Наукові принципи адаптації планування і прогнозування рослинництва до умов ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

Станкевич Оксана Борисівна

УДК 631.153:633/635.:336.76

Наукові принципи адаптації планування і прогнозування рослинництва до умов ринкової економіки

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 1999р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Мосіюк Пилип Омелянович - завідувач кафедри економіки підприємств аграрного сервісу Національного аграрного університету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Єрмаков Олександр Юхимович, завідувач відділу економіки Інституту садівництва УААН;

кандидат економічних наук, доцент, провідний науковий співробітник Дроздов Микола Сергійович, Інституту аграрної економіки УААН

Провідна установа Державна агроекологічна академія України, кафедра менеджменту організацій, м. Житомир

Захист відбудеться 23 вересня 1999р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті МінАПК за адресою: 320600, м. Дніпропетровськ, 27, вул. Ворошилова, 25, корпус 1 (ауд. 342).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету.

Автореферат розісланий 14 серпня 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, професор Макаренко П.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми визначається розвитком у сільському господарстві України ринкових виробничих відносин, зміною форм власності і форм господарювання, необхідністю розробки методологічних та методичних принципів планування та прогнозування за нових умов, потребами обгрунтування інформаційної бази для здійснення диференційованих підходів до розв'язання даної проблеми.

Планування і прогнозування покликане виконувати функцію наукового передбачення в економічній сфері. Вимоги ринкової економіки в досягненні максимальних результатів господарської діяльності підприємств передбачають необхідність суворого кількісного відображення причинно-наслідкових взаємозв'язків, які мають місце в процесі виробництва. Стосовно аграрної сфери, основним методологічним принципом планування і прогнозування рослинницьких галузей є нормативний метод. В умовах командно-адміністративної системи цей метод особливе поширення знайшов для встановлення кількісних характеристик розвитку галузей сільського господарства в крупнорегіональному розрізі при недостатній увазі мікроекономічним явищам і процесам. Але останні є обов'язковою умовою з переходом до економічно самостійних форм господарювання, адже саме на мікрорівні формуються показники ефективності виробництва, тому планування і прогнозування діяльності аграрних підприємств потребує особливої уваги і вимагає найретельнішого здійснення. Усе це сприяє збільшенню обсягів виробництва та збуту сільськогосподарської продукції і досягненню максимальних прибутків.

Вивченню питань планування і прогнозування в землеробстві присвячена значна кількість наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених П.Т. Саблука, П.Г. Дубінова, М.І. Щура, В.І. Бойка, П.О. Мосіюка, В.І. Криворучка, Д.А. Григоровича, П.Г. Чайгановського, В.І. Кудінова, В.В. Дем'яненка, Л.І. Хитруна та ін. В них опрацьовані основні принципи нормативного методу планування та прогнозування в галузях землеробства. Особливістю даного методичного підходу є те, що він допускає зображення причинно-наслідкових взаємозв'язків у системі “виробничі ресурси - кінцевий результат” через сталі усереднені нормативи. Проте біологічна природа предметів прикладання праці та коштів у землеробстві, яка зумовлюється дією об'єктивних законів рівнозначності та незамінності факторів мінімуму, оптимуму та максимуму, не завжди дозволяють визначати розмір результату від ресурсів, які застосовуються через усереднений норматив. У цій сфері мають місце принципово інші закономірності, які полягають у непропорційності віддачі на кожну наступну одиницю ресурсу.

Недостатня вивченість названих питань та виключна важливість їх для науки і виробничої практики обумовили актуальність даного дослідження, його мету і завдання та структурну побудову дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт Національного аграрного університету з виконання комплексних тем: “Удосконалення організаційних форм та економічних взаємовідносин аграрної виробничої та обслуговуючої сфер в умовах переходу до ринкової економіки” та “Земельний ресурсний потенціал України та його економічна оцінка” (номери державної реєстрації: 0197 U 015791 та 0196 U 005213).

Мета і задачі дослідження. Метою виконаного дослідження є удосконалення наукових основ планування та прогнозування у землеробстві в умовах переходу до ринкової економіки.

Відповідно до цього в дисертації були поставлені і вирішені такі завдання:

уточнити економічну сутність планування і прогнозування в аграрній сфері виробництва в умовах ринкової економіки;

дослідити особливості причинно-наслідкових взаємозв'язків у системі “виробничі ресурси - вихід продукції землеробства”;

дати кількісну оцінку закономірностям впливу на кінцевий результат виробничих ресурсів;

обгрунтувати та сформувати інформаційну базу для планування та прогнозування землеробства в умовах ринкової економіки;

розробити пропозиції з удосконалення наукового інструментарію планування і прогнозування у рослинницьких галузях стосовно до умов ринку.

Предмет і об'єкти дослідження. Предметом дослідження є організаційні і економічні проблеми планування та прогнозування в рослинництві в умовах становлення ринкових відносин. Об'єктами досліджень виступили сільськогосподарські підприємства Лісостепової зони України.

Інформаційну базу дослідження становлять річні звіти сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання та їх планові документи, матеріали агрохімічного обстеження земель регіону, який досліджується, звіти науково-дослідних установ, а також результати власних спостережень автора. Поглиблена розробка здійснена здобувачем у господарствах Миронівського району Київської області, Жашківського району Черкаської області, Бершадського району Вінницької області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у застосуванні автором системного підходу до вивчення економічних явищ в аграрній сфері та обгрунтуванні методологічних і методичних принципів планування і прогнозування у землеробстві в ринкових умовах господарювання, опрацюванні принципово нового інформаційного забезпечення та необхідного наукового інструментарію для нього.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційній роботі методологічні та методичні принципи планування і прогнозування галузей рослинництва, а також створена для цього інформаційна база дозволяють реалізувати на практиці диференційований підхід до розв'язання даної проблеми. Це значно підвищує точність, надійність та достовірність планування і прогнозування, адже наближує їх до специфіки об'єктів прикладання праці та коштів у землеробстві.

Особистий внесок здобувача. Особисто автором обгрунтовані такі основні положення:

уточнена економічна сутність планування і прогнозування в аграрній сфері виробництва в умовах ринкової економіки;

сформульовані особливості планування і прогнозування у галузях рослинництва;

досліджені та кількісно оцінені закономірності у системі “виробничі ресурси - кінцевий результат”;

внесені пропозиції щодо шляхів удосконалення планування і прогнозування галузей рослинництва в умовах ринкової економіки.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи, доповідались і схвалені на “Науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів НАУ” (березень 1997р.) та міжнародній науково-практичній конференції “Стан та перспективи розвитку агропромислового комплексу Карпатського регіону” (жовтень 1997р.), на конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів економічного факультету, присвяченій 100-річчю НАУ (березень 1998р.).

Публікації. Основні результати досліджень з обраної теми дисертації відображені у чотирьох опублікованих роботах, із них три одноосібних у фахових виданнях .

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 169 сторінках машинного тексту, містить 31 таблицю, 22 рисунка і 3 додатки. Список використаних літературних джерел включає 192 найменування.

Структура дисертації: Вступ. Розділ І. Теоретичні основи планування і прогнозування галузей рослинництва. 1.1.Методологічні та методичні основи планування та прогнозування в аграрному виробництві. 1.2.Економічна сутність землі, як головного виробничого ресурсу в сільському господарстві. 1.3.Інтенсифікація землеробства - магістральний напрямок підвищення економічної родючості грунту. Розділ ІІ. Сучасні методологічні та методичні підходи до розв'язання проблеми планування та прогнозування в землеробстві. 2.1.Особливості подання залежностей у системі “матеріальні ресурси - кінцевий результат” за нормативним методом. 2.2.Залежність у системі “нематеріальні фактори - кінцевий результат” за нормативним методом планування і прогнозування. 2.3.Вплив на кінцеві результати в рослинництві природних факторів формування урожаю. Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення планування і прогнозування у рослинницьких галузях. 3.1.Кількісні характеристики закономірностей у системі “показники родючості грунту - результат”. 3.2.Кількісна оцінка продуктивності галузей землеробства від застосування добрив. 3.3.Кількісне відображення закономірностей у системі “нематеріальні виробничі ресурси - результат”. 3.4.Адаптація до умов ринкової економіки наукового інструментарію планування і прогнозування в галузях рослинництва. Висновки. Список використаної літератури. Додатки.

Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретичні основи планування і прогнозування галузей рослинництва” проаналізовано теоретичні і організаційні основи планування і прогнозування, як кількісне відображення причинно-наслідкових взаємозв'язків у системі “ресурси - кінцевий результат”.

Серед галузей народного господарства сільськогосподарське виробництво найбільш наближене до екосистеми. Це складний, багатоплановий процес, який охоплює комплекс космічних, біологічних, фізико-хімічних, технічних, технологічних та організаційно-економічних його аспектів. Складність визначається, з одного боку, біологічним характером об'єктів аграрного виробництва, а з іншого - природним походженням значної кількості виробничих ресурсів - земля, її родючість, корисна та шкідлива флора та фауна, комплекс агрокліматичних факторів, які використовуються при його організації.

В роботі детально розглядаються особливості землі як головного засобу виробництва у сільському господарстві, що має ряд специфічних властивостей. На відміну від інших виробничих ресурсів, створених людиною, необроблена земля є продуктом природи, а не праці. Вона може функціонувати як засіб виробництва лише у взаємодії з іншими засобами праці. Земля є вічним і незамінним засобом, а також має постійне місцерозташування, зумовлене її фізичною нерухомістю. Вона просторово обмежена, а земельні ділянки відрізняються якісною неоднорідністю щодо родючості, яка є однією з найважливіших властивостей землі. Найбільш узагальнююче визначення цього поняття відображається у категорії економічної родючості грунту. Наявність та ступінь засвоюваності рослинами поживних речовин грунту, залежать як від його агрохімічних властивостей, так і від рівня культури землеробства, який створюється завдяки прикладанню до землі праці та коштів.

Здатність землі сприймати та ефективно окуповувати додаткові вкладення коштів та праці з розвитком науково-технічного прогресу є основою інтенсифікації землеробства. За характером впливу окремі її напрямки відіграють неоднакову роль у формуванні ефективності сільського господарства.

При обгрунтуванні критерію оцінки рівня інтенсифікації аграрного виробництва необхідно виходити з її економічної сутності, а ефективності - з того результату, який вона забезпечує. В зв'язку з цим критерієм інтенсифікації землеробства є економія суспільно необхідної праці, що супроводжується підвищенням родючості грунту і виробництва продукції.

Економічна сутність об'єктів, факторів та умов сільськогосподарського виробництва розкривають роль та значення окремих ресурсів, які в ньому використовуються.

За характером впливу на кінцевий результат усі виробничі ресурси сільського господарства поділяються на чотири класи:

матеріальні, які здатні безпосередньо матеріально перетворюватись у складові частини кінцевого продукту;

нематеріальні, які не мають властивості безпосередньо матеріально перетворюватись в урожай;

фінансові ресурси;

трудові ресурси.

До виробничих ресурсів першого класу належать елементи родючості грунту, кліматичні фактори (температура, тепло,світло, опади), добрива (органічні та мінеральні), засоби хімічних та водних меліорацій тощо. Всі вони за допомогою об'єктів прикладання праці прямо, шляхом відповідних біохімічних перетворень, стають складовими частинами сільськогосподарської продукції і підкоряються закону рівнозначності і незамінності.

До виробничих ресурсів другого класу відносяться усі засоби механізації, електрифікації, автоматизації тощо. Основним значенням цих ресурсів є створення за їх допомогою оптимальних умов для високоефективної переробки рослинними об'єктами ресурсів першого класу в кінцевий сільськогосподарський продукт. Вони покликані досягти поставленої мети з найменшими затратами праці та коштів з тим, щоб одержати сільськогосподарську продукцію з конкурентоспроможними економічними параметрами та показниками якості. Нематеріальні ресурси можуть бути взаємозамінними, оскільки оптимальні умови для вирощування сільськогосподарських культур повинні створюватись тими засобами, які на даному етапі є найбільш економічно ефективними.

Фінансові засоби є особливим видом виробничих ресурсів, економічною сутністю яких є накопичений прибуток від попередньої діяльності. Їх розподіл повинен здійснюватись в такий спосіб, щоб забезпечувати в першу чергу сільськогосподарське виробництво найбільш активними виробничими ресурсами, тобто ресурсами першого класу з виконанням відповідних пропорцій з ресурсами другого класу.

Суб'єктами виробничої сільськогосподарської діяльності є трудові ресурси. Озброєні знаннями об'єктивних природних та економічних законів, вони покликані виконувати регулюючу функцію, спрямовану на таку організацію усіх видів ресурсів, які б дозволяли забезпечувати найкращі технологічні умови для розвитку сільськогосподарських об'єктів та гарантували одержання продукції високої якості з конкурентоздатними параметрами за економічними показниками.

Неоднакова економічна природа окремих аграрних виробничих ресурсів, різнохарактерність їх дії на кінцевий результат об'єктивно формують специфіку причинно-наслідкових взаємозв'язків у системі “виробничі ресурси - кінцевий результат” та вимагають диференціації вибору наукового апарату їх кількісного виміру.

У другому розділі “Сучасні методологічні та методичні підходи до розв'язання проблеми планування та прогнозування в землеробстві” проаналізовано сучасні методологічні та методичні підходи до розв'язання проблеми планування та прогнозування в землеробстві, особливості залежностей у системі “матеріальні ресурси - кінцевий результат” за нормативним методом; наводяться результати досліджень по конкретних господарствах, які свідчать про недосконалість планування за нормативним методом; аналізуються виявлені кількісні закономірності впливу різних факторів на кінцевий результат виробництва рослинницької продукції.

Нормативний метод планування і прогнозування базується на розробці планових показників і статей балансу із застосуванням системи усереднених норм і нормативів. При розробці нормативів за даним методом враховують їх відповідність природно-економічним умовам виробництва великих регіонів (матеріально-технічній базі, якості землі, кліматичним умовам, наявності і кваліфікації трудових ресурсів та ін.) і вимогам управління, планування, оперативного контролю, рівню урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, які в середньому відображають їх специфіку. При цьому ставиться вимога, що усереднені нормативи повинні бути стабільними і коригуватися лише при зміні об'єктивних умов.

Не заперечуючи в цілому необхідності кількісного відображення взаємозв'язків між економічними явищами через усереднений норматив, варто відзначити, що цей метод планування і прогнозування в аграрній сфері вимагає більш чіткого відображення в їх кількісних характеристиках особливостей цієї специфічної сфери виробництва. Це, перш за усе, стосується кількісного виразу витрачання виробничих ресурсів, які необхідні для трансформації предметів прикладання праці та коштів у рослинництві та тваринництві безпосередньо у споживні вартості (зерно, молоко, овочі тощо).

Дослідження показують, що специфіка сільськогосподарських об'єктів накладає суттєвий відбиток на кількісні виміри причинно-наслідкових взаємозв'язків у системах “ресурси - виробництво кінцевого продукту”. Тут переважно відсутні залежності, що відображають пропорційність зміни обсягів виробництва сільськогосподарської продукції від зростання або зменшення витрачання ресурсів. Це стосується, в першу чергу, кількісних вимірів причинно-наслідкових взаємозв'язків у системі “матеріальні виробничі ресурси - кінцевий натуральний результат”. Біологічна природа сільськогосподарських об'єктів зумовлює непропорційність окупності кожної наступної їх одиниці споживними вартостями (табл.1).

Таблиця 1 - Вплив вмісту у грунті поживних речовин на показники їх окупності урожаєм озимої пшениці у господарствах Миронівського району Київської області (1993-1997рр.)

Про невідповідність існуючої методології сучасним вимогам свідчать також досліджені закономірності зміни продуктивності земель від різного рівня застосування добрив та показників родючості грунту у господарствах Лісостепової зони України. Прикладом можуть бути досліджені взаємозв'язки у господарствах Миронівського району Київської області.

Дані групування господарств за розмірами застосування добрив під озиму пшеницю свідчать, що із зростанням обсягів внесення діючої речовини добрив по окремих групах господарств з 123,3 до 172,1 та 253,2 кг д.р./га, окупність кожної їх одиниці знизилась відповідно на 24,72% та 48,33%. Встановлено, що закономірності окупності добрив одиницею сільськогосподарської продукції мають спадні характеристики (табл.2).

Таблиця 2 - Вплив добрив на показники витрачання та окупності їх урожаєм озимої пшениці у господарствах Миронівського району Київської області (1993 - 1997рр.)

Протилежні закономірності простежувались між показниками урожайності та витратами добрив на 1ц продукції. При зростанні обсягів внесення добрив у вище зазначених межах їх витрачання з розрахунку на 1ц озимої пшениці зросло відповідно на 32,93 та 93,58 відсотка.

Дослідження характеру змін у витрачанні та окупності добрив урожаєм сільськогосподарських культур свідчить про їх непропорційну взаємозалежність. У переважній більшості випадків виявлені нелінійні функції (табл.3).

Таблиця 3 - Функції окупності урожаєм поживних речовин добрив та витрачання їх на одиницю продукції у господарствах Миронівського району Київської області (1993 - 1997рр.)

В першому випадку вони мають характер монотонного спадання, а у другому - прискореного зростання. Оцінка достовірності одержаних залежностей шляхом розрахунку значень кореляційних відношень дає підставу стверджувати, що вони мають достатній ступінь надійності. Абсолютні значення кореляційних відношень при цьому коливались у межах 0,60 - 0,99.

Оскільки, нематеріальні виробничі ресурси покликані створювати необхідні умови, то вони здатні лише змінювати зовнішні кількісні їх характеристики. Прикладом може бути характер впливу на урожайність сільськогосподарських культур рівня енергозабезпеченості (табл.4).

Таблиця 4 - Вплив рівня енергозабезпеченості на показники продуктивності галузей землеробства у господарствах Миронівського району Київської області (1993 - 1997 рр.)

З наведених у табл.4 даних досить чітко простежується закономірність майже сталого зростання урожаю основних сільськогосподарських культур при одночасному рості показників енергозабезпеченості землеробства. Кількісна оцінка виявлених закономірностей свідчить про те, що вони мають лінійний характер. Аналогічні закономірності мали місце і при дослідженні кількісних параметрів впливу організаційно-економічних факторів на формування урожаю.

У третьому розділі “Шляхи удосконалення планування та прогнозування у рослинницьких галузях” на основі аналізу виявлених закономірностей впливу витрачання матеріальних ресурсів при формуванні кінцевого продукту на економічні показники господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, обгрунтовуються пропозиції з удосконалення системи планування і прогнозування галузей рослинництва.

Встановлено, що виявлені закономірності накладають свій відбиток на характер формування економічних показників виробництва у рослинницьких галузях (табл.5).

Таблиця 5 - Трудомісткість та прямі витрати виробництва продукції залежно від показників родючості грунту у господарствах Миронівського району Київської області (1993 - 1997 рр.)

При відносній сталості обсягів затрат праці і коштів на вирощування сільськогосподарських культур, які зумовлюються відповідними технологіями, зміна параметрів окупності родючості земель спричиняє диференціацію показників продуктивності праці. Встановлено, що останні мають спадну тенденцію. У порівнянні з першою групою показник трудомісткості зменшився на 6,99 % та 10,34 % у ІІ та ІІІ групі господарств. Але темпи зниження питомої трудомісткості одиниці продукції відстають від темпів зростання показників родючості грунту.

Дуже важливе економічне значення для прогнозування рівнів інтенсивності сільськогосподарського виробництва має інформація про можливі абсолютні та структурні зрушення розміру прямих витрат при вирощуванні основних видів продукції рослинництва залежно від зміни показників природної родючості грунту. Дослідження показують, що тут причинно-наслідкові взаємозв'язки між показниками природної родючості грунту та розміром прямих витрат значно диференціюють. При зростанні у господарствах Миронівського району вмісту у грунті поживних речовин між групами на 28,20 % та 54,90 % відбувається зниження розміру прямих витрат на 1ц зерна озимої пшениці відповідно на 6,58 та 11,45 відсотка.

Характер взаємозв'язків між цими економічними явищами є нелінійним (табл.6). Отже виявлену закономірність слід обов'язково враховувати при плануванні і прогнозуванні використання виробничих ресурсів у землеробстві.

Таблиця 6 - Кількісні характеристики залежностей зміни трудомісткості та прямих витрат виробництва від показників родючості грунту у господарствах Миронівського району Київської області

Статистико-математична обробка масової інформації свідчить про те, що характер взаємозв'язків між поживним складом грунту і трудомісткістю вирощування 1ц зерна озимої пшениці є монотонно спадним (рис.1).

Рис.1 Характер впливу зміни показників родючості грунту на трудомісткість виробництва зерна озимої пшениці у господарствах Миронівського району Київської області

Застосування добрив, збалансованих за окремими елементами живлення, у дозах відповідно до біологічної природи певних сільськогосподарських культур та агрохімічних особливостей грунтів знижує трудомісткість виробництва кінцевого аграрного продукту та підвищує продуктивність праці (табл.7). В умовах перехідного періоду і економічної кризи така інформація дає можливість для планування розміщення рослинницьких галузей на земельних ділянках з врахуванням їх природної родючості і таким чином спрямована на зменшення витрат виробничих ресурсів і підвищення ефективності аграрних підприємств.

Таблиця 7 - Вплив застосування добрив на показники трудомісткості та прямих витрат виробництва продукції рослинництва у господарствах Миронівського району Київської області (1993 - 1997 рр.)

Найбільш вірогідним аналітичним виразом функцій названих закономірностей є гіпербола (табл.8).

Таблиця 8 - Функції зміни показників трудомісткості та прямих витрат виробництва продукції від обсягів застосування добрив у господарствах Миронівського району Київської області

Як уже відмічалось, крім матеріальних факторів впливу на кількісні та якісні показники виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств помітну роль відіграють також організаційні та кліматичні фактори. Розміри та характер їх впливу на кінцеві результати носять дискретний характер. Тому вони матимуть форму відповідних корегувальних коефіцієнтів до опрацьованих виробничих функцій в системі “показники родючості грунту - добрива - кінцевий результат”.

Наведені дані досліджень свідчать про невідповідність існуючої методології планування і прогнозування умовам ринкової економіки. Нелінійний характер переважної більшості залежностей робить диференційованою точку беззбитковості виробництва і об'єктивно вимагає адаптації його інформаційної бази та наукового інструментарію у відповідності з логічною схемою, наведеною на рис.2.

Рис. 2 Логічна схема причинно-наслідкових взаємозв'язків у системі “виробничі ресурси - кінцевий результат”

Запровадження у практиці аграрного виробництва опрацьованих у дисертації методологічних та методичних підходів дозволить адаптувати систему планування і прогнозування галузей рослинництва до умов ринкової економіки.

Висновки

Планування і прогнозування аграрного виробництва являє собою відображення причинно-наслідкових взаємозв'язків в системі “виробничі ресурси - результат”. Тому дослідження та кількісна оцінка цих взаємозв'язків є об'єктивною інформаційною та методологічною основою планування і прогнозування цієї сфери народного господарства.

В сільському господарстві функціонують різні класи та види виробничих ресурсів. За характером впливу їх на кінцеві результати вони класифікуються на матеріальні і нематеріальні. Матеріальні виробничі ресурси за допомогою об'єктів прикладання праці і коштів прямо перетворюються у сільськогосподарську продукцію. До них належать елементи родючості грунту, кліматичні фактори (температура, тепло, світло, опади), добрива (органічні та мінеральні), деякі засоби хімічних та водних меліорацій. Нематеріальні виробничі ресурси створюють оптимальні умови для високоефективної переробки рослинними об'єктами в кінцевий продукт ресурсів першого класу. Це - усі засоби механізації, електрифікації, автоматизації тощо.

Закономірності використання сільськогосподарськими об'єктами матеріальних виробничих ресурсів підпорядковані законам їх рівнозначності і незамінності. Кожен з них відіграє у формуванні кінцевого продукту роль, відповідно до біологічних особливостей того чи іншого сільськогосподарського об'єкту. На відміну від матеріальних нематеріальні виробничі ресурси шляхом створення відповідних умов можуть взаємозамінюватись.

Встановлено, що характер закономірностей витрачання матеріальних ресурсів при формуванні кінцевого продукту є непропорційним на кожну наступну їх одиницю. Він підпорядкований спадним закономірностям. Аналітичним їх виразом є рівняння гіперболи. Закономірності у системі “нематеріальні виробничі ресурси - результат” мають лінійний характер.

Характер причинно-наслідкових взаємозв'язків накладає свій відбиток на формування економічних показників господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. При відносній сталості обсягів затрат праці і коштів на вирощування сільськогосподарських культур, що зумовлюється відповідними технологіями, зростання показників родючості грунту та витрачання добрив на формування урожаю сільськогосподарських культур зумовлює диференціацію показників продуктивності праці та прямих витрат на одиницю продукції.

Встановлено, що з підвищенням родючості земель зростає урожайність, а показники трудомісткості продукції мають тенденцію до зниження, тобто темпи зростання родючості грунтів є вищими порівняно із збільшенням витрат праці і коштів на одиницю площі посіву. Аналогічні закономірності мають місце у системі “добрива - результат” і в сукупності є обов'язковими для врахування розмірів виробничих витрат при плануванні і прогнозуванні рівнів інтенсифікації землеробства в досліджуваному регіоні.

Характер впливу організаційних і економічних факторів на кінцеві результати є дискретним, тобто він має форму відповідних корегувальних коефіцієнтів, до функцій системи “матеріальні виробничі ресурси - результат”.

Адаптація до ринкових умов системи планування і прогнозування в аграрному виробництві повинна здійснюватись у напрямку більш глибокої диференціації інформаційного забезпечення шляхом опрацювання функцій у системах “ресурси - результат” (замість усереднених дискретних нормативів), а також наукового інструментарію об'єктивно існуючих взаємозв'язків, відповідного відображення їх у формах та обсягах обмежень в оптимізаційних економіко-математичних моделях задач.

Список опублікованих праць

1. Управління аграрними виробничими ресурсами (Теоретичний та методологічний аспект) / Мосіюк П.О., Станкевич О.Б., Барановська О.Д. та ін. - К.: ТОВ “Міжнар. фін. агенція”, 1996. - С. 9-20, 33-40.

2. Станкевич О.Б. Земля в системі планування і прогнозування аграрного виробництва // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1997. - Вип. 2. - С. 220-222.

3. Станкевич О.Б. Основні напрямки вдосконалення методів планування та прогнозування в рослинницьких галузях // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1998. - Вип. 3. - С. 249-252.

4. Станкевич О.Б. Планування та прогнозування в галузях землеробства в умовах ринкової економіки // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 1998. - Вип. 4. - С. 101-104.

АНОТАЦІЇ

планування прогнозування землеробство рослинництво

Станкевич О.Б. Наукові принципи адаптації планування і прогнозування рослинництва до умов ринкової економіки - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК, Київ, 1999.

В дисертаційній роботи розглядаються теоретичні основи, методологічні та методичні принципи адаптації планування і прогнозування галузей рослинництва до вимог ринкової економіки. Встановлено, що існуючі підходи до розв'язання цієї проблеми потребують удосконалення. Основними шляхами реалізації поставленого завдання є заміна усереднених нормативів відображення причинно-наслідкових взаємозв'язків у системі “виробничі ресурси-кінцевий результат” нелінійними виробничими функціями. Внесені конкретні пропозиції з удосконалення наукового інструментарію планування і прогнозування рослинництва в ринкових умовах.

Ключові слова: ринкові умови, планування і прогнозування, причинно-наслідкові взаємозв'язки, виробничі ресурси, виробничі функції, рослинництво.

Станкевич О.Б. Научные принципы адаптации планирования и прогнозирования растениеводства к условиям рыночной экономики - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК, Киев, 1999.

В диссертационной работе рассматриваются теоретические основы, методологические и методические принципы адаптации планирования и прогнозирования отраслей растениеводства к требованиям рыночной экономики. Установлено, что существующие подходы к решению этой проблемы нуждаются в усовершенствовании. Основным путём реализации поставленной задачи является замена усреднённых нормативов отражения причинно-следственных взаимосвязей в системе “производственные ресурсы - конечный результат” нелинейными производственными функциями. Зависимость в системе “материальные ресурсы - результат” подчиняется убывающей закономерности. Это объясняется биологической природой объектов приложения труда и средств в растениеводстве, которые подчиняются законам равнозначности и незаменяемости факторов. Причинно-следственные взаимосвязи в системе “нематериальные ресурсы - результат”, к которым относятся все средства механизации, автоматизации, электрификации. Они призваны создавать лишь условия для высокоэффективной трансформации в конечный результат материальных производственных ресурсов. В связи с этим они могут быть взаимозаменяемыми. Это определяет разницу в их влиянии на конечный результат. Если первые определяются нелинейными зависимостями, то вторые - дискретными коэффициентами к ним. Графически это отражается перемещением координат этих зависимостей (вверх или вниз). Внесены конкретные предложения по усовершенствованию научного инструментария планирования и прогнозирования растениеводства в рыночных условиях.

Ключевые слова: рыночные условия, планирование и прогнозирование, причинно-следственные взаимосвязи, производственные ресурсы, производственные функции, растениеводствo.

Stankevich O.B. Acientific principles of adaptation of planning and prediction in plant grouing to the conditions of market economics. - Manuscript.

This is competiting scientific degree of the candidate of economic sciences on speciality 08.07.02 - economics of agriculture and agroindustrial complex, Kyiv, 1999.

Theoretical foundations, methodolodgical and methodics principles of adaptation of planning and prediction in the branches of plant-grouing to the demands of market economics were worked out in the master's thesis. It was established, that existing ways for solving this problem demanded improving. Change of the average standard of depiction of the cause and effect interconnections in the system of “production resources - final result” by unlinear production functions are the main ways in the realization of given task. Concrete proposition on improving of scientific instrument set of planning and prediction in plant-grouing.

Key words: market economics, planning and prediction, cause and effect interconnections, production resources, production function, plant grouing.

Размещено на Allbest.ur