Формування, реструктуризація і використання виробничого потенціалу в нових умовах господарювання (на матеріалах сільськогосподарських підприємств і господарств Харківської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський ордена Трудового Червоного Прапора

Державний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

ФОРМУВАННЯ, РЕСТРУКТУРИЗАЦIЯ I ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦIАЛУ В НОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

(на матеріалах сільськогосподарських підприємств і господарств Харківської області)

БIЛОУСЬКО ТАМIЛА ЮРIЇВНА

Харків-1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поняття виробничого потенціалу використовується в аграрній економічній науці при обґрунтуванні напрямків розвитку, ефективного функціонування й удосконалення господарського механізму в сучасних умовах. Поглиблене вивчення різних форм прояву виробничого потенціалу створює базу для більш точного визначення рівня й ефективності його використання.

В наукових дослідженнях для відображення зв'язку між ресурсами та результатами виробництва застосовуються різні терміни, якими характеризуються непорівнянні за кількістю та складом елементи об'єктів дослідження, що в значній мірі викликає неспівставність результатів.

Вирішення проблем виробничого потенціалу АПК є необхідним для об'єктивного виявлення і вимірювання резервів ефективності виробництва в системі нових господарських формувань, а також для обґрунтованого регулювання економічних відносин в АПК, цілеспрямованого формування потенціалу і об'єктивної оцінки діяльності окремих підприємств.

Реформа економіки України взагалі і зокрема системи взаємовідносин в сільському господарстві відкриває простір для все більш повного залучення виробничих потужностей в ринкові відносини. В цих умовах більш глибокого наукового обґрунтування вимагає проблема формування, реструктуризації та використання виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах та їх асоціаціях в нових умовах господарювання.

Стан вивчення проблеми. Питанню ефективного використання виробничого потенціалу, створеного в сільськогосподарських підприємствах та інших формуваннях, присвячено багато наукових праць. Методологічні підходи та концептуальні основи підвищення ефективності використання виробничого потенціалу на селі висвітлювалися багатьма відомими вченими нашої країни - І.І. Лукіновим, О.М. Онищенком, Б.Й. Пасхавером, В.В. Юрчишиним, А.Е. Юзефовичем, В.Я. Плаксієнком та ін. В різний час вирішенням цієї проблеми займалися П.Т. Саблук, В.Я.Амбросов, Л.М. Анічин, В.П. Мартьянов, В.Й. Шиян, М.Ф. Соловйов, А.В. Македонський та інші вчені-аграрники. Але чимало питань цієї важливої проблеми залишаються невирішеними. Серед них нами виділені два аспекти: перший - як в умовах розвитку та становлення ринкових відносин, реструктуризації сільськогосподарських підприємств і становлення нових, більш ефективних форм господарювання визначити зміст і розмір сукупної величини виробничого потенціалу з урахуванням якісних і кількісних показників його складових елементів; другий - чим визначається система критеріїв і показників економічної ефективності використання виробничого потенціалу. Ринкові важелі регулювання господарських зв'язків будуть реально діяти лише тоді, коли всі елементи виробництва матимуть загальну основу. Вважаємо, що в ідеальному варіанті такою основою є вартість та її грошовий вираз - ціна. Проте відсутність ринкових механізмів поки ще не дозволяє її визначити.

Отже, чимало теоретичних, методологічних і практичних питань досліджуваної проблеми недостатньо розроблені. Цим пояснюється необхідність подальших наукових пошуків в цьому напрямку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є продовженням науково-дослідної роботи кафедри економіки сільського господарства з проблеми "Розробка рекомендацій з підвищення ефективності використання виробничого потенціалу сільського господарства на основі реформування відносин власності і форм господарювання" та складовою плану науково-дослідної роботи кафедри організації виробництва та агробізнесу Харківського державного аграрного університету імені В.В.Докучаєва з проблеми "Розробка економічного механізму формування та ефективного функціонування різноманітних форм сільськогосподарського виробництва, використання виробничого потенціалу і оплати праці в умовах різних форм власності” (1996-2000 рр.), що виконується на замовлення Міністерства АПК України.

Мета та задачі дослідження. Мета дослідження полягала в розробці основних напрямків реформування та реструктуризації аграрного виробничого потенціалу, що в умовах становлення ринкових відносин набуває пріоритетного значення. Для досягнення цієї мети були поставлені і вирішувалися такі завдання:

теоретичне обґрунтування соціально-економічної суті виробничого потенціалу та його реформування в умовах розвитку ринкових відносин;

удосконалення методики земельнооціночних робіт як при розрахунку виробничого потенціалу, так і при вилученні землі із сільськогосподарського обігу;

визначення узагальнюючих показників ефективності використання виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах з різними формами господарювання;

визначення ролі виробничих фондів в розширеному відтворенні сільськогосподарського виробництва;

доведення об'єктивної необхідності економічної оцінки агрокліматичного потенціалу при розрахунку виробничого потенціалу;

розробка методичних підходів до визначення інтегральної величини виробничого потенціалу;

реструктуризація виробничого потенціалу в сучасних умовах;

поглиблений аналіз органічного складу виробництва;

оптимізація використання виробничого потенціалу на прикладі окремого господарства;

поглиблений аналіз використання виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах з різними формами власності.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та практичні аспекти формування, реструктуризації і використання виробничого потенціалу в умовах розвитку та становлення ринкових відносин в Україні. Об'єктом наукового дослідження були сільськогосподарські підприємства всіх категорій власності і господарства Харківської області. Аналізуються дані за 1986 р. та за період 1991-1997 рр.

Інформаційна база. Джерелом інформації, необхідної для проведення наукового дослідження, були дані статистичних органів України, Харківської та інших областей, річні звіти сільськогосподарських підприємств 27 сільських адміністративних районів Харківської області, кооперативних і державних агропромислових формувань Харківської обласної асоціації “Харківплодоовочпром”, річні звіти КСП "Нове життя" Валківського району, ім.Богдана Хмельницького Кегичівського району, держгоспу "Красний партизан" Харківського району, а також вітчизняна та зарубіжна наукова і довідкова література, рекомендації та розробки науково-дослідних організацій.

Методологія та методика досліджень. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектична теорія пізнання, системний підхід до економічних процесів, які вивчались, а також теоретична спадщина класиків економічної науки та теоретичні положення вітчизняних і зарубіжних учених з проблем ефективності використання виробничого потенціалу.

В роботі детально розглядаються методичні підходи до визначення виробничого потенціалу і його елементів на сучасному стані розвитку сільського господарства та до вивчення впливу різних форм господарювання на використання виробничого потенціалу.

Наукові дослідження проводилися з використанням методів економічного аналізу, монографічного, розрахунково-конструктивного, балансового, статистичних групувань, кореляційно-регресійного аналізу, математичного моделювання тощо.

Статистична та математична обробка інформації здійснювалась в обчислювальному центрі Харківського державного аграрного університету з використанням ЕОМ "ЕС-1061" та персонального комп'ютера.

Наукова новизна одержаних результатів.

Дослідження теоретичних, методологічних, методичних і практичних аспектів формування та використання аграрного виробничого потенціалу в сучасних умовах господарювання є комплексними.

Визначено соціально-економічну сутність потенціалу і необхідність його реструктуризації в умовах переходу до ринкових відносин.

З нових концептуальних позицій обґрунтовано удосконалену методику грошової оцінки складових елементів виробничого потенціалу та визначено його інтегральну оцінку.

Доведено пріоритетність узагальнюючих показників ефективності використання виробничого потенціалу в залежності від розміру господарства та форми власності.

З позицій системного підходу виконано поглиблений аналіз впливу різних форм господарювання на використання виробничого потенціалу і визначення його ефективності.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Реалізація пропозицій і рекомендацій щодо формування, реструктуризації та використання виробничого потенціалу в нових умовах господарювання дозволить удосконалити методику визначення величини виробничого потенціалу підприємств різних форм власності та господарювання і підвищити рівень ефективності його використання.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему полягає у визначенні соціально-економічної сутності аграрного виробничого потенціалу, узагальнюючих показників його використання, в розробці нових методичних підходів до визначення величини виробничого потенціалу та його елементів, у вивченні впливу різних форм господарювання на ефективність використання виробничого потенціалу та у визначенні рівня його конкурентоспроможності.

Апробація та реалізація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідались і отримали позитивну оцінку на Міждержавній науковій конференції в м. Києві у вересні 1997 р. та на підсумкових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників та аспірантів Харківського державного аграрного університету імені В.В.Докучаєва в 1994-1998 рр.; повний зміст дисертаційної роботи доповідався на розширеному засіданні кафедри організації виробництва та агробізнесу.

Висновки та пропозиції щодо формування, реструктуризації та використання виробничого потенціалу в нових умовах господарювання, нові підходи до удосконалення грошової оцінки складових елементів виробничого потенціалу, до вибору узагальнюючих показників його ефективності та обґрунтована вимога обов`язкового врахування агрометеорологічних умов сільськогосподарського виробництва схвалені і прийняті до впровадження Харківським обласним управлінням сільського господарства (довідка №05/7-6-203 від 8 вересня 1998 р.) та Харківською обласною асоціацією кооперативних і державних агропромислових плодоовочевих формувань “Харківплодоовочпром” (довідка №189 від 10 вересня 1998 р.). Рекомендації щодо оптимізації використання виробничого потенціалу розглянуті і прийняті до впровадження в КСП "Нове життя" Валківського району Харківської області (з умовним економічним ефектом близько 1,54 млн грн.).

Публікація результатів дослідження. Результати дослідження викладені у 10 наукових працях загальним обсягом 1,46 умовних друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Структура дисертаційної роботи відповідає темі дослідження. Загальний обсяг роботи становить 218 сторінок комп`ютерного тексту. Основний зміст викладений на 195 сторінках і складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних літературних джерел в кількості 214 найменувань. Дисертація містить 29 таблиць та вісім додатків.

У вступі формулюються мета та завдання дослідження, характеризуються наукова новизна, теоретичне та практичне значення результатів дослідження, розкривається основний зміст роботи.

У першому розділі "Теоретичні основи і соціально-економічна сутність аграрного виробничого потенціалу в умовах розвитку ринкових відносин" розглядається соціально-економічна сутність аграрного виробничого потенціалу, з`ясовується необхідність його реформування в сучасних умовах, обґрунтовуються методологічні основи визначення узагальнюючих показників використання виробничого потенціалу.

На етапі переходу країни до ринкових відносин необхідні реструктуризація та реформування виробничого потенціалу у відповідності до форм власності і господарювання. Для конкретних розрахунків і порівнянь сутність виробничого потенціалу зберігається, але для кожного підприємства необхідно ввести нове, більш розширене поняття - економічного потенціалу. На нашу думку, він повинен визначатись: обсягом та якістю ресурсів підприємства (площею сільгоспугідь, чисельністю працівників, основними фондами, оборотними засобами, фінансовими і нематеріальними ресурсами - патентами, ліцензіями, інформацією, технологією); кваліфікаційним, психологічним і мотиваційним потенціалом працівників; здатністю менеджменту оптимально використовувати ресурси підприємства (уміння створювати і оновлювати організаційні структури підприємства); інноваційними засобами (поповнення виробництва, заміна технології тощо); інформаційною спроможністю (здатність одержувати і обробляти інформацію для використання її у виробництві); фінансовою спроможністю (кредитоспроможність підприємства, внутрішня і зовнішня заборгованість у сфері фінансів).

Успіх підприємницької діяльності в значній мірі визначається вірно обраною стратегією управління потенціалом підприємства і підвищенням його конкурентоспроможності. Найбільш точним її критерієм є такий узагальнюючий показник ефективності виробництва, як індекс сукупності факторної продуктивності, який визначається за запропонованою нами формулою:

УЧП

СФП = ------------------------

ЗП + А + М +L

(СФП - індекс сукупної факторної продуктивності; УЧП - обсяг умовно-чистої продукції; ЗП - фонд заробітної плати; А - сума амортизаційних відрахувань потокового року; М - вартість сировини, матеріалів і послуг, придбаних на стороні; L - плата за землю).

Динаміка індексу сукупної факторної продуктивності та його співставлення з показниками інших підприємств дозволяють керівникові висновувати про конкурентоспроможність підприємства, оцінюючи ефективність використання всіх виробничих і невиробничих, прямих і непрямих затрат з урахуванням взаємозамінюваних видів ресурсів. Індекс збільшується, якщо зростання витрат на оплату праці супроводжується економією матеріальних і енергетичних ресурсів в більших розмірах. Це дозволяє контролювати загальне підвищення ефективності виробництва, а не тільки віддачу ресурсів без зв'язку з кінцевими результатами роботи підприємства.

У другому розділі "Методичні підходи до визначення величини виробничого потенціалу і його елементів на сучасному етапі розвитку сільського господарства" розглядаються методичні аспекти визначення величини виробничого потенціалу. Наводяться розрахунки інтегральної величини виробничого потенціалу діючих сільськогосподарських підприємств Харківської області, а також окремо по кооперативних та державних агропромислових формуваннях Харківської обласної асоціації "Харківплодоовочпром”. Акцентується увага на необхідності удосконалення методики земельнооціночних робіт при розрахунку виробничого потенціалу в різних за формою власності господарствах. Розглядаються методичні підходи до визначення оцінки землі, яку можна було б достовірно використовувати в умовах переходу до ринкових відносин. Оцінка землі повинна бути такою, щоб можна було визначити, що дає земля як основний засіб виробництва, яка її нормальна прибутковість за оптимальних умов господарювання при досягнутому середньому рівні виробничих сил і цінах на продукцію. Лише така оцінка буде об'єктивним показником якості землі при регулюванні земельних відносин, при передачі землі у власність, спадщину, під заставу з метою одержання банківського кредиту, при оренді, купівлі-продажу земельних ділянок, визначенні ставок земельного податку, ціноутворення. З цією метою землю, на наш погляд, необхідно оцінити і поставити на баланс держави та кожного конкретного господарства, що покладе край її безгосподарному використанню.

Наші теоретичні, методологічні та методичні підходи до оцінки землі як основного засобу виробництва виявилися правильними. В березні 1995 р. і в жовтні з деякими доповненнями були прийняті постанови Кабінету Міністрів України "Про методику грошової оцінки землі сільськогосподарського призначення і населених пунктів" (№213,№864). Прийняттям цих документів був покладений край марній полеміці про те, потрібна чи не потрібна грошова оцінка землі.

Ми застосували цю методику (з використанням вихідних даних по Харківській області) при визначенні рентного доходу на орних землях з ціновими параметрами 1991-1995 рр., замість застарілих даних 1986-1990рр., (табл.1).

Таблиця 1. Розрахунок рентного доходу на орних землях Харківської області

* В середньому по всіх категоріях господарств Харківської області

За останні роки значно прискорилися темпи вилучення земель із сільськогосподарського використання. Так, за період з 1975 по 1996 рр. посівна площа в Україні зменшилася на 2654 тис.га. Це рівноцінно тому, якби щороку покидав виробляти сільськогосподарську продукцію великий сільський адміністративний район з посівною площею 126,3 тис.га, в якому могли б розташуватися, наприклад, 28 сільськогосподарських підприємств. На жаль, таке скорочення сільськогосподарських угідь відбулося в найбільш обжитих, родючих і сприятливих в ґрунтово-кліматичному відношенні регіонах і областях України. Так, в Харківській області площа ріллі тільки за останні п'ять років скоротилася на 135 тис.га. Народногосподарські втрати при вилученні такої цінної землі із сільськогосподарського користування очевидні.

Одним із шляхів уповільнення цього негативного процесу є встановлення відповідних цін на землю за запропонованою нами формулою:

IІп = Вд + (Вп * Кз * А) + (Др * Кд) + Ов

(Iп - інтегральний показник народногосподарських втрат при вилученні 1га землі із сільськогосподарського користування, грн.; Вд - втрати держави у вигляді податку і відрахувань від прибутку; Вп - вартість продукції, вироблюваної щорічно з 1 га землі, грн.; Кз - коефіцієнт зростання продуктивності землі; А - термін вилучення землі; Др - диференційна рента, грн.; Кд - коефіцієнт дисконтування ренти; Ов - вартість освоєння 1га подібної землі, грн.).

Аналізуючи використання виробничого потенціалу, слід визначити його інтегральну оцінку. Важливою складовою аграрного виробничого потенціалу є матеріально-технічні ресурси. Вони визначалися нами на рівні їх середньорічної вартості. Оцінка трудових ресурсів здійснювалася через фондовий аналог, який визначався множенням середньорічної оплати працівника сільськогосподарського виробництва на коефіцієнт ефективності капітальних вкладень в нову техніку з урахуванням нормативного терміну окупності.

Загальна грошова оцінка та структура виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств Харківської області за станом на 1.01.1997р. наводяться в табл.2. Питома вага вартості землі в середньому по області складає 62,3% і варіює від 71,9% в Печенізькому районі до 43,1% в Дергачівському; питома вага трудових ресурсів - 7,7% в тому числі з амплітудою коливання від 10,5 до 6,2%; вартість матеріально-технічних ресурсів - 29,9% з коливаннями від 41,6% до 20,3% (по тих же районах).

Таблиця 2. Грошова оцінка та структура виробничого потенціалу в сільськогосподарських підприємствах Харківської області за станом на 1.01.1997 р.

У третьому розділі "Вплив різних форм господарювання на використання виробничого потенціалу" розглядаються принципові питання ефективності використання виробничого потенціалу, зокрема показники та методика визначення ефективності використання основних виробничих фондів, всього виробничого потенціалу в господарствах з різними формами власності та розрахунки з оптимізації використання виробничого потенціалу, виконані з допомогою ЕММ і ЕОМ.

Визначено, що застосовувані при аналізі ефективності фондів показники, в тому числі фондоозброєність і фондозабезпеченість, зовсім не досконалі, бо не включають до складу фондів головний засіб виробництва в сільському господарстві - землю. Якщо в промисловості існує майже прямий кореляційний зв'язок між енергоозброєністю, фондоозброєністю і продуктивністю праці, то в сільському господарстві такої прямої залежності немає. Це пов'язано з тим, що головний засіб виробництва - земля, не враховується в фондах. Тому включення вартості землі до складу основних засобів виробництва в сільському господарстві істотно змінює загальну картину всього комплексу показників, які характеризують ефективність використання фондів, в тому числі фондовіддачу (табл. 3).

Таблиця 3. Показники фондовіддачі в сільськогосподарських підприємствах Харківської області при різних варіантах обчислення, 1997 р.

Найбільш ресурсозабезпечені райони - Харківський, Золочівський, Чугуївський при розрахунку фондовіддачі за вартістю фондів посідають відповідно 18-е, 26-е та 11-е місця. Розрахунок фондовіддачі і за вартістю землі змінює місця відповідно на 2-е, 21-е та 1-е, що свідчить про наявність в господарствах цих районів різноякісних земель, продуктивність яких врахована при проведенні грошової оцінки.

Істотної різниці в рівні ефективності виробництва в залежності від рівня забезпеченості основними фондами в господарствах з різними формами власності не виявлено (табл.4).

Таблиця 4. Залежність ефективності виробництва від рівня забезпеченості основними фондами в сільськогосподарських підприємствах Харківської області

Виробництво валової продукції у порівнянних цінах в розрахунку на 100 грн основних фондів знизилося в обох господарствах відповідно на 43,8 і 68,3%. Збільшення ж фондоозброєності та фондозабезпеченості пояснюється не реальним поповненням фондів, а їх багаторазовою індексацією.

Оптимізація виробничих програм рослинництва та тваринництва в КСП "Нове життя" Валківського району при повному використанні всіх складових виробничого потенціалу, розрахована нами за допомогою ЕММ і ЕОМ, забезпечує підвищення рівня рентабельності виробництва до 42%, що дозволить вести господарству розширене відтворення.

ВИСНОВКИ

виробничий господарювання реформування сільськогосподарський

1. В сучасних умовах становлення і розвитку ринкових відносин слід чітко розрізняти поняття ресурсного, виробничого і економічного потенціалу, а також інші терміни, якими визначається потенціал сільськогосподарських підприємств, бо за цими поняттями стоять різні за кількістю та складом елементів об'єкти досліджень. Основною характеристикою виробничого потенціалу є категорія "здатність", яка містить в собі кількісні і якісні характеристики ресурсів, а також їх функціональні властивості. Отже, величина кінцевого результату функціонуючої економічної системи визначається в першу чергу не ресурсозабезпеченістю, а рівнем інтеграційної здатності застосовуваних ресурсів.

2. Якщо ресурсний потенціал характеризує витратну частину виробничого процесу, то виробничий потенціал слід розглядати як результативну частину процесу виробництва. Отже, виробничий потенціал - це сукупність органічно взаємопов'язаних ресурсів сільськогосподарського виробництва, які забезпечують при заданих умовах досягнення об'єктивно обумовленого рівня господарських результатів.

3. В умовах розвитку ринкових відносин слід застосовувати і використовувати поняття "економічний потенціал" сільськогосподарських підприємств, різних за формами власності та господарювання. Це поняття більш широке і ємне, бо включає в себе моменти, які характеризують ринкові перетворення: підприємництво, фінансово-кредитні стосунки, маркетинг, соціальна сфера, стратегія управління потенціалом, менеджмент тощо.

4. Важливою складовою виробничого потенціалу АПК є агробіокліматичний потенціал. Інколи сільськогосподарські підприємства мають потужний виробничий потенціал, але не можуть ефективно використовувати його через несприятливі метеорологічних умови (опади, температура, сонячна радіація), які необхідно економічно оцінювати і враховувати при прогнозуванні виробництва. В більш широкому розумінні агробіокліматичний потенціал включає в себе і бонітувальні дані грунтів (рівень гумусу, кислотність, механічний склад), їх агрокліматичне групування. Нами запропоновано визначати інтегральний показник складових агробіокліматичного потенціалу у вигляді індексів середньозважених величин для кожної конкретної області, району, господарства.

З окремих факторів метеорологічних умов найбільший вплив на величину врожаю має гідротермічний коефіцієнт (ГТК), який характеризує стан водно-температурного режиму в період активної вегетації рослин. Кореляційно-регресійний аналіз залежності урожайності зернових культур від показника ГТК по трьох агрогрунтових зонах Харківської області показав тісну залежність (коефіцієнт кореляції дорівнює 0,771).

5. Головним недоліком методик визначення виробничого потенціалу було те, що земля як найбільш важлива його складова оцінювалась умовно. Грошова оцінка землі на застосовувалась. Прийнята на державному рівні методика грошової оцінки землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України в березні 1995 р., дала можливість оцінювати землю і ставити її на баланс сільськогосподарських підприємств і господарств в Харківській області. При розробці методики застосовувались якісні, кількісні і вартісні показники останніх років, що дало змогу об'єктивно обчислити виробничий потенціал в цілому.

6. За останні роки значно прискорилися темпи відведення земель на несільськогосподарські потреби. За період з 1975 по 1996 р. щорічно вибувала з сільськогосподарського користування посівна площа 126,3 тис.га. Найбільші темпи відведення земель характерні для найбільш обжитих родючих і сприятливих в ґрунтово-кліматичному відношенні областей України.

Через це країна зазнає значних втрат коштів. Як економічний заслін такому явищу нами запропонована методика грошової оцінки землі при відведенні її на несільськогосподарські потреби.

7. Органічна будова виробництва має чітку тенденцію зростання. За період наших досліджень вона збільшилась у 2,67 рази через такі обставини. Грошова оцінка трудових ресурсів області, проведена за фондовим аналогом одного працівника, є дуже низькою - 9204 грн., що пояснюється зниженням рівня оплати праці в сільському господарстві. Навпаки, грошова оцінка основних фондів і оборотних засобів за їх середньорічною вартістю в 1991-1996 рр. не підтверджується реальним надходженням основних засобів через недосконалість індексацій та інфляційні процеси.

8. Важливим показником ефективності використання фондів є фондовіддача. Проте при існуючій методиці її обчислення вона не може об'єктивно характеризувати використання фондів, бо до складу фондів не включений основний засіб виробництва - земля.

Тепер, коли проведено грошову оцінку землі і вводиться єдиний земельний податок, з'являється сенс поставити землю на баланс як основний засіб виробництва і визначити показник фондовіддачі з урахуванням вартості землі. Вірогідність такого показника буде відповідати сучасним вимогам господарювання.

9. В сучасних умовах розвитку нових форм господарювання існують різні критерії ефективності виробництва в залежності від форми власності на засоби виробництва. Зокрема для великого підприємства важливо мати максимальний прибуток, а для дрібних сімейних ферм - максимальну виручку від реалізації продукції. Для фермера, який має обмежену площу землі, важливим є максимальний доход на 1 га землі; для власників же великих ферм та асоціацій акценти зміщуються на одержання прибутку на капітал.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Билоусько Т.Ю. Оценка земли при изъятии ее из пользования //Бизнес-информ. - 1998. - №10. - С. 35-36.

Билоусько Т.Ю. Об эффективности использования земельного фонда как основной составляющей производственного потенциала Харьковской области // Вісник ХДАУ. Серія "Економіка АПК і природокористування". - 1997. - №1. - С.85-89.

Білоусько Т.Ю. Земля як складова виробничого потенціалу в системі аграрних відносин (на прикладі Харківської області) // Современные проблемы охраны земель: Тр. межгос. науч. конф. Киев, 10-12 сент. 1997 г. - Киев, 1997. - С.229-231.

Билоусько Т.Ю. К вопросу о сохранении аграрного производственного потенциала // Грунти України: екологія, еволюція, систематика, окультурення, оцінка, моніторинг, географія використання: Тези доп. на конф. / Харк.держ.аграр.ун-т ім. В.В.Докучаєва. - Харків, 1996. - С.236.

Билоусько Т.Ю., Билоусько С.В. Состояние и перспективы развития крестьянского (фермерского) хозяйства в Харьковской области // Проблеми реформування відносин власності та господарювання в агропромисловому комплексі: Зб.наук.праць / Харк.держ.аграр.ун-т ім.В.В.Докучаєва. - Харків, 1997. - С.188-194. (Авт.50%). Автор виконала розрахунки та аналіз розвитку фермерства.

Македонский А.В., Билоусько Т.Ю. Об оценке земли как основной составляющей производственного потенциала на селе // Грунти України: екологія, еволюція, систематика, окультурення, оцінка, моніторинг, географія використання: Тези доп. на конф. / Харк.держ. аграр.ун-т ім.В.В.Докучаєва. - Харків, 1996. - С.235. Автору належить ідея про новий методичний подхід до оцінки землі.

Билоусько С.В., Билоусько Т.Ю. К вопросу об эффективности сельскохозяйственного производства при различных формах хозяйствования // Анализ производственных возможностей и управления в АПК : Сб.науч.тр. / Харьк. гос. аграр.ун-т им. В.В.Докучаева. - Харьков, 1995. - С.23-27. (Авт.-60%). Автору належать розрахунки ефективності виробництва за різних форм господарювання.

Македонський А.В., Білоусько Т.Ю., Грищенко О.В. Становлення та розвиток фермерства в Харківській області // Економіка України.- 1996. - №5. - С.87-88 (Авт. 40%). Автору належить ідея про необхідність створення асоціації та кооперативів фермерських господарств.

Македонский А.В., Билоусько Т.Ю., Грищенко О.В. Реформирование сельскохозяйственных предприятий в восточных землях Германии // Экономика АПК. - 1996. - №5. - С.66-69. (Авт. 40%). Автору належить ідея використання досвіду Германії в умовах України.

Македонський А.В., Білоусько Т.Ю. Зміни в структурі виробничого потенціалу в сільському господарстві Харківської області // 180 років ХДАУ: Тези доп.наук.конф. / Харк.держ.аграр.ун-т ім. В.В.Докучаєва.-Харків, 1996. - С.41-42 (Авт.50%). Автор виконала розрахунки щодо структури виробничого потенціалу.

Размещено на Allbest.ru