Екологізація відтворювальних процесів в перехідній економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ВІДТВОРЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність: Економічна теорія

ГЕРАСИМОВА СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

Київ, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Входження економіки України в період трансформаційних перетворень ринкового характеру характеризувалось надзвичайно складним екологічним становищем, породженим неефективним матеріало- та енергоємним виробництвом, екстенсивним сільським господарством, катастрофою на Чорнобильській АЕС, відсутністю оптимальної управлінської структури природо-охорони. Все це зумовило нераціональне використання природних ресурсів, зростання техногенно-екологічного навантаження на довкілля, неоптимальне розміщення продуктивних сил. В умовах перехідної економіки ситуація ще більше ускладнюється. З одного боку,спад виробництва, інфляційні процеси обмежують можливості держави, відомств і підприємств у розв'язанні екологічних проблем. А з другого, перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової системи характеризується рядом особливостей, без врахування яких не можливо здійснити екологізацію виробництва.

Роздержавлення і приватизація перетворюють відносини власності і поступово народжують господаря, який має турбуватися не лише про розвиток виробництва, але й про його екологізацію. Разом з тим, економічні свободи, гонитва за прибутком неминуче ведуть до нехтування екологічних проблем. За цих умов необхідно активізувати роль держави у здійсненні екологізації суспільного відтворення. Вона має забезпечити ефективне регулювання природокористування та природоохоронної діяльності з метою оптимізації використання природних ресурсів та проведення культиваційних заходів. Отже, економіка перехідного періоду дуже суперечлива. Перш за все, долається надмірне одержавлення економіки, створюється ринкове середовище. Але оскільки ринкова система лише формується і ринковий механізм ще не діє в повну силу, то за цих умов держава виступає і головним знаряддям реформування економіки, а значить, і здійснення природоохоронної політики. Проте й за цих умов держава використовує, головним чином не адміністративні, як це було за командно-адміністративної системи, а перш за все, економічні методи, такі, наприклад, як пільгове кредитування та оподаткування при здійсненні природоохоронних заходів власними силами та коштами суб'єктів господарювання. Водночас відбувається формування ринкового механізму, роль якого у екологізації суспільного відтворення зростає. Ринковий механізм стимулює застосування ресурсозберігаючої технології, зменшення матеріало - та енерго- місткості, що забезпечує раціональне використання природних ресурсів. Поступово все ширше використовується платність за природні ресурси, платежі і штрафи за порушення довкілля, розвиток підприємництва в екологічній сфері, екологічне кредитування та страхування і т. д.

Тому проблема екологізації суспільного відтворення в умовах перехідної економіки є надзвичайно актуальною і вимагає теоретичного аналізу та розробки практичних рекомендацій по удосконаленню регулювання еколого-економічних взаємозв'язків. Аналіз вітчизняного та зарубіжного наукового надбання з даної проблеми показує, що зроблено досить багато, але багато питань лишається вирішувати.

Над проблемами екологізації господарських процесів плідно працює багато українських науковців. Значний вклад в розвиток теорії еколого-економічних відносин внесли такі відомі вчені: Балацький О.Ф., Борщевський П.П., Буркінський Б.В.‚ Волошин В.В., Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Лебединський Ю.П., Мельник Л.Г., Міщенко В.С., Паламарчук В.О., Веклич О.П., Руснак П.П., Сахаєв В.Г., Степанов В.М., Трегобчук В.М., Туниця Ю.Ю., Христенко С.І., Федорищева А.М., Чухно А.А., Шевчук В.Я., та інші дослідники.

Незважаючи на глибину і різнобічність праць вищевказаних авторів та інших дослідників, роботу багато чисельних наукових установ, відчувається нестача досліджень проблем екологізації з точки зору економічної теорії. Майже немає теоретичних праць щодо ролі природних факторів суспільного відтворення з урахуванням теорії граничної корисності і впливу попиту та пропонування на природокористування та природо-охорону. Не систематизовані особливості процесів використання та відтворення природних ресурсів в умовах перехідної економіки.

Проблеми формування в Україні засад сталого розвитку розглядаються переважно на рівні окремих статей та тез. Відсутні роботи щодо комплексного вдосконалення організаційно-економічного механізму природокористування в сучасних умовах. Актуальність даних проблем та їх недостатнє опрацювання в сучасній економічній літературі зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота готувалась у відповідності з темою, яку розробляє кафедра теоретичної та прикладної економіки Києвського університету імені Тараса Шевченка: «Пріоритети структурних зрушень в економіці України та їх інвестиційне забезпечення» (№д/р 0198U003629).

Мета і основні завдання дослідження. Основною метою дослідження є розвиток теоретичних і методологічних положень стосовно можливостей екологізації суспільного відтворення в умовах перехідної економіки та розробка основних напрямів вдосконалення організаційно-економічного механізму природо-охорони на макроекономічному та мікроекономічному рівнях в сучасних умовах.

Відповідно до мети дослідження дисертантка поставила перед собою розв'язання таких основних задач:

- визначити соціально-економічну суть природних факторів суспільного відтворення як предмету дослідження економічної теорії з урахуванням положень теорії граничної корисності та факторів попиту і пропонування;

- виявити специфічні риси екологічних проблем, що проявляються під впливом дії факторів, пов'язаних з умовами перехідної економіки;

- з'ясувати суть поняття «екологізація відтворювальних процесів»;

- визначити основні напрями і тенденції розвитку природокористування та природо-охорони в Україні на загальнодержавному та регіональному рівнях в дев'яностих роках і особливо в другій їх половині;

- виявити механізм розв'язання екологічних проблем в умовах перехідної економіки, який поєднує активну роль держави з дійовими ринковими відносинами оптимальне співвідношення загальнодержавних, регіональних органів та громадських об'єднань;

- опрацювати можливості формування передумов для сталого розвитку в Україні з урахуванням кризових явищ в соціально-економічному житті і у сфері екології зокрема;

- вивчити існуючу організаційно-нормативну базу, що тим чи іншим чином стосується економічних проблем природокористування і впливає на формування екологічної безпеки та запропонувати заходи по її поліпшенню;

- виявити проблеми і суттєві риси стану екологічного менеджменту на рівні окремих підприємств і накреслити основні шляхи його розвитку;

- розкрити суть дії економічних інструментів механізму природо-охорони в умовах трансформаційного переходу і запропонувати основні шляхи їх удосконалення.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є господарські відносини з приводу екологізації відтворювальних процесів з урахуванням їх особливостей в умовах перехідної економіки України, розробка напрямів удосконалення організаційно-економічного механізму природо-охорони на сучасному етапі.

Об'єкт дослідження. Природні ресурси та умови суспільного відтворення в Україні в їх складній компонентно-функціональній структурі на мікроекономічному рівні, існуюча організаційно-нормативна база підтримання екологічної безпеки, сукупність економічних інструментів природо-охорони.

Теоретична та методологічна база.

Теоретичною основою дослідження є сучасні концепції еколого-економічного розвитку, фундаментальні роботи наукових установ, окремих вчених з проблем природокористування. В процесі роботи автором були використані такі методи як економічний опис і аналіз, індукція і дедукція, інструментарій порівняння і узагальнення, теоретичні абстракції та історична практика, поєднання індивідуального і суспільного, діалектика взаємозв'язку економічних принципів та екологічної політики.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є офіційні статистичні дані Держкомстату України, звітні та довідкові дані Мінекобезпеки України, постанови Кабінету Міністрів України, рішення та офіційні матеріали Фонду Держмайна України, Агенства з питань запобіганню банкрутству, Державного інноваційного фонду України. Використані офіційні матеріали Рескомприроди Криму, наукові вітчизняні та зарубіжні видання, результати власних досліджень.

Наукова новизна результатів дослідження по темі дисертаційної роботи. Наукова новизна та особистий внесок автора в дослідження проблеми полягає в наступному:

1. Запропоновано авторське визначення категорії «екологізація» відтворювальних процесів, яка включає систему заходів, починаючи з ресурсозберігаючої технології, удосконалення методів господарювання, перетворення показників раціонального природокористування в оціночні щодо діяльності підприємств і завершуючи вихованням усіх працівників в дусі збереження довкілля. Вона спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту з отриманням стандартів екологічної безпеки і функціонування спеціалізованого економічного сектору по підтриманню оптимального стану природних систем. Узагальнено основні положення економічної теорії щодо необхідності урахування абсолютної та відносної обмеженості природних факторів господарської діяльності і впливу попиту та пропонування в сфері екології;

2. Розкрито особливості екологічних проблем і методів їх подолання в умовах перехідної економіки. Глибока економічна криза, спад виробництва, інфляція обмежують можливості держави, відомств і підприємств у розв'язанні проблем екології. Разом з тим долається одержавлення економіки, створюється ринкове середовище. Але оскільки ринковий механізм ще не діє в повну силу, то держава мусить здійснювати активну природоохоронну політику, при цьому спираючись не стільки на адміністративні, скільки на економічні методи і стимули охорони довкілля. Саме держава створює дієве природоохоронне законодавство, організує розробку екологічних нормативів і приведення їх у відповідність до європейських, ставить митні перешкоди для ввезення екологічно неякісних товарів, розташування брудних підприємств. Разом з тим ринковий механізм все більше впливає на екологізацію виробництва. Він стимулює застосування ресурсозберігаючої технології, підвищення ефективності виробництва, економію витрат виробництва, зниження матеріало- та енерго- місткості. З'ясовано взаємозв'язок категорій «екологізація» та «сталий розвиток»;

3. Обґрунтовано, що екологізація є важливим засобом і невід'ємною частиною формування системи сталого розвитку, виділено основні проблеми формування передумов сталого розвитку в Україні (екстенсивний характер розвитку промисловості та сільського господарства, структурно неврівноважений господарський комплекс, технологічна відсталість, неефективний механізм підтримання екологічної безпеки), показано основні напрями сталого розвитку з урахуванням економічних, екологічних та соціальних аспектів на загальнонаціональному та регіональному (Крим) рівнях;

4. Запропоновано деякі напрями вдосконалення, зокрема методики оцінки підприємств під час приватизації на предмет урахування вартості землі, територіальних аспектів діяльності підприємств, їх екологічних паспортів, розробки бізнес-планів для проведення конкурсів з продажу акцій підприємств, урахування екологічних факторів при банкрутстві підприємств, посилення екологічного контролю у вільних економічних зонах. На основі практичної розробки бізнес-плану по утилізації та захоронення відходів запропоновано теоретичні та методичні підходи до бізнес-планування в природоохоронній сфері, зокрема щодо визначення впливу підприємства на довкілля, вибору варіантів поліпшення використання природних ресурсів та охорони довкілля, підготовки проектної документації, розрахунків інвестицій та ефективності екологізації діяльності господарюючих суб'єктів;

5. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення економічних інструментів природо-охорони в сучасних умовах з точки зору фінансового забезпечення та стимулювання, зокрема пільгового кредитування та оподаткування підприємств за умови проведення ними природоохоронних заходів своїми силами, використання власних відходів, доведено необхідність створення екологічних фондів на підприємствах за рахунок частини відрахувань від природоохоронних та рентних платежів, амортизації природоохоронних споруд та обладнання, технічної допомоги.

Теоретична та практична значимість дисертаційного дослідження.

Одержані в дисертації теоретичні положення та практичні рекомендації можуть використовуватись при розробці концепції переходу до сталого еколого-економічного розвитку України, структурній перебудові економіки. Практичні висновки роботи можуть застосовуватись органами державної влади та місцевого самоуправління при розробці та реалізації заходів щодо регулювання конкретних еколого-економічних проблем, зокрема щодо бізнес-планування в екологічній сфері, обґрунтування екологізації діяльності окремих підприємств та організацій. Деякі отримані автором результати дослідження вже використовуються. Так, для відділу охорони природи та раціонального використання природних ресурсів міськвиконкому м. Феодосія дисертанткою розроблявся бізнес-план «Еколого-економічне обґрунтування можливості раціональної утилізації в м. Феодосії промислових та твердих побутових відходів з отриманням додаткового тепла». (Довідка з Виконавчого комітету Ради м. Феодосії від 16.03.99 за номером 02-26-326). Автор також прийняла участь в обґрунтуванні аспектів екологічної безпеки при функціонуванні вільної економічної зони «Сиваш», Довідка з Вищої Економічної Ради Криму від 28.10.98 за номером 36.

Проекти дисертантки по розробці та впровадженню сміттєспалювальних станцій та сміттєво-переробних комплексів мають велике екологічне, економічне та практичне значення для відродження економіки Криму, для розвитку курортно-рекреаційного комплексу в Автономній Республіці Крим (Довідка з Кримського відділення інженерної Академії України від 15.12.98 за номером 65-01).

Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці учбових програм підготовки економістів та студентів інших спеціальностей. Опубліковані за результатами дисертаційного дослідження наукові роботи автора вже використовуються у навчальній роботі Сімферопольського Державного Університету на факультетах економіки та менеджменту і природничих наук (Довідки від 09.03.99 за номером 152 та від 09.03.99 за номером 149).

Апробація дослідження. Апробація результатів дослідження здійснювалась автором при викладанні курсу «Основи економічної теорії»; «Економіка природокористування та екологія» у Феодосійському фінансово-економічному інституті. Положення і основні результати дослідження доповідались дисертантом:

- на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Феодосійського фінансово-економічного інституту (м. Феодосія, 1998 р.);

- на республіканській науково-теоретичній конференції «Роль юридичних знань та юридичної культури у становленні і розвитку підприємництва в Україні» (м. Київ, 1998, публікація в «Право України» 1999);

- на науково-практичній конференції «Підприємство в умовах ринкової системи господарювання» (м. Київ, 12 березня 1999);

- засіданнях кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського університету імені Тараса Шевченка.

Публікації.

Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 8 працях, загальним обсягом 8,4 д. а.

Структура та обсяг роботи.

Структура роботи:

Вступ.

Розділ 1. Суть та передумови екологізації господарського комплексу України.

1.1 Теоретичні основи дослідження природних факторів суспільного відтворення.

1.2 Специфіка екологічних проблем в умовах перехідних економік.

1.3 Екологізація та формування системи сталого розвитку в Україні.

Розділ 2. Формування механізму екологізації в перехідній економіці.

2.1 Організаційна система управління в механізмі природокористування.

2.2 Розвиток екологічного менеджменту на підприємствах.

2.3 Вдосконалення економічних інструментів раціоналізації природокористування.

Висновки.

Література.

Додатки.

Дисертація викладена на 159 сторінках комп'ютерного тексту, має Додаток, ілюстрований 15 таблицями, 3 рисунками. Список літературних джерел складається з 180 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, його мета та завдання, основні результати, наукова новизна та практична значимість.

У першому розділі роботи значна увага приділена аналізу теоретичних проблем дослідження ролі природних факторів суспільного відтворення з точки зору граничної корисності природних ресурсів і впливу попиту та пропонування на їх використання. В реферованій роботі обґрунтовується необхідність врахування того, що пропонування частини природних ресурсів є жорстко обмеженим з точки зору їх абсолютної наявності або відсутності, водночас з економічної точки зору ці обмеження є гнучкими. З іншого боку, попит є необмеженим по відношенню до природних систем і лише об'єктивні екологічні обмеження кількісного та якісного характеру можуть стримувати його. Основними суб'єктами еколого-економічних відносин є домашні господарства, підприємства та держава, причому усі ці суб'єкти часто мають свої специфічні еколого-економічні потреби та інтереси, які вимагають узгодження і гармонізації. В дисертації підкреслено, що роль домашніх господарств зростає, оскільки вони є кінцевими споживачами, а виробництво завжди здійснювалось на основі попиту на товари та послуги і особа споживача виявлялась першочерговою при задоволенні його потреб, в тому числі й не тільки в товарах так званого широкого вжитку, а й у екологічного характеру - підтриманні відповідної якості довкілля. По мірі зростання тиску на природні системи зростають потреби суспільства не тільки у природних ресурсах як першооснови виробничих процесів, а й у природних умовах для забезпечення безпечної життєдіяльності його членів.

В реферованій роботі підкреслюється, що предметом дослідження природних факторів з точки зору економічної теорії виступає сукупність економічних відносин, пов'язаних з використанням, відтворенням та захистом природних систем, формування сталого господарського розвитку. Тому автор визначає суть поняття категорії «екологізація» як систему заходів, яка включає, ресурсозбереження, вдосконалення методів господарювання, перетворення показників раціонального природокористування в оціночні показники ефективності підприємств, створення суспільної атмосфери, за якої усі трудівники відчувають відповідальність за використання продуктів природи за збереження природи.

Оскільки природні фактори діють на усіх стадіях відтворювальних процесів, то й екологізація повинна здійснюватись на усіх стадіях. В дисертації показано, що екологізація, з одного боку, являє собою відтворення валового внутрішнього продукту без порушень стандартів екологічної безпеки, з іншого - функціонування спеціалізованого економічного сектору по підтриманню оптимального стану природних систем. В цьому плані господарський комплекс можна розглядати з точки зору двох його пов'язаних складових - загально-продукуючої системи та екологічної системи.

Перша виробляє товари та послуги загального призначення і її потрібно формувати природо-врівноваженою, другу потрібно розвивати як спеціалізований сектор господарювання. І для першої і для другої підсистем необхідно розробляти найбільш прийнятні та ефективні технологічні схеми, розробляти економічний інструментарій та нормативно-юридичну базу для оптимізації використання природних ресурсів та охорони довкілля.

Досліджуються особливості природокористування в перехідній економіці України, що склались під впливом ряду факторів. В дисертації показано, що перехідна економіка для більшості країн, що віднесені до таких, має однакові закономірності функціонування, але при цьому існують також особливості, що зумовлюють і своєрідність методів вирішення проблем. Так, глибока економічна криза, спад виробництва, жорстока інфляція обмежують можливості держави, відомств і підприємств у розв'язанні екологічних проблем. В результаті дії ринкових регуляторів і особливо підвищення ролі платності за природні ресурси та забруднення розпочинаються зміни в екологізації виробництва. Дисертантка показує, що ці фактори діють поки що, не виконуючи повністю своєї фондів утворюючої та стимулюючої ролі. Важливою особливістю перехідної економіки є формування її відкритості. Авторка виділяє дві тенденції в розвитку цього процесу. Перша пов'язана з необхідністю приведення екологічних нормативів до європейських та допомогою міжнародних інституцій. На основі фактичного матеріалу в роботі показується кількісна допомога Світового банку новим незалежним державам та країнам Центральної та Східної Європи. Друга тенденція пов'язана з виникненням загрози розташування «брудних виробництв» та надходження екологічно неякісних товарів.

В роботі показано особливість перехідного періоду - роздержавлення та приватизацію, які накладають свій відбиток на відтворювальні процеси, в тому числі й на процеси використання природних ресурсів та охорону довкілля. Також, суттєвою особливістю, яка вплинула на природокористування є інфляційні процеси, які призвели до знецінення коштів на позабюджетних рахунках фондів природоохоронного призначення, зниження попиту на екологізовані технології та споживчі товари. Дисертантка здійснила аналіз розвитку підприємництва в екологічній сфері, зокрема виробництва екологізованої техніки та технологій, екологічного кредитування та страхування, переробки та захоронення відходів, природоохоронного консультування та аудиту, згрупувала проблеми у цій сфері.

В реферованій дисертації підкреслено, що в сучасних умовах поняття «екологізації» тісно пов'язане з використанням поняття «сталого розвитку», тому одним з напрямів економічного аналізу є визначення концепції сталого розвитку і її застосування до умов тієї чи іншої держави. В цілому концепція сталого розвитку передбачає оптимальне використання в економічних та позаекономічних процесах природних систем з метою забезпечення спроможності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби. Тому в роботі здійснено аналіз проблем, які має Україна: не екологізований виробничий потенціал;окремі регіони, забруднені вище норм різними шкідливими речовинами, в тому числі й радіонуклідами після катастрофи на ЧАЕС, напружену ситуацію з водним забезпеченням, надзвичайно еродовані ґрунти, неефективний механізм природокористування. На основі фактичного матеріалу проаналізовано проблеми формування сталого розвитку на загальнонаціональному і регіональному - в Кримській автономії рівнях.

Другий розділ роботи присвячено вдосконаленню механізму екологізації в сучасних умовах. Аналізується організаційна система управління природо-охороною. Автор показує існуючу організаційну структуру і наголошує на необхідності комплексного підходу до управління, яке зараз здійснюють кілька відомств. Важливим напрямом вдосконалення управління є екологізація усіх нормативно-законодавчих актів, особливо тих, що стосуються господарської діяльності. З метою виявлення екологічних проблем в нормативних документах в дисертації проведено розгляд нормативної бази, яка створюється Кабінетом Міністрів, Фондом Держмайна, Агенством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій, Державним інноваційним фондом, та іншими управлінськими структурами. Аналіз виявив, що в багатьох нормативних актах проблеми підтримання екологічної безпеки не знайшли належного відображення, наприклад, при оцінці підприємств під час приватизації, при виявленні неплатоспроможних підприємств, розробці інвестиційних проектів і здійсненні бізнес-планування. На думку авторки, такі нормативні акти повинні обов'язково проходити експертизу на предмет повного врахування природоохоронних нормативів і вимагають детального доопрацювання. Особливу увагу приділено екологічним аспектам функціонування вільних економічних зон, зокрема ВЕЗ «Сиваш». Важливим напрямом вдосконалення механізму екологізації повинно стати пільгове оподаткування підприємств при здійсненні ними природоохоронних заходів. В цьому плані в дисертації звертається увага на недоліки нормативної бази оподаткування в плані невизначеності утримання фондів природоохоронного призначення стосовно амортизації або відшкодування, практична відсутність регулювання культиваційних заходів, також не знайшли своє відображення пільги при використанні відходів власного виробництва.

В роботі висвітлюється сучасний стан регулювання природоохоронного менеджменту на окремих підприємствах, підкреслюється, що в сучасних умовах він повинен вирішувати два основних завдання: дотримання природоохоронних норм і стандартів і оптимізацію витрат підприємства на природоохоронні заходи. Екологічний менеджмент здійснює ряд заходів, серед яких в роботі виділено:

- аналіз нормативної бази щодо викидів та скидів підприємством в довкілля забруднюючих речовин;

- взаємодія з органами природо-охорони та місцевої влади, які контролюють природокористування;

- проведення внутрішньої екологічної експертизи продукції, що випускається, визначення її відповідності як внутрішнім, так і міжнародним природоохоронним стандартам;

- техніко-економічний аналіз рівня екологізації технологічних процесів, аналіз відходів з метою їх використання в якості вторинних ресурсів;

- підготовка для економічних служб розрахунків щодо екологічних платежів;

- обґрунтування перед керівництвом необхідності зняття з виробництва екологічно небезпечної продукції;

- розробка і вдосконалення технологічних процесів з метою зниження негативного впливу на навколишнє природне середовище;

- керівництво експлуатацією і утриманням, а також будівництвом природоохоронних споруд;

- управління відходами, культиваційними заходами;

- визначення енергоспоживання на всьому життєвому циклі використання товарів;

- визначення довго строковості використання продукції підприємства тощо.

Особлива увага екологічного менеджменту на підприємствах повинна приділятись бізнес-плануванню. Дисертант на основі власного досвіду розробки бізнес-плану по утилізації та захороненню промислових та твердих побутових відходів в м. Феодосія пропонує основні теоретичні та методичні підходи до бізнес-планування в природоохоронній сфері, зокрема визначення мети бізнес-плану, підготовки робочої групи, аналіз проекту з точки зору впливу на довкілля (стан прилеглої місцевості, виробничі площі, викиди та скиди, наявність та особливості функціонування очисних споруд, місця складування відходів, рівень шкідливості відходів тощо), інвестиційні можливості.

В роботі здійснено аналіз економічних інструментів вдосконалення природо-охорони. Авторка виходить з того, що економічні інструменти регулювання природо-охорони та раціонального використання природних ресурсів формуються на основі самостійно регулятивних чинників ринкового характеру та адміністративно здійснюваних функцій управління. Основними інструментами для фондоутворення та стимулювання служать платежі за спеціальне використання природних ресурсів і за забруднення.

При цьому лишається не повністю вирішеною проблема визначення соціально-економічних збитків від нераціонального природокористування, узгодження платежів з наслідками забруднень. Не зовсім ефективною є система фінансування природо-охорони, згідно якої платежі проходять тільки через централізовані фонди. В роботі обумовлюється необхідність створення фондів природоохоронного призначення на підприємствах-забруднювачах за умови жорсткого контролю з боку фінансових та природоохоронних органів за рухом таких коштів.

ВИСНОВКИ

До висновків дослідження можна віднести наступні положення.

1. В сучасних умовах продовжує зростати роль природних факторів господарювання і життєдіяльності, що передбачає поглиблення відповідного економічного аналізу на основі попиту та пропонування і граничної корисності природних ресурсів. Практика показує, що пропонування природних ресурсів є сталим, а по багатьом параметрам звужується, тому що природні фактори в своїй більшості є жорстко обмеженими, в той час, як попит не має обмежень і постійно зростає. Це спричиняє посилення тиску на природні системи усім суб'єктами природокористування;

2. Екологізація відтворювальних процесів являє собою складний процес, що включає в себе сукупність заходів, спрямованих на надання природоохоронних рис та властивостей господарським процесам. Ці заходи спрямовані на відтворення валового внутрішнього продукту без порушень параметрів екологічної безпеки. Крім того, екологізація передбачає виділення окремого сектору, який проводить природозахисні та природно відновлювальні роботи. Оскільки відтворення включає відтворення певних економічних відносин, тому екологізація передбачає формування і функціонування оптимального економічного механізму підтримання екологічної безпеки;

3. Аналіз природних факторів виробничих систем, особливо в умовах їх трансформаційних процесів передбачає обов'язкове урахування ролі власності на природні ресурси, а частково й на природні умови. Важливою умовою екологізації є необхідність оптимального поєднання різних форм власності на природні ресурси, але значна частина так званих «суспільних благ» повинна знаходитись у державній власності;

4. Екологізація знаходиться у єдності з поняттям «сталий розвиток», виступає його необхідною передумовою. Аналізом доведено, що в екологічно-економічній ситуації, що склалася в Україні формування передумов сталого розвитку неможливе без активної структурної перебудови в усіх галузях матеріального виробництва. Така перебудова передбачає формування високорозвиненого національного господарського комплексу, який повинен відповідати вимогам ефективного виробництва, оптимального споживання та екологічної безпеки. Водночас формування сталого розвитку передбачає урахування регіонального аспекту і лише на цій основі можливе гармонійне поєднання загальнонаціональних та регіональних інтересів. Дослідження еколого-економічного розвитку Криму показало необхідність урахування особливостей регіонів і формування загальнодержавної концепції сталого розвитку лише з урахуванням цього чинника;

5. Однією з важливих характерних рис економіки перехідного періоду є формування її відкритості. Для екологізації така ситуація має як позитивні, так і негативні моменти. З одного боку, відкритість стимулює формування ефективної економіки та природокористування, сприяє певній допомозі з боку міжнародних інституцій, з іншого - відкритість створює можливості переносу до країни «брудних» виробництв та надходження неякісних та екологічно неспроможних товарів. В Україні такі проблеми вже виникли і вимагають розв'язання. Для їх вирішення необхідно здійснити ряд заходів на державному рівні щодо посиленої експертизи будівництва та реконструкції промислових об'єктів, в тому числі й за участі іноземних інвесторів, посилити екологічний контроль імпортованих товарів широкого вжитку. Особливу увагу на дотримання норм екологічної безпеки слід звернути при функціонуванні вільних економічних зон;

6. Перехідна економіка характеризується зростанням недержавного сектору, що привносить у природокористування певні нові проблеми. Приватизація не завжди здійснюється з урахуванням екологічних чинників і функціонування приватизованих підприємств таїть в собі проблему посилення природоохоронних конфліктів. Оскільки в Україні в цілому закінчилася сертифікатна приватизація, а грошова буде продовжуватись, в подальшому необхідно здійснити більш повне урахування екологічних факторів при її проведенні. Це стосується у першу чергу вдосконалення оцінки майна підприємств, які приватизуються з точки зору ціни землі, територіального аспекту, показників викидів та скидів у навколишнє природне середовище. На природокористування в перехідний період вплинула структурна перебудова. Також, характерною рисою перехідного періоду в Україні була і є наявність інфляційних процесів, які негативно вплинули і впливають на процеси природокористування та природо-охорони. Інфляція зменшує реальну вартість коштів, які акумулюються на спеціальних рахунках для проведення природоохоронних заходів, ускладнює закупівлю природоохоронного обладнання, гальмує процес будівництва споруд природоохоронного призначення. Специфічною особливістю в умовах перехідної економіки є формування і розвиток підприємництва, в тому числі і в природоохоронній сфері. Поступово народжуються передумови для формування такого виду підприємництва і в Україні, але для його розвитку необхідно запровадити систему сприяння, яка створюється на макроекономічному рівні;

7. Існуюча організаційна система регулювання природо-охорони має ряд недоліків, пов'язаних з її відомчим характером, не урахуванням вимог екологічної безпеки в нормативних актах основних органів державної влади. Тому основою екологізації є створення системи централізованого впливу на природокористувачів, на базі економічної зацікавленості підприємств та домашніх господарств у проведенні природоохоронних заходів. Також в перехідний період висуваються нові вимоги до функціонування екологічного менеджменту на підприємствах, які проявляються в необхідності природоохоронної оцінки діяльності підприємства, екологічної експертизи та паспортизації, природоохоронного бізнес-планування;

8. Існуюча система фінансового забезпечення природо-охорони не дає можливості концентрувати необхідні кошти для проведення ефективних заходів по підтриманню екологічної безпеки. Стимулююча роль платежів не проявляється повною мірою, оскільки підприємства їх або не платять, або платять не у тих розмірах, які необхідні для культових заходів. Необхідно абсолютне дотримання принципів відшкодування нанесених еколого-економічних збитків підприємствами, домашніми господарствами, державними органами;

9. Важливим напрямом вдосконалення економічних важелів екологізації є пільгове кредитування та оподаткування підприємств при проведенні ними природоохоронних заходів власними коштами і за умови продуктивного використання власних відходів. Потрібно здійснити відхід від повної централізації екологічних фондів і створення таких фондів на підприємствах-забруднювачах і їх використання під контролем державних органів природо-охорони. Створення екологічних фондів на підприємствах можливе за рахунок частини відрахувань від природоохоронних та рентних платежів, амортизації природоохоронних споруд та обладнання, технічної допомоги. Використання коштів з цих фондів може бути здійснене лише при відповідному обґрунтуванні таких заходів перед державними органами екобезпеки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ

1. С.В. Герасимова. Проблеми регулювання природокористування в перехідній економіці України. - К.:МІРА. 1998. - 23 с. - 1,3 д. арк.

2. С.В. Герасимова. Екологічно-економічні аспекти формування передумов сталого розвитку в Україні. - К.: Вища Школа. 1999. - 74 с. - 5,3 д. арк.

3. С.В. Герасимова. Страхование в системе обеспечения природоохраны. // Финансовые услуги. 1999. - №1/2. с. 35-36. - 0,5 д. арк.

4. Чумаченко О.Г., Герасимова С.В. Екологічна безпека в системі національної безпеки. // Збірник наукових праць Київського військового гуманітарного інституту. 1999. №1. с. 64-67. - 0,5 д. арк., в т. ч., 0,26 автора.

5. С.В. Герасимова. Особливості природоохоронного менеджменту на підприємствах України. // Спец. випуск «Персонал», додаток до наукового журналу №3 (51). К. 1999. с. 35-37. - 0,5 д. арк.

6. С.В. Герасимова. Макроекономічні аспекти екологізації господарського комплексу України. // Теорії мікро- та макроекономіки. К. 1999. с. 147-152. - 0,5 д. арк. екологізація господарювання мікроекономічний

7. Євтушевський В.А., Герасимова С.В. Роль правової та економічної культури в формуванні екологічного менеджменту. // Збірник наукових праць «Правова культура і підприємець». К. 1998. с. 209-213. - 0,5 д. арк., в т. ч., 0,25 автора.

8. Євтушевський В.А., Герасимова С.В. Особливості екологізації відтворення приватизованих підприємств. // Збірник наукових праць Академії праці та соціальних відносин федерації профспілок України. Вип. -2. -К.: 1998. с. 99-103. - 0,5 д. арк., в т. ч., 0.25 автора.

Размещено на Allbest.ru