Формування ринкового устрою в економічно нерозвинених країнах (на прикладі еволюційного розвитку Гонконгу)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування ринкового устрою в економічно нерозвинених країнах (на прикладі еволюційного розвитку Гонконгу)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Перетворювальні процеси в Україні поставили питання про пошук оптимального шляху економічної трансформації суспільства. За сучасних умов перехід до ринкової економіки і забезпечення її динамічного розвитку можливі лише через використання такого типу еволюційного розвитку, коли економічна модель, що базується на ринковій філософії, обирається свідомо, а не є результатом «природного» відбору, який був провідною рушійною силою протягом усього періоду панування капіталізму вільної конкуренції і яким прийшли до свого процвітання нині високорозвинені країни. Сучасні форми економічної трансформації і розбудови ринкового економічного устрою мають у своїй основі домінування в еволюційному процесі специфічних факторів, які додають такому процесові рис раціональності і дозволяють суттєво прискорювати економічний розвиток.

Першими, хто пішов цим шляхом, були нерозвинені країни, що нині перетворилися на нові індустріальні. Особливість їх економічної трансформації полягає в тому, що системою колоніального панування в них свідомо закладалися ті елементи ринкового економічного устрою, котрі врешті склали основи високої конкурентоспроможності їх національних економік, найвищих у світі темпів економічного зростання, високого рівня життя населення. Тип їх економічної трансформації досі вивчений і оцінений економічною наукою та практикою, на наш погляд, недостатньо. Здебільшого ставлення до нього залишається ортодоксальним: колоніальне панування принесло країнам економічні та моральні збитки, закріпило нерівноправний стан у міжнародному поділі праці, перетворило колонії на економічно залежні території, що не мали права вільно визначати свою долю. І до цього часу у вітчизняній науковій літературі, в літературі країн СНД спеціальні дослідження зовнішнього впливу на становлення ринкових відносин у зазначених країнах є досить рідкісними, зокрема, роботи, в яких проблема піднімалася б з точки зору неупередженої оцінки. Тож виникає потреба в науково-теоретичному поясненні тих економічних та соціальних успіхів, яких досягли названі країни завдяки цьому неординарному поєднанню факторів еволюційного розвитку.

Певна стабільність економічного розвитку нових індустріальних країн є підставою для вивчення досвіду їх ринкової трансформації задля можливостей використання його певних складових у перехідній економіці постсоціалістичних країн. Незважаючи на різні конкретно-історичні обставини трансформації процес формування ринкового економічного устрою має загальні риси. Вилучивши загальне і проаналізувавши особливе, можна вичленити саме ті рушійні сили, які забезпечують динамізм економічної системи, що доцільно врахувати в процесах ринкової трансформації постсоціалістичних країн. Таким чином, дослідження моделей економічної трансформації нових індустріальних країн має і суто практичне значення.

Піднята в дисертації наукова проблема має свою історію дослідження. З точки зору загальних основ оформлення ринкового економічного устрою значний внесок у дослідження було зроблено західними вченими Л.ф.Мізесом, Ф.ф. Хайєком, В. Ойкеном, Л. Клейном, О. Рюстовим, В. Репке, Р. Коузом, Я.Тінбергеном, Дж. Гелбрейтом та іншими вченими.

Питання еволюційності створення нових інституціональних структур, що формують ринкові устрої, були глибоко проаналізовані Т. Вебленом, Г. Мюрдалем, А. Нортом, Вільямсом та ін. Українські вчені та вчені країн СНД лише тепер у силу об'єктивної необхідності підходять до науково аналізу поставлених проблем. Серед українських учених плідно працюють у цьому напрямку А. Чухно, В. Черняк, С. Мочерний, А.Філіпенко, І. Сорока, С. Дорогунцов, І. Лукінов, В. Савчук та інші. Значного успіху досягли вчені Росії (А. Нестеренко, А.Ілларіонов). Проте їх теоретичні дослідження носять переважно абстрактний характер, котрий не враховує національно-історичних особливостей, а розкриває лише певні загальні риси еволюційного розвитку економічних систем.

Щодо досліджень проблем економічної трансформації Гонконгу, то українські вчені цими питаннями не займалися. Серед російських вчених варто назвати П.Іванова, А. Максимова, Г. Арсеньєву, К. Босєва, А. Куколевського. Особливість їх робіт полягає в тому, що всі вони вийшли за радянської доби і мають відповідний ідеологічний відтінок. Окрім того, на той час досліджень формування ринкового економічного устрою в СРСР ще не велося. З робіт названих авторів окремої уваги заслуговують праці П.Іванова. Зважуючи на те, що їх автор історик за фахом, роботи дають досить широку і достовірну характеристику історичного розвитку Гонконгу, яка базується на оригінальних джерелах.

Найбільший внесок у дослідження проблем економічної трансформації Гонконгу зробили англійські та гонконгські вчені. Серед них, насамперед, варто назвати С. Цанга, Дж. Скотта, Е. Чена, А. Рабушка, Н. Оуена, К. Хопкінса та ін. Усі вони зосереджували свою увагу на розкритті сутнісних рис ринкового порядку в Гонконзі. Проте поза їх увагою залишився аналіз зовнішнього впливу британського колоніального панування на формування ринкового устрою.

Відсутність теоретичних розробок актуальної і практично важливої наукової проблеми посилює значення проведеного наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно плану наукових досліджень кафедри економічної теорії економічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

Мета і задачі дослідження. Враховуючи відсутність ґрунтовних наукових розробок становлення ринкового економічного устрою у специфічних умовах колоніальних країн, що в подальшому утворили групу нових індустріальних країн, зважаючи на позитивний досвід економічної трансформації, елементи якого доцільно використати в ринковій перебудові України, автор поставив за мету здійснити системний аналіз проблеми становлення ринкового економічного устрою в перебігу еволюційного розвитку та виявити специфічні риси його розбудови в реальних умовах колишнього колоніального панування, яке для окремих країн заклало підстави для перетворення в індустріально розвинені. Для досягнення цієї мети було визначено такі основні завдання:

теоретично обґрунтувати сутність раціонального індивіду, що є ядром ринкової економіки і цільова функція якого реалізується в умовах ринкового економічного устрою, за різних умов економічної еволюції суспільства;

з'ясувати сутність еволюційного розвитку як форми економічної трансформації суспільства, його типи та фактори впливу, які визначають специфіку конкретних моделей економічної трансформації;

дослідити процес трансформаційного розвитку і становлення ринкового економічного устрою у Гонконзі, в економічній трансформації якого домінували «штучний» характер та зовнішні політичні й економічні фактори, що їх носієм була метрополія;

показати наслідки реалізації моделі економічного устрою Гонконгу для соціально-економічного розвитку країни;

визначити напрямки можливого використання досвіду гонконгської моделі економічної трансформації в Україні.

Об'єкт дослідження - ринковий економічний устрій Гонконгу, колишньої колонії Британської імперії, а нині спеціального адміністративного району Китаю. Обґрунтування вибору об'єктом дослідження саме Гонконгу полягає у наступному:

по-перше, Гонконг - остання колонія, де колоніальна політика ринкового розвитку набула найбільш завершених форм;

по-друге, це була історично невелика і національно однорідна колонія, що дозволяє простежити в найбільш чистому вигляді принципи та механізми колоніальної політики, не перенавантаженої регіональними, міжнаціональними, етнічними і т. і. протиріччями;

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

дисертаційна робота є першим в українській науці системним дослідженням проблеми формування ринкового економічного устрою в умовах панування колоніальних відносин при провідній ролі зовнішніх факторів трансформації;

сформульована концепція наявності двох протилежних типів еволюційного розвитку економічної системи - еволюції на засадах «природного» відбору та еволюції на засадах «штучного» відбору, розкрито їх основні ознаки та запропоновано тезу про перевагу еволюції зі «штучним» відбором над еволюцією з «природним» відбором на сучасному етапі;

виявлено особливості ринкової трансформації в моделі еволюційного розвитку, заснованій на засадах «штучного» відбору, аргументовано висновок про позитивний вплив зовнішніх факторів економічної трансформації на формування ринкового середовища в країні і динамічність її економічного розвитку;

обґрунтовано ідею про необхідність поглиблення відкритості економіки, яка є наслідком дії внутрішніх факторів економічного розвитку, які пов'язані з високим ступенем лібералізації економіки; доведено, що лібералізація економіки зумовлює високий ступінь економічної свободи, позитивно впливаючи на конкурентоспроможність національної економіки;

через аналіз політичних й економічних факторів ринкової трансформації Гонконгу показано специфіку моделі економічної еволюції цієї країни, виявлено елементи гонконгської трансформації, які доцільно використати в ринковій перебудові України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автором сформульовані положення стратегічної альтернативи ринкових перетворень в Україні, що ґрунтуються на досвіді країн, ринкова трансформація яких відбувалася на засадах штучного відбору. На прикладі Гонконгу показано конкретно-історичний механізм ефективного розв'язання суспільно-больових проблем, що супроводжують трансформаційні процеси. Доведено положення про позитивну роль відкритості національної економіки для вирішення економічних та соціальних проблем перехідного періоду. Наведено приклади зміни співвідношення між законодавчою та виконавчою владами на різних етапах формування ринкового устрою в конкретній країні та обґрунтовано необхідність динаміки такого співвідношення.

Положення і висновки дисертаційної роботи використовуються при викладанні курсів «Економічна теорія» та «Макроекономіка» на кафедрі економічної теорії, а також курсу «Міжнародна економіка» на кафедрі міжнародної економіки економічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача полягає у наступному:

- поставлено питання про розмежування двох типів еволюційного розвитку;

- виявлено риси зовнішніх і внутрішніх факторів еволюції, яка відбувається на засадах штучного відбору;

- висунуто положення про перевагу типу еволюції на засадах штучного відбору на сучасному етапі;

- сформульовано комплекс заходів щодо посилення рис ліберальності ринкових відносин, які передбачають, зокрема, перенесення центру ваги в діяльності політичної влади зі сфери економіки до сфери політики;

- обґрунтовано необхідність змін у зовнішньоекономічній стратегії України, суть яких полягає у посиленні експортної орієнтації зовнішньої торгівлі і стимулюванні розвитку імпортозаміщення лише на підставі існуючих і потенційних порівняльних переваг у відповідних галузях економіки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у статтях у фахових виданнях, в одноосібній монографії, у виступах з доповідями на наукових конференціях і семінарах на економічному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка, на наукових симпозіумах в університеті м. Лідс (Велика Британія), на наукових дискусіях в університетах м. Лідс (під час наукового стажування) та м. Мюнхен (ФРН).

Публікації. Результати наукового дослідження викладено у монографії та двох статтях загальним обсягом 9,2 ум. друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, 3-х розділів та висновків. Обсяг дисертації - 175 сторінок, в тому числі 5 таблиць, 3 схеми; список використаних джерел складає 189 найменувань.

Основний зміст

ринковий економіка трансформація гонконгський

У першому розділі роботи «Економічний устрій суспільства: сутність та практичне оформлення» розглядаються питання становлення та еволюційного розвитку економічних устроїв у різних типах суспільних систем. У підрозділі 1.1 увага зосереджена на з'ясуванні теоретико-методологічних основ дослідження проблеми формування економічного устрою суспільства.

Вихідними методологічними принципами аналізу є принцип методичного індивідуалізму, принцип руху пізнання від абстрактного до конкретного і навпаки та принцип від загального через особливе до часткового. Використання цих принципів в дослідженні дозволило встановити наявність сутністно-логічного зв'язку між визначенням типу економічної системи й економічного порядку, на якому вона базується, та роллю індивідуума в суспільстві. В найбільш загальному виді він полягає в тому, що метою розвитку економічної системи є індивід, котрий визначається як раціональний, і політика економічного устрою своїм завданням має закріплення можливостей реалізації його цільової функції, через що процес формування економічного порядку в суспільстві є об'єктивно обумовленим процесом. Це пояснюється тим, що економічна поведінка індивідів та їх взаємодія оформлюються в межах певних інститутів (норм та правил), які виникають у суспільстві задля створення умов збереження життєздатності та діяльності перших і які по відношенню до індивідів виступають як зовнішня (надіндивідна) сила, оформлюючи економічний порядок і стабілізуючи суспільну систему.

Норми та правила, які описують і закріплюють особливості економічної поведінки індивідів та їх взаємодії, розглядаються в роботі як сукупність ознак, що характеризує певний тип економічної системи. Доцентрове положення індивіда в суспільстві є типовою ознакою ринкового устрою економічної системи. В роботі акцентується на засадах побудови ринкового устрою і робиться висновок про кількісно-якісні характеристики діяльності держави як основного критерію розмежування типів ринкового економічного устрою. Економічні устрої суспільств перехідного типу, коли економічні системи ще не сформовано, також розрізняються згідно названого критерію. При наявності альтернативних шляхів розвитку вибір конкретного типу трансформації, а тим самим і вибір економічного устрою носить свідомий характер і залежить від волевиявлення індивідів та політичних суб'єктів, що представляють їх інтереси. Ставиться проблема вибору напрямків та сили активності надіндивідного втручання держави в поведінку індивідів та господарських суб'єктів як вибір типу економічного устрою країни.

Виходячи з того, що проблема оформлення економічного устрою стояла і стоїть перед усіма економічно нерозвиненими країнами (до останніх нині належить і Україна), то в дисертації досліджено методи оформлення економічного устрою в країнах, які в перебігу становлення ринкового економічного устрою з економічно нерозвинених перетворилися на нові індустріальні. Беручи до уваги специфічні умови, в яких здійснювався вибір типу економічної трансформації в постсоціалістичних країнах, в роботі виділяються й аналізуються ті риси системної трансформації нових індустріальних країн, які за своєю значимістю можуть бути класифіковані як загально економічні. З цією метою у підрозділі 1.2 визначено сутність системної трансформації і розкрито шляхи її здійснення.

У дисертації наголошено, що системна трансформація економіки являє собою довготривалий процес еволюційного розвитку економічної системи, внаслідок якого формується нова інституціональна структура, що означає становлення якісно іншого економічного устрою. Останній може відбуватися за умов або «природного», або «штучного» відбору. «Природний» відбір в економіці відбувається через розвиток найбільш конкурентноспроможних господарських суб'єктів за рахунок витіснення з економічного простору інших елементів популяції господарських суб'єктів. Його головна ознака полягає в тому, що заперечується можливість свідомої постановки цілі подальшого розвитку: господарські суб'єкти в умовах вільної конкуренції, яка виконує функції природного відбору в економічному житті, виходять на сукупно-економічний ефект, який не є метою їх приватного розвитку; економічно й соціально недоцільні господарські суб'єкти та інститути в перебігу еволюційного розвитку подавляються, виживають найбільш пристосовані, які мають соціально й економічно доцільні ознаки.

«Штучний» відбір, доводиться в дисертації, має місце при домінуванні свідомого начала у відборі найбільш життєздатних економічних інститутів та підприємств. При становленні ринкового економічного устрою «штучність» має місце завжди, коли свідомо встановлюється мета трансформації економічної системи та обираються інструменти її досягнення. В такому випадку зростає роль держави як устроєутворювального та організуючого фактора. Така ринкова трансформація може здійснюватися або під тиском внутрішніх факторів - національних, або зовнішніх - міжнародних. У тому й іншому випадках можливі помилки трансформації. Вага можливих помилок за умов переваги зовнішніх факторів тиску є меншою, оскільки ззовні насаджуються апробовані рамкові умови ринкового економічного устрою, що запобігає викривленням у реалізації мети ринкової трансформації.

У дисертаційному дослідженні сформульовано основні правила, яких має дотримуватися будь-яка країна, що перебуває на стадії оформлення ринкового економічного устрою. Серед них:

визнання того, що урядова функція полягає в забезпеченні умов, при яких індивіди могли б прагнути до реалізації своїх власних інтересів;

запровадження нових правил, які забороняють використання групами індивідів монопольної влади та забезпечують рівність усіх приватних прав, створюючи для цього конкурентне середовище;

дотримання принципу «конкурентне середовище оформлюється як конкурентний порядок економічного устрою на свідомих діях держави», які визначаються як політика економічного устрою;

політика економічного устрою має охоплювати всі господарські рівні: на мікрорівні на неї покладається оформлення правил поведінки господарських одиниць та індивідів у ринковому середовищі; на мезорівні - правил поведінки середніх господарських одиниць, які представлені перш за все галузями народного господарства, що перебувають під державним контролем і через певні причини виступають об'єктами державного регулювання; на макрорівні - правил використання державою своїх економічних (грошово-кредитних та бюджетно-податкових, які встановлюють загальні фінансові рамкові умови для руху господарських одиниць і досягнення індивідами своїх цільових функцій) та економіко-правових інструментів, які створюють загальні умови функціонування ринкового середовища.

У дисертації обґрунтовується теза, що оформлення політики економічного устрою в сучасних умовах має відбуватися згідно концепції соціально-економічного розвитку, яка визначає кінцеву мету розвитку суспільства, тобто переваги в розбудові ринкових відносин віддаються «штучному» відбору. Така концепція може реалізуватися при домінуванні або внутрішньополітичних, або зовнішньополітичних факторів, які в таких випадках виступають надіндивідною силою. Якщо країна, що трансформується, не має такої концепції, то її трансформація здійснюється через «природний» відбір.

У другому розділі «Особливості формування ринкового економічного устрою при провідній ролі зовнішніх факторів трансформації економічної системи» розглядається еволюція розвитку ринкових відносин у Гонконзі. Підрозділ 2.1 присвячений аналізу стадій економічної трансформації Гонконгу і виявленню ознак домінування зовнішніх факторів в оформленні його ринкового устрою.

Теоретично створення рамкових умов економічного устрою передбачає запровадження системи інститутів, які фактом власного існування й розвитку сприяють і визначають становлення та зміцнення певного економічного устрою. Виникають такі інститути, що доведено в дисертації, або в надрах старої економічної системи природним шляхом або насаджуються ззовні. Визначальна риса трансформаційного розвитку Гонконгу полягала в тому, що оформлення економічного устрою відбувалося, по-перше, за умов «штучного» відбору, по-друге, при домінуванні в такому відборі зовнішніх факторів, представлених економічною політикою колоніального уряду Великої Британії.

Провідним методологічним принципом у дослідженні еволюції економічного устрою в Гонконзі є принцип поєднання історичного й логічного. Його використання дозволило визначити етапи становлення ринкового устрою в Гонконзі і показати, як з переходом від одного етапу до іншого спадала інтенсивність дії зовнішніх факторів, внаслідок відбулося перетворення на формальну колонію, в якій панували принципи саморозвитку, закладені британськими стандартами економічного порядку. Це означало, що насаджуваний Великою Британією «штучний» відбір в оформленні економічного устрою був визнаний економічним організмом Гонконгу як найбільш доцільний і раціональний, що відповідає цільовій функції індивіда.

На кожному з етапів еволюційного розвитку економічного устрою зовнішні фактори мали певні особливі ознаки, пов'язані, насамперед, із модифікацією економічних і політичних інтересів метрополії в підлеглій території, яка відбивала ступінь політичної й економічної зрілості метрополії.

Саме заснування Гонконгу було пов'язане з необхідністю обслуговувати британські інтереси, які міністр колоній Великої Британії У. Гладстон (1845-1846) описав як виключно комерційні, і тому вже на першій стадії економічних перетворень у Гонконзі як колонії Британської Корони було закладено основи економічного устрою, що сприяв розвиткові капіталістичних ринкових відносин. Ці відносини несли на собі ознаки британської правової й економічної систем. Їх використання британськими резидентами в Гонконзі стало фактором, який прискорив еволюційний розвиток цієї території.

Привнесена з Британії базисна інституціональна структура сформувала умови і для економічного зростання. Структура стимулів сприяла децентралізації і локальній політичній автономії, а також зниженню витрат економічних трансакцій завдяки безумовному праву власності на землю і гарантії прав власності.

На першому етапі (1841-1949 рр.) інституціональні структури та регулюючі правила були конгломератом з тих, які стимулювали зростання продуктивності, і з тих, які були залишками традиційної організації економіки, при домінуванні перших.

На другому етапі (1949-1981 рр.) Гонконг оформився як власне економічно самостійне місто, результати економічної діяльності якого були порівняльними з аналогічними показниками розвинутих країн. За міжнародною стандартною промисловою класифікацією (I.S.I.C.) економічна активність Гонконгу на кінець 70-х рр. оцінювалася практично на одному рівні з Великою Британією та Сполученими Штатами Америки.

Третій етап економічної трансформації Гонконгу (1981-1997 рр.) відзначився перетворенням території на формальну колонію, при якій економічна взаємозалежність втратила своє значення і збереглися лише форми певної політичної підлеглості. Формальна колонія стала світовим фінансовим та торговим центром, в якому розмір ВВП на душу населення був 16-тим у світі (В. Британія за цим показником посідала 22 місце), що складало 85,6% рівня США.

На основі здійсненого в дисертації аналізу формування ринкового економічного устрою Гонконгу виявлено принципові риси останнього і розкрито їх причинно-наслідковий зв'язок з дією зовнішніх факторів. Ці проблеми були об'єктом вивчення в підрозділах 2.2 та 2.3.

Основна проблема підрозділу 2.2 - макроекономічна політика гонконгського уряду по оформленню ринкового устрою. В узагальненому вигляді така політика представляється як сукупність заходів економічної та соціальної політики, які мають нетипові для розвинених країн риси. Вони визначаються економічною філософією, яку сповідував британський колоніальний уряд, - філософію «позитивного неінтервенціонізму», яка проявилася в тому, що «Велика Британія піклувалася про ефективне управління, далеку від корупції вільну правову систему, а все інше передовірила вільній грі ринкових сил». Відмова від макроекономічного втручання вивела Гонконг до країн з найбільш високим ступенем економічної свободи. За даними ООН, в середині 90-х рр. індекс економічної свободи тут був найвищим у світі - 1,25, в той час, як, наприклад, колишня метрополія посідала восьме місце (1,95), Німеччина - сімнадцяте (2,10).

Конкретні форми прояву макроекономічної політики гонконгського уряду зведено до проведення активної структурної політики, пасивної політики стабілізації та фінансової політики, де уряд, насамперед, стимулює підтримання рамкових умов ринкового економічного порядку.

Рамкові умови ринкового середовища націлені на підтримання експортоорієнтованих галузей економіки, які розглядаються в Гонконзі як двигуни економічного зростання. Тому структурна політика, що послідовно проводиться державою, спрямована на посилення дії ринкових сил, націлених на диверсифікацію економіки, зокрема, промисловості, близько 90% якої складає експортне виробництво. В такому ж напрямі розвивається правове забезпечення, перенесене свого часу колоніальним урядом з метрополії. Воно охороняє право приватної власності і майнові права, забезпечуючи можливості для реінвестування з метою розширення виробництва для виходу на нові ринки збуту та збільшення обсягів реекспорту.

Економічне зростання в Гонконзі досягається не шляхом широко розповсюдженої в розвинених країнах практики урядової політики стабілізації, а завдяки високому ступеню адаптації внутрішнього виробництва до кон'юнктури світових ринків. Підтримання світової конкурентоспроможності економіки - одне з основних завдань макроекономічної політики. Тому в Гонконзі активно використовуються: а) система відносно невисоких ставок оподаткування, що забезпечує привабливість гонконгської економіки як центру інвестицій; б) відмова від субсидій, які зберігають неефективні бізнесові структури на шкоду національному виробництву, при умові фактичної відсутності політики протекціонізму, спрямованої на захист національного товаровиробника. Свідома політика відкритої економіки, що примушує до пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності внутрішньої економіки, підтримує засади саморозвитку економічної системи, створені свого часу колоніальним урядом.

Особливості фінансової політики також пояснюються дією зовнішніх факторів. Так, наслідком колоніального принципу саморозвитку та самоокупності колонії є фактично сталий активний баланс урядового бюджету. Видатки фінансуються лише за рахунок поточних надходжень. Їх значна частина формується за рахунок доходів держави від довгострокових капіталовкладень. Накопичення надлишків бюджету виступає інструментом виходу з економічних криз, які гонконгська економіка імпортує через високу ступінь своєї відкритості.

Завдяки високому рівню відкритості економіки, закладеному колоніальним урядом, та мобільності підприємницьких структур Гонконг об'єктивно не потребує держави, яка б виконувала функції фінансового постачальника і планового центру. За цих умов для економіки було б загрозою розвиватися під тиском державного ціноутворення і централізованого управління. Ринковий механізм координації економічного розвитку функціонує тут практично в чистому вигляді. Завдяки цьому знято значну частину соціальних проблем. Держава втручається в соціальну сферу там, де ринковий механізм виявляє свою повну неспроможність (соціальне забезпечення), та там, де його функціонування є недостатньо ефективним з точки зору соціально-економічної ефективності (сфера освіти, охорони здоров'я, розміщення населення). У всіх інших випадках функції держави зводяться до підтримання ринкового економічного порядку через правову систему, привнесену британськими органами влади ще на попередніх етапах економічної трансформації. Як вважають англійські вчені, «така модель економічного розвитку пояснює унікальне подвійне досягнення Гонконгу - зростання і рівновагу».

У підрозділі 2.3 розглядаються особливості оформлення мезо - та мікроекономічної політики. Основна особливість мікроекономічної моделі полягає в тому, що внутрішня економіка розвивається під впливом міжнародних факторів, що визначають пріоритети та масштаби її функціонування. Експорт забезпечує Гонконгу кошти для існування і, коли іноземний попит скорочується, має зменшуватись вітчизняне виробництво. Найкращий засіб протистояти економічному спадові - посилення конкурентоспроможності. Тому мікроекономічна політика держави, доцільна в інших розвинених країнах, має відносно невелике значення для гонконгського економічного устрою.

Мікроекономічне середовище оформлюється згідно вимог ринку, закладаючи умови розвитку фактично нескутого вільного підприємництва. Політика уряду має властивість диктувати відкритий підхід до приватного сектору. Філософія оформлення економічного устрою на мікрорівні може бути резюмована таким чином: громадський порядок; мінімальне втручання у приватні справи; створення правового середовища, що сприяє розвитку підприємницької ініціативи; забезпечення соціального клімату.

Вільними від державного втручання залишаються ринки факторів виробництва. Трудові відносини практично не регулюються: держава врегульовує трудові конфлікти та встановлює тривалість робочого часу, а профспілки (оскільки ринкові умови, оцінюючи попит на працю, вирівнюють ціну пропозиції) безсилі, щоб захистити вступ на ринок праці і взяти участь у процесі ціноутворення на ньому. Тому для ринку праці властива специфічна риса - однорідна структура заробітної плати існує в декількох галузях.

Державні дії на ринку капіталів також носять переважно правовий характер. До заходів прямого економічного впливу уряд вдається лише у випадках, коли цього вимагають пріоритети розвитку обмежених ресурсів. За своїми масштабами такий тиск незначний і застосовується як виняток із загальних правил політики невтручання. Основний напрямок регулювання ринку капіталів - створення умов для розгортання підприємницької активності. В ньому реалізується мета підтримання конкурентоспроможного виробництва і усунення тенденцій до монополізації економіки.

Головним інструментом політики сприяння формуванню нових та збереження старих бізнесових структур є спрощена урядова процедура надання дозволу на ведення підприємницької діяльності. Юридичні формальності щодо заснування приватної компанії та ведення бізнесу, на відміну від інших розвинених країн, малочисельні і недорогі. Найпершою, а для малих підприємств, яких в Гонконгу більшість, і єдиною вимогою дотримання правил ведення бізнесу є вимога своєчасного нарахування та сплати податків. Але й вона значно спрощена, оскільки колоніальний уряд з Великої Британії привніс свого часу мінімальну кількість бухгалтерських звітів та правил їх оформлення.

Ринок капіталу за відсутності урядової регулюючої активності легко адаптується до змін на світових ринках, забезпечуючи тим самим переваги гонконгським галузям промисловості: рухливість капіталу дозволяє йому ефективно переключатися з виробництва одного товару на інший, або з однієї промисловості на іншу відповідно до зовнішнього ринкового попиту. Один з найбільш відомих в історії економічної трансформації Гонконгу фінансовий секретар А. Кларк, характеризуючи дії гонконгського уряду, спрямовані на збереження економічного устрою, наголошував на тому, що він (уряд) може небагато: «по-перше, розмістити настільки мало обмежень, наскільки дозволить рух капіталу, по-друге, щоб припустити перше, необхідно стримувати ставку податку», оскільки для Гонконгу як фінансового центру важлива максимальна свобода руху капіталу як до, так і з країни, яка приносить йому суттєвий чистий дохід.

Виняток із загальної політики мікроекономічного рівня становить політика на ринку землі. З моменту приходу Великої Британії до Гонконгу земля перейшла у власність Британської Корони і політика її розподілу та використання стала найбільш важливим інструментом мікроекономічного регулювання. Завдяки цьому колоніальний уряд мав змогу посилити свої заходи в структурній та соціальній політиці.

На мезорівні економіки, як довело проведене дослідження, урядове регулювання використовується в обмежених масштабах. Виходячи з досвіду створення рамкових умов ринкового економічного устрою у Великій Британії, колоніальна адміністрація зосередила свою увагу на трьох галузях економіки, які й понині перебувають під прямим урядовим втручанням: житлове будівництво, рибальство та сільське господарство. Таке втручання обґрунтовується наступним: рибальство та сільське господарство є галузями з низькою еластичністю попиту відносно доходу і при умові існування різних, за об'єктивними обставинами, умов господарювання більшість господарств, що використовує гірші ділянки, буде неконкурентоспроможними. Тому необхідним є державний контроль за цінами та обсягами виробництва для задоволення необхідних потреб населення.

Політика гонконгського уряду у житловому будівництві розв'язує проблеми, що підтримують соціальну злагоду в суспільстві. Завдяки державній підтримці житлового будівництва значна частина населення змогла орендувати пристойне житло з правом його викупу у свою власність за пільговими цінами.

Оформлення державою ринкового устрою на мезорівні використовує інструменти впливу на галузі суспільного користування, що, як і в інших розвинених країнах, є галузями з природною монополією. Особливість Гонконгу полягає в тому, що тут відсутні місцеві органи влади в розумінні автономних адміністративних одиниць, котрі самотужки розв'язують питання комунального господарства. Міська рада не має муніципальних функцій, які звичайно пов'язуються з її ім'ям. Вони виконуються відповідними урядовими структурами. Спеціальні урядові комітети несуть відповідальність за постачання води, будівництво шляхів, іригаційні та осушувальні роботи і контролюють діяльність підприємств комунального господарства.

Аналіз державної політики по збереженню ринкового устрою на мезорівні приводить до висновку, що підтримка державою названих галузей економіки є можливою також тому, що вони володіють властивістю, відсутньою у галузях промисловості: обслуговування місцевих ринків, які не залежать від світової кон'юнктури. Таким чином, урядові дії по створенню ринкового устрою обгрунтовуються не тільки об'єктивними засадами ринкової економіки, а й особливістю Гонконгу як країни з відкритою економікою, без чого вона не є функціонально спроможною. Більше того, підкреслюється в дисертації, саме відкритість економіки, підтримана колоніальним урядом, є тією основоположною підставою, яка вивела Гонконг на перше місце в світі за рівнем економічної свободи. Експортна орієнтація вимагає мінімізації державних регулюючих заходів, а при їх відсутності ринковий механізм органічно поєднується з мікро - та мезоекономічними діями держави.

Досвід Гонконгу свідчить, що модель формування ринкового економічного устрою при домінуванні зовнішніх факторів дозволяє досягти економічного прогресу через формування даних зовні рамкових умов. Жорсткість позиції Великої Британії до оформлення економічної системи своєї колонії можна вважати головним чинником теперішнього процвітання Гонконгу.

Третій розділ роботи «Особливості гонконгської моделі економічної трансформації та її значення для перехідної економіки, що перебуває в стадії формування ринкового економічного устрою» розкриває ті елементи ринкового устрою Гонконгу, які мають загальнометодологічне значення і можуть бути використані іншими країнами, що обирають шляхи економічної трансформації.

У підрозділі 3.1 розглядаються фактори, які визначили особливості гонконгської моделі економічної трансформації і сприяли досягненню економічних успіхів. Поряд з орієнтацією на використання всіх потенційних можливостей ринкових сил, Гонконг має в основі таких успіхів сукупність політичних, економічних та культурних факторів, дія яких формувалася під визначальним впливом британської системи влади, її економічних пріоритетів та духовних цінностей.

Проведений аналіз дозволив встановити, що головною рисою дії політичних факторів було домінування принципу пріоритетності економіки над принципом демократизму. Воно проявилося в тому, що становлення економічного устрою відбувалося за умов політичної несвободи, носієм якої виступав колоніальний уряд, який суворо дотримувався правил гри, прийнятих метрополією. Автократія в політиці забезпечила функціонування гонконгської економіки як єдиного організму, кожний з елементів якого виконував функції йому приписані і не прагнув до порушення своїх обмежених законом повноважень. Політична несвобода доповнювалася економічною свободою. Гібрид антиподів привів до надзвичайного результату. Авторитарна політична влада припиняла всі дебати з приводу правильності або неправильності політики, що проводилася урядом, забезпечуючи стабільність політичного клімату і норм права.

Серед економічних факторів, як показало дослідження, провідним є орієнтація економіки на експорт. Виходячи з особливого значення колонії як «пункту перевалу» і беручи до уваги обмеженість внутрішнього ринку, британська адміністрація вже під час ранньої індустріалізації Гонконгу зробила ставку на експортну орієнтацію економіку. На відміну від інших Східних та Південно-східних країн розширення експорту було для Гонконгу не наслідком, а причиною інтенсивного економічного розвитку.

Додатковими економічними факторами були специфічність порівняльних переваг, які сприймалися урядом як динамічні, та вигоди індустріалізації, що були пов'язані з інтернаціоналізацією виробництва.

Культурні фактори економічної трансформації Гонконгу також мали свою особливість. У роботі вони описуються як вдале поєднання певних європейських ідеологічних цінностей з ідеологією конфуціанства, яка була піднесена до рангу державної. Розкриті у другій главі роботи принципи конфуціанства на практиці створювали своєрідний етичний і естетичний мікроклімат, доповнений західноєвропейськими (британськими) нормами права та моралі. І хоча систему ринкових відносин у Східній Азії, зокрема, в Японії, Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі та Сінгапурі, називають конфуціанським капіталізмом, ми вважаємо, що Гонконг, на відміну від названих країн, використовував засади конфуціанства у ступені і масштабах, необхідних для досягнення колоніальних цілей. Ідеологія конфуціанства органічно доповнила систему цінностей ринкової економіки і стала зведенням неписаних правил та традицій, які зміцнювали основи економічного порядку, запровадженого британським колоніальним урядом.

Таким чином, економічне зростання, ініційоване експортом, авторитарна система політичної влади та своєрідний етичний та естетичний клімат вводять Гонконг до розряду країн спеціального типу економічної трансформації, в якому домінують зовнішні фактори, що виконують роль примусу до пошуку оптимального шляху розвитку.

У підрозділі 3.2 показано можливості використання певних елементів досвіду формування гонконгської моделі економічної трансформації в Україні. Доводиться доцільність такого підходу і робиться висновок про те, що формування ринкового економічного устрою в Україні також здійснюється при сильному впливі зовнішніх факторів, представлених МВФ, Світовим банком та транснаціональними корпораціями. Суб'єкти зовнішнього впливу виступають носіями ринкових елементів, які укорінюються в економічну структуру України силою тиску, але, на відміну від Гонконгу, такий вплив не є системним і підкореним одній меті. Тому особлива відповідальність покладається на політичну владу країни, яка, по-перше, повинна бути повністю централізована, по-друге, особи, яким довірена політична влада, повинні твердо знати, як використати її з максимальним ефектом, бо якщо вони не справляються з роллю політичного лідера, то відпадає необхідність централізації політичної влади.

Виходячи з досвіду Гонконгу, в роботі визначено основоположні проблеми, вирішення яких суб'єктами політичної влади визначає ступінь ефективності їх дій у реформуванні економіки. До них віднесено: по-перше, здатність політичної еліти прийняти концепцію економічної моделі України як країни з ринковим економічним устроєм; по-друге, вимога у проведенні економічної політики поступатися власними економічними та політичними інтересами й амбіціями на користь досягнення загальнонаціональних цілей; по-третє - ведення боротьби проти корупції у своєму середовищі.

Значення гонконгського досвіду використання економічних факторів ринкової трансформації в дисертації показано у двох площинах.

По-перше, з точки зору особливостей економічного устрою як такого, коли вільний ринок генетично закладає у підприємців ставлення до держави, як до інституту, що бере на себе мінімум обов'язків по підтриманню умов функціонування капіталу. Ставка на соціальну ринкову економіку, зроблена Україною, може бути ефективно реалізована при постійно діючій тенденції до скорочення державного впливу на господарюючі суб'єкти при одночасному зростанні контролюючих функцій держави, завдяки яким складається атмосфера примусу до виконання ними правил ринкової гри.

Тому вартий уваги досвід Гонконгу у розбудові мікроодиниць в економіці. Спрощення системи заснування підприємницьких структур і широке використання західних стандартів в організації бізнесу: внутрішньофірмове планування та управління, система обліку та звітності, організація праці тощо - є реальними інструментами посилення ринкового середовища в Україні та забезпечення його конкурентоспроможності. Запозичення моделей, апробованих світовою практикою, є кращим шляхом до цивілізованої розбудови бізнесових структур. Національні елементи тут можуть бути пов'язані лише з особливостями робочої сили, рівнем її знань, кваліфікації та підготовленості до участі у сучасному виробничому процесі.

Важливим є гонконгський досвід земельних відносин. В умовах України державна власність на землю могла стати дієвим інструментом економічної політики держави на мікрорівні економіки. Оперуючи землею на ринку, можна без економічних санкцій і прямої фінансової допомоги стимулювати розвиток окремих підприємств і галузей економіки та гальмувати укорінення небажаних господарських структур.

Друга площина прояву значення гонконгського досвіду економічної трансформації для України - це визначення в якості стратегії економічного розвитку експортну орієнтацію економіки. Важливість останньої для України пояснюється тим, що, по-перше, в сучасних умовах відкритості економік і глобалізації господарських процесів перспективи економічного розвитку окремої країни залежать від адаптації її економіки до світового ринку і ступеня її інтеграції у світове співтовариство, по-друге, експортна орієнтація економіки є фактором економічного зростання національної економіки. В дисертації аналізуються можливості реалізації цією задачі і робиться висновок про необхідність розвитку конкурентних переваг української економіки.

Проведене науково-теоретичне дослідження проблем формування ринкового економічного устрою в перебігу економічної трансформації суспільних систем дозволяє зробити ряд висновків.

По-перше, економічна трансформація - це процес еволюційного розвитку економічної системи, що може здійснюватися двома шляхами: «природного» та «штучного» відбору, різниця між якими полягає в наявності в останньому свідомого начала у виборі життєздатних економічних структур, що передбачає зростання ролі держави як устроєутворювального та організуючого фактора.

По-друге, ринкова трансформація відбувається як процес реалізації політики економічного устрою на всіх рівнях народного господарства. На макрорівні вона реалізується в економічній активності держави по створенню загальних умов функціонування ринкового середовища; на мезорівні - в розробці і здійсненні правил поведінки мезоекономічних одиниць - галузей суспільного користування та тих, які за своєю економічною природою не можуть функціонувати за правилами ринкової гри; на мікрорівні - у правилах поведінки господарських суб'єктів та індивідів.

По-третє, економічна трансформація нерозвинених країн відбувається за умов домінування зовнішніх факторів, які первісно мали форму колоніального примусу до дотримання норм та правил, що привносилися метрополіями зовні. Гонконг являє собою приклад такої форми економічної трансформації. Його економічні досягнення є наслідком усвідомленого (хоча і здебільш насильно нав'язаного) використання стандартів економічного устрою Великої Британії.

Ліберальне ринкове господарство, що склалося у Гонконзі згідно з британськими стандартами організації економічного життя, оформлялося як відкрита економіка, що відповідало, насамперед, інтересам Великої Британії. Відсутність державної підтримки на мікрорівні при пануванні ринкових механізмів на внутрішніх ринках сприяла розвиткові високих адаптивних можливостей національних товаровиробників до світових ринків. Вони формувалися на основі порівняльних переваг, які визначали конкурентоспроможність національної економіки. Експортна орієнтація економіки стала провідною рушійною силою економічного зростання і провідним фактором економічної трансформації.

По-четверте, ефективність гонконгської моделі економічної трансформації базується на специфічному поєднанні особливостей політичних та економічних факторів: політична несвобода у формі авторитарної системи політичної влади і практично необмежена економічна свобода - британська модель управління колонією будувалася на пріоритетах економічного розвитку. Політична автаркія мала місце до часу, доки не було сформовано конкурентноспроможної економіки і досягнуто достатньо високих темпів економічного зростання.

Специфічні риси моделі економічної трансформації Гонконгу: сильна політична влада, державне макроекономічне невтручання, експортна орієнтація економіки - визначили його економічну систему як таку, що саморозвивається. Модель формування ринкового економічного устрою, в якій домінують зовнішні фактори трансформації, дозволяє досягти економічного прогресу через використання запозичених ззовні економіко-правових стандартів.

По-п'яте, позитивний досвід Гонконгу в оформленні ринкового економічного устрою заслуговує уваги з боку українських політиків та вчених з точки зору можливостей його використання в практиці розбудови ринкового господарства в Україні, а саме:

розробка і послідовна реалізація концепції ліберального ринкового господарства, перенесення центру дій держави з економічної сфери у сферу політичну, пов'язану із становленням і підтриманням рамкових умов економічного устрою;

наявність сильної державної влади, пріоритетною метою функціонування якої є досягнення необхідної ефективності національної економіки, підпорядкування політичних цілей кінцевим потребам економічних перетворень;

необхідність якісних змін у середовищі політичної еліти: досягнення одностайності в проведенні ринкової економічної політики, відмова від особистих інтересів на користь загальнонаціональних, боротьба з корупцією серед державних службовців;

визначення експортної орієнтації національної економіки на підставі існуючих і потенційних порівняльних переваг як пріоритету економічного зростання;

забезпечення поступового переростання відкритої економіки України в експортоорієнтовану економіку;

необхідність широкого застосування західного досвіду організації підприємництва та методів господарювання як структурного засобу оптимізації темпів ринкової перебудови.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Рокоча В., Мороз Д. До питання про вибір оптимального шляху ринкової трансформації // Економіка України. - 1998. - №9. - С. 53-59 (авт. - 0,75 др. арк.)

Рокоча В., Мороз Д. Про взаємозв'язок зовнішньої економіки і структурної перебудови національної економіки // Банківська справа. - 1999. - №2. - С. 61-63. (авт. - 0,35 др. арк.)

Мороз Д. Ринкова трансформація економічної системи: Гонконг. - К.: Лібра. 1998. - 144 с. - (8,1 др. арк.)

Размещено на Allbest.ru

...