Організація підприємництва в колективних сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організація підприємництва в колективних сільськогосподарських підприємствах

Спеціальність: Економіка підприємства й організація виробництва

Путятіна Олена Вікторівна

Київ, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід до нових ринкових форм господарювання - тривалий, складний і багатоплановий процес. Він потребує всебічного дослідження створених нових організаційних структур сільськогосподарських підприємств та методів господарювання в перехідний період від командно-адміністративних методів до ринкових при повній відсутності досвіду самостійного господарювання в умовах зміни форм власності та розподілу результатів діяльності. Як показали попередні роки реформування сільськогосподарських підприємств у ринкові структури і розвитку в них підприємницької діяльності, використання переважно досвіду розвинутих капіталістичних та постсоціалістичних європейських країн в умовах української дійсності сподіваної користі не принесли.

За роки реформ при створенні багатоукладної економіки не було знайдено комплексного підходу до раціонального поєднання різних питань економіко-правового, інституціонального, інвестиційного, політичного, фінансово-кредитного, паритетно-цінового характеру між галузями народного господарства, які дали б змогу в умовах зміни форм власності ефективно розвивати підприємницьку діяльність на прибутковій основі.

Причин цього було немало.

З них виявились:

- недосконалість реформування майнових та земельних відносин власності як основи ринкових перетворень, що негативно позначилося на ефективності діяльності, оскільки цей вирішальний фактор не став для власників сільгосппідприємств будь-яким матеріальним стимулом;

- створена нова комерційна банківська система повністю позбавила товаровиробника можливостей отримання кредитів через високі процентні ставки, а без кредитів розвиток сільськогосподарського виробництва як специфічної галузі (низька оборотність ресурсів) практично неможливий;

- розвиток ринкової інфраструктури послуг в умовах диспаритету цін між ресурсними галузями промисловості та на вироблену сільськогосподарську продукцію об'єктивно не дав змоги не тільки мати прибутки від виробництва, а й відшкодовувати витрати;

- не вирішені питання і найефективніших організаційних форм колективних сільськогосподарських підприємств як провідної ланки у забезпеченні населення країни продуктами харчування.

Отже, за цих умов подальше дослідження розвитку ринкових реформ та розробка заходів щодо їх удосконалення є досить актуальним, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Питанням реформування економічних відносин в аграрному секторі економіки, створення нових господарських структур ринкового типу та розвитку в них підприємницької діяльності присвячено чимало досліджень і опубліковано робіт, зокрема з питань теорії та методології. Концептуальні основи ринкової економіки, окремі результати діяльності реформованих сільськогосподарських підприємств, розвитку в них підприємництва висвітлені в роботах Гайдуцького П.І., Даниленка А.С., Лобаса М.Г., Лукінова І.І., Маліка М.Й., Онищенка О.М., Романової Л.В., Саблука П.Т., Ситника В.П., Шкільова О.В., Юрчишина В.В. та ін.

Проте багато питань ринкового реформування сільськогосподарської галузі й організації в ній підприємницької діяльності досліджені та висвітлені недостатньо. Передусім це стосується впровадження ринкових товарно-грошових взаємовідносин у внутрішньогосподарських підрозділах саме там, де відбувається процес створення, реалізації продукції, робіт, послуг та розподілу результатів господарювання. Зовсім мало публікацій з питань поєднання видів діяльності в сільськогосподарських підприємствах ринкового типу, розвитку диверсифікації виробництва та створення додаткових несільськогосподарських галузей по виробництву товарів повсякденного широкого вжитку. Це дає можливість протягом року мати регулярні грошові надходження з використанням їх у критичні періоди року в будь-якому підрозділі, кредитуючи його на безпроцентній основі за рахунок загальногосподарських коштів. Саме цим недостатньо дослідженим та висвітленим у публікаціях питанням і присвячена представлена дисертація.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження дисертаційної роботи безпосередньо пов'язані з виконанням державної програми з тематики досліджень кафедри соціології праці та підприємництва Національного аграрного університету з проблеми “Організація сільськогосподарських структур ринкового типу та їх підприємницької діяльності” (номер державної реєстрації 0197U015803, УДК 631.15:33475). Співвиконавцем названої теми автор була протягом трьох років.

Монографічні дослідження питань організації підприємництва в колективних сільськогосподарських підприємствах проводились здобувачем у визначених базових підприємствах Васильківського району Київської області.

Мета і задачі дослідження. Основна мета дослідження полягає в обґрунтуванні методології організації підприємництва в колективних сільськогосподарських підприємствах, визначенні напрямів розв'язання організаційно-економічних проблем підприємництва, розробці ринкових механізмів підвищення ефективності виробництва в підприємницьких структурах в умовах переходу до ринкової економіки.

Для досягнення поставленої мети дослідження були сформульовані такі задачі:

- визначення суті підприємництва та його складових, розвиток і становлення його в системі виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтування економічних передумов здійснення підприємницької діяльності в реформованих колективних сільськогосподарських підприємствах;

- удосконалення відносин власності як одного з елементів розвитку підприємництва;

- визначення економічної ефективності різних видів діяльності в реформованих колгоспах та вдосконалення економічних взаємовідносин між підрозділами усередині підприємства та правлінням господарства;

- визначення особливостей маркетингового середовища і оволодіння ринком збуту та постачання;

- обґрунтування механізмів забезпечення еквівалентності розрахункових цін на внутрішньогосподарському рівні;

- визначення джерел фінансового забезпечення товаровиробників.

Предметом досліджень визначені економічні відносини внутрішньогосподарських підрозділів між собою та правлінням господарства, які виникають у процесі їх діяльності і господарства в цілому із зовнішнім середовищем - постачальниками ресурсів та ринками збуту продукції.

Об'єктом дослідження обрані колективні господарства Мінагропрому України, результати діяльності яких використовувались при визначенні загальних тенденцій їх економічного розвитку, а детальні монографічні дослідження здійснювались у господарствах Васильківського району Київської області і по результатах їх діяльності розроблялись пропозиції подальшого вдосконалення підприємницької діяльності.

Наукова новизна.

Результати досліджень, які відображають наукову новизну та виносяться на захист, полягають у нижчевикладеному:

- узагальнено теоретичні аспекти сутності підприємництва в сільському господарстві та обґрунтовані напрями його розвитку в період формування ринкових відносин;

- визначено основний зміст та нові організаційно-економічні структури створених підприємств та розвиток у них внутрішньогосподарських формувань, що сприяють прибутковій підприємницькій діяльності;

- розроблені основні принципи встановлення і регулювання економічних взаємовідносин внутрішньогосподарських формувань між собою та правлінням підприємства за ринковими принципами;

- виявлені і обґрунтовані раціональні поєднання різних видів діяльності сільськогосподарських підприємств в умовах переходу до ринку;

- обґрунтовано економічну сутність та розроблено методичні підходи до визначення внутрішньогосподарських розрахункових цін, що забезпечують відшкодовування витрат і отримання певного доходу всіма підрозділами господарства за рахунок перерозподілу доходів прибуткових формувань;

- визначені особливості маркетингової діяльності реформованих підприємницьких структур сільськогосподарських підприємств та шляхи трансформації маркетингу продовольства в умовах формування ринкових відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій по вдосконаленню економічного механізму господарювання, який сприяє розвитку беззбиткової підприємницької діяльності на перехідному етапі до ринкових відносин.

Практична цінність роботи полягає в тому, що розроблені в процесі досліджень пропозиції, рекомендації та висновки можуть бути використані колективними сільськогосподарськими підприємствами в процесі переходу до нових форм власності й господарювання та при визначенні ефективних організаційно-економічних структур реформованих колгоспів і радгоспів.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що:

- обґрунтовано ефективні внутрішньогосподарські формування реформованих сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтовано організаційно-економічні структури колективних сільськогосподарських підприємств та їх внутрішньогосподарських підрозділів, які функціонують на поєднанні різних видів діяльності, на повній самостійності та самоокупності;

- узагальнено основні методологічні та методичні підходи до визначення найефективніших підприємницьких структур сільськогосподарських підприємств.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були апробовані автором на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Інституту аграрного бізнесу при Національному аграрному університеті (Київ, 1996-1998 рр.). Повний зміст дисертаційної роботи доповідався на розширеному засіданні кафедри соціології праці та підприємництва і кафедри організації сільськогосподарського виробництва НАУ (протокол № 9 від 8 квітня 1999 р.). Окремі положення дисертації про організацію ринкових відносин у внутрішньогосподарських формуваннях проходять експериментальну перевірку у спілці селян “Пологи” та пайовому товаристві “Устимівське” Васильківського району Київської області, про що свідчить відповідний документ.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 4 наукових статтях загальним обсягом один умовний друкований аркуш.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 172 сторінках друкованого тексту, включає 32 таблиці, 5 рисунків.

Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (166 найменувань) і додатків.

Структура дисертаційної роботи:

Розділ 1. Теоретичні основи підприємництва сільськогосподарських підприємств. 1.1 Методологічні основи організації підприємництва. 1.2 Власність у системі підприємництва. 1.3 Соціально-психологічні аспекти розвитку підприємництва в сільському господарстві.

Розділ 2. Стан розвитку підприємницької діяльності в реформованих сільськогосподарських підприємствах. 2.1 Організаційно-економічні основи реформованих підприємств. 2.2 Економічні передумови здійснення підприємницької діяльності. 2.3 Економічна ефективність різних видів діяльності.

Розділ 3. Удосконалення організаційної структури господарств та розвиток підприємництва. 3.1 Економічні взаємовідносини внутрішньогосподарських структур. 3.2 Маркетингове середовище збуту та постачання. 3.3 Удосконалення макроекономічних ринкових механізмів та внутрішньогосподарських відносин.

Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТ

У першому розділі “Теоретичні основи підприємництва сільськогосподарських підприємств” розглядаються правові та соціально-економічні аспекти розвитку підприємництва, загальні методологічні принципи його організації, проведено аналіз кризової ситуації, що склалась в аграрному секторі економіки, показано розвиток різних видів власності та господарювання в реформованих колективних господарствах, а також викладено соціально-психологічні аспекти розвитку підприємницької діяльності в сільському господарстві.

Розвиток підприємницької діяльності сприяє швидшому насиченню ринку товарами і послугами, подоланню галузевого і регіонального монополізму, розширенню конкуренції, впровадженню досягнень НТП та ін. Підприємництво дає змогу розширити сферу праці, створити нові можливості для ринку праці.

Одним з важливих питань є реформування колгоспів і радгоспів на базі розподілу власності між членами цих колективів. Структура державних підприємств, що раніше існувала в сільському господарстві, не була пристосована до ринкових відносин. Тому виникає необхідність у створенні нових структур, які повніше відповідали б вимогам ринкової економіки, що базується на самостійних товаровиробниках і ринкових механізмах їх взаємодії.

У перехідній економіці формуються підприємства нового типу. Так, на базі колгоспів і радгоспів створюються нові види господарських формувань, які відрізняються від попередників формою власності та видами діяльності. Поряд з різними колективними господарствами, що створені на добровільному об'єднанні розпайованого майна та землі, виникла ціла низка малих форм господарювання: приватні та сімейні підприємства, селянські (фермерські) господарства, різноманітні господарські товариства, основою діяльності яких є малий бізнес.

Вивчення результатів діяльності колективних сільськогосподарських підприємств Васильківського району Київської області дало змогу виявити загальні тенденції і виділити деякі специфічні особливості розвитку реформованих підприємств у критичних економічних ситуаціях останніх років, які склалися в Україні. Так, за 5 останніх років (1994-1998) істотно зменшилось виробництво валової продукції сільського господарства в підприємствах Васильківського району. Різкий спад виробництва сільськогосподарської продукції пов'язаний із зниженням урожайності сільськогосподарських культур, зменшенням поголів'я і зниженням продуктивності худоби та птиці. Наприклад, урожайність зернових культур за вказаний період стала нижчою на 36,3%, річний надій молока від корови зменшився на 33,7%, а прирости живої маси великої рогатої худоби на 30,5%. Проте і за цих складних економічних умов окремі досліджувані нами господарства району (агрофірма “Світанок”, спілка селян “Пологи”, пайове товариство “Устимівське”), застосовуючи більш широко підприємницькі способи господарювання, значно меншою мірою знизили виробництво продукції та його ефективність. У цих підприємствах утримується відносно високий рівень виробництва сільськогосподарської продукції. В середньому за 5 років у цих господарствах порівняно з іншими підприємствами району на 1 га сільськогосподарських угідь вироблено валової продукції в 1,5-1,7 рази більше.

Одним з питань, яке було досліджено в першому розділі - це соціально-психологічні аспекти розвитку підприємництва. Слід зазначити, що підприємництво - це не професія, це не соціальний клас у суспільстві;однак воно становить групу людей з неординарним типом мислення та поведінки. На сучасному етапі необхідно виділяти людей, здатних до лідерства, яким притаманні певні природні якості, вони повинні пройти відповідну підготовку для роботи в нових умовах господарювання при переході до ринку. Організовуючи справу, підприємець насамперед діє з метою одержання прибутку. В цьому й полягає безпосередня цільова функція підприємництва. Ефективність виробництва і якість продукції - головна турбота будь-якого підприємця;і перше, і друге контролює ринок, тобто споживач.

Узагальнивши теоретичні та законодавчо-правові положення про реформування економіки в напрямі до ринкових відносин, встановили, що забезпечити ефективний розвиток підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах будь-яких організаційних форм у результаті лише зміни державної та одержавленої колгоспної власності на приватну неможливо.

Позитивного соціально-психологічного впливу на селянина приватна власність на майно та землю не справила і ефективність господарювання не зросла, а навпаки істотно знизилась.

Прибуткова підприємницька діяльність у сільськогосподарській галузі можлива лише при одночасному поєднанні приватної власності як визначального фактора стимулювання до високопродуктивної праці та державного регулювання макроекономічних ринкових механізмів, головними з яких є: паритет цін між галузями народного господарства, створення сприятливої фінансово-кредитної та податкової системи, а також дерегуляція контролю підприємницької діяльності з боку державних органів на мікрорівні підприємства.

У другому розділі “Стан розвитку підприємницької діяльності в реформованих сільськогосподарських підприємствах” викладені особливості різних новостворених форм колективних підприємств та показано їх вплив на господарську і підприємницьку діяльність.

Протягом 1992-1996 років усі господарства Васильківського району Київської області були реформовані в такі організаційні форми:

- колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) - 10;

- агрофірми - 5;

- спілки селян - 2;

- пайове сільськогосподарське товариство (ПСГТ) - 1.

Основні особливості названих формувань полягають у способах організації діяльності, економічних взаємовідносинах усередині підприємства. КСП здебільшого побудовані за організаційною схемою та структурою колишніх колгоспів. Внутрішньогосподарські підрозділи в переважній більшості функціонують на формальній госпрозрахунковій основі. Оскільки вирощування більшості культур та виробництво тваринницької продукції збиткові, госпрозрахункові принципи не діють. Заінтересованість працівників у зростанні виробництва продукції полягає лише в очікуванні більшого розміру натуральної оплати праці. Більшість КСП є збитковими господарствами.

Спілка селян відрізняється від КСП тим, що в її складі функціонують як внутрішньогосподарські госпрозрахункові підрозділи, так і окремі юридичні особи у формі господарських товариств, кооперативів, малих, сімейних приватних підприємств, які співпрацюють з правлінням господарства за договорами і узгоджують лише окремі складові своєї діяльності: постачання їм у кредит сировини для переробки продукції, яку вони не можуть придбати через брак потрібної кількості оборотних коштів, виготовлення несільськогосподарських товарів та інше. Розраховуються вони з правлінням товарами або грошима. Вигода взаємна - підрозділ має сировину для роботи, а правління - постійні надходження протягом року.

Агрофірма як колективне підприємство відрізняється від перших двох формувань тим, що це є виробничо-господарський комплекс, який здійснює свою діяльність на основі спеціалізації, концентрації та інтеграції виробництва, переробки, торгівлі в єдиному завершеному технологічному процесі, в якому можуть співпрацювати як внутрішньогосподарські підрозділи, так і окремі юридичні особи.

Для виявлення фактора впливу організаційної форми підприємства на ефективність господарювання та підприємницьку діяльність аналіз економічної ефективності підприємств здійснювався за означеними організаційними формами. Дані, що характеризують результати господарської діяльності досліджуваних підприємств, наведені в таблиці 1.

Виробництво валової продукції в 1998 р. проти 1996 р., в середньому по господарствах району зменшилось на 21,6%, тоді як в агрофірмі “Світанок” цей показник збільшився на 25,85% (або в 1,4 раза). Це пояснюється тим, що в господарстві досягнута досить висока врожайність сільськогосподарських культур та продуктивність тварин.

Необхідно також зазначити, що в усіх трьох досліджуваних господарствах ці показники за останні роки значно перевищують середньо районні. Проте рівень і динаміка економічної ефективності сільськогос подарського виробництва в цих господарствах значно різняться. Так, продуктивність праці в агрофірмі “Світанок” зросла в 1,3 раза, у пайовому товаристві “Устимівське” та спілці селян “Пологи” - навпаки, зменшилась приблизно в 1,3 рази. А водночас у цілому по господарствах району виробництво валової продукції на одного середньорічного працівника знизилося лише на 3,2%.

Таблиця 1. - Результати господарської діяльності колективних сільськогосподарських підприємств Васильківського району Київської області:

Показники	Агрофірма “Світанок”	Пайове товариство “Устимівське”	Спілка селян “Пологи”	У середньому по господарствах району
	1996	1997-1998	1996	19971998	1996	19971998	1996	19971998
Урожайність зернових культур, ц/га	65,0	55,3-59,9	55,0	51,3-43,3	42,2	35,8-43,0	36,0	31,4-39,7
Валовий збір зерна, ц	128385	111315-118037	30995	30381-32312	38186	32120-39531	10242	6045-11392
Урожайність цукрових буряків, ц/га	691	719-911	431	288-289	450	200-318	309	130-234
Валовий збір цукрових буряків, ц	34482	29948-738058	129257	86252-71795	180183	49230-79492	33985	16651-21442
Поголів'я великої рогатої худоби, голів	1497	1948-825	1379	1380-1219	1649	1620-1347	1367	827-635
у т.ч. корів	222	258-94	600	600-500	650	650-600	431	368-263
Середньодобовий приріст великої рогатої худоби, г	696	557-475	335	289-284	462	577-516	371	425-398
Середньорічний надій молока на корову, кг	-	-	2899	2257-2547	3647	3358-3467	2048	1758-2202
Виробництво валової продукції (у порівнянних цінах 1996 р.), тис. грн.	6400	7800-8626	2473	1940-1847	3233	2048-2711	1128	848-884
Виробництво валової продукції на одного середньорічного працівника, грн.	11188	13176-14645	8468	7055-6549	11186	7448-9716	6076	5074-5880

Одним з головних показників економічної ефективності є собівартість продукції рослинництва та собівартість приросту живої маси у тваринництві. Для підприємства, організації, селянина чи фермера важливо знати не тільки обсяг виробленої продукції, а й те, скільки витрачено матеріальних засобів і праці, тобто собівартість цієї продукції, наскільки ефективна та або інша галузь виробництва.

Динаміка собівартості продукції у колективних господарствах Васильківського району Київської області за період з 1996 по 1998 р. наведена в таблиці 2.

Таблиця 2. - Собівартість 1 ц сільськогосподарської продукції по господарствах Васильківського району Київської області, грн.:

Види продукції	Роки
	1996	1997	1998
Агрофірма “СВІТАНОК”
Зернові	5,36	6,55	2,60
Цукрові буряки	1,90	2,39	2,10
Молоко	-	-	-
Приріст великої рогатої худоби	174,52	256,03	315,78
Приріст свиней	-	-	-
Пайове товариство “УСТИМІВСЬКЕ”
Зернові	12,26	13,78	16,99
Цукрові буряки	4,82	7,01	9,28
Молоко	34,11	41,90	58,57
Приріст великої рогатої худоби	404,60	471,09	605,2
Приріст свиней	939,83	830,17	612,5
Спілка селян “ПОЛОГИ”
Зернові	7,90	16,29	6,97
Цукрові буряки	4,67	6,84	6,77
Молоко	33,39	34,96	33,32
Приріст великої рогатої худоби	227,96	344,35	423,10
Приріст свиней	359,38	674,36	398,93
В середньому по господарствах Васильківського району
Зернові	10,29	13,32	11,93
Цукрові буряки	6,18	8,14	18,0
Молоко	51,16	68,9	57,17
Приріст великої рогатої худоби	362,47	487,89	573,87
Приріст свиней	668,75	710,93	954,12

Аналізуючи дані таблиці 2, можна зробити висновок, що на протязі 1996-1998 рр., спостерігається значне підвищення собівартості продукції майже по всіх категоріях господарств як у рослинництві, так і у тваринництві. Це відбулося за рахунок збільшення експлуатаційних витрат на засоби виробництва та їх поточний ремонт, пально-мастильні матеріали, мінеральні добрива, пестициди та у зв'язку із стрімким підвищенням цін на матеріальні засоби виробництва.

Крім того, собівартість збільшується в результаті випереджаючого зростання заробітної плати порівняно із зростанням продуктивності праці, а також із значним збільшенням відрахувань та обов'язкових платежів за рахунок собівартості до фондів соціального страхування, пенсійного, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, сприяння зайнятості населення, що в цілому становило нарахування на заробітну плату 52%.

Для визначення ступеня впливу окремих факторів на рівень собівартості продукції рослинництва здійснено багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз. За показниками досліджуваних колективних господарств розрахована математична модель залежності собівартості від факторів, що включені в аналіз, виражена рівнянням множинної регресії:

У = - 456,000 + 0,405 * Х₁ - 1,175 * Х₂ + 0,075 * Х₃ - 0,1032 * Х₄

Де:

У - собівартість реалізованої продукції рослинництва, тис. грн.;

Х₁ - середньорічна оплата одного працівника, грн.;

Х₂ - затрати праці на 1 га ріллі, люд./год.;

Х₃ - фондозабезпеченість, тис. грн. на 100 га сільськогосподарських угідь;

Х₄ - виробництво валової продукції на 1 середньорічного працівника, грн.

Коефіцієнт множинної детермінації Д = 0,47, обчислений для розглядуваної сукупності, показує, що на 47% зміна рівня собівартості пояснюється дією факторів, включених в модель.

Для встановлення напряму і ступеня впливу факторів на рівень собівартості розраховані коефіцієнти еластичності за формулою:

Де:

Ех_і - частинний коефіцієнт еластичності для фактора х_і;

а_і - коефіцієнт регресії, що відповідає фактору х_і;

х_і - середнє значення фактора х_і;

у - середня собівартість по досліджуваній сукупності господарств.

Дослідженням встановлено, що збільшення затрат праці та підвищення продуктивності праці на 1% знижує собівартість на 0,14 та 1,01%, а підвищення ж середньорічної оплати працівників та фондозабезпеченості на 1% викликає відповідно зростання собівартості на 0,82 та 0, 098%.

Наведена модель аналізу собівартості дає змогу погодити її з узагальнюючими показниками господарської діяльності (фондовіддачею, продуктивністю), що має велике практичне значення для формування собівартості. Отримані значення коефіцієнтів регресії можна використати для планування рівня затрат у господарствах, для визначення розрахункових значень аналізованого показника по кожному підприємству. Обчислення відхилень розрахункових рівнів від фактичних допомагає виявити резерви зменшення собівартості.

Щодо показника рентабельності (рис. 1) треба зазначити, в усіх підприємствах Васильківського району спостерігається його спад. Виняток становить лише агрофірма “Світанок”. Тут хоча і знизився рівень рентабельності у 1998 р., порівняно з 1996-1997 рр., але все ж таки підприємство в цілому є рентабельним. Це зумовлено тим, що тут впроваджено найновітніші наукові досягнення, енергозберігаючі прогресивні технології з використанням високопродуктивної техніки. Випробування зарубіжних машин дало змогу досягти досить високих урожаїв стратегічних культур та значної продуктивності худоби.

Рис. 1. - Рівень рентабельності по господарствах за 1996-1998 рр., %:

На підприємстві широко застосована переробка сільськогосподарської продукції, її реалізація в роздрібній торгівлі та багатогранна підприємницька діяльність, що забезпечує збільшення прибутків. Значне зниження рівня рентабельності з 197,4% у 1997 р., до 12,8% у 1998 р., сталося через те, що грошові надходження від реалізації продукції та послуг значно зменшилися. Так, у 1997 р., від реалізації продукції та послуг надходження становили 11750 тис. грн., а вже у 1998 р., цей показник був майже в два рази меншим - 6805 тис. грн. В Україні в цілому простежується така ж сама ситуація. За даними Мінагропрому України, реалізаційні ціни на основну продукцію у гривнях майже не змінилися і в деяких випадках навіть підвищилися, але, починаючи з 1998 р., більше як удвічі зріс долар США. Ціни на ресурси виробництва стали вищими відповідно до курсу долара вдвоє, а ціна реалізації в перерахунку на долари відповідно меншою у два рази. Так, у колективних підприємствах України по виробництву сільськогосподарської продукції у 1998 р., порівняно з 1997 р., ціна реалізованого зерна та цукрових буряків зменшилась відповідно у 1,8 та 1,7 рази, м'яса великої рогатої худоби та свиней - у 1,2 та 1,3 рази, молока - в 1,6 рази. У досліджуваній агрофірмі “Світанок” грошові надходження різко скоротилися від реалізації зерна - аж у 10,5 рази, цукрових буряків - у 2,3 рази, м'яса великої рогатої худоби - в 1,2 рази тощо. Цим і пояснюється різке падіння рівня рентабельності у 1998 р.

Ціни на сільськогосподарську продукцію знижуються, а на ресурси виробництва значно підвищуються.

В цілому по району тваринницька галузь є збитковою, тому що не врегульовані цінові паритети на ресурси виробництва та вироблену тваринницьку продукцію. Навіть при порівняно високій продуктивності корів у спілці селян “Пологи” (за 1996-1998 рр., надій молока на корову становив у середньому 3491 кг.) ця галузь недостатньо ефективна. Поряд із цим треба мати на увазі, що в окремих підприємствах району (ПСГТ “Устимівське”, спілка селян “Пологи”) прострочену заборгованість за продаж продукції переробним підприємствам розцінювали як безнадійну і в розрахунки надходжень 1995-1996 рр., не включали.

Підприємницька діяльність у реформованих сільськогосподарських підприємствах ще не набула належного розвитку. Головними причинами, що гальмують цей процес, є як зовнішні, так і внутрішні фактори.

До зовнішніх належить нестабільна законодавчо-правова база для регулювання державою як внутрішньої ринкової політики, так і зовнішньоекономічної діяльності у взаємовідносинах партнерів - постійна зміна податкових важелів та фінансово-кредитних і митних положень, що викликають у суб'єктів підприємницької діяльності невпевненість у перспективності розпочатої справи.

До внутрішніх факторів, які поглиблюють негативну дію зовнішніх, належить відсутність певного досвіду підприємництва у керівників та спеціалістів підприємств, невизначеність відносно того, як потрібно розвивати різнобічну діяльність і створювати внутрішньогосподарські ринкові взаємовідносини. На збільшення збитковості виробничої діяльності, крім названих факторів, істотно впливають неврегульовані економічні взаємовідносини у розподілі фінансових результатів кінцевого продукту між товаровиробниками сільськогосподарської сировини, промисловими, переробними підприємствами та торговельними структурами.

Ефективнішими в цих складних економічних умовах виявилися ті колективні сільськогосподарські підприємства, які здійснюють різнобічну господарську діяльність за схемою:

- виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка;

- виробництво несільськогосподарських товарів;надання технологічних, комунальних та побутових послуг;

- оптова та роздрібна торгівля.

За своєю організаційною формою такими виявилися агрофірми та спілки селян.

В третьому розділі “Удосконалення організаційної структури господарств та розвиток підприємництва” досліджені питання поєднання різних видів внутрішньогосподарських формувань та їх економічних взаємовідносин;маркетингове середовище та оволодіння ринком збуту і постачання, а також обґрунтовано ринкові механізми та вивчено внутрішньогосподарські взаємовідносини в реформованих колективних сільськогосподарських підприємствах. Як свідчать наші дослідження та узагальнені літературні джерела, процес впровадження ринкових внутрішньогосподарських відносин об'єктивно викликає дію товарно-грошових механізмів, що закономірно розвиватимуться і поглиблюватимуться в міру розвитку товарного ринку всередині підприємства. Економічні взаємовідносини між підрозділами й підприємством у цілому мають основуватися так, як і товарно-грошові відносини міжгосподарського рівня. По кожному виду виробленої продукції та наданих послуг встановлюються еквівалентні внутрішньогосподарські розрахункові ціни, за якими підрозділи реалізовують господарству чи іншим підрозділам цього ж підприємства вироблену продукцію. Проведені монографічні дослідження в окремих господарствах по визначенню економічної ефективності різних видів діяльності показали, що кращих результатів досягають ті господарства, які розвивають різнобічну діяльність за вищеназваною схемою. Це можна підтвердити даними з таблиці 3.

Таблиця 3. - Виробництво товарної продукції в колективних господарствах Васильківського району Київської області (середні дані за 1996-1998 рр.):

Види продукції	Агрофірма “Світанок”	Спілка селян “Пологи”	Всього по господарствах району
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Вироблено продукції всього	7829,22	100	4018,2	100	22306,31	100
у т. ч.: рослинництво	6394,5	81,7	1473,1	36,7	9792	43,9
- тваринництво	705,5	9	1167,5	29,1	7988,5	35,8
- продукція переробних та допоміжних галузей - всього	604,73	7,7	1004,4	25	3295,31	14,8
м'ясні та ковбасні вироби	494,2	6,2	458,86	11,4	2384,3	10,7
- молочні продукти	-		87,1	2,2	103	0,5
- хлібобулочні вироби	8,3	0,1	9,6	0,2	28	0,1
- крупи та борошно	11,49	0,2	103,15	2,6	176,53	0,8
- олія	0,95	0,01	18,9	0,5	24,67	0,1
- виробництво не сільськогосподарських товарів	89,79	1,2	326,79	8,1	578,81	2,6
- різноманітні послуги	124,49	1,6	373,2	9,2	1230,5	5,5

Показники, що детальніше характеризують діяльність по виробництву основних видів промислової продукції в підсобних внутрішньогосподарських підрозділах спілки селян “Пологи” та агрофірми “Світанок”, а також по досліджуваних господарствах району, подані на рис. 2.

Загальна частка надходжень від діяльності переробних і допоміжних галузей та несільськогосподарської діяльності в досліджуваних господарствах істотно збільшується. З наведених даних видно, що в агрофірмі “Світанок” частка цих надходжень за 1996-1998 рр., становила майже 8%, у спілці селян “Пологи” досягла 25%, а в цілому по Васильківському району такі надходження сягли близько 15%. Це свідчить про розвиток підприємницької діяльності, що позитивно позначається на результатах господарювання.

Умовні позначення:

1 - валова продукція рослинництва;

2 - валова продукція тваринництва;

3 - продукція переробки сільськогосподарської сировини;

4 - виробництво несільськогосподарських товарів;

5 - послуги.

Рис. 2. - Структура надходжень від різних видів діяльності (середні показники за 1996-1998 рр.):

Повертаючись до рис. 1, ми бачимо, що майже всі господарства є збитковими. Необхідно підкреслити, що хоча прибутків і немає, але постійні надходження протягом року від вищезазначених виробництв дають змогу мати кошти на придбання засобів виробництва та здійснювати процес виробництва основної сільськогосподарської продукції. Збитки в таких господарствах перекриваються за рахунок переробних підприємств: чим більше таких підприємств розвивається всередині кожного господарства, тим більше надходжень. Така ж ситуація спостерігається і в інших досліджуваних господарствах Васильківського району.

У цілому в господарствах Васильківського району більш широко, ніж у інших регіонах, розвивається багатогранна діяльність переробних та підсобних галузей, що сприяє в складних кризових умовах господарювання регулярно отримувати грошові надходження, за рахунок яких господарство протягом року може нормально функціонувати, поповнюючи оборотні кошти, виплачувати заробітну плату, навіть і за умов, якщо прибутки невеликі або ж зовсім їх немає.

Встановленням внутрішньогосподарських госпрозрахункових цін регулюються внутрішньогосподарські еквівалентні цінові взаємовідносини завдяки створенню фонду датування ціни продукції збиткових підрозділів за рахунок відрахувань від прибуткових. Впродовж року кошти, що надходять від будь-якого підрозділу, використовуються для виходу з усякої критичної ситуації придбанням ресурсів виробництва для господарства в цілому. Такі внутрішньогосподарські взаємовідносини дають змогу не лише “виживати”, а і здійснювати розширене відтворення, розвивати виробничу і соціально-побутову інфраструктуру - дитячі садки, будинки культури, будинки престарілих, лікарні, санаторії, магазини.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження організації підприємництва в колективних сільськогосподарських підприємствах дає підстави зробити такі висновки та сформулювати основні пропозиції теоретичного і прикладного характеру щодо підвищення економічної ефективності підприємницької діяльності колективних сільськогосподарських підприємств:

1. За роки економічних реформ у сільському господарстві України спостерігається суттєвий спад виробництва, зниження економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й господарювання. У 1997 р., колективними сільськогосподарськими підприємствами системи Мінагропрому порівняно з 1990 р., валової продукції вироблено в 2,8 раза менше. Урожайність стратегічних зернових культур та цукрових буряків знизилась відповідно в 1,4 і 1,6 раза. Поголів'я великої рогатої худоби скоротилося майже на 60%, в тому числі корів - на 53%. Подібна ситуація склалася і в інших тваринницьких галузях - свинарстві, вівчарстві, птахівництві. Причому характерним виявилося таке незакономірне явище, коли разом із зменшенням поголів'я знижується і його продуктивність. Надій на корову в 1997 р., становив лише 47% від продуктивності в 1990 р., або 1385 кг., за рік. Середньодобовий приріст великої рогатої худоби досягав 208 г., а свиней - 106 г. Збитковими були 87% господарств, а рівень збитковості знизився майже до 24%. Подібна тенденція спостерігається і в досліджуваних нами базових господарствах Васильківського району Київської області;

2. Узагальнивши теоретичні й економіко-правові положення про реформування економіки в напрямі до ринкових відносин, нами встановлено, що ефективний розвиток підприємництва та господарювання в цілому лише за рахунок зміни державної та колективної форм власності на приватну є неможливим. Ефективне господарювання можна здійснити тільки за допомогою одночасного органічного поєднання приватної власності як визначального фактора стимулювання до високопродуктивної праці і державного регулювання макроекономічних ринкових механізмів, головними з яких є: паритет цін між галузями народного господарства, створення сприятливої фінансово-кредитної та податкової систем, а також дерегуляції контролю підприємницької діяльності з боку державних органів на мікрорівні підприємства;

3. Встановлення паритетних цін може бути здійснено:

- шляхом прямого обмеження верхньої межі ціни продукції будь-якої галузі завдяки розробці певних державних програм, якщо її ціна не відшкодовує витрат і не забезпечує середнього нормативного прибутку;

- за допомогою бюджетного дотування різниці в цінах, яка складається в результаті попиту і пропозицій, що з об'єктивних причин трудомісткості продукції не можуть відшкодовувати витрат і мати нормативний прибуток;

- у результаті договірного врегулювання питомої ваги у споживчій ціні частки кожного учасника, взаємопов'язаного технологічним процесом замкнутого циклу виробництво-переробка-зберігання-реалізація;

- встановлення внутрішньогосподарських розрахункових цін для будь-якого підрозділу за принципом відшкодування витрат, збільшених на нормативний прибуток за рахунок внутрішньогосподарського перерозподілу прибутку, створення фонду дотування цін для тих виробництв, які є збитковими в межах нормативної собівартості.

4. Встановити для сільськогосподарської, найбільш кредитомісткої галузі виробництва, з урахуванням терміну подовженого кругообігу верхню межу процентної ставки за короткостроковий кредит у розмірі до 10%, довгостроковий на розвиток виробничої та соціально-побутової інфраструктури - 5-7%, про що свідчить світовий досвід;

5. Розвивати підприємницьку діяльність у сільськогосподарських підприємствах на перехідному етапі до ринкових відносин на принципах інтеграції, концентрації виробництва - переробки - послуг - торгівлі з впровадженням диверсифікації - розвитку додаткових галузей та виробництва несільськогосподарських товарів; макроекономічний ринковий інтеграція

6. Широке впровадження викладених пропозицій у господарську діяльність сільськогосподарських підприємств, як свідчать поміщені в дисертації результати дослідження, сприятиме виходу сільськогосподарської галузі з кризового стану та підвищенню економічної ефективності господарювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Путятіна О.В. Реформування колективних сільськогосподарських підприємств у нові виробничі структури // Економіка АПК. - 1997. - №12. - С. 10-15.

2. Путятіна О.В. Організаційно-економічні форми підприємництва // Вісник аграрної науки. - 1998. - № 1. - С. 69-71.

3. Путятіна О.В. Підприємницька діяльність у колективних сільськогосподарських підприємствах // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. - 1999. - № 5-6. - С. 39-42.

4. Путятіна О.В. Економічні передумови здійснення підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах //Науковий вісник Національного аграрного університету.- 1999. - №15. - С. 38-42.

Размещено на Allbest.ru

...