Соціально-економічні аспекти зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-економічні аспекти зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження.

Перехід аграрного сектора України до ринкової економіки об'єктивно вимагає докорінних змін як у технології, організації усіх його галузей, так і у майнових, земельних і трудових відносинах. Ринкова економіка, основною метою якої є одержання максимального прибутку при мінімальній кількості витрачених виробничих ресурсів, передбачає, з одного боку, впровадження ресурсозберігаючих технологій, з іншого - організацію виробництва в такий спосіб, який би дозволив одержувати максимум кінцевого результату на одиницю вкладених ресурсів.

При формуванні ринкових відносин у сільському господарстві слід враховувати специфіку галузі. Так, якщо в промисловості досягнення поставленої мети залежить виключно від організаційно-економічних факторів і функціонуючих виробничих відносин, то в аграрному секторі соціально-економічні чинники переплітаються, стикаються та об`єднуються з природними. Вони є об'єктивною основою формування попиту і пропозиції робочої сили. Цей процес значно ускладнюється реструктуризацією сільськогосподарських підприємств, приватизацією землі і майна, несприятливою демографічною ситуацією, реформуванням трудових відносин. Внаслідок цього перед сільськогосподарським виробництвом виникло безліч різноманітних проблем, що потребують невідкладного вирішення.

Стан вивчення проблеми. Однією з основних проблем є забезпечення продуктивної зайнятості селян через дієві механізми підготовки, перепідготовки, працевлаштування, використання кадрів, а також мотивації, стимулювання праці і соціальної захищеності вивільнених працівників.

Значний вклад у її розробку внесли такі відомі вітчизняні вчені як О.Ю.Амосов, С.І.Бандур, Д.П.Богиня, І.К.Бондар, Є.Б.Бреєв, О.А. Бугуцький, М.Х.Вдовиченко, І.Г.Голляка, О.М.Голованов, В.С.Дієсперов, Ю.М.Краснов, С.А.Кузьмін, Г.І.Купалова, Е.М.Лібанова, В.І.Лишеленко, М.В.Малес, В.Ф.Машенков, І.Маслова, В.В.Онікієнко, І.П.Петрова, М.П. Поліщук, А.Б.Соскієв, І.Х.Степаненко, М.В.Шаленко, Л.О.Шепотько, В.В. Юрчишин, К.І.Якуба, І.Г. Яремчук та інші.

Проте деякі методичні та соціально-економічні аспекти аграрної праці в умовах становлення ринкових відносин висвітлені недостатньо. Це стосується, насамперед, питань рівня використання робочої сили, прогнозів пропозиції, попиту на неї, створення робочих місць, регулювання зайнятості та соціального захисту населення тощо.

Науково - теоретична і практична значимість, недостатнє вивчення і потреба нагальної розробки та реалізації конструктивних заходів щодо поліпшення використання робочої сили при реструктуризації сільськогосподарських підприємств і зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація грунтується на результатах досліджень автора, проведених в Інституті аграрної економіки УААН. Вони здійснювалися відповідно до плану науково-дослідної роботи цієї установи з наукового напряму: “Розробити соціально-економічні основи розвитку аграрної політики та механізм її реалізації ” галузевої науково-технічної програми на 1996 - 2000 роки “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови”, затвердженої Президією Української академії аграрних наук 28.12.1996р., протокол №19, а також відповідно до тематичного плану Національного аграрного університету по темі: “Розробка наукової концепції адаптації служби аграрного сервісу до умов ринкової економіки”, номер державної реєстрації 0198U004093.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці основних напрямів забезпечення продуктивної зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки та в обгрунтуванні організаційно-економічного механізму регулювання цього процесу стосовно умов ринкової економіки.

Відповідно до поставленої мети в дисертації поставлені і вирішувалися такі завдання:

вивчити соціально-економічну сутність та уточнити визначення зайнятості робочої сили;

виявити основні фактори, що впливають на зайнятість робочої сили в аграрному секторі і здійснити їх класифікацію;

дослідити особливості та оцінити кон'юнктуру зайнятості, якісні параметри робочої сили в галузях сільськогосподарського виробництва;

скласти прогноз пропозиції, попиту на робочу силу в аграрному секторі та її зайнятості у суспільному секторі виробництва в умовах переходу до ринкових відносин;

опрацювати організаційно-економічні основи формування механізму регулювання зайнятості та соціального захисту населення;

розробити заходи щодо поліпшення використання робочої сили в сільському господарстві.

Предметом дослідження є система теоретичних, методологічних та методичних аспектів аграрної праці та соціально - економічних відносин, що формуються у процесі трудової діяльності.

Об'єкт дослідження - працівники сільськогосподарських підприємств різних форм власності та господарювання Рівненської області.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є: діалектичний метод пізнання, положення економічної теорії щодо кон'юнктури ринку робочої сили та шляхів його регулювання, об'єктивні закони аграрної економічної науки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених економістів - аграрників, присвячених розв'язанню проблеми формування та раціонального використання робочої сили у сільському господарстві, положення Конвенції Міжнародної організації праці, нормативно - правові акти.

У процесі дослідження застосовувалися такі методи: розрахунково-конструктивний, статистико-економічний, абстрактно-логічний, балансовий, експертних оцінок, графічний, анкетний, монографічний та інші.

Джерелами інформації були матеріали Міністерства агропромислового комплексу України, Міністерства праці та соціальної політики України, Державного комітету статистики України, Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України і їх органів на місцях; розробки наукових установ і учбових закладів; наукові праці вчених-економістів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному вивченні зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки Рівненської області з урахуванням регіональних, галузевих, природно - біологічних, соціально-економічних, організаційно-виробничих та психологічних аспектів.

Наукову новизну дисертаційного дослідження становлять такі теоретичні, методичні і практичні результати:

уточнено визначення зайнятості населення як соціально-економічної категорії;

розроблено класифікацію та принципово-логічну схему факторів впливу на формування зайнятості робочої сили у сільському господарстві;

здійснено комплексну оцінка сучасного стану зайнятості та якісна характеристика робочої сили в сільському господарстві;

складено з урахуванням перспективного розвитку виробництва (обсягу, структури, трудомісткості, технології тощо) прогнози попиту, пропозиції та зайнятості робочої сили у сільському господарстві до 2010 р.;

опрацьовано систему регулювання зайнятості селян, що включає ряд соціально-економічних, правових, організаційно-економічних важелів і соціальних державних гарантій;

обґрунтовано пропозиції щодо підвищення рівня використання робочої сили та основні напрями регулювання її зайнятості в аграрному секторі в умовах становлення ринкових відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони є науково-практичними засадами для розв'язання завдань ефективного використання робочої сили в аграрному секторі, формування регіональної політики зайнятості та соціального захисту сільського населення.

Результати дисертаційної роботи доцільно використати спеціалістам, що займаються розв'язанням кадрових питань розвитку сільського господарства при складанні регіональної програми зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки працівників для сільського господарства, розробці пропозицій щодо соціального захисту селян при реформуванні АПК.

Впровадження у виробництво пропозицій та рекомендацій, розроблених дисертантом, сприятиме посиленню мотивації і підвищенню продуктивності праці в аграрному секторі, обґрунтованому перерозподілу вивільненої робочої сили у сфері виробничої і соціальної інфраструктури, поліпшенню соціальної захищеності селян.

Особистий внесок здобувача. Результати дисертаційного дослідження є авторською розробкою теоретичних основ зайнятості робочої сили, методичних підходів до прогнозування і самого прогнозу пропозиції, попиту і зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки Рівненської області до 2010 року. Здобувачем дана оцінка кон'юнктури зайнятості, визначено, згруповано і систематизовано фактори впливу на неї. Визначено основні складові системи регулювання зайнятості і соціального захисту селян та пропозиції щодо підвищення ефективності їх праці у галузях рослинництва, тваринництва, виробничої і соціальної інфраструктури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались автором на науково-практичних конференціях: “Ринкові перетворення аграрного виробництва: реформування відносин власності, форм господарювання й економічного механізму їх функціонування” (м.Дніпропетровськ, 1992 р.); “Проблеми соціального захисту в Україні” (м. Чернігів, 1996 р.);“Економічні та фінансові проблеми сільськогосподарського виробництва в перехідний період до ринку” (м. Дніпропетровськ, 1997 р.); “Реформування соціальної інфраструктури села в Україні” (м.Київ, 1998 р.); “Розвиток соціальної інфраструктури села” (м.Київ, 1999 р.).

Результати дослідження висвітлені в наукових працях, пропозиціях, доповіді-аналізі Міністерству агропромислового комплексу України, Управлінню агропромислового комплексу Рівненської обласної державної адміністрації. Окремі розробки дисертаційної роботи, а саме: матеріали соціологічного обстеження працівників сільського господарства Рівненської області по вивченню їх потенційної професійної і трудової мобільності та зайнятості увійшли у звіт відділу соціального розвитку Інституту аграрної економіки УААН окремим розділом “ Соціально-психологічні аспекти зайнятості селян в умовах розвитку нових форм власності і господарювання”.

Впровадження результатів дослідження. Основні результати дослідження, зокрема прогноз зайнятості населення в сільському господарстві Рівненської області і пропозиції щодо поліпшення її використання, враховано Головним управлінням організації наукових досліджень та зв'язків з УААН Міністерства агропромислового комплексу України при розробці планів розвитку соціальної інфраструктури села на 1999 - 2000 рр. (лист №12 - 11/163 від 07.12.1998 р.); доповідь - аналіз “Аналіз зайнятості селян та основні шляхи її регулювання” використано Управлінням агропромислового комплексу Рівненської обласної державної адміністрації при розробці плану підготовки і перепідготовки кадрів для сільськогосподарського виробництва на 1999 р. (лист №3/223 від 08.12.1998 р.); матеріали соціологічного обстеження потенційної мобільності працівників сільського господарства Рівненської області є складовою частиною наукового звіту відділу соціального розвитку Інституту аграрної економіки УААН (довідка №16/399 від 07.12.1998р.).

Пропозиції автора одержали позитивну оцінку і використовуються у практичній діяльності вищезазначеними господарськими і науковими органами та установами України.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 9 друкованих аркушів, у тому числі монографія обсягом 6,5 друкованих аркушів та 9 наукових статей загальним обсягом близько 2,5 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації налічує 173 сторінки комп'ютерного тексту, з них 28 таблиць на 30 сторінках, 4 рисунки, список використаних літературних джерел, який включає 164 найменування на 13 сторінках і 8 додатків на 8 сторінках.

Основний зміст дисертації

Поставлені в дисертаційній роботі завдання по вивченню соціально-економічних аспектів зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки з таких основних питань теоретичного і практичного плану: зайнятість, її формування і регулювання, оцінка стану і прогноз.

У першому розділі дисертації “Теоретичні основи формування зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки” узагальнено, розвинено та поглиблено теоретично-методологічні основи формування зайнятості населення, зокрема уточнено визначення зайнятості як соціально-економічної категорії; виявлено взаємодію та вплив економічних і соціальних факторів на її рівень і структуру, здійснено класифікацію факторів, досліджено особливості зайнятості селян.

Зайнятість населення є природною і соціально-економічною категорією, тому сутність її, на нашу думку, полягає в можливості працівника продавати свою робочу силу для забезпечення її розширеного відтворення відносно досягнутого рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, суспільного поділу праці, специфіки виробництва та обміну результатами праці.

На базі всебічного вивчення, критичного осмислення, узагальнення і співставлення різних підходів у дисертації дається визначення продуктивної зайнятості як зайнятості населення, яке за рахунок високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає працівникові доход, достатній для відтворення інтелектуальних і професійних якостей, тобто як мінімум для простого відтворення робочої сили.

При дослідженні проблеми зайнятості ми виходили з методичних посилань, що зайнятість робочої сили в аграрному секторі включає і зайнятість населення. Тому дані поняття ми використовували паралельно.

Дія закону вартості в ринкових умовах спричиняє набуття робочою силою форми товару з усіма позитивними та негативними його рисами. Повною мірою загострюється протиріччя між працею та капіталом, об'єктивно посилюється необхідність державного регулювання відтворювальними процесами робочої сили. Це накладає свій відбиток на закономірності й умови формування ринку праці та зайнятості населення. В аграрній сфері на загальноекономічні закономірності категорії зайнятості робочої сили суттєво впливає також її специфіка як галузі економіки.

Встановлено, що кон'юнктура ринку робочої сили формується під впливом рівня розвитку продуктивних сил, суспільного поділу праці, форм виробничих відносин, характеру взаємодії людини і природи в процесі виробництва матеріальних благ. Саме вони визначають ціну робочої сили як товару та ємність ринку праці.

Показники свідчать про значну кількість факторів, під дією яких формується зайнятість у сільському господарстві. Вони класифікуються на природні, організаційні, економічні, соціальні, технологічні, юридичні, демографічні, психологічні та інші. Тому в процесі дослідження зайнятості слід застосовувати системний підхід. Лише при комплексному розгляді та вивченні цієї проблеми можна правильно зрозуміти напрями її регулювання на сучасному етапі розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в аграрному секторі економіки.

Здійснена класифікація природних, соціально-економічних, демографічних, психологічних та нормативно-правових факторів створює теоретичну основу для розробки науково-обґрунтованої методології, концептуальних положень та принципів розв'язання проблем ринку праці й зайнятості населення в аграрному секторі економіки у ринкових умовах.

У другому розділі дисертації “Аналіз зайнятості населення в сільському господарстві” здійснено аналіз зайнятості населення в сільськогосподарських підприємствах, зокрема наведено кількісну і якісну оцінку робочої сили, розподіл за галузями виробництва та визначено рівень її використання.

В результаті комплексного аналізу виявлено, що у сільському господарстві Рівненської області склався надто високий і тому нераціональний рівень зайнятості робочої сили. На початок 1998 р. в галузях економіки АПК Рівненщини було зайнято 508,1 тис.осіб, в тому числі в сільському господарстві 196,5 тис.осіб, або 39,3%. Це значно більше, ніж в середньому по Україні (24,7%). Масовим явищем в області як і в цілом по Україні, стала праця на земельних ділянках, до якої залучено майже 80% усіх сімей, в тому числі 99% сільських і 65% міських. Проте цей показник практично не враховується органами державної статистики. Сільське господарство є основною сферою діяльності на селі, в якій зайнято 184,3 тис. осіб, або понад три чверті працездатного населення області.

Виробнича і соціальна інфраструктура має підпорядковане значення. На транспорті і зв'язку зайнято лише 0,4% осіб, які проживають у сільській місцевості, у будівництві - 0,3%, громадському харчуванні - 2%, у сферах матеріально-технічного забезпечення і збуту продукції - 0,1%, житлово-комунальному господарстві та побутовому обслуговуванні - 0,2%, у галузях освіти, культури і науки - 8,7%, охороні здоров'я, фізичної культури та соціального забезпечення - 3%, лісовому і рибному господарстві - 1,9% та в інших галузях - 7,8% населення.

За секторами економіки трудові ресурси сільського господарства розподіляються таким чином: кооперативний - 75,7 тис.осіб (38,5%), державний - 8,2 тис.осіб (4,2%), приватний - 112,6 тис.осіб (57,3%), в тому числі в особистих підсобних господарствах - 111,8 тис.осіб і у фермерських господарствах - відповідно 0,8 тис. осіб.

З реформуванням сільського господарства, виникненням нових форм власності і господарювання відбувається трансформація мотиваційних чинників - від зайнятості у суспільному секторі економіки до праці на себе у приватному. Статева диспропорція не сприяє раціональній зайнятості селян і створює додаткові складнощі у формуванні сімей, спричиняє посилення міграційних процесів.

Досліджено, що в цілому динаміка руху робочої сили у сільському господарстві характеризується поступовим зменшенням її чисельності. Закономірність носить стійкий спадний характер і аналітично описується рівнянням гіперболи (з = 0,86),

де:- значення показника чисельності населення, зайнятого у сільському господарстві; t - календарний рік.

Переважна більшість постійних працівників зайнята у тваринницьких галузях (56,6%) і лише 43,4% - у рослинництві. Серед тваринницьких галузей основну частку у споживанні робочої сили займає скотарство. У лісостеповому Рівненському районі на цю галузь припадає 74,9% постійних працівників, а в поліському Костопільському - 84,3 відсотка. Це на 14,5 - 28,8% більше, ніж по Україні в цілому.

За статевими ознаками трудові ресурси села розподіляються таким чином: близько 60% займають чоловіки і лише 40% - жінки. Середній вік працездатного населення становить понад 40 років.

У досліджуваному регіоні трудові ресурси використовуються незадовільно. В середньому у виробничій сфері постійним працівником відпрацьовувалось протягом року лише 1000 - 1200 люд.-год. Це орієнтовно 112 - 113 люд.-днів на одного працівника.

Краще робоча сила використовувалась у тваринницьких галузях і інфраструктурі і гірше - у рослинництві. Таке становище пояснюється сезонністю виробництва продукції рослинництва та наявним резервом робочої сили в регіоні. Рівень використання робочої сили в цілому не перевищує 60 відсотків (табл.1).

Таблиця 1. Використання робочої сили у галузях сільського господарства Рівненської області (в середньому за 1991 - 1997 рр.)

Поряд з цим, кваліфікована механізована праця використовувалась тут повною мірою. На одного працюючого механізатора у Рівненській області було відпрацьовано 2997 люд.-год., або на 33,4% більше норми.

Дослідження залежності рівня участі сільськогосподарських працівників у громадському виробництві від різних факторів свідчить, що найбільш впливовим з них є матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї діяльності (табл. 2).

Таблиця 2. Залежність рівня використання праці сільськогосподарських працівників Рівненської області від ефективності виробництва (в середньому за 1995 - 1997рр.)

Кількісний вираз цієї залежності подається такою виробничою функцією y = 780+6,7x₁ + 3,92x₂ + 5,0x₃ + 3,3x₄ + 0,044x₅, (R = 0,83), де х₁- виробництво валової продукції на 1 середньорічного працівника; х₂ - частка заробітної плати у загальних витратах; х₃ - щільність механізованих робіт; х₄ - вартість товарної продукції на 1 середньорічного працівника; х₅ - розмір заробітної плати на 1 середньорічного працівника.

Отже, робоча сила в сільськогосподарських підприємствах області використовується неефективно. Результати кореляційно - регресійного аналізу свідчать, що основними причинами такого стану є: відсутність мотивації до високоефективної праці через низький рівень і невиплату заробітної плати, превалювання ручної, фізично важкої некваліфікованої праці, скорочення обсягів виробництва і занепад сільськогосподарських підприємств, недосконала організація праці, низький рівень кваліфікації селян та застарілі трудомісткі технології у рослинництві і тваринництві тощо.

У третьому розділі “Прогноз та основні напрями регулювання зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки” подано перспективні попит, пропозиція та зайнятість робочої сили у виробничій сфері і сільськогосподарських підприємствах, опрацьовано систему заходів щодо регулювання, розроблено пропозиції щодо забезпечення продуктивної зайнятості і поліпшення використання працівників.

Прогнозування рівня зайнятості сільського населення на найближчу та більш віддалену перспективу повинно передбачати врахування майбутніх обсягів аграрного виробництва, рівня розвитку інфраструктури, стану виробничих відносин. Дослідженнями встановлено, що при забезпеченні сільського господарства західного регіону України сучасними технологіями попит на робочу силу у виробничій сфері поступово скорочується. В рослинницьких галузях у 2005 - 2010 рр. це зниження становитиме орієнтовно 37,4, а у тваринництві - відповідно 27,1 відсотків. Отже, виробнича сфера стане джерелом вивільнення значної кількості працездатного сільського населення.

За прогнозними розрахунками в перспективі споживачем частини робочої сили, вивільненої з сільського господарства, може бути виробнича інфраструктура. Дослідження показують, що при налагодженні в регіоні глибокої переробки сільськогосподарської сировини ця сфера зможе поглинути 26,4% наявного працездатного сільського населення та 32,9% від обсягу пропозиції робочої сили.

Споживачем вивільнених працівників буде також соціальна інфраструктура. Розрахунки свідчать, що при організації в сільській місцевості необхідної системи освіти, дозвілля, спортивно-масової роботи, охорони здоров'я тощо ця сфера (після перепідготовки кадрів) зможе використати 8,3 - 9% наявного працездатного населення та 10,3 - 11% можливої пропозиції робочої сили. Це, безумовно, вимагатиме помітних капітальних вкладень. Проте вони будуть виправдані забезпеченням здоров'я, сприятливим соціально - психологічним кліматом на селі.

Незважаючи на виявлені значні можливості щодо пом'якшення проблеми зайнятості селян значна частка їх (до 20%) не зможе працевлаштуватися у суспільному секторі виробництва (табл.3).

Таблиця 3. Прогноз зайнятості робочої сили в аграрному секторі Рівненського та Костопільського районів Рівненської області, 2010р., тис.осіб.

Найбільш ймовірною сферою їх використання стануть особисті підсобні господарства. Дані соціологічного дослідження, проведені автором в НВО “Еліта” та КСП “Зірка” Рівненського району Рівненської області, показують, що більше третини опитаних мають намір у випадку втрати роботи працювати у своєму підсобному господарстві. Проте, на нашу думку, використання надлишку робочої сили в особистих підсобних господарствах не вичерпує проблеми її продуктивної зайнятості.

В умовах становлення і функціонування ринкової економіки вимагає опрацювання система економічних та правових заходів соціального захисту селян. У процесі дослідження розроблено загальну схему державного регулювання зайнятості в аграрному секторі у вигляді логічної схеми, наведеної на рис. 2. Вона має комплексний, системний характер. Під контролем держави і професійних спілок повинні перебувати умови праці, мобільність сільських працівників, віковий ценз виходу на пенсію і приймання на роботу, тривалість робочого дня, мінімальний рівень заробітної плати, безперервність та системність професійної орієнтації, організація підготовки і перепідготовки кадрів, охорона здоров'я, розвиток культури, спорту, трудового права, соціальні гарантії тощо.

Висновки

1. Зайнятість населення є соціально-економічною категорією, економічною сутністю якої в умовах ринкової економіки є можливість працівника продавати (використовувати) свою робочу силу для забезпечення її розширеного відтворення відносно досягнутих рівнів розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, суспільного поділу праці, специфіки виробництва та обміну результатами праці. Останнє, в свою чергу, визначається досягнутим рівнем розвитку науково-технічного прогресу в агропромисловому виробництві, економічним станом сільськогосподарських підприємств, існуючими виробничими відносинами, що формують соціальну спрямованість пануючої суспільної системи, розвитком культури, науки тощо.

2. Зайнятість населення в аграрній сфері формує значна кількість факторів. Вони поділяються на природні, організаційні, економічні, соціальні, технологічні, юридичні, демографічні, психологічні та інші. Тому при дослідженні проблеми зайнятості слід застосовувати системний підхід. Лише при комплексному її розгляді можна правильно зрозуміти напрями її планового регулювання.

3. Західний регіон України є специфічним природно-географічним та господарським утворенням. Тут еволюційно забезпеченість аграрного виробництва трудовими ресурсами характеризується підвищеними показниками. В колективних формах господарювання зайнято в даний час майже 73% працездатного сільського населення, у державній - 8,2, приватній - 8,9 та змішаній - відповідно 9,9 відсотка.

4. У Рівненській області проявляються кризові демографічні тенденції, що негативно позначаються на обсягах пропозиції робочої сили. Нині 72 поселення області відносяться до категорії вимираючих, а 88 - до занепадаючих.

В структурі сільського населення частка осіб молодше працездатного віку становила - 25,3%, працездатного - 48,6, старше працездатного (пенсійного) віку - 26,1%. Прослідковується тенденція депопуляції (вимирання) сільського населення. На початок 1998 р. у сільській місцевості в розрахунку на 1000 осіб працездатного віку припадало 1058 осіб непрацездатного. Цей показник нижче середньонаціонального.

5. Динаміка руху трудових ресурсів у сільському господарстві західного регіону України характеризується поступовим їх зменшенням. Закономірність носить стійкий спадний характер і аналітично описується рівнянням гіперболи. Структурно вона відображається таким чином, що безпосередньо у виробничій сфері зайнято майже 87% постійних працівників, в аграрній інфраструктурі - 2,3%, у системі управління 7,5 - 9 та інших сферах - відповідно 3,6 відсотка. Це свідчить про наявність резервів їх удосконалення.

6. Дослідженнями встановлено, що в регіоні переважна більшість працівників зайнята у тваринницьких галузях (56,6%) і лише 43,4% - в рослинництві. Серед тваринницьких галузей основну частку в споживанні робочої сили посідає скотарство (74,9-84,3%), а в рослинницьких галузях, картоплярство (29,9%*),буряківництво (31,9%**), кормовиробництво (29,9%) та зернове господарство (19,3%).

За віковими та статевими ознаками трудові ресурси села розподіляються в такий спосіб, що тут близько 60% займають чоловіки і лише 40% - жінки. Середній вік працездатного населення становить понад 40 років.

7. У регіоні, який досліджується, трудові ресурси використовуються незадовільно. В середньому у виробничій сфері постійним працівником відпрацьовувалось протягом року лише 1000 - 1200 люд. - год. Це орієнтовно 112 - 113 люд. - днів на одного працівника.

Краще робоча сила використовувалась в тваринницьких галузях і інфраструктурі і гірше в рослинництві. Таке становище пояснюється існуючою сезонністю виробництва продукції рослинництва та наявним резервом робочої сили. Кваліфікована механізована праця використовувалась тут повною мірою. На одного працюючого механізатора в Рівненській області було відпрацьовано 2997 люд.- год, або на 33,4% більше норми.

Дослідження залежності рівня участі сільськогосподарських працівників у громадському виробництві та обслуговуючій сфері від різних факторів шляхом багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу свідчить про те, що найбільш ефективним з них є матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї діяльності.

8. Прогнозування рівня зайнятості сільського населення на найближчу та більш віддалену перспективу повинно передбачати врахування майбутніх обсягів аграрного виробництва, рівня розвитку інфраструктури, стану виробничих відносин. Встановлено, що за умови забезпечення сільського господарства західного регіону України сучасними технологіями попит на робочу силу у виробничій сфері поступово буде знижуватися. В рослинницьких галузях починаючи з 2005 до 2010 рр. зниження становитиме орієнтовно 37,4, а в тваринництві - відповідно 27,1 відсотка.

Отже, виробнича сфера стане джерелом вивільнення значної кількості працездатного сільського населення.

9. Споживачем вивільненої робочої сили у перспективі може бути виробнича інфраструктура АПК - 26,4% наявного працездатного сільського населення та 32,9% пропозиції робочої сили і соціальна - 8-9% наявного працездатного населення та 10,3-11% - можливого попиту на робочу силу.

10. Незважаючи на виявлені в процесі дослідження значні можливості пом'якшення проблеми зайнятості сільського населення, близько 19 - 20% його все ж набуде статусу безробітних. Найбільш ймовірною сферою їх використання стануть особисті підсобні господарства. За даними соціологічних досліджень, здійснених автором в НВО “Еліта” та КСП “Зірка” Рівненського району Рівненської області, при втраті роботи до 40% виявили бажання працювати лише у власному підсобному господарстві.

11. Основними напрямами державного регулювання зайнятості робочої сили в аграрному секторі є лібералізація сфери праці, забезпечення сприятливих умов для розвитку різноманітних форм власності та господарювання, зближення розміру оплати праці з необхідним обсягом життєвих благ, потрібних для нормальної життєдіяльності працівника, гарантії свободи міграцій та приорітету людини над економічними інтересами.

Ринкова соціально-орієнтована економіка повинна зберігати основний її критерій - ефективність. Проте мотивація високоефективної праці має грунтуватись не на адміністративних, а на економічних важелях. Це зумовлює об'єктивну необхідність залишити під контролем держави умови праці, загальний прожитковий мінімум сільських працівників, їх пенсійний вік, тривалість робочого дня, рівень оплати праці, безперервність та системність професійної орієнтації, організація підготовки та перепідготовки кадрів, охорону здоров'я, розвиток культури, спорту, аграрного права тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.Мосіюк І.П. Соціально-економічні аспекти зайнятості робочої сили в аграрному секторі економіки. Монографія - К.: НАУ.-1998.- 102с.

2.Мосіюк І.П. Фактори формування зайнятості населення в аграрному секторі // Економіка АПК.- 1997.-№ 8.- С.68-71.

3.Мосіюк І.П. Зайнятість населення в аграрному секторі та природно-економічні передумови її формування // Науковий вісник НАУ. К: - 1998. - № 4.- С.306-312.

4. Мосіюк І.П. Прогноз зайнятості робочої сили в сільському господарстві західного регіону України та основні напрямки її регулювання // Науковий вісник НАУ. К:- 1998.- № 4.- С.334-339.

5. Мосіюк І.П. Управління трудовими ресурсами сільського господарства // Управління аграрними виробничими ресурсами.- Київ: Міжнародна фінансова агенція.- 1996.- С.39-43.

6. Мосіюк І.П. Зайнятість населення в аграрному секторі західного регіону України та основні тенденції її розвитку // Економічні та фінансові проблеми сільськогосподарського виробництва в перехідний період до ринку: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ:- 1997.- С.124-126.

7. Купалова Г.И., Мосиюк И.Ф. Совершенствование механизма регулирования рынка рабочей силы в аграрном секторе экономики / Материалы научно- практической конференции.- Днепропетровск:- 1995.- С. 68-71. в т.ч. автора с.69-70 (попит і пропозиція робочої сили).

8. Мосиюк И.Ф. Мобильность работников как фактор формирования рынка труда на селе //Рыночные преобразования аграрного производства /: реформирование отношений собственности, форм хозяйствования / Материалы международной научно-практической конференции.- Днепропетровск.- 1992.- С.143-145.

9.Мосиюк И.Ф., Кравцова А.И. Анализ методов прогнозирования урожая: Сб. научн. тр. ВНИС.- К.: ВНИС.- 1988.- С.44-48. в т.ч. автора с.45-47 (методика прогнозирования).

10.Мосиюк Ф.Е., Дикий Н.В., Мосиюк И.Ф. Совершенствование нормативного метода планирования в земледелии //Вопросы механизма управления АПК УССР:Сб. научн. тр..- К.: УСХА.- 1988.- С.26-30. в т.ч. автора с.27-28 (теоретичні аспекти).

Размещено на Allbest.ru