Організаційно-економічні аспекти формування структури трудових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Технологічний університет Поділля (м. Хмельницький)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.09.01 - Демографія,економіка праці, соціальна економіка і політика

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СТРУКТУРИ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ

Хмельницький - 1998

Загальна характеристика роботи

Актуальність проблеми та ступінь її дослідження. Розбудова соціально орієнтованої економіки в Україні потребує корінних змін в усіх аспектах управління народним господарством, зокрема в управлінні трудовими ресурсами, їх формуванні. Початковий рівень становлення відносин зайнятості населення і нерозвинутість механізму функціонування ринку праці не дозволяють ефективно впливати на формування професійно-кваліфікаційної та посадової структури робочої сили відповідно до потреб ринкового виробництва. Розробка планів задовільнення майбутньої потреби у працівниках, профорієнтації та підготовки кадрів за професіями, спеціальностями, відповідних до вимог сучасного виробництва, ускладнено тим, що ліквідовано стару систему управління господарством, а нову ще не створено; має місце кризовий стан економіки і приховане безробіття; відсутні планові показники впровадження у галузях і підприємствах досягнень НТП; зруйновано систему статистичної звітності про зміни у професійно-кваліфікаційній та посадовій структурі кадрів.

Становлення ринкових відносин, подальший розвиток малих та сумісних підприємств, упровадження досягнень НТП приводять до більш складного змісту праці, потребують формування робітників широкого профілю і викликають об'єктивну необхідність удосконалення організаційно-методичних підходів до прогнозування професійно-посадової структури трудових ресурсів.

Більш глибокого дослідження потребує визначення факторів, які впливають на зміни у професійній та посадовій структурі трудових ресурсів у ринковій економіці, а також можливостей їх урахування у практичній роботі з прогнозування підготовки кадрів для ринкового виробництва. Виникає потреба підвищення психологічної підготовки населення до роботи у ринкових умовах, що сприятиме здатності робітників до професійної та територіальної мобільності, їх конкурентоспроможності.

Актуальність та практична важливість означених проблем, їх недостатня дослідженість визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямки дисертаційного дослідження вибрано відповідно до замовлення Науково-дослідного центру з проблем зайнятості та ринку праці (НЦ ЗРП) НАН України і Міністерства праці України Одеському державному економічному університету на виконання науково-дослідних робіт за темами “Соціально-економічне дослідження незайнятого населення і безробітних Одеської і Херсонської областей в умовах ринкової економіки” (№держ.реєстр.01.92.0069205) і “Розробка раціональної професійно-фахової структури кадрів на рівні області в умовах ринкової економіки“ (тема 1.3.93 від 01.04.93, розділ III, п.3.4 Координаційного плану наукових досліджень з проблем зайнятості і ринку праці України на 1993-1995 рр.).

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка й обґрунтування нових організаційно - методичних підходів до формування раціональної професійно-посадової структури трудових ресурсів в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Відповідно до мети дослідження поставлено наступні завдання:

- виявити взаємозв'язок категорій, які характеризують людські ресурси суспільства, і визначити в цій системі місце категорії “трудові ресурси”;

- уточнити та доповнити визначення понять соціально-економічних категорій зайнятості та безробіття, їх видів і форм, які є передумовою формування теоретичних аспектів вивчення трудових ресурсів та їх структури;

- надати якісну оцінку існуючим методам прогнозування чисельності і структури персоналу, визначити можливість їх використання в умовах переходу до ринкових відносин;

- виявити вплив ринкових перетворень на структуру робочої сили;

- обґрунтувати нові організаційно-методичні підходи до прогнозування чисельності і професійно-посадової структури кадрів на рівні регіону;

- виявити вплив ринкових перетворень на економічну поведінку незайнятих трудових ресурсів, надати оцінку психологічного стану громадян, які шукають роботу, і готовності їх до професійної та територіальної мобільності;

- дослідити організаційно-методичні умови і напрямки роботи регіональної служби зайнятості та розробити пропозиції щодо підвищення ефективності роботи центрів зайнятості;

- розробити методичні рекомендації з прогнозування структури кадрів на рівні області (регіону);

- розробити методичні рекомендації з організації професійного навчання (перенавчання) безробітних.

Наукова новизна одержаних результатів:

А. З удосконалення методології формування структури трудових ресурсів в умовах становлення ринкових відносин зайнятості:

1. Уперше здійснена аргументація концептуальних змін у підходах до формування структури трудових ресурсів в умовах переходу до ринкової економіки.

2. Застосовано комплексний підхід до обґрунтування системи “людського чинника виробництва” де пов'язані “робоча сила - трудові ресурси - трудовий потенціал”.

3. Наведено нове визначення понять раціональної і ефективної зайнятості, які відображують ступінь раціональності розподілу трудових ресурсів і використання трудового потенціалу зайнятих працівників.

4. Уперше обґрунтована доцільність відокремлення понять “вид” і “форма” безробіття, розроблена схема їх взаємозв'язку і структура елементів.

5. Набуло подальшого розвитку обґрунтування недоліків існуючої організаційно-методичної бази формування структури кадрів у регіоні, створеної ще за принципами соціалістичної економіки.

6. Уперше обґрунтована необхідність комплексного застосування нових організаційних, економічних та методичних підходів до прогнозування посадової і професійної структури кадрів у ринкових умовах.

Б. На рівні регіону:

1. Уперше проведено у комплексі соціально-економічний аналіз та соціальне дослідження стану ринку праці у Південному регіоні, виявлено зміни у структурі кадрів під впливом ринкових реформувань економіки.

2. Виявлено відношення незайнятих трудових ресурсів Південного регіону до ринкових перетворень та вплив останніх на економічну поведінку громадян, які шукають роботу.

3. Надана оцінка психологічного стану незайнятого населення у регіоні та їх готовності до професійної та територіальної мобільності.

4. Розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності регіональних центрів зайнятості.

Практичне значення роботи. Теоретичні положення, які розроблено у дисертації, доведені до рівня конкретних практичних пропозицій з підвищення організаційно-методичного рівня роботи центрів зайнятості, а також психологічної готовності населення до роботи у ринкових відносинах та методичних рекомендацій з прогнозування структури кадрів на рівні області (регіону) і методичних рекомендацій щодо організації професійного навчання (перенавчання) безробітних.

Основні положення теорії, методології, методики та практики дисертаційного дослідження отримали позитивну оцінку НЦ ЗРП НАН України і Мінпраці України й були прийняті до використання у вирішенні поточних та перспективних проблем зайнятості населення і регулювання ринку праці, а також використовуються у практичній роботі Управлінням праці та зайнятості населення Херсонської облдержадміністрації, Управлінням економіки, територіального розвитку і промисловості Одеського міськвиконкому і Одеським обласним центром зайнятості (про що є акти впровадження).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення з удосконалення теоретичних понять різних видів зайнятості, критеріїв угрупування видів та форм безробіття, а також визначення місця категорії “трудові ресурси” і її взаємозв'язку із соціально-економічними категоріями, які характеризують людські ресурси суспільства, розроблено здобувачем особисто.

Під час аналізу ринку праці Південного регіону здобувачем використано статистичні матеріали, матеріали соціологічного обстеження, які були отримані при виконанні наукових тем на замовлення НЦ ЗРП НАН України та Мінпраці України Одеському державному економічному університету, де здобувач був відповідальним виконавцем. Наукові висновки і практичні рекомендації, які відбито у дисертаційній роботі за результатами аналізу ринку праці Південного регіону, зроблено здобувачем особисто на основі власних узагальнень, особистих розрахунків та виявлених тенденцій у динаміці показників зайнятості трудових ресурсів у цьому регіоні.

У розроблених у співавторстві методичних рекомендаціях з прогнозування структури кадрів на рівні регіону особисто здобувачем запропоновано нові організаційно-методичні підходи до прогнозування такої структури, а також розроблено таблиці до збору і аналізу інформації про зміни у професійно-посадовій структурі кадрів, програми-інтервью та програма експертної оцінки цих змін.

У розроблених у співавторстві методичних рекомендаціях з організації професійного навчання (перенавчання) безробітних особисто здобувачем розроблено питання організаційних зв'язків служби зайнятості з навчальними закладами, які здійснюють профнавчання; з підприємствами, що звільнюють робочу силу або дають замовлення на підготовку кадрів визначених професій та спеціальностей; з громадянами, які шукають роботу. Особисто здобувачем удосконалено форми облікової та аналітичної документації з роботи по профнавчанню незайнятих громадян.

У навчальному посібнику “Управління персоналом” особисто здобувачем написано розділ 4.3.2. “Методи прогнозування структури персоналу підприємства”.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні результати дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних науково-практичних, науково-методичних конференціях і семінарах,викладено у збірниках наукових праць. Найважливіші з них є: “Проблеми трудозбереження і соціального захисту населення України в умовах ринкової економіки” (Київ,1993), ”Экономические, организационные и социальные проблемы развития стран Содружества” (Донецк,1996), ”Проблеми праці, економіки та моделювання” (Хмельницький,1998), ”Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем” (Одеса,1997), ”Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення в курсах економічних дисциплін” (Одеса,1997).

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі ОДЕУ для підготовки майбутніх економістів з базових дисциплін “Економіка праці”, ”Управління персоналом”, “Економіка та менеджмент трудових ресурсів”, а також у спецкурсах “Зайнятість та ринок праці”, “Управління працею”.

Публікації. За результатами дослідження надруковано 9 наукових праць загальним обсягом 11,99 д. а., з яких особисто автору належить 2,49 д. а.

ринковий зайнятість трудовий виробництво

СТРУКТУРА І КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Робота містить 172 сторінки, має 8 рисунків, 18 таблиць, 15 додатків. Список використаної літератури включає 138 найменувань робіт.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, подано короткий аналіз стану проблеми, сформульовано мету та завдання, об'єкт і предмет дослідження, окреслено наукову новизну, практичну значимість одержаних результатів та особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Основні концептуальні положення і проблеми формування структури трудових ресурсів” розкрито теоретичні аспекти формування структури трудових ресурсів в умовах становлення в Україні ринкових відносин зайнятості, безробіття, ринку праці. Надано критичний аналіз можливостей використання існуючої методологічної та методичної бази щодо прогнозування професійно-посадової структури кадрів в умовах переходу до ринку.

У другому розділі “Дослідження соціально-економічних аспектів формування структури трудових ресурсів в умовах переходу до ринкових відносин” наведені тенденції змін у професійно-посаджовій структурі кадрів у розвинутих країнах і особливості останньої в Україні, у тому числі у Південному регіоні. Виявлено відношення незайнятих трудових ресурсів до професійної мобільності. Подано пропозиції щодо підвищення рівня психологічної готовності населення до праці у ринкових умовах. Досліджено організаційно-методичні умови та напрямки роботи районних центрів зайнятості, наведені пропозиції до підвищення ефективності їх роботи.

У третьому розділі “Формування структури трудових ресурсів в умовах переходу до ринкових відносин” обґрунтовано комплексний підхід до застосування нових організаційно-методичних аспектів прогнозування професійно-посадової структури кадрів. Наведені основні положення розроблених “Методичних рекомендацій з прогнозування професійно-посадової структури персоналу” та “Методичних рекомендацій з організації професійного навчання безробітних”.

У висновках відбито результати наукових досліджень та запропоновано рекомендації щодо їх практичного застосування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації захищаються нові методичні підходи і практичні положення з формування структури трудових ресурсів у взаємозв'язку з процесами становлення ринкових відносин зайнятості, безробіття і тенденціями розвитку ринку праці в Україні.

1. Запропоновано систему взаємозв'язку соціально-економічних категорій, які характеризують людські ресурси суспільства, і визначено в ній місце категорії “трудові ресурси”. Дотепер у сучасній науковій літературі не склалося цілісного підходу до взаємозв'язку таких категорій: населення, людські ресурси суспільства, робоча сила, людський і особистий чинники виробництва, трудові ресурси, трудовий потенціал, персонал підприємства, працівник. У наукових працях досліджується у різних аспектах взаємозв'язок лише між окремими категоріями. Це не дає змоги сформувати системне уявлення щодо їх взаємозв'язку. Запропонований здобувачем системний підхід дозволив виявити місце трудових ресурсів у системі категорій, які характеризують людські ресурси суспільства (рис.1).

Трудові ресурси займають у цій системі центральне місце, тому що їх обсяг і структура впливають на ефективність економіки і є наслідком реалізації державної політики зайнятості та безробіття, соціального захисту громадян.

2. Уточнено поняття видів зайнятості населення. Формування структури трудових ресурсів залежить від державного регулювання зайнятості населення, ефективність якого потребує наявності науково обґрунтованої теорії зайнятості, що передбачає визначення її понять, видів, форм та інших базових положень.

Сучасне трактування зайнятості у вітчизняній науковій літературі має такі недоліки: її суть розкривають за допомогою механізму управління трудовими ресурсами та збалансування ринку праці; немає чітко визначених: суб'єкту зайнятого (населення, громадянин, економічно активне населення та ін.); сфери зайнятості (суспільне господарство, суспільне виробництво); предмету зайнятості (суспільно-корисна праця, участь у виробництві, діяльність) та інше.

Виходячи з соціально-економічних процесів, пов'язаних з ринковими перетвореннями, вважаємо, що зайнятість слід розглядати як сферу соціально-економічних відносин щодо суспільно-корисної діяльності громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і, як правило, приносить прибуток у грошовій або іншій формі.

Як статистичний показник зайнятість може бути відображеною за кількісними та якісними показниками та структурою. Кількісні характеристики зайнятості в роботі розкрито за допомогою понять повної та неповної зайнятості. Перша характеризує задоволення потреб у суспільно-корисній діяльності усіх бажаючих за наявністю резервної армії праці у межах природної норми. Неповна зайнятість характеризується рівнем безробіття понад природної норми і існує під час таких стадій економічного циклу: кризи, депресії, пожвавлення.

Якісні характеристики зайнятості в роботі розкрито за допомогою понять раціональної та ефективної зайнятості. Раціональна зайнятість - це упорядковане відповідно до ринкових законів, рівня економічного розвитку і доходів громадян співвідношення зайнятого і добровільно незайнятого населення. Ефективна зайнятість характеризує такий рівень використання трудового потенціалу зайнятих, коли щорічний приріст ВВП забезпечує не тільки додержання безробіття в межах природного, але й подальший розвиток економіки.

Обґрунтовано, що структурні критерії, за якими сучасна наука розглядає види зайнятості населення, фактично характеризують структуру зайнятих трудових ресурсів за економічними, соціальними, демографічними, територіальними ознаками, тобто визначають структуру зайнятих, а не види зайнятості. Тому види зайнятості слід розглядати за кількісними (повна,неповна,реальна) і якісними (раціональна, ефективна) критеріями.

3. Сформульовано системоформуючі критерії і запропоновано структуру видів і форм безробіття. У ринковій економіці безробіття відбиває економічну доцільність використання трудових ресурсів. Можливість його регулювання залежить від наукового обґрунтування теорії,

яка розкриває його суть, структуру видів і форм. У науковій літературі немає чіткості у визначенні форм і видів безробіття, а в класифікаціях, які запропоновані, ці поняття ототожнюються. У роботі доводиться, що класифікаційною ознакою видів безробіття є соціально-економічні причини, які його викликають. За причинами виникнення слід виділяти такі види безробіття: структурне, економічне, фрікційне, сезонне, залишкове, імпортоване, інституційне. У кожному з них можна виділити й інші різновиди, які об'єднуються однією причиною їх виникнення.

Кожен вид безробіття може приймати різні форми. До системоформуючих критеріїв форм безробіття запропоновано відносити тривалість, волевиявлення незайнятого, можливість до вивчення, повторність, обсяг безробіття. Традиційний структурний критерій, за яким зараз розглядають види безробіття, характеризує склад громадян, які шукають роботу, тобто безробітних, а не види безробіття. Розроблена класифікація видів і форм безробіття відображена на мал.2.

4. Наведено якісну оцінку існуючих методів прогнозування чисельності і структури персоналу. Доведено, що методи прогнозування структури кадрів, які використовувалися раніш, призвели до невідповідності професійно-посадової структури персоналу вимогам сучасного виробництва і не можуть бути застосовані в умовах переходу до ринкової економіки через відсутність: статистичних даних з професійної і посадової структури працівників за минулі роки; перспективних планів упровадження нової техніки, технології і обсягів виробництва; науково обґрунтованих нормативів з праці, а також через наявність комерційної таємниці щодо важливіших техніко-економічних показників діяльності підприємств, особливо з праці.

5. Виявлено вплив ринкових перетворень на структуру робочої сили на ринку праці Південного регіону. Дослідження показало, що домінантною тенденцією на ринку праці є зростання прихованого безробіття, яке посилює протиріччя між формальною високою зайнятістю населення і фактичною, дуже низькою ефективністю праці. Надлишкову робочу силу не звільняють із підприємств, внаслідок чого дуже повільно формується головний резервний сегмент ринку праці - вивільнені працівники. Так, в Одеській і Херсонській областях вони складають відповідно 45,5 і 41,3%. Виявлено, що споживча цінність цієї категорії трудових ресурсів значно нижча, ніж тих, хто звільнився за власним бажанням. Останні серед працевлаштованих за цей же період займають більше половини. Тобто з підприємств звільняють робочу силу, професійна, посадова структура якої не відповідає вимогам сучасного виробництва. Складна ситуація з працевлаштуванням і випускників вузів через невідповідність отриманого ними фаху потребам виробництва.

Дослідження показали, що має місце невідповідність попиту пропозиція робочої сили за професіями і посадами. На ринку праці у регіоні пропонується переважно робоча сила інженерів, техніків, учителів, продавців. Між тим, попитом користуються працівники, які мають спеціальність “менеджер з кадрової роботи”, “бухгалтер-маркетолог”, “практичниий психолог” тощо.

На ринку праці переважну кількість складає кваліфікована робоча сила (понад 60 %). Ця обставина відрізняє український ринок праці від аналогічних характеристик ринку робочої сили країн з розвинутою ринковою економікою, де складне становище щодо працевлаштування зазнають особи, які не мають належного рівня професійної освіти.

6. Обґрунтовано нові організаційно-методичні підходи до прогнозування структури кадрів на рівні області (регіону). Зазначено, що оптимізація кількісної та якісної структури персоналу повинна базуватися на підходах, відповідних до вимог ринкової економіки. Головні з них є урахування факторів невизначеності та залежності обсягу робочої сили від маркетингових досліджень ринку товарів. До факторів невизначеності слід відносити імовірний характер упроваджень досягнень НТП і поширення кількості підприємств з новими формами власності та господарювання.

Невизначеність НТП полягає у тому, що у сучасному кризовому стані економіки практично припинено фінансування наукових досліджень, зруйновано науково-дослідні установи, спостерігається відтік наукових кадрів у інші сфери діяльності або за кордон. З другого боку, впровадження досягнень НТП у виробництво неможливе через занепад більшості підприємств у зв'язку із структурною перебудовою, неконкурентоспроможністю продукції, руйнуванням господарчих зв'язків та інше. Це ускладнює прогнозування розвитку технічної бази та озброєності праці, а також і структури кадрів за професіями, спеціальностями, адекватними до вимог виробництва.

Доведено, що невизначеність перспектив розвитку підприємств з різними формами власності обумовлено повільними темпами ринкових перетворень і загальною стихійністю функціонування ринку. Між тим, формування раціональної структури робочої сили, організація її професійної підготовки і перепідготовки потребують орієнтації на специфічні потреби споживачів робочої сили. Серед останніх слід виділяти великі, середні і малі підприємства. На них, залежно від форми власності й господарювання, трудові функції можуть бути об'єднані чи деталізовані відносно до конкретного виконавця, що впливає на чисельність кадрів, їх професійну і посадову структуру.

Обсяг і структура кадрів залежать також і від маркетингових досліджень ринку товарів. Перехід до випуску нових видів продукції або зменшення потреби споживачів у вироблених товарах можуть викликати зміни обсягу та професійно-посадової структури персоналу.

Обґрунтовано, що в умовах ринкової економіки структура кадрів, яка б забезпечила їх зайнятість, може бути досягнена на основі прогнозування складу персоналу лише у розрізі професій (спеціальностей). Початковим рівнем прогнозування повинно бути підприємство. По об'єднанню (місту, області, регіону і т. д.) прогнозування потреби у кадрах здійснюють на основі підсумку потреби у працівниках за визначеними професіями та посадами усіх підрозділів, підприємства (усіх суб'єктів господарчої діяльності). У зв'язку з економічною нестабільністю запропоновано проводити планування на поточний період (1 - 2 роки) і прогнозування на ближню перспективу (3 - 5 років). За умов стабільної економіки доцільно здійснювати планування на 5 років, прогнозування потреби у кадрах - на 10 років. Обґрунтовано, що в умовах обмеженості інформації за попередні роки і відсутності планів упровадження досягнень НТП найбільш доцільнішими є такі методи прогнозування обсягу і структури кадрів: балансовий, порівнянь і аналогій, експертний та факторний аналіз (за умов достатнього обсягу статистичної інформації).

7. Розроблено методичні рекомендації з прогнозування професійно-посадової структури кадрів на рівні області (регіону) в умовах ринкового механізму господарювання. Згідно з ними професійно-кваліфікаційна та посадова структура кадрів визначається залежно від техніко-технологічного оснащення і організаційного рівня виробництва з урахуванням їх удосконалення, форми власності і господарювання, розміру підприємства. Нормативостворюючими чинниками потреби у конкретних професіях і спеціальностях є кількісні та якісні техніко-технологічні, техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-психологічні показники. Розрахунок загальної і додаткової потреби у працівниках ведеться на основі балансів та експертних оцінок змін у структурі кадрів. Розробка прогнозної структури кадрів усіх суб'єктів господарчої діяльності повинна бути пов'язана з програмами зайнятості населення району (міста, області і т. д.) тому, що ці показники є основою інформаційної бази їх розробки.

8. Виявлено вплив ринкових перетворень на економічну поведінку незайнятих громадян у Південному регіоні, їх психологічний стан і готовність до професійної і територіальної мобільності. У ході проведеного соціологічного дослідження незайнятих трудових ресурсів Одеської і Херсонської областей встановлено, що слід очікувати на активну позицію громадян у вирішенні проблем зайнятості та безробіття. До цього спонукає незайнятих громадян необхідність вирішення проблеми матеріального забезпечення себе та своєї сім'ї.

Виявлено, що на рівень економічної активності громадян впливає їх психологічний стан, який залежить від особистого вирішення матеріальних проблем, оцінки своєї конкурентоспроможності, розуміння небхідності професійної та територіальної мобільності, відношення до статусу безробітного. Матеріальне становище шукаючих роботу важке: 63,8 % респондентів Херсонської і 49,8% Одеської областей вирішують свої проблеми за рахунок інших членів сім'ї. Практично кожен десятий респондент у регіоні зайнявся комерцією. Їх зусилля зосереджено у сфері обігу і не здійснюють позитивного впливу на процес виробництва. Серед опитаних практично немає респондентів, які б вирішили відкрити приватну справу. В умовах зростання напруги на ринку праці викликає тривогу те, що практично половина респондентів не вважають себе конкурентоспроможними. Основними чинниками, які забезпечують конкурентоспроможність робочої сили, за думкою опитаних, є: володіння декількома професіями (що властиве кожному п'ятому респонденту), високий рівень кваліфікації (який мають 16,3% незайнятих респондентів і 37,5% респондентів, які працюють на підприємствах в умовах загрози скорочення штату).

Результати дослідження свідчать, що незайняте населення віддає перевагу професійній мобільності у порівнянні із територіальною. Але вона має такі бар'єри: вік людини, стереотип раніш надбаної професії, досвід роботи з неї, недостатній рівень професійної освіти. Таким чином, забезпечення професійної мобільності можливе лише за умов удосконалення організації професійного навчання, особливо перенавчання незайнятих громадян.

Викликає занепокоєння зростання частки безробітних, пригнічених цим станом. За даними опитування у 1992 році в Одеській області таких респондентів було майже 70%, а в 1996 році - 85,9%. Чекають на погіршення свого матеріального і статусного положення в суспільстві 47,6% безробітних. Це потребує необхідність підвищення рівня психологічної готовності населення до можливих змін в особистій зайнятості.

З метою вирішення проблеми психологічної готовності населення до праці в умовах ринку запропоновано створити у структурі державної служби зайнятості підрозділ з проблем психологічної підтримки захисту безробітних незайнятого населення. У його завдання повинно входити проведення психологічної діагностики (оцінка) і прогностики, психологічної підготовки (навчання і перенавчання), психологічного консультування з актуальних питань, психологічної експертизи і підтримки незайнятого населення. Для вирішення цих завдань необхідно укомплектувати державну службу зайнятості психологами з питань праці, зробити замовлення на підготовку таких фахівців Міністерству освіти України.

9. Проведено аналіз організаційно-методичних умов та напрямків роботи регіональних служб зайнятості у Південному регіоні. Результати соціологічного дослідження свідчать, що центри зайнятості докладають немало зусиль, щоб налагодити роботу по забезпеченню зайнятості трудових ресурсів. Із напрямків їх роботи респонденти в основному задоволені обсягом інформації про наявність робочих місць (більш, ніж 70 % усіх опитаних). Значно нижче оцінюється надання можливості професійного перенавчання,а також працевлаштування на громадські роботи. Виявлена низька популярність останніх серед респондентів. Так, в Одеській області в 1996 році не були згодні брати у них участь 56,1 %, взагалі не знали про них - 18,3 %. Це свідчить про недостатню поінформованість населення щодо суті цих робіт, гарантій, які надаються державою тим, хто їх виконує.

Знижують ефективність роботи центрів зайнятості загальна економічна криза, відсутність вакансій для працевлаштування населення, слабка матеріальна база професійної підготовки (перепідготовки) незайнятого населення, невідповідність чисельності працівників центрів зайнятості нормативним показникам, незабезпеченість центрів фахівцями за спеціальністю “економіка праці”, “управління трудовими ресурсами”, “зайнятість та ринок праці” (близько половини усіх фахівців мають технічну вищу і середню освіту). Значно ускладнила роботу служби зайнятості передача у 1996 році фонду зайнятості до державного казначейства. Це викликало різке зменшення коштів на реалізацію програм зайнятості, затримку виплат допомоги по безробіттю, скорочення обсягів професійної підготовки незайнятого населення, безробітних.

10. Розроблено методичні рекомендації з організації професійного навчання (перенавчання) безробітних. Їх застосування сприяє покращенню організаційно-методичного забезпечення роботи центрів зайнятості і вирішує наступні завдання: організацію професійного навчання (перенавчання) безробітних громадян на базі існуючих закладів професійного навчання відповідно до потреб регіонального ринку праці; проведення профорієнтаційної роботи, профконсультацій та профдобору осіб, які виявили бажання пройти профнавчання; укладання договорів щодо професійного навчання як з незайнятими громадянами, так і з установами, які проводять навчання; удосконалення психологічних аспектів роботи служби зайнятості з безробітними; облік та аналіз діяльності центрів зайнятості з організації профнавчання безробітних.

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

Викладені у роботі організаційно-економічні аспекти формування структури трудових ресурсів відбивають результати теоретичних, методичних розробок, а також практичних рекомендацій автора з проблеми дослідження.

1.В умовах становлення ринкових відносин в Україні формування трудових ресурсів,їх обсягу і структури, пов'язано з державною політикою зайнятості і потребує науково обґрунтованої теорії з питань зайнятості і безробіття. Особливо це стосується понять раціональної і ефективної зайнятості і таких видів і форм безробіття,які походять від недосконалої структури трудових ресурсів.

2.Сучасний стан ринку праці України характеризується загостренням проблеми працевлаштування незайнятих трудових ресурсів. Збалансування ринку праці залежить, крім інших чинників, і від відповідності професійно-посадової структури трудових ресурсів до вимог виробництва.

3. Обґрунтовано такі нові організаційно-методичні підходи до прогнозування професійно-посадової структури персоналу: планування і прогнозування структури кадрів повинно йти від підприємства до області (регіону) обов'язково в розрізі професій, спеціальностей з урахуванням факторів невизначеності (НТП і розвитку підприємств з різними формами власності та господарювання), необхідні орієнтація на специфічні потреби споживачів робочої сили (великі, середні, малі підприємства) і маркетинг ринку товарів. Ці підходи покладено в основу розроблених методичних рекомендацій з прогнозування професійно-посадової структури кадрів.

4.Особисте вирішення питання професійної підготовки і перепідготовки лежить в основі економічної поведінки працездатного населення і потребує формування його психологічної готовності до цих дій. Розроблено заходи щодо формування психологічної готовності населення до роботи у ринкових умовах.

5.З метою підвищення ефективності діяльності центрів зайнятості запропоновано: комплектування їх фахівцями з проблем праці, управління трудовими ресурсами і забезпечення нормативної чисельності працівників центрів, які безпосередньо обслуговують незайнятих громадян, покращення умов праці і здійснення безперервного професійного навчання їх персоналу; перепорядкування фонду зайнятості до державної служби зайнятості.

6. З метою покращення організаційно-методичного забезпечення роботи центрів зайнятості розроблено методичні рекомендації з організації професійного навчання (перенавчання) безробітних,аналогів яким за умов планової соціалістичної системи господарювання держава не мала.

ПЕРЕЛIК НАДРУКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Богданова Т.И. Cубъективный фактор в обеспечении эффективной занятости населения // Сучаснi iнформацiйнi системи та методи управлiння пiдприємствами: додаток до “Вісника соціально-економічних досліджень”: Зб.наук.пр.ОДЕУ.-Вип.І-Одеса:ОКФа,1997.-174 с.-С.7-12.(0,33 д.а.)

2. Богданова Т.І. Шляхи забезпечення конкурентоспроможності робітників у сучасних умовах // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем: Зб.наук.пр.-Ч.П.-Одеса : ІРЕНТ,1997.-369 с.-С.148-152.(033 д.а.)

3. Богданова Т.И. Методологические аспекты управления персоналом // Формування ринкових відносин та проблеми їх відображення у курсах економічних дисциплін: Зб. доп. міжнар.наук.-практ. конф.-Одеса: ОДЕУ,1997.-242 с.-С.59-63.(033 д.а.)

4. Богданова Т.І.,Крижко І.Д.,Кублікова Т.Б.Криза кадрів управління:причини і наслідки //Проблеми праці, економіки та моделювання; Зб. наук. пр. ТУП, -4.1.-Хмельницький,НВП”Евріка”ТОВ,1998.-266с.-с.131-134.(Особ.авт.-0,2 д.а).

5. Богданова Т.І., Крижко І.Д. Нормування праці як передумова ефективної зайнятості трудових ресурсів // Проблеми праці, економіки та моделювання : Зб.наук.пр.-Ч.І.-Хмельницький:ТУП,1997.-212 с.-С.48-51.(особ.авт.-0,1 д.а.)

6. Богданова Т.І., Іванова Л.В., Муромцева А.О. Деякі питання формування ринку праці // Проблеми трудозбереження і соціального захисту населення України в умовах ринкової економіки:Тез.доп.наук.-практ.конф.-К.:НЦ ЗРП,1993.-216 с.-С.118-119.(особ.авт.-0,1 д.а.)

7. Богданова Т.И. Особенности прогнозирования рациональной профессионально-должностной структуры кадров в современных условиях // Экономические, организационные и социальные проблемы развития стран Содружества: Тез.докл.междунар.науч.-практ.семин.-Донецк: Дон ГУ,1996.-284 с.-С.236-237 (0.2 д.а.)

8. Богданова Т.І., Крижко І.Д. Методичні аспекти регулювання зайнятості населення // Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку: Зб.доп.міжнар.наук.-практ.конф.-Ч.І.-Хмельницький: ТУП, 1997.-287с.-с.228-230 (особ.авт.-0,1 д.а.)

9. Бородатий В.П., Крижко І.Д., Ягодзінський А.Й. Управління персоналом: Навч.посібник-К.:ІЗМН,1997.-272с.(Підрозділ 4.3.2.(с.72-81) написано за участю Богданової Т.І., особ.авт.-08 д.а.)

Размещено на Allbest.ru