Формування рівноваги АПК в умовах ринкової трансформації економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

08.01.01-Економічна теорія

ФОРМУВАННЯ РІВНОВАГИ АПК В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ДІДЕНКО МИКОЛА МАРКОВИЧ

Київ - 1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

агропромисловий виробництво оптимізація рівновага

Актуальність теми. Стратегічний курс на економічні реформи в Україні, прорив на нові рубежі розвитку в контексті загальної трансформації українського суспільства передбачає використання факторів, які забезпечили б ефективні шляхи поступового входження до фази економічної сталості і зростання всіх галузей народного господарства, зокрема агропромислового комплексу. Збільшення виробництва продуктів землеробства і тваринництва викликає настійну необхідність послідовного зміцнення матеріально-технічної бази агропромислового виробництва, його техніко-технологічного переоснащення. Важливого теоретичного і практичного значення набуває проблема формування рівноваги АПК. Від її успішного вирішення багато в чому залежать темпи економічного зростання, можливості нагромадження, що необхідно для становлення цивілізованих ринкових відносин і підвищення добробуту людей.

Аналіз опублікованих робіт учених-економістів, матеріалів наукових конференцій і дискусій, присвячених дослідженню різних аспектів цієї багатогранної і актуальної проблеми, показав, що вона має ще багато не досліджених теоретичних питань. Необхідність виконання цього дослідження ґрунтується на недостатньому вивченні посилення комплексного системного підходу у здійсненні аналізу і оцінки у новому аспекті методологічних проблем і теоретичних основ відтворення, найбільш дійових засобів і форм структурних зрушень з метою формування рівноваги і оптимальної збалансованості аграрно-промислового комплексу, створення нормальних внутрішніх умов його стабільності з переходом до стійкого зростання. Нових фундаментальних підходів вимагає дослідження суті формування рівноваги, механізму її становлення, системи комплексних територіальних пропорцій економічного і соціального розвитку регіонів, вдосконалення природно-господарської рівноваги і збалансованості. Наявність з ряду питань досліджуваної проблеми різних, іноді протилежних думок зумовлює відмінність у пошуках ефективних шляхів і методів, які направлені на розвиток прогнозування, планування, складання програм вдосконалення пропорцій, знаходження їх оптимальних варіантів. Підвищення уваги до методологічних основ зумовлений також становленням ринкових відносин. Наша початкова уява про план вимагає переоцінки з позиції економічної незалежності виробників і нової ролі управління в регулюванні ринкових відносин.

Проблема формування рівноваги АПК як і всього суспільного відтворення складна і багатогранна. Вона тісно поєднана з глибинними процесами розвитку суспільного виробництва в умовах здійснення економічних реформ, що трансформують відносини власності в агропромисловому виробництві. Тому дослідження цієї проблеми є однією із головних завдань економічної теорії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дисертаційного дослідження є складовою комплексної теми наукових досліджень економічного факультету Національного університету імені Тараса Шевченка на 1995-2000рр. Теоретичні і економіко-організаційні проблеми формування ринкового механізму та структури економіки України, яка є складовим напрямом Державної програми університету Розбудова державності (1997-2000рр.). Дане дисертаційне дослідження є також складовою основного напряму НДР кафедри теоретичної та прикладної економіки на 1995-2000рр. Дослідження економічного механізму реалізації структурних зрушень в господарстві України. Результати наукового дослідження використані в темі “Особливості розвитку ринкових відносин в економіці України”, яка виконувалась на замовлення Президента України” (Розпорядження Президента України від 24.01.1997р. №52/97-рп). Зроблені дисертантом розрахунки щодо структурних співвідношень у продуктових підкомплексах, оцінки потенційних можливостей підкомплексів, розподілу ресурсів між підкомплексами були використані при розробці розділу Агропромисловий комплекс Державної Програми Економічний і соціальний розвиток Полісся(Довідка №25/137 від 04.12.1996р.). Доповідна записка щодо основних методологічних положень реформування Загального класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ) України була використана при розробці Державного класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД) (Довідка Державного комітету статистики України №24/66 від 22.04.98р.).

Формування рівноваги, напрями оптимізації співвідношень, механізм реалізації структурних зрушень в аграрно-промисловому комплексі України оцінюються з точки зору формування національної соціально-орієнтованої ринкової економіки. Подібних фундаментальних досліджень в Україні на сьогодні немає.

Мета і задачі дослідження. Визначити найбільш дійові засоби і форми структурних зрушень в агропромисловому виробництві з метою становлення рівноваги, оптимізації пропорцій, виходячи із сучасного стану економіки та завдань переходу до соціально-орієнтованого суспільного відтворення.

У відповідності з поставленою метою в дисертації визначені такі основні завдання:

Дослідити проблему досягнення рівноваги і структурно збалансованого агропромислового виробництва України. Визначити найраціональніші, оптимальні пропорції в АПК; 2) Проаналізувати загальні закономірності і тенденції формування пропорцій, структури агропромислового виробництва і підвищення ефективності затрат суспільної праці на основі всебічної інтенсифікації; 3) Дати об'єктивну оцінку структурних зрушень в розрізі регіонів України за допомогою лінійних коефіцієнтів структурних зрушень за галузями, які забезпечують науково-технічний прогрес; 4) Визначити рівні сільськогосподарського розвитку регіонів на основі зваженого коефіцієнту економічного і соціального розвитку; 5) На основі всебічного аналізу і об'єктивної оцінки сучасних процесів і тенденцій в економіці та з урахуванням світового досвіду обґрунтувати і запропонувати концептуально цілісну систему рекомендацій щодо оцінки структурних зрушень, їх соціальної спрямованості, трансформації структури, вдосконалення економічного механізму регулювання пропорцій агропромислового виробництва, запровадження в практику маркетингових досліджень.

Об'єктом дослідження є макроекономічні, регіональні, міжгалузеві і галузеві пропорції, підприємства АПК України.

Методологія дослідження. На основі концептуального підходу проводилось методологічне і теоретичне дослідження загальних закономірностей, найважливіших тенденцій і специфічних особливостей становлення рівноваги народногосподарського АПК України. В процесі дослідження проблеми застосовувались методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, розрахунку і обробки інформації: порівняльний аналіз існуючих концепцій, побудова схем, графіків, діаграм, таблиць, статистичних групувань, балансовий метод. Застосовувався картографічний метод для оцінки і аналізу багатьох явищ і процесів у часі і просторі.

Під час дослідження використані: спеціальна література, статистичні щорічники, національні рахунки, офіційні матеріали і документи Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, ІАЕ УААН, РВПС України НАН України, інституту економіки НАН України і інших організацій.

Наукова новизна одержаних результатів. Розроблені наукові твердження, щодо кількісної та якісної характеристики рівноваги, матеріальних основ її формування, які складають методологічні принципи аналізу рівноваги агропромислового виробництва та його ефективного функціонування в умовах трансформації до ринкових відносин. Особисто автором дисертації отримані нові наукові результати, які в сукупності складають концептуальні засади формування рівноваги на основі досягнення структурної оптимізації та збалансованості АПК України. Особистий внесок автора полягає у таких конкретних результатах:

запропоновано авторську концепцію формування рівноваги АПК України. Ця концепція об'єктивно необхідна як методологічний принцип для визначення напрямів трансформації деформованої економічної системи України в ринкову систему, а також оцінки і впровадження кардинально нових методів прогнозування і планування;

з принципово нових позицій запропонована теоретична трактовка суті, соціально-економічного змісту закону пропорціональності та його ролі в системі економічного регулювання і становленні ринкової рівноваги;

обґрунтовані вихідні методологічні положення взаємоз'язку рівноваги, пропорціональності, збалансованості і сталого соціально-економічного розвитку аграрної сфери; особливості взаємозв'язку ринку і рівноваги, що мають наукову і практичну цінність; розкриті проблеми вдосконалення відносин власності в АПК в умовах ринкової трансформації нині існуючої економічної системи в Україні;

застосовані економіко-математичні моделі виробничого і ресурсного типів для дослідження оптимальної збалансованості між фактичним біологічним потенціалом природних зон України і генетичним потенціалом сільськогосподарських культур і визначення основних напрямів структурних зрушень в агропродовольчому потенціалі. Проведені розрахунки пропорцій кінцевого продукту на рівні сфер і галузей економіки на основі Національних рахунків України. Дана оцінка показників виробництва і споживання кінцевого продукту у регіональному розрізі. Методика розрахунку кінцевого продукту на рівні секторів та галузей економіки дала можливість визначити пропорції і пріоритети у виробництві і споживанні продукції харчової промисловості.

на основі аналізу вище наведених розрахунків доведений висновок, що приватизація підприємств, які знаходяться на кінцевих стадіях або в середині технологічних ланцюгів, може принести максимальний ефект і мінімальні негативні наслідки тільки за умови, якщо послідовно здійснюється трансформація відносин власності на підприємствах по всьому ланцюгу. Отже, темпи трансформації відносин власності у сільському господарстві зумовлюють темпи економічної реформи у всьому агропромисловому виробництві;

розкритий взаємозв'язок і взаємозумовленість інвестиційного потенціалу і економічної рівноваги. Дана оцінка факторів, що впливають на інвестиційний потенціал, специфічних причин, які викликають інвестиційні цикли у трансформаційний період. Здійснено комплексне теоретичне та прикладне дослідження взаємозв'язку інвестиційного потенціалу і збалансованості з метою пошуку оптимального механізму реалізації народногосподарського інвестиційного потенціалу. Акцентується, що відтворюваний процес зумовлює пропорціональність інвестицій, нагромадження і споживання, досягнення збалансованості найважливішої народногосподарської пропорції: інвестиційний потенціал - нагромадження - споживання;

по новому розглянуто формування рівноваги в розвитку матеріального і нематеріального виробництва. Обґрунтовані висновки про те, що пріоритетним напрямом галузевої структурної політики має стати перенесення економічної діяльності з первинних галузей у переробні. Від них у наукомісткі галузі, в послуги, інформатику, інфраструктуру;

запропоновано трансформаційний підхід до визначення рівнів економічного розвитку регіонів, який полягає у побудові ранжированого ряду за зваженими коефіцієнтами економічного і соціального розвитку областей. Результати дисертації можуть бути використані у подальшій розробці територіально-диференційованих нормативів і регулюванні пропорціонального і збалансованого розвитку економіки регіонів.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методологічні положення дисертації і одержані наукові результати щодо становлення рівноваги в агропромисловому комплексі можуть бути використані для обґрунтованої оцінки і практичного впровадження якісно нових методів прогнозування, планування і складання програм в умовах переходу до ринкової економіки. Науково-методичні рекомендації визначення рівнів економічного розвитку регіонів на основі їх ранжирування за зваженими коефіцієнтами економічного і соціального розвитку, оцінки структурних зрушень в розрізі регіонів України за допомогою розрахованих лінійних коефіцієнтів структурних зрушень, розрахунки на базі економіко-математичних моделей виробничого і ресурсного типів, структурно-логічні схеми можуть застосовуватись обласними і загальнореспубліканськими органами в процесі прогнозування, планування і розробки цільових комплексних програм.

Окремі науково-методичні положення і розробки знайшли відображення: 1) в розділі Агропромисловий комплекс Державної програми Економічний і соціальний розвиток Полісся; 2) в наукових звітах кафедри економіки природничих факультетів Національного університету імені Тараса Шевченка; 3) в доповідній записці і пропозиціях в Держкомцін колишнього СРСР з проблем радикальної реформи системи цін (№ Д-1595/02 від 25.07.88р.), доповідній записці в Державний комітет статистики України щодо основних методологічних положень реформування Загального класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ) України, яка була використана при розробці Державного класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД).

Результати наукових досліджень також використовуються в навчальному процесі при читанні навчальних курсів Мікроекономіка, Макроекономіка, Основи економічної теорії, проведені практичних занять, підготовці студентами курсових і дипломних робіт, в керівництві написанням кандидатських дисертацій аспірантами. За матеріалами дисертації опубліковані особисті монографії: "АПК: структурні зрушення і стабільність розвитку".-К.:УкрНТІ, 1992; "Підприємництво в Україні".-К.:УкрІНТЕІ, 1995. Крім того, основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях: підручниках Основи економічної теорії: У 2 кн. К.:Либідь.-1994, 1998рр.; Навч. посібник, Основи економічної теорії в 4-х частинах - К.:УМКВО, 1992, Українській Енциклопедії, журналі "Український промисловець", республіканських міжвідомчих наукових збірниках, вісниках Київського університету імені Тараса Шевченка сер. "Економіка".

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати, які мають місце у дисертації, доповідались на міжнародній конференції - Ленінград, 1983р. і Всеукраїнських наукових конференціях, в тому числі: Київ, 1978, 1981, 1987, 1995, 1996, 1997рр., в інституті аграрної економіки УААН, на засіданні методологічного семінару кафедри економіки природничих факультетів, кафедри теоретичної і прикладної економіки, кафедри економічної та соціальної географії Національного університету імені Тараса Шевченка.

Результати дисертаційного дослідження використовувалися під час читання лекцій аспірантам, проведенні методологічного семінару аспірантів економічного факультету Національного університету імені Тараса Шевченка в 1994-1997рр.

Публікації. За результатами виконаних досліджень в рамках теми дисертації автором самостійно і в співавторстві опубліковано 27 робіт, загальним обсягом понад 30 д.а., в тому числі: результати дисертації опубліковані в 2-х монографіях, навчальному посібнику в 4-х частинах, 2-х підручниках в 2-х книгах, Українській Енциклопедії, статтях, у журналах, наукових вісниках, наукових збірниках.

Структура та обсяг роботи. Загальний обсяг дисертації включає 393 сторінки, вступ, 6 розділів, 15 параграфів, висновків, списку використаних джерел, 9 додатків. Дисертація ілюстрована 53 таблицями, 21 рисунком, 14 діаграмами та графіками, 6 схемами, 1 картосхемою, 4 статистичними групуваннями, 22 формулами. Список використаної літератури включає 255 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкривається актуальність теми, мета і задачі дослідження, наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення.

У зв'язку з тим, що питання теорії, методології і практики формування рівноваги розроблені в економічній літературі недостатньо, в першому розділі дисертації значна увага приділена дослідженню теоретичних і методологічних принципів аналізу рівноваги при переході до ринкових відносин і висловлено ряд пропозицій теоретичного і методологічного характеру, направлених на подальший розвиток економічної теорії.

В дисертації робиться теоретичний висновок, що концепція рівноваги АПК об'єктивно необхідна як методологічна основа для визначення напрямів трансформації деформованої економічної системи України в ринкову економічну систему, як нового господарського порядку. Виразом кількісної характеристики економічних відносин є обсяг суспільного продукту. Дослідження структури суспільного продукту, а отже факторів, які впливають на його структуру і динаміку, проводиться на основі кількісних пропорцій, які виражають якість економічних відносин. Тобто якість економічних відносин є не тільки сукупністю складових її елементів, властивостей, а їх єдністю і цілісністю.

У реферованій роботі висловлюється думка, що такий підхід до дослідження рівноваги і збалансованості є методологічним принципом оцінки і впровадження кардинально нових методів прогнозування і планування в умовах переходу до ринкової економіки. Без цього неможливо прогнозувати хід економічного розвитку, розробляти методологічні і теоретичні основи планування.

Дисертант підкреслює, що у широкому розумінні рівновага - це стан якої-небудь системи, в який вона повертається у відповідності з власними внутрішніми закономірностями, які постійно відтворюють її найбільш суттєві властивості. Рівновага встановлюється, якщо протилежні сили урівноважуються, але внутрішня напруга може зберігатися і в поведінці людей виникає стійкий компроміс. Щоб сформувати рівноважний стан необхідно перш за все встановити: 1) закони і закономірності розвитку, які створюють і постійно відтворюють рівновагу; 2) внутрішній стан на основі специфічних внутрішніх закономірностей; 3) механізм внутрішнього регулювання.

У вузькому розумінні рівновага є стан кількісних і якісних пропорцій взаємодії виробників і споживачів, в якому АПК розподіляє обмежені ресурси, що є в його розпорядженні, для того щоб виробити кінцевий продукт. Досягнувши оптимального стану, виробники його не покинуть до того часу, поки не зміняться умови. Саме тому такий стан називається рівновагою. У рівновазі вирішальне значення має стійка пропорціональність між, з одного боку, споживачами з своїм платоспроможним попитом, з іншого, виробниками з продукцією, що дає можливість цей попит задовольнити. Рівновага встановлюється в таких видах: стійка, нестійка, індиферентна. Стійка - коли система після незначного відхилення від нормального стану знову в нього повертається, коли це відхилення від рівноваги не зростає у часі. Нестійка - коли після малого відхилення від стану рівноваги система не повертається в попередній стан, а, навпаки, все більше від нього відходить. Індиферентна - коли система після малого відхилення від стану рівноваги продовжує залишатися у рівновазі в новому стані. Рівновага рівнозначна оптимальній пропорціональності лише за умови, що досягнення рівноваги розглядається як мета економіки.

На основі проведеного дослідження робиться висновок, що пізнання умов формування рівноваги підвласне всезагальним принципам. Одним із цих принципів є закон пропорціональності. Пізнання його дає змогу здійснювати господарську діяльність на науковій основі, стабілізувати і підвищити ефективність виробництва.

Дисертант підкреслює, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропорціональності як головної умови формування рівноваги, в якості причини виступає об'єктивно необхідний рівень збалансованості і витрат праці у відповідності з новим рівнем і характером суспільних потреб і умов виробництва. Рівновага створюється об'єктивно безліччю взаємодіючих умов. А умови можуть бути різні. В дисертаційній роботі у зв'язку з цим робиться висновок, що об'єктивна необхідність формування рівноваги посилюється існуванням потреб людей. Існування потреб викликає необхідність поділу праці. Поділ праці спричинює обмін результатами діяльності людей. Обмін викликає до економічного життя пропорціональність, яка реалізується через механізм ринкових відносин. Виробництво і споживання продукту визначаються умовами, в які поставлені споживачі і виробники, а самі ці умови базуються на суперечностях. В дисертації доказується, що принцип процесу-причини або каузальності (від латинського “causalis”, від causa - причина) визначає причинно-наслідковий зв'язок. Конкретне явище, яке безпосередньо зумовлює виникнення окремого явища, є причиною і його джерелом. А явище, що породжується дією певної причини, є наслідком. Між причиною і наслідком існує генетичний, тобто той, що вказує на походження, генезис і розвиток. Причина породжує і визначає наслідок. Це дає змогу через названі категорії розкрити суть виникнення явищ. Так, наприклад, це можна визначити у співвідношенні таких категорій: виробництво-споживання; попит - ціна; пропонування - ціна; витрати - ціна; продуктивність праці - обсяг продукції. Досліджувані категорії переходять одна в іншу. Це означає, що одне і те ж явище може бути і причиною і наслідком. Так, за умови збільшення ціни товару, який продається на певному сегменті ринку, відбувається зменшення попиту на цей товар (тут: ціна - причина, а попит - наслідок). Зменшення попиту на той чи інший товар веде до зниження ціни (тут: ціна - наслідок, а попит - причина). Через деякий час ціна знову зростає, а попит зменшується. Із розглянутих категорій найважливішою є причина, у якій проявляється активний бік розвитку явища. Однак впливаючи на ціну, попит перетворюється із наслідку в причину.

Ідучи за цією логікою, в роботі відмічається, що якщо причина породжує явище, то умови лише визначають матеріал для виникнення явищ. Так як однопорядкові зв'язки причин і наслідків в економіці зустрічаються дуже рідко, то господарській практиці характерна багатоманітність причин і наслідків. Є причини внутрішні і зовнішні. Внутрішні причини проявляються всередині явища, відбивають якісну його особливість. Вони характеризують загальні необхідні ознаки явища. Зовнішні причини не визначають суті явища, вони є випадковими по відношенню до якості, а носіями їх є інші явища. Такі причини випливають із дії стихійних явищ природи і визначають індивідуальність явища. Чим активніше діють внутрішні причини, тим більше вони обмежують дію зовнішніх причин.

Обґрунтування цього положення будується на тому, що пропорції й структура продуктивних сил і пропорції й структура продукту утворюють два полюси виробництва, а саме виробництво продукту і відтворення продуктивних сил складають дві органічно поєднані між собою фази розвитку. Їх єдність і взаємодія забезпечують безперервність формування рівноваги, що визначає внутрішнє джерело саморозвитку і саморуху. Тобто, функція сільськогосподарського продукту служить відтворенню продуктивних сил, а функція продуктивних сил - виробництву продукту. Це є два природні полюси єдиного процесу руху і розвитку пропорцій виробництва. При цьому визначальна роль в їх взаємодії належить продуктивним силам, які зумовлюють не тільки обсяг продукту, але й структуру і суспільний характер його споживання. Розширене відтворення продуктивних сил супроводжується структурними змінами, які відбиваються на виробництві продукту. Тобто, між ними існує пропорціональність, яка реалізується у кількісній і якісній динаміці. Кількісне зростання продуктивних сил визначає екстенсивний спосіб розширення виробництва продукту, а якісні зрушення в продуктивних силах визначають інтенсивний спосіб його розширення.

При розгляді змісту формування рівноваги в роботі акцентується увага на тому, що вона поєднує такі дві фундаментальні характеристики: виробництво і потреби. Будь-яке виробництво, обсяг і структура якого (m) має й пропорціональну цьому обсягу і структурі потребу (r, від англ. - reguirement - потреба) з врахуванням темпу зростання потреб від НТП (w). Темп зростання потреб від НТП: структурних зрушень (w) можна визначити такою формулою: w = w₁ + w₂, де: w₁ - темп зростання виробництва від НТП. Це автономний НТП: за рахунок внутрішніх резервів самого виробництва; підвищення кваліфікації; наукової організації праці; w₂ - темп зростання НТП, наприклад: бавовник заміняється синтетичними матеріалами; метал - заміняється пластмасою, керамікою. При цьому неможливе існування виробництва без потреби, а потреби без виробництва. Це означає, що не можна тлумачити закон пропорціональності як закон збалансованості виробництва і потреб, як це зустрічається часто в літературі. Закон встановлює причинно-наслідковий взаємозв'язок цих різних полюсів, а не усуває їх відмінність, поєднує дві фундаментальні категорії економіки: виробництво (обсяг і структуру) й потреби (обсяг і структуру). На думку дисертанта кількісну визначеність закону пропорціональності можна виразити у вигляді формули, яка розрахована вперше:

r = m(w₁ +w₂ ) ² (1)

де: r - обсяг і структура потреб, тобто загальна міра всіх форм руху потреб, структурних зрушень, енергія життєдіяльності мікро- і макрооб'єктів; m - обсяг і структура виробництва (його маса), міра кількості і якості продукції на мікро- і макрорівні, міра застою або стабільності; w₁ - темп зростання виробництва від НТП; w₂- темп зростання НТП ; (w₁ +w₂)² - квадрат швидкості впровадження НТП. Ця формула, як показано в дисертації, виражає суть рівноваги виробництва товарів та послуг (як міри стабільності безлічі кількості і якості товарів і послуг та їх взаємодії) й потреб (загальної міри всіх форм руху товарів і послуг). Вона є одним із втілень тієї єдності протилежностей, яка пронизує всю економічну систему. Аналіз показує, що поняття виробництва і потреб історично були позначені економічною теорією незалежно одне від одного і однобічно фіксували протилежні властивості. Виробництво характеризує стабільність господарських об'єктів, властиву їм стійкість. А потреби, навпаки, характеризують міру руху виробництва товарів та послуг. Розрахована дисертантом формула: r = m(w₁ +w₂)², поєднує ці протилежні характеристики, виявляючи їх внутрішній взаємозв'язок. Потреба як міра руху або зміни виробництва товарів та послуг знаходить відображення у своїй протилежності - виробництві як мірі стабільності. Такий зміст головної умови формування рівноваги.

У зв'язку з цим в дисертації висувається і аргументується положення про те, що пізнання суперечностей рівноваги дало змогу зробити висновок, що мікроекономічні об'єкти так як і макроекономічні мають хвильову природу. Тут необхідно мати на увазі, що у причинно-наслідковому зв'язку на першому місці (в якості причини) виступає об'єктивно необхідний рівень пропорцій і витрат праці у відповідності з новим рівнем і характером суспільних потреб і умов виробництва. Це натрапляє на можливості суспільного виробництва, досягнутий рівень і спосіб підтримання пропорцій і витрат праці, а це, в свою чергу, зв'язане з необхідністю збільшення обсягу і певної структури засобів праці і предметів споживання, розширення масштабів соціальної сфери. Отже, створення нового продукту вимагає новітніх технологій, що зв'язано з додатковими витратами праці, зверх того рівня, який необхідний для простого відтворення сукупного продукту. Розвиток НТП зумовлює новий більш високий їх рівень. Це означає, що новий рівень і характер суспільних потреб і умов виробництва є спонукальним імпульсом послідовного зростання стабільного розвитку виробництва, а отже і добробуту людей.

Вимагає теоретичного обґрунтування і поняття економічного механізму становлення рівноваги, яке практично не привертало увагу вчених-економістів. У літературі є лише уривчастий і неповний аналіз проблеми. Економічний механізм, на думку дисертанта, це лише один із багатьох елементів, всебічний аналіз яких дозволяє економічній теорії виробляти свої узагальнення. Практичне значення цієї проблеми випливає із того, що економічний механізм встановлення рівноваги виникає у конкретних умовах під впливом початкового імпульсу в системі взаємодії явищ за певних умов. Суспільні умови: зокрема приватна власність, породжуючи конкуренцію, впливає через ціну. Ціна є імпульсом, який дає інформацію про умови ринку. За цим імпульсом господарюючі суб'єкти звіряють свій вибір, реалізуючи індивідуальний інтерес. Ринкові умови створюють ситуацію коли розвиток виробництва, досягнутий рівень витрат визначаються динамікою цін. А ціни в результаті структурних зрушень у виробництві, змін пропорцій попиту і пропонування також знаходяться у динаміці. В результаті цього виникають необхідні пропорції виробництва, формуються мінімальні витрати праці на виробництво одиниці продукції. Все це регулює як індивідуальні витрати праці, так і розподіл сукупних витрат. Але в умовах ринку кінцевий результат формування витрат праці вимагає виробництва і обміну товару на базі відповідної ціни.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що складовими елементами економічного механізму встановлення рівноваги є: 1) вихідне явище; 2) завершальне явище; 3) весь економічний процес, який відбувається між цими явищами. Взаємозв'язок і взаємообумовленість елементів економічного механізму встановлення рівноваги показані на рис.1. Проведений аналіз структурно-логічної схеми показав, що характеристикою вихідного явища є статика без врахування фактору часу, а завершального явища - динаміка з врахуванням фактору часу. Модифікація економічного механізму встановлення рівноваги породжує багаточисельну кількість вторинних економічних механізмів, яку можна розрахувати як добуток числа імпульсів на число існуючих взаємозв'язків економічних явищ. На думку дисертанта, основним критерієм класифікації цих економічних механізмів можна взяти характер результатів їх дії. Результатом дії економічного механізму встановлення рівноваги є те, що вона не відтворює вихідне явище, а започатковує основу нової серії економічних явищ. Сам результат кладе основу виникнення іншого, відмінного від вихідного, економічного явища.

В реферованій роботі показується, що обсяг і структура споживання поточного періоду завжди обмежені обсягом і структурою виробництва.

Відмічається, що між цими процесами існує нерівність. Відмінність виробництва від споживання визначається: 1) ступенем доступності до пізнання і прогнозування; 2) різними можливостями зовнішньої дії на ці дві фази відтворення; 3)різною роллю у виробництві і споживанні фактору часу.

В дисертації розглядається, як економічний механізм встановлення рівноваги взаємодіє із іншими економічними механізмами під впливом початкового імпульсу. Так, механізм цін змінюється в результаті змін загальних витрат за двох умов: а) коли причини (імпульси) збільшення витрат були більш суттєві, ніж причини їх зниження; б) коли дія імпульсів збільшення витрат не стримується і одночасно дія імпульсів зниження витрат загальмовується або блокується яким-небудь економічним механізмом. В роботі відмічається, що оскільки імпульси збільшення і зниження витрат можуть бути як соціальні, так і економічні, то і механізм цін має соціальні і економічні корені. Отже, важливо знайти не ту ціну, яка визначається пропорцією між попитом і пропонуванням, а ту ціну, яка може задовольнити всі справедливі вимоги. Тобто ту ціну, за якої зможуть існувати всі учасники її утворення: покупці; працівники, які трудяться над виробництвом продукту; колективи підприємств різних форм власності, які виробляють продукт; торгівля, яка реалізує продукт праці. Проаналізувавши різні точки зору з цього питання, дисертант підкреслює, що об'єктивно виникають два необхідні, суттєві, глибинні, які постійно повторюються причинно-наслідкові полюси економічних явищ і процесів. З одного боку, найвища міра того, що споживач схильний дати, відповідно своїй потребі і своїй платоспроможності. З іншого боку, собівартість виробника плюс нормальний прибуток. Між цими двома полюсами коливається фактична ціна, в залежності від пропорції між попитом і пропонуванням. Таким чином, реальна пропорція між попитом і пропонуванням є дійсним регулятором і визначальним фактором цін рівноваги. На основі проведеного дослідження робиться висновок, що в реальній господарській практиці існує два типи економічного механізму встановлення рівноваги. Один забезпечує пропорціональність між виробництвом і споживанням якогось конкретного товару, інший - великої кількості товарів. В свою чергу дані механізми взаємодіють з механізмами цін, амортизації, інвестування, інфляції, фінансовим, валютним та іншими механізмами.

В дисертації акцентується увага на тому, що питання, які пов'язані з початковим станом рівноваги з тим, чому вона саме така, якою ми сприймаємо сьогодні, все ще залишається невирішеним. У зв'язку з цим для розуміння сучасного стану необхідно дослідити основні етапи її розвитку. Щоб оцінити розвиток рівноваги ми повинні знати, яка її природа взагалі, і як вона модифікується у кожну історично дану епоху. Слідуючи цій логіці, в дисертації підкреслюється, що рівновага проявляється через збалансованість, яка залежить від необхідних умов: 1) генетичної структури виробництва; 2) міжгосподарських зв'язків; 3) розширення умов розвитку виробничих відносин, відносин власності. Це спричинює, по-перше, поворот до попереднього стану; по-друге, невідповідності, диспропорції та інші економічні хвороби; по-третє, новий стан.

Висловлена в дисертації думка з цього питання зводиться до наступного. Так як процес суспільного виробництва є єдність відтворення продуктивних сил і виробничих відносин, то і рівновага охоплює як розвиток продуктивних сил, так і розвиток виробничих відносин. Такий підхід до проблеми дав можливість у самому загальному вигляді виявити етапи розвитку рівноваги і збалансованості. В дисертації на основі великого фактичного матеріалу проведено критичний аналіз етапів рівноваги і збалансованності у розвитку галузей економіки. Це дало змогу зробити висновок, що вихід аграрного сектору, як і всієї економіки України із кризи зумовлює необхідність трансформаційних системних перетворень. Головний шлях забезпечення рівноваги економіки - це ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості, металоємності і енергоємності продукції, затрат праці на її виробництво. Найважливішою особливістю сучасного розвитку є глибокі якісні перетворення засобів праці. В дисертації обґрунтовується, що об'єктивні закони розвитку вимагають не просто заміни засобів праці, які вибувають із економічного процесу, більш продуктивними і сучасними, а докорінна заміна технологічної бази, впровадження принципово нових видів знарядь праці і технологій (мікропроцесорів, роботів, комп'ютерів, біотехнології), які дозволяють здійснювати ресурсозберігаючу раціоналізацію і підвищити ефективність виробництва. Виходячи із цього можна заключити, що для усунення структурних диспропорцій в економіці України і створення тренду довгострокового економічного зростання потрібна радикальна реконструкція техніко-економічного базису економіки.

Досліджуючи у другому розділі особливості взаємозв'язку ринку і рівноваги вдалося з'ясувати, що обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, тобто пропорції купівлі - продажу досягаються за допомогою цін. Це має надзвичайно важливе значення, тому що визначення цінності товару у матеріально-речовій формі, чи у формі послуги, чи інформації - одне з головних функцій ринку. Ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага розвитку між виробництвом і споживанням. До останнього часу, однак, не була з'ясована роль змін функціонального стану окремих компонентів системи взаємозв'язку ринку і рівноваги. Дійсно, висновки економістів стосовно ролі вартості і праці у динаміці взаємозв'язку ринку і рівноваги все ще носять суперечливий характер. У зв'язку з цим, було проведене дослідження цієї проблеми. Вдалося з'ясувати, що окремі приватні роботи, які виконуються незалежно одна від одної завжди зводяться до своєї суспільно пропорціональної міри”. На етапі виходу продукту праці із сфери виробництва діє закон вартості, що визначає попередню вартісну пропорцію майбутнього ринкового обміну товару залежно від його ринкової вартості. Домінуючими законами ціноутворення стають закон попиту і закон пропонування, закон граничної корисності, які коригують вартість відповідно до споживної вартості товару, суб'єктивної оцінки корисності товару споживачем. Ціна пропонування і ціна попиту зумовлюють деяку середню величину ціни ринкової рівноваги. Рівновага ринкової ціни в залежності від попиту і пропонування буде об'єктивно обмежена в діапазоні, в якому для виробника нижня межа визначається вартістю середніх витрат виробництва, а верхня - рівнем платоспроможного попиту споживача. Отже, ринкова ціна фокусує складні економічні взаємозв'язки рівноваги, збалансованості соціально-економічного розвитку аграрного виробництва, як і суспільного в цілому. В дисертації дається характеристика дійових засобів і форм структурних зрушень з метою оптимізації рівноваги: 1) трансформація власності в аграрному секторі економіки; 2)функціонування галузей аграрного виробництва здійснюється в умовах переплетення економічних і природних факторів; 3) подальше поглиблення суспільного поділу праці, поглиблення і ускладнення відтворюваних зв'язків між сільським господарством і промисловими галузями, які поставляють сільському господарству засоби виробництва, перероблюють сировину; 4)темпи і ефективність досягнень науково-технічного прогресу в АПК, як і в виробництві в цілому, об'єктивно залежить від економічних умов, в яких вони здійснюються; 5)збалансований розвиток галузей агропромислового комплексу на сучасному етапі зумовлюється аграрною політикою у нинішніх умовах; 6) рівновага набуває специфічних рис; 7) постійне підвищення ступеня рівноваги і збалансованості в розвитку всіх структурних елементів виробництва, більш раціональне використання всіх видів ресурсів і поліпшення якості орієнтує галузі аграрного виробництва у більшій мірі не на значне зростання ресурсів, а на їх найбільш раціональне і ефективне використання; 8)органічна єдність економічного і соціального розвитку виступає як об'єктивна необхідність. Серед найбільш дійових засобів економічної стабілізації і зростання, важливе значення має оптимізація рівноваги. В дисертації обґрунтовується положення, що оптимальність - це стан економічної системи, найкращий відносно її мети за даних зовнішніх і внутрішніх умов. Оптимальна рівновага - це траєкторія розвитку економіки, найкраща відносно цілей економічної системи за даних ресурсів, суспільних потреб і умов виробництва. Оптимальна рівновага визначається об'єктивними економічними відносинами і законами. Прагнучи досягнути оптимальності, суспільство цілеспрямовано створює необхідні для цього умови розвитку.

Серед різних підходів до визначення критеріїв оптимальної рівноваги найбільш обґрунтованим, на думку дисертанта, є підхід, у відповідності з яким критерієм оптимальної рівноваги може бути однопараметричний критерій, який характеризує ступінь задоволення реальних суспільних потреб. Разом з тим, в роботі доказується, що цей загальний підхід хоч і раціональний, але потребує деякого уточнення і сучасного підходу. Дійсно, досліджуючи дану проблему, вдалося з'ясувати, що найбільш розповсюджені однопараметричні критерії оптимізації. Проаналізувавши різні точки зору з приводу цього питання, дисертант підкреслює, що методологічно правильно буде використовувати критерій оптимальної рівноваги верхнього рівня : народногосподарський критерій і регіональних критеріїв: оптимальних критеріїв рівноваги в розвитку господарств, комплексів, підкомплексів. У зв'язку з цим дисертантом було проведено дослідження показників оптимальної рівноваги в аграрному виробництві. В результаті було виявлено, що для визначення оптимальної рівноваги доцільно використовувати такі основні показники. 1. Відношення виробленого кінцевого продукту до сукупних витрат на його виробництво:

Е_АПФ=КП / (А+ОФ+МЗ_в+З_о), (2)

де Е_АПФ - ефективність агропромислових формувань; КП - кінцевий продукт; А- амортизаційні відрахування; ОФ - вартісна величина оборотних фондів; МЗ_в - матеріальні затрати у виробничій сфері, виробничому і науковому обслуговуванні агрокомплексу; З_о - матеріальні затрати у сфері соціально-культурного обслуговування. 2. Відношення приросту кінцевого продукту до приросту капітальних витрат на реконструкцію діючих агропромислових формувань:

Е_КВ=КП/К_в, (3)

де Е_КВ - ефективність капітальних витрат; КП - приріст кінцевого продукту; К_в - приріст капітальних витрат. 3. Порівняльна ефективність за варіантами компонентно-пропорціонального розвитку :

Е_П=(МЗ_в-З_о) /(К_о-К_в)_, (4)

де Е_П - показник порівняльної ефективності; МЗ_в - витрати на виробництво усієї продукції і послуг у виробничій сфері; З_о - витрати у сфері обслуговування; К_о - капітальні витрати у сфері обслуговування; К_в - капітальні витрати на виробництво усіх видів продукції і послуги у виробничій сфері агрокомплексів. 4. Співвідношення затрат на виробництво і транспортування одиниці продукції в регіональному комплексі і в країні в цілому :

К_з=С_рег/С_НГ, (5)

де К_з - показник порівняння затрат; С_рег - собівартість виробництва і доставка одиниці продукції до споживача у регіональному комплексі; С_НГ - собівартість виробництва і перевезення одиниці продукції до споживача в народному господарстві. Цей показник доцільно застосовувати для визначення ефективної конкуренції регіональних агрокомплексів на основі порівняння собівартості одиниці продукції даного регіону із собівартістю одиниці цієї продукції в конкуруючих регіонах. Коли цей показник менший одиниці, то виробництво даної продукції в регіоні можна вважати ефективним.

З метою досягнення оптимізації рівноваги агропромислового виробництва України була проведена серія розрахунків із використанням економіко-математичних моделей. Запропоновані конкретні напрями змін пропорцій у забезпеченості ресурсами елементів агропродовольчого потенціалу. Як свідчить аналіз розрахунків зроблених на базі економіко-математичних моделей, з одного боку, пропорції повинні регулюватися державою, а з іншого боку, регулюватися відносинами між товаровиробниками на основі орієнтації їх в ринковому середовищі і вибору найвигіднішої спеціалізації, яка відповідає завданню досягнення конкурентних переваг як окремих підприємств, так і аграрної сфери в цілому.

В третьому розділі дисертації обґрунтована концепція побудови моделі взаємозв'язку інвестиційного потенціалу і рівноваги з метою пошуку оптимального механізму реалізації інвестицій. Було виявлено взаємозвязок і взаємовплив в розвитку інвестиційного потенціалу і рівноваги, який виражається в тому, на нашу думку, що, по-перше, інвестиційний потенціал показує якісний рівень, а також умови здійснення рівноваги; по-друге, встановлення рівноваги розширеного відтворення, яке відповідає вимогам системи економічних законів, дозволяє значно підвищити рівень розвитку інвестиційного потенціалу суспільного виробництва. Обґрунтовано методологічний принцип побудови моделі взаємозв'язку інвестиційного потенціалу і рівноваги. Суть його полягає у тому, що: по-перше, об'єктивною необхідністю всього відтворюваного процесу економічної системи є споживання. Якщо інвестиції і нагромадження інвестиційного потенціалу відриваються від вимог обєктивної необхідності, то вони стають марнотними, а отже важким тягарем лягають на економіку, життєвий рівень людей. Адже в кінцевому підсумку люди відшкодовують завжди ці нераціональні витрати. По-друге, обєктивною вимогою інвестицій є забезпечення зростання чистого національного доходу, а в його структурі оптимізації фондів нагромадження і споживання. Більше того це зростання повинне здійснюватися так, щоб кожна додаткова одиниця інвестицій забезпечувала максимальний приріст доходу, ніж витрати, що його спричинили. Це незаперечний закон оптимального функціонування любої економічної системи. По-третє, оптимізація рівноваги визначає напрям реалізації функції інвестицій не тільки щодо зростання національного доходу, але і збільшення фонду споживання. Це досягається за умови: 1) коли зберігається постійна норма нагромадження; 2) коли норма нагромадження зменшується, але як альтернатива відбувається посилена віддача інвестиційного потенціалу. При цьому дуже важливе значення має рівень ефективності інвестицій. Чим вища ефективність інвестицій, чим швидше і повніше вони трансформуються в основний капітал, чим прогресивніший технологічний рівень засобів праці, тим швидше зростають темпи продуктивності праці, збільшується виробництво національного доходу.

Аналіз показав, що в сучасних умовах пропорція між інвестиціями держави, підприємств і фізичних осіб (населення) у валових інвестиціях складає: 26:69:5 проти 27:70:3 у 1990 р. Отже істотних змін не відбулося. Тоді, як пропорції в країнах ринкової економіки між інвестиціями підприємств, зовнішніми і державними складають 60:30:10. Причому власні інвестиції розпадаються на нерозподілений прибуток - 30% і амортизаційні відрахування - 40%. Для довгострокового трансформаційного періоду використання інвестиційного потенціалу такі пропорції є орієнтиром щодо оптимального поєднання різних джерел інвестування. У зв'язку з цим додатково проведене дослідження показало, що пропорція між програмно-цільовими та адміністративними методами інвестування державою в Україні становить19% : 51%. В той же час, як у розвинених країнах ця пропорція протилежна. Так, у США вона складає : 73,4% : 11,8%, Японії - 73,2% : 9,7%, Німеччині - 72,2% :9,9%, Франції 59,8% :27,5%. Ці дані свідчать про те, що необхідно створити умови, які б стимулювали оптимальні пропорції між фінансовим, промисловим, венчурним, страховим та іншими формами інвестування економіки.

В дисертаційній роботі проведена серія розрахунків і дана оцінка галузевим пропорціям інвестицій. На основі отриманих розрахунків зроблено висновок про те, що сьогодні пріоритетними напрямами інвестиційної політики на макроекономічному рівні повинна бути трансформація інвестицій на користь інвестиційних галузей і сільського господарства. Проведена оцінка фактичних даних дала можливість виявити, що в матеріальному виробництві самою високою є ефективність інвестицій в будівництві, потім у сільському господарстві. Далі іде торгівля, матеріально-технічне постачання і заготівлі, а за ними - промисловість, а потім галузь транспорту і зв'язку. Такий динамічний ряд галузей матеріального виробництва може скластися, якщо за вихідну оцінку взяти ефективність інвестицій, що в них реалізується.

В дисертації обґрунтовується методологічний принцип формування рівноваги в розвитку матеріального і нематеріального виробництва. На основі розрахунків і формул було встановлено, що міжгалузеві пропорції в розподілі праці змінюються у відповідності з трансформацією потреб і рівнем продуктивності праці в окремих галузях і секторах економіки. При цьому важливе значення має висновок про те, що зростання сфери нематеріального виробництва можливе лише за умови зростання продуктивності праці у сфері матеріального виробництва. У подальших дослідженнях вдалося виявити, що встановлення рівноваги між сферами матеріального і нематеріального виробництва визначається оптимізацією загальноекономічної пропорції між нагромадженням і споживанням. З метою вирішення цього питання була проведена серія розрахунків. Було виявлено, що складаються несприятливі умови стагнації економіки, коли валове нагромадження основного капіталу стає менше, ніж амортизація. Тобто, коли в економіці за рік споживається більше капіталу, ніж виробляється, а чисте нагромадження має знак мінус. Це означає, що в економіці можуть розпочатися процеси деінвестування, тобто скорочення нагромадження. Про це свідчить коефіцієнт пропорціональності між валовим нагромадженням основного капіталу і амортизацією, який у 1990 р. становив 2,1:1, у 1993 р. - 1,6:1, а у 1995 р. вже 1,2:1. Тобто амортизація має стійку тенденцію до перевищення валових нагромаджень. Таким чином, держава не виконує своєї найважливішої функції - регулювання норми нагромадження капіталу. Аналогічний результат був отриманий і при дослідженні секторної структури співвідношення валового і чистого нагромадження капіталу. Вона показує, що динаміка пропорцій між валовим і чистим нагромадженням капіталу в економіці України сьогодні визначається двома секторами: нефінансовими корпораціями; сектором загального державного управління, регіонального і місцевого рівнів.

В результаті проведених досліджень було виявлено, що для того щоб позбутися диспропорціональності в розвитку між сферами матеріального і нематеріального виробництва необхідно підтримувати норму нагромадження на оптимальному рівні за таких економічних умов: а)підвищення віддачі виробничих витрат; б)в кожний даний момент рівень нагромадження має бути таким, на скільки це дозволяє науково-технічний прогрес і можливості освоєння його суспільством; в)необхідно в 3-4 рази скоротити життєвий цикл оновлення продукції; г)економічне зростання повинне здійснюватися без збільшення матеріалів, сировини і палива; д)відхід від існуючої системи оподаткування і впровадження методів прискореної амортизації.