Макроекономічна політика в Україні: аналіз та шляхи вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Макроекономічна політика в Україні: аналіз та шляхи вдосконалення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що успішне реформування української економіки залежить, перш за все, від правильного визначення пріоритетів і напрямків вдосконалення чинної макроекономічної політики. Суть проблеми макроекономічної політики полягає у низькій ефективності її засобів, відсутності впливу на реальні економічні показники: темпи зростання ВВП, рівень зайнятості, обсяги інвестицій тощо.

Тривала економічна криза в Україні в значній мірі обумовлена недосконалістю державного управління економікою, неефективною макроекономічною політикою. Високий рівень державних витрат призвів до стрімкого нагромадження внутрішніх та зовнішніх боргів, розраховуватись за якими Україна за умов спаду в реальному секторі економіки не має можливості. За умов низької інфляції це призводить до боргової усталеності, зосереджує значну частину кредитних ресурсів на обслуговуванні державного боргу, пригнічує інвестиційний процес.

Неузгодженість засобів макроекономічної політики, непослідовність в її проведенні і вплив політичного процесу знижують ефективність державного регулювання і роблять ситуацію в економіці малокерованою. Зволікання з проведенням економічних реформ лише ускладнює й без того тяжке становище вітчизняної економіки. Наявність та постійне зростання заборгованості з соціальних виплат ведуть до зростання соціальної напруги. Взаємна заборгованість підприємств, неплатежі, бартеризація за відсутності ефективного механізму банкрутства руйнують виробничу сферу економіки, перешкоджаючи розвитку навіть рентабельних підприємств. Неврегульованими залишаються питання власності, відсутній реальний господар засобів виробництва.

Розробці проблем проведення макроекономічної політики і досягнення рівноваги в економіці присвячена велика кількість наукових праць, зокрема, фундаментальні дослідження класиків (Л. Вальрас, А. Маршалл, Дж.М. Кейнс, П. Самуельсон, М. Фрідмен, Дж.Р. Хікс, Є. Хансен, Р. Манделл, Р. Лукас, Я.Тінберген та інші), праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених (Е. Долан, Дж. Сакс, К. Макконнелл, Г. Менк`ю, В. Леонтьєв, Я. Корнаї, Л. Абалкін, А. Ілларіонов, І. Лукінов, С. Мочерний і інші). При цьому слід відмітити відсутність єдиного погляду на шляхи досягнення стабільності і рівноваги засобами макроекономічної політики. У ряді випадків між економістами або відсутня загальна точка зору на механізм дії того чи іншого засобу макроекономічної політики, або його інтерпретація не є безумовною.

Трансформаційна економіка потребує специфічних підходів. Тому надбання західної економічної теорії в багатьох випадках не може бути використане в умовах України. Це ставить економістів перед необхідністю переосмислення багатьох теоретичних концепцій і розробки нових положень, які б сприяли досягненню стабільності в умовах перехідних економік.

Трансформаційні процеси і економічні перетворення, повязані з реформуванням відносин власності, реструктуризацією народного господарства призводять до активізації великої кількості чинників, що впливають на очікування, підвищують їх чутливість і динамізм. Ця обставина вимагає від заходів макроекономічної політики більшої гнучкості, а від її аналітичної бази - більш адекватного відображення реальних економічних процесів.

Отже, теоретичні і методологічні питання проведення макроекономічної політики вимагають свого подальшого вивчення і вирішення. Особливої уваги потребує розробка ефективних в умовах переходу до ринкових відносин прийомів та методів проведення макроекономічної політики. Необхідно поглиблювати пошук шляхів вдосконалення засобів макроекономічної політики, їх узгодження та приведення у відповідність до умов трансформаційної економіки.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено у відповідності до тематики науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (КНЕУ), зокрема, при виконанні теми «Методологія діагностики, прогнозування та державного регулювання змішаної економіки». Номер держреєстрації 0198V003239.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і практичних питань вдосконалення макроекономічної політики. Така мета дисертаційного дослідження обумовила постановку і вирішення наступних завдань:

здійснити критичний аналіз практики макроекономічного регулювання в Україні та визначити чинники, що зумовлюють низьку ефективність макроекономічної політики з урахуванням особливостей перехідної української економіки;

визначити основні напрямки підвищення ефективності макроекономічної політики, що мають сприяти подоланню кризи в українській економіці і початку зростання;

розробити відповідні методологічні і практичні рекомендації для застосування в процесі аналізу і розробки макроекономічної політики;

проаналізувати окремі методи і аналітичні інструменти макроекономічних досліджень і запропонувати можливі шляхи їх вдосконалення.

Предметом дослідження є макроекономічна політика. Але макроекономічна політика - це складна система, яка включає широкий спектр цілей і засобів державного впливу на економічні процеси, охопити які в межах однієї роботи неможливо. Тому предметом дисертації є макроекономічна політика в контексті лише трьох її головних складових: фіскальної, монетарної та інвестиційної політики. Обєктом дослідження є економіка України.

Наукова новизна розробок, отриманих автором особисто, полягає у наступному:

встановлено, що низька ефективність сучасної макроекономічної політики в Україні зумовлена відносно високим рівнем державного споживання, який не відповідає можливостям бюджету. Це проявляється в дефіциті останнього і стрімкому зростанні державного боргу;

аргументується доцільність встановлення диференційованих ставок податку на додану вартість (ПДВ) та розширення кола підакцизних товарів, що має забезпечити додаткові надходження до бюджету без скорочення обсягу попиту;

з метою створення умов для розширення кредитування пропонується відмовитися від концепції монетарної політики, яка ґрунтується на дотриманні низьких темпів інфляції;

на основі дослідження зв`язку між рівнем монетизації і структурою грошової маси аргументовано новий підхід до визначення швидкості обігу грошей;

запропоновано методику оцінки основних макропоказників, в основі якої лежить вдосконалена модель «сукупний попит-сукупна пропозиція».

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження створюють передумови для практичних заходів щодо підвищення ефективності макроекономічної політики. Розроблені методичні положення можуть бути використані на етапі проектування (планування) та прийняття рішень в галузі макроекономічної політики і здійснення конкретних управлінських заходів при виконанні програм виходу України з кризового стану і початку зростання.

Частина положень роботи використана в роботі відділу аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку Служби Премєр-міністра України.

Ряд положень роботи використаний при викладанні курсу «Макроекономічна політика» в КНЕУ. Запропоновані напрямки вдосконалення модельного апарату макроекономічних досліджень сприятимуть подальшому розвитку аналітичної бази макроекономічної політики.

Апробація результатів дослідження. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідались на II Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг: теорія і практика» 17.04.98 р. і на Всеукраїнській конференції «Економічні реформи в Україні: позиція молоді», яка проходила 30.06-1.07.98 р. у рамках конкурсу досліджень, організованого Міжнародним центром перспективних досліджень спільно з НБУ і Київським національним університетом ім. Т.Г. Шевченка.

Публікації. Основні положення роботи викладені у 5 наукових працях, у тому числі 3 статтях у наукових журналах, збірнику наукових праць та матеріалах конференції.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 141 назву, двох додатків. Робота викладена на 174 сторінках друкованого тексту, включає 15 таблиць та 39 рисунків.

Основний зміст дисертаційного дослідження

макроекономічний український перехідний

У вступі обґрунтовується актуальність теми, мета і завдання, предмет і об`єкт дисертаційної роботи, визначається необхідність проведення даного дослідження, розкривається наукова новизна його положень і значущість.

У першому розділі розглядаються завдання та проблеми здійснення макроекономічної політики, її засоби та аналітична база. Підкреслюється, що надмірна кількість цілей і завдань макроекономічної політики породжує велику кількість проблем. Серед них проблема дієвості окремих важелів впливу на макроекономічну ситуацію, а також невизначеність впливу заходів уряду на цільові показники. Надзвичайно актуальною проблемою для нашої країни є неузгодженість засобів макроекономічної політики між собою, їх внутрішня суперечливість і непослідовність у застосуванні.

Економічні засоби макроекономічної політики поділяються на фіскальні і монетарні, засоби соціальної і зовнішньоекономічної, інвестиційної політики та політики доходів. Більш детально в роботі розглядаються інструменти фіскальної, грошово-кредитної та інвестиційної політики.

Як показано в роботі, існуюче методологічне забезпечення аналітичної роботи і апарат макромоделей у ряді випадків демонструють свою непридатність для застосування в умовах трансформаційних систем.

Зокрема, існують проблеми використання моделей «грошовий попит - грошова пропозиція» та «сукупний попит - сукупна пропозиція» у їх традиційній трактовці. В них недостатньо чітко розмежовується вплив різних засобів макроекономічної політики та коливань ділової активності на найважливіші показники економічного розвитку. Серед недоліків існуючого інструментарію макроекономічного аналізу в роботі вказується також на відсутність відображення у згаданих моделях процесів, повязаних з рухом грошових замінників, дискутується питання про додатній нахил кривої LM в моделі IS-LM, зроблено окремі зауваження щодо виведення кривої IS.

Обмеженість застосування зазначених моделей зумовлена тим, що в основі їх побудови лежить припущення про незмінність цін у короткостроковому періоді. Слід зауважити, що можливість цінових стрибків робить поділ відрізків часу в економіці на коротко- і довгострокові доволі умовним. Очевидною вбачається недоречність такого поділу, оскільки це обмежує можливості аналізу конкретних ситуацій, що містять ознаки як одних, так і інших. Існує також проблема визначення поняття швидкості обертання грошей.

Вказані недоліки засвідчують недосконалість існуючої аналітичної бази макродосліджень і необхідність її подальшої розробки і вдосконалення.

У другому розділі представлено аналіз трьох головних складових макроекономічної політики: фіскальної, монетарної і інвестиційної.

Виходячи з тріади цілей макроекономічної політики, можна стверджувати, що проведення заходів фіскальної політики у нашій країні здійснює скоріше дестабілізуючий вплив на економіку, ніж сприяє розвитку. По-перше, не скорочується, а лише зростає безробіття. По-друге, чинна фіскальна політика мало сприяє подоланню інфляції. По-третє, здійснення заходів фіскальної політики не сприяє нарощуванню обсягів виробництва.

На нашу думку, головна проблема вітчизняної фіскальної політики полягає у непропорційно великому державному споживанні. Це викликає бюджетний дефіцит і пов`язані з ним проблеми. Причини такого стану можна об`єднати у 2 групи: відносно велика видаткова частина і фінансування її перевищення над дохідною; низький рівень надходжень, перш за все податкових (рис. 1, блоки І і ІІ).

Об`єктивно проблема низьких доходів зумовлена недосконалою податковою системою, що проявляється у її неефективності та негнучкості. Говорячи про негнучкість існуючої податкової системи, необхідно відмітити недосконалість структури податків. Відносно низькою є частка непрямих податків у складі доходів, зокрема, акцизного збору. ПДВ в минулому році зібрано майже на 21% менше запланованого. Між тим ширша база оподаткування ПДВ є істотною вимогою, необхідною для фіскальної стабілізації України і її трансформації у ринкову економіку.

Натомість за рахунок податку на прибуток підприємств до бюджету надходить непропорційно велика частка - близько 20% дохідної частини консолідованого бюджету. Між тим відомо, що у перехідній економіці більш доцільно робити акценти саме на непрямих податках, оскільки доходи підприємств мають продуктивніший характер.

Детальний розгляд структури видатків бюджету свідчить про відсутність достатньо обґрунтованої системи витрат. Високою є частка витрат на обслуговування боргу (2,3-3,2% ВВП) та на управління і правоохоронну діяльність (близько 3% ВВП), лишається на високому рівні фінансування суб'єктів економіки (6,9% ВВП).

Проблему перевищення видатків над дохідною частиною уряд намагався вирішувати протягом останніх кількох років, збільшуючи ставки оподаткування, вводячи нові податки та збори (блок ІІІ рисунка 1). Проте це створювало умови, що лише звужували базу оподаткування (блок V), репродукуючи вихідну проблему (коло А.).

Діяльність уряду, спрямована на зниження дефіциту бюджета та його покриття, вимагає залучення неінфляційних джерел фінансування: внутрішні та зовнішні позики (блок ІV). Проте складна макроекономічна ситуація в країні та світова криза 1997-98 років сформували досить високий рівень процентних ставок на світових фінансових ринках. Через це тягар державного боргу позначився на видатковій частині бюджету у вигляді значних витрат на його обслуговування (блок VI), що знову-таки лише посилювало вихідну проблему (коло Б.).

Таким чином, аналіз сфери бюджетно-податкового регулювання у 1994 - першій половині 1998 років дозволяє зробити висновок про відсутність внутрішньої логіки бюджетного процесу, про відкритий характер накопичення у ньому негативних тенденцій, що не в останню чергу зумовлено споживчою спрямованістю державних витрат. Це означає погіршення структури сукупних витрат в економіці, і перспектива покращення структури української економіки за таких умов стає ще більш віддаленою.

У проведенні грошово-кредитної політики з моменту набуття Україною незалежності чітко простежуються два характерних періоди: початок і друга половина поточного десятиліття. У першій половині 90-х років в Україні проводилася проінфляційна макроекономічна політика. Ця політика мотивувалася - у відповідності з кейнсіанськими рекомендаціями - прагненням підтримати виробництво за допомогою грошових ін'єкцій.

В 1994 році монетарна політика НБУ була спрямована на приборкання інфляції. Слід визнати, що така політика мала тактичний характер. Грунтовний аналіз інфляційних тенденцій і необхідність їх подолання переконливо свідчать про доцільність зважених рестриктивних заходів у цій сфері. Проте утворення відносного дефіциту грошей у реальному секторі не знищило інфляцію, а лише приховало її, перетворивши на інші форми (заборгованість, невиплати тощо). Пригнічення інфляції попиту монетарними методами посилило спад виробництва, що активізує інший вид інфляції - інфляцію витрат. Це характеризує чинну грошово-кредитну політику як суперечливу.

У роботі зроблено висновок про наявність на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки рецесійного розриву, який зумовлений - з одного боку - об`єктивними труднощами перехідного періоду, а з іншого - обранням в макроекономічній політиці курсу на дотримання низької інфляції.

Ситуацію, що склалася в економіці України, можна характеризувати як відсутність узгодженості між грошово-кредитною і бюджетно-податковою політикою. Незбалансованість бюджету зосереджує переважну частину грошово-кредитних ресурсів на ринку кредитування державних витрат, що обмежує можливості кредитування економіки. Певною мірою необхідність виконання вимог стабілізаційних програм МВФ (підтримання встановлених рівнів інфляції, приросту валютних резервів) суперечить меті економічного зростання, оскільки внутрішні кредити при цьому мають скорочуватися.

З кінця 1997 року грошова політика фактично лишається заручницею фіскальної незбалансованості. Це унеможливлює проведення ефективної монетарної політики і не дозволяє в повній мірі реалізувати потенціал її засобів для досягнення інших, не менш важливих, цілей. Однією з причин такого положення є значна залежність центрального банку країни від уряду, неможливість проведення самостійної політики у монетарній сфері. Отже, актуальним вбачається докорінно переглянути концепцію сучасної монетарної політики в Україні.

Аналіз інвестиційного процесу доводить, що Україна не має реальної бази для швидкого переходу до економічного зростання. Тенденції структурних перетворень в економіці України свідчать, що до останнього часу структура інвестицій складалася без належної цілеспрямованої політики з боку як держави, так і господарських систем. Визначені стратегією ринкових реформ пріоритети не підкріплюються конкретними джерелами інвестування.

Поряд з нерозвинутістю ринку капіталів і банківської системи розвитку інвестиційної активності перешкоджає також існуюча податкова система України. Рівень вилучення реального прибутку є надзвичайно високим.

Незбалансований бюджет є вирішальним чинником, що обмежує інвестування в основний капітал. Створюючи додатковий тиск на процентні ставки, він стримує кредитування економіки. Одночасно низькі доходи бюджету зумовлюють обмежені державні капітальні вкладення.

Незначний прогрес у процесі приватизації і дерегуляції обумовив збереження низького рівня припливу прямих іноземних інвестицій. Більш широкому залученню іноземного капіталу заважають загальна політико-економічна нестабільність в нашій державі, неврегульована правова база підприємницької діяльності, значна корумпованість українських чиновників.

Здійснений у роботі аналіз фіскальнї і монетарної політики дає уявлення про досить несприятливі передумови інвестиційного процесу в Україні. Він є похідним від стану у фіскальній та грошовій сферах і відповідної політики.

Складне становище на фінансових ринках сформувалося під впливом, перш за все, бюджетної незбалансованості, що, в кінцевому підсумку, зумовлює неможливість формування активної інвестиційної політики. Ця обставина унеможливлює здійснення нагромадження капіталу - головної передумови інвестиційного процесу.

У третьому розділі обгрунтовується необхідність посилення втручання держави в економічні процеси з метою підвищення ефективності макроекономічної політики та наводяться рекомендації щодо практичної реалізації відповідних заходів. Пропонуються деякі напрямки вдосконалення аналітичної бази макроекономічної політики.

На протязі усієї роботи підкреслювалась думка про те, що стабілізаційна політика в умовах трансформаційної економіки не може покладатись на ту реакцію, яка мала б місце за умов розвинутої ринкової системи. Оскільки основна кількість ринкових інститутів знаходиться у стадії створення, то економічна політика може бути неефективною, або, принаймні, менш передбачуваною і менш ефективною.

Загострення проблем перехідної економіки пов'язане із послабленням дії адміністративних методів. Тому цілком очевидною є необхідність адекватного глибині нинішньої кризи підвищення масштабів і ступеня державного регулювання, а питома вага адміністративних засобів макроекономічної політики повинна бути значно більшою в перехідний період. Це необхідно для подолання структурної недосконалості вітчизняної економіки. Справа в тому, що ринкова система може ефективно працювати в разі раціональної структури економіки, але ця система не здатна її цілеспрямовано формувати.

На жаль, останні кілька років частка бюджету у ВВП зменшувалася. Спрямованість до дерегуляції в економіці, яка не має характеру селективного відбору, слід вважати поспішною, тому що це сприяє зростанню розбалансованості і викривленням в структурі окремих сфер економіки. Підвищення ефективності макроекономічної політики вимагає раціонального поєднання дії керованих централізовано і ринкових саморегулюючих процесів, створення сприятливих економічних умов для розвитку підприємництва у тих сферах, які адаптовані до конкурентного середовища.

Серед ключових напрямків структурних перетворень в економіці - реструктуризація підприємств, оптимізація відносин власності, проведення адміністративної реформи, удосконалення кадрової політики.

З метою вирішення проблеми виходу української економіки з кризового стану і початку зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. У цьому зв`язку найбільш важливим на сучасному етапі є вирішення проблеми бюджетної незбалансованості і дестабілізуючої ролі фіскальної політики.

Для поповнення дохідної частини бюджету слід активізувати потенціал непрямих податків. Збільшення обсягів надходжень від них дасть змогу зменшити тиск з боку прямих податків.

У якості одного з напрямків оптимізації існуючої структури податків слід запровадити диференційовану систему справляння податку на додану вартість. Уніфікована ставка (20%) не враховує відмінностей у споживанні різними верствами населення, що призводить до неповного використання можливостей щодо оподаткування більш високих доходів.

На підтвердження даної тези в роботі здійснено розрахунок можливих надходжень від ПДВ в разі запровадження двоставочної схеми справляння цього податку: більш низької ставки (10%) на товари та послуги першої необхідності і підвищеної (40%) - на товари з покращеними споживчими властивостями (група «інші»).

При цьому враховано різницю в розподілі поточного доходу на придбання окремих груп товарів різними верствами населення - до і після перегляду ставок, можливість скорочення переліку звільнених від оподаткування товарів першої необхідності і збільшення обсягу споживання останніх заможними верствами. Враховано також дію ефекту зміни середньої схильності до споживання у короткостроковому періоді.

Результати розрахунку свідчать, що запровадження диференційованих ставок ПДВ здатне забезпечити суттєве зростання надходжень до бюджету. Їх приріст в частині споживчих товарів складе 1 млрд. грн. (6,7 - 5,7) або 17,5%. Крім того, вирівнюється внесок окремих дохідних груп споживачів до бюджету, а розподіл податкового тягаря суттєво зміщується в сторону більш заможних верств населення.

Для збільшення реальних доходів бюджету доцільно ввести прогресивний податок на нерухомість і інше майно, підвищити у 1,5-2 рази загальний рівень ставок акцизного збору, а також значно розширити коло підакцизних товарів. Потрібно обмежувати залучення вільних грошових ресурсів комерційних банків, підприємств і населення на покриття бюджетного дефіциту.

Одним із головних завдань реформування монетарної політики в Україні слід вважати докорінний перегляд її концепції і засад. Йдеться, перш за все, про досягнення справжньої, а не декларованої незалежності головної банківської установи - НБУ - шляхом вдосконалення відповідного законодавства і затвердження Державної програми грошово-кредитного регулювання строком на 3-5 років, яка б визначала основні параметри монетарного розвитку і участь головного банку країни у вирішенні задач структурної перебудови.

В практиці регулювання основних монетарних показників слід переорієнтуватися на помірні темпи інфляції (20-40% річних і навіть більше) і проведення більш гнучкої політики, маневруючи між інфляцією і виробництвом. Тактика має періодично змінюватися: періоди емісійного підживлення економіки повинні змінюватися обмежувальними заходами у грошовій сфері, якщо динаміка цін починає загрожувати зростанню реальних показників. Потрібні точно спрямовані грошові ін'єкції, які сприяли б подоланню невибірковості загального стимулювання сукупного попиту.

З метою підвищення показника монетизації рекомендується орієнтуватися на зниження рівня ліквідності загального грошового агрегату М3. Для цього при здійсненні монетарної політики слід сприяти зниженню частки готівки у складі грошової маси, стимулювати безготівкові розрахунки і використання населенням чекових рахунків і кредитних карток.

В плані удосконалення інвестиційної політики в Україні необхідно запровадити наступні заходи: створити Державний інвестиційний банк, який, на відміну від створеного Банку реконструкції та розвитку, акумулюватиме не бюджетні кошти і кошти позабюджетних фондів, а встановлену частку резервів комерційних банків. Надання інвестиційних кредитів повинно здійснюватися за результатами конкурсів інвестиційних проектів. Необхідно підвищити гнучкість державної амортизаційної політики шляхом застосування різних режимів амортизації в залежності від особливостей відтворення капіталу і здійснити ряд інших заходів.

Але, перш за все, з метою пожвавлення інвестиційного процесу, виходу з кризи і відновлення зростання необхідно перебудувати засади фіскальної і монетарної політики, привівши у відповідність до можливостей бюджету обсяги державного споживання.

В процесі здійснення заходів макроекономічної політики велике значення має якісне забезпечення етапу обгрунтування й аналізу управлінських рішень. В роботі запропоновано методику оцінки рівня і динаміки основних макропоказників, яка грунтується на вдосконаленій моделі «сукупний попит-сукупна пропозиція» (AS-AD). Цей варіант моделі більш точно описує процеси, що відбуваються в реальній економіці, оскільки в ньому пояснюється вплив різних засобів макроекономічної політики на еластичність сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Зазначена методика містить наступні положення:

сукупний попит і сукупна пропозиція є нелінійними залежностями, що зумовлено різною їх еластичністю в різних умовах;

процеси, що відбуваються на товарному і грошовому ринках, жорстко пов`язані між собою. Це підтверджує логіка паралельного розгляду моделей AS-AD i Dm-Sm;

зростання реального ВВП за відсутності збільшення маси грошей в обігу можливе лише за умов сублімаційного розширення сукупного попиту (див. нижче).

Гіперболічна форма кривих вдосконаленої версії моделі AD-AS зумовлена, по-перше, впливом швидкості обертання грошей на форму графіка сукупного попиту, по-друге, необхідністю врахування можливої зміни еластичності сукупної пропозиції.

Такий підхід дозволяє розмежувати вплив подій, що викликають зміну структури грошової маси, на сукупний попит та його еластичність. Органи регулювання грошового обігу повинні сприяти підвищенню еластичності сукупного попиту, регулюючи структуру грошових агрегатів. Мається на увазі той факт, що еластичність сукупного попиту залежить від співвідношення більш і менш ліквідних компонентів у складі агрегату М3. Зниження рівня його ліквідності робить менш небезпечним (з точки зору цінового зростання) реагування економіки на можливі зовнішні «шоки».

Завданням макроекономічної політики слід вважати проведення заходів, які б сприяли пролонгації кейнсіанської ділянки кривої сукупної пропозиції за рахунок проміжної. Введення в модель параметра, який відповідає за цінову еластичність сукупної пропозиції, дозволяє розмежувати засоби економічної політики за їх впливом на характер зростання ВВП.

Запропонована модель може бути використана при здійсненні розрахунків важливих показників, що характеризують економічну ситуацію (еластичність сукупних попиту і пропозиції, швидкість обігу грошей, рівень цін тощо). Разом з тим ряд положень моделі вимагають подальшого вивчення і вдосконалення.

Стосовно паралельного розгляду моделей AS-AD i Dm-Sm можна стверджувати, що коли в економіці зростає рецесійний розрив, зростає також реальна ставка відсотку. А коли гроші наближаються до ліквідної пастки, на ринку товарів та послуг неминуче відбувається зростання цін.

Запропонована схема передбачає постійне врахування цінового фактора, що розширює рамки досліджуваних відрізків часу за межі короткострокових і, крім того, дозволяє спостерігати динаміку реальної і номінальної ставок відсотку. Паралельний розгляд зазначених моделей у поєднанні із нелінійністю їх функцій дає можливість а) ідентифікувати вплив заходів макроекономічної політики окремо на обсяг фактичного ВВП і його потенційну величину; б) пояснити механізм змінення ставки відсотку (r).

В роботі розглянуто також мало досліджену сторону запровадження у макроаналізі моделі сукупного попиту (AD), що стосується розбіжностей класичної і кейнсіанської шкіл в їх оцінці наслідків зростання ставки відсотку і дії ефекту витіснення.

Певну ясність у цій ситуації вносить пропозиція, яку умовно можна назвати сублімацією попиту. Вона дає можливість за певних умов розглядати різні значення обсягу сукупного попиту при незмінній грошовій пропозиції.

У випадку трансформації економічних систем і інших політичних потрясінь спостерігаються періоди тривалої дії збільшених ставок відсотку і розповсюдження грошових замінників. При цьому складаються сприятливі умови для розвитку сублімаційних процесів.

Висновки

Серед головних проблем, які вивчає теорія макроекономічної політики - суперечливість окремих поставлених цілей, низька ефективність і неузгодженість засобів макроекономічної політики, їх внутрішня суперечливість і невизначеність впливу на цільові показники.

Проведення заходів фіскальної політики у нашій країні здійснює дестабілізуючий вплив на економіку, а не сприяє розвитку. Головною причиною нестабільності і низької ефективності макроекономічної політики є бюджетна незбалансованість.

Об`єктивно проблема доходів бюджету зумовлена недосконалою податковою системою, її негнучкістю. Спроби уряду вирішити проблему перевищення видатків над дохідною частиною в перспективі створювали умови, що лише репродукували цю проблему.

Монетарну політику другої половини 90-х років можна характеризувати як суперечливу і непослідовну. Через вимоги уряду фінансувати придбання облігацій внутрішньої державної позики, а також вимоги МВФ як стрічні умови надання чергових позик реалізується вплив бюджетної незбалансованості на монетарні засоби. Це унеможливлює проведення ефективної монетарної політики і виступає як елемент неузгодженості різних її засобів.

Відсутність нагромадження основного капіталу та негативні тенденції структурних перетворень в економіці України - це свідчення недостатньої зваженості інвестиційної та структурної політики перехідного періоду. Вона фактично відсутня. Проведення фіскальної і монетарної політики створює вкрай несприятливі умови для нагромадження капіталу. Інвестиційний процес є похідним від стану у фіскальній та грошовій сферах і відповідної політики.

Значна частина проблем здійснення макроекономічної політики пов`язана з умовами, в яких вона проводиться, а саме з трансформаційним станом вітчизняної економіки, нестабільністю процесів, що в ній відбуваються. Це є об`єктивним чинником низької ефективності заходів макроекономічної політики. Тому цілком очевидною є необхідність адекватного глибині нинішньої кризи підвищення масштабів і ступеня державного регулювання. Це необхідно для подолання структурної недосконалості вітчизняної економіки, яка зумовлює її низьку сприйнятливість до стимулюючих заходів макроекономічної політики і вимагає прискорення структурної перебудови.

З метою вирішення проблеми виходу української економіки з кризового стану і початку зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. Серед першочергових завдань реформування фіскальної сфери є підвищення ефективності податкової системи. Для поповнення дохідної частини бюджету слід активізувати потенціал непрямих податків. У якості одного з напрямків оптимізації існуючої структури податків слід запровадити диференційовану систему справляння податку на додану вартість.

Одним із головних завдань реформування монетарної політики в Україні слід вважати досягнення справжньої незалежності НБУ та переорієнтацію з низьких на помірні темпи інфляції.

З метою пожвавлення інвестиційного процесу необхідно перебудувати засади фіскальної і монетарної політики, привівши у відповідність до можливостей бюджету обсяги державного споживання, оскільки незбалансованість бюджету блокує проведення ефективної монетарної та інвестиційної політики, зосереджуючи значну частину кредитних ресурсів на ринку обслуговування державного боргу і пригнічуючи інвестиційний процес.

Недоліки існуючої аналітичної бази макродосліджень засвідчують її недосконалість і необхідність подальшої розробки і вдосконалення. Запропоновано методику оцінки рівня і динаміки основних макропоказників, що розширює аналітичну базу для спостережень різноманітних ситуацій в економіці.

Застосування пропонованих підходів сприятиме підвищенню якості прийняття рішень в галузі макроекономічної політики.

Список опублікованих праць

1. Сфера застосування і обмеження моделі IS-LM в макроекономічному аналізі // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 5. - Київ: КНЕУ. - 1997. - С. 85-95.

2. Забезпечення стійкості гривні // Банківська справа. - 1997. - №6. - С. 58-61.

3. Особливості застосування макромоделей у процесі аналізу грошової політики // Вісник Національного банку України. - 1998. - №6. - С. 8-10.

4. Сублімація попиту // Вісник Національного банку України. - 1998. - №11. - С. 11-13.

5. Ефективність економічної політики в умовах перехідної економіки // Фіскальна та монетарна політика в Україні: Матеріали Всеукраїнської конференції «Економічні реформи в Україні: позиція молоді». - Київ: Національний банк України, Національний університет імені Тараса Шевченка, Міжнародний центр перспективних досліджень. - 1998. - С. 61-73.

Размещено на Allbest.ru