Державне регулювання економіки України в умовах соціально-економічної трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання економіки України в умовах соціально-економічної трансформації

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глибока соціально-економічна трансформація, яка відбувається в Україні, знов поставила комплекс теоретичних і практичних питань про державне регулювання економіки. Світова історія свідчить, що якими б розповсюдженими не були засоби ринкової саморегуляції, якою б високою не була частка приватного сектора в економіці, держава виступає далеко не другорядним, а ключовим фактором соціально-економічної динаміки.

Глобальна тенденція світового економічного розвитку, яка обумовлена становленням нового технологічного способу виробництва, подальшим поглибленням суспільного розподілу праці та інтернаціоналізацією господарського життя, зумовила істотне відставання рівня розвитку постсоціалістичних країн від індустріально розвинених держав. Комплекс проблем, які пов'язані з необхідністю переорієнтації економіки в напрямку пожвавлення і зростання, рівноправним входженням в світове співтовариство, вимагає виявлення нової ролі держави як основного суб'єкта соціально-економічних перетворень, уточнення сутності поняття «державне регулювання економіки», дослідження динаміки напрямків державного втручання в функціонування трансформаційної економіки України. Ситуація ускладнюється тим, що в рамках просування до постіндустріальної стадії розвитку, національна економіка зазнає ринкових перетворень, які обтяжені кризовою ситуацією. В цьому зв'язку формулювання проблеми дослідження включає такі актуальні аспекти, як теоретичне узагальнення економічних функцій держави, інструментів, форм і методів державного впливу на економіку; виявлення особливостей трансформаційного періоду; синтезоване дослідження цих проблем на основі аналізу соціально-економічного положення України.

Сьогодні втручання держави в господарські процеси в роботах провідних вітчизняних і закордонних економістів розглядається на різноманітних рівнях. По-перше, це макрорівень, де по-різному оцінюється роль держави в економіці в цілому. По-друге, це мікроекономічний рівень, якого торкаються учені при аналізі предмету досліджень. Тут йдеться про участь держави в регулюванні діяльності фірм, визначенні цінової політики, про створення сприятливих умов для роботи всіх агентів ринкової економіки. По-третє, - це міжнародний рівень. Друга половина ХХ ст. характеризується більшим впливом світогосподарських процесів на народногосподарські національні комплекси. Тому в економічній літературі приділяється багато уваги даній сфері держрегулювання. По-четверте, розглядається участь держави щодо вирішення всього комплексу питань, пов'язаних з підтримкою «людського фактору» в масштабах, які відповідають вимогам часу і зростаючої конкуренції в світовій економіці.

Особливе місце в теорії державного регулювання економіки займає проблема ролі держави при переході від неринкової економічної системи до ринкової. Оскільки нова система впроваджується не еволюційно, а різкою заміною адміністративно-командної економіки змішаною, яка базується на ринкових стимулах, більшість економістів схиляється до необхідності підсилення економічних функцій держави в трансформаційний період.

Ідея єдності держави та економіки відстоюється в працях Л. Абалкіна, В. Андріанова, А. Бачуріна, В. Камаєва, В. Кондрашової, В. Кушліна, А.Лівшица, В. Маєвського, І. Новікової, С. Хавіної, Л. Ходова, Ю. Швиркова і багатьох інших учених колишнього СРСР.

Серед учених-економістів України суттєвий вклад в розробку загальнометодологічних і теоретичних проблем державного регулювання ринкової і перехідної економіки внесли: В. Братішко, Г. Волинський, В. Геєць, І. Лукінов, В. Марцин, С. Мочерний, Б. Панасюк, А. Покритан, А. Чухно, А. Шевченко та інші.

Критичний огляд наукових робіт по проблемі дослідження показав, що деякі методологічні і теоретичні питання залишаються недостатньо розробленими, окремі положення вимагають уточнення в нових конкретно-історичних умовах. Так, найбільш слабкою ланкою в економічних дослідженнях є відсутність комплексного підходу до проблеми державного регулювання економіки, немає чіткого розмежування форм, засобів і інструментів впливу держави на господарські процеси, залишається маловивченим питання про специфіку державного регулювання перехідної економіки України.

Недостатня розробленість проблем, їх актуальність, велике теоретичне і практичне значення зумовили вибір теми, постановку мети і задач дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках держбюджетної теми «Формування ринкової економіки в Україні» кафедри економічної теорії Донецького державного університету. Номер державної реєстрації 0198U005511.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на підставі методологічних положень теорії державного регулювання провести аналіз механізму впливу держави на соціально-економічні відносини в Україні і виробити рекомендації щодо його вдосконалення. Для досягнення цієї мети в дисертації поставлено такі задачі:

узагальнити методологічні передумови втручання держави в економіку;

дати визначення державного регулювання економіки на основі вивчення наявних теоретичних концепцій і точок зору;

розкрити економічні функції держави в умовах вільного і реального ринку, виявити їх специфіку в перехідній економіці України;

визначити межі державного втручання в економіку;

дослідити зміст поняття «механізм державного регулювання економіки»;

чітко розмежувати форми, засоби, інструменти державного впливу на соціально-економічні процеси;

проаналізувати можливості застосування бюджетних, грошово-кредитних, валютних і соціальних інструментів регулювання з метою реалізації стабілізаційних функцій держави в ринковій і перехідній економіці;

визначити напрямки здійснення державної економічної політики в Україні і розробити пропозиції щодо ії вдосконалення.

Предмет і об'єкт аналізу. Предметом дослідження в дисертації є механізм державного регулювання соціально-економічних відносин взагалі і в трансформаційній економіці України. Об'єктом дослідження виступає національна економіка в цілому.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є вітчизняні і закордонні фундаментальні розробки учених в області державного регулювання ринкової і трансформаційної економіки, Закони України, Укази Президента України, Декрети і Постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали, статистичні дані. На основі ретельного вивчення цих джерел зроблено узагальнення і висновки по колу питань, які розглядалися.

Методологічні і теоретичні дослідження державного регулювання економіки базуються на принципах діалектики як загального засобу пізнання. Для вирішення поставлених в дисертації завдань використано засоби макроекономічного моделювання, логічного узагальнення, системний і комплексний підходи, економіко-статистичний і порівняльний аналіз, що забезпечило надійність і вірогідність отриманих результатів.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна роботи полягає в наступному:

дано авторське визначення державного регулювання економіки, як системи соціально-економічних відносин, що складаються в процесі узгодження інтересів суб'єктів господарювання, а також стабілізації і пристосування економічної системи до умов, які змінюються;

обгрунтовано авторське тлумачення механізму державного регулювання економіки, як сукупності форм, методів, інструментів впливу держави на соціально-економічні відносини, що складаються між суб'єктами і об'єктами регулювання в процесі узгодження інтересів;

систематизовано інструментарій макроекономічного регулювання;

запропоновано показники курсів доходності гривні з метою інформаційного забезпечення створення в українських банках міцної ресурсної бази довгострокового інвестування;

обґрунтовано необхідність розподілу центрального бюджету країни на бюджет розвитку, що відображає формування капіталу, і бюджет поточних витрат;

запропоновано модель досягнення макростабілізації й економічного підйому в Україні, яка передбачає вплив держави по елементах сукупного попиту: на споживання, інвестиції, державні витрати, чистий експорт за допомогою бюджетних і монетарних інструментів регулювання.

Практична цінність одержаних результатів. Використання висновків і пропозицій з проблем державного регулювання перехідної економіки, обтяженою кризовою ситуацією, допоможе відновити в Україні макроекономічну стабільність і створити підґрунтя для подальшого пожвавлення і зростання національної економіки. Цьому буде також сприяти розробка науково-практичних основ адаптування накопиченого світового досвіду ефективного державного регулювання ринкової економіки до конкретно-історичних умов України.

Теоретичні положення дисертації можуть використовуватися в практиці викладання курсів політичної економії, макроекономіки, державного регулювання економіки, а також при виконанні дипломних і курсових робіт.

Особистий внесок здобувача. Конкретна особиста участь автора в одержанні результатів, викладених у дисертації полягає у постановці цільового завдання і методики дослідження; зборі та обробці вихідної інформації; узагальненні зарубіжного досвіду ефективного функціонування економічних систем; розробці методологічних і теоретичних положень про державне регулювання ринкової та перехідної економіки; виробленні та обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання трансформаційної економіки України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки і рекомендації доповідалися на Міжнародному науково-практичному семінарі «Міжнародна логістика і маркетинг в країнах з перехідною економікою», Київ-Донецьк, вересень-жовтень, 1996; на науковій конференції викладачів і аспірантів Донецького державного університету економіки і торгівлі Міністерства освіти України за підсумками науково-дослідницької роботи за 1998 рік, Донецьк, лютий, 1999; на щорічних наукових конференціях в Донецькій державній академії управління Міністерства освіти України; на щорічних наукових конференціях Донецького державного університету Міністерства освіти України.

Теоретичні положення дисертації були використані в практиці викладання курсів: «Макроекономіка» і «Державне регулювання економіки» в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі Міністерства освіти України.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 3,5 др. арк., з них 2,2 др арк. належать автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури з 164 найменувань і 4 додатків, містить сторінок тексту, 15 таблиць, 5 малюнків.

Основні положення дисертаційної роботи

економіка ринок кредитний валютний

У вступі обґрунтовані актуальність, предмет і мета дослідження, наукова новизна результатів, практичне значення теоретичного дослідження, пропозицій і рекомендацій.

В першому розділі «Теоретичні основи державного регулювання економіки» узагальнено методологічні передумови державного втручання в економіку, подано авторське визначення державного регулювання економіки. Розкрито економічні функції держави в умовах «вільного» і реального ринку, виявлена їх специфіка в перехідній економіці України. Визначено межі державного втручання в економіку. Запропоновано модель досягнення макростабілізації й економічного підйому в Україні, що передбачає вплив держави на сукупний попит і його компоненти.

Для аргументації положення про те, що державне регулювання економіки - процес об'єктивний і закономірний, в дисертації визначено і проаналізовано найважливіші методологічні передумови втручання держави в економіку: системний підхід, який зумовлює виконання державною економічною політикою функцій зв'язку; реалізація «принципу змішування», який проявляється в різноманітності системи і відображає її внутрішню потребу; концентрація виробництва і капіталу, яка посилює необхідність державного втручання в економіку; існування «недосконалостей ринку», усунення яких повинна взяти на себе держава.

Відсутність єдиної думки щодо визначення державного регулювання як економічної категорії, зажадала розгляду і оцінки різноманітних точок зору по даному питанню, що сприяло виробленню авторського тлумачення даного поняття. Виходячи з того, що будь-яке державне втручання в економіку припускає зміну умов взаємодії економічних агентів, в ході якого відбувається узгодження приватних і суспільних інтересів, автор визначає державне регулювання як широку систему соціально-економічних відносин, що складаються в процесі узгодження інтересів суб'єктів господарювання, а також стабілізації і пристосуванні економічної системи до умов, які змінюються.

Аналізуючи взаємозв'язок категорій «державне регулювання економіки» і «державна економічна політика», автор приходить до висновку про те, що державне регулювання - це форма і спосіб реалізації економічної політики держави.

Дослідження державного регулювання економіки з позицій системного і комплексного аналізу дозволило розглянути його як цілісну систему, яка включає функціональну, результуючу підсистеми, і підсистему зворотного зв'язку.

В дисертації зроблено спробу визначити межі державного втручання в економіку. З цією метою проаналізовано економічні функції держави з точки зору «вільного» і реального ринку.

При розгляді питання про економічні функції держави в умовах соціально-економічної трансформації, в роботі виділено особливості перехідної економіки України. Автор вважає, що в даній ситуації необхідно: підсилення стабілізаційних функцій держави, активізація його законодавчої діяльності для прискореного формування ринкового макросередовища, зростання ролі функції щодо перерозподілу доходів з метою соціального захисту населення, а також орієнтація на збільшення експортного потенціалу країни.

Головні завдання для України сьогодні - зупинити спад виробництва і створити основи для економічної активності. Досягнення фази пожвавлення економіки повинно вирішуватися в два етапи: перший - макроекономічна стабілізація і вихід з кризи; другий - перехід до ефективного зростання національного виробництва.

Цілей першого і другого етапів можна досягти шляхом впливу держави на елементи сукупного попиту - споживання, інвестиції, державні витрати, чистий експорт:

C₁ + I₁ + G₁ + X_n1 C₀ + I₀ + G₀ + X_n0, (1)

де

C₁, C₀ - споживчі витрати населення, відповідно в звітному і базовому періоді;

I_1, I₀ - валові приватні внутрішні інвестиції, відповідно в звітному і базовому періоді;

G₁, G₀ - державні витрати, відповідно в звітному і базовому періоді;

X_n1, X_n0 - чистий експорт, як різниця між експортом та імпортом товарів і послуг, відповідно в звітному і базовому періоді.

Макроекономічна стабілізація і вихід з кризи можливі на основі розв'язання рівняння:

C₁ + I₁ + G₁ + X_n1 = C₀ + I₀ + G₀ + X_n0 (2)

В другому розділі «Механізм державного регулювання економіки» надається авторське тлумачення механізму державного регулювання економіки; розмежовано форми, методи і інструменти державного впливу на соціально-економічні процеси; проаналізовано можливості застосування бюджетних, грошово-кредитних, валютних і соціальних інструментів регулювання з метою реалізації стабілізаційних функцій держави в ринковій і перехідній економіці.

Аналізу основних складових механізму державного регулювання економіки передує виявлення його сутності як економічної категорії. З точки зору автора, механізм державного регулювання економіки являє собою сукупність форм, методів, інструментів впливу держави на соціально-економічні відношення, що складаються між суб'єктами і об'єктами регулювання в процесі узгодження інтересів.

Дослідженням встановлено, що в основі об'єктів регулювання лежать реальні інтереси тих або інших соціальних верств та груп, існуючі на макро-, мезо - та мікрорівні національної економіки. В процесі їх узгодження відбувається визначення та конкретизація цілей, на досягнення яких і спрямовано державне регулювання економіки.

На думку автора, в числі суб'єктів державного регулювання виступають безпосередні «виконавці економічних інтересів»: наднаціональні, національні та центральні або федеральні, регіональні, муніципальні органи управління.

Оскільки в економічній літературі немає чітких позицій, щодо розмежування інструментів, форм та методів державного впливу на економіку, в дисертації вжито спробу систематизувати уявлення про найважливіші елементи регулюючого механізму. В якості основних форм виділені планування, програмування, прогнозування соціально-економічного розвитку; в числі методів - економічний, адміністративний і правовий.

Як вважає автор, до основних інструментів державного регулювання економіки відносяться: податки, державні витрати, пільги, субсидії - в бюджетній політиці держави; облікова ставка, норма обов'язкового резервування, операції на відкритому ринку - в грошово-кредитній політиці; валютні інтервенції, девальвація і ревальвація, валютні обмеження - в валютній політиці; соціальні виплати, ціни на товари та послуги першої необхідності, мінімальні ставки оплати праці - в соціальній політиці.

В дисертації проводиться аналіз окремих інструментів регулювання та їх впливу на економіку, що дозволяє зробити деякі висновки для економічної політики держави.

Бюджетні інструменти регулювання можуть як стимулювати, так і стримувати економічний розвиток та виступають, на думку кейнсіанців, найбільш ефективним стабілізаційним засобом.

Механізм фіскальної політики, на перший погляд, нескладний: якщо в країні має місце спад, росте безробіття необхідно збільшувати державні витрати або знижувати податки, в умовах інфляційного зростання дії держави повинні бути протилежними. Однак вироблення і практичну реалізацію бюджетної політики держави ускладнюють: проблеми часу, політичні проблеми, інфляційні процеси, несподівані події в світовій економіці, ефект витиснення внутрішніх інвестицій, зміни валютного курсу, непередбаченість залежності економічних стимулів від зміни ставок податків. В умовах перехідної економіки використання бюджетних регуляторів з метою пожвавлення ділової активності ускладнюється необхідністю подолання бюджетної кризи.

Постійні зміни господарської кон'юнктури обумовлюють циклічний характер застосування центральними банками важелів грошово-кредитного регулювання, який визначає чергування політики «дешевих» і «дорогих грошей» з метою забезпечення відповідності між зростанням грошової маси і маси товарів.

В економічній літературі існують значні розбіжності відносно того, як зміни грошової пропозиції впливають на економіку. На відміну від кейнсіанців, представники монетаризму вважають, що грошово-кредитні інструменти більш ефективно впливають на зростання інвестицій і сукупної пропозиції, запобігання інфляційних процесів, ніж бюджетні. На їх думку, для нормального функціонування економіки необхідно стале збільшення грошової маси в межах 3-5% на рік.

Застосовуючи концепцію монетаристів щодо регулювання перехідних економічних процесів, слід враховувати, що її використання припускає наявність розвиненого ринкового середовища та інституціональних форм його функціонування, яких поки що не мають країни з перехідними економіками.

В умовах соціально-економічної трансформації ефективність грошово-кредитної політики центрального банку може різко знизитися в силу загострення її слабких сторін. У зв'язку з цим автор вважає доцільним: виключення можливості попадання економіки в ліквідну пастку при короткостроковому державному регулюванні грошового ринку; поліпшення загального інвестиційного клімату при проведенні політики «дешевих грошей»; гасіння адаптивних інфляційних очікувань в умовах грошово-кредитної рестрикції з метою скорочення швидкості грошового обігу; зміну структури грошової маси в бік зменшення в ній частки готівки в умовах грошово-кредитної експансії з метою запобігання зниженню швидкості обігу грошей; вирішення дилеми цілей грошово-кредитної політики на підставі додержання правила, згідно з яким короткострокова грошова тактика щодо регулювання норми відсотка може проводитися в рамках довгострокової грошової стратегії, яка базується на рівнянні рівноваги М. Фрідмена.

В перехідній економіці, де першорядним завданням є макроекономічна стабілізація, особливу актуальність набуває проблема стійкості валютних курсів.

Застосовуючи інструменти валютного регулювання, слід враховувати, що валютні інтервенції ефективні лише в випадку незначної неврівноваженості платіжного балансу. Якщо має місце хронічний його дефіцит, необхідно вдаватися до різноманітних форм валютних обмежень. Негативним моментом підвищення дисконтної ставки з метою припливу капіталу в країну і підтримки курсу національної валюти є подорожчання кредиту, що негативно впливає на розвиток виробництва.

Рішення соціальних проблем в перехідній економіці на основі використання інструментів соціального регулювання повинно будуватися з урахуванням фінансових можливостей держави, необхідності розробки стимулюючого оподаткування, встановлення таких розмірів соціальної допомоги безробітним, що не послаблять у них стимули до пошуку робітничих місць.

В третьому розділі «Вдосконалення державної економічної політики в перехідній економіці України» досліджено механізм державного регулювання трансформаційної економіки України, вироблено рекомендації щодо практичного використання запропонованої моделі відновлення макростабільності й економічного підйому в країні на основі застосування бюджетних і монетарних інструментів регулювання, розроблено комплекс заходів щодо підвищення ефективності державної соціальної політики.

Аналіз застосування бюджетних важелів регулювання в Україні показав, що дані інструменти поки що не стали дієвим засобом відродження вітчизняного товаровиробництва: структура державних витрат змінюється в бік збільшення частки коштів, що спрямовуються в невиробничу сферу, а високий рівень оподаткування суб'єктів господарювання перешкоджає досягненню стабілізації й розширенню підприємницької активності в країні.

Як вважає автор, фіскальна політика в Україні повинна стимулювати виробництво, що можливо на основі збільшення інвестиційної і споживчої компонент сукупного попиту, а також підвищення ефективності державних витрат шляхом:

зниження податкового навантаження на підприємства і громадян в результаті вдосконалення оподаткування прибутку, скорочення обов'язкових відрахувань в спеціальні фонди і зниження ставок прибуткового податку;

поліпшення загального інвестиційного клімату за рахунок використання комплексу інвестиційних податкових пільг для підприємств, банків і фізичних осіб - одержувачів більш високих доходів;

оптимізації структури державних витрат завдяки поділу центрального бюджету країни на бюджет поточних витрат, що відбиває суспільне споживання, і бюджет розвитку, що показує формування капіталу.

При розробці бюджету розвитку в Україні, доцільно обмежити його інвестиціями, здатними принести державі доходи, що покриють амортизацію вкладеного капіталу, відсотки по позиках і поточні затрати. На думку автора, фінансування витрат бюджету розвитку слід здійснювати шляхом залучення внутрішніх і зовнішніх державних позик, а для покриття витрат поточного бюджету - використати податкові надходження. Такий принцип побудови центрального бюджету країни буде не тільки сприяти забезпеченню фінансової стабільності в Україні, але і стимулювати національне виробництво завдяки зростанню централізованих капітальних вкладень в високоефективні проекти.

З метою збільшення експортного потенціалу країни бюджетними засобами доцільні: часткова державна підтримка ефективних експортоорієнтованих проектів; надання податкових пільг експортерам окремих видів продукції; заміна обов'язкового 50%-го продажу валюти розумним податком на валютні надходження; використання практики створення експортерами неоподаткованих фондів розвитку експорту; повернення державою частини податків виробникам експортної продукції.

Виробленню рекомендацій щодо вдосконалення монетарної політики в Україні передує аналіз ситуації, яка склалася в грошово-кредитній сфері, та оцінка інструментів, що застосовуються в даний момент НБУ. Динаміка основних монетарних показників України в 1991-1997 рр. свідчить про позитивні тенденції, які намітилися в даній області: з 39,7% в 1996 р. до 10,1% в 1997 р. знизилися темпи інфляції; декілька зріс рівень монетизації економіки (з 11,5% в 1996 р. до 13,3% в 1997 р.); позитивна ставка депозитного відсотку (з 1996 р.) стала зацікавлювати власників вкладати свої вільні грошові кошти на рахунки українських банків.

Однак, з другого боку, економіка України характеризується високим інфляційним потенціалом, значним девальваційним тиском на національну грошову одиницю, депресивним станом реального сектора.

В даній ситуації необхідність стримування в країні інфляційних процесів, підтримання стабільності валютного курсу, створення умов для економічного зростання шляхом стимулювання інвестиційної та експортної компонент сукупних витрат висуває на перший план проблему об'єднання інвестиційної і грошово-кредитної політики держави.

На основі аналізу різноманітних підходів до розв'язання поставленої проблеми, автор приходить до висновку про те, що стимулювання зростання внутрішніх інвестицій і вітчизняного експорту монетарними засобами повинно передбачати:

зміну структури грошової маси в бік скорочення в ній частки агрегату М0 шляхом впровадження автоматизованої системи безготівкових розрахунків, диверсифікації банківської діяльності, введення нових видів вкладів для населення і прогресивних форм кредитування юридичних осіб;

зниження норми обов'язкового резервування і конвертування відповідних пасивів комерційних банків в інвестиційні облігації;

використання пільгового кредитування високоефективних проектів;

регулювання державою попиту на кредитні ресурси шляхом селекції підприємств на платоспроможні і неплатоспроможні на основі відповідних показників їх фінансового положення;

створення системи страхування кредитних ризиків;

вироблення сприятливої для експортоорієнтованих галузей політики обмінного курсу, зокрема, використання режиму подвійного валютного курсу.

Запропоновані рекомендації повинні забезпечити банківську систему України необхідними ресурсами, не провокуючи розвиток інфляційних процесів, що, думається, створить реальні умови для зниження позичкового відсотка, збільшення інвестиційного та експортного потенціалу країни і зростання сукупної пропозиції.

З метою інформаційного забезпечення створення в українських банках міцної ресурсної бази довгострокового інвестування в дисертації пропонуються показники розмірів доходів від вкладення грошової одиниці в активи більшого або меншого ступеню ліквідності - курси доходності гривні. За допомогою даних показників, на думку автора, можна виявляти напрямки найбільш прибуткового розміщення грошових коштів, відстежувати і прогнозувати динаміку найважливіших тенденцій в грошово-кредитній сфері. Так, зміна курсу доходності гривні (КДГ) від вкладень в долари характеризує напрямок розвитку процесу доларізації економіки; динаміка КДГ від вкладень в товари визначає тенденцію розкручування інфляції попиту; зміна КДГ від депозитних вкладень показує можливості розширення ресурсної бази кредитування.

Порівняння курсів доходності гривні на певний момент часу може полегшити вироблення оптимальної відсоткової політики держави і комерційних банків, а також сприяти більш обґрунтованому прийняттю рішень господарюючими суб'єктами і населенням в області розміщення вільних грошових коштів.

Глибока економічна криза, яка супроводжує трансформування господарського механізму в Україні, сприяла загостренню соціальних проблем в країні: зниженню рівня життя більшості населення, зростанню масштабів прихованого і відкритого безробіття, погіршенню захисту трудових прав громадян, критичному положенню в системі оплати праці.

З урахуванням адаптації світового досвіду ефективного розв'язання проблем соціальної сфери до умов України, в дисертації пропонується комплекс заходів щодо вдосконалення державної політики в області соціального забезпечення населення і надання соціальних послуг з акцентом на розробці активної політики зайнятості.

В висновках сформульовано основні методологічні, теоретичні і практичні пропозиції з проблеми, що досліджується. Суть їх полягає в обґрунтуванні концепції державного регулювання трансформаційної економіки України, реалізація якої дозволить відновити макроекономічну стабільність і створити умови для економічного зростання.

Основні положення дисертації опубліковано в таких роботах

Дмитриченко Л.И., Секлетова В.В. Кейнсианство и проблемы государственного менеджмента на Украине / Тезисы докладов вузовской научной конференции профессорско-преподавательского состава по итогам научно-исследовательской работы: экономические науки. - Донецк, 1995, 0,3 п.л. Особистий внесок автора: обгрунтована необхідність застосування кейнсіанських підходів до проблеми державного управління економікою при розробці моделі макроекономічного регулювання в Україні (0,15 друк. арк.).

Дмитриченко Л.А., Проданова Л.В., Секлетова В.В. Государственный менеджмент и проблемы интенсификации воспроизводства в условиях перехода Украины к рынку / Ученые записки профессорско-преподавательского состава учетно-финансового факультета ДонГУ «Экономика и финансы в условиях подготовки реформ народного хозяйства Украины». - Часть І. - Донецк, 1995, 0,3 п.л. Особистий внесок автора: встановлено, що невідповідність форм і методів державного управління рівню соціально-економічного розвитку країни гальмує хід відтворювальних процесів, знижує ефективність національної економіки в цілому (0,1 друк. арк.).

Дмитриченко Л.И., Костюк Т.И., Секлетова В.В. Преподавание теории государственного менеджмента в курсе всемирной истории экономической мысли / Материалы научно-практической конференции ДонГАУ - какой ей быть: становление. Развитие. Перспективы. - Донецк, 1995, 0,3 п.л. Особистий внесок автора: на базі історичного методу дослідження соціально-економічних проблем обгрунтовано об'єктивність концепції державного регулювання економіки у сучасному цивілізованому світі. Розглянуто принципи та конкретний механізм державного регулювання в інституціональних, кейнсіанських та неоліберальних моделях (0,1 друк. арк.).

Кужелев М.А., Проданова Л.В., Секлетова В.В. Свободные экономические зоны: проблемы интенсификации и экономическая роль государства / Тезисы докладов международного научно-практического семинара «Международная логистика и маркетинг в странах с переходной экономикой». - Киев-Донецк, сентябрь-октябрь, 1996, 0,2 п.л. Особистий внесок автора: обгрунтовано необхідність державного стимулювання розвитку вільних економічних зон, як одного із засобів підтримки експортного потенціалу країни (0,06 друк. арк.).

Дмитриченко Л.И., Секлетова В.В. Сферы и методы государственного регулирования внешнеэкономических отношений. / Сборник научных статей «Особенности развития рыночной экономики в переходный период». - Донецк, 1996, 0,4 п.л. Особистий внесок автора: систематизовано сфери і методи державного регулювання зовнішньоекономічних відносин. Проаналізовано зовнішньоторговельні відносини, форми, роль і методи торговельних бар'єрів (мит і ембарго) (0,2 друк. арк.).

Егорова Т.М., Секлетова В.В. Государственное регулирование экономики: налогообложение иностранных инвестиций. / Сборник научных трудов «Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк, 1998, 0,3 п.л. Особистий внесок автора: подано характеристику розвитку українського законодавства в області оподаткування іноземних інвестицій. Зроблено висновок про необхідність його удосконалення з метою підвищення ефективності вкладення коштів зарубіжних інвесторів в економіку України (0,15 друк. арк.).

Литвин В.В. Бюджетні витрати як інструмент державного регулювання економіки. / Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування «Торгівля і ринок України». - Випуск 7. - Донецьк, 1998, 0,4 друк. арк.

Дмитриченко Л.И., Литвин В.В. Бюджетный дефицит и государственный долг в экономике Украины: причины, последствия, способы управления. // Вісник Донецького університету. - Серія В. - Економіка і право. - 1999. - №2, 0,5 друк. арк. Особистий внесок автора: проаналізовано переваги та недоліки окремих засобів покриття дефіциту державного бюджету в Україні: емісійного фінансування, внутрішніх позик, зовнішнього кредитування. Зроблено висновки відносно границь використання емісії грошових коштів та цінних паперів для фінансування бюджетного дефіциту. Визначено напрямки якісного управління зовнішнім боргом з метою пом'якшення його негативного впливу на економіку України (0,25 друк. арк.).

Дмитриченко Л.І., Литвин В.В. Механізм політики стабілізації і економічного зростання в Україні. // Схід. - 1999. - №3, 1,0 друк. арк. Особистий внесок автора: запропоновано модель досягнення макростабілізації і економічного підйому в Україні, що припускає комплексний вплив держави на сукупний попит і кожний його компонент за допомогою фіскальних і монетарних важелів регулювання (0,5 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru