито роль торговельного доходу в забезпеченні виходу з економічної кризи і створенні умов для пожвавлення та розвитку торгівлі.

Незважаючи на велику кількість праць вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячених валовому доходу торгівлі, теоретичні розробки його сутності та адаптації до ринкових умов господарювання не знайшли поки що достатнього висвітлення. Існуючі визначення валового доходу потребують коригування і уточнень з метою інтеграції в світовий економіко - понятійний апарат. Вивчення цих проблем дозволило виділити два принципово нові підходи до визначення валового і торговельного доходу. Йдеться про розгляд показників валового доходу в загальноекономічному і суто галузевому значенні. В загальноекономічному розумінні валовий дохід являє собою результативний показник фінансово - господарської діяльності, придатний для будь - якої сфери підприємництва. Він охоплює доходи від усіх видів діяльності. В галузевому значенні валовий дохід торгівлі розглядається в дисертації як специфічний показник, що характеризується виручкою від реалізації торговельних послуг і доходами від інших операцій. Він менший обсягу валового доходу в загальноекономічному вимірі на суму купівельної вартості реалізованих товарів.

Вивчення сутності та ролі валового доходу дозволяє відзначити, що до нього існує макро- і мікроекономічний інтерес. Макрорівень цього інтересу пов^, язаний з бажанням держави і регіонів одержати від суб^, єктів підприємництва якнайбільшу частку їх доходів у вигляді податків, зборів і обов^, язкових платежів, а мікрорівень - з зацікавленістю самих суб^, єктів підприємництва, їх трудових колективів та інвесторів в одержанні максимального доходу. Валовий дохід розглядається в дисертації і як результат фінансово - господарської діяльності, який виступає засобом досягнення мети підприємництва та джерелом виконання зовнішніх і внутрішніх зобов^, язань підприємства. Дохід торговельних підприємств від основної діяльності також розглядається в загальноекономічному значенні як товарообіг і в галузевому - як торговельний дохід.

В нормативній документації України про облік торговельний дохід визначається як сума реалізованих торговельних надбавок без податку на додану вартість. Тому і в дисертації він розглядається як виручка від реалізації торговельних послуг, а торговельна надбавка - як ціна таких послуг.

Дослідження показало: лібералізація цін, з якої розпочалися ринкові перетворення економіки України, змінила систему формування торговельного доходу. Централізоване визначення торговельних знижок трансформувалося в ринкове формування торговельних надбавок на переважну більшість товарів. Державне регулювання торговельних надбавок збереглося на обмежений перелік товарів великої соціальної ваги та на товари монопольних утворень. За умов ринкових перетворень торговельні надбавки майже на 70% товарів втратили властивість конституюючих елементів цін. Вони стали похідними від двох вільних цін (роздрібних та оптових) і визначаються як різниця між ними. Торговельні надбавки, що регулюються державними органами ціноутворення, зберігають своє конституююче значення, бо встановлюються у відсотках до купівельних цін і прямо впливають на рівень роздрібних цін.

Оскільки торговельні надбавки є своєрідними цінами на послуги, повязані з доведенням товарів від постачальників до споживачів, то разом зі споживною вартістю товару, його місцем на ринку (ринковою нішею), способом доставки та реалізації вони створюють «маркетингову суміш». Комплекс торговельних послуг і їх якість проявляється в грошовому виразі через торговельну надбавку, рівень якої визначається маркетингом. В той же час торговельна надбавка використовується як інструмент маркетингового управління формуванням валового доходу і фінансових ресурсів торговельних підприємств. Крім того, торговельна надбавка є обєктом менеджменту, його інструментом і показником логістики. Як інструмент менеджменту торговельна надбавка виконує функції обліку, стимулювання, розподілу та балансування, а в комерційній логістиці вона є інструментом управління товарними потоками і виступає складовою фінансового потоку.

Таким чином, проблеми адаптації валового доходу торгівлі до ринкових умов повязані з маркетингом, менеджментом і логістикою. В дисертації робиться наголос і на тому, що ринковий механізм формування та розподілу валового доходу прогресує і знаходить втілення в економічному законодавстві України. Як загальний підсумок зазначається: діючий механізм формування і розподілу валового доходу підприємницьких структур є наслідком ринкового трансформування економіки країни і нової системи оподаткування доходів і прибутків підприємств.

Результати теоретичних досліджень валового доходу забезпечили методологічну основу аналізу та обгрунтування стратегії і механізму оптимізації валових доходів торговельних підприємств.

У другому розділі «Стратегічний аналіз валових доходів суб^, єктів торговельної діяльності» визначено головні підходи до їх аналізу та оцінки достатності, обґрунтовано напрямки аналізу як передумову розробки стратегій.

Процес стратегічного аналізу проводився в два етапи. На першому використано традиційні методи оцінки практики формування, розподілу та використання валового доходу в роздрібній торгівлі Донецької області та в трьох групах відібраних для експериментального дослідження підприємств різних видів та обсягів діяльності. На другому етапі застосовано прогресивний метод, заснований на аналізі системи «взаємозв `язок витрат, обсягу реалізації і прибутку». Він дозволив оцінити рівень достатності торговельного доходу не тільки для виходу з кризи, але й для забезпечення розвитку, а також обґрунтувати метод стратегічного планування доходів підприємств на основі цільового прибутку і визначити послідовність заходів щодо забезпечення виконання стратегічних завдань. Особлива увага приділена оцінці базових стратегій, визначенню рівня привабливості та запасу фінансової міцності підприємств.

Ринкова трансформація економіки торгівлі на засадах приватизації власності, лібералізації цін та змін в системі оподаткування доходів і прибутків підприємств вплинула, як показав аналіз, на механізм формування, розподілу та використання валового доходу. Розвиток підприємництва тепер ґрунтується на одержанні доходу, достатнього не тільки для відшкодування витрат і сплати податків, але й для забезпечення прибутку, необхідного для інвестування розвитку. Однак на практиці виявлено тенденцію скорочення валового доходу роздрібної торгівлі. В 1997 році майже 70% досліджених підприємств скоротили доходи, що спричинило зростання збитковості. Якщо в 1996 році серед зареєстрованих торговельних підприємств Донецької області збитковими були 40%, у 1997 році - 44%, то в 1998 році їх налічувалось біля 50%. Особливо прикро, що на більшості підприємств збитковою стала саме торговельна діяльність. Наприклад, 75% досліджених підприємств в 1997 році мали збитки від основної діяльності, причому, 50% з них (найперше великі) покривали ці збитки і одержували прибутки за рахунок доходів від позареалізаційних операцій.

Як показали розрахунки, валовий дохід роздрібної торгівлі Донецької області в галузевому значенні за 1997 рік становив лише 22,8% від валового доходу в загальноекономічному розумінні. Характерним для 1995-1997 років було падіння рівня торговельних надбавок при реалізації товарів підприємствами з великим і середнім обсягом діяльності. Малі підприємства зберігали стабільність цього показника. Виявлено: на низьку рентабельність і збитковість торговельної діяльності вплинули перш за все чинники макроекономічного рівня - це падіння обсягів вітчизняного виробництва і платоспроможного попиту населення, несприятлива для споживчого ринку структура промислового виробництва, яка дісталась Україні в спадок від економіки колишнього СРСР і збереглась до цього часу, а також бурхливе зростання кількості підприємств і обсягів діяльності неформального та нелегального ринків. Тільки неформальний ринок поглинув у 1998 році 26,7% платоспроможного попиту населення країни. Виділяється в роботі і такий негативний чинник зовнішнього характеру, як непомірний тягар державної фіскальної політики. Розраховано, що на податкові платежі та обов'язкові збори використовується до 30% товарообігу, і вони в 5-7 разів перевищують прибуток, який залишається в розпорядженні торговельних підприємств.

Досліджено в дисертації й негативні чинники підприємницького походження. Серед них виділено такі: невміння підприємців організованої торгівлі вести конкурентну боротьбу зі стихійним ринком, малу ефективність і навіть відсутність маркетингової діяльності, ігнорування, а інколи неспроможність розробити стратегію саморозвитку тощо. Такі недоліки в досліджених підприємствах призвели до скорочення торговельного доходу в 1997 році порівняно з 1996 роком на 22,4%. До того ж скорочення торговельного доходу супроводжувалось ростом витратоємності товарообігу і, як наслідок, згортання торговельної діяльності і розширення позареалізаційних операцій особливо там, де для цього були умови. Тому великі підприємства всупереч головній місії - торговельній діяльності віддають перевагу ефективнішому джерелу валового доходу - орендній платі, створюючи умови для конкурентів на своїх же торговельних площах.

Порівняння результатів проведеного дослідження системи формування валового доходу різних груп підприємств з даними торгівлі Донецької області дозволяє відзначити, що серед джерел формування валового доходу малих і середніх підприємств, як і загалом торгівлі області, домінує торговельний дохід. В структурі валового доходу великих підприємств, починаючи з 1996 року, значення торговельного доходу стрімко падає, його місце займає дохід від позареалізаційних операцій, головне місце в якому посідає дохід від здачі в оренду торговельних і складських приміщень. Інші неторговельні джерела доходів відсутні або мають символічне значення.

Найбільше значення торговельного доходу спостерігається в групі малих підприємств, бо вони, не маючи матеріальних можливостей для виконання позареалізаційних операцій, краще оволоділи ринковим механізмом формування товарного асортименту, цін і торговельних надбавок, завдяки чому одержують більш високий рівень торговельного доходу, ніж крупні та середні підприємства.

Перед крупними підприємствами постає питання: яку частку наявних торговельних, складських площ та іншого майна залишати у своєму розпорядженні, а яку здавати в оренду? І якщо власний бізнес менш ефективний, ніж здача в оренду, то, природно, перевага надається останній.

З метою визначення спроможності підприємств розвивати торговельну діяльність за рахунок одержаного від неї доходу в дисертації проведено факторний аналіз, який дозволив виявити негативний вплив падіння фізичних обсягів товарообігу і рівня торговельних надбавок на формування торговельного доходу, що призвело до скорочення його обсягів у 75% досліджених підприємств. І тільки кожне четверте підприємство забезпечувало зростання торговельного доходу за рахунок реалізації товарів і торговельних надбавок.

Застосування системи аналізу взаємозв'язку витрат, обсягів реалізації та прибутку дозволило визначити критичні обсяги торговельного доходу і обчислити показники запасу фінансової міцності підприємств. Такий аналіз проводився з використанням запропонованих в дисертації алгоритмів з урахуванням особливостей торговельної галузі та чинного законодавства про оподаткування доходів підприємств. Головним серед них є алгоритм обчислення критичного обсягу торговельного доходу, що має такий вигляд:

де ТД _кр - торговельний дохід критичного рівня без податку на додану вартість;

ПВ - сума умовно - постійних витрат⁾;

ЧЗВО _У ТД - частка умовно - змінних витрат обігу у торговельному доході без податку на додану вартість.

Аналіз динаміки критичних рівнів торговельного доходу показав, що кількість підприємств, які забезпечували самоокупність торговельної діяльності в 1997 році, скоротилась порівняно з 1995 роком в 2,5 рази. Такий стан пояснюється зростанням витрат обігу, особливо постійних, і відсутністю відповідного підвищення торговельних надбавок. Підвищення критичних обсягів торговельного доходу призвело до того, що в 1996 році появилась, а в 1997 році закріпилась негативна тенденція в змінах рівня запасу фінансової міцності підприємств. За даними дослідження, цей рівень у 1997 році впав до 15,5% проти 44,2% у 1995 році. Починаючи з 1996 року, 37,5% підприємств мають негативне значення запасу фінансової міцності, що означає: ці підприємства не мають доходів навіть для забезпечення самоокупності торговельної діяльності.

Показники валового доходу використано в роботі при рейтинговій оцінці привабливості підприємств для інвесторів. Виявлено, що найвище місце за рейтингом займають малі підприємства. Характерним для них є значне покращення якісної оцінки доходу.

Результати аналізу стали передумовою обгрунтування стратегічних орієнтирів, спрямованих на вихід з кризи, стабілізацію та розвиток торгівлі.

У третьому розділі дисертації «Розробка стратегії і механізму оптимізації валових доходів в торгівлі» на основі теоретичних розробок і аналізу визначено стратегічні етапи забезпечення перелому негативних тенденцій в формуванні, розподілі та використанні валового доходу роздрібної торгівлі.

Метою розробки такої стратегії стало визначення на перспективу оптимального рівня і обсягів валового доходу, обґрунтування ефективної структури йогo формування та розподілу з виділенням тієї частки, яка забезпечить розвиток торгівлі. Стратегія при цьому виступає у формі розімкнутого кола, завершальний етап якого - використання валового доходу, вимагає виходу на більш високий рівень його формування, що базується на досягненнях передового досвіду.

Оскільки з осені 1998 року знов виникли перешкоди на шляху розвитку економіки країни, викликані фінансовою кризою в світі і особливо в Росії, пошуки шляхів виходу з кризи неможливі без розробки програми оптимальних заходів формування і використання валового доходу на рівні кожного суб'єкта підприємницької діяльності. Оптимізація валового доходу охоплює обґрунтування системи довгострокових цільових завдань, спрямованих на одержання таких обсягів доходу, яких буде вистачати для сплати податків, відшкодування витрат обігу та інших затрат, а також одержання прибутку, достатнього для винагороди працівників, власників капіталу та забезпечення саморозвитку підприємств.

Запропонована в дисертації методика обґрунтування стратегії валового доходу передбачає визначення базової стратегії торговельної діяльності підприємства на основі досягнутого рівня рентабельності та запасу фінансової міцності за 2 - 3 попередні роки. В кризовій економіці пропонується виділяти такі базові стратегії: виживання, стабілізація і розвиток.

Стратегію виживання слід використовувати при оптимізації торговельного доходу хронічно збиткових підприємств. Вона розглядається в методиці як вимушена. З неї підприємство повинно якнайшвидше вийти, ефективно використовуючи економічні, маркетингові, логістичні та управлінські заходи, для чого в дисертації пропонується оптимізаційна модель. В умовах коливань результативності торговельної діяльності від збитковості до рентабельності і навпаки базовою стратегію оптимізації торговельного доходу повинна стати стабілізація. Стадія стабілізації може тривати довше, ніж виживання. Вона вимагає таких обсягів торговельного доходу, які забезпечать рівень рентабельності і запасу фінансової міцності не нижче досягнутого в попередні періоди. Стратегія розвитку стосується підприємств зі стійкою рентабельністю і високим запасом фінансової міцності. Вона є наступальною і вимагає такого обсягу доходу, який забезпечить одержання прибутку, достатнього для реінвестування.

Оцінка достатності торговельного доходу для забезпечення запасу фінансової міцності на прикладі досліджених підприємств дозволила визначити базові стратегії їх діяльності, що стало першим кроком до обґрунтування методики оптимізації торговельного доходу. Виявилось, що чверть підприємств вимушена застосовувати стратегію виживання, 37,5% можуть забезпечити стабілізацію і стільки ж - розвиток. Відповідно до цього політика формування та використання торговельного доходу повинна мати різне спрямування. Виживання вимагає позбавлення збитковості, стабілізація - забезпечення стійкого рівня рентабельності не нижче досягнутого в попередні періоди, а розвиток - сприяння зростанню обсягів прибутку для інвестування саморозвитку. Обґрунтування стратегії розвитку повинно розпочинатися з пожвавлення, яке визначається стратегією стабілізації, внутрішніми накопиченнями та залученням інвестицій ззовні. Обґрунтування стратегій вимагає моніторингових досліджень, які в торгівлі поки що відсутні. Тому в дисертації пропонується запровадити моніторинг валового доходу як механізм спостереження, аналізу і підготовки інформації для коригування діючих стратегій або обґрунтування нових. Визначення базових стратегій на основі експериментально проведеного моніторингу торговельних підприємств дозволило розробити зміст та головні етапи стратегічного планування їх валового доходу.

До прийняття остаточного рішення щодо затвердження розробленої стратегії необхідно оцінити її дієздатність, аби виключити варіанти нездійсненності. Дієздатність стратегії валового доходу визначається тим, наскільки вона пов`язана з перспективними орієнтирами економіки країни і спрямована на досягнення головної мети базових стратегій торговельної діяльності підприємств, чи враховує інші стратегічні показники господарювання та комерційний ризик і чи передбачає конкретні заходи щодо мінімізації втрат від ризику невиконання стратегічних завдань тощо. Обґрунтування дієздатних стратегій валового доходу пов'язане з розробкою політики оптимізації усіх джерел його формування та напрямків використання.

В дисертації визначено, що найбільш придатним методом обґрунтування стратегії позбавлення торговельних підприємств збитковості, підвищення рентабельності та забезпечення достатнього запасу фінансової міцності є оптимізація торговельного доходу на основі цільового прибутку. Цільовий прибуток розглядається в межах від критичного (нуль) до максимального. Особливого значення у визначенні цільового прибутку надано забезпеченню мінімального рівня рентабельності власних коштів підприємств. Та все ж конкретні обсяги цільового прибутку визначалися в роботі умовами господарювання.

Тому запропонована методика передбачає різні підходи до оптимізації з виділенням трьох груп підприємств в залежності від рівня рентабельності та запасу фінансової міцності. Перша - це рентабельні підприємства, які вже мають достатній запас фінансової міцності і забезпечують інвестування розвитку торговельної діяльності за рахунок внутрішніх джерел, тобто це підприємства з власною фінансовою базою для саморозвитку. До другої групи віднесено підприємства, що найближчим часом зможуть позбавитись збитковості і забезпечити стабільну рентабельність. І, накінець, третя група - це підприємства, яким не під силу в короткі строки (1-2 роки) здолати збитковість власними силами, а тому перед ними стоїть проблема виживання і навіть загроза банкрутства. Остання група найбільш вразлива. Вона потребує особливої уваги.

Наслідки проведеного прогнозування показали, що тільки 70% підприємств з базовими стратегіями виживання та стабілізації зможуть здолати збитковість протягом першого року, ще 10% досягнуть рентабельності на протязі другого року. Для решти підприємств цієї групи досягнення самоокупності торговельної діяльності протягом двох років без застосування жорсткої економії витрат обігу і інших заходів дуже проблематичне, бо вимагає щорічного підвищення торговельного доходу більш ніж на 20%.

В методиці оптимізації торговельного доходу на основі стратегії розвитку підприємств передбачається два етапи. На першому пропонується визначати торговельний дохід, який забезпечить одержання мінімального рівня рентабельності власних коштів. Така рентабельність в сучасних умовах господарювання повинна визначатись на рівні відсоткових ставок на депозитні вклади. Розрахунки показали, що в 1997 році торговельний дохід 30% рентабельних підприємств фактично перевищував дохід, необхідний для забезпечення мінімального рівня рентабельності власних коштів. Тому оптимізація торговельного доходу таких підприємств потребує ще одного етапу, пов'язаного з забезпеченням цільового прибутку. Для решти підприємств оптимізація торговельного доходу завершена першим етапом.

Базою оптимізації торговельного доходу на другому етапі виступає цільовий прибуток, який за нормальних умов господарювання повинен перевищувати мінімальний. Для обчислення обсягу чистого торговельного доходу для забезпечення цільового прибутку в дисертації пропонується така формула:

де ТД _ц - торговельний дохід цільового рівня без податку на додану вартість;

П _ц - плановий обсяг цільового прибутку від торговельної діяльності.

Оскільки досягнення цільового доходу від торговельної діяльності вимагає відповідного обсягу товарообігу, то для обчислення останнього можна скористатись таким алгоритмом:

де Т _ц - обсяг товарообігу, який забезпечить одержання цільового доходу;

ЧЗВ_У Т - частка умовно - змінних витрат, пов`язаних з закупкою та реалізацією товарів, в обсязі товарообігу без податку на додану вартість;

С _ПДВ - ставка податку на додану вартість.

Дисертантом запропоновано також формулу розрахунку необхідної економії витрат обігу для забезпечення цільової рентабельності власних коштів.

Особлива увага при розробці стратегії приділена в дисертації підвищенню ролі ринкових механізмів у формуванні доходів торговельних підприємств. Серед таких механізмів виділено маркетинг і логістику. Маркетинговий підхід передбачає оцінку діючої системи ціноутворення і розробку кожним підприємством своєї цінової політики з обовязковим виділенням політики формування торговельних надбавок і знижок. В дисертації пропонується модель обгрунтування торговельних надбавок на основі маркетингу при дотриманні ряду принципів, головними серед яких є урахування базової стратегії і цінової політики підприємства; ув'язка з кон'юнктурою ринку і особливостями тієї ніші, в якій знаходиться конкретний товар; комплексність підходу до якості торговельного обслуговування покупців; диференціація в залежності від товарної спеціалізації, місця розташування, контингенту покупців конкретних пунктів реалізації товарів; забезпечення гнучкості цін шляхом широкого застосування цінових знижок і надбавок; активний вплив реклами на формування купівельного попиту тощо.

Заслуговує уваги логістичний підхід до оптимізації торговельного доходу. Визначено «поле» формування торговельної надбавки в логістичному потоці роздрібної торгівлі. Цільовим орієнтиром оптимізації торговельного доходу на основі комерційної логістики стала мінімізація витрат обігу на кожному етапі просування товарного потоку та застосування цінових знижок: сконто, кількісних, і сезонних.

Обґрунтовані в дисертації стратегії валових доходів конкретних підприємств перевірено на дієздатність, що дозволяє стверджувати: застосування запропонованої методики розробки стратегії валового доходу торговельних підприємств буде визначати тактику господарювання, методи планування, шляхи виходу з кризи та переходу до стабілізації і розвитку на власній доходній основі.

Висновки

Дослідження комплексу проблем щодо формування і використання валового доходу в торгівлі дозволяє зробити такі висновки та пропозиції.

Проблеми адаптації валового доходу торгівлі до ринкових умов господарювання вивчені недостатньо. Відсутні теоретичні розробки сутності та ролі валового доходу в економіці сучасних підприємств. Практичні рекомендації стосовно стратегічного планування до цього часу носять тавро адміністративно - командної системи, а тому потребують удосконалення.

В ринкових умовах валовий дохід торгівлі, крім галузевого значення, набуває ще й загальноекономічного. Дохід від торговельної діяльності теж слід розглядати в галузевому розумінні як суму реалізованих торговельних надбавок і в загальноекономічному - як товарообіг.

Домінуючим джерелом формування валового доходу в торгівлі залишається дохід від реалізації торговельних послуг. В 1997 році він становив 97% валового доходу роздрібної торгівлі Донецької області. Простежується падіння рівня і обсягів торговельного доходу, що спричиняє зростання збитковості підприємств. Близько половини торговельних підприємств області в 1998 році були збитковими. В 1999 році ситуація не покращується.

Аналіз системи взаємозв'язку витрат, обсягів реалізації та прибутку дозволило визначити критичні обсяги доходу і рівень запасу фінансової міцності підприємств. Виявлено: кількість підприємств з самоокупною торговельною діяльністю скоротилась у 1997 році порівняно з 1995 роком у 2,5 рази. 37,5% підприємств не мали запасу фінансової стійкості, а це означає, що такі підприємства не забезпечують навіть самоокупності і ввійшли у фазу виживання з загрозою банкрутства. Негативні тенденції формування та використання валового доходу торгівлі за умов зростання збитковості і падіння рентабельності підприємств викликали необхідність розробки науково - методичних заходів, спрямованих на подолання збитковості, забезпечення стабілізації і розвитку суб'єктів торговельної діяльності.

З метою виходу торгівлі з кризи і переходу до розвитку пропонується методика розробки стратегії на основі оптимізації валового доходу, яка являє собою систему ефективних цільових завдань, спрямованих на забезпечення спершу беззбитковості, а потім стабілізації і розвитку торговельної діяльності суб'єктів ринку. Першим кроком в механізмі розробки такої стратегії повинно стати визначення базової стратегії діяльності підприємства на основі досягнутого рівня рентабельності та запасу фінансової стійкості. В кризовій економіці слід виділяти три базові стратегії - це виживання, стабілізація та розвиток.

Методика оптимізації торговельного доходу передбачає використання базових стратегій діяльності підприємств. Стратегія виживання вимагає такого рівня доходу, який забезпечить беззбитковість (створить умови для нульової рентабельності). Особливе значення має стратегія розвитку, бо вона є наступальною і повинна розроблятися в два етапи. Перший - визначення торговельного доходу, необхідного для забезпечення мінімального рівня рентабельності, а другий потребує обгрунтування доходу, необхідного для забезпечення цільового прибутку. Цільовий прибуток за нормальних умов господарювання повинен перевищувати мінімальний. Для обчислення торговельного доходу критичного, мінімального та цільового рівня рентабельності пропонуються алгоритми, в основу яких покладено витрати обігу та відповідні обсяги планового прибутку.

Визначальним у забезпеченні дієздатності оптимізаційних моделей повинні стати ринкові механізми формування торговельного доходу, а саме, маркетинг і логістика. Маркетинговий підхід повинен передбачати оцінку діючої системи ціноутворення і розробку цінової політики з обов'язковим виділенням політики формування торговельних надбавок і знижок на основі відбору і систематизації ринкових чинників. Постає завдання ширшого застосування цінових знижок з вигодою для себе. Логістичний підхід до оптимізації торговельного доходу дозволив визначити «поле» формування торговельних надбавок у фінансових потоках, що супроводжують товарні потоки. Цільовим орієнтиром оптимізації торговельного доходу на основі комерційної логістики повинна стати мінімізація логістичних витрат на кожному етапі товаропотоку.

Апробація запропонованих в дисертації розробок щодо оптимізації валового доходу в торгівлі підтверджує доцільність використання в економічному управлінні торговельними підприємствами таких рекомендацій:

двох вимірів валового доходу: загальноекономічного та галузевого;

показників критичних обсягів доходу і запасу фінансової міцності;

механізму рейтингової оцінки підприємств за рівнем доходів;

удосконаленої системи моніторингу валового доходу;

моделі обгрунтування стратегії валового доходу підприємств;

методики оптимізації валових доходів в торгівлі;

розрахункових алгоритмів мінімального і цільового торговельного доходу;

маркетингового і логістичного підходів до формування торговельних надбавок;

методів оцінки дієздатності розроблених стратегій валового доходу.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Каращук О.С. Роль моніторингу в формуванні стратегії доходів підприємств // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 8. Том 1. - Донецьк: ДонДУЕТ. - 1999. - С. 263 - 269. - 0,63 др. арк.;

2. Каращук О.С. Обгрунтування стратегії формування доходів торговельних підприємств // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 9. Том 2. - Донецьк: ДонДУЕТ. - 1999. - С. 50 - 55. - 0,38 др. арк.;

3. Каращук О.С. Формування торговельних надбавок в сучасних умовах господарювання // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 7. - Донецьк: ДонДУЕТ. - 1998. - С. 127 - 132. - 0,36 др. арк.;

4. Каращук О.С. Формування логістичної системи закупівельної діяльності в торгівлі // Придніпровський науковий вісник. - Дніпропетровськ. - 1997. - №47 (58). - С. 41 - 44. - 0,22 др. арк.;

5. Каращук О.С. Проблеми оптимізації торговельних надбавок і прибутку торговельних підприємств // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. - Донецьк: ТОВ «Лебідь», 1997. - С. 90 - 91. - 0,1 др. арк.;

6. Каращук О.С. Сезонна знижка як інструмент логістики // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. - Донецьк: ДДКІ. - 1998. - С. 68 - 69. - 0,1 др. арк.

Крім того, за проблемами дисертації надруковані такі статті і тези у співавторстві:

7. Дядечко Л.П., Каращук О.С. Визначення цінових знижок за умов збільшення продажу товарів // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. - Донецьк: ДДКІ. - 1996. - С. 63-64. Особистий внесок здобувача: обгрунтування алгоритму для визначення цінових знижок за умов купівлі - продажу товарів більшими партіями. - 0,06 др. арк.

8. Дядечко Л.П., Крыштопа В.Г., Каращук О.С. Адаптация мировой практики ценообразования к экономическим условиям Украины // Тезисы докладов Международного научно - практического семинара: Международная логистика и маркетинг в странах с переходной экономикой. - Донецк: ДонГУ. - 1996. - С. 192-193. Особистий внесок здобувача: дослідження загальних властивостей ринкового ціноутворення в Україні зі світовою практикою. - 0,04 др. арк.

Размещено на Allbest.ru