Реформування земельних відносин у містах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реформування земельних відносин у містах

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Законодавче утвердження приватної власностi на землю в Українi, що вперше вiдображено в Земельному кодексi (ст. 3) i остаточно узаконено в Конституцiї України (ст. 41), спричинило необхiднiсть реформування земельних вiдносин й обгрунтування нових пiдходiв до органiзацiї використання землi, якi б задовольняли усi потреби населення та створили умови для рацiонального використання й охорони земель.

Актуальність теми дослідження. Закрiплення Конституцiєю України приватної, комунальної та державної власностi на землю, значне розширення територiй населених пунктiв в ходi земельної реформи та iнтенсивнiсть їх забудови посилюють актуальнiсть правильного i рацiонального використання територiй пiд будiвництво та узгодженостi мiж приватними, громадськими i державними iнтересами за умов всебiчного урахування особливостей кожної мiсцевостi i перспектив її соцiально-економiчного розвитку.

На сучасному етапi, в умовах реформування земельних вiдносин, виникає гостра потреба в детальному вивченнi земель мiст на основі єдиного державного пiдходу до їх використання замість iснуючого вiдомчого. Наявнiсть приватної форми власностi на землю вимагає абсолютно нових засад при розробцi проектiв забудови мiст та здiйснення самого мiстобудiвного процесу.

Виходячи з об'єктивно існуючих взаємозв'язків і взаємозалежних складових біосфери як органічно цілісної екосистеми, в основу державного регулювання землекористування, зокрема в містах, покладено принципи:

єдність правового, економічного, екологічного і технологічного підходів;

комплексність у раціоналізації використання та охорони земель з іншими природними ресурсами;

врахування загальних, регіональних і локальних особливостей організації використання та охорони земель;

врахування цілей і характеру використання земель у різних галузях народного господарства;

пріоритет земель сільськогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Найбільш вагомий внесок у розвиток теорії і практики формування земельних відносин зробили видатні вчені: Д.І. Гнаткович, В.В. Горлачук, Г.Д. Гуцуляк, Д.С. Добряк, П.Г. Казьмір, Л.Я. Новаковський, П.М. Першин, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, С.О. Удачин, В.В. Юрчишин та інші.

В останні роки опубліковано немало наукових праць, в яких висвітлені напрями поглиблення і вдосконалення земельного законодавства, питання ведення державного земельного кадастру, економічної та грошової оцінки земель, створення єдиної інформаційної системи в умовах сучасного використання земельно-ресурсного потенціалу міст. Так, широко відомі праці П.І. Гайдуцького, В.О. Леонця, Г.К. Лоїка, О.Я. Панчука, А.Я. Сохнича, М.Г. Ступеня, А.Д. Юрченка та інших.

Разом з тим, недостатньо вивченi землі населених пунктiв і в першу чергу мiст. Порiвняно значнi їх земельнi ресурси, об'єктивно обумовлені чинним законодавством нові вимоги, необхiднiсть формування земельних вiдносин ринкового типу, соцiально-економiчнi проблеми перерозподiлу земель, зокрема пов'язанi зi складними суспiльно-iсторичними та природними умовами м. Чернiвцi, якi також характернi для Захiдного регiону України, зумовили вибір теми дослідження, його мету і шляхи вирішення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-технічної програми «Земельна реформа в Україні», держбюджетною науково-дослідною роботою Інституту землеустрою Української академії аграрних наук з розділу «Розробка методологічних та методичних основ розвитку земельної реформи в умовах переходу до ринку (стосовно до умов Західного регіону України)». Номер державної реєстрації 0397V003255.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження проблем реформування земельних відносин у містах, обґрунтування формування державної, комунальної і приватної власності на землю, спрямоване на ефективне використання і всебічну охорону земельних ресурсів за умов збільшення антропогенного навантаження на міські землі.

Відповідно до поставленої мети визначені завдання дослідження:

вивчити передумови реформування земельних відносин у містах;

сформулювати основні напрями вдосконалення земельних відносин у містах в умовах земельної реформи;

розробити методологічні підходи до формування державної і комунальної власності на землю;

визначити місце землеустрою в містах як інструмента формування і регулювання земельних відносин;

відпрацювати методичні підходи до реєстрації права власності або права користування на землю, збору достовірної земельно-кадастрової інформації як гаранта безпеки суб'єктів земельних відносин;

вдосконалити землевпорядні документи, які формують правовий режим та умови використання земель у містах;

розробити пропозиції щодо створення земельно-інформаційної системи та вдосконалення оцінки земель як інструментів управління земельними ресурсами та регулювання земельних відносин.

Предмет дослідження включає сукупність теоретичних і практичних проблем вдосконалення земельних відносин у містах в умовах земельної реформи; комплекс робіт із землевпорядкування як інструментів регулювання земельних відносин; регіональні напрями реформування земельних відносин; впровадження економічних методів управління земельними ресурсами в умовах різних форм власності на землю.

Об'єктом дослідження є земельні ресурси м. Чернівці, що мають соціально-історичні особливості та складають найбільшу частку на проживаючого (570 м²) в Західному регіоні України.

Інформаційною базою дослідження стали земельнокадастрові матеріали м. Чернівці, області та України, статистичні дані області, генеральний план забудови обласного центру, схеми і проекти землеустрою, проектні пропозиції щодо роздержавлення та приватизації земель м. Чернівці, планово-картографічні матеріали, законодавчі і нормативні акти, норми проектування, офіційні, довідкові документи, результати польових вишукувань.

У процесі дослідження використовувалися передпроектні та проектні розробки, виконані Чернівецьким філіалом Інституту землеустрою УААН, матеріали кадастрового землеустрою окремих масивів м. Чернівці, положення і висновки, надруковані у вітчизняній та зарубіжній економічній, землевпорядній та екологічній науковій літературі.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою досліджень є діалектичний метод пізнання, що розглядає процеси і системи у постійному русі, розвитку та взаємозв'язку. В роботі знайшли широке застосування відомі методи досліджень: економічно-статистичний, історично-нормативний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, балансовий, а також економічного аналізу та експертних оцінок. Основна частина висновків та пропозицій базується на регіональному експериментальному проектуванні.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження визначається сукупністю теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і пропозицій щодо напрямів і засобів реформування земельних відносин у містах в умовах земельної реформи в Україні, тобто вона полягає в наступному:

визначено передумови реформування земельних відносин у ході земельної реформи у містах;

сформульовано основні напрями вдосконалення земельних відносин у містах;

розроблено методологічні підходи до розмежування державної і комунальної власності на землю;

обґрунтовано роль землевпорядкування у створенні просторових і правових умов, що забезпечують оптимальні умови проживання населення, а також ефективного функціонування виробничої сфери та обслуговування і планування раціонального землекористування в містах;

вдосконалено розробку планів земельно-господарського устрою та технічної документації щодо кадастрового землеустрою;

розроблено пропозиції щодо створення земельно-інформаційної системи управління земельними ресурсами і регулювання земельних відносин, та вдосконалення землеустрою міст.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані:

проектними землевпорядними організаціями - при розробці територіально-просторового планування землекористування у містах та зонування їх територій за функціональним призначенням, складанні кадастрових планів обмежень і обтяжень щодо використання земель, планів розмежування земель державної і комунальної власності, а також вдосконаленні землевпорядних робіт в населених пунктах;

органами самоврядування та місцевої виконавчої влади - в процесі реформування земельних відносин у напрямі роздержавлення і приватизації земель міст з їх багатофункціональним використанням, яке зумовлює відповідні обмеження та обтяження на власників і користувачів землі;

місцевими органами земельних ресурсів - при розмежуванні земель державної та комунальної власності, приватизації міських земель, вдосконаленні управління земельними ресурсами та реєстрації земельних ділянок і прав на них, створенні земельно-кадастрової інформаційної системи та класифікації земель населених пунктів;

Держкомземом України - при визначенні стратегії земельної політики щодо територіального розвитку міст, планування землекористувань та регулювання земельних відносин у населених пунктах.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні шляхів вдосконалення земельних відносин у містах, вдосконаленні землевпорядної та земельно-кадастрової документації, формулюванні методики формування земельного фонду державної та комунальної власності. Вдосконалено структуру та зміст плану земельно-господарського устрою міст.

Наукові результати дослідження отримані особисто автором і є його внеском у формування та регулювання земельних відносин у містах шляхом землеустрою та здійснення державного земельного кадастру.

У п'яти наукових статтях, які опубліковані у співавторстві, особистий внесок автора складає 9,1 друк. арк. і полягає у постановці та розробці основних методичних положень, реалізації результатів дослідження та здійсненні охорони земель.

Апробація результатів досліджень. Про основні положення і результати дослідження доповідалось на наукових конференціях у Львівському державному аграрному університеті (1997-1998 рр.), на науково-практичних конференціях у м. Чернівці (1996-1998 рр.), на міжнародній науково-практичній конференції у м. Києві (1997 р.), науково-технічних радах Чернівецького філіалу Інституту землеустрою УААН (1996-1999 рр). Впроваджено у виробництво на рівні м. Чернівці ряд розробок та пропозицій в ході формування приватної, держаної і комунальної власності на землю, економічної оцінки земель, грунтових обстежень та визначення особливо цінних продуктивних земель обласного центру, обґрунтування та внесення змін у межі міста.

Результати досліджень використані при розробці регіональної програми охорони земель Чернівецької області, яка стала складовою частиною проекту Національної програми охорони земель на період до 2010 року.

Публікації. Результати досліджень опубліковані в 9-ти працях, з них 4 одноосібні і 5 у співавторстві. Загальний обсяг публікацій становить 15,6 друк. арк., в тому числі автора - 10,5 друкованого аркуша.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація включає вступ, три розділи, висновки, пропозиції, список використаної літератури, додатки. Повний текст дисертації викладений на 207 сторінках, з них 15 таблиць, 23 рисунки та 7 додатків. Бібліографічний список налічує 137 найменувань на 11 сторінках.

Основний зміст роботи

земельний комунальний місто

Перший роздiл - «Основи реформування земельних вiдносин у мiстах» - мiстить основну концепцiю реформування земельних вiдносин у мiстах, аналіз правового забезпечення земельної реформи та теоретичнi i методичні аспекти формування державної, комунальної та приватної форм власностi на землю.

Нами встановлено, що основними передумовами реформування земельних відносин у містах є:

встановлення законодавством України платного землекористування;

визначення Конституцією України основними формами власності на землю державної, комунальної і власності фізичних і юридичних осіб;

визнання суб'єктами управління землями, що перебувають у державній власності - Кабінету Міністрів України і його виконавчих органів на місцях, землями комунальної власності - органів місцевого самоврядування;

розширення сфери орендних відносин у зв'язку з прийняттям Закону України «Про оренду землі»;

необхідність передачі частини земель державної власності в комунальну;

надання пріоритету проектам земельно-господарського устрою над містобудівною документацією в умовах формування ринку міських земель в процесі регулювання земельних відносин;

створення законодавчих гарантій та достовірної інформації про землю для інвесторів з метою інвестування містбудівного процесу.

Сьогодні є всі підстави констатувати, що земельне законодавство в основному сформоване, проте воно, в силу суспільно-історичних умов, потребує значного оновлення, змістовного вдосконалення і правового поглиблення.

Отож, першочерговим у вдосконаленні земельного законодавства повинно бути: прийняття нової редакції Земельного кодексу України, що випливає з концептуальних положень Конституції України, Законів України «Про державний земельний кадастр», «Про охорону земель», «Про землеустрій», «Про розмежування земель державної та комунальної власності».

Формування земельних відносин у містах в значній степені залежить від стану здійснення комплексу робіт, виконуваних для визначення правового режиму земельних ділянок та відновлення або встановлення їх меж на місцевості, який називають кадастровим землеустроєм. В процесі цих робіт погоджуються межі з власниками або користувачами суміжних земельних ділянок, встановлюються їх точні розміри та узаконюється (визнається) право власності або користування на землю.

Основою кадастрового землеустрою в містах служать матеріали інвентаризації їх земель як невід'ємної частини вхідної інформації для ведення державного земельного кадастру, а також регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земельних ресурсів, оподаткування.

Призначенням кадастрового землеустрою є: визначення кількісного складу земель; отримання даних для виготовлення технічної документації для оформлення правоустановчих документів на земельні ділянки, які раніше були надані фізичним та юридичним особам; одержання достовірної інформації для вирішення питань щодо припинення права користування земельними ділянками, які використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням земельного законодавства і встановлених вимог або ж нераціонально; вирішення питань щодо розбіжності місцезнаходження, форми або розміру ділянки, яка фактично є у користуванні, та ділянки, яка раніше була надана в користування; аналіз фактичного використання земельних ресурсів; одержання даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру; надання інформації для обчислення загального податку та орендної плати.

У другому роздiлі дисертаційної роботи - «Сучасний стан формування та регулювання земельних відносин в мiстах» - аналiзується стан формування землеволодінь і землекористувань у мiстах, розкриваються проблеми та особливостi їх землеустрою в умовах земельної реформи. Досліджується інформація про права власності та правовий режим використання землі, здійснення реєстраційних робіт та оцінки землі як інструмента регулювання земельних відносин у містах.

Нами встановлено, що на сучасному етапi основна проблема регулювання використання земель мiст, як i iнших населених пунктiв, полягає у взаємопогодженостi приватних, громадських i державних iнтересiв та всебiчному урахуванні особливостей кожної мiсцевостi i визначенні перспектив її соцiально-економiчного розвитку, оскільки монополiя органiв влади на встановлення цiльового призначення земель остаточно лiквiдована.

З появою великої кiлькостi дрiбних власникiв землi внаслiдок земельної реформи в населених пунктах завдання землевпорядкування рiзко змiнились (табл. 1). Кожен власник землi повинен сам визначати свої намiри щодо житлового, виробничого, культурно-побутового або iншого будiвництва з дотриманням обмежень за умови функціонального зонування.

Досвiд реформування земельних вiдносин висвiтлив особливiсть та необхiднiсть невiдкладного удосконалення у галузi управлiння землекористуванням у мiстах шляхом органiзацiї вiдповiдного землеустрою. Внаслiдок здiйснення визначених державою заходiв щодо проведення земельної реформи вiдбулась значна трансформацiя земельного фонду. Тiльки у Чернiвецькiй областi за перiод з 1991 року землi населених пунктiв збiльшились у 2,2 раза i станом на 1.01.1999 року становлять 178,2 тис. га. За аналогiчний перiод в Українi землi населених пунктiв збiльшились у 1,9 раза i становлять 6917,8 тис. га. Середнiй показник землезабезпечення за рахунок земель населених пунктiв в областi становить 0,24 га проти 0,11 га в 1991 роцi.

В роботі доведено, що процес сучасного землеустрою в мiстах набуває особливої актуальностi, бiльшiсть його рис стають вiдмiнними вiд дореформенного перiоду. Адмiнiстративно-шаблонна форма управлiння земельними ресурсами втратила своє домiнуюче значення i перетворюється в обгрунтування правил найдоцiльнiшого та економiчно iмовiрного використання земель у конкретних мiсцевих умовах. Особливiстю сучасного землеустрою мiських земель є яскраво виражена економiчна та естетична спрямованiсть, що забезпечує єднiсть системного здiйснення житлово-побутових, суспiльно-виробничих, оздоровчо-рекреацiйних функцiй з природоохоронними, середовищеформувальними заходами та методами органiзацiї використання територiй. У цiй ситуацiї зростає iнтерес до ландшафтного пiдходу як методичної бази щодо вивчення стану земельних ресурсiв та удосконалення їх використання й охорони.

Заходи щодо оптимiзацiї житлово-побутових, соцiально-виробничих, оздоровчо-рекреацiйних систем у процесi землеустрою мiських територiй доцiльно розглядати як процес формування культурних ландшафтiв, маючи на увазi пiд цим створений внаслiдок землевпорядних обгрунтувань найбiльш стiйкий до негативних природних i антропогенних впливiв ландшафт, який найповніше вiдповiдає потребам людини.

На сучасному етапi реформування земельних вiдносин у мiстах в процесi землеустрою, який рекомендуємо проводити одночасно з розробкою мiстобудiвної документацiї або функцiональним зонуванням мiських територiй, слід вирiшити багато питань землевпорядного характеру, спрямованих на удосконалення та взаємоузгодження суспiльно-виробничих, житлово-побутових та iнших вiдносин, пов'язаних з використанням земельних ресурсiв. При цьому змiстовнiсть та ефективнiсть землеустрою посилюється залежно вiд дотримання в часi стадiйностi робочих проектiв і технiчної документацiї шляхом послiдовного наближення вiд розв'язання загальних проблем до конкретних питань використання окремої земельної дiлянки, в тому числi маломiрної.

В процесі дослідження нами встановлено, що особливо детального облiку з вiдповiдною специфiкою iнформацiї вимагають землi населених пунктiв, серед яких на перше мiсце за глибиною i точністю вiдомостей виступають землi мiст. Вони характеризуються великою кiлькiстю земельних дiлянок, з яких значна частина має невеликі розмiри, густу забудову та рiзноманiтне призначення земель. Землi мiст в основному є просторовим операцiйним базисом для житлового, адмiнiстративного, культурно-побутового та виробничого будiвництва. Вони мають свою специфiку, вiдмiнну вiд земель сiльськогосподарського призначення та iнших земель даної адмiнiстративної одиницi. Так, землi транспорту, зв'язку, оборони, оздоровчого та рекреацiйного призначення, водного та лiсового фондiв вiдрiзняються галузевими характеристиками, а в планi детальностi облiку земель можуть облiковуватись за скороченою програмою, що дає значну економiю в часi та фiнансах.

Виходячи з викладеного, кадастрова інформація про правовий режим використання землі та її кількісний і якісний облік викликає зацікавленість фактичних і потенційних власників і користувачів землі, інвесторів тощо.

Управління земельними ресурсами через систему державної кадастрової інформації забезпечує:

належний захист прав володіння землею і гарантію прав власності;

необхідною інформацією процес оподаткування землі;

розвиток і управління земельними ринками;

спрощення землевпорядних робіт при проведенні земельної реформи;

підвищення ефективності планування землекористування в містобудівному процесі;

інвестування розвитку міських територій;

державну охорону земель;

зниження кількості конфліктів і спрощення порядку вирішення земельних спорів.

У земельно-кадастрових роботах на сучасному етапі акценти суспільно-економічної політики держави слід перенести на захист інтересів власника землі, як це визначено статтями 14 і 41 Конституції України.

У третьому роздiлі - «Основнi напрями вдосконалення реформування земельних відносин у містах» - розкрито пропозицiї щодо методичного обгрунтування розробки проектiв (схем) роздержавлення земель мiста та проектiв землеустрою як комплексу землевпорядної та містобудівної документації. Дано соцiально-економiчне обгрунтування особливостей планування землекористувань в умовах приватної власностi на землю. Розроблено пропозицiї щодо створення земельно-iнформацiйної та реєстрацiйної системи земельних ділянок. Розглянуто особливості планування землекористувань у містах, проблеми кадастрового землеустрою та напрями їх вдосконалення.

Вважаємо, що реформування земельних вiдносин в частинi роздержавлення i приватизацiї землi з метою пiдвищення ефективностi її використання, залучення приватних капiталовкладень та iнвестицiй для розвитку промислового виробництва, будiвництва та впорядкування земель є вкрай необхiдним на сучасному етапi. Актуальнiсть та особливостi розробки проекту (схеми) роздержавлення i приватизацiї земель мiста розглянуті на прикладi обласного центру - м. Чернiвцi.

Нами встановлено, що дiєвiсть проектних пропозицiй щодо роздержавлення та приватизацiї земель мiст, особливо великих адмiнiстративно промислових центрiв, забезпечується:

чiткою законодавчою основою визначення та розмежування трьох основних форм власностi на землю;

рiвноправнiстю визначених законом форм власностi на землю та державним захистом прав землевласникiв та землекористувачiв;

створенням достовiрного автоматизованого державного земельного кадастру на основi матерiалiв суцiльної технiчної iнвентаризацiї мiських земель;

розробкою територiально-просторового планування землекористування в мiстах та зонуванням територій за функціональним призначенням;

врахуванням регiональних та локальних особливостей органiзацiї використання i охорони земель.

Проектна документація розмежування державної, комунальної і приватної власності на землю є вiдправним пунктом для утвердження мiсцевого самоврядування та узгодження управлiння земельними ресурсами з мiсцевими органами державної виконавчої влади. Практичне застосування розробленого проекту роздержавлення i приватизацiї земель м. Чернiвцi дало початок приватизацiйному процесу в обласному центрі на основі узгодження приватних і державних iнтересiв. Опираючись на вказану земельно-кадастрову документацiю, мiсцевим органам влади вдалось уникнути територiально-соцiальних конфлiктiв, зокрема за умов наявностi значної кiлькостi громад компактного проживання нацiональних меншин, що є характерним для м. Чернiвцi.

Не дивлячись на те, що плани земельно-господарського устрою населеного пункту законодавчо визначенi основним механiзмом i правовою основою регулювання земельних вiдносин. Проте, у сучасних умовах вони потребують змістовного вдосконалення, поглиблення i розвитку з метою збiльшення їх юридичної значимостi відповідно до потреб сьогодення.

Рух земельних ділянок, особливо пов'язаний з розподілами при успадкуванні, вимагає нормативного визначення мінімальних розмірів земельних ділянок, при яких функціональне використання не забезпечуватиметься. У таких випадках подальший поділ земельної ділянки приведе до втрати самостійності первинної містобудівної одиниці та виключить можливість використати конкретну ділянку після поділу за функціональним призначенням. Проте об'єкт земельного права повинен зберігатись, а реалізація права можлива через спільну сумісну або спільну часткову власність на землю.

З врахуванням вищевикладеного приходимо до висновку, що в сучасних умовах рівноправного розвитку різних форм власності на землю план земельно-господарського устрою міста виступає:

основним механізмом і правовою основою регулювання земельних відносин;

єдиним документом у створенні просторових та правових умов, що забезпечують оптимальні умови проживання населення, а також ефективного функціонування виробничої сфери та обслуговування і планування раціонального землекористування;

правовою основою для визначення обмежень у використанні земель в зонах особливого режиму, визначених законодавством;

обгрунтуванням для відновлення ландшафту і територій, порушених внаслідок господарської діяльності і природних процесів, припинення шкідливого впливу порушених земель на навколишнє середовище

можливістю врахувати регіональні та локальні особливості в полі чинного законодавства та нормативних актів;

юридичним обгрунтуванням меж адміністративно-територіальних утворень;

правовою основою для подальшого просторово-територіального землеустрою, а також організації ринку землі;

гарантом прав суб'єктів земельних відносин, в тому числі інвесторів розвитку містобудування.

У містах, особливо у зонах садибної забудови, значне поширення мають випадки, в яких будівлі і сам двір для їх обслуговування використовуються спільно двома-трьома різними сім'ями, які проживають в даному будинку, а решта земельної ділянки розподіляється між конкретними сім'ями пропорційно до розміру часток у спільній власності на будинок, будівлю, споруду (ст. 42 ЗКУ). У таких випадках з метою спрощення, а також наочності зображення земельної ділянки на правоустановчих документах доцільно в одному документі розміщувати землі спільного та індивідуального (для сім'ї) використання. Право власності та використання складових частин будинковолодіння слід деталізувати зведенням в таблицю відомостей про кількісний склад земель даного будинковолодіння. При такому вирішенні цього питання відпадає необхідність виготовлення двох правоустановчих документів: окремо на земельну ділянку, що перебуває у спільній власності всіх сімей, які проживають в даному будинку, і окрема на земельну ділянку, що надається у власність конкретній сім'ї (громадянину).

З метою забезпечення життєвостi єдиної системи нумерацiї земельних дiлянок для ведення державного земельного податку необхiдно визначити мiнiмальний розмiр земельної дiлянки, до якого дозволятиметься подiл попередньо визначеної земельної дiлянки при здiйсненнi встановлених законом земельно-правових угод. В основу розгляду питання щодо встановлення мiнiмального розмiру земельної дiлянки необхiдно приймати її цiльове призначення та можливiсть його забезпечення при рацiональному використаннi земель, охорони навколишнього середовища за умови встановлення аналогiчних умов на сумiжних дiлянках.

Аналіз справляння земельного податку показав залежність одержаного його загального розміру від кількості проінвентаризованих земель, стану здійснення обліку кількості земель та грошової оцінки земель населених пунктів і, зокрема, обласного центру, в якому ставки земельного податку, а відповідно збір - суттєво відрізняються.

У ході здійснення суцільної інвентаризації земель населених пунктів і, зокрема, міст виявляється значна кількість понаднормативних розмірів фактичних земельних ділянок. Так, за аналізом 46,8 тисяч землекористувань громадян у м. Чернівці 46,2 тисячі (98,7%) мали наднормативні розміри, 0,5 тисячі (1,1%) - відповідали нормам відведення, а 0,1 тисячі (0,2%) мали дещо зменшений розмір.

Виконання оціночних робіт у населених пунктах Чернівецької області показало великий обсяг проведеної роботи, в результаті якої визначена грошова оцінка земель 158 населених пунктів. Одночасно результати експертної оцінки окремих земельних ділянок дали суттєво відмінні результати.

Аналіз 648 землекористувань юридичних осіб міста показав, що тільки у 176 (27,2%) розмір фактичного землекористування відповідав нормам відведення, у 448 (69,1%) - понаднормативний, у 24 (3,7%) - зменшений. В такій ситуації місцевий бюджет недоотримував щорічно 230 тисяч гривень земельного податку.

Прагнення до збільшення розміру земельних ділянок були характерними для фізичних та юридичних осіб у дореформенний період, коли землекористування було безплатним. Тепер же, при виготовленні правоустановлюючих документів на землю 462 юридичні особи, або 71,3% добровільно відмовились від частини земель, які ними не використовуються, що дало можливість перерозподілити або включити до земель запасу 117,5 га земель міста.

Продаж понаднормативних земель фактичним користувачам за нормативною грошовою ціною залучить до місцевого бюджету близько 460 тисяч гривень.

Основними соціально-економічними наслідками реформування земельних відносин є:

збільшення кількості власників землі та землекористувачів;

підвищення вартості землі у зв'язку з створенням її дбайливого господаря;

продаж земельних ділянок сприймається як перехід землі від недбалих до кращих власників;

збільшення надходжень у бюджет від сплати земельного податку та державного мита з цивільно-правових угод із землею;

тенденція відмови юридичних осіб від частини земельних ділянок у зв'язку з платним землекористуванням.

Висновки

З ростом числа власників земельних ділянок збільшилась кількість учасників земельних відносин. З'явилась переконлива необхідність вирішення проблем, пов'язаних з різними формами власності на землю, розвитком її ринку, визначенням ціни землі, встановленням платного землекористування. У процесі земельної реформи виникли нові проблеми в управлінні земельними ресурсами - розмежування земель державної і комунальної власності.

Малоземелля регіону, прагнення населення до відновлення приватної власності на землю, яка залишилась в пам'яті старшого покоління, порівняно дрібні розміри земельних ділянок у містах, різноманітність цільового призначення та багатофункціональність використання міських земель, необхідність грунтовного врахування природних умов у містобудівному процесі, специфіка прояву економічних аспектів землекористування формують регіональні особливості в регулюванні земельних відносин та управлінні земельними ресурсами міст.

Основні напрями вдосконалення земельних відносин у містах наступні:

юридичне закріплення прав власників і користувачів землі, що приведе до більш ефективного її використання;

формування інфраструктури земельного ринку, яка включає систему реєстрації землі, систему оцінки землі та інформаційну;

створення автоматизованої системи державного земельного кадастру як інструмента управління земельними ресурсами;

вдосконалення системи землеустрою як одного з інструментів формування і регулювання земельних відносин.

Основним у механізмі державного забезпечення раціонального використання та охорони земель у ринкових умовах, слід вважати економічне стимулювання.

Розвиток мiських територiй шляхом залучення капiталу власникiв та користувачiв землi, iнших iнвесторiв значною мiрою залежить вiд гарантування державою постiйно дiючих прав на земельнi дiлянки, доступностi i достовiрностi земельно-кадастрової iнформацiї. Введення процесу реєстрацiї прав власностi та користування на неї до функцiональних обов'язкiв державних мiсцевих органiв земельних ресурсiв як таких, що володiють первинними юридичними документами i технiчними даними, є найбiльш пiдготовленими для цiєї роботи, сприятиме вдосконаленню земельних вiдносин у населених пунктах в умовах ринку.

Реформування земельних вiдносин у напрямку роздержавлення i приватизацiї земель мiст з їх багатофункціональним використанням вимагає детального вивчення та аналiзу iснуючого стану земельного фонду. Приватизацiйний процес є складним, супроводжується комплексом землевпорядних i земельно-кадастрових робiт як правового, так i органiзацiйно-господарського, мiстобудiвного i ресурсоощадного характеру. Наявнiсть значної кiлькостi земель сiльськогосподарського та лiсогосподарського використання, iсторико-культурного, природо-охоронного, рекреацiйного призначення, необхiдність видiлення охоронних, санiтарних та захисних зон зумовлює певні обмеження у приватизацiйному процесi. Багатоукладнiсть функцiонування мiста накладає відповідні обмеження i сервiтути на власникiв і користувачів землi в iснуючих умовах.

Розмежування земель державної і комунальної власності полягає у визначенні і встановленні в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок зазначених форм власності. Межі земельних ділянок пропонується визначати і встановлювати в натурі (на місцевості) на підставі відповідних проектів землеустрою. Розмежування повинно здійснюватись балансовим методом: землі комунальної власності = загальний земельний фонд відповідного адміністративно-територіального утворення - землі державної власності, що не підлягають передачі в комунальну і власність фізичних та юридичних осіб - землі, передані у власність фізичним та юридичним особам.

Узагальненi питання управлiння земельними ресурсами, визначення вiдповiдних обмежень i сервiтутiв у використаннi мiських земель їх власниками i користувачами необхідно розглядати в проектах розмежування земель комунальної та державної власностi i в планах земельно-господарського устрою, якi пiсля затвердження набудуть статусу юридичного документа.

З метою залучення капiталу інвесторів для розвитку мiських територiй необхідні закрiплення державою гарантiї постiйно дiючих прав на земельнi дiлянки, доступнiсть i достовiрнiсть земельно-кадастрової iнформацiї.

Законодавчо визначений механiзм економiчного стимулювання використання земель у мiстах шляхом диференцiацiї плати за землю залежно вiд функцiонального використання спонукатиме зацiкавленiсть у використаннi господарниками порушених i схилових земель, а також в iнженерно-технiчному їх полiпшеннi.

Використання економiчних важелiв на частину площi земельних дiлянок пiдприємств, органiзацiй, установ i громадян, що перевищують норми вiдведення, прискорить узгодження особистих, відомчих та громадських інтересів у використанні земельних ресурсів міст.

Ефективність системи управління земельними ресурсами залежить від достовірності та автоматизації ведення державного земельного кадастру яка повинна охоплювати всі земельні ділянки та права на них.

Роль державного земельного кадастру в плануванні землекористування та містобудівному процесі полягає в:

реєстрації земельних ділянок та їх перерозподілі;

формуванні механізму примусового вилучення та компенсаційних виплат;

зонуванні території для диференціації плати за землю та встановленні обмежень і обтяжень у використанні земель;

створенні і використанні кадастрових планів для згаданих цілей.

У ході земельної реформи та економічних перетворень, реорганізації виробництва і території, перерозподілу земель у містах першочергового значення набуває землевпорядкування, в результаті якого повинен забезпечуватись перехід до нового земельного устрою з новими формами землеволодінь і землекористувань. При проведенні кадастрового землеустрою повинні підтверджуватись право власності або право користування всім суб'єктам земельних відносин.

Нові земельні відносини вимагають орієнтації державного земельного кадастру і створеної автоматизованої системи його ведення на реєстрацію земельних ділянок як об'єктів права власності або користування, їх обліку, інформаційне забезпечення землеустрою для прийняття конкретних управлінських рішень щодо обігу земельних ділянок та організації раціонального використання й охорони земель.

Невідкладного правового поглиблення, оновлення i змiстовного вдосконалення потребує чинне земельне законодавство, зокрема, прийняття нової редакцiї Земельного кодексу України, що випливає з актуальних положень Конституцiї України, Законiв «Про державний земельний кадастр», «Про охорону земель», «Про землеустрiй», «Про розмежування земель державної та комунальної власностi».

Пропозицiї

З метою вдосконалення земельних вiдносин у мiстах на основi результатiв проведеного дослiдження пропонуємо:

Державному комітету України по земельних ресурсах врахувати зроблені висновки при формуванні земельної полiтики щодо територiального розвитку мiст, планування землекористувань та регулювання земельних вiдносин;

Органам самоврядування та місцевої виконавчої влади використати методику складання проектної документації роздержавлення та приватизації земель міст, а також при розмежуваннi земель державної i комунальної власностi. Розробку плану приватизації земель у містах визнати невід'ємною частиною плану земельно-господарського устрою;

Планування землекористувань за зонами у містах здійснювати з врахуванням функціонального використання ділянок у бік збільшення вартості земель, при цьому природоохоронні функції та збереження цінних земель сільськогосподарського використання повинні бути пріоритетними. Проектами формування меж землекористувань обов'язково визначати межі обмежень щодо використання землі та земельних сервітутів;

Удосконалення просторової структури та оптимізацію землеволодінь та землекористувань здійснювати комплексно в межах функціональних зон населеного пункту, враховуючи при цьому природно-економічні і соціальні умови зони, регіону. Управління земельними ресурсами здійснювати в напрямі ефективного функціонування виробничої сфери при оптимальних умовах проживання населення і планування раціонального землекористування у містах;

Місцевим органам земельних ресурсів запровадити Поземельну книгу та реєстрацію обмежень щодо використання землі та земельних сервітутів з метою державної реєстрації прав на землю.

За темою дисертації опубліковано роботи

Козьмук П.Ф. Проблеми реформування земельних відносин в містах // Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи: Мат. регіон. наук.-виробн. конф. - Чернівці, 1996. - C. 24-28. - 0,3 друк. арк.

Козьмук П.Ф. Проблеми реформування земельних відносин в містах при різних формах власності на землю // Вісник Львівського державного аграрного університету: Проблеми реформування земельних відносин в умовах Західного регіону України, №1. - Львів, 1997. - С. 83-86. - 0,3 друк. арк.

Козьмук П.Ф. План земельно-господарського устрою як правова основа формування земельних відносин в містах // Землевпорядний вісник. - 1999. - №1. - С. 51-54. - 0,5 друк. арк.

Козьмук П.Ф. Проблеми кадастрового землеустрою в містах в сучасних умовах // Землевпорядний вісник. - 1999. - №2. - С. 31-33. - 0,3 друк. арк.

Лоїк Г.К., Козьмук П.Ф. Реформування земельних відносин в населених пунктах України // Землевпорядний вісник. - 1998. - №4. - С. 19-20. - 0,3 друк. арк., в т.ч. особисто - 0,1 друк. арк.

Третяк А.М., Козьмук П.Ф. Особливості формування земельних відносин і приватизації земель в населених пунктах // Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи: Мат. регіон. наук.-виробн. конф. - Чернівці, 1996. - С. 29-37. - 1,0 друк. арк., в т.ч. особисто - 0,5 друк. арк.

Третяк А.М., Козьмук П.Ф. Напрями формування земельних відносин в населених пунктах // Проблеми сучасного стану та розвитку земельних відносин в Україні: Тези міжнар. наук.-практ. конференції, 14-17 травня 1997 р. - К., 1997. - С. 56-57. - 0,2 друк. арк., в т.ч. особисто - 0,1 друк. арк.

Козьмук П.Ф., Гончар О.Д. Тимчасові методичні рекомендації щодо проведення робіт по виготовленню Державних актів на право приватної власності, постійного користування землею та договорів на право тимчасового користування. - Чернівці, 1997. - 27 с. - 1,7 друк. арк., в т.ч. особисто - 1,4. друк. арк

Руснак Б.А., Ямнюк Г.Д., Козьмук П.Ф. Практичний посібник щодо ведення державного контролю за використанням та охороною земель. - Чернівці, 1999. - 176 с. - 11,0 друк. арк., в т.ч. особисто - 7,0 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru

...