Еколого-економічне обгрунтування проектів землевпорядкування (на прикладі лісостепової зони Львівської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОЛОДІЙЧУК ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Еколого-економічне обгрунтування проектів землевпорядкування (на прикладі лісостепової зони Львівської області)

УДК 631.12:577.4:333

Спеціальність 08.08.01 -

Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Львів - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки АПК Львівського державного

аграрного університету Міністерства агропромислового комплексу

України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Казьмір Павло Гнатович,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри землевпорядного проектування

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гуцуляк Григорій Дмитрович

Івано-Франківський інститут агропромислового виробництваУААН

Завідувач відділу

кандидат економічних наук,

Стадницький Юрій Іванович

Державний університет "Львівська Політехніка"

кафедри економіки та менеджменту інвестиційі нерухомості, доцент

Провідна установа: Національний аграрний університет

кафедра землевпорядного проектування, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 26 серпня 1999р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 292040, м.Дубляни, Жовківського району Львівської області.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського державного аграрного університету

Автореферат розісланий 23 липня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент К.В. Прокопишак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

землевпорядкування сільськогосподарський низькопродуктивний

З давніх часів земля використовується як джерело продуктів харчування людини. Та лише в другій половині ХХ століття людство чітко усвідомило, що земля при інтенсивному нераціональному використанні втрачає свою найціннішу властивість - родючість, а подекуди стає непридатною для сільськогосподарського виробництва, перетворюючись у пустирі та яри. Такий стан справ зумовлює особливу актуальність проблеми раціонального використання сільськогосподарських угідь.

Раціональне використання земель означає науково обгрунтоване, розумне використання угідь з точки зору цільового призначення, ефективності, охорони і поліпшення. З цих причин раціональне використання земель набуває екологічного забарвлення.

Екстенсивний характер природокористування, відомчий підхід до вирішення економіко-екологічних проблем призвели до їх загострення, а тому вони потребують невідкладного розвязання.

В Україні ця проблема стоїть особливо гостро, оскільки аграрний сектор в народному господарстві держави займає значне місце, сільськогосподарська освоєність земель сягає 70.4%. За роки радянської влади у велась нищівна експлуатація земельного фонду України. Результат - грунти на території сільськогосподарських підприємств почали різко деградувати (утворювались яри, змивався родючий шар із схилових земель, виснажувався грунт, утворювалися пустирі) і тому на сьогодні термін “екологія” нерозривно пов'язаний із проблемами сільського господарства.

Щоб змінити ситуацію на краще, необхідно підходити до раціонального використання земель не лише з точки зору економіки, а й з точки зору екології. Рівень використання кожного сформованого в процесі землеустрою земельного масиву повинен встановлюватися з урахуванням доцільності та екологічної можливості.

Актуальність теми. Можливості розширення площі сільськогосподарських угідь, і в першу чергу ріллі, на Львівщині в лісостеповій зоні практично вичерпані. Тому основним напрямом збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції буде підвищення рівня інтенсивності використання земель, яке однак призводить до розвитку ерозії грунту та деградації грунтового покриву.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на жаль не супроводжується врахуванням екологічних вимог до використання земельних ресурсів. На нашу думку, інтенсифікація землеробства потребує адекватних, а часом і більш інтенсивних темпів освоєння грунтозахисних заходів. Перехід до ринкових відносин на основі рівноправного розвитку різних форм власності та господарювання на землі, оптимізація структурної та інвестиційної політики з одночасною екологізацією виробництва вимагають нових підходів у землевпорядному проектуванні.

Вивченню питання раціонального використання земель присвячені праці вчених О.Ф.Балацького, Д.І.Гнатковича, В.В.Горлачука, М.Д.Гродзинського, Г.Д.Гуцуляка, Д.С.Добряка, М.В.Дроздяка, П.Г.Казьміра, В.О.Леонця, О.Т.Лозового, І.М.Мартинюка, М.А.Мицая, Л.Я.Новаковского, А.Я.Сохнича, А.М.Третяка, А.Д.Юрченка, та інших.

На сучасному етапі проблемі еколого-економічного обгрунтування проектів землевпорядкування приділяється недостатньо уваги. Подальшого дослідження потребує методика еколого-економічного обгрунтування обгрунтування використання та впорядкування земель, яке дасть змогу вирішити поряд з правовими та технічними ще й економічні та природоохоронні аспекти проблеми, найбільш актуальні щодо використання землі в сільському господарстві сьогодні і в майбутньому.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з тематикою наукових досліджень Львівського державного аграрного університету і держбюджетною науково-дослідною роботою, кафедри землевпорядного проектування “Удосконалення методів організації використання земель в звязку з переходом до нових форм землекористування в країні (стосовно до умов Західного регіону України)” N0193U29519.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці науково обгрунтованих пропозицій щодо вибору критеріїв еколого-економічного обгрунтування генерального межування та проектів землевпорядкування сільськогосподарських підприємств, які набули особливої актуальності під час реалізації земельної реформи та реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств в Україні.

Реалізація мети вимагає розвязання таких завдань:

- вивчення сутності еколого-економічної оцінки землевпорядних проектних рішень та їх показників;

- обгрунтування методологічних підходів до еколого-економічного обгрунтування землевпорядних проектів;

- розробки критеріїв еколого-економічної оцінки проектів землевпорядкування сільськогосподарських підприємств;

- удосконалення методики еколого-економічної оцінки землевпорядних проектів;

- розробки рекомендацій щодо вилучення низькопродуктивних земель з інтенсивного сільськогосподарського використання.

Методика та методологія досліджень базується на розроблених теоретично-методологічних положеннях економіки та організації сільськогосподарського виробництва, організації використання й охорони земель, пошуку критеріїв еколого-економічної оцінки проектів землевпорядкування. В процесі дослідження застосовувались такі основні методи: монографічний, абстрактно-логічний, економіко-математичний, розрахунково-варіантний, нормативний, розрахунково-конструктивний, статистичний, експерементального проектування та натурного обстеження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вводиться поняття “поріг рівня використання землі та коефіцієнт продуктивності”. До найбільш вагомих результатів, що виносяться на захист, належать:

системний аналіз і розробка критеріїв еколого-економічної оцінки проектів землевпорядкування;

необхідність і доцільність вилучення низькопродуктивних земель з інтенсивного сільськогосподарського обробітку;

методика складання “Схеми ландшафтно-екологічного зонування території сільської ради”;

вдосконалена методика обгрунтування проектів землевпорядкування, зокрема обгрунтування впорядкування території сівозмін господарства із застосуванням ЕОМ і економіко-математичних методів (ЕММ).

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дослідження полягає в отриманні результатів, які можуть бути використані для обгрунтування проектів раціонального використання та впорядкування земель сільськогосподарських підприємств, розміщених як в досліджуваній зоні так і в інших областях України, що розширить престижність землевпорядкування і дозволить вирішити правові, технічні та еколого-економічні проблеми.

Розкривається зміст і функції землевпорядкування при соціалістичній формі господарювання і вказуються нові напрямки розвитку землевпорядкування на якісно вищому рівні, що природних і економічних умовах лісостепової зони Львівської області є особливо важливим і актуальним. Розроблено систему показників, яка дозволяє організувати раціональне використання земель.

Особистий внесок. На основі аналізу сучасного стану використання земель та сучасних методик обгрунтування проектів землевпорядкування автором досліджено сутність еколого-економічної оцінки землевпорядних проектних рішень; обгрунтовано методологічні підходи до еколого-економічного обгрунтування землевпорядних проектів; розроблено критерії еколого-економічної оцінки проектів землевпорядкування сільськогосподарських підприємств; запропоновано зміст та методику складання “Схеми ландшафтно-екологічного зонування території сільської ради”.

Розроблено рекомендації щодо вилучення низькопродуктивних земель з інтенсивного сільськогосподарського виробництва, яке пропонується проводити за схемою: ландшафтно-екологічне зонування території сільради > проект формування землеволодінь і землекористувань > проект землевпорядкування сформованих сільськогосподарських підприємств.

Удосконалено методику еколого-економічної оцінки проектів землевпорядкування лісостепової зони Львівської області.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень доповідались на наукових конференціях у Львівському державному аграрному університеті (1995 - 1998 рр.), техрадах Львівського філіалу інституту землеустрою УААН. Зокрема доповідь “Пошук та обгрунтування критеріїв еколого-економічної оцінки проектів землеустрою” (1996 р.). Впроваджено у виробництво ряд пропозицій на рівні Перемишлянського та Пустомитівського районів Львівської області а також Коропужської сільської ради Городоцького району Львівської області, які розроблені дисертантом, про що свідчать акти впровадження.

Публікації. Результати досліджень опубліковані у пяти наукових працях загальним обсягом 0.85 друк. арк., в тому числі автора 0,79 друк. арк.

Структура роботи

Вступ

Розділ 1. Розвиток науково-методичних положень щодо оцінки проектів землевпорядкування. 1.1. Землевпорядкування - його функції і зміст на сучасному етапі. 1.2. Природні фактори та їх вплив на використання земель. 1.3. Еколого-економічний підхід до обгрунтування систем використання земель. 1.4. Методологія та методи досліджень. 1.5. Висновки до першого розділу.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану використання земель та методів обгрунтування проектів землевпорядкування. 2.1. Природно-господарська специфіка лісостепової зони Львівської області. 2.2. Система землеволодінь і землекористувань лісостепової зони Львівської області та проблеми раціонального використання земель. 2.3. Методичні підходи до обгрунтування використання земель в проектах землевпорядкування та перспективи застосування еколого-економічного методу. 2.4. Висновки до другого розділу.

Розділ 3. Еколого-економічне обгрунтування проектів землевпорядкування. 3.1. Еколого-економічне обгрунтування проектів генерального межування. 3.2. Еколого-економічне обгрунтування системи використання угідь в проектах землевпорядкування. 3.3. Соціально-екологічне обгрунтування проектів впорядкування території угідь. 3.4. Висновки до третього розділу.

Висновки. Пропозиції. Список використаних джерел. Додатки.

Повний обсяг дисертації містить 205 сторінки компютерного набору, в тому числі 20 рисунків (11 сторінок), 18 таблиць (8 сторінок), 11 додатків (42 сторінки) та список використаних літературних джерел (194 найменування) - 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначені мета і завдання дослідження, наукова новизна і практична значимість ориманих результатів.

У першому розділі - “ Розвиток науково-методичних положень щодо оцінки проектів землевпорядкування” - досліджено функції і зміст землевпорядкування на сучасному етапі, розкрито і обгрунтовано методи досліджень при землевпорядкуванні та необхідність еколого-економічного підходу до обгрунтування систем використання земель. Враховуючи завдання сучасного етапу суспільного виробництва, дослідженням встановлено, що нині організація використання земель повинна мати вдосконалений механізм еколого-економічного обгрунтування щодо використання земель. Оптимізація складу і структури земельних угідь у напрямі зменшення розораності земель, захист їх від негативних природних процесів і явищ, еколого-економічне обгрунтування запровадження відповідних систем впорядкування і використання земель залежно від їх цільового призначення - всі ці чинники обумовлені сукупністю глибинних звязків та закономірностей, що визначає тенденцію їх розвитку. З цією метою в дисертації вивчається методологія і методи досліджень у землевпорядкуванні.

У дисертаційній роботі глибоко досліджувалось питання розвитку науково-методичних положень щодо оцінки проектів землевпорядкування на сучасному етапі, в результаті чого сформовані функції землевпорядкування, які сприятимуть більш чіткому визначенню змісту проектів землевпорядкування, а також прогнозних розробок.

Аналізуючи природні фактори та їх вплив на використання земель і розглядаючи глибше підхід до обгрунтування системи використання земель в еколого-економічному аспекті, ми прийшли до висновку, що раціональне використання земельних ресурсів при високій культурі землеробства обумовлює підвищення родючості грунту, збереження балансу органічної речовини в грунті, а також дає можливість зменшити ерозійну небезпеку, що позитивно впливає на екологічний стан сільськогосподарських земель.

Виходячи із завдань земельної реформи в галузі сільського господарства, в цьому розділі дисертації обгрунтовується необхідність нового підходу до оцінки проектів землевпорядкування. У звязку з цим висвітлена роль землевпорядного проектування в організації раціонального використання та охорони земель. Оскільки землевпорядне проектування є основою землевпорядкування то доводиться його спрямованість на створення організаційно-територіальних умов для повноцінного функціонування землеволодінь і землекористувань та забезпечення раціонального використання та охорони земель.

У другому розділі - “Аналіз сучасного стану використання земель та методів обгрунтування проектів землевпорядкування” - розкривається сучасний стан використання земельного фонду в межах лісостепової зони Львівської області, а також аналізуються сучасні підходи до обгрунтування використання земель в проектах землевпорядкування під кутом зору перспективи застосування еколого-економічних показників.

Лісостепова зона Львівської області охоплює 16 адміністративних районів. Загальна площа 730.5 тис. га, що становить 33% площі Львівської області. У межах зони знаходиться понад 448 тис. га сільськогосподарських земель, а це 50% всіх сільськогосподарських земель області.

Сьогодні в межах лісостепової зони організовано понад 500 фермерських господарств загальною площею близько 5,9 тис. га, що складає 1,3% всіх сільськогосподарських угідь у лісостеповій зоні. Якщо порівнювати з обласними показниками то це 41,9% всіх фермерських господарств області та 48,8% всіх сільськогосподарських угідь, які є у власності фермерів області.

На території Лісостепу всі землеволодіння і землекористування в тій чи іншій мірі потерпають від ерозійних процесів. Найбільш інтенсивна площинна ерозія. Найвищий відсоток еродованих земель у господарствах Перемишлянського і Мостиського районів - відповідно 48.7% та 40.5%.

Лісистість території лісостепової зони Львівської області за статистичними даними 1997 року становить 21%. Проте лише 3 тис.га (2%) функціонують як захисні лісонасадження, внаслідок чого територія досліджуваного регіону оцінюється як з недостатньою лісистістю окремого агроландшафту. Лісистість агроландшафтів у зоні становить 0.7%.

Інтенсивна система виробництва сільськогосподарської продукції в лісостеповій зоні Львівської області вимагає посиленого використання земель, які становлять самобутню агроекосистему. Складові частини цієї екосистеми повинні залишатися в рівновазі. Діяльність людини спричиняє зменшення родючості грунту, втрату екологічної рівноваги в агроландшафті, деградацію природних ландшафтів.

Використання землі в сільськогосподарському виробництві відбувається за певним чином сформованою системою. Документом, в якому розробляється така система і який затверджує її, є проект землевпорядкування. У проекті землевпорядкування основним питанням є обгрунтування доцільності запроектованих змін у системі використання землі. Ми дослідили перспективи сучасних підходів до обгрунтування різних землевпорядних проектів з еколого-економічної точки зору. Аналіз існуючих методик обгрунтування проектів землевпорядкування свідчить, що кожна з них потребує вдосконалення, зокрема в напрямку отримання екологічного ефекту від запроектованої системи використання земель. Таке обгрунтування необхідно диференціювати за стадіями передпроектних і проектних розробок. Показники обгрунтування комлексного проекту землевпорядкування, який займає проміжне становище між схемою і робочим проектом, повинні базуватись на конкретизації показників схеми і включати елементи кошторисно-технічного обгрунтування.

У третьому розділі - “Еколого-економічне обгрунтування проектів землевпорядкування” - розроблено пропозиції, щодо вдосконалення обгрунтування проектів землевпорядкування на міжгосподарському та внутрігосподарському рівнях.

На міжгосподарському рівні пропонується провести межуваня всіх категорій земель з урахуванням ландшафтно-екологічних вимог їх формування.

Щоб поєднати правильність межування окремих категорій земель, особливо нелінійного (просторового виду), з ландшафтно-екологічними вимогами, їх слід проектувати в запропонованій нами послідовності: Схема ландшафтно-екологічного зонування території сільради > Проект формування землеволодінь і землекористувань на території сільради > Проект землевпорядкування сформованих сільськогосподарських підприємств.

При ландшафтно-екологічному зонуванні території сільради слід виділити:

долино-балкові території (днища балок, лощин і суходолів);

крутосхилові (крутизною › 7є) низькопродуктивні території з сильнозмитими і розмитими грунтами, а також виходи порід;

схилові (крутизною 3-7є) території з середньо- та сильнозмитими грунтами);

рівнинні та привододільні (плакорні) території і схили крутизною 1-3є з незмитими і слабозмитими грунтами.

Запропоноване зонування території дає можливість в увязці з ландшафтно-екологічними територіальними структурними одиницями провести розміщення окремих категорій земель і фондів, а також регламентувати режим їх використання.

Запропоновані нами послідовність і зміст схеми ландшафтно-екологічного зонування території сільради дозволить нам “вписати” сформовані категорії земель у ландшафт території, чим досягається гармонійна єдність між технічною і ландшафтно-екологічною функціями сучасного землевпорядкування. У дисертаційній роботі продається докладний зміст “Схеми ландшафтно-екологічного зонування території сільської ради” та методика її складання.

На стадії генерального межування, на наш погляд, слід вирішувати питання щодо допустимого чи оптимального рівня використання всіх сформованих земель сільськогосподарського призначення, адже сформовані нами ландшафтно-екологічні масиви можуть бути покладені в основу розрахунків, які здійснюватимуться в такій послідовності: вивчення економічних та природних умов господарства; визначення бездифіцитної за балансом гумусу структури посівних площ; визначення складу сівозмін у господарстві; визначення співвідношення галузей у господарстві.

Вважаємо, що в процесі межування земель повинні визначатися спрямованість заходів щодо системного розвитку природних територіальних комплексів і агроландшафтів, можливості та засоби конструювання культурних ландшафтів, уточнюватися режим використання земель не тільки в водоохоронних і прибережних смугах і санітарно-захисних зонах, як цього вимагається в проекті реструктуризації, але й на всій території сільської ради.

Очевидно, відживуть деякі складові частини й елементи і критерії оцінки проектів внутрігосподарського землевпорядкування колишніх колгоспів і радгоспів. У сучасному землевпорядкуванні повинні використовуватися критерії еколого-економічної оцінки проектів землевпорядкування.

Щодо подальшого існування складових частин, то вони можуть бути видозмінені і існуватимуть залежно від типу господарства і території, яка землевпорядковується, наприклад, проект землевпорядкування території селянського господарства.

Розроблення цих проектів потребуватиме еколого-економічного обгрунтування. Нами зроблена спроба вдосконалення обгрунтування проектів землевпорядкування (рис.1). За критерій взято бездифіцитний баланс органічної речовини в грунті (гумусу). Розрахунки проведено з застосуванням ЕОМ і ЕММ.

Аналіз результатів експериментального проектування, проведеного у двох характерних для лісостепової зони Львівської області господарствах (табл.) підтвердив доцільність застосування такої вдосконаленої методики як альтернативи існуючому методу.

Якщо взяти за основу площі посівів, які збалансовані відносно мінералізації гумусу, то можна побачити доцільність визначення запропонованим методом чергування культур в сівозмінах. Як видно (таб.), вихід продукції за цим методом в двох господарствах більший ніж при використанні традиційного способу складання сівозмін. У колишніх господарствах ім. Свердлова та “Росія” різниця становить відповідно 4529 ц.к.од., та 4407 ц.к.од.. Щоб отримати додатково таку кількість продукції при старій системі сівозмін, треба було б посіяти додатково близько 110 га озимої пшениці з урожайністю 35 ц/га. У грошовому виразі господарства отримають прибуток відповідно 48,7 та 47,4 тис. грн. (в порівняльних цінах).

У процесі дисертаційного дослідження ми не могли оминути питання соціально-екологічного обгрунтування проектів впорядкування території, оскільки сучасна соціально-екологічна культура України сформована під впливом деформації соціально-економічного розвитку і нині вимагає вдосконалення, оновлення самої її філософської доктрини на основі припинення обопільного руйнування, генетичної деградації природи та людини, подолання наявних у суспільстві стереотипів мислення.

Наші дослідження показали, що при сучасній інтенсивності землекористування - проведення окремих агротехнічних заходів, у тому числі з контурно-меліоративною організацією території, не забезпечує припинення негативних процесів в агроландшафтах.

Враховуючи несприятливі екологічні наслідки господарської діяльності, вважаємо за необхідне максимально залучати природні ресурси у процес виробництва. Лише оптимізація природного середовища і насамперед оптимізація лісистості в агроландшафті можуть забезпечити зменшення ерозійних та інших негативних явищ. Це особливо важливо для зон, які характерезуються інтенсивним сільськогосподарським виробництвом (а лісостепову зону Львівської області можна віднести до цієї категорії), ефективність якого в першу чергу залежить від екологічної рівноваги. Програмою оптимізації потрібно передбачити створення системи природоохоронних заходів, оптимальне розміщення грунтозахисних та вітроламних лісосмуг, захисних лісових насаджень на сильно еродованих землях, оптимальне розміщення луків і полів в агроландшафті, що сприятиме зменшенню ерозійних процесів, забруднення водних і земельних ресурсів, збільшенню водності рік, підвищенню продуктивності земель і стабільності ландшафту.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень зроблено наступні висновки:

1.Лісостепова зона Львівської області характерезується інтенсивним сільськогосподарським виробництвом при високій розораності території 78%, що призводить до деградації сільськогосподарських земель, зокрема ріллі. Відбувається виснаження грунтів (зниження потенційної родючості), їх екологічне забруднення.

2.На території досліджуваного регіону недостатня лісистість агроландшафту. Прослідковується нераціональна розосередженість по території лісових насаджень, внаслідок чого формуються значні абсолютно безлісі території площею 1500-3000 га. Це значно підвищує ерозійну небезпеку земель в агроландшафті.

3.Для досягнення екологічної рівноваги та підвищення стабільності і продуктивності використання сільськогосподарських земель, необхідно підняти рівень лісистості в агроландшафті до оптимальної 5-10%. Розвязанням цих задач повинно бути складовою частиною проектів землевпорядкування, а також комлексних схем охорони навколишнього середовища територій сільських рад.

4. Умови, за яких сьогодні розвивається аграрна галузь її техніко-технологічна недосконалість, велике навантаження на природні ресурси і екологонебезпечність нагально вимагають пошуків нової науково-технічної стратегії в землевпорядкуванні, яка б передбачала розробку і реалізацію соціально зорієнтованих, екологічно безпечних і економічно ефективних напрямів науково-технічного прогресу в галузі. Тому зведення ролі землевпорядних дій до юридично-технічного процесу (видача актів на право власності та користування землею), на нашу думку, є однобоким підходом до розвязання проблем організації або створення нового типу господарювання на землі. У звязку з цим доцільно впроваджувати землевпорядні розробки (проекти), щоб поступово створити замість функціонуючої нову модель землекористування з дотриманням принципів просторової організації території.

5. Поряд з традиційними економічними показниками в комплексі показників еколого-економічного обгрунтування показник бездефіцитного балансу органічної речовини в грунті необхідно розглядати як критерій оцінки екологічної ефективності системи використання угідь. Це забезпечує екологічно безпечне вирощування сільськогосподарських культур з точки зору запобігання виснаженню грунту і втрати його потенційної родючості.

6.Удосконалена методика обгрунтування проектів землевпорядкування надає можливість не лише підняти ефективність використання орних земель, але й частково вирішити питання екологічної кризи в сільському господарстві.

7.Соціально-екологічне обгрунтування проекту впорядкування території угідь повинно в першу чергу базуватися на оптимальному співвідношенні між землями, які є в інтенсивному сільськогосподарському використанні, і природними угіддями, зокрема лісами та природними луками. Це дозволить сконцентрувати на меншій площі техніку, добрива, трудові ресурси з метою підвищення продуктивності оброблюваних земель, загальмувати ерозійні процеси, створити оптимальні умови для збільшення продуктивності сільськогосподарських угідь, а також підвищення працездатності населення.

ПРОПОЗИЦІЇ

З метою удосконалення ефективності використання земель необхідно здійснити комплекс заходів:

1. Оскільки на всіх попередніх етапах реалізації земельної реформи не проводилося визначення нормативного (порогового) рівня використання земель, то це слід зробити зараз в запропонованій нами “Схемі формування ландшафтно-екологічного зонування території сільської ради”.

2. Всі землі, які не забезпечують нормативного (порогового) рівня, тобто мають низький коефіцієнт продуктивності, повинні вилучатися з інтенсивного сільськогосподарського обробітку для консервування і використання під залуження або заліснення.

3. Рекомендувати для інституту землеустрою УААН та інших землевпорядних організацій при оцінці рельєфу місцевості виділяти днища балок, лощин і суходолів в окрему категорію - долино-балко-ві землі - з подальшим їх застосуванням під постійне залуження з використанням травостою для сінокосіння, що сприятиме фільтрації поверхневого стоку, який тут концентрується, і таким чином виконуватиме екологічну функцію.

4. Розроблені пропозиції щодо удосконалення проектів землевпорядкування та їх еколого-економічного обгрунтування в процесі реформування земельних відносин рекомендувати для вирішення соціально-екологічних, екологічних та економічних питань регулювання природокористування й охорони навколишнього середовища в регіональних схемах.

5. Вважати оптимальну лісистість агроландшафту одиним з критеріїв оцінки проекту під час еколого-економічного обгрунтування проекту землевпорядкування.

6. Рекомендувати для інституту землеустрою УААН з метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів та забезпечення контролю динаміки змін у складі земельних угідь впровадити у виробництво складання “Схеми ландшафтно-екологічного зонування території сільської ради”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Колодій П.П. Еколого-економічні аспекти раціонального використання земель // Студентськй вісник. - Львів. - 1995. - С. 53 - 54. - 0,1 друк. арк.

2. Колодій П.П. Пошук та обгрунтування критеріїв еколого-економічної оцінки проектів землеустрою // Проблеми агропромислового комплексу України: стан і перспективи: Тези наукової конференції, присвяченої 140-річчю заснування Львівського державного сільськогосподарського ін-ту. - Львів, 1996. - С. 212 - 214. - 0,06 друк. арк.

3. Тібілова Л.М., Колодій П.П. Класифікація факторів розміщення проектних елементів // Вісник Львівського державного аграрного університету: Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону України. - Львів: ЛДАУ. - 1997. - №1. - С. 151 - 154. - 0,25 друк. арк. в тому числі автора 0,19 друк. арк.

4. Колодій П.П. Пошук методів еколого-економічного обгрунтування проектів землевпорядкування // Вісник Львівського державного аграрного університету: Землевпорядкування і земельний кадастр. - Львів: ЛДАУ. - 1998. - №2. - С. 81 - 83. - 0,19 друк. арк.

5. Колодій П.П. Еколого-економічне обгрунтування проектів землеустрою // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - Львів: ЛДАУ. - 1999. - №5. - С. 172 - 175. - 0,25 друк. арк.

АНОТАЦІЇ

Колодій П.П. Еколого-економічне обгрунтування проектів землеустрою (на прикладі господарств лісостепової зони Львівської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Львівський державний аграрний університет, Львівська область, Жовківський район, Дубляни, 1999.

Викладені результати дослідження щодо функцій і змісту землевпорядкування на сучасному етапі. Аналізується існуючий стан використання земельного фонду в межах лісостепової зони Львівської області, а також сучасні підходи до обгрунтування використання земель в проектах землевпорядкування під кутом зору перспективи застосування системи еколого-економічних показників. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення оцінки проектів.

Ключові слова: землевпорядкування, ландшафтно-екологічне зонування, лісистість агроландшафту, пороговий рівень використання земель.

Колодий П.П. Эколого-экономическое обоснование проектов землеустройства (на примере хозяйств лесостепной зоны Львовской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Львовский государственный аграрный унивеситет, Львовская область, Жовковский район, Дубляны, 1999.

Изложены результаты исследования функций и содержания землеустройства на современном этапе. Анализируется использование земельного фонда в лесостепной зоне Львовской области, а также современные подходы к обоснованию использования земель в проектах землеустройства под углом зрения перспективы применения системы эколого-экономических показателей. Разработаны рекомендации по усовершенствованию оценки проектов.

Усовершенствовано методику обоснования проектов землеустройства, а именно обоснование устройства территории севооборотов хозяйства используя ЕВМ и экономико-матиматические методы. Раскрыто вопрос о необходимости и содержании изъятия низкопродуктивных земель из интенсивного сельскохозяйственного возделывания.

Разработано рекомендации по изъятию низкопродуктивных земель из сельскохозяйственного производства которое предлагаеться проводить по схеме: ландшафтно-экологическое зонирование территории сельхозсовета > проект формирования землевладений и землепользований > проект землеустройства сформированых сельскохозяйственных предприятий.

Предложена методика и последовательность разработки “Схемы ландшафтно-экологического зонирования территории сельских советов”. Предлагаемое зонирование территории даст возможность в увязке с ландшафтно-экологическими территориальными структурными единицами провести размещение отдельных категорий земель и фондов, а также регламентировать режим их использования. Усовершенствована система показателей комплексного эколого-экономического и социально-экологического обоснования проектов землеустройства.

Считаем, что в процессе меживание земель должны определяться напрямленность мероприятий системного развития природных территориальных комплексов и агроландшафтов, возможности и средства конструирования культурных ландшафтов, уточняться режим использования земель не только в водоохранных и прибрежных полосах и санитарно-защитных зонах, как это требуется в проекте реструктуризации, но и на всей территории сельского совета.

В современном землеустройстве должны использоваться критерии эколого-экономической оценки проектов землеустройства. Нами сделана попытка усовершенствования обоснования проектов землеустройства. За критерий взято бездефецитный баланс гумуса и проведено расчёт с использованием ЕВМ и ЕММ.

Ключевые слова: землеустройство, ландшафтно-экологическое зонирование, лесистость агроландшафта, пороговый уровень использования земель.

Kolodiy P.P. Eсological and eсonomic substantiation of land survey projects (at an example of enterprises of foreste-steppe zone Lviv region). - Manuscript.

Thesis for scientific degree of Candidate of Economics on Speciality 08.08.01. Economics of Nature Use and Environmental Protection. Lviv State Agrarian University. Lviv region, Zhovkva district, Town of Dubljany, 1999.

Results of investigation as for functions and content of land-surveying at present stage are provided. The existing state of land fund use within foreste-steppe zone Lviv region as well as modern approaches to providing grounds to land use in land-surveying projects from the point of view of prospects of eсological-eсonomical data application are analysed. Proposal as for improvement of Project appraisal are developed.

Key words: land surveying, landscape-ecological zoning, forestation of agrilandscape, threshold level of land use.

Размещено на Allbest.ru

...