Бюджетна лінія та бюджетні обмеження. Рівноважне положення споживача

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бюджетна лінія та бюджетні обмеження. Рівноважне положення споживача



План

Вступ

1. Бюджетна лінія: рівняння і графічна побудова

2. Криві байдужості та бюджетні лінії

3. Бюджетні обмеження і можливості споживача

4. Рівновага споживача

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Основною метою даної роботи є вивчення бюджетної лінії. Але її вивчення неможливе без розгляду ширших, основоположних понять, до яких я пропоную звернутися в даній роботі - крива байдужості, бюджетні обмеження, реальний і номінальний дохід, рівновагу споживача.

В процесі своєї життєдіяльності людина повинна харчуватися, одягатися, захищатися від несприятливих погодних умов, протистояти і підтримувати свій організм в нормальному стані, тобто задовольняти найрізноманітніші свої потреби. Потреби людини практично невгамовний, оскільки завжди існують обмеження для їх повного задоволення, такі як земля, праця, капітал. Тому виникає необхідність економічного вибору, необхідність розподіляти наявні ресурси таким чином, щоб найбільш повно задовольнити власні потреби.

Задоволення людських потреб здійснюється шляхом використання різних благ і ресурсів. Обмежений ресурс грошового доходу може бути розподілений між поточним і майбутнім споживанням, між товарами тривалого користування і одномоментного споживання, між малою кількістю дорогих і великою кількістю дешевих товарів.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що проблеми, порушені в даній темі, мають величезне практичне значення як для кожної окремої людини або груп людей, у вигляді споживачів або виробників, так і для всього світового співтовариства в цілому, як єдиної економічної системи. Розгляд питань пов'язаних з даною тематикою носить як теоретичну, так і практичну значимість.

У вступі обґрунтовано актуальність вибору теми, поставлені мета і завдання дослідження, охарактеризовано методи дослідження і джерела інформації.

Глава перша розкриває загальні питання, розкриваються історичні аспекти проблеми «Бюджетна лінія та Бюджетні обмеження. Рівноважне положення споживача». Визначаються основні поняття, обумовлюється актуальність.

У розділі другому більш детально розглянуті крива байдужості і бюджетні лінії.

У третьому розділі ми детально розглядаємо бюджетні обмеження і можливості споживача.

У четвертому розділі ми вивчаємо рівновагу споживача і теорію споживчого вибору.

За результатами дослідження було розкрито ряд проблем, що мають відношення до теми, і зроблені висновки про необхідність подальшого вивчення та поліпшення стану питання.

Джерелами інформації для написання роботи за темою «Бюджетна лінія та Бюджетні обмеження. Рівноважне положення споживача» послужили базова навчальна література, фундаментальні теоретичні праці найбільших мислителів у розглянутій області, результати практичних досліджень видних вітчизняних і зарубіжних авторів, статті та огляди у спеціалізованих та періодичних виданнях, присвячених даній тематиці, довідкова література, інші актуальні джерела інформації.

Ця робота складається з вступу, чотирьох пунктів плану, висновків, списку літератури та практичної частини. При написанні курсової роботи були вивчені роботи таких авторів, як Фоміна, Косік, Гронтковська, Черемних та ін.



1. Бюджетна лінія: рівняння і графічна побудова

Для аналізу поведінки споживача важливо не лише оцінити його індивідуальні смаки та вподобання, але й врахувати фактор обмеженості ресурсів, який обмежує купівельні можливості споживача. Для врахування факторів ціни і доходу споживача використовуються бюджетні лінії. Вона дозволяє врахувати бюджетні обмеження споживача. Великим кроком уперед у дослідженні закономірностей споживчого поведінки стало створення концепції "бюджетних ліній" і "кривих байдужості". Її авторами вважаються італійський економіст В. Парето і англійські економісти Д.Р. Хікс і Ф. Еджуорт (1845-1926). Базуючись на ордіналістському підході, їх концепція розглядає поведінку споживача з двох сторін: по-перше, з точки зору того, що може дозволити собі споживач при даному обмеженому доході, а по-друге, що він хотів би мати з готівкового набору товарів, кожен з яких йому представляється рівноцінним.

Бюджетна лінія - це геометричне місце розташування крапок,що представляють набори благ,покупка яких вимагає однакових витрат. (див. рис. 1)

Рис. 1. - Бюджетна лінія:

Рівняння бюджетної лінії: (див. формулу 1).



Q_A = M/P - P_B/P_{A Ч} Q_b (1)

Будь-яка точка на бюджетній прямій (точка А) показує певну комбінацію двох благ (чаю і печива), яку може придбати споживач виходячи зі свого доходу. У цьому випадку витрати дорівнюють доходу споживача (TR = І). Точки, які розміщені під бюджетною лінією (точка В) характеризує таку комбінацію двох благ (чай та печиво), при якій дохід перевищує витрати на їх придбання (TR І). Точки, розміщені над бюджетною лінією (точка С), відповідають такій комбінації двох благ (чаю і печива), за якої неможливо їх придбати через відсутність достатньої кількості грошей (величини доходу - TR І)

Точки перетину бюджетної лінії з осями координат можна отримати наступним чином: якщо споживач весь свій дохід (М) витратить на купівлю товару Х, то він зможе придбати РХ одиниць цього товару;аналогічно для товару:

Y - М / PY

З рівняння бюджетної лінії видно, що бюджетна лінія має від'ємний нахил. Співвідношення цін товарів РХ та РУ визначає кут нахилу бюджетної лінії, а віддаленість від початку координат - величина бюджету.

Усі товарні набори, відповідні точкам на бюджетній лінії є доступними для споживача. Товарні набори, розташовані вище і правіше бюджетної лінії, недоступні для споживача. Бюджетна лінія обмежує зверху безліч доступних для споживача товарних наборів.

Товарні набори, розташовані нижче бюджетної лінії, також доступні споживачеві, але їх придбання не дозволяє повністю витратити бюджет споживача.

Для визначення товарного набору, що забезпечує споживачеві максимальне задоволення при заданому бюджеті, необхідно поєднати карту байдужості споживача з його бюджетною лінією. З усіх доступних для споживача товарних наборів він вибере той, який належить найбільш віддаленої від початку координат кривої байдужості.

Саме цей набір забезпечить йому максимум задоволення. Такий набір визначить точка дотику бюджетної лінії з найбільш віддаленою кривою байдужості.

Бюджетна лінія підкорюється певним закономірностям. Основні властивості бюджетної лінії:

- Якщо доходи споживача знижуються,бюджетна лінія переміщається паралельно вниз,і навпаки - якщо доходи ростуть, бюджетна лінія переміщається паралельно нагору. Відстань бюджетної лінії від початку координат залежить від розміру доходів споживача,тобто чим вище лежить бюджетна лінія,тим більший дохід характерний для споживача;

- Якщо ціни на обидва товари пропорційно зростають, тобто в одну й ту ж кількість разів, реальні доходи споживача скорочуються й бюджетна лінія зміщається паралельно вниз, і навпаки - якщо ціни пропорційно знижуються, бюджетна лінія переміщається паралельно нагору, і свідчить про те, що споживач став більш багатим. Ця властивість бюджетної лінії широко застосовується при проведенні соціальної політики,а саме індексації доходів громадян. Зміст останньої полягаю в тому, що держава повинна забезпечувати (як мінімум) пропорційний зсув цін і доходів з метою недопущення зниження рівняння життя населення (при пропорційному збільшенні цін і доходів бюджетна лінія не змінює свого положення);

- Якщо відбувається зміна ціни одного товару при зафіксованому доході й незмінній ціні іншого товару, змінюється кут нахилу бюджетної лінії. Так, при рості ціни кут нахилу стає біль гострим, а при зниженні - більш тупим. У першому випадку споживач стає бідніше, у другому - його реальні доходи зростають.



2. Криві байдужості та бюджетні лінії

Для розуміння поведінки споживача в ринковому середовищі необхідне знання закономірностей самого процесу споживання.

Одним з положень, на якому базується теорія "споживчої поведінки", є раціональна поведінка покупців, тобто такі їх дії, коли купують певний набір товарів чи послуг за умови, що ці набори принесуть їм найбільше задоволення порівняно з іншими наборами за певних обмежень на дохід і ціни. Наприклад, споживач, купуючи те чи інше благо, витрачає різні суми грошей, оскільки у кожного блага своя ринкова ціна. При фіксованому особистому бюджеті й незмінних поточних цінах на товари споживач керується правилом здорового глузду: при граничній корисності будь-якого товару він намагається максимізувати сумарний споживчий ефект від усіх зроблених покупок. Правило максималізації споживчого ефекту досягається за умови, коли рівна гранична корисність товару відповідає рівновеликій одиниці грошових витрат.

У разі, коли певні товари мають порівняно велику граничну корисність на одиницю грошових витрат, споживач збільшуватиме їх закупівлю, намагаючись за рахунок таких дій максимізувати сумарний споживчий ефект. Водночас зменшуватиметься купівля товарів з нижчою граничною корисністю на таку саму одиницю грошових витрат. Якщо поділити граничну корисність товару на його ринкову ціну, то одержимо зважену граничну корисність. Остання грошова одиниця, витрачена, наприклад, на хліб, має становити ту саму корисність, що й остання грошова одиниця, витрачена на інші блага, наприклад, овочі.

Закономірно виникає питання, що вважати вимірником, тобто у яких одиницях оцінювати граничну корисність благ.

Залежно від на це запитання прихильники теорії граничної корисності поділяються на кординалістів і ординалістів. Перші з них (У. Джевонс, А. Маршалл, Д. Робертсон) при вимірюванні абсолютних величин граничної корисності частіше використовували грошову концепцію, згідно з якою гроші - єдиний оцінний вимірник корисності. Ординалісти (В. Парето, Дж. Хікс) вимірником граничної корисності вважали набір товарів, їх кількість. "Інструментом" такого аналізу стали криві байдужості.

Графічно система переваг споживача зображується за допомогою кривих байдужості (уперше застосовані англійським економістом Ф. Еджуортом в 1881 р.).

Крива байдужості - геометричне місце крапок, кожна з яких представляє таку комбінацію двох видів товарів (х та у), що споживачу байдуже, яку йому вибрати. Інакше кажучи,крива байдужості показує альтернативні набори товарів, що забезпечують одержання однакового рівня корисності (рис. 2.).

Рис. 2:

На карті байдужості ми виділили чотири рівно корисні комбінації двох благ у крапках А, B, C, D. Ці комбінації дають споживачу однакове загальне задоволення, тобто А ? B ? C ? D. Комбінації благ, що представляють для споживача більшу або меншу корисність, будуть перебувати вище або нижче кривої байдужості. Будь - яка крапка, узята навмання, разом з іншими крапками, що дають ту ж величину задоволення, може утворити криву байдужості.

Криві байдужості відображають переваги споживачів і мають певні властивості. Для більшості кривих байдужості характерні наступні відмітні особливості.

Розглянемо деякі властивості кривих байдужості:

- криві байдужості мають негативний нахил. Між кількостями благ X і Y існує зворотний зв'язок. При зменшенні споживання одного блага, для компенсації втрат і збереження колишнього рівня корисності, споживач повинен збільшити споживання іншого блага. Будь-яка крива, що виражає зворотний зв'язок змінних, має негативний нахил;

- криві байдужості випуклі по відношенню до початку координат. Вище зазначалося, що при збільшенні споживання одного блага споживач повинен зменшити споживання іншого блага. Опуклість кривої байдужості по відношенню до початку координат є наслідком падіння граничної норми заміщення. Пологий спуск кривої байдужості вниз або підйом вгору свідчить про убування темпів заміщення одного блага іншим у міру зменшення частки даного блага у споживчому кошику;

- абсолютна величина нахилу кривої байдужості дорівнює граничній нормі заміщення. Кут нахилу кривої байдужості в даній точці показує норму, відповідно до якої одне благо може бути замінене іншим благом без виграшу або втрати корисності для споживача. Дане співвідношення характеризується граничною нормою заміщення;

- криві байдужості не перетинаються. Один і той же споживач не може характеризувати один і той же набір благ різними рівнями корисності. Отже, дві криві байдужості, що представляють різні рівні корисності, не можуть перетнутися;

- можливо побудувати криву байдужості, що проходить через будь-який набір благ. Криву байдужості можна побудувати для будь-якої пари благ, що приносять певний рівень корисності. Саме за цим принципом будується карта байдужості, що дає повну інформацію про систему переваг споживача.

Форма кривих байдужості відображає готовність споживача обмінювати один товар на інший. Коли обидва товари легко взаємозамінні, крива байдужості вигнута менше, ніж у тих випадках, коли обмін товарами утруднений. Щоб побачити, чому це відбувається, ми розглянемо два крайніх випадку. Повна взаємозамінність. Уявіть, що вам пропонують різні набори дрібних грошей, що складаються тільки з монет в 5 і 10 центів. Як би ви їх оцінили?Найімовірніше, вас буде цікавити тільки сумарна вартість кожного набору. Отже, ви будете судити про неї, виходячи з кількості п'яти-центові монет і подвоєної кількості десяти-центових. Іншими словами, ви завжди будете готові обміняти одну монету в 10 центів на дві по 5 центів, тобто гранична норма заміщення монет постійна і дорівнює 2. Так як гранична норма заміщення не змінюється, криві байдужості перетворюються на прямі лінії. У цьому крайньому випадку говорять, що два товари є повністю взаємозамінними.

Повна взаємодоповнюваність. Тепер уявіть іншу ситуацію, коли вам пропонують декілька наборів черевик, частина з яких на ліву ногу, а частина - на праву. Як би ви оцінили ці набори? Очевидно, що вас буде цікавити в них тільки кількість парних черевик. Іншими словами, ви судите про вартість набору за кількістю пар, які підберете в ньому, а кожен непарний черевик не представляє ніякої цінності. У цьому випадку набір з 5 лівих і 5 правих черевиків нічим не відрізняється від набору з 7 лівих і 5 правих або 5 лівих і 7 правих. Тому криві байдужості складаються з двох відрізків прямих, що утворюють прямий кут. У такій ситуації говорять про повну взаємодоповнюваності двох товарів.

Зрозуміло, в реальному житті більшість товарів не володіють ні повної взаємозамінністю (як монети в 5 і 10 центів), ні повної взаємно доповнені (як правий і лівий черевики). Тому криві байдужості в основному мають увігнуту форму.

Бюджетні лінії і криві байдужості мають велике практичне значення. З їх допомогою можна:

1. Побудувати криву індивідуального попиту;

2. Розрахувати сукупний попит при наявності відомостей про доходи різних груп населення;

3. Побачити загальну динаміку попиту при різних комбінаціях доходу, ціни і споживчих переваг;

4. Побудувати стратегію і тактику поведінки фірми при досконалій і недосконалій формах конкуренції.

3. Бюджетні обмеження і можливості споживача

Теорія споживчої поведінки логічно і закономірно розглядає насамперед категорію ресурсних обмежень і можливостей грошового доходу, що визначає платоспроможність покупця. У даному випадку мова йде про категорії особистого бюджету, основою якого виступають грошові доходи і витрати кожного споживача. У будь-який даний момент часу особисті доходи споживача являють собою певну фіксовану грошову суму. Це може бути щомісячний, тижневий або річний розмір заробітної плати інженера, стипендія студента, виплати престарілим громадянам у вигляді пенсій, підприємницький дохід бізнесмена і т. д.

Кожен вид доходу являє собою фіксовану для даного періоду часу суму грошей, визначальну міру платоспроможності його одержувача. Кількісно доходи можуть істотно різнитися, проте їх величина виступає своєрідним бюджетним обмеженням купівельної спроможності кожного конкретного покупця. У даному випадку на індивідуальному рівні кожен споживач вирішує для себе вже відому дилему суміщення обмеженості "ресурсу" грошового доходу і безмежності своїх потреб у різноманітних товарах і послугах.

Бюджетні обмеження. Обмежений ресурс грошового доходу може бути розподілений між поточним і майбутнім споживанням, між товарами тривалого користування і миттєвого споживання, між малою кількістю дорогих і великою кількістю дешевих товарів. Обмеженість грошових доходів, в межах яких можуть бути здійснені витрати на споживання, називають бюджетними обмеженнями. Кількість товарів або споживчих благ, що може бути куплене на фіксовану суму з особистого бюджету, обмежено в порівнянні з потребою і доходами. Товари, що купуються на грошові доходи, є ресурсом споживання, обмеженим у порівнянні з безмежною потребою. Обмеженість товарних ресурсів споживання не дозволять зробити їх безкоштовними навіть для малоприбуткових груп населення. З цієї причини кожен товар має свою, виражену в грошах ціну. Споживчі ціни, як і грошові доходи, обмежують набір товарів і рівень життя, пов'язуючи їх з власним бюджетом покупця.

Функція бюджетного обмеження, має вигляд кривої, яка подібна лінії виробничих можливостей. Різниця полягає лише в тому, що на графіку бюджетних обмежень лінія ресурсних можливостей окреслює межу купівельної спроможності даного доходу. Відповідно, її називають лінією, або кривої, бюджетних обмежень.

Лінія бюджетних обмежень на графіку - це поєднання покупок гіпотетичних товарних наборів Х (одягу, шт.), І, Y (продуктів, шт.). Здійснюваних у межах наявного грошового доходу, рівного 10 грошовим одиницям. Будь-яка точка на кривій бюджетних обмежень - це вибір з варіантів товарних наборів, між якими споживач розподілив свій грошовий дохід, або особистий бюджет.

Будь-яке зміна величини грошових доходів покупців викликає відповідну зміну їх бюджетних обмежень, а отже, платоспроможності та попиту на товари. Так, якщо за інших рівних умов зростають грошові доходи, то збільшується платоспроможність (купівельна спроможність) споживачів. Зростання платоспроможності відбувається і в тому випадку, якщо грошові доходи не змінилися, але знизилися споживчі ціни.

На графіку бюджетних обмежень ця ситуація може бути показана зміщенням вправо і вгору всієї бюджетної лінії. І навпаки, при прямому зниження грошових доходів і незмінних цінах має місце скорочення платоспроможності і попиту покупців. Зниження купівельної спроможності станеться і в тому випадку, якщо підвищилися ціни на товари, тарифи на послуги і т. д., при незмінному грошовому доході споживачів. Така ситуація може бути показана на графіку зміщенням вліво і вниз кривої бюджетних обмежень.

Номінальний і реальний рівні доходу. Зростання або зниження бюджетних обмежень споживача представляє собою зміни, які зазвичай називають номінальним і реальним рівнями доходу, що визначає добробут людей. Так, номінальний дохід - це сума грошей, наявних у споживача безвідносно до поточних цін товарів і послуг. Очевидно, що якщо ціни обганяють зростання номінальних грошових доходів, то рівень добробуту буде знижуватися, оскільки зростають бюджетні обмеження покупців.

Реальний дохід - це сума грошей, вимірювана з урахуванням поточних цін і кількості товарів, які можна на них придбати. Реальний дохід і добробут будуть зростати в основному в двох випадках: або при зростаючих номінальних доходах і незмінних цінах на товари;або при незмінному номінальному доході й знижуються ціни. Покупці відчувають їх у вигляді реальних можливостей і обмежень особистого бюджету. Найчастіше це відбувається у вигляді часткової зміни цін на окремі товари або товарні групи. Так, зростання навіть окремих цін підсилює бюджетні обмеження, знижує можливості покупок і рівень добробуту. І навпаки, будь-яке навіть часткове зниження цін окремих товарів знімає обмеження особистого бюджету споживача, збільшує можливості зростання добробуту. Такі ситуації можуть бути показані на графіку зміщенням лінії бюджетних обмежень вздовж тієї осі, де представлені товари з мінливими цінами.

Зниження цін, наприклад, на товарну групу Х (одяг) при незмінних цінах на продовольство викликає зсув вліво лінії бюджетних обмежень вздовж горизонтальній осі графіка, де показані покупки одягу. У разі зростання цін цієї групи товарів лінія бюджетних обмежень зміститься вправо по осі X.

Те ж саме відбудеться з лінією бюджетних обмежень відповідно в разі зниження або зростання цін на продовольство і незмінних цінах на одяг. Зокрема, зниження цін змістить лінію обмежень вправо вгору вздовж осі Y (продукти);зростання цих цін викличе зміщення лінії вниз вздовж осі Y, що означає зниження можливостей закупівель продуктів.

Рівняння бюджетного обмеження (див. формулу 2):

I = P_X Q_X + P_Y Q_Y (2)

Де:

І - дохід споживача;

P_X - ціна товару Х;

P_Y - ціна товару Y;

Q_X - кількість товару Х;

Q_Y - кількість товару Y.

Побудова кривої байдужості споживача та лінії його бюджетних обмежень дає змогу визначитися з положенням рівноваги споживача.

4. Рівновага споживача

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари.

Рис. 3. - Рівновага споживача:



Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та бюджетних обмежень якогось споживача (як на рис. 3.).

Як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає криву байдужості, що відповідає корисності в точках А₁ і А₂ Це означає, що доход споживача при максимальному використанні дає змогу придбати як і перший, так і другий набір. Чи буде це означати, що в точках А₁ і А₂ споживач отримає максимальну корисність, яка доступна йому при існуючих бюджетних обмеженнях?

Очевидно, що ні. Адже будь-яка точка, що лежить на відрізку А₁А₂ буде доступна споживачеві і матиме корисність більшу, ніж U₁, оскільки більш віддалена від початку координат. Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості. Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.Рівновазі споживача можна дати геометричне лумачення.

Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень I₁ до кривої байдужості U₂ то це означає, що у точці А₃ нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді (див. формули 3 та 4).

MU_x / MU_y = P_x / P_y (3)

MU_x / P_x = MU_y / P_y (4)

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю піни були рівні. Цей підхід називається еквімаржикальним принципом. Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою. Наприклад, хтось із студентів вирішив обмежити споживання борошняних виробів, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості котлет, що може придбати студент залежно від його бюджета (рис. 4.).

Рис. 4. - Кутова рівновага споживача:

У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на пиріжки чи значно зростуть на котлети. Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від котлет заради пиріжків, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через якесь захворювання споживач взагалі не може вживати м'ясо, тоді його приваблюватиме той набір, де менше котлет, а рівновага (максимізація корисності) досягатиметься у точці, що відповідає максимальній кількості пиріжків, яку він може придбати, виходячи з бюджету. Адже споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача. Точка, в якій споживач перестаєрозглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення. Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально доповнюють один одного, тобто, коли ефективне споживання одного товару без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні знаки, черевики та шнурки до них тощо). У цьому випадку ні зміна співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення цих товарів у наборі, який обирає споживач (рис. 5.).

Рис. 5. - Кутова рівновага споживача:

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обґрунтовані економічні рішення.У наведеному прикладі кутова рівновага може перетворитися у внутрішню, коли ціни значно знизяться на пиріжки чи значно зростуть на котлети. Якщо споживач взагалі не бажатиме відмовлятися від котлет заради пиріжків, то крива байдужості матиме вигляд вертикальної прямої, і перехід від кутової рівноваги до внутрішньої буде взагалі неможливий.Виключно кутовою рівновага споживача буде і тоді, коли один з товарів є антиблагом, тобто таким, що має від'ємне значення корисності для споживача. У цьому разі зміниться сам характер кривої байдужості: замість спадної вона стане зростаючою. Наприклад, через якесь захворювання споживач взагалі не може вживати м'ясо, тоді його приваблюватиме той набір, де менше котлет, а рівновага (максимізація корисності) досягатиметься у точці, що відповідає максимальній кількості пиріжків, яку він може придбати, виходячи з бюджету. Адже споживач ніколи добровільно не придбає антиблаго. Зауважимо, що практично кожен товар може перетворитися на антиблаго, коли він доступний у такій кількості, що повністю задовольняє потреби споживача.

Точка, в якій споживач перестаєрозглядати додаткове споживання як таке, що приносить йому користь, називається точкою насичення. Треба звернути особливу увагу на споживання товарів, що ідеально доповнюють один одного, тобто, коли ефективне споживання одного товару без певної кількості іншого взагалі неможливе (автомобілі та номерні знаки, черевики та шнурки до них тощо).

У цьому випадку ні зміна співвідношення цін, ні доход споживача не впливатимуть на співвідношення цих товарів у наборі, який обирає споживач (рис. 6.).

Рис. 6. - Кутова рівновага споживача:

Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обґрунтовані економічні рішення.



Висновки

У ході написання даної роботи були зроблені наступні висновки:

- Поведінка споживача також можна охарактеризувати з допомогою споживчих переваг на основі опису кривих байдужості і бюджетних обмежень; бюджетний ринковий споживач

- Крива байдужості показує різні комбінації двох економічних благ, що мають однакову корисність для споживача. Безліч кривих байдужості називається картою кривих байдужості. Побудова кривих байдужості ґрунтується на ряді припущень (аксіом): раціональності споживача, безперервності, можливості вибору, транзитивності, не насиченості;

- На питання про те, від якої кількості одного товару споживач готовий відмовитися, з тим щоб збільшити споживання іншого товару, відповідає гранична норма заміщення (MRS). Важливо також для аналізу поведінки споживача визначити і зону заміщення (субституції) - ділянка кривої байдужості, в якому можлива ефективна заміна одного блага іншим;

- Бюджетні обмеження показують за допомогою бюджетної лінії споживача, який саме набір товарів споживач вважає для себе найбільш вигідним;

- Рівновага споживача настає тоді, коли у нього відсутні стимули змінювати споживчий набір благ. Досягається така рівновага в точці збігу нахилу лінії бюджетних можливостей з нахилом кривої байдужості;

- Рівновага споживача може змінюватися під впливом зміни цін. Ефект зміни ціни розпадається на ефект доходу (з падінням ціни товару при незмінному номінальному доході зростає реальний дохід споживача, його можливість придбати даний товар) і ефект заміщення (із зменшенням ціни товару з'являються можливості заміщати їм у споживанні більш дорогі товари-субститути);

- Аналізуючи криві байдужості споживача, прийшовши до висновку, що для нього краще перебувати на вищій з них;

- Розглядаючи бюджетні лінії,ми встановили можливості споживача, визначивши, що для нього краще перебувати на вищій бюджетної лінії;

- В умовах обмеженого доходу споживач змушений задовольняти ті бажання, які не виходять за межі його бюджетних можливостей, але разом з тим він зробить оптимальний вибір тільки в тому випадку, якщо йому вдасться в максимальному ступені задовольнити потреби в рамках своїх можливостей, тобто домогтися максимізації загальної корисності споживаного набору благ.

Виходячи з вище наведеного, мета роботі була досягнута. А саме: було вивчено бюджетну лінію та коло основоположних понять.



Список використаної літератури

1. Фомина М.В. Микроэкономика: основы теории и практикум: учеб. пособие / М.В., Фомина. - Харьков: ИНЖЕК, 2005. - 280 с.

2. Фоміна М.В. Основи мікроекономіки: теорія,практикум,логічні схеми, методичні вказівки: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / М.В. Фоміна, В.В. Приходько. М-во економіки і науки України. Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган - Барановського. - Донецьк, 2009. - 240 с.

3. А.Ф. Косік, Г.Е. Гронтковська: Мікроекономіка, навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. Киів, 2008. - 434 с.

4. П.И. Леусский. Микроэкономика. (Учебник) (2006, 4-е изд., 374 с.).

5. Душенькина Е.А. Экономика предприятия. Шпаргалки. (2008, 32 с.).

6. Курс экономической теории. Под ред. Сидоровича А.В. Общие основы экономической теории. Микроэкономика. Макроэкономика. Основы национальной экономики. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело и Сервис, 2001. - 832 с.

7. Дегтярева И.В. Лекции по экономической теории,2003 г. - 207 с.

8. Белокрілова О.С. Теория переходной экономики: учеб. пособие, Ростов-на-Дону, Феникс,2002 - 352 с.

9. Курс микроэкономики. Нуреев Р.М., 2-е изд., изм. - М.: НОРМА, 2002. - 572 с.

10. Нуреев Р.М. Экономика развития: модели становления и модернизации рыночной экономикс.

Размещено на Allbest.ru

...