Фінансові інвестиції торговельних підприємств та умови їх здійснення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фінансові інвестиції торговельних підприємств та умови їх здійснення

Король Вячеслав Анатолійович

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інвестиція фінансовий економічний торговельний

Актуальність теми. У зв'язку з впровадженням ринкових вiдносин, поступовим розвитком фiнансового ринку, все бiльшої актуальності для підприємств торгівлі набуває процес рівнозначного використання фінансових інвестицій у господарській діяльності поруч з оборотом товарної маси. В економічних умовах невизначеності перспектив діяльності, циклічності реалізації товарів і дорогого кредиту фінансові інвестиції є істотним внутрішнім фактором економічного зростання підприємств торгівлі.

При низькій рентабельності роботи торговельного підприємства в умовах зниження або невисокого рівня інфляції, фінансові інвестиції можуть дати досить надійне і беззбиткове джерело доходів, особливо, якщо прибутковість роботи підприємства нижче, ніж мінімальний рівень рентабельності.

Результати досліджень показують, що приблизно 1/5 вдало господарюючих торговельних підприємств здійснюють вкладення коштів у фінансові інструменти. Враховуючи масштабність сфери товарного обігу, це говорить про значущість цього напрямку інвестування і необхідність проведення досліджень і розробок по вдосконаленню механізму здійснення фінансових інвестицій підприємствами цієї сфери.

Дослідження можливостей підвищення результативності роботи підприємств торгівлі за рахунок здійснення фінансових вкладень, дозволяє вдосконалити фінансово-економічний механізм управління цими підприємствами та визначити напрями диверсифікації їх діяльності. Розробки у цьому напрямку сприятимуть підвищенню ефективності управління фінансовими ресурсами підприємств торгівлі, зокрема їх грошовими коштами.

Для економіки торгівлі, як самостійної науки -- це дуже важливе завдання, оскільки в торговій сфері здійснюється інкасація грошових доходів населення через реалізацію споживчих товарів. І фінансові інвестиції, особливо їх боргові короткострокові форми, найбільш застосовні для виконання такого завдання. Тоді як довгострокові інструменти, можуть використовуватися для здійснення диверсифікації діяльності торговельних підприємств.

Таким чином, використовуючи різні форми фінансових інвестицій, підприємства торгівлі отримують ефективні важелі впливу на вдосконалення своєї діяльності на конкурентному ринку.

Публікації в періодичній літературі, в монографіях і підручниках, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, зокрема Бланка І.А. [15, 16], Суторміної В.М. [55], Мертенса А.В. [41], Ковальова В.В. [30], Первозванського А.А. і Первозванської Т.Н. [48], Торкановського В.С. [51], Кузнєцової О.В. [57], Ейсана Нікбахта та Анжеліко Гропеллі [43], Дж.О'Брайєна і С.Шривастави [27], Хорна Дж. К. Вана [66], Гітмана Л., Джонка М. [23], Шарпа У., Александера Г., Бэйлі Дж. [70], дають загальне уявлення про форми і методи управління фінансовими інвестиціями. Але ці методи не адаптовані до економічної кон'юнктури в нашій країні, а для галузі торгівлі ця проблема зовсім не розробляється. Тому, теоретична нерозробленість цієї проблеми для економіки перехідного періоду, неадаптованість зарубіжних методологічних підходів до вирішення аналогічних проблем торговельними підприємствами і практична значущість здійснення ними фінансових вкладень у фінансові інструменти, визначили вибір теми дослідження і її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Апробацією дослідження стала участь у виконанні держбюджетної науково-дослідної теми "Методологічні проблеми розробки економічної стратегії розвитку торговельного підприємства" в розділі "Стратегія діяльності торговельного підприємства на ринку цінних паперів".

Мета дослідження -- розробка методологічних підходів та практичних рекомендацій по ефективному використанню фінансових інвестицій підприємствами торгівлі.

Задачі дослідження:

- визначення теоретичних умов здійснення торговельними підприємствами фінансових інвестицій;

- обгрунтування форм, в яких можуть бути здійснені фінансові інвестиції торговельними підприємствами;

- розробка методологічних засад доцільності фінансового інвестування торговельними підприємствами;

- оцінка наявних фінансових активів торговельних підприємств та капіталу для здійснення фінансових інвестицій;

- дослідження інвестиційної привабливості інструментів фінансового ринку та оцінка потенційних можливостей фінансового інвестування торговельними підприємствами;

- розробка методичних підходів до обгрунтування здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами;

- вдосконалення аналітичної роботи та інформаційного забезпечення в управлінні фінансовими інвестиціями;

- оптимізація складу та структури фінансових інвестицій за напрямками використання в залежності від видів і тактичних цілей підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів.

1. Теоретично обгрунтована необхідність здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами.

2. Визначені можливі ринкові і операційні умови здійснення фінансових вкладень підприємствами торгівлі.

3. Виходячи з торгової специфіки ведення господарської діяльності, уточнені конкретні види фінансових інструментів за ступенем їх важливості, що реально можуть використовуватись на торговельному підприємстві.

4. Запропоновані методики співставного порівняння прибутковості власного капіталу і операційних активів підприємства з доходністю інструментів на фінансовому ринку.

5. Обгрунтовані методичні підходи оцінки втрачених можливостей від невикористання фінансових вкладень у відповідних умовах.

6. Вперше розроблена матриця по віднесенню інвестиційних портфелів до певного їх типу по параметрам ризику і доходності.

7. Дістало подальшого розвитку “Дюпонівське розкладення” показників для прогнозування можливих для здійснення сум фінансових інвестицій.

8. Вперше застосовані висновки по “парадоксу Мондігліані-Міллєра” до моделі оптимізації портфелю акцій Марковіца для умов на українському ринку акцій.

9. Визначені теоретичні основи диверсифікації діяльності торговельних підприємств через здійснення фінансових інвестицій.

Практичне значення одержаних результатів.

Розроблено:

1. Імітаційні моделі по оцінці поточної ситуації та по прогнозуванню можливості здійснення фінансових інвестицій. В основі першої лежить підтримання заданого нормативу коефіцієнта абсолютної ліквідності через регулювання сум короткострокових фінансових вкладень. Друга спирається на визначенні надлишку грошових коштів на розрахунковому і валютному рахунках над необхідним залишком для забезпечення майже гарантованої платоспроможності. Остання базується на моделюванні можливої суми фінансових інвестицій через планові або цільові параметри майбутньої діяльності торговельного підприємства. Всі три моделі мають зв'язок з базою даних, а дві перших -- пов'язані між собою, розроблені в середовищі Excel-7.0 і можуть бути використані на будь-якому підприємстві при наявності ПЕОМ.

2. Автоматизовану програму побудови рейтингу по корпоративним цінним паперам. Для формування бальної оцінки використовуються тільки загальнодоступні дані, що можна отримати з будь-якої котировки в періодичних виданнях. Програма працює автономно, і по ній передбачена можливість нарощування модулів в залежності від кількості котировок і їх частоти. Може бути застосована будь-яким підприємством або установою без додаткових доробок.

3. Систему моніторингу господарської діяльності підприємства по виявленню ситуацій, в яких торговельне підприємство повинно вкладати кошти у фінансові інструменти для підвищення прибутковості свого власного капіталу. Може бути використана всіма підприємствами торгової сфери.

4. Дві оптимізаційних програми, які працюють в автоматичному режимі, що оптимізують портфель акцій і загальний портфель цінних паперів по критерію мінімального ризику. При постійному використанні конкретної кількості інструментів не потребують додаткових знань і можуть бути використані на будь-якому підприємстві. Якщо їх кількість постійно змінюється, то персоналу необхідно оволодіти методикою оптимізації для виконання з новими інструментами і портфелем певних математичних і операційних дій.

5. Методики аналізу виявлення реальних ситуацій можливого здійснення торговельними підприємствами фінансових інвестицій, які грунтуються тільки на загальнодоступній інформації про їх діяльність.

Всі ці розробки і рекомендації при впроваджені в практику діяльності торговельних підприємств можуть допомогти їм отримати додатковий грошовий потік від здійснення фінансових інвестицій і збільшити балансовий прибуток.

Впровадження результатів в практичну діяльність здійснено за слідуючими напрямками:

автоматизований рейтинг акцій впроваджено в практику інформаційного агентства “Інфінсервіс”; довідка від 23 січня 1998 року;

моделі “стабільності” і “абсолютної платоспроможності” впроваджені в практику і отримано ефект по ним на торговельних підприємствах ВАТ “Київ”; довідка від 7 травня 1998 року.

Апробація результатів дисертації.

По матеріалах досліджень зроблені і отримали ухвалу 3 доповіді на науково-практичних конференціях, наукових конференціях професорсько-викладацького складу КДТЕУ на протязі 1995-1997 рр..

Публікації.

По матеріалах дисертації опубліковано 4 роботи загальним обсягом 1.3 д.а.

Обсяг і структура. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 169 сторінок, в т.ч. 29 таблиць, 11 рисунків, 1 схема, список використаних джерел з 71 найменування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується актуальність і наукова доцільність проведеного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, мета і задачі дослідження, наукова новизна одержаних результатів і їхнє практичне значення.

В економічній ситуації 90-х років, на торговельних підприємствах України, як правило, спостерігається дефіцит власних оборотних коштів в грошовій формі. Це викликає для них цілу низку негативних наслідків. Одним з них є зниження можливості торговельних підприємств здійснювати вкладення коштів у фінансові інструменти, не дивлячись на їх вищу доходність. Для торговельних підприємств здійснення фінансових інвестицій не є головним напрямком прояву івестиційної активності. Фінансові вкладення є допоміжним засобом отримання додаткового прибутку при диверсифікації діяльності та при зниженні ефективності основної діяльності. Також, фінансові інвестиції, є основним засобом отримання додаткових доходів, при наявності тимчасово вільних грошових коштів. Використання фінансових інвестицій торговельним підприємством доцільно здійснювати при дуже низькій відносній прибутковості основної торговельної діяльності або при виникненні нестандартних умов роботи підприємства та руху грошових коштів на ньому.

Визначення таких умов, які передують вкладанню коштів у фінансові інструменти, самих можливих форм здійснення фінансових інвестицій та конкретних видів інструментів, що пропонуються для використання в таких умовах і була присвячена дана дисертаційна робота.

У першому розділі “Теоретичне обгрунтування умов здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами” досліджено: які саме види вкладень ми можемо відносити до фінансових інвестицій і критерії такого віднесення; сформульовані умови, в яких доцільно здійснювати вкладення у фінансові інструменти; розроблені методологічні підходи обгрунтування доцільності фінансового інвестування торговельними підприємствами. За результатами теоретичного дослідження були зроблені наступні висновки:

В процесі огляду літератури по даній проблемі зроблено уточнення сутності поняття “фінансові інвестиції”. Фінансові інвестиції -- це вкладення коштів з метою їх збереження або примноження у різні фінансові активи або матеріальні активи, які не є засобами проведення або розширення господарської діяльності. У цій дефініції автор дав уточнене визначення фінансових інвестицій з обгрунтуванням своєї позиції на основі всіх запропонованих варіантів.

Сформульовано систему критеріїв віднесення певних видів інвестицій до фінансових, з урахуванням огляду джерел і теоретичних розробок першого розділу дисертації: віднесення до вкладів у фінансові активи, віднесення до вкладень у матеріальні невиробничі активи, що можуть приносити дохід у вигляді приросту капіталу або орендної плати, віднесення до вкладень у матеріальні виробничі активи, що можуть приносити дохід у вигляді приросту капіталу, орендної плати і амортизації і не виступають засобом проведення або розширення господарської діяльності.

Визначені всі можливі форми здійснення фінансових інвестицій, як то: цінні папери, іноземна валюта, строкові вклади та вклади “до вимоги” у фінансові установи, комерційний і споживчий кредит, товарні контракти та ф'ючерси, внески в статутні фонди інших підприємств, нерухоме майно, тезаврація.

Уточнено конкретні форми фінансових інвестицій, що можуть бути здійснені торговельними підприємствами і конкретно відповідають темі і об`єкту дослідження. За ступенем важливості і поширеності їх можна розташувати у такій послідовності: вкладення коштів у цінні папери, вклади у статутні фонди інших підприємств, строкові вклади у фінансові установи, споживчий кредит.

Обгрунтовані можливі схеми руху фінансових інвестицій на торговельному підприємстві.

В дисертації доведено, що основними умовами здійснення фінансових інвестицій підприємствами торгівлі є: момент переходу економіки від інфляційного періоду до стримування інфляції; циклічність або сезонність продаж; широке використання роздрібними торговельними підприємствами споживчого кредиту, особливо, коли на ринку, на якому здійснює свою діяльність підприємство, висока конкуренція та незначний попит; територіальна насиченість ринку і висока конкуренція; невисока, але стабільна інфляція у довгостроковому періоді; необхідність накопичення коштів для здійснення реальних інвестицій; доходність від фінансових інвестицій вища за доходність від основної діяльності; наявність різноманітних привабливих фінансових інструментів, а отже, і самого розвинутого фондового ринку.

Розширено і уточнено поняття “джерело коштів” для здійснення фінансових інвестицій.

Нами досліджені можливі ситуації, в яких, навіть при виконанні всіх визначених умов, здійснення фінансових інвестицій виявляється не бажаним: недостатність коштів на розрахунковому і валютному рахунках, успішна і прибуткова діяльність торговельного підприємства у поточному періоді, а також у тих випадках, коли де-які банки, при значних залишках на розрахунковому рахунку, сплачують відсоток, як по депозитному вкладу.

Сформульовані критерії обгрунтування доцільності здійснення фінансових інвестицій, що формують методологічні засади для розробки відповідних методик аналізу і оптимізаційних моделей.

1. Перевищення середньою доходністю фінансових інструментів прибутковості операційної діяльності та прибутковості власного капіталу торговельного підприємства.

2. Наявність при розподілі прибутку на торговельному підприємстві відрахувань на виробничий розвиток.

3. Перевищення можливими обіговими активами необхідних обігових активів. Цей критерій обов'язково має використовуватися разом з одним з двох перших, оскільки втрачає економічний сенс без його виконання.

4. Перевищення можливого прибутку над необхідним. В такому випадку, в першу чергу, обов'язкове застосування першого і третього критерію. Якщо вони виконуються і виконується даний критерій, то маємо безумовне формальне обгрунтування для здійснення фінансових інвестицій.

5. Перевищення фактичного залишку над мінімально необхідним на розрахунковому і валютному рахунках.

У другому розділі дисертації “Дослідження реалізованих і потенційних можливостей здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами” розроблені методики для оцінки наявності коштів та потенційних можливостей торговельних підприємств для здійснення фінансових інвестицій, проведено аналіз на предмет можливостей фінансового інвестування на основі даних господарської діяльності торговельних підприємств м.Києва та досліджено інвестиційну привабливість інструментів фінансового ринку, що доступні торговельним підприємствам.

В дисертації обгрунтовані методичні підходи, що дозволяють проаналізувати реалізовані і потенційні можливості здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами: визначення істотності здійснених вкладень через їх питому вагу в загальній сумі активів; оцінка суттєвості впливу доходів від цих вкладень на балансовий і операційний прибуток торговельного підприємства; істотність відрахувань на виробничий розвиток досліджена через їх питому вагу у всьому чистому прибутку; істотність коштів на валютному і розрахунковому рахунках порівнюється з усіма обіговими активами; реальність використання коштів на цих рахунках (оцінюється через істотність відхилень поточних залишків від середнього); оцінка відхилення нормальної депозитної доходності від прибутковості власного капіталу за балансовим прибутком з урахуванням оборотності власного капіталу і всього капіталу; оцінка відхилення нормальної депозитної доходності від прибутковості операційних активів за операційним прибутком з урахуванням оборотності операційних активів; дослідження рівню співвідношення між прибутковістю операційних активів і нормальною доходністю на фінансовому ринку; оцінка співвідношення доходу, який можна було б отримати при альтернативному використанні коштів, що спрямовані з чистого прибутку на виробничий розвиток з операційним прибутком; оцінка впливу доходу, який можна було б отримати при альтернативному використанні коштів, що спрямовані з чистого прибутку на виробничий розвиток з балансовим прибутком. Основні аналітичні висновки зроблені за допомогою цих методів.

Фінансові інвестиції у формі довгострокових фінансових вкладень здійснюють 22% з числа торговельних підприємств, що досліджувалися. На тих підприємствах, які здійснюють довгострокові фінансові вкладення, динаміка їх обсягів має тенденцію до зросту. Доходність фінансових інструментів виявляється значно вищою за прибутковість операційної діяльності цих торговельних підприємств.

З числа підприємств, які досліджувалися, реальні кошти для здійснення фінансових інвестицій має тільки одне підприємство. 60% з загального числа торговельних підприємств мали можливість сформувати джерела для здійснення фінансових інвестицій, завдяки можливому альтернативному використанню відрахувань на виробничий розвиток. У 78% цих підприємств ці відрахування мають суттєвий рівень в чистому прибутку.

Більше ніж у половини підприємств існують фінансові активи в достатньому обсязі в формі грошових коштів на розрахунковому рахунку і в значних обсягах на валютному рахунку у 35%. Грошові кошти на валютному рахунку більш доступні для використання, ніж на розрахунковому рахунку.

З фінансових інструментів, що обертаються на фінансовому ринку, найбільш привабливими для торговельних підприємств є:

а) у формі довгострокових фінансових вкладень -- акції промислових підприємств, державні облігації і акції банків;

б) у формі короткострокових фінансових вкладень -- депозитні вклади у фінансові установи та державні облігації (за умов відсутності фінансової кризи).

Для торговельних підприємств найбільш перспективним напрямком фінансового інвестування в аспекті застосовності є короткострокові фінансові вкладення.

Власний капітал і операційні активи більшості торговельних підприємств працюють неефективно у порівнянні з середньою депозитною доходністю. Їх прибутковість відстає від нормальної доходності в середньому в 2-3,5 рази. Це свідчить про економічну збитковість основної торговельної діяльності.

Виявлено і проілюстровано пряму залежність прибутковості власного капіталу від величини торговельного підприємства за обсягом активів. Найважливішим критерієм визнання необхідності здійснення фінансових інвестицій для підвищення прибутковості діяльності підприємства є відставання прибутковості власного капіталу за балансовим прибутком від середньої депозитної доходності.

Операційна прибутковість абсолютної більшості підприємств в 5-10 разів нижча, ніж середня депозитна доходність. Торговельні підприємства, які здійснюють істотні відрахування на виробничий розвиток з чистого прибутку втрачають від 5% до 30% балансового прибутку від поповнення за рахунок них операційних активів, замість вкладання у фінансові інструменти. При врахуванні можливості реінвестування вже вкладених коштів, втрачені прибутки були б значно істотнішими.

У третьому розділі дисертаційної роботи “Вдосконалення методичного та інформаційного забезпечення здійснення фінансових інвестицій торговельних підприємств” за результатами теоретичного і практичного дослідження визначились наступні напрямки обгрунтування здійснення фінансових вкладень на підприємствах торгівлі і реальних ситуацій, коли конкретні обставини їхньої господарської діяльності вимагають здійснення вкладень у фінансові інструменти.

Моніторинг руху грошових коштів і фінансових ресурсів та загального фінансового стану на торговельному підприємстві.

1. Відстеження кредитових і дебетових оборотів по рахунках 50 (каса), 51 (розрахунковий рахунок), 55 (інші рахунки в банках), 56 (інші грошові кошти), які використовуються в розробленій “моделі стабільності”.

2. Тестування щотижня абсолютної ліквідності, якщо на підприємстві існує її норматив. Такий моніторинг необхідний під розроблену “модель платоспроможності”.

3. Моніторинг коефіцієнту автономії і оборотності активів для “моделі стабільності”.

4. Відстеження прибутковості власного капіталу для виявлення відставання цього показника від різних видів доходності на фінансових ринках і для “моделі стабільності”.

5. Спостереження ставок і норм доходностей інструментів на фінансовому ринку.

Тестування поточної ситуації на предмет наявності вільних грошових коштів і необхідних умов для здійснення фінансових інвестицій дозволяють зробити розроблені імітаційні моделі.

Для визначення наявності грошових коштів на розрахунковому і валютному рахунках пропонується використовувати розроблену автором “операційну модель”. Її робота грунтується на оцінці коливань в надходженнях і витратах по цим рахункам через стандартне відхилення і визначенні необхідного залишку для покриття поточних витрат з рахунків.

Якщо на підприємстві існують, або норматив абсолютної ліквідності, або певні особливості грошового обігу, що значно актуалізують для підприємства цей показник, то може бути використана розроблена “модель абсолютної платоспроможності”. Вона базується на підтримці абсолютної платоспроможності на заданому рівні і певної структури ліквідних активів. Регулювання пропонується здійснювати через збільшення або зменшення короткострокових фінансових вкладень.

Перед застосуванням вищезгаданих моделей необхідно зробити перевірку головної умови можливого здійснення фінансових інвестицій -- відставання прибутковості власного капіталу від ставок на фінансовому ринку. В залежності від цілей підприємства може бути використана будь-яка базова фінансова ставка.

Прогноз можливості здійснення фінансових вкладень пропонується здійснювати через “модель стабільності”. Ця модель базується на визначенні конкретних обсягів грошових коштів, що можуть бути вилучені з обороту і спрямовані на інвестиції у фінансові активи і на виконанні в прогнозному періоді наступних вимог: можливі обігові активи перевищують необхідні, здійснення фінансових інвестицій можливе тільки при наявності чистого прибутку та доходність фінансових інвестицій повинна бути вища за прибутковість оборотних активів.

Для розрахунку необхідних значень використовується схема розкладень фірми “Дюпон”. Через проведення розкладень у потрібному напрямку і вираження необхідних обігових активів і прибутку, отримуємо можливі суми обігових активів у формі грошових коштів, що необхідно спрямувати на фінансові інвестиції.

Завершуючим етапом дисертаційного дослідження стало формування портфелю фінансових інвестицій в залежності від стратегічних і тактичних цілей торговельного підприємства. По результатам проведених вище теоретичних досліджень, були визначені основні цілі формування портфелю фінансових інвестицій на торговельному підприємстві:

1) використання тимчасово вільних грошових коштів;

2) підтримання достатньої ліквідності;

3) диверсифікація діяльності;

4) накопичення на протязі тривалого терміну ресурсів для здійснення реальних інвестицій;

5) отримання додаткового грошового потоку, при умові зниження прибутковості власного капіталу нижче доходності державних облігацій.

При постановці на підприємстві задачі диверсифікації джерел отримання доходу розроблено автоматизовану систему побудови рейтингу акцій. Визначення рейтингу акцій є критерієм формування портфелю акцій певної структури, або сукупного портфелю фінансових інвестицій, у якому певну частку будуть займати акції. Розроблена оцінка дозволяє постійно відстежувати зміну оцінок по акціях. Якщо зміна відбулася по акціям, які вже є в нашому портфелі, то ставиться задача постоптимізації наявного портфелю. Рейтинг працює за допомогою логічних формул.

Для визначення часток і пропорцій всередині портфелю акцій, для досягнення третьої цілі, пропонується побудова матриці “ризик-доходність” для різних можливих структур портфелів. Доходність знаходиться за наступною принциповою формулою: (ціна продажу - ціна купівлі + дивіденд)\ціна купівлі. У зв'язку з відсутністю інформацій по сплаченим дивідендам, дохід буде дорівнювати тільки різниці між ціною продажу і купівлі. Робити такий розрахунок дає можливість застосування парадоксу Мондігліані і Міллера.

По кількості можливих структур портфелів, розраховуються відповідні кількості доходностей і стандартних відхилень. Портфель з конкретною структурою обирається в залежності від зони, в яку він влучив, і менталітету керівника, по відношенню до певного його типу. З зони матриці портфель обирається з найвищим співвідношенням “доходність-ризик” і формується по заданій структурі.

При намаганні досягти 4 і 5 цілей, із сформульованих вище, пропонується створення портфелю облігацій за “методом сходів”. Для використання пропонується імітаційна модель, показники в якій розраховуються в залежності від введеної поточної дати. Також можна вводити майбутні дати і оцінювати майбутні результати. Вкладання коштів в облігації пропонується рівними сумами в кожен тип.

Для цілей 1 і 2 проводиться подальша оптимізація в напрямку максимізації доходності при заданому терміні реалізації.

Оптимізація сформованого портфелю фінансових вкладень здійснюється в залежності від типу інструментів, що в нього входять.

Для виконання підготовчих розрахунків по оптимізації портфелю акцій потрібно скористатися методикою, що наведена при здійсненні диверсифікації діяльності торговельного підприємства. Далі використовується методика оптимізації по критерію мінімізації ризику. Для практичного використання пропонується розроблена комп'ютерна програма, яка мінімізує ризик і показує необхідну для цього структуру портфелю акцій під задану портфельну доходність.

Щоб оптимізувати сукупний портфель, необхідно виконати всі попередні дії і ввести нормальну доходність на фінансовому ринку. В автоматизованій програмі передбачається оптимізація з максимальною облігаційною доходності -- прямий зв'язок з програмою оптимізації портфелю облігацій. В даній програмі є можливість відмови від такого зв'язку, в разі дестабілізації ринку державних зобов'язань, і передбачено використання будь-якої нормальної доходності у формі річної ставки по борговим фінансовим інструментам. Комбінуючи нормальною доходністю і доходністю портфелю акцій, можна визначати сукупну доходність і структуру портфелю при мінімальному рівні ризику.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Значної актуальності для підприємств торгівлі набуває процес рівнозначного використання фінансових інвестицій у господарській діяльності поруч з оборотом товарної маси. В сучасних економічних умовах прибутковість від фінансових інвестицій в абсолютної більшості торговельних підприємств значно перевищує прибутковість основної діяльності. При низькій рентабельності роботи торговельного підприємства фінансові інвестиції можуть дати досить надійне і беззбиткове джерело доходів.

2. Масштабність використання в практичній діяльності фінансових вкладень (їх здійснюють приблизно 20% вдало господарюючих торговельних підприємств) говорить про значущість цього напрямку інвестування і необхідність проведення досліджень і розробок по вдосконаленню механізму здійснення фінансових інвестицій підприємствами цієї сфери.

3. Для торговельних підприємств фінансові вкладення є допоміжним засобом отримання додаткового прибутку при диверсифікації діяльності та при зниженні ефективності основної діяльності, а також, основним засобом отримання додаткових доходів, при наявності тимчасово вільних грошових коштів.

4. Уточнено сутність поняття “фінансові інвестиції” та сформульовано систему критеріїв віднесення до них певних видів вкладень.

5. З усіх можливих форм фінансових інвестицій виокремлені ті, що можуть бути здійснені торговельними підприємствами і конкретно відповідають темі і об`єкту дослідження. За ступенем важливості і поширеності їх можна розташувати у такій послідовності: вкладення коштів у цінні папери, вклади у статутні фонди інших підприємств, строкові вклади у фінансові установи, споживчий кредит.

6. Визначені можливі умови, в яких є доцільним здійснення фінансових інвестицій підприємствами торгівлі.

7. Розширено і уточнено поняття “джерело коштів” для здійснення фінансових інвестицій, що значно підвищило можливості торговельних підприємств для такого інвестування.

8. Сформульовано можливі обмеження, навіть при наявності умов для здійснення фінансових інвестицій.

9. Визначені критерії обгрунтування доцільності здійснення фінансових інвестицій.

10. Розроблено методики для дослідження реалізованих і потенційних можливостей здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами та для оцінки втрачених доходів від невикористання таких можливостей на основі використання тільки легкодоступних даних господарської діяльності торговельних підприємств.

11. Фінансові інвестиції здійснюються, як правило, у формі довгострокових фінансових вкладень. На тих підприємствах, які здійснюють довгострокові фінансові вкладення, динаміка їх обсягів має тенденцію до зросту. 60% торговельних підприємств мали можливість сформувати джерела для здійснення фінансових інвестицій, завдяки можливому альтернативному використанню відрахувань на виробничий розвиток.

12. Найважливішим критерієм визнання необхідності здійснення фінансових інвестицій для підвищення прибутковості діяльності підприємства є відставання прибутковості власного капіталу за балансовим прибутком від середньої депозитної доходності.

13. Торговельні підприємства, які здійснюють істотні відрахування на виробничий розвиток з чистого прибутку втрачають від 5% до 30% балансового прибутку від поповнення за рахунок них операційних активів, замість вкладання у фінансові інструменти. При врахуванні можливості реінвестування вже вкладених коштів, втрачені прибутки були б значно істотнішими.

14. З фінансових інструментів, що обертаються на фінансовому ринку, найбільш привабливими для торговельних підприємств є: акції промислових підприємств, державні облігації і акції банків, депозитні вклади у фінансові установи. Для торговельних підприємств найбільш перспективним напрямком фінансового інвестування в аспекті застосовності є короткострокові фінансові вкладення.

15. Власний капітал і операційні активи більшості торговельних підприємств працюють неефективно у порівнянні з середньою депозитною доходністю. Їх прибутковість відстає від нормальної доходності в середньому в 2-3,5 рази, що свідчить про економічну збитковість основної торговельної діяльності.

Основні пропозиції керівникам підприємств та фінансових або інвестиційних служб торговельних підприємств, що витікають із сформульованих висновків по дисертаційній роботі:

1. Постійно проводити моніторинг руху грошових коштів і фінансових ресурсів та загального фінансового стану на торговельному підприємстві, тестування щотижня абсолютної ліквідності, якщо на підприємстві існує її норматив, коефіцієнту автономії і оборотності активів, прибутковості власного капіталу для виявлення відставання цього показника від різних видів доходності на фінансових ринках. Відстеження цих показників необхідно для вчасного реагування на конкретні ситуації з фінансовими ресурсами на підприємстві, які можуть тестуватися за допомогою розроблених автором дисертаційної роботи трьох імітаційних моделей: “стабільності”, “абсолютної платоспроможності” та “операційної моделі”.

“Модель стабільності” дозволяє імітувати прогноз можливості здійснення фінансових вкладень. Для розрахунку необхідних значень використовується схема розкладень фірми “Дюпон”. Дві останні моделі перевіряють поточну ситуацію на предмет наявності вільних грошових коштів.

2. Для визначення обмежень по використанню фінансових інвестицій необхідно здійснювати перевірку головної умови фінансового інвестування -- відставання прибутковості власного капіталу від ставок на фінансовому ринку.

3. Торговельним підприємствам, що здійснюють або збираються здійснювати вкладання коштів в акції, для формування портфелю з певною структурою, пропонується використовувати програму побудови рейтингу акцій і матрицю “ризик-доходність” по портфелям акцій з визначеною структурою.

4. Якщо торговельне підприємство переслідує мету формування короткострокового портфелю боргових інструментів, то пропонується для використання імітаційна модель, показники доходності в якій розраховуються в залежності від введеної поточної дати. Також можна вводити майбутні дати і оцінювати результати на перспективу.

5. Для досягнення оптимальної доходності з мінімальним рівнем ризику пропонується дві комп'ютерних програми для оптимізації портфелю акцій і змішаного портфелю боргових і корпоративних інструментів з використанням сучасних інформаційних технологій.

6. Всі запропоновані моделі і методики з другого і третього розділу дисертаційної роботи можуть бути використані будь-яким підприємством торговельної і промислової сфери, що прибутково працює. Методики побудови рейтингу акцій та оптимізації портфелю корпоративних інструментів і змішаного портфелю можуть бути використані будь-яким підприємством, установою або фізичною особою.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

інвестиція фінансовий економічний торговельний

1. Король В. Розробка методичних підходів до обгрунтування здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами // Економіка Фінанси Право.- 1998.- №2.- С.5-17.

2. Король В. Формування портфеля акцій на підприємствах України // Економіка Фінанси Право.- 1998.- №5.- С.5-9.

3. Король В. Як оцінити потенційні можливості здійснення фінансових інвестицій торговельними підприємствами? // Економіка Фінанси Право.- 1998.- №8.- С.8-10.

4. Король В.А. Методологічні аспекти управління портфелем акцій // Маркетинг: стан і основні напрями розвитку: Збірник наукових праць.- К.: КДТЕУ, 1997.- С.151-152.

Размещено на Allbest.ru

...