Управління виробничим потенціалом при модернізації господарського комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658. 5 + 334.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

Спеціальність 08.06.01 - Економіка підприємства і організація виробництва

ШАРІПОВА ОЛЬГА СЕРГІЇВНА

Луганськ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Дисертацію виконано у Східноукраїнському державному університеті Міністерства освіти України (м. Луганськ).

Науковий керівник:

Воронкова Алла Еженівна, кандидат економічних наук, доцент, Східноукраїнський державний університет Міністерства освіти України, доцент кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти:

Червова Лідія Георгіївна, доктор економічних наук, професор, Інститут економіки промисловості Національної академії наук України, ведучий науковий співробітник відділу проблем управління виробництвом (м. Донецьк);

Кірсенко Ольга Анатоліївна, кандидат економічних наук, доцент, Луганський інститут внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, доцент кафедри економіки, фінансів та права (м. Луганськ).

Провідна установа - Харківський державний політехнічний університет Міністерства освіти України, кафедра економіки та маркетингу (м. Харків).

Захист відбудеться 4 листопада 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському державному університеті за адресою: 91034, Луганськ, кв. Молодіжний, 20 А.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Східноукраїнського державного університету за адресою: 91034, Луганськ, кв. Молодіжний, 20А.

Автореферат розісланий 4 жовтня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.В. Козаченко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В економіці України господарським комплексам традиційно належить значна роль. У теперішній час господарські комплекси української економіки знаходяться в скрутному стані, оскільки минулі процеси приватизації і реструктуризації істотно не вплинули на їхню діяльність. Заходи із санації українських господарських комплексів, відновленню їх обсягів виробництва можливо здійснювати тільки на основі модернізації цих комплексів.

Основну увагу при модернізації господарського комплексу доцільно сконцентрувати на використанні та визначенні основних напрямків розвитку його виробничого потенціалу. Виробничий потенціал господарського комплексу є складною системою. Проте в цій якості виробничий потенціал господарського комплексу в економічній літературі практично не розглядається. Частіше усього в роботах, що присвячені дослідженню виробничого потенціалу господарського комплексу, розглядаються поняття потенціалу, його структура, оцінка величини потенціалу і шляхи ефективного використання. Достатнє поширення одержав ресурсний підхід до концепції виробничого потенціалу, у якому поняття виробничого потенціалу розглядається як сукупність ресурсів, що у процесі виробництва приймають форму чинників виробництва. Поряд із ресурсним підходом до визначення сутності виробничого потенціалу в економічній літературі зустрічається і підхід, за яким поняття виробничого капіталу і виробничої потужності розглядаються як синонімічні.

Сучасні дослідження з проблем управління виробничим потенціалом з урахуванням особливостей процесу модернізації господарського комплексу та умов перехідного періоду економіки України до ринкової системи господарювання, майже відсутні. Ця відсутність зумовлена, з одного боку, спадом виробництва в господарських комплексах, а, з іншого - частковою втратою інтересів вчених саме до проблем виробництва та виробничого потенціалу. Зарубіжні дослідження з даної проблеми теж не можна визнати системними, до того ж їх не можна використовувати у повному обсязі та без внесення відповідних змін у зв'язку із специфікою розвитку економічної ситуації в Україні та управління українських господарських комплексів. Все це визначає важливість й актуальність проведених дисертаційних досліджень і розробок та їх значення для діяльності господарських комплексів.

Складність питань управління створенням й використанням виробничого потенціалу господарського комплексу, відсутність наукової та методичної бази для побудови відповідних систем управління, обґрунтування вибору стратегій розвитку виробничого потенціалу при модернізації господарського комплексу зумовили, в кінцевому рахунку, актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з тематикою держбюджетних науково-дослідних робіт Східноукраїнського державного університету (тема ГН-50-99 "Формування методології управління підприємствами в умовах ринкової економіки") та в рамках Міжнародного проекту "Порівняльний аналіз чинників та стратегій модернізації промислових підприємств у країнах з перехідною економікою (на прикладі Росії та України)", який виконується за програмою INCO - COPERNICUS Contract no ERB IC 15 - CT 98-1012.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є логіка, принципи методи та практичні аспекти управління розвитком і використанням виробничого потенціалу господарського комплексу при модернізації комплексу. Об'єктом дослідження та базою експериментальної перевірки отриманих результатів та положень дисертації є господарські комплекси м. Луганська та Луганської області.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексна розробка теоретичних, методичних і прикладних питань підвищення ефективності управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу при його модернізації на підставі узагальнення й розвитку методичної бази стратегічного управління, теоретичного обґрунтування механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу та рекомендацій щодо його реалізації.

Основні наукові і практичні завдання дисертаційної роботи зумовлено поставленою метою та містять:

аналіз особливостей господарського комплексу як об'єкта управління у сучасних економічних умовах України;

визначення поняття, завдань і основних напрямків модернізації господарського комплексу;

дослідження та уточнення поняття виробничого потенціалу господарського комплексу, особливостей його розвитку та використання при модернізації господарського комплексу;

виявлення найбільш значущих чинників, що визначають використання та розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу в сучасних економічних умовах України;

проведення класифікації та кодифікації чинників зовнішнього та внутрішнього середовища, які визначають використання та розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу;

експертну оцінку значимості чинників, що впливають на використання та розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу, та визначення рангу кожного з чинників в його групі;

методику діагностики виробничого потенціалу господарського комплексу, яка базується на оцінці кожного з елементів потенціалу за допомогою кількісних показників;

формулювання концепції та вибір принципів механізму управління використанням виробничого потенціалу господарського комплексу, визначення структури механізму за допомогою матричного управління;

розробку алгоритму побудови механізму управління використанням виробничого потенціалу господарського комплексу;

визначення підходів до комплексної оцінки стану виробничого потенціалу господарського комплексу, яка є базою цільових настанов для механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу;

розробку підходів до формування альтернатив стратегії управління виробничим потенціалом господарського комплексу;

визначення способів вибору стратегії розвитку виробничого потенціалу при модернізації господарського комплексу;

проведення аналізу ефективності практичного використання підходів до формування стратегії потенціалу господарського комплексу та промислове впровадження методик, які розроблено на основі теоретичних досліджень.

Методологія та методика досліджень. Методологічну та теоретичну основу досліджень склали системний та комплексний підхід до управління виробничим потенціалом господарського комплексу. Дослідження, які проведено в дисертації, базуються на наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених економістів у галузі управління та розробок з виробничого потенціалу господарського комплексу.

Для вирішення поставлених завдань і проведення досліджень в дисертаційній роботі використовувались методи семантичного аналізу, методи статистичної обробки даних про роботу господарських комплексів, метод експертної оцінки, матричний метод, способи ситуаційного аналізу, логічного моделювання, теорії прийняття рішень, а також графічний аналіз.

Інформаційною базою дисертаційної роботи є теоретичні та методичні розробки вчених, результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні матеріали про роботу вітчизняних господарських комплексів, законодавчі та нормативні документи, що регламентують управління діяльністю суб'єктів господарювання в Україні.

Наукова новизна роботи. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у подальшому розвитку теоретичних основ управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу та у розробці організації управління розвитком таким потенціалом.

Наукова новизна результатів дослідження, що виносяться на захист, полягає у такому:

уточнено поняття господарського комплексу та виробничого потенціалу господарського комплексу на підставі результатів аналізу частоти використання основних елементів у визначеннях виробничого потенціалу та різноманітних видів господарських комплексів;

розроблено матрицю оцінок елементів виробничого потенціалу господарського комплексу, яка являє собою множину показників, що утворюються на основі розрахунку взаємних сполучень ряду показників, і дозволяють послідовно спостерігати зміни характеристик об'єкта, виходячи зі зміни бази порівняння;

сформовано механізм управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу, основою якого є визначення пар елементів механізму, що мають відповідати встановленим вимогам;

запропоновано багаторівневу оцінку стану виробничого потенціалу господарського комплексу, яка передбачає отримання ідеальної, еталонної та розрахункової оцінки із наступним їх агрегуванням;

обґрунтовані положення ситуаційного проектування при розробці стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу, яке передбачає аналіз сукупності прогнозованих ситуацій, що можуть складатися у діяльності комплексу, виходячи із співвідношення розрахункової, фактичної та еталонної оцінки показників по всіх рівнях порівняння;

сформовано матрицю вибору стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу, яка враховує рівень прийняття управлінських рішень з розвитку потенціалу та рівень його використання, є базою вибору стратегії розвитку виробничого потенціалу та визначення стратегічних контурів поведінки господарського комплексу в галузі використання та розвитку виробничого потенціалу.

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні підходів до організації управління виробничим потенціалом при модернізації господарського комплексу. Здобувачем безпосередньо проведено класифікацію й кодифікацію чинників, які визначають стан та використання виробничого потенціалу господарського комплексу, досліджено значущість цих чинників. Автору належать розроблені способи отримання агрегованої оцінки стану виробничого потенціалу господарського комплексу, на підставі якої здійснюється вибір стратегії розвитку виробничим потенціалом господарського комплексу, методика діагностики виробничого потенціалу господарського комплексу, розроблена матриця вибору стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу. Авторською є розробка положень ситуаційного проектування при розробці стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу.

Наукове значення досліджень полягає в обґрунтуванні теоретичних питань організації управління виробничим потенціалом при модернізації господарського комплексу. виробничий потенціал господарський управління

Практичне значення дисертації полягає в розробці методичних підходів до формування альтернативних стратегій розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу та вибору найбільш ефективної та доцільної з них.

Практичне значення та реалізація результатів дослідження. Розроблені в дисертації підходи, способи та одержані результати являють собою теоретичну та методичну основу формування механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу при його модернізації. Вони дозволяють обґрунтувати вибір стратегії розвитку виробничого потенціалу на основі програми модернізації господарського комплексу.

Практична цінність дослідження обґрунтовується наступним:

здійснені класифікація та кодифікація чинників, що визначають рівень розвитку та використання виробничого потенціалу господарського комплексу, можуть бути використані при побудові системи інформаційного забезпечення підготовки й прийняття стратегічних і поточних рішень з управління виробничим потенціалом господарського комплексу при модернізації комплексу;

за результатами експертної оцінки виділено найбільш значущі чинники, що враховуються при діагностиці використання виробничого потенціалу господарського комплексу і розробці стратегії його розвитку;

розроблений комплекс методичних матеріалів, які призначені для діагностики стану й використання виробничого потенціалу господарського комплексу, дозволяє отримати оцінку характеристик і оцінку використання можливостей виробничого потенціалу;

розроблені методичні рекомендації щодо побудови механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу визначають послідовність формування механізму та являють собою цілісну систему інструментів правового, економічного та мотиваційного забезпечення механізму;

визначення агрегованої оцінки стану виробничого потенціалу дозволяє оцінити місце господарського комплексу на світовому і національному ринку, а також повноту використання реальних можливостей потенціалу;

ситуаційне проектування надає можливість проаналізувати сукупність прогнозованих ситуацій, що можуть складатися у господарському комплексі, та охарактеризувати кожну з ситуацій за допомогою співвідношень розрахункової, фактичної та еталонної оцінки показників по всіх рівнях порівняння - світовому, національному і господарському;

розроблена матриця вибору стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу сприяє реалізації двох функцій менеджменту: прийняттю рішень із стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу та розподілу використовуваних ресурсів з метою створення конкурентного статусу господарського комплексу.

Результати досліджень у формі методичних рекомендацій щодо організації управління виробничим потенціалом господарського комплексу запроваджено при проведенні окремих робіт з модернізації в холдинговій компанії "Луганськтепловоз", закритому акціонерному товаристві "Автоклапан" та прийнято до використання у відкритому акціонерному товаристві "Лисичанськнефтеоргсинтез" (м. Лисичанськ).

Апробація роботи та публікації результатів дослідження. Результати наукових досліджень повідомлено, обговорено та ухвалено на засіданні Президії Міжнародної Академії науки та практики організації виробництва (м. Вороніж, 1999 р.), на конференції "Університет та регіон" (м. Луганськ 1998 р.) та конференціях професорсько-викладацького складу Східноукраїнського державного університету.

Основні результати відображено у 9 публікаціях. Загальний обсяг публікацій - 2,87 д.а., з яких особисто автору належить 2,3 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, які викладено на 182 сторінках друкованого тексту, в тому числі 23 таблиці та 21 рисунок. Список використаних джерел із 220 найменувань наведено на 16 сторінках і 8 додатків - на 53 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В дисертаційній роботі на основі проведених автором досліджень захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Поняття виробничого потенціалу господарського комплексу і чинники, що визначають його стан. Перехід економіки України до ринкової системи господарювання обумовив появу нових організаційних форм діяльності господарювання й одночасно з цим потребує нових підходів до управління діяльністю вже існуючими, до числа яких відносяться господарські комплекси.

Еволюція господарських комплексів і розробка теоретичних основ їх існування нерозривно зв'язані із розвитком промисловості. У роботі досліджено види господарських комплексів, таких як трести, комбінати, міжгалузеві науково-технічні комплекси, виробничі та науково-виробничі об'єднання, холдингові компанії, промислово-фінансові групи, показано умови їх виникнення та особливості розвитку.

З метою визначення розуміння господарського комплексу в дисертації за допомогою семантичного аналізу виділено основні елементи та базові поняття визначень різноманітних видів господарських комплексів. З урахуванням аналізу частоти використання основних елементів визначень різних видів господарських комплексів уточнене поняття господарського комплексу. Господарський комплекс розглядається як вид об'єднання підприємств однієї або різної галузевої приналежності на постійній або тимчасовій основі, що мають різний юридичний статус, із метою здійснення або координування спільної діяльності по виконанню стадій процесу виробництва готової продукції або її реалізації, по проведенню певного виду робіт або наданню послуг.

Господарські комплекси, які існують у промисловості України, переважно було створено в економіці централізованого типу. Найбільша кількість таких комплексів характерна для галузей важкої промисловості. Так, лідери металургійної промисловості - ДМК "Криворіжсталь", МК імені Ілліча та "Азовсталь" - по більшості позицій держать мінімум половину українського ринку, а виробництво електроенергії в Україні здійснюється шістьма акціонерними товариствами. Цілому ряду з великих систем української промисловості у теперішній час належить значна частка національного ринку певного виду продукції.

Господарські комплекси у промисловості України, як показали проведені дослідження, відчувають значні труднощі у своєму розвитку, що зумовлено, перш за все, низьким організаційно-технічним рівнем розвитку, високим рівнем зносу основних фондів, недовантажністю виробничих потужностей та в цілому недостатнім рівнем використання виробничого потенціалу та відсутністю системного підходу в управлінні ним.

У роботі показано, що основною формою перетворень у діяльності господарського комплексу є його модернізація. При цьому модернізація розглядається не з традиційної точки зору - як зміни в конструкції окремих одиниць устаткування або продукції, що випускається, і приведення їх у стан, що відповідає сучасному технічному й економічному рівню розвитку виробництва, а як зміна або відновлення аналізованого об'єкта - господарського комплексу. Модернізації господарського комплексу припускає внесення необхідних, адекватних змін, що забезпечують підвищення конкурентоспроможності комплексу. У роботі розкрито зміст і наведено всебічне обґрунтування основних напрямків модернізації господарського комплексу: модернізація відношень власності, модернізація виробничих відношень, модернізація виробничої бази, модернізація продукції, що випускається, модернізація виробничої структури, модернізація комерційної діяльності, модернізація інтеграційних процесів, модернізація інноваційної діяльності.

Основну увагу при модернізації господарського комплексу доцільно сконцентрувати на використанні та визначенні основних напрямків розвитку його виробничого потенціалу. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що в підходах до визначення поняття й змісту виробничого потенціалу є розходження, часом суттєві, що підтверджує відсутність чіткого визначення сутності виробничого потенціалу господарського комплексу. За результатами проведеного дослідження підходів до визначення виробничого потенціалу в роботі зроблений висновок, що поняття виробничого потенціалу господарського комплексу потребує уточнення. Відповідно до запропонованого уточнення виробничий потенціал слід розглядати як потенційну спроможність господарського комплексу або його окремого підприємства виконувати певний обсяг робіт, випускати продукцію для реалізації своєї місії і цілей, що визначені його статутом, але ступінь реалізації цієї спроможності обумовлена інтенсивністю впливу ендогенних і екзогенних чинників. Запропоновані уточнення дозволяють стверджувати, що виробничий потенціал господарського комплексу є комплексним поняттям, структурування якого надає можливість виділити такі види потенціалів як інтелектуальний потенціал, потенціал устаткування, потенціал технологічних можливостей, інноваційний потенціал і ряд інших.

Розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу в роботі розглядається як функція множини аргументів, у якості яких виступають чинники, що визначають виробничий потенціал. Чинники являють собою достатньо складний об'єкт вивчення, що характеризується різноманітними особливостями, і в залежності від цих особливостей по різному враховуються при розробці стратегії використання і нарощування виробничого потенціалу господарського комплексу. Множинність чинників обумовило необхідність їхньої класифікації.

З огляду на гідності і недоліки попередніх класифікацій у дисертаційній роботі розроблений підхід до класифікації чинників, що визначають використання і розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу з позицій управління цими процесами. Класифікацію чинників виконано з використанням таких чотирьох ознак: ступінь впливу на чинник (управляємі і неуправляємі чинники), об'єкт впливу чинника (господарський комплекс у цілому та окремі елементи господарського комплексу), середовище виникнення чинника (ендогенні та екзогенні чинники) та природа чинника (природні, правові, людський, інтелектуальні та фінансові чинники). Кожна виділена група чинників всебічно досліджувана в роботі.

На основі виконаній класифікації визначені чинники, що впливають на такі елементи виробничого потенціалу, як основні виробничі фонди, предмети праці, праця, форма власності, правове, інноваційне, фінансове, управлінське й організаційне забезпечення потенціалу. Загальна кількість чинників склала 280. Найбільша кількість чинників впливає на такий елемент виробничого потенціалу господарського комплексу, як основні виробничі фонди (35,4 %). Друге місце по числу чинників, що впливають, належить інноваційному забезпеченню потенціалу (13,2 %). Розглянуті чинники одержали класифікаційний код, що у формалізованому виді визначає необхідні характеристики досліджуваного об'єкта. Структура коду чинника побудована відповідно до ознак класифікації груп чинників. На підставі схеми кодування кожному з 280 чинників привласнений свій цифровий код. Розроблена кодифікація чинників дозволяє використовувати їх для створення бази даних автоматизованої системи підтримки прийняття рішень по управлінню використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу, а також проводити системний аналіз процесів, що визначають використання і розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу.

Розділ 2. Дослідження стану і використання виробничого потенціалу при модернізації господарського комплексу. Дослідження впливу чинників на стан і розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу доцільно проводити з використанням експертних методів оцінки, оскільки вплив дуже багатьох чинників оцінити за допомогою методів кількісної оцінки практично неможливо.

Проведені дослідження чинників, що впливають на виробничий потенціал господарського комплексу, обумовили вибір як об'єктів оцінки такі їх види: наявність і можливості основного і допоміжного устаткування, приладів і обчислювальної техніки, технологічної оснастки, транспорту; наявність і можливості будівель, споруджень, енергетичних і транспортних комунікацій і площ; достатність і технологічність сировини і заготівель; наявність і можливості управлінської команди, інженерного персоналу і робочих кадрів; фінансові ресурси підприємства; рівень і наявність заділа науково-технічних розробок на підприємстві; чинники власності; кон'юнктура ринку; чинники правового середовища; рівень організації управління на підприємстві.

Експертам було запропоновано оцінити по десятибальній шкалі значимість кожного чинника і визначити його ранг. Для проведення експертної оцінки чинники, що впливають на стан і використання виробничого потенціалу господарського комплексу, розділені на дві групи - матеріально-речовинні (основні виробничі фонди, предмети праці, праця) і фінансово-інтелектуальні чинники (фінансовий, інноваційний і інформаційний потенціал комплексу). Обстеження проводилося на великих господарських комплексах міста Луганська, а також на підприємствах, які створено на базі господарських комплексів у результаті приватизації.

Експертна оцінка значимості чинників, що визначають виробничий потенціал господарського комплексу, дозволив сформувати групу найбільше значимих чинників: наявність і можливості основного і допоміжного устаткування, приладів і обчислювальної техніки, технологічної оснастки і транспорту; наявність і можливості управлінської команди, інженерного персоналу і робочих кадрів; наявність і рівень заділа науково-технічних розробок на підприємстві; стан кон'юнктури ринку і фінансові ресурси підприємства.

Менше значимими чинниками для використання виробничого потенціалу господарського комплексу експертами визнана форма власності підприємств, що складають комплекс; рівень організації управління; стан правового середовища; наявність і можливості енергетичних комунікацій і площ; достатність і технологічність сировини і заготівель. Думка експертів виявилося достатньо узгодженою. Про це свідчить, зокрема, значення коефіцієнта конкордації - 0,97. При отриманих статистичних характеристиках можна вважати результати експертизи достатньо узгодженими і задовільними.

Проведені дослідження і спеціально організований метод експертних оцінок дозволили виділити найбільше значимі чинники, що повинні враховуватися при діагностиці використання виробничого потенціалу господарського комплексу і розробці стратегії його розвитку.

Дослідження існуючих підходів до діагностики використання виробничого потенціалу господарського комплексу дозволили встановити, що серед них в основному переважають підходи, які дозволяють оцінити лише деякі сторони виробничого потенціалу. Такі підходи переважно засновані на зіставленні фактичного використання виробничого потенціалу і проектної потужності підприємства. При цьому такі оцінки в більшості випадків будуються на основі характеристик обсягів виробництва із використанням натуральних і вартісних вимірювачів, причому, у кращому випадку - із використанням питомих витрат ресурсів. Розробляти і проводити програми стратегічного управління виробничим потенціалом на базі такої інформації складно.

З метою забезпечення комплексності оцінки стану виробничого потенціалу господарського комплексу в дисертації розроблено елементну систему діагностики, яка заснована на взаємозалежній оцінці елементів, що створюють потенціал - засоби праці, предмети праці, використовувана праця, інформаційні і фінансові ресурси, а також інтелектуальні можливості підприємства в частині інновацій.

Відповідно до запропонованого підходу виробничий потенціал господарського комплексу розглядається як результат системного сполучення утворюючих його елементів. Сполучення елементів обумовлює виробничі можливості господарського комплексу і визначає його виробничий потенціал. Кожний із зазначених елементів запропоновано охарактеризувати за допомогою різноманітних показників - як загальних, так і приватних, як кількісних, так і якісних. Кожний з елементів можна оцінювати з різноманітним ступенем деталізації.

Саме такий підхід до діагностики виробничого потенціалу через особливості і характеристики його утворюючих елементів дозволяє досягти необхідного результату, одержати узагальнену, об'єктивну, інформаційно-містку оцінку стану виробничого потенціалу господарського комплексу і його використання.

Для елементної оцінки виробничого потенціалу господарського комплексу у роботі обрано матричний підхід. Згідно з ним в підлягаючому і присудку матриці розташовується список базових показників, що визначають кінцеві показники роботи комплексу або показники утягуваних ресурсів. Розрахунки провадяться з метою оцінки характеристики виробничого потенціалу й оцінки використання можливостей виробничого потенціалу господарського комплексу. При цьому характеристика виробничого потенціалу розглядається як співвідношення використаних ресурсів і отриманих результатів, а можливість виробничого потенціалу визначається питомою величиною кінцевого результату на одиницю утягуваного ресурсу.

Матриця оцінок являє собою множину показників, що утворяться на основі розрахунку взаємних сполучень ряду показників. Форму матриці оцінок подано в табл. 1.

Матрицю, що наведено в таблиці, побудовано за принципом ділення показників, що містяться в її підлягаючому (А 1, А 2, А 3, А 4), на показники, що стоять у присудку (А 1, А 2, А 3, А 4). Результати ділення позначені в таблиці символом П _{i. j}.

Побудова матриці надає можливість включити в неї різноманітні показники і виражати одні показники через інші.

Таблиця 1. Матриця оцінок

Особливістю матриці є те, що кожному показнику, що стоїть вище головної діагоналі (позначеною цифрою 1), відповідає зворотний йому показник, що стоїть нижче головної діагоналі. Утворені в такий спосіб показники дозволяють послідовно спостерігати зміни характеристик об'єкта, виходячи зі зміни бази порівняння. Стосовно до діагностики виробничого потенціалу господарського комплексу запропонований матричний підхід реалізується на основі побудови сукупності матриць оцінок по кожному з елементів виробничого потенціалу.

Розділ 3. Організація управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу. При управлінні виробничим потенціалом у рамках загальної системи управління господарського комплексу зв'язки між окремими елементами слабкі або цілком відсутні, що і обумовлює низьку ефективність результатів управління. Для подолання цього недоліку пропонується формування механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу.

Механізм управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу розглядається в роботі як сукупність економічних, мотиваційних, організаційних, правових способів цілеспрямованої взаємодії, що забезпечують узгодження інтересів взаємодіючих сторін, об'єктів і суб'єктів управління. Оскільки елементи об'єктів управління можуть мати економічну, соціальну, організаційну, і правову природу, механізм управління повинний формуватися як система економічних, мотиваційних, організаційних і правових механізмів.

Структура запропонованого механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу включає такі елементи: об'єкт управління (ОУ); цілі функціонування (ЦФ); критерії діяльності (кількісний аналог цілей) (КД); елементи управління (елементи об'єкта управління і їхнього зв'язку, на які здійснюється вплив в інтересах досягнення поставлених цілей) (ЕОбУ); інструментарій впливу на елементи управління (ІВ); матеріальні, фінансові ресурси і організаційний потенціал, при використанні яких реалізується обраний метод управління і забезпечується досягнення поставленої цілі (ОР). Взаємозв'язок елементів, що утворюють механізм управління використанням та розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу, наведено на рис. 1 - Структура механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу.

Формування механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу пропонується здійснювати в такій послідовності. Спочатку визначаються такі пари елементів механізму: ОУ і ЦФ (визначення об'єкта управління і цілей функціонування механізму), ЦФ і КД (кількісний опис цілей), КД і ЕОбУ (елементи об'єкта управління, на котрі необхідно впливати, щоб виконати завдання). Якщо необхідна сукупність елементів об'єкта управління не може бути сформована, то уточнюється об'єкт управління і (або) ціль функціонування, тобто формуються нові пари ЦФ і КД і КД і ЕОбУ. У відповідності з природою елементів об'єкта управління вибирається інструментарій впливу, тобто формується пару (КД, ЭОбУ).

Після формування пар елементів механізму визначається сукупність необхідних, що забезпечують керуючий вплив ресурсів, за допомогою яких організується керуючий вплив на стан відповідних елементів об'єкта управління, у тому числі здійснюється вибір пріоритетних мотивів діяльності для досягнення цілей функціонування системи. На даному етапі послідовно формуються пари елементів (ІВ, ОР) і (Эобу, ОР).

Заключним етапом формування механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу є створення аналітичного блока, що передбачає альтернативний вибір стратегічних дій, формування аналітичного інструментарію (АІ) і оцінка діяльності (Оц). Якщо відхилення несуттєві, то необхідний перегляд інструментарію впливу (ІВ); при істотних відхиленнях виникає потреба в реорганізації об'єкта управління (ОУ) і перегляд цілей функціонування (ЦФ). Формування кожній із розглянутих пар елементів механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу здійснюється відповідно до розробленого в дисертації алгоритму.

Цільові настанови для механізму управління використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу ґрунтуються на комплексній оцінці стану виробничого потенціалу, яка не може здійснюватися на базі абсолютних оцінок, тому що вони не дають повної картини стану об'єкта управління, його конкурентних переваг або недоліків, не дозволяють робити комплексний міжфірмений і міжвиробничий аналіз. Абсолютні показники стану і використання виробничого потенціалу господарського комплексу малоінформативні. У зв'язку з цим у роботі запропоновано трьохрівневу оцінку виробничого потенціалу, при котрій відносні показники є результатом порівняння виробничого потенціалу аналізованого господарського комплексу з кращими світовими досягненнями (ідеальна оцінка), із кращими національними показниками (еталонна оцінка) і з потенційними можливостями самого господарського комплексу (розрахункова оцінка). За базу порівняння приймається фактичний або реальний рівень виробничого потенціалу господарського комплексу. Результатом трьохрівневої оцінки є підсумкова оцінка розвитку і стану окремих елементів або усього виробничого потенціалу господарського комплексу. Оскільки підсумкова оцінка є результатом агрегування основних характеристик, досягнень і недоліків у використанні виробничого потенціалу господарського комплексу, то вона одержала у роботі назву агрегованої оцінки. Агрегована оцінка може провадитися як по окремих елементах, що є складовими виробничий потенціал, так і по виробничому потенціалу в цілому.

Для одержання агрегованої оцінки виробничого потенціалу господарського комплексу в роботі пропонується підхід, який заснований на одержанні відносної оцінки часткових показників стосовно єдиної бази порівняння, із наступним розрахунком середнього значення індексованих оцінок по кожному елементу виробничого потенціалу і виробничого потенціалу комплексу в цілому. Як базовий може бути прийнятий один з аналізованих рівнів оцінки. Для використання єдиної інформаційної бази в розробленій методиці як базу порівняння використано еталонний рівень оцінок. В окремих випадках у якості бази можна використовувати показники, що характеризують виробничий потенціал конкурентів.

Оцінки стану використання і розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу в роботі провадилися по трьох напрямках: загальна оцінка, що враховує значення всіх показників і зміну їх у динаміці; оцінка зміни агрегованих показників у часу, тобто динамічна оцінка; оцінка стану виробничого потенціалу в заданий момент часу. Графічно запропонований підхід до одержання агрегованої динамічної оцінки стану виробничого потенціалу господарського комплексу проілюстрований на рис. 2 - Графік змін розрахункового значення показнику у момент часу t по відношенню до еталону.

Визначення агрегованої оцінки стану виробничого потенціалу дозволяє оцінити місце господарського комплексу на світовому і національному ринку. Крім того, з'являється можливість оцінити, наскільки повно використовуються його реальні можливості. Така подвійна оцінка - по елементах і рівнях виробничого потенціалу - дозволяє комплексно системно охарактеризувати господарський комплекс і його виробничий потенціал, що має дуже велике значення для формування стратегії розвитку потенціалу.

Для розробки стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу пропонується ситуаційне проектування, яке передбачає формування сукупності прогнозованих ситуацій, що можуть складатися у діяльності господарського комплексу, поєднання їх у єдину схему та їх аналіз. Кожна ситуація характеризується співвідношенням розрахункової, фактичної та еталонної агрегованої оцінки показників по всіх рівнях порівняння - світовому, національному і господарському.

Виходячи з аналізу розробленої схеми ситуаційного проектування і можливих напрямків розвитку господарського комплексу, можна виділити дві глобальні стратегії розвитку виробничого потенціалу. Перший напрямок передбачає впровадження інноваційних досягнень, модернізацію виробничої бази комплексу, продукції, що випускається, та технології, що використовується. Цей напрямок виправданий при мінімальному відставанні виробничого потенціалу господарського комплексу від світових та національних лідерів або при повному використанні виробничого потенціалу. У цьому випадку завдання розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу зводиться до найбільш повного використання інноваційних досягнень. Другий варіант напрямку формування стратегій розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу пов'язаний із більш інтенсивним використанням наявних можливостей потенціалу за рахунок модернізації організаційно-управлінського середовища, яка буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності комплексу. Такий варіант стратегії доцільно застосувати у ситуаціях, коли спостерігається суттєва різниця між можливостями і фактичним використанням виробничого потенціалу господарського комплексу.

В роботі систематизовані можливі сполучення різноманітних ситуацій, що можуть складатися у діяльності господарського комплексу, напрямків стратегії розвитку виробничого потенціалу та рівнів прийняття управлінських рішень. За допомогою цієї систематизації визначені пріоритетні напрямки розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу і рівень прийняття рішення по ним.

Як інструмент розробки стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу, в роботі запропоновано матрицю вибору стратегій. Матриця побудована з урахуванням висновків, що зроблені при ситуаційному проектуванні, результатів діагностики виробничого потенціалу й агрегованої оцінки виробничого потенціалу господарського комплексу. Основою побудови матриці вибору стратегій є дві ознаки - рівень використання виробничого потенціалу господарського комплексу (горизонталь) і рівень прийняття управлінських рішень і відповідальності за них (вертикаль). Кожна із цих ознак може приймати множину значень. Для цілей формування стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу в роботі виділені три стану кожної ознаки: низький, середній і високий.

Використання матриці вибору стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу дозволило сформувати дев'ять видів стратегій розвитку виробничого потенціалу. Це такі стратегії: використання внутрішніх можливостей господарського комплексу; модернізація існуючого виробничого потенціалу господарського комплексу на основі використання наявних можливостей; впровадження інноваційних досягнень у виробничо-технологічну базу господарського комплексу; використання галузевих можливостей; сприяння модернізації виробничого потенціалу господарського комплексу галузевими ресурсами; розробка і реалізація галузевих програм підтримки впровадження інноваційних досягнень у господарському комплексі; використання національних можливостей господарським комплексом; розробка і реалізація державних програм підтримки розвитку господарського комплексу; розробка і реалізація програм освоєння світових інноваційних досягнень на базі господарського комплексу.

З огляду на стан та використання виробничого потенціалу, який оцінено за допомогою розробленої в роботі трьохрівневої оцінки, напрямків стратегічного розвитку, що визначаються ситуаційним проектуванням, внутрішньогосподарським менеджментом та державною промислово-економічною політикою, систематизованих можливих сполучень різноманітних ситуацій, що можуть складатися у діяльності господарського комплексу, а також на підставі запропонованої матриці вибору стратегій розвитку виробничого потенціалу, в дисертації визначено вісім стратегічних контурів поведінки господарського комплексу по використанню і розвитку його виробничого потенціалу (рис. 3). Цифрами на рис. 2 позначені порядкові номери стратегій відповідно до матриці вибору стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу.

Контури ситуацій розділені віссю стратегій. Правіше осі розташована активна стратегія розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу, яка спрямована на використання світових інноваційних досягнень. Лівіше знаходиться пасивна стратегія, яка передбачає більш повне використання наявних внутрішніх можливостей виробничого потенціалу господарського комплексу.

Стратегічний контур розвитку і використання виробничого потенціалу визначає зв'язок і взаємодію різноманітних стратегій, що кореспондуються з відповідними квадратами матриці вибору стратегій розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу.

Рис. 3. Стратегічні контури по розвитку і використанню виробничого потенціалу господарського комплексу

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснені теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального завдання сучасної науки та практики з управління виробничим потенціалом при модернізації господарського комплексу. Основні висновки та результати, які виникли із наукового дослідження, зводяться до такого:

1. Показано, що еволюція господарських комплексів і розробка теоретичних основ їх існування нерозривно зв'язані із розвитком промисловості. У роботі досліджено види господарських комплексів, таких як трести, комбінати, міжгалузеві науково-технічні комплекси, виробничі та науково-виробничі об'єднання, холдингові компанії, промислово-фінансові групи, показано умови їх виникнення та особливості розвитку.

2. За допомогою семантичного аналізу уточнене поняття господарського комплексу. Господарський комплекс розглядається як вид об'єднання підприємств однієї або різної галузевої приналежності на постійній або тимчасовій основі, що мають різний юридичний статус, із метою здійснення або координування спільної діяльності по виконанню стадій процесу виробництва готової продукції або її реалізації, по проведенню певного виду робіт або наданню послуг.

3. У роботі показано, що основною формою перетворень у діяльності господарського комплексу є його модернізація. При цьому модернізація розглядається не з традиційної точки зору - як зміни в конструкції окремих одиниць устаткування або продукції, що випускається, і приведення їх у стан, що відповідає сучасному технічному й економічному рівню розвитку виробництва, а як зміна або відновлення аналізованого об'єкта - господарського комплексу. У роботі розкрито зміст і наведено всебічне обґрунтування основних напрямків модернізації господарського комплексу.

4. Розроблено підхід до класифікації чинників, що визначають використання і розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу з позицій управління цими процесами. Класифікацію чинників виконано з використанням чотирьох ознак: ступінь впливу на чинники, об'єкт впливу чинника, середовище виникнення чинника та природа чинника. Кожна виділена група чинників всебічно досліджувана. На основі виконаній класифікації визначені чинники, що впливають на такі елементи виробничого потенціалу як основні виробничі фонди, предмети праці, праця, форма власності, правове, інноваційне, фінансове, управлінське й організаційне забезпечення потенціалу.

5. Розглянуті чинники, що визначають використання і розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу, одержали класифікаційний код, що у формалізованому виді визначає необхідні характеристики досліджуваного об'єкта. Структура коду чинника побудована відповідно до ознак класифікації груп чинників. На підставі схеми кодування кожному з 280 виділених чинників привласнений свій цифровий код. Розроблена кодифікація чинників дозволяє використовувати їх для створення бази даних автоматизованої системи підтримки прийняття рішень по управлінню використанням і розвитком виробничого потенціалу господарського комплексу.

6. Дослідження впливу чинників на стан і розвиток виробничого потенціалу господарського комплексу проведено з використанням експертних методів, оскільки вплив дуже багатьох чинників оцінити за допомогою методів кількісної оцінки практично неможливо. Експертна оцінка значимості чинників, що визначають виробничий потенціал господарського комплексу, дозволила сформувати групу найбільше значимих чинників: наявність і можливості основного і допоміжного устаткування, приладів і обчислювальної техніки, технологічної оснастки і транспорту; наявність і можливості управлінської команди, інженерного персоналу і робочих кадрів; наявність і рівень заділа науково-технічних розробок на підприємстві; стан кон'юнктури ринку і фінансові ресурси підприємства.

7. З метою забезпечення комплексності оцінки стану виробничого потенціалу господарського комплексу в дисертації розроблена елементна система діагностики, яка заснована на взаємозалежній оцінці елементів, що створюють потенціал. Відповідно до запропонованого підходу виробничий потенціал господарського комплексу розглядається як результат системного сполучення утворюючих його елементів. Сполучення елементів обумовлює виробничі можливості господарського комплексу і визначає його виробничий потенціал. Кожний із зазначених елементів запропоновано оцінювати з різноманітним ступенем деталізації та охарактеризувати за допомогою різноманітних показників.

8. Розроблено інструментарій елементної оцінки виробничого потенціалу господарського комплексу, який базується на використанні матричного підходу. Матриця оцінок являє собою множину показників, що утворяться на основі розрахунку взаємних сполучень ряду показників. В матриці розташовується список базових показників, що представляють собою кінцеві показники роботи комплексу або показники утягуваних ресурсів. Розрахунки провадяться з метою оцінки характеристики виробничого потенціалу й оцінки використання можливостей виробничого потенціалу господарського комплексу. При цьому характеристика виробничого потенціалу розглядається як співвідношення використаних ресурсів і отриманих результатів, а можливість виробничого потенціалу визначається питомою величиною кінцевого результату на одиницю утягуваного ресурсу.

9. Запропоновано трьохрівневу оцінку виробничого потенціалу, при котрої відносні показники є результатом порівняння виробничого потенціалу аналізованого господарського комплексу з кращими світовими досягненнями, із кращими національними показниками і з потенційними можливостями самого господарського комплексу. За базу порівняння приймається фактичний рівень виробничого потенціалу господарського комплексу. Результатом трьохрівневої оцінки є агрегована (підсумкова) оцінка розвитку і стану окремих елементів або усього виробничого потенціалу господарського комплексу.

10. Запропоновано механізм управління розвитком й використанням виробничого потенціалу господарського комплексу, що об'єднує елементи правового, економічного, організаційного та мотиваційного забезпечення. Працездатність механізму забезпечується за рахунок створення внутрішньої цільової адаптаційної структури управління, наділеною відповідними повноваженнями і ресурсами.

11. Стратегію розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу пропонується формувати на підставі ситуаційного проектування, яке передбачає формування та аналіз сукупності прогнозованих ситуацій, що можуть складатися у діяльності господарського комплексу. Кожна ситуація характеризується співвідношенням розрахункової, фактичної та еталонної агрегованої оцінки показників по всіх рівнях порівняння - світовому, національному і господарському. На основі цих оцінок будується схема ситуаційного проектування. В роботі систематизовані можливі сполучення різноманітних ситуацій, що можуть складатися у діяльності господарського комплексу, напрямків стратегії розвитку виробничого потенціалу та рівнів прийняття управлінських рішень. Виходячи з аналізу схеми ситуаційного проектування і можливих напрямків розвитку господарського комплексу виділені дві глобальні стратегії розвитку виробничим потенціалом: впровадження інноваційних досягнень, модернізацію виробничої бази комплексу, продукції, що випускається, та технології, що використовується та більш інтенсивне використання наявних можливостей потенціалу за рахунок модернізації організаційно-управлінського середовища.

12. Як інструмент розробки стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу в роботі запропонована матриця вибору стратегій. Матриця побудована з урахуванням висновків, що зроблені при ситуаційному проектуванні, результатів діагностики виробничого потенціалу й агрегованої оцінки виробничого потенціалу господарського комплексу. Основою побудови матриці вибору стратегій є дві ознаки - рівень використання виробничого потенціалу господарського комплексу і рівень прийняття управлінських рішень і відповідальності за них. За допомогою матриці в роботі визначені можливі стратегії розвитку виробничого потенціалу господарського комплексу.