Економічна ефективність виробництва свинини та шляхи її підвищення в умовах переходу до ринку (на матеріалах господарств Чернігівської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна ефективність виробництва свинини та шляхи її підвищення в умовах переходу до ринку (на матеріалах господарств Чернігівської області)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Трансформування економіки України у ринкову систему направлене на забезпечення нової якості економічного зростання, підвищення рівня продовольчого забезпечення населення, який значною мірою залежить від розвитку свинарства. Актуальність проблеми підвищення ефективності виробництва свинини обумовлюється кількома чинниками: об'єктивними потребами людей в споживанні м'ясних продуктів, забезпеченням харчової і легкої промисловості сировиною, важливістю розвитку свинарства для сільськогосподарських підприємств як стабільного джерела надходження коштів та розширеного відтворення галузі, створенням експортного потенціалу у м'ясному підкомплексі АПК.

Сучасний стан виробництва свинини характеризується спадом: за 1990-1997 рр. поголів'я свиней в Україні скоротилося на 52%, а виробництво свинини зменшилося на 56%, значно знизилися показники економічної ефективності галузі і свинарство стало збитковим. Тому стає актуальним обґрунтування напрямів збільшення виробництва свинини та пошуку шляхів підвищення його економічної ефективності в контексті формування ринку м'яса. Така ситуація зумовлює необхідність зосередження уваги на розвитку наукових досліджень, вирішенні низки питань функціонування м'ясопродуктового виробництва в ринковому середовищі.

Виходячи з викладеного, виникла потреба комплексного дослідження проблем економічної ефективності виробництва свинини, що й обумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з тематикою наукових досліджень кафедри економіки АПК Національного аграрного університету.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка наукових основ визначення напрямів розвитку та обґрунтування шляхів підвищення економічної ефективності виробництва свинини в умовах ринкових відносин.

Згідно з поставленою метою визначені такі завдання:

опрацювати теоретико-методологічні основи формування економічної ефективності свинарства у м'ясопродуктовому виробництві АПК;

обґрунтувати систему показників економічної ефективності виробництва свинини з урахуванням змін економічних відносин;

дослідити стан виробництва свинини та його вплив на забезпечення населення м'ясними продуктами;

виявити фактори та проаналізувати їх вплив на формування рівня економічної ефективності свинарства;

обґрунтувати параметри розвитку свинарства на перспективу з урахуванням регіональних особливостей функціонування галузі;

розробити комплекс заходів, спрямованих на стабілізацію виробництва свинини та підвищення його економічної ефективності;

здійснити технологічне та організаційно-економічне обґрунтування виробництва свинини в нових господарських утвореннях ринкового типу;

розробити основні принципи розвитку і функціонування свинарства у системі м'ясопродуктового виробництва та створення ефективного ринку свинини.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання економічної ефективності виробництва свинини, сукупність організаційно-економічних відносин, що виникають в процесі її виробництва, реалізації та переробки.

Об'єктом дослідження є підприємства по виробництву і переробці свинини. Загальні питання виробництва, реалізації і переробки свинини вивчалися на матеріалах Чернігівської області, детальніші дослідження проводилися на базі 39 господарств громадського сектора, в яких свинарство є високотоварною галуззю.

Наукова новизна одержаних результатів. В процесі дослідження одержані такі результати, що мають характер наукової новизни:

принципи та система показників, адаптованих до дослідження економічної ефективності виробництва, реалізації та переробки свинини в ринковому середовищі;

методичні прийоми аналізу стану виробництва свинини та його впливу на рівень забезпечення населення м'ясними ресурсами;

ступінь впливу факторів, що формують рівень економічної ефективності свинарства, на кінцеві результати господарювання в галузі;

прогнозовані параметри розвитку свинарства на основі оптимізації виробництва в модельних господарствах;

пропозиції по вдосконаленню технології виробництва свинини в господарствах з різним рівнем концентрації поголів'я свиней;

напрями реформування власності та організаційно-економічних відносин при виробництві свинини;

основні принципи формування регіонального ринку свинини та вдосконалення відносин по її переробці.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що втілення в практику розроблених положень щодо розвитку свинарства в ринкових умовах та пропозицій по зміцненню кормової бази, вдосконаленню технології виробництва та організаційно-економічних відносин з переробними підприємствами сприятиме призупиненню спаду виробництва свинини і поступовому нарощуванню її обсягів та підвищенню економічної ефективності галузі.

Результати дослідження прийняті до впровадження в господарствах Чернігівської області та частково впроваджені у виробництво в КСП «Праця» Менського району Чернігівської області, про що свідчить довідка про впровадження, видана цим господарством.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням, виконаним автором самостійно, присвячена обгрунтуванню шляхів підвищення економічної ефективності виробництва свинини в умовах перехідної економіки. Дисертантом опубліковано самостійно три статті за темою дослідження, в яких розкрито основні результати досліджень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації висвітлені в наукових статтях, список яких наведено в авторефераті, покладені в основу доповідей на наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів НАУ (1995-1996 рр.). Дисертація пройшла апробацію на засіданні кафедри економіки АПК Національного аграрного університету.

Обґрунтовані в роботі методичні підходи і система показників можуть бути використані для удосконалення економічного аналізу ефективності виробництва свинини.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 3 наукових статтях авторським обсягом 1,1 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація написана українською мовою, викладена на 179 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, включає 27 таблиць та 1 рисунок, додатки.

Структура дисертаційної роботи:

Вступ

Розділ 1. Наукові основи ринкових відносин та економічної ефективності виробництва свинини

1.1. Суть ринкових відносин і економічної ефективності виробництва свинини

1.2. Методика дослідження економічної ефективності виробництва свинини

Розділ 2. Економічна ефективність виробництва свинини

2.1. Біокліматичні та економічні умови розвитку свинарства в досліджуваних господарствах

2.2. Стан виробництва свинини

2.3. Економічна ефективність виробництва свинини та фактори її формування

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва свинини в умовах переходу до ринку

3.1. Перспективи розвитку свинарства

3.2. Реформування власності та розвиток нових організаційних форм у свинарстві

3.3. Зміцнення кормової бази та покращення використання кормів

3.4. Технологічне забезпечення виробництва

3.5. Вдосконалення економічних відносин при реалізації та переробці свинини

Висновки

Cписок використаних джерел

Додатки

Основний зміст

економічний свинина м'ясний

У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюється мета, завдання та об'єкт і період дослідження, вказуються використані матеріали, виділяються елементи наукової новизни та практична цінність проведеного дослідження, розкриваються основні положення, що виносяться на захист.

В першому розділі «Наукові основи ринкових відносин і економічної ефективності виробництва свинини» розкриті характерні ознаки ринкової економіки та необхідність переходу до неї, сутність і теоретичні основи економічної ефективності виробництва і переробки свинини та шляхи її підвищення в умовах ринкових відносин.

Аналізуючи в історичному аспекті думки різних авторів щодо ринку, його суть можна визначити так. По-перше, це фаза обміну в процесі відтворення. По-друге, ринок - це економічний простір, на якому відбувається обмін товарів. По-третє, ринок - це система виробничих відносин, що складаються між виробниками і споживачами в процесі купівлі-продажу товарів і послуг.

Ринкова економіка означає таку систему взаємозв'язку виробництва, розподілу, обміну і споживання, при якій ринок виступає основною формою економічних взаємозв'язків товаровиробників.

Необхідною передумовою ринкової економіки в аграрній сфері України є формування економічної системи, яка базується на різноманітних формах власності і господарювання, вдосконалення загальних відносин, роздержавлення і приватизація засобів виробництва в АПК. Перехід до ринкової економіки пов'язаний із створенням умов для підвищення економічної ефективності у всіх галузях народного господарства.

В науці немає чіткого поділу двох споріднених понять - «ефективність» і «економічна ефективність», хоча очевидно, що перше має більш загальний характер, ніж друге. Більшість вчених сходяться на тому, що економічна ефективність виробництва відображається через відношення отриманого результату до здійснених витрат. Проте існують розбіжності у трактуванні понять «результат» та «витрати», співвідношення яких і складає суть економічної ефективності.

Економічну ефективність свинарства з народногосподарської точки зору можна сформулювати як виробництво максимальної кількості високоякісної свинини на душу населення з мінімальними витратами на одиницю продукції. Адже мета і завдання кожної галузі національної економіки - найповніше задоволення потреб членів суспільства при використанні мінімально можливої кількості виробничих ресурсів. Формування рівня економічної ефективності виробництва свинини тісно пов'язане з функціонуванням всіх галузей м'ясопродуктового підкомплексу АПК. Повною мірою судити про рівень економічної ефективності виробництва можна лише після реалізації продукції. Тому ринок є завершальною стадією відтворювального процесу у будь-якому виробництві, в тому числі і в свинарстві.

В дисертації розглянуто методологічні основи і узагальнено методичні підходи до розрахунку показників економічної ефективності виробництва свинини з урахуванням її реалізації і переробки, сформульовані основні принципи економічної оцінки м'ясопродуктового виробництва.

У другому розділі «Економічна ефективність виробництва свинини» на основі використання теоретичних положень першого розділу проаналізовано результат і витрати у свинарстві, визначено основні тенденції їх зміни, виявлено закономірності формування економічної ефективності виробництва та фактори, що впливають на її рівень, а також досліджено кількісну значимість цього впливу в умовах переходу до ринкових відносин.

На ринку м'яса у Чернігівській області, як і в Україні, за обсягами свинина займає друге місце після яловичини. Проте в останні роки відбулося значне зменшення валового виробництва свинини, яке залежить від кількості свинопоголів'я та його продуктивності. Починаючи з 1990 р. поголів'я свиней в області скоротилося на 57,7%, а середньодобовий приріст живої маси 1 голови - на 50 відсотків.

Скорочення обсягів виробництва свинини в області супроводжувалося зниженням його ефективності. Зменшилася продуктивність свиней, зросли витрати кормів з розрахунку на 1 ц приросту живої маси. Поряд з погіршенням цих показників інфляційні процеси обумовили подорожчання кормів та робочої сили, інших ресурсів, що в кінцевому рахунку спричинило багатократне зростання собівартості 1 ц приросту. Таке становище навіть при зростанні цін на свинину не сприяло рентабельному веденню галузі - у 1993 р. свинарство стало збитковим, а у 1995 р. рівень збитковості досяг 41,0%. Адже за період з 1991 по 1995 рік собівартість 1 ц живої маси свиней зросла у 45,8 тис. разів, а реалізаційна ціна - лише у 23,7 тис. разів. Така ситуація збереглася і у 1997 р. Збитковість свинарства досягла 64,7% (табл. 1).

Проведене дослідження показало, що головним напрямком збільшення виробництва свинини та підвищення показників його ефективності є зростання продуктивності свиней. Групування господарств за цим показником свідчить, що у групі, де середньодобовий приріст живої маси 1 голови найвищий, найкращі й показники економічної ефективності галузі.

Кореляційний аналіз впливу продуктивності свиней на економічну ефективність виробництва свинини показав, що підвищення середньодобового приросту живої маси на 1 г обумовлює зниження затрат праці з розрахунку на 1 ц приросту майже на 0,66 люд.-год. (у=190-0,658х, = 0,6433) та зниження собівартості 1 ц приросту на 4,64 грн. (у=427 - 4,635х, = 0,5405).

Отже, підвищення продуктивності свиней є головним важелем росту економічної ефективності виробництва свинини, на який повинна бути спрямована дія всіх факторів та ресурсів, що задіяні в галузі.

Серед найбільш вагомих факторів, які забезпечують збільшення виробництва свинини та підвищення його економічної ефективності, є рівень годівлі. Адже забезпечення тварин високоякісними кормами в достатній мірі сприяє насамперед підвищенню їх продуктивності. Розрахунки свідчать, що при збільшенні витрат корму на 1 голову свиней на 1 ц к.од. собівартість 1 ц приросту знижується на 29,88 грн.

Одним з факторів підвищення економічної ефективності виробництва свинини є рівень спеціалізації господарств. З поглибленням спеціалізації економічна ефективність зростає внаслідок концентрації ресурсів на виробництві свинини та раціонального, більш напруженого їх використання. Дослідженням встановлено, що при підвищенні питомої ваги свинини у структурі грошових надходжень на 1%, собівартість 1 ц приросту живої маси свиней знижується на 9,57 грн.

Рівень економічної ефективності виробництва свинини значною мірою формується у сфері реалізації, адже саме ринок через пропозицію, попит і ціну визначає, наскільки доцільним з економічної точки зору є виробництво певного виду продукції.

Аналіз свідчить, що поряд із загальним зменшенням продажу свинини відбулися суттєві зміни у каналах її реалізації. Якщо у 1991 р. господарства в основному реалізували свиней державним переробним підприємствам, то у 1997 р. цим каналом продано 49,8% свинини. Інша частина реалізовувалася в основному за бартером і на ринку. Таке явище викликане, головним чином, затримкою переробними підприємствами м'ясної промисловості розрахунків за придбану сировину, а також необхідністю сільськогосподарських виробників отримувати матеріальні ресурси та готівку.

Підвищення рентабельності виробництва свинини має велике значення для переведення галузі на самофінансування і самоокупність, оскільки лише на цих принципах вона може функціонувати в умовах ринкових відносин, забезпечувати постійне зростання обсягів виробництва м'ясних ресурсів і підвищення матеріального добробуту працівників галузі.

Серед резервів підвищення рентабельності виробництва свинини поряд із заощадженням матеріальних, трудових та інших виробничих витрат важливе місце належить факторам, які підвищують рівень реалізаційних цін, а саме: якість свинини, строки її реалізації, вгодованість тварин тощо.

У третьому розділі «Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва свинини в умовах переходу до ринку» пропонуються: прогноз розвитку галузі на перспективу у тісному взаємозв'язку з забезпеченням поголів'я кормами та покращенням їх використання; поліпшення технологічного забезпечення виробництва; пропозиції щодо реформування власності та розвитку нових організаційних форм у свинарстві; вдосконалення економічних відносин при реалізації та переробці свинини; обгрунтування напрямів розвитку ринку свинини у м'ясопродуктовому підкомплексі АПК.

Добитися збільшення виробництва свинини і її здешевлення та самоокупності, як свідчать результати дослідження, можна лише за умов створення сприятливих умов для виробництва цієї продукції, реорганізації відносин власності у напрямку забезпечення високої мотивації праці у кожного працівника галузі.

Перетворення працівника ферми на її господаря, що дозволяє якнайповніше розкрити його творчі можливості і досягти на цій основі високої продуктивності праці, найбільш повно реалізується при організації на фермах самостійних або внутріфермерських кооперативів і фермерських господарств. Це в основному стосується невеликих збиткових ферм (у переважній більшості ферми до 500 голів), які є у 60-70% господарств області. Проте зміна власника не робить виробництво зразу ж високоефективним, вона лише створює умови для підприємливого господарювання. Тому необхідно не тільки створити ефективного власника, але й технологічно переозброїти виробництво. Для цього потрібні інвестиції. Їх залучення можливе насамперед на основі кооперування та інтеграції з переробними, торговельними та банківськими організаціями, а також створення умов для іноземних інвестицій.

Нині перед галуззю стоїть завдання зупинити спад виробництва, визначити та реалізувати заходи, які сприятимуть збільшенню поголів'я та підвищенню продуктивності свиней. Особливе місце в цьому питанні займає рівень годівлі та якість кормів. Специфікою галузі є значна потреба в концентрованих кормах, що вимагає узгодження між свинарством, іншими галузями тваринництва та зерновою галуззю.

В умовах різкого скорочення поголів'я свиней та відсутності можливості закупівлі поросят в інших господарствах єдиним шляхом комплектування відгодівельного контингенту є відтворення поголів'я безпосередньо у господарствах, тобто організація виробництва свинини з замкнутим циклом. Це забезпечує поліпшення якості молодняка, краще планування поставки і зняття тварин з відгодівлі, ритмічність виробництва свинини і зосередження його в єдиному безперервному процесі.

Одним з завдань господарств, які виробляють свинину, є продаж поросят населенню, що сприятиме збільшенню виробництва свинини та зростанню забезпеченості м'ясом та м'ясопродуктами. Дані свідчать, що в господарствах області в 1997 р. продано населенню 61,5% одержаного приплоду.

Збільшення поголів'я свиней можливе лише за рахунок покращення використання свиноматок, тобто збільшення виходу приплоду за один опорос та підвищення оборотності однієї свиноматки. Отже, цілеспрямована робота по підвищенню рівня використання основного стада сприятиме збільшенню поголів'я свиней і у взаємозв'язку з позитивним впливом рівня годівлі, умов утримання та низки інших факторів забезпечуватиме зростання обсягів виробництва свинини та підвищення її економічної ефективності.

Поряд з організаційно-технологічними важливими факторами підвищення ефективності свинарства є організаційно-економічні важелі. Насамперед це оптимізація виробничої структури господарств по виробництву свинини, визначення рівня ресурсозабезпеченості свинарства та ефективності галузі. З цією метою найбільш раціональним є застосування економіко-статистичних моделей з реалізацією їх на ЕОМ.

Економіко-статистична модель галузі свинарства досліджуваного регіону складається з рівнянь та нерівностей, параметри яких визначені методами математичної статистики, зокрема з використанням кореляційно-регресійного аналізу.

На основі обробки статистичних даних досліджуваних господарств було визначено систему регресійних рівнянь залежності показників ефективності виробництва свинини від сукупності виробничих факторів.

В результаті розв'язку задачі одержано параметри модельних господарств по виробництву свинини для Чернігівської області. При цьому встановлено розміри господарств, поголів'я свиней, їх розрахункова продуктивність та ефективність виробництва (табл. 2). Враховуючи, що поголівя свиней та обсяг виробництва свинини в господарствах населення стабілізувалися, при наявності поголів'я в колективних та державних сільськогосподарських підприємствах за рахунок підвищення середньодобового приросту живої маси до 194 г. виробництво свинини в області зросте на 28,4% і становитиме 46,9 тис. т. Це дозволить збільшити споживання м'яса на 8,8 кг з розрахунку на душу населення. При досягненні середньодобового приросту живої маси 223 г. обсяг виробництва свинини зросте на 36,0% і становитиме 49,6 тис. т.

Існуючий рівень розвитку зернового господарства в сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області не може в повній мірі задовольнити потреби тваринництва в концентрованих кормах, насамперед через низьку урожайність. В господарствах досліджуваної сукупності у 1997 р. урожайність зернових становила 23,1 цга. Якщо ж урожайність зернових підвищити до рівня 1993 р. - 28,4 ц/га, і цей приріст врожаю спрямувати на розвиток свинарства, то тільки в господарствах досліджуваної сукупності можна додатково одержати 6690 ц приросту живої маси.

Поліпшення кормозабезпеченості свинарства повинно здійснюватися не лише за рахунок підвищення урожайності зернових культур, але й вдосконалення структури їх посівів. Розрахунки показують, що в структурі посівних площ зернових культур озима пшениця повинна становити 15-20%, ячмінь - 30-35%, зернобобові - 12-14%, кукурудза - 25-30%.

Підвищення продуктивності свиней та ефективності виробництва свинини має здійснюватися на основі зростання рівня годівлі та покращення використання кормів. З цією метою необхідно оптимізувати кормові раціони та використовувати концентрати у вигляді комбікормів. Адже у складі згодованих свиням концентратів лише 35% займають комбікорми. Тому розвиток виробництва комбікормів є вкрай важливим для розвитку свинарства в області, оскільки це є важливою умовою раціонального використання фуражних ресурсів.

Ринок свинини складається з двох ринкових сегментів: перший - реалізація свинини у свіжому вигляді, яка здійснюється в основному на ринках і в роздрібній торгівлі; другий - продаж свинини як сировини для переробних підприємств м'ясної промисловості. Ці сегменти ринку суттєво відрізняються між собою. Якщо перший можна віднести до конкурентних ринків, то другий є складовою ринкової системи з монопольною і монопсонічною владою.

Зменшення обсягів виробництва свинини та інших видів м'яса призвело до суттєвого зменшення сировини на переробних підприємствах м'ясної промисловості та неповного використання їх виробничих потужностей. За таких умов внаслідок підвищення середніх постійних витрат відбувалося зростання собівартості виробленої продукції, а відповідно й ціни, що стримувало попит на м'ясні продукти і збільшувало період обертання оборотних коштів. Внаслідок цього погіршувався фінансовий стан підприємств м'ясної промисловості, які, в свою чергу, не могли вчасно розраховуватися з сільськогосподарськими виробниками за придбану сировину. Проте навіть за таких умов підприємства м'ясної промисловості залишилися рентабельними.

Переробні підприємства м'ясної промисловості мають владу над ринком, на якому є обмежена кількість покупців свинини (закупівля відносно великих обсягів). Вони користуються монопсонічною владою, яка означає спроможність покупця впливати на ціну товару і купувати його за ціною, нижчою від тієї, яка переважала б на ринку з конкуренцією. Як свідчить аналіз, закупівельні ціни на свинину значно нижчі від її собівартості. До того ж, переробні підприємства, користуючись монопольною владою на ринку м'ясних продуктів і використовуючи затратну методику встановлення цін на свою продукцію, при високих витратах на виробництво одиниці продукції мають прибуток. Отже, переробні підприємства мясної промисловості перебувають у значно кращому економічному становищі, ніж сільськогосподарські виробники.

Вирівнюванню умов і результатів господарювання у різних сферах мясопродуктового підкомплексу сприятиме певною мірою Постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1997 р. «Про подолання кризового стану у тваринництві та птахівництві та стабілізацію розвитку галузі».

Економічна ситуація в Україні і, насамперед, криза платежів та низькі закупівельні ціни на продукцію тваринництва спонукають сільськогосподарські підприємства до пошуку альтернативи у переробці власної продукції - створення невеликих мясопереробних підприємств безпосередньо в господарствах.

Проте нині не слід шукати вихід лише у будівництві мінізаводів у сільськогосподарських підприємствах, адже світова і вітчизняна практика показує переваги концентрації переробки мясної сировини. Справа полягає лише в тому, щоб знайти найоптимальнішу систему економічних відносин, адекватних ринковій економіці, між виробниками сировини і переробними підприємствами мясної промисловості. Ці відносини можуть будуватися на основі акціонування переробних підприємств за участю сільськогосподарських виробників, кооперування всіх підприємств мясного підкомплексу АПК на основі агропромислової інтеграції або через систему контрактів.

Важливо поєднати інтереси сільськогосподарських виробників з інтересами не тільки підприємств, які здійснюють переробку м'яса, а й всіх учасників процесу виробництва, заготівлі, переробки, зберігання й реалізації м'ясної продукції, включаючи й обслуговування цього процесу. Такого поєднання, зокрема, можна досягти шляхом створення акціонерних товариств за участю всіх учасників даного технологічного ланцюга.

Проведені дослідження і зарубіжний досвід свідчать, що в перехідний період, коли ще не сформована інфраструктура, однією з форм вирішення складних питань економічних відносин підприємств між собою і державою може бути створення акціонерних (холдингових) компаній (корпорацій). Вони можуть обєднувати спеціалізовані господарства по виробництву свинини і яловичини, м'ясопереробні, комбікормові, сервісні підприємства, а також підприємства фірмової торгівлі. У такому обєднанні можуть брати участь підприємства різних форм власності, а також банківські структури.

Однією з основних проблем формування інтегрованого об'єднання і його стабільної діяльності в цілому є визначення об'єктивного підходу до розподілу прибутку, отримуваного від реалізації кінцевої (готової) продукції. В об'єднання увійдуть підприємства різного профілю, які різняться за рівнем технологічної оснащеності, участі у формуванні новоствореної вартості, сукупного валового доходу і прибутку.

Найбільш прийнятним критерієм участі в розподілі сукупного прибутку, як свідчать розрахунки, можуть бути власні витрати інтегрованих підприємств за вирахуванням придбаних кормів в сільськогосподарських підприємствах і сировини на промислових, а також доданої вартості і валового доходу, які містять у собі і суму прибутку.

Підвищення ефективності виробництва у всіх ланках технологічного ланцюга м'ясного підкомплексу АПК можна досягнути також за рахунок розвитку кооперації між усіма учасниками підкомплексу на основі вертикальної інтеграції. Кожне інтегроване формування повинне самостійно і добровільно визначити обсяг своєї діяльності: чи продавати власну продукцію на вільному ринку, чи передати цю функцію спеціалізованому підприємству на вигідних умовах.

Світова практика свідчить, що вищі результати забезпечують інтегровані системи з максимальною завершеністю виробництва м'ясних виробів, які підтримують свою виробничу або торговельну марку на ринку. Найбільшу роль у створенні інтегрованих зв'язків у м'ясному підкомплексі відіграють фірми харчової промисловості. Вони є серцевиною економічних зв'язків між виробниками.

Крім формувань, створених на основі повної інтеграції, можуть утворюватися форми кооперації через контактні відносини, які в Україні ще не мають відповідного правового забезпечення. Конкретне виробництво, як і повна вертикальна інтеграція, також створює умови для виникнення агропромислових об'єднань.

Отже, розвиток нових господарських формувань на основі роздержавлення та приватизації власності, їх технологічне забезпечення та вдосконалення організації виробництва, переробки м'яса і реалізації м'ясної продукції створить можливості для функціонування ефективного ринку у м'ясному підкомплексі АПК, а також значною мірою задовольнить попит на м'ясо та продукти його переробки.

Висновки

1. Сучасний стан свинарства характеризується спадом виробництва і кризою галузі. Поголів'я свиней в Чернігівській області за досліджуваний період скоротилося на 57,7%. Недостатній рівень забезпечення свинарства виробничими ресурсами обумовив низькі результативні показники галузі. Валове виробництво свинини зменшилося у 5 разів, а річний приріст живої маси 1 голови свиней знизився з 75,2 кг в 1991 р. до 37,6 кг у 1997 р. Відповідно скоротилися і обсяги реалізації свиней та рівень товарності галузі. Починаючи з 1995 р. свинарство стало збитковим.

2. Аналіз свідчить, що підвищення середньодобового приросту живої маси свиней на 1 г забезпечує зниження собівартості 1 ц приросту в середньому по господарствах досліджуваної сукупності на 4,64 грн. Збільшення поголів'я свиней з розрахунку на 1 господарство на 100 голів сприяє зниженню собівартості 1 ц на 11,03 грн. При зменшенні витрат кормів на 1 ц к. од. з розрахунку на 1 ц приросту відбувається зниження собівартості на 26,76 грн., а зменшення затрат праці на 1 люд.-год. знижує собівартість на 29,07 грн.

3. Дослідженнями встановлено, що збільшення виробництва свинини в області можливе на основі підвищення відгодівельної та відтворювальної продуктивності свиней. З цією метою необхідно покращити використання основних свиноматок для забезпечення поголів'ям як сільськогосподарських підприємств, так і господарств населення. Лише за рахунок покращення використання наявних виробничих ресурсів галузі середньодобовий приріст живої маси свиней може досягнути в найближчі роки 200 г.

4. Підвищення рівня кормозабезпеченості свинарства пропонується досягти за рахунок зростання врожайності зернових культур та вдосконалення структури їх посівів, де озима пшениця мусить становити 15-20, ячмінь - 30-35, кукурудза - 25-30, зернобобові - 12-14%. Середню врожайність зернових слід довести до 28-30 ц/га. Це дасть можливість оптимізувати кормові раціони на основі використання комбікормів.

5. Реформування сільськогосподарських підприємств призведе до того, що на певному етапі організаційного становлення нових господарських утворень відбуватиметься поглиблення спеціалізації у свинарстві без значного посилення концентрації виробництва. Проте на більш віддалену перспективу слід очікувати посилення концентрації виробництва у галузі, про що свідчить і зарубіжна практика.

6. Підвищення економічної ефективності свинарства тісно пов'язане з вдосконаленням технології виробництва у галузі на основі його механізації та автоматизації. Оскільки переважна більшість свиноферм у господарствах Чернігівської області не пристосовані до впровадження засобів механізації, важливим напрямком розвитку свинарства мусить стати реконструкція діючих, насамперед невеликих та середніх ферм, їх технічне переозброєння з урахуванням використання найновіших досягнень науки.

7. Зменшення валового виробництва свинини призвело до значного скорочення пропозиції цієї продукцiї на ринку м'ясних ресурсів і недостатнього надходження сировини на переробні підприємства м'ясної промисловості та неповного використання їх виробничих потужностей. За таких умов відбувалося зростання собівартості виробленої продукцiї, а відповідно й ціни, що стримувало попит на м'ясні продукти, збільшувало період обертання оборотних засобів та негативно позначилося на фінансовому стані всіх учасників м'ясопродуктового підкомплексу.

8. Припинити спад виробництва у свинарстві і добитися зростання у цій галузі можна тільки поєднуючи заходи мікро - та макроекономічного характеру. Серед останніх важливий вплив на підвищення ефективності виробництва свинини може здійснити зниження податкового тиску на сільськогосподарські підприємства, регулювання ціноутворення на сільськогосподарську продукцiю, засоби виробництва та продукцiю переробних підприємств, захист вітчизняного ринку.

9. Необхідно створювати оптимальну систему економічних відносин, адекватних ринковій економіці, між виробниками сировини і переробними підприємствами м'ясної промисловості. Одним з шляхів такої інтеграції є організація акціонерних (холдингових) компаній, в яких об'єднаються спеціалізовані господарства по виробництву свинини і яловичини, м'ясопереробні, комбікормові, сервісні підприємства, а також підприємства фірмової торгівлі. В такому об'єднанні можуть брати участь підприємства різних форм власності, а також банківські структури.

10. Розвиток нових господарських формувань на основі роздержавлення та приватизації власності, їх технологічне забезпечення та вдосконалення організації виробництва, переробки м'яса свиней, реалізації м'ясної продукцiї за умови державної підтримки галузі, створить можливості для функціонування ефективного ринку у м'ясному підкомплексі АПК та переробки в області близько 40 тис. т свинини за рік, повнішого задоволення попиту на м'ясопродукти.

Список опублікованих праць

1. Талавиря М.П. Свинарство Чернігівщини при переході до ринку // Економіка АПК. - 1997. - №2. - С. 74-76.

2. Талавиря М.П. Удосконалення економічних відносин у виробництві та переробці м'яса свиней // Економіка АПК. - 1998. - №1. - С. 49-52.

3. Талавиря М.П. Проблеми підвищення ефективності виробництва свинини в умовах ринкової трансформації економіки // Агроінком. - 1999. - №3-4. - С. 44-46.

Размещено на Allbest.ru