Регулювання процесів користування відновлюваними природними ресурсами (на прикладі деревинних ресурсів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.02.03 -- Організація управління, планування і регулювання економікою

Регулювання процесів користування відновлюваними природними ресурсами (на прикладі деревинних ресурсів)

Поляков Максим Олександрович

Київ -- 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Мінекономіки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, старший науковий співробітник Дяченко Яків Якович, Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, завідувач відділу проблем економіки лісопромислового комплексу

Офіційні опоненти:

Бойко Микола Миколайович, Ужгородський державний університет Міністерства освіти України, професор кафедри економіки, менеджменту та маркетингу кандидат економічних наук

Голуб Олег Анатолійович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів

Провідна установа Український державний лісотехнічний університет Міністерства освіти України, кафедра економіки і менеджменту лісових підприємств, м. Львів

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Базилюк

Анотація

Регулювання процесів користування відновлюваними природними ресурсами (на прикладі деревинних ресурсів). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою. - Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, Київ, 1999.

В дисертації проаналізовано з економічної точки зору елементи діючої системи управління лісокористуванням: територіальну організацію лісового фонду, обороти рубок, методи нормування користування деревиною. Показана відмінність підходів до державного регулювання користування лісовими ресурсами в умовах ринкової економіки від підходів, які були притаманні командно-адміністративній економіці. Проведено порівняльний аналіз цілей і засобів лісової політики в країнах з ринковою економікою та країнах з перехідною економікою з метою визначення тенденцій в підходах до регулювання користування лісовими ресурсами. Розроблена методика регулювання максимально допустимого рівня користування деревинними ресурсами на рівні регіону і оцінена можливість її застосування з використанням існуючого інформаційного забезпечення.

Ключові слова: природокористування, лісокористування, економічні засади, правові основи, державне регулювання.

Аннотация

Регулирование процессов пользования возобновляемыми природными ресурсами (на примере древесных ресурсов). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - Организация управленния, планирования и регулирования экономикой. - Научно-исследовательский экономический институт Минэкономики Украины, Киев, 1999.

В диссертации проанализированы с экономической точки зрения элементы действующей системы управления лесопользованием: территориальная организация лесного фонда, обороты рубок, методы нормирования пользования девесиной. Показано отличие подходов к государственному регулированию пользования лесными ресурсами в условиях рыночной экономики от подходов, которые были присущи командно-административной экономике. Проведен сравнительный анализ целей и средств лесной политики в странах с рыночной экономикой и в странах с переходной экономикой с целью определения тенденций в подходах к регулированию пользования лесными ресурсами. Разработана методика регулирования максимально допустимого уровня пользования древесными ресурсами на уровне региона и оценена возможность её применнения с использованием существующего информационного обезпечения.

Ключевые слова: природопользование, лесопользование, экономические принципы, правовые основы, государственное регулирование.

Abstract

Regulation of processes of renewable natural resources utilisation (on the example of timber resources). Manuscript.

Dissertation for a Candidate of Economical Sciences degree by speciality 08.02.03 - Organisation of Management, Planning and Regulation of Economy. - Scientific-Research Economical Institute of the Ministry of Economics of Ukraine, Kyiv, 1999.

The dissertation is devoted to the development of mechanism and means of regulation timber resources utilisation in Ukraine for the conditions of market economy.

Forest sector is an important part of the national economy. It's share in NMP is 2.8%. Approximately 1.4% of labour resources is employed in forest sector. The demand for timber and forest products is characterised by significant elasticity. During recent economic crisis consumption of timber and timber products was decreasing slower than NMP and merely by reducing share of import. But if production will be restored to the level of 1990 Ukrainian economy will need additionally 20 mln. m³ of timber in terms of roundwood annually.

The comparative study of the forest resources exploitation levels in European countries and in Ukraine had shown that potential of Ukrainian forests is utilised with low efficiency.

Economic analysis of key elements of existing forest resources management system was conducted. Existing practice of forest fund organisation leads to its unnecessary fragmentation and high share of forests excluded from timber utilisation. Principles of rotation ages establishment do not take into account all the productive factors and need to be reviewed.

The goals and directions of the state regulation of timber resources utilisation were explored. With the aid of the renewable natural resources exploitation model applied to the forest resources and analysing the nature and interactions between goods and services produced by forest there were shown the main reasons why forestry operating in conditions of perfect (unregulated) market gives results deviating from the socially optimal ones. Thus, the goals of the state regulation are maintenance of ``financial'' values (e.g. timber) sustainable utilisation and stimulation of ``intangible'' values production even by limiting utilisation of the former.

There was conducted comparative study of goals and means of state forest policies in countries with market economy and countries with economy in transition. The main features and development directions of forest policies are splitting supervision and management functions of state forestry authorities; unified approach to supervision of forest management in private, community and state forests; balanced use of administrative and economical means with the tendency to deregulation and increasing role of economical means.

On the base of analysis there were developed proposals concerning reformation the system for regulation timber resources utilisation as the part of state forest resource management system. The main its components are: informational base, system of forest fund territorial organisation, rotation ages, principles and methods of maximum allowable cuts determination.

Appropriate informational support of state forest resource management requires clarification of some concepts connected with rotation and cut ages. There also needed introduction of statistical methods to the system of national forest inventory, determination of current annual increment in course of national forest inventory.

The system of allocation of forest parcels to forest groups and categories of protection requires its reviewing toward reducing quantity of these categories. In the most of parcels where timber utilisation is prohibited conducting of selective and narrow strip fellings could be considered as appropriate both from the ecological and economical point of view.

There was proposed system for regulation timber resources utilisation which combines administrative and economical management means: limitation of minimum allowed cutting age, maximum allowed cut and tax on the volume of overmature stands.

Analysis of application sustainability principle to the timber resources utilisation on the different objects and from the different points of view allowed to conclude that the most reasonable solution for regulation maximum allowable cut is limitation of maximum cutting area for each forest owner (holder) determined aiming the sustainable timber utilisation on the regional level.

The method for determination of such maximum allowable cutting area based on aggregation of individual forest management unit within region (oblast) was developed. Application of sustainability principles to the oblast level instead of its independent application to each forest management unit leads to the system effect resulting in higher and more even over time allowable cut.

There was evaluated the possibility to use the method with the existing informational base. Calculations on the examples of Vinnytska and Sumska oblasts had shown that the system effect could reach 50-100%.

Key words: natural resources utilisation, forest utilisation, economical principles, legal basics, state regulation.

1. Загальна характеристика роботи

ринковий економіка деревина

Актуальність теми

У процесі переходу до ринкової економіки лісове господарство є особливо чутливим до змін в економічному механізмі через ряд особливостей галузі (таких, наприклад, як надзвичайно довгий період виробництва). У період сталого функціонування економіки потреби в деревині задовольнялися з власних ресурсів лише на третину, хоча потенціал лісового сектора дозволяє значно збільшити цей показник. Крім товарних (фінансових) ліс постачає багато суспільних (так званих «невидимих») цінностей. У зв'язку з цим чисто ринкова модель господарювання у лісовому секторі не може бути суспільно ефективною. Тому закономірним є пошук підходів до регулювання користування лісовими ресурсами, які б відповідали новим економічним умовам господарювання і забезпечили б виконання екологічних та соціальних вимог.

Ефективне використання всіх потенційних можливостей лісового сектора стримується недосконалим господарським механізмом, який дістався у спадок від командно-адміністративної системи. У зв'язку з цим назріла необхідність реформування управління лісовими ресурсами, в тому числі системи управління лісокористуванням.

Зв'язок роботи з науковими програмами

Дисертація пов'язана з виконанням автором наукових досліджень у відділі проблем економіки лісопромислового комплексу НДЕІ Мінекономіки України по темах: 7-94, 11-95, 24-96, 5-97, 54-98, серед яких найважливішими є: 7-94 «Розробка методичних рекомендацій і практичних пропозицій по реалізації програми розвитку лісогосподарського та лісопромислового комплексів» та 54-98 «Опрацювання економічного механізму регулювання ефективності відтворення та використання деревних ресурсів».

Мета і задачі дослідження

Метою дослідження є розробка механізму та засобів державного регулювання користування деревинними ресурсами, побудованих на основі принципів загальної теорії експлуатації відновлюваних природних ресурсів для створення суб'єктам різних форм господарювання передумов економічно ефективного ведення лісогосподарського виробництва із забезпеченням невиснажливості і збереженням екологічних, соціальних та захисних функцій лісу.

Досягнення мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

здійснення порівняльного аналізу цілей і засобів лісової політики в країнах з ринковою економікою та країнах з перехідною економікою з метою визначення тенденцій в підходах до регулювання користування лісовими ресурсами;

обґрунтування необхідності розмежування державного і господарського управління користуванням природними і, зокрема, лісовими ресурсами в умовах ринкової економіки;

здійснення економічного аналізу елементів діючої системи управління лісокористуванням: територіальної організації лісового фонду, оборотів рубок, методів нормування користування деревиною;

розробка шляхів реформування системи державного управління лісовими ресурсами.

розробка методики регулювання обсягів користування деревиною.

Наукова новизна одержаних результатів

Такі основні положення роботи можна класифікувати як важливі і нові:

1. На основі аналізу природи і взаємодій продуктів і корисностей, які створюються лісом, та вдосконалення елементів загальної теорії експлуатації відновлюваних природних ресурсів щодо лісогосподарського виробництва встановлено, що ведення лісового господарства в умовах нерегульованого ринку веде до флуктуацій у виробництві деревини та недовиробництва «невидимих» цінностей.

2. Обґрунтовано концепцію державного регулювання користування деревинними ресурсами, метою якого є стимулювання виробництва «невидимих» цінностей та підтримання невиснажливого (sustainable) використання «товарних» цінностей (деревини), у тому числі і за рахунок обмеження рівня експлуатації останніх.

3. Виявлено основні концептуальні принципи розвитку лісової політики в країнах з ринковою економікою, які передбачають розмежування державного управління лісовими ресурсами і господарського управління лісами та уніфікований підхід до суб'єктів лісогосподарського виробництва різних форм власності; збалансоване використання адміністративних та економічних методів з тенденцією до дерегулювання і зростання ролі (ваги) економічних методів.

4. Розроблено систему регулювання користування деревинними ресурсами, що поєднує адміністративні та економічні важелі управління, а саме: поряд з регламентацією мінімально допустимого віку рубки і максимально допустимої вирубуваної площі запропоновано ввести податок на запас перестійних лісостанів.

5. Розроблено методику встановлення максимально допустимої вирубуваної площі з врахуванням вимоги невиснажливого користування на рівні регіону (області) із застосуванням для розрахунків існуючого інформаційного забезпечення. В межах розробленої методики вперше вирішено проблему агрегування господарських одиниць з різними оборотами рубок.

Практичне значення одержаних результатів

Результати роботи, висновки та пропозиції можуть бути використані для реорганізації системи управління лісовими ресурсами. Впровадження розробленої методики регулювання максимально допустимого обсягу користування деревинними ресурсами на рівні регіону дасть суб'єктам лісогосподарського виробництва можливість вибирати оптимальні в ринкових умовах господарські рішення, забезпечивши в той же час дотримання необхідних вимог щодо посилення екологічних і захисних функцій лісів.

Елементи запропонованого методу були використані при розробці прикладного програмного забезпечення для розрахунку обсягу головного користування деревиною (1997).

Висновки та пропозиції щодо реформування системи державного управління лісовими ресурсами використовуються при розробці стратегічного плану розвитку лісового господарства України в рамках спільного Українсько-Шведського проекту (1998-2000).

Особистий внесок здобувача

Наукові результати дослідження, які виносяться на захист, отримані автором особисто. В статті, опублікованій спільно з Ч.А. Бакманом, здобувачеві належить збір статистичних даних, розрахунки та оформлення, а в статті, опублікованій спільно з О.В. Поляковим, - розрахунки та інтерпретація результатів.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертації доповідались на науковій конференції лісогосподарського факультету НАУ (Київ, 1994), на літній школі молодих науковців у Міжнародному інституті прикладного системного аналізу (Лаксенбург, Австрія, 1995), на Українсько-Шведському семінарі з питань інформатизації лісового господарства (Рівне - Київ, 1995 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Лісівнича наука та освіта: стан і перспективи розвитку» (Київ, 1995), на ювілейній конференції з нагоди 100-річчя Національного аграрного університету (Київ, 1998).

Публікації

За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом близько 7,3 друк. арк., з яких особисто авторові належить 7 наукових праць загальним обсягом близько 6,4 друк. арк.

Обсяг і структура роботи

Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків загальним обсягом 164 сторінки. Робота містить 13 ілюстрацій та 27 таблиць. Список використаних джерел включає 136 найменувань, у тому числі 26 - українською, 50 - російською, 51 - англійською, 8 - шведською та 1 - чеською мовами.

У першому розділі «Сучасна система користування деревинними ресурсами» розкривається значення деревинних ресурсів для економіки України, аналізується стан лісових ресурсів а також стан і тенденції користування деревинними ресурсами, наводиться економічна оцінка основних елементів системи регулювання користування деревинними ресурсами.

У другому розділі «Методичні принципи державного управління користуванням лісовими ресурсами» розглядаються економічні засади ефективного користування лісовими ресурсами в умовах ринкової економіки та методологічні принципи багатоцільового їх використання, на цій основі обґрунтовуються цілі і напрямки державного управління лісовими ресурсами. В розділі розглядаються основні інструменти державної лісової політики та їх застосування для регулювання користуванням деревинними ресурсами в країнах з ринковою економікою.

У третьому розділі «Система регулювання користування деревинними ресурсами» запропонована структура системи регулювання користування деревинними ресурсами, що раціонально поєднує правові, адміністративні та економічні засоби впливу, а також методика регулювання користування деревиною з використанням матеріалів Державного лісового кадастру.

У висновках наведено основні результати дослідження, рекомендації та пропозиції, що виносяться на захист.

2. Основні положення дисертації

Українські ліси є базою функціонування лісового комплексу - виробничо-економічної єдності галузей, що забезпечують відтворення лісосировинних ресурсів, користування лісом і раціональну промислову переробку сировини з метою задоволення потреби в лісоматеріалах, продукції на деревинній основі і послугах лісу. Лісовий комплекс є важливою складовою частиною народногосподарського комплексу України. Його питома вага у валовому внутрішньому продукті складає 2,8%, в ньому задіяно 1,4% трудових ресурсів України.

Попит на деревину в Українi має значну еластичнiсть. В перiод економiчної кризи зниження обсягiв споживання лiсопродукцiї вiдбувається швидшими темпами, нiж спад валового нацiонального продукту, i, в основному, за рахунок суттєвого скорочення iмпорту. При відновленні загальнодержавного обсягу виробництва до рівня 1990 р. в 2010-2015 рр. Україні щорічно потрібно буде додатково близько 20 деревини та лісоматеріалів (в перерахунку на круглий ліс).

Виходячи із зазначених аспектів, лісоекономічна наука зобов'язана розробити і запропонувати напрями корінного реформування господарського механізму, які забезпечили б інтенсифікацію діяльності лісового сектора економіки для підвищення рівня задоволення попиту в деревині на перспективу за рахунок власного виробництва.

Ліси України займають 15,9% території, на одного жителя припадає 0,18 га і 22,5 , що ставить Україну за цими показниками на одне з останніх місць у Європі. За таких умов ефективне використання лісових ресурсів набуває особливої актуальності. Міжнародні співставлення дозволяють зробити висновки, що Україна має низький рівень використання ресурсного потенціалу лісів (відсоток лісів, які експлуатуються, ступінь використання чистого приросту).

Далека від оптимальної вікова структура українських лісів зумовлює значну питому вагу деревини від рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства. Наявність значної кількості середньовікових і пристигаючих насаджень приведе в недалекому майбутньому до збільшення обсягу головного користування. Прогнози динаміки обсягів головного і проміжного користування показують можливість його збільшення з 13 в 1990 р. до 14-15 в 2010 р. Фактичні дані щодо динаміки обсягів рубок показують протилежну тенденцію. З 1990 по 1997 рік обсяги заготівлі деревини в Україні скоротились на 27%.

Основними елементами системи регулювання користування деревиною є організація лісового фонду, обороти і віки рубок, а також механізми нормування користування деревиною.

Аналіз застосування принципів поділу лісового фонду на господарські одиниці у практиці лісовпорядного проектування показує, що воно веде до необґрунтованого подрібнення лісового фонду, тому принципи та механізми утворення господарських одиниць потребують суттєвого вдосконалення. Площа так званих «особливо захисних ділянок» лісового фонду, виключених з головного користування, в Україні становить близько 40% вкритих лісовою рослинністю земель. При збереженнi iснуючої практики подiлу лiсiв на категорiї та iснуючого режиму ведення господарства в лiсах, виключених з головного користування, в перспективi слiд чекати погiршення вiкової структури, санiтарного стану, послаблення екологозахисних функцiй лiсiв.

Показниками, що суттєво впливають на результати лісогосподарської діяльності, є оборот рубки і вік рубки. В останніх радянських лісовпорядних інструкціях відсутнє чітке тлумачення терміну «вік рубки», що допускає неоднозначне розуміння і використання цього поняття. Основою для встановлення обороту (віку) рубки є стиглість, тобто такий стан лісу, в якому він у найбільшій мірі відповідає меті ведення господарства. Існуючі види стиглостей по"-різному враховують чинники лісогосподарського виробництва. В радянському лісовпорядкуванні за основу для встановлення віків рубок використовувалася технічна стиглість, яка ігнорувала такі чинники виробництва, як витрати і капітал, зав'язаний у виробництві.

В дисертації проаналізовано методи нормування користування деревиною. Зроблено акцент на досягненні найвищого економічного ефекту.

Для розкриття проблеми державного управління лісовими ресурсами в умовах ринкової економіки важливим є розуміння рушійних сил, що керують поведінкою виробника (приватного власника або користувача), зайнятого у лісогосподарському виробництві.

Згідно з теорією експлуатації відновлюваних природних ресурсів, одиницю біомаси, тобто капіталу, інвестованого у виробництво, граничний приріст якої менший від норми інтересу, доцільніше вилучити і реінвестувати в розширення виробництва або в інший сектор економіки. І навпаки, поки граничний приріст більший, ніж норма інтересу, вигідніше збільшувати запас біомаси, тобто інвестувати. В застосуванні до лісокористування відповідником інтенсивності користування є оборот рубки, який встановлюється за віком стиглості. Оптимальний з економічної точки зору вік стиглості (фінансова стиглість) нижчий, ніж стиглість, при якій ліс дає максимальний можливий дохід (стиглість за лісовою рентою). Тому оптимальний з економічної точки зору обсяг заготівлі завжди менший від максимально можливого.

Таким чином, сучасна теорія експлуатації відновлюваних природних ресурсів підтверджує висновки, зроблені ще на початку минулого столітя К. Ревентловом (1801), Г. Кенігом (1813), Й. Гундесгагеном (1821), М. Фаустманом (1848).

Додавши в модель експлуатації відновлюваних ресурсів М. Шефера інші, так звані «невидимі» корисності, функція вартості яких від запасу біомаси має екстремум при більших значеннях аргумента, ніж функція росту біомаси, ми отримали економічно оптимальне рішення при більших значеннях аргумента, тобто при нижчому рівні експлуатації деревинних ресурсів або довших оборотах рубки.

Можливості лісових ресурсів по одночасному створенню (виробництву) різних видів корисностей є обмеженими. Два чи більше видів корисностей можуть бути по відношенню один до одного: незалежними (сумісними), частково сумісними, несумісними.

Вирішення проблеми вибору з різноманіття виробничих альтернатив можливе за допомогою приведення усіх видів корисностей до однієї системи виміру, тобто вираження всіх видів корисностей в грошовому еквіваленті і проблема вибору вирішується максимізацією функції сумарної корисності.

Для того, щоб оцінки різних корисностей, джерелом яких є лісові ресурси, могли бути враховані власником (користувачем) в умовах ринкової економіки, ці корисності повинні впливати на результати його господарської діяльності. Ступiнь врахування тiєї чи iншої корисностi під час прийняття господарських рiшень залежить вiд прибутку, який приносить вiдповiдна кориснiсть власниковi (користувачевi). Тому з економічної точки зору корисності лісу можуть бути (рис. 1): фінансові (товарні), що базуються на виробництві деревини; альтернативні фінансові (товарні); нефінансові (нетоварні).



Рис. 1. Взаємодiї мiж цiнностями, особами, якi приймають рiшення, i засобами управлiння

Оскільки навіть за умов існування об'єктивної оцінки не всі види корисностей можуть бути враховані власником (користувачем) лісових ресурсів при виборі господарських альтернатив в умовах ринкової економіки, нерегульований ринок не може забезпечити соціально оптимального співвідношення між різними видами товарів і послуг (корисностей), що виробляються на основі використання лісових ресурсів. Тому в умовах ринкової економіки необхідне державне регулювання лісового господарства.

На сучасному етапі розвитку суспільства не заперечуються переваги ринкової економіки щодо ефективності виробництва, однак визнається її неспроможність досягти соціального оптимуму в деяких сферах. Тому в більшості держав лісове господарство незалежно від форми власності ведеться на ринкових засадах і в той же час є об'єктом державного управління (лісової політики) (рис. 1).

Необхідність втручання держави в процеси користування природними ресурсами, зокрема лісокористування, не викликає заперечень. Важливим питанням залишається лише міра і ступінь такого втручання, а також набір допустимих засобів і баланс між «жорсткими» - адміністративними та «м'якими» - економічними і ринковими засобами.

В дисертації на основі вивчення літературних джерел, лісового законодавства 10 європейських країн, США та Канади, опитування, проведеного засобами INTERNET серед науковців і практиків, проаналізовано застосування основних засобів лісової політики в країнах з ринковою економікою.

Серед правових засобів (які є обов'язковими) найважливішим є система прав щодо володіння і користування лісовими ресурсами Там, де права на ресурси чітко визначені, є виключними і довгостроковими, ринок забезпечує можливість ефективного використання ресурсів. Лісове законодавство включає, як правило, лісовий закон, що визначає основні положення лісової політики, а також набір підзаконних актів, що деталізують ці положення до конкретних сфер і практичних застосувань.

Все частіше знаходять застосування економічні (добровільні) засоби регулювання лісогосподарської діяльності, такі, як заохочення, компенсації, стимули і гранти, податки та звільнення від податків. Функцiєю таких iнструментiв є переведення зовнiшнiх ефектiв у внутрiшнi (internalisation of externalities).

Деревина належить до «фінансових» цінностей, які традиційно обмінюються на ринку і приносять прибуток власнику ресурсів/виробнику, безпосередньо впливаючи на прийняття ними господарських рішень в умовах ринкової економіки. У переважній більшості випадків побічні ефекти, характерні для недосконалого ринку, в лісовому господарстві приводять до перевиробництва деревини за рахунок інших цінностей і перевиснаження лісових ресурсів. Крім того приватна норма інтересу вища за суспільну і це в поєднанні з надзвичайно довгим періодом виробництва, наслідком якого є сповільнений зворотний зв'язок, веде до загрози значних циклічних коливань в експлуатації деревинних ресурсів. З метою запобігання перевиснаження лісових ресурсів, забезпечення необхідного рівня виробництва «невидимих» цінностей, вирівнювання лісокористування в часі використовуються обмежувальні заходи адміністративного характеру та прямий і опосередкований вплив економічними методами.

Прямі адміністративні обмеження щодо користування деревиною найчастіше стосуються мінімально допустимого віку рубки і/або обороту рубки, максимально допустимої за площею або запасом річної лісосіки, мінімального запасу деревостанів на протязі обороту рубки, заборони певних способів рубок, заборони користування деревиною на певних ділянках.

Широкого застосування мають засоби фінансово-економічного впливу. Вони мають прихильників через те, що їх здійснення дешевше і простіше для реалізації. Економічні засоби прямої дії застосовуються у випадках, коли з тих чи інших причин неможливо або небажано застосовувати пряме адміністративне втручання в права розпорядження приватною власністю, або для стимулювання ефективного використання наявного запасу деревини.

У зв'язку з довгим періодом виробництва співвідношення витрат і доходів, особливо на ранніх стадіях виробничого циклу, критично впливає на кінцевий результат. Тому економічні засоби опосередкованої дії використовуються для впливу на параметри лісогосподарської діяльності на різних стадіях виробничого циклу з метою змінити в бажаному напрямі господарські рішення власника щодо користування деревинними ресурсами, а саме оборот рубки і інтенсивність користування.

Важливим завданням щодо реформування лісового комплексу України є розмежування господарського і державного управління лісовими ресурсами. Таке розмежування в широкому розумінні повинно стосуватися як структури управління, так і системи законодавчих і нормативних актів. Першочерговим завданням є формування законодавчої бази, що забезпечила б можливість державного управління лісовими ресурсами в умовах плюралізму форм господарювання, а, в перспективі, можливо, і форм власності на лісові ресурси.

Система державного регулювання лісокористування в умовах переходу до ринкової економіки повинна мати за мету: забезпечення рівномірного невиснажливого лісокористування, запобігання негативного впливу користування деревиною на виробництво «нефінансових» цінностей, забезпечення ефективного і раціонального використання ресурсів деревини. Вона повинна раціонально поєднувати правові, адміністративні та економічні засоби впливу і складатися з таких взаємопов'язаних частин, як інформаційне забезпечення, організація лісового фонду, встановлення оборотів та віків рубок, регулювання обсягів користування деревиною.

В сучасних умовах для інформаційного забезпечення державного управління лісовими ресурсами необхідний перехід до вибіркових (статистичних) методів інвентаризації. Важливими показниками, необхідними для аналізу стану і визначення стратегії користування деревиною, є поточний приріст та інформація про вікову структуру лісів в розрізі класів віку.

В дисертації проаналізовані сучасні принципи встановлення віків рубок і зроблено висновок, що вони не відповідають вимогам ринкової економіки і потребують суттєвого вдосконалення. Запропоновано розділити мінімальний допустимий вік рубки і вік обороту рубки, уточнити визначення пов'язаних з віком рубки понять.

Існуючий підхід до встановлення розрахункової лісосіки, поєднуючи в собі елементи господарського управління лісовим господарством і державного управління лісовими ресурсами, є відображенням методів командно-адміністративної економіки. Як елемент державного управління лісовими ресурсами розрахункова лісосіка повинна визначати максимально допустимий рівень рубок для кожного лісокористувача з точки зору збереження захисних, екологічних, соціальних функцій лісу. Плановий розмір рубок не повинен перевищувати розрахункової лісосіки.

Запропонована нами система обмежень для державного регулювання лісокористування включає:

мінімальний вік рубки для кожного лісостану, який сам по собі обмежує розмір користування деревиною наявністю лісостанів, старших, ніж мінімально допустимий вік рубки;

максимальний обсяг головного користування, який є додатковим обмеженням, направленим на вирівнювання лісокористування в часі;

податок на запас перестійних лісостанів, можливих для експлуатації.

Таким чином, регулювання користування деревинними ресурсами в умовах ринку буде складатися з «жорстких» механізмів адміністративного впливу і «м'яких» економічних механізмів, що дозволить забезпечити безперервне, невиснажливе і раціональне використання деревинних ресурсів.

Аналіз застосування принципу невиснажливого користування деревиною до різних об'єктів (лісостан, біоценоз, господарська секція, господарська частина, лісовий фонд підприємства, ліси регіону, ліси держави) з різних точок зору (виробництво деревини, «альтернативних фінансових» цінностей та «нефінансових» цінностей, що продукує ліс), дозволяє прийти до висновку, що доцільним буде застосування вимог невиснажливості до максимального обсягу головного користування на рівні регіону, наприклад, області. Найбільш доцільним регулятором максимально допустимого обсягу лісокористування, особливо в умовах лісосічного господарства, є площа, вирубувана за певний період, наприклад, рік, або для дрібних лісокористувачів - п'ятиріччя чи десятиріччя.

Розглянемо систему M господарських секцій, де K - довжина класу віку, N^j - кількість класів віку і K×N^j вік обороту рубки j-ї господарської секції, s_i^j - площа i-го класу віку j-ї господарської секції, iндексацiя класiв вiку зворотня, так, що s^j_N - площа першого класу, а s^j₁ - площа класу обороту рубки i всiх старших класiв вiку. Для випадку, коли вiки обороту рубки однаковi для всiх господарських секцiй, було доведено Комков В.В., Моисеев Н.А., Денисенко П.И. Оптимизация размера лесопользования для системы хозяйственных секций // Лесное хозяйство. - 1981. - N 9. - C. 11-17., що розмір користування, визначений за формулою

забезпечить невиснажливість користування для системи господарських одиниць і буде не меншим, ніж сума розмірів користування, визначених із застосуванням вимоги невиснажливості до кожної з господарських одиниць незалежно.

Обороти рубок та мінімальні віки рубок для різних господарських секцій можуть значно коливатися, що є обмеженням для застосування наведених у формулі (1) обчислень для агрегування відмінних за віком рубки господарських секцій. Але оскільки слідування умові невиснажливості веде кожну господарську секцію до рівномірного розподілу за класами віку на протязі періоду обороту рубки, припустимо, що



Тепер, для системи з P лісокористувачів регіону максимальна площа, допустима для щорічної вирубки, може бути розрахована таким чином:

Максимально допустимий обсяг користування, визначений для регіону за (3) і розподілений між користувачами пропорційно наявності стиглих і перестійних лісостанів, надає користувачеві можливість вибору між різними лісостанами. Для попередження односторонньої експлуатації в першу чергу «кращих» для лісозаготівельника лісостанів в комплексі з обмеженням максимально допустимої площі головного користування можна запропонувати податок на запас або площу лісостанів, вік яких перевищує вік обороту рубки більше, ніж на один або два класи віку. Такий податок примусить лісокористувачів при можливості вибору використовувати в першу чергу лісостани старшого віку, які мають менший приріст і гірше виконують свої екологічні функції.

Вплив системного ефекту на розрахунок максимально допустимого рівня головного користування вивчався нами на прикладі Вінницької та Сумської областей з використанням матеріалів банку даних «Лісовий фонд України», актуалізованого станом на 1 січня 1996 р. по підприємствах, підпорядкованих Державному комітетові лісового господарства України та матеріалів Державного лісового кадастру по всіх лісокористувачах названих областей.

Розрахунки лісосік рівномірного користування, за стиглістю, неспадаючих лісосік, та агрегованої неспадаючої лісосіки по всіх господарських одиницях підприємств, підпорядкованих Державному комітетові лісового господарства, показали наявність значного системного ефекту.

Порівняння розрахунку суми неспадаючих лісосік і агрегованої неспадаючої лісосіки за матеріалами банку даних «Лісовий фонд України» (84% для Вінницької і 30% для Сумської областей) та Державного лісового кадастру (відповідно 76% та 28% - табл. 1) дозволяє зробити висновок про можливість застосування матеріалів Державного лісового кадастру для визначення максимально можливого рівня головного користування деревинними ресурсами на рівні регіону (області).

Застосування розрахунків за запропонованою схемою до лісового фонду області, тобто з врахуванням не тільки підприємств, підпорядкованих Державному комітетові лісового господарства, а й інших лісокористувачів показало, що системний ефект для «інших користувачів» перевищує 100%, а для області в цілому він вищий ніж окремо для підприємств, підпорядкованих Держкомлісгоспу України (табл. 1).

Таблиця 1. Розрахунки максимально допустимого розміру користування за площею з різними рівнями агрегування за матеріалами Державного лісового кадастру

Показник	Області, користувачі
	Вінницька	Сумська
	ДКЛГ	інші	разом	ДКЛГ	інші	разом
Сума лісосік за господарськими секціями
рівномірного користування	1,55	0,73	2,27	2,15	1,07	3,22
за стиглістю	1,30	0,83	2,12	1,08	0,54	1,62
неспадаючих	0,61	0,26	0,88	0,85	0,20	1,05
Агрегована до рівня області неспадаюча лісосіка	1,08	0,57	1,77	1,08	0,54	1,62
Системний ефект	76%	117%	102%	28%	168%	54%

Порівнюючи агреговану лісосіку і суму неспадаючих лісосік за господарськими одиницями з лісосікою рівномірного користування, можна прийти до висновку, що агрегована лісосіка є більш preferable, оскільки вона ближча до лісосіки рівномірного користування і слідування їй швидше приведе до рівномірного користування деревиною.

Висновки

1. Аналіз світового досвіду та сучасного рівня використання лісових ресурсів України дозволяє зробити висновок, що Україна має низький рівень використання ресурсного потенціалу лісів.

2. Одним з головних завдань лісоекономічної науки є розробка та впровадження заходів корінного реформування господарського механізму лісогосподарського виробництва, які забезпечили б інтенсифікацію галузевої діяльності для підвищення рівня задоволення попиту на деревину за рахунок власного виробництва.

3. Згідно з теорією експлуатації відновлюваних природних ресурсів оптимальний з економічної точки зору обсяг заготівлі завжди менший від максимально можливого і обернено пропорційний до норм інтересу, тому при відсутності регулювання можлива ситуація, коли економічно вигідним буде експлуатація товарного ресурсу (деревини) до повного виснаження.

4. Можливості лісових ресурсів по одночасному створенню різних видів корисностей є обмеженими, особливо якщо ці корисності є частково сумісними, або несумісними. Оскільки в умовах ринкової економіки не всі види корисностей впливають на результати господарської діяльності (дають прибуток виробникові), нерегульований ринок не може забезпечити соціально оптимальне співвідношення між різними видами корисностей. Таким чином, в умовах ринкової економіки необхідне державне регулювання користування лісовими ресурсами.

5. Державне управління лісовими ресурсами (державна лісова політика) здійснюється за допомогою гармонійного поєднання адміністративних, правових, фінансових та ринкових засобів впливу на лісовласників/лісокористувачів у напрямі спрямування їх до ведення лісового господарства з врахуванням соціальних потреб.

6. Правове регулювання користування деревиною включає обмеження, що стосуються мінімально допустимого віку рубки і/або обороту рубки, максимально допустимої за площею річної лісосіки, заборони певних способів рубок, або користування деревиною на певних ділянках.

7. Економічні засоби прямої дії передбачають значні звільнення від податків для лісовласників, котрі ведуть господарство за затвердженим державною лісовою службою лісогосподарським планом, який серед інших показників включає і рівень користування деревиною.

8. Економічні засоби опосередкованої дії повинні переносити податки на кінцеві стадії виробничого циклу, передбачати субсидії на лісовідновлення, лісокультурні і страхові фонди, які, впливаючи на економічні параметри господарської діяльності, змінюватимуть у бажаному напрямі господарські рішення власника щодо користування деревинними ресурсами, а саме оборот рубки і інтенсивність користування.

9. Існуюча система регулювання користування лісовими ресурсами в Україні поєднує в собі функції господарського і державного управління, чим практично зберегла риси командно-адміністративного впливу на господарюючі суб'єкти: бюджетне фінансування основних видів робіт, державна форма власності на ліси, централізоване нормування відтворення та користування деревинними ресурсами.

10. Система державного регулювання лісокористування в умовах переходу до ринкової економіки повинна мати за мету: забезпечення рівномірного невиснажливого лісокористування; запобігання негативного впливу користування деревиною на виробництво «нефінансових» цінностей; забезпечення ефективного і раціонального використання ресурсів деревини. Система повинна складатися з таких взаємопов'язаних частин: інформаційне забезпечення; організація лісового фонду; віки та обороти рубок; регулювання обсягу користування деревиною.

11. Система реформування господарського механізму повинна включати: розмежування господарського і державного управління лісовими ресурсами, формування адекватного нормативно-правового забезпечення, системи оподаткування, а також системи економічних важелів та стимулів. Державний орган управління лісовими ресурсами повинен займатися тільки наглядом і контролем за використанням лісових ресурсів усіма лісовласниками (користувачами), у тому числі в державних лісах.

12. Для повноцінного інформаційного забезпечення державного управління лісовими ресурсами необхідне суттєве уточнення понятійного апарату (оборот рубки, вік рубки і таке інше), запровадження системи інвентаризації лісів вибірковими методами, визначення поточного приросту лісів, ведення Державного лісового кадастру одночасно з Державним земельним кадастром.

13. Система віднесення ділянок лісового фонду до груп лісів і категорій захисності та особливо захисних ділянок вимагає перегляду в напрямі усунення надмірної їх кількості. В більшості ділянок, де заборонене проведення рубок головного користування, доцільним можна вважати перехід до режиму вибіркових та вузьколісосічних рубок з метою вчасної заміни лісостанів як з точки зору посилення їх захисних функцій, так і з точки зору раціонального використання деревини.

14. Вимоги рівномірності, безперервності і невиснажливості щодо максимального обсягу головного користування як інструмента державного управління лісовими ресурсами, доцільно застосовувати до регіону (області). Найбільш доцільним регулятором максимально допустимого обсягу лісокористування є площа, вирубувана за певний період (рік, п'ятиріччя, десятиріччя).

15. Розроблена методика дозволяє здійснювати розрахунок неспадаючого обсягу користування для системи господарських одиниць з різними оборотами рубки з використанням матеріалів Державного лісового кадастру. Розрахунки на прикладі Вінницької і Сумської областей показали, що системний ефект при застосуванні однакових вимог невиснажливості до господарських секцій і до системи в цілому може складати від 30 до 80% для підприємств, підпорядкованих Держкомлісгоспу України і від 50 до 100% для всіх лісокористувачів.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Poliakov M. Ukrainian Forest Sector and Market for Timber Products. WP-95-116. - Laxenburg: IIASA, 1995. - 35 pp.

2. Поляков М. О., Бакман Ч. А. Методологічні аспекти довгострокових прогнозів виробництва і споживання лісоматеріалів // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: Науково-дослідний економічний інститут, 1996. - Вип. 3. - C. 172-184.

3. Поляков М.О. Резерви інтенсифікації лісокористування // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: Науково-дослідний економічний інститут, 1996. - Вип. 3. - C. 235-241.

4. Поляков М.О. Україна в Європейському ринку лісоматеріалів // Лісівнича наука та освіта: стан і перспективи розвитку. - К.: НАУ, 1997. - C. 42-44.

5. Поляков М.О., Поляков О.В. До оцінки сучасної системи територіальної організації лісового фонду // Лісівнича наука та освіта: стан і перспективи розвитку. - К.: НАУ, 1997. - C. 47-51.

6. Поляков М.О. Управління лісокористуванням в умовах ринкової економіки: перспективи використання в Україні елементів шведської системи // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: Науково-дослідний економічний інститут, 1997. - Вип. 4. - C. 136-141.

7. Поляков М.О. Системний ефект агрегування лісосік в управлінні лісовими ресурсами на регіональному рівні // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К.: НАУ, 1998. - Вип. 8. - C. 213-220.

8. Поляков М.О. Управління користуванням лісовими ресурсами на регіональному рівні // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: Науково-дослідний економічний інститут, 1998. - Вип. 5. - C. 215-223.

9. Поляков М.О. Порівняльний аналіз елементів систем регулювання користування деревними ресурсами в країнах з ринковими економіками // Формування ринкових відносин в Україні. - К.: Науково-дослідний економічний інститут, 1998. - Вип. 6. - C. 193-201.

Размещено на Allbest.ru

...