Організаційно-економічний механізм реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

На правах рукопису

УДК 332.132

Автореферат дисертацiї

на здобуття наукового ступеня кандидата економiчних наук

Організаційно-економічний механізм реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення (на прикладі Чорнобильської зони відчуження)

Спецiальнiсть 08.10.01 -Розмiщення продуктивних сил і регіональна економіка

Холоша Володимир Іванович

Київ - 1998

Дисертаційна робота є рукописом

Дисертація виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник -доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Дорогунцов Сергій Іванович - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова Ради.

Офіційні опоненти :

Чернюк Людмила Григорівна, доктор економічних наук, проф., Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, зав. відділом;

Олійник Ярослав Богданович, доктор економічних наук, Національний університет ім. Т.Г.Шевченка, професор кафедри

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, м. Київ, відділ методології і методів комплексного розвитку регіонів .

Захист відбудеться “7” грудня 1998 року о 16-³⁰ годині на засіданні Спеціалізованої вченої Ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, Київ-32, бульвар Т.Шевченка, 60, III поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, Київ-32, бульвар Т.Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “3“ листопада 1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор географічних наук П.С.Коваленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах становлення нового типу економічних відносин у суспільстві особливого значення набувають питання формування організаційно-економічного механізму забезпечення реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення. В цьому зв'язку на перший план постають питання визначення соціально-економічних особливостей формування реабілітаційної політики на територіях радіоактивного забруднення, пошук найбільш оптимальних форм запровадження організаційно-економічного механізму функціонування зони відчуження, становлення нових форм і методів господарювання на забруднених територіях.

Наукові розробки, які проводяться як в Україні, так і за її межами, у більшості випадків, торкаються питань визначення форм і методів господарювання на потенційно небезпечних територіях, вивчення умов територіальної організації нових територіально-виробничих комплексів, які тут утворюються, сутності соціальної політики і ролі соціальної сфери в її здійсненні. Обмеженість такої постановки питання очевидна.

Специфіка розвитку Чорнобильської зони відчуження, початковий етап становлення якої проходив у період ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС при жорсткій системі державного контролю, а також сучасний кризовий стан держави, вимагають пошуку внутрішніх резервів регіону для її розвитку. Тому концепція всебічної державної підтримки зони відчуження, яка діє до даного часу, фактично себе вичерпала. Виникає об'єктивна необхідність переходу до формування нової стратегії, що базувалася б на принципах самозабезпечення.

Усі ці моменти обумовили вибір теми, визначили мету, завдання та структуру даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертаційного дослідження тісно пов'язана з науково-дослідними роботами, що проводяться в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України”, “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України”, “Комплексний прогноз науково-технічного і соціально-економічного розвитку України”, “Державна програма соціально-економічного розвитку “Полісся”, яка виконувалась РВПС України НАН України згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.94 р. №252. Автор дисертаційної роботи брав безпосередню участь у наукових дослідженнях Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України з цієї проблеми, що підтверджує зв'язок дисертації з тематичним планом науково-дослідних робіт РВПС.

Мета і задачі дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних, методологічних і практичних положень формування реабілітаційної політики держави в умовах перехідної економіки та нового організаційно-економічного механізму її здійснення на територіях радіоактивного забруднення, обґрунтуванні концептуальних основ соціально-економічної реабілітації регіону радіоактивного забруднення. Досягнення цієї мети обумовило необхідність вирішення наступних задач:

розкриття суті і змісту соціально-економічної реабілітації регіону радіоактивного забруднення, як об'єкта економічного аналізу;

обґрунтування наукових підходів і шляхів розвитку регіону радіоактивного забруднення в період реформування економічних відносин;

вивчення особливостей і сучасного стану функціонування Чорнобильської зони відчуження ;

розробка методологічних підходів до забезпечення прогнозування розвитку регіону радіоактивного забруднення ;

обґрунтування варіантів розвитку екологічної ситуації території Чорнобильської зони відчуження та проведення її функціонального районування;

розробка методології і методів оцінки наслідків катастрофи на ЧАЕС і профілактичних заходів по обмеженню впливу цієї аварії на розвиток продуктивних сил України;

з урахуванням економічних, екологічних, медичних, демографічних, психологічних та правових аспектів катастрофи на ЧАЕС розробка першочергових і довгострокових пропозицій законодавчим і виконавчим органам влади з питань ліквідації наслідків катастрофи і вдосконаленню структури та територіальної організації регіону радіоактивного забруднення.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних проблем формування організаційно-економічного механізму реалізації реабілітаційної політики щодо територій радіоактивного забруднення.

Об'єктом дослідження є система економічних відносин функціонування Чорнобильської зони відчуження в умовах здійснення економічних реформ.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методичною основою дисертаційної роботи слугували фундаментальні положення економічних теорій регулювання процесів суспільного та регіонального розвитку, формування ринкової організації виробництва, а також дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених.

В роботі використані сучасні методи дослідження, зокрема - системного підходу та аналізу, економіко-математичного моделювання, екстраполяції та аналогій, балансовий, абстрактно-логічний, експертних оцінок тощо. Сукупність перелічених методів та прийомів складає методику дисертаційного дослідження.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти щодо модернізації економіки, соціального розвитку та захисту населення; аналітичні та статистичні матеріали Мінекономіки, Держкомстату та Мінфіну України, міжнародних фінансових організацій; результати досліджень вчених-економістів з теоретичних і практичних проблем соціально-економічного розвитку, праці зарубіжних науковців, матеріали науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження сукупності теоретичних і практичних проблем формування нового організаційно-економічного механізму реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення.

У дисертаційній роботі сформульовані та обґрунтовані наступні наукові положення, які відзначаються новизною і розкривають логіку дослідження та основну концепцію дисертації:

розроблені теоретичні основи формування реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення, які забезпечують взаємозв'язок і збалансованість економічних, соціальних і екологічних цілей розвитку зони відчуження;

розширені, поглиблені і конкретизовані, відносно нинішніх особливостей України, методологічні підходи до оцінки потенціалу територій радіоактивного забруднення, визначена його сутність, обґрунтована специфіка розвитку соціально-екологічних процесів у період проведення економічних реформ;

розроблено організаційно-економічний механізм і обґрунтовані наукові підходи до формування варіантів розвитку територій радіоактивного забруднення України, які базуються на можливостях соціально орієнтованої ринкової економіки;

розкрито суть і зміст соціально-економічної реабілітації регіону радіоактивного забруднення, як об'єкта економічного аналізу;

запропоновані методологія і методика соціально-економічної реабілітації регіону радіоактивного забруднення та шляхи її реалізації;

обґрунтовано наукові підходи і шляхи розвитку регіону радіоактивного забруднення в період реформування економічних відносин; розроблені методологічні підходи до забезпечення прогнозування розвитку регіону радіоактивного забруднення ; обґрунтовано варіанти розвитку екологічної ситуації території Чорнобильської зони відчуження та проведено її функціональне районування;

поглиблено методологію і методи оцінки наслідків катастрофи на ЧАЕС і профілактичні заходи по обмеженню її впливу на розвиток продуктивних сил України;

розроблено першочергові і довгострокові пропозиції щодо ліквідації наслідків катастрофи і вдосконаленню структури та територіальної організації соціальної сфери в регіоні радіоактивного забруднення, зокрема.

Практичне значення дослідження. Результати дисертаційного дослідження використані з метою удосконалення системи управління Чорнобильським виробничо-господарським комплексом зон відчуження і безумовного обов'язкового відселення.

Результати дисертаційного дослідження використано при розробці Законів України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про поводження з радіоактивними відходами”, Концепції Чорнобильської зони відчуження на території України, Постанови Кабінету Міністрів України ”Про адміністрацію зони відчуження”, Постанови Верховної Ради України “Про стан безпеки і перспективи розвитку ядерної енергетики України і проблеми, пов'язані з закриттям Чорнобильської АЕС”, проекту Закону України з питань соціального захисту працівників ЧАЕС і жителів м. Славутича у зв'язку з достроковим виводом блоків ЧАЕС із експлуатації та ряду інших нормативних актів.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено комплексне дослідження сукупності теоретичних і практичних проблем формування і реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення.

Здійснено наукове обґрунтування стратегії реабілітаційної політики держави у регіоні радіоактивного забруднення, поглиблено теоретико-методологічні основи дослідження зони відчуження як об'єкту економічного аналізу, визначені теоретико-методологічні підходи до розвитку регіону радіоактивного забруднення в нових умовах господарювання.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовані і знайшли впровадження в багатьох державних актах, міжнародних звітах, доповідях. Автор дисертаційного дослідження є одним з наукових керівників розробки “Концептуальних положень формування реабілітаційної політики території радіоактивного забруднення”, його пропозиції і рекомендації знайшли відображення у звітах ПРООН в Україні з проблем людського розвитку в Україні за 1995 і 1996 рр. Результати дисертаційного дослідження доповідались на 10 міжнародних і 12 вітчизняних наукових конференціях, які відбулись в період 1992-1997 рр., у тому числі Міжнародній науково-практичній конференції Європейської Комісії з питань радіологічних наслідків Чорнобильської катастрофи (Мінськ, 1996); Міжнародній конференції “Десятиріччя після Чорнобиля: оцінка наслідків аварії” (Австрія, Відень, 1996) та інших.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 25 друкованих роботах обсягом 32 друкованих аркуші (10.6 авторських).

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, 3 глав, висновків, списку використаної літератури, який включає 183 найменування. Робота викладена на 152 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 10 таблицями, 7 рисунками, 3 схемами.

Основний зміст роботи

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, ступінь дослідженості проблеми, зв'язок роботи з науковими темами; сформульовано мету і задачі дослідження; викладено методологію, методику та інформаційну базу дослідження; обґрунтовано наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення; відзначено ступінь апробації та впровадження в економічну практику основних результатів дослідження; виділено особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів.

У першому розділі “Соціально-економічні особливості формування реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення” визначено причини погіршення економічного стану Чорнобильського виробничо-господарського комплексу, доцільність проведення поступових змін у його організаційній структурі, напрями соціально-економічної реабілітації регіону радіоактивного забруднення, проблеми соціально-економічної реабілітації територій радіоактивного забруднення.

Відзначено, що катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції призвела до радіоактивного забруднення 50.5 тис. км2 території України, де зосереджено 2294 населених пунктів (з 763 проведена евакуація населення в 1986 році) з населенням близько 2,5 млн. чол., у т.ч. - 544 тис. дітей. Зона обов'язкового відселення включає 92 населених пункти, гарантованого добровільного відселення - 835, посиленого радіоактивного контролю - 1291 населених пунктів.

Аварія та заходи по ліквідації її наслідків викликали величезні за обсягом економічні втрати, які важким тягарем лягли на економіку України. За експертними оцінками, загальна сума незворотних втрат народного господарства України від катастрофи на Чорнобильській АЕС складає близько 91-94 млрд. крб. (в цінах 1984 р.) (табл. 1). Враховуючи, що курс долара США у 1984 р., становив приблизно 0.713 крб, то незворотні втрати оцінюються 127.6 - 132.3 млрд. доларів США (без врахування соціальних, медичних та демографічних проблем).

Таблиця 1 Структура незворотних втрат народного господарства України від аварії на Чорнобильській АЕС

Всього втрат, в тому числі	Сума, млрд. доларів США
вартість втраченого житла і приватної власності	0,6-0,7
втрати від вилучення землі з сільськогосподарського сектору	4.2-5.6
втрати лісового господарства	2.5-2.8
втрати водного господарства	2.1-2.5
втрати рибного господарства	3.2-4.3
втрати основних виробничих фондів	7.0-8.4
втрати на ліквідацію поточних наслідків катастрофи	12.6
втрати від неотримання електроенергії	28.0
збитки від мораторію на введення в дію нових потужностей на існуючих об'єктах атомної енергетики	67.3
Всього	127.6-132.3

Автором виділяються три основних напрями реабілітації, що визначають державну стратегію і специфіку методологічних підходів до її проведення: економічна реабілітація народного господарства, економiко-екологiчна реабілітація постраждалих територій, соціальний захист i реабілітація населення, що мешкає i працює на цих територіях. При цьому визначальне значення має останній напрям, тобто сукупність заходів щодо відтворення економічного, екологічного, медичного i психологічного характеру, порушення яких завдає шкоди нормальній життєдіяльності людей.

Доведено, що у сучасних умовах необхідно здійснювати на державному рівні таку реабілітаційну політику, яка переслідує кінцеву мету - доведення параметрів середовища існування й умов комфортності життя населення територій, що зазнали радіоактивного забруднення, до середовищ нерегiональних (обласних, республіканських), а потім до науково обґрунтованих нормативів, прийнятих у нашій країні, надалі ж - до рівня розвинутих країн. Інакше кажучи, мова йде про розробку i реалізацію комплексу економічних заходів, що стимулюють відновлення збалансованості у використанні природних та інших факторів виробництва.

Запропонована економічна реабілітація регіону радіоактивного забруднення, яка починається з розробки проектів їх відродження, створення для цього економічних структур, що можуть мобілізувати власні джерела фінансування регіонів i тим самим сприяти відповідному скороченню державних субсидій.

Основні принципи, здійснення цієї реабілітаційної політики такі:

- збереження у сфері державних інтересів i пріоритетів на всіх рівнях (регіональному, місцевому) цілеспрямованої політики соціального захисту населення, відновлення нормального життя на постраждалих територіях;

- делегування частки державних прав i обов'язків на регіональний рівень i, відповідно, перегляд характеру взаємовідносин центру i регіонів - від адміністративного управління до регулювання на основі становлення соціально орієнтованого ринку;

- оптимальне сполучення централізованих i децентралізованих джерел фінансування реабілітаційної політики у кожний конкретний період, пов'язане з процесом економічних перетворень при поступовій зміні пропорцій між цими джерелами в бік збільшення частки децентралізованих.

У роботі показано, що суттєвим елементом розробки i реалізації державної політики реабілітації радіоактивно забруднених територій є оцінка перспективних напрямів i ефективностi використання фінансових джерел проведення реабілітаційних заходів як на державному, так i на регіональному рівнях. Ці проблеми дуже актуальні, насамперед, для розробки i реалізації програм комплексного територіального розвитку. Оцінка ефективностi інвестиційних витрат на реабілітацію радіоактивно забруднених територій повинна, виходити з таких принципів:

- підвищення якості життя населення;

- відповідність прогнозованих заходів нормативним вимогам екологічної i радіаційної чистоти навколишнього природного середовища з метою забезпечення сталого i комплексного соціально-економічного розвитку постраждалих територій;

- органічне поєднання основної (господарської) i природоохоронної (природозберiгаючої i природовiдновлюваної) діяльності.

Механізм формування i реалізації інвестиційної політики регіону покликаний забезпечити узгодження інтересів державних i приватних інвесторів. При цьому керівництво регіону виступає, з одного боку, як власник, що є рівноправним партнером на ринку, з іншого боку, - як суб'єкт державної структури, наділений регулюючими i стимулюючими функціями. Iнституцiйними умовами при формуванні механізму інвестиційної активності є: розробка регіональної інвестиційної політики, включаючи інвестиційні програми, порядок їх фінансування усіма учасниками, використання системи бюджетних фондів i інвестиційних ресурсів позабюджетних фондів, встановлення порядку договірних відносин між інвесторами, включаючи керівництво регіону, розробка системи контрактів, страхування ризиків i радiацiйно небезпечних виробництв i т.п., залучення інвесторів, що самостійно розпоряджаються власними ресурсами.

Автором розглядаються питання забезпечення окупності затрат на економічну реабілітацію радіоактивно забруднених територій на основі реалізації принципу поступового переходу від безплатного бюджетного субсидування до повернення асигнованих державою коштів за рахунок нагромадження внутрішніх джерел фінансування. Такий перехід повинен дозволити: по-перше, спрямовувати потоки фінансових i матеріально-технічних ресурсів (виділених з центру i власних) винятково на цілі реабілітації регіону, по-друге, сформувати систему економічної заінтересованості його населення i юридичних осіб у відновлювальному процесі, по-третє, створити матеріальну основу для розробки нових форм i методів здійснення компенсаційних виплат з тим, щоб поліпшити асортимент i структуру споживання матеріальних благ i послуг.

На регіональному рівні, виходячи з поставлених завдань відродження i реабілітації господарства радіоактивно забруднених територій, має визначатися оптимальне співвідношення між обсягами виділених державою коштів i наявністю власних ресурсів по напрямах їх використання - у залежності від значимості реконструйованих i створюваних об'єктів (державного, обласного i муніципального призначення). При цьому, незалежно від напрямів використання централізованих ресурсів, протягом перших кількох років кошти на екологічну i соціальну реабілітацію, створення i розвиток матеріально-технічної бази соціальної сфери й охорони природи, доцільно виділяти територіям у повному обсязі з держбюджету (табл.2).

У другому розділі “Особливості формування організаційно-економічного механізму функціонування зони відчуження” відображено сучасний стан функціонування та загальні концептуальні положення діяльності зони відчуження, особливості функціонального районування території Чорнобильської зони відчуження, прогноз екологічної ситуації, організаційно-економічний механізм господарської діяльності на території зони відчуження.

економічний радіоактивний забруднення реабілітаційний

Таблиця 2 Обсяги фінансування заходів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і соціального захисту населення України за 1986-1997 роки (млн США)*

№	Найменування	Роки
п/п	витрат	1986-91	1992	1993	1994	1995	1996	1997
1.	на соціальний захист громадян	6606,55	197,33	196,57	478,07	383,97	545,65	656,18
2.	на спеціальну медичну допомогу	53,62	6,32	2,99	8,83	22,81	19,02	8,5
3.	на забезпечення наукових досліджень	57,76	3,23	4,45	4,99	5,92	7,04	5,58
4.	на забезпечення радіаційного контролю	63,79	1,99	1,64	2,28	3,15	4,44	4,0
5.	на екологічне оздоровлення середовища	-	-	0,01	0,37	0,36	0,19	0,23
6.	на забезпечення реабілітації та поховання радіоактивних відходів	0,17	0,27	0,08	0,20	0,13	0,16	0,307
7.	капітальні вкладення, переселення та створення необхідних умов для населення на забруднених територіях	3173,62	276,07	197,78	205,28	167,44	194,10	93,0
8.	на проведення робіт у зоні відчуження	690,86	19,70	25,84	46,45	44,95	52,08	58,01
9.	інші витрати	228,97	17,72	15,88	25,91	41,94	43,36	47,3
10	Всього	10700,0	510,81	436,01	755,72	638,30	835,19	873,07

* 1986-01.09.1991 р. - за рахунок коштів Держбюджету СРСР, з 01.09.1991 р. - за рахунок коштів Держбюджету України Зона відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення (далі за текстом - Зона) - частина території України, найбільш забруднена радіонуклідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, з особливою формою управління. Зона поєднує дві спеціальні території, що різняться за ступенем забруднення та можливостями використання - зону відчуження (3В) та зону безумовного (обов'язкового) відселення (ЗБВ). Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" зону відчуження визначено як територію, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році, а зону безумовного (обов'язкового) відселення - як територію, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами) з щільністю забруднення грунту понад доаварiйний рівень ізотопами цезію від 15.0 Кi/км² i вище, чи стронцію від 3.0 Кi/км² i вище, чи плутонію від 0.1 Кi/км² та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радiонуклідiв в рослини та інших факторів може перевищити 5.0 мЗв (0.5 бер) в рік понад дозу, яку вона отримувала в доаварiйний період. 3емлi 3В та ЗБВ виводяться з господарського обігу, відмежовуються від суміжних територій i переводяться до категорії радiацiйно небезпечних земель.

Площа зони відчуження становить 2044 км². На ній розташовано два міста (Прип'ять i Чорнобиль) та 74 села, в тому числі 7 сіл поза основною територією 3В.

Площа зони безумовного (обов'язкового) відселення дорівнює 2230 км². Вона розташована, головним чином, у межах Житомирської та Київської областей. До неї віднесено 92 населених пункти, в тому числі, 4 селища міського типу (Народичі i Діброва - в Житомирській, Поліське i Вiльча - в Київській області) та 88 сіл, частина з яких знята з обліку після відселення жителів. До ЗБВ також включені території із щільністю забруднення ізотопами цезію від 5.0 до 15.0 Кi/км² з грунтами, що сприяють високій міграції радiонуклiдiв у рослинах.

Виробнича діяльність в 3онi здійснюється за двома напрямками - експлуатація Чорнобильської АЕС i ведення робіт, спрямованих на мінімізацію наслідків Чорнобильської катастрофи та утримання Зони, поступове її перетворення в екологічно безпечну систему. На 1 січня 1998 р. загальна чисельність працюючих на території Зони, що відноситься до 3В, складала близько 12 тис. чол. разом з працівниками ЧАЕС.

У зв'язку з припиненням активної діяльності на відчужуваних територіях найважливішим завданням стає дотримання соціально i економічно прийнятних правил i принципів господарювання на них з метою недопущення негативних економічних i екологічних наслідків для навколишнього середовища i населення, які можуть виникнути в результаті непродуманих дій або неврахованих факторів i природних процесів, характерних для даного регіону.

У дисертаційній роботі запропонована концепція Зони (далі - Концепція) i діяльності в ній на період до 2020 р. Вона визначає систему організаційних, екологічних, медичних i науково-технічних принципів та пріоритетів виробничої, науково-технічної та іншої діяльності в Зоні з метою мінімізації екологічних та соціально-економічних наслідків Чорнобильської катастрофи, а також обґрунтування можливостей комплексної реабілітації території Зони.

Завдання Концепції полягає у визначенні шляхів довгострокового утримання Зони, пріоритетів діяльності в ній за основними напрямами, що забезпечують зниження рівня екологічного ризику та мінімізацію її впливу на радіоекологічну обстановку в Українi, а також комплексної реабілітації забруднених територій відповідно до критеріїв реабілітації.

Одним з важливих завдань діяльності i управління на територіях Зони є створення прийнятних умов для подальшої її реабілітації, збереження розташованої тут власності для наступного або поточного обмеженого використання.

Концепцією передбачається визначення функціонального районування території Зони, основних напрямів та змісту діяльності в ній, функцій i форм організації управління, прогнозу розвитку екологічної ситуації в 3онi та відповідних заходів щодо її реалізації.

Автором дисертаційного дослідження запропоновано районування території Зони, в основу якого покладено функціональне призначення території.

Промислова територія. На цій території виконуються основні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Промислова територія становить 80-100 км² i складається з двох частин, що відрізняються за щільністю та складом радіонуклідного забруднення i за характером діяльності. Це власне територія відновлювальних робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та запобіганню розповсюдження радiонуклiдiв. Тут проводяться роботи по переведенню об'єкта "Укриття" в безпечний стан, по переробці та зберіганню РАВ, по експлуатації i виведенню ЧАЕС з експлуатації, по захисту заплави р. Прип'ять від затоплення під час повеней, а також санітарні та протипожежні заходи в лісах.

Заповідна територія. 3аповiдна територія включає об'єкти, що мають природоохоронний статус, а також типи земель, характерні для Зони - основні типи лісів, болотисті i суходільні луки, перелоги, а також евакуйовані населені пункти. На цій території підтримується режим заповідності, який виключає порушення природного ходу самовідновлення екосистем шляхом обмеження перебування персоналу у відповідності до статусу заповідника. Територія першочергової реабілітації. Територія першочергової реабілітації включає ділянки забруднення, які формально задовольняють вимогам Закону "Про правовий режим територiї, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" або використання яких може значно сприяти покращанню загального екологічного стану.

Територія загального режиму . Територія загального режиму включає решту території Зони за винятком вищеперелiчених територій. За її статусом тут необхідне проведення природоохоронних заходів, а також робіт, спрямованих на дотримання режиму Зони та збереження культурних цінностей.

Пріоритетними напрямами діяльності на територіях, що підлягають реабілітації, є такі, що забезпечують достатні умови проживання на них населення. В першу чергу - це забезпечення чистими продуктами харчування та водою. Для цього необхідна розробка i реалізація в 3онi програми по виділенню найбільш чистих ділянок території (колишніх сільгоспугідь) для залуження (угіддя для випасу молочної худоби i сінозаготівлі), посадки садів інтенсивного типу тощо.

Запропонована система управління Зоною передбачає здійснення таких основних функцій:

- організацію, фінансування i контроль робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи i довготривалим утриманням Зони;

- контроль за дотриманням режиму в Зоні;

- видача дозволів на проведення робіт (в тому числі i нового будівництва), створення, розміщення i ліквідацію підприємств в Зоні;

- нагляд (контроль) за відповідністю діяльності в Зоні нормативним i регулюючим правовим актам;

- інформування з усіх питань діяльності в Зоні, аналіз i узагальнення інформації про стан оточуючого середовища в Зоні, зв'язки з громадськістю, створення i ведення банку даних про роботу в Зоні;

- організація проведення комплексу робіт з питань земельного регулювання на території Зони;

- організація міжнародного співробітництва у вирішенні проблеми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Функції по управлінню Зоною можуть уточнюватися з врахуванням необхідності взаємодії з контролюючими i регулюючими органами i у відповідності до змін законодавчих та нормативно-правових актів України.

У третьому розділі “Вдосконалення організаційно-економічного механізму функціонування Чорнобильської зони відчуження” розглядаються питання структурних змін Чорнобильського виробничо-господарського комплексу, напрями його реструктуризації, вдосконалення організаційної структури підрозділів основної діяльності.

У дисертаційній роботі визначено, що унікальність i особливість Чорнобильської виробничо-господарської та науково-технічної системи визначається тим, що вона:

- охоплює всю сферу робіт i заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, мінімізації радіоактивного забруднення, тобто, переробку i локалізацію радіоактивних відходів, спеціальні i масштабні лісоохоронні та водоохоронні роботи, перетворення об'єкту "Укриття" в екологічно безпечну систему, комплексний моніторинг довкілля, припинення міграції радiонуклiдiв за межі зони відчуження та інші спеціальні заходи (навіть пов'язані зі збереженням пам'яток історії i культури);

- свою виробничу діяльність будує на основі проведення i впровадження прикладних i фундаментальних науково-дослідних i дослідно-конструкторських розробок та цільових науково-технічних програм з проблем створення i застосування сучасних техніки i технології радіоекологічної безпеки по напрямах ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до чого залучено біля 120 наукових, проектних, конструкторських та інших установ Національної академії наук i галузевих організацій;

- здійснює весь комплекс спеціальних i допоміжних заходів щодо мінімізації радіаційної безпеки, лісозахисних, водозахисних та інших робіт в зоні відчуження i зоні безумовного (обов'язкового) відселення з максимальним використанням природних факторів i мінімальним втручанням у природне середовище, що, як показує одинадцятирічний досвід, призведе до поступового посилення ефективності процесів самоочищення забрудненої радіонуклідами території, природного самовідновлення екосистем;

- діє на основі достатньо повної законодавчої i нормативної бази, розробленої спеціально для "чорнобильських" умов i фінансується з Державного бюджету України, що навіть при сучасних економічних труднощах створює відповідну стабільність в роботі всієї чорнобильської виробничо-господарської та науково-технічної системи, її спеціальних, допоміжних i обслуговуючих підрозділів;

- має визначений законодавчою базою екологічний, економічний, науково-технічний i соціальний статус, тобто Чорнобильський виробничо-господарський комплекс з правової та загальнодержавної точки зору слід розглядати як окремий, цілісний, спеціалізований народногосподарський комплекс України з усіма умовами, вимогами i наслідками, що з такого його статусу випливають.

Визначення напрямів i заходів щодо подальшої реструктуризації Чорнобильського виробничо-господарського комплексу, його моделі управління та структурно-функціональної побудови повинні базуватися не тільки на вимогах директивного планування виробництва робіт та виконання відповідних науково-технічних програм щодо ліквідації наслідків аварії i вдосконалення діючої системи розподілу бюджетних асигнувань, але i на створення таких організаційних механізмів нової структури комплексу, які б забезпечували безумовну реалізацію завдань, зокрема:

- здійснення системного i постійного контролю господарської, виробничої i науково-технічної діяльності підприємств i організацій, які фінансуються Адміністрацією, діють в зоні відчуження або виконують роботи в цій зоні незалежно від їх відомчої належності; - координацію діяльності усіх груп виробничих, господарських та наукових підприємств i організацій, які безпосередньо беруть участь в проведенні робіт щодо ліквідації наслідків аварії в межах зони відчуження i зони безумовного (обов'язкового) відселення;

- визначення пріоритетних та оптимальних співвідношень видів робіт по ЛНА відповідно до змін фінансових умов i інших ситуацій;

- повну реалізацію прав єдиного замовника науково-технічних програм, проектів та науково-дослідних робіт, що виконуються безпосередньо для ліквідації наслідків аварії на території зони відчуження i зони безумовного (обов'язкового) відселення;

- управління всіма видами державного майна, розташованого в зоні відчуження.

Принциповою особливістю подальшого вдосконалення структури Чорнобильського комплексу в умовах дворiвневої системи управління з наданням основній ланці статусу юридичної особи i прав повної господарської самостійності є створення реальних умов для зміни форм i методів господарювання шляхом введення в зоні відчуження контрактної системи в групі спеціальних підприємств i планiв-замовлень у групі обслуговуючих підрозділів.

Структурні зміни Чорнобильського комплексу, вдосконалення структури окремих підприємств та перерозподіл функцій виробничих ланок повинні здійснюватися разом з усуненням тих фінансово-економічних недоліків, які стримують розвиток позитивних тенденцій подальшої реструктуризації виробничо-господарської системи зони відчуження.

Організаційна структура управління виробничо-господарським комплексом зони відчуження

У дисертаційній роботі запропоновані напрями реструктуризації Чорнобильського виробничо-господарського комплексу та його ланок. Принципи i напрями теперішнього етапу реструктуризації слід розглядати, в першу чергу, з позиції необхідних i доцільних процесів удосконалення виробничої, науково-технічної i фінансово-економічної діяльності зони відчуження.

В основу розробки напрямів i здійснення конкретних заходів щодо реструктуризації Чорнобильського виробничо-господарського комплексу покладено наступні основні підходи:

-здійснення діяльності, достатньої для виконання передбачених завдань в умовах обмеженого (дефіцитного) фінансування Чорнобильського комплексу та поступового скорочення робочих місць на основі створення міжсезонних комплексних бригад i змін режимів роботи окремих ділянок i підрозділів;

-утворення нових сучасних організаційних форм в основній ланці спеціального та допоміжного виробництва, а також в житлово-комунальній i обслуговуючій сфері зони відчуження, що повинно стати визначальною умовою концентрації окремих споріднених видів робіт i послуг, які до цього виконувались різними підрозділами, та об'єднання таких підприємств i організацій в єдину спеціалізовану структуру з правами юридичної особи та самостійним балансом з метою суттєвого підвищення ефективності використання фінансових асигнувань, матеріальних ресурсів та робочої сили на пріоритетних, першочергових напрямах діяльності щодо ліквідації наслідків аварії.

Подальша реструктуризація Чорнобильського виробничо-господарського комплексу повинна базуватись на новому порядку планування i фінансування напрямів i видів робіт по ліквідації наслідків аварії та діяльності підрозділів інфраструктури зони відчуження на підставі введення системи контрактів на виконання спеціальних робіт та планiв-замовлень для обслуговуючих підрозділів.

Аналіз умов i вимог щодо необхідності реструктуризацiї виробничо-господарської та науково-технічної системи зони відчуження, на яку покладено масштабні i складні завдання загальнодержавного значення по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, та визначення принципів такої реструктуризацiї дозволяють зробити висновок про те, що в умовах обмеженого фінансування заходів по усуненню радіаційної небезпеки в Чорнобильському регіоні та необхідності більш економного i раціонального використання фінансових асигнувань, матеріальних ресурсів та скорочення робочої сили, подальше вдосконалення організаційної структури Чорнобильського виробничо-господарського комплексу та його економiчно-фiнансової системи доцільно проводити в таких напрямах:

- ліквідація окремих підрозділів, необхідність утворення яких раніше була обумовлена вимогами перших пiсляаварiйних років i діяльність яких в теперішніх умовах може бути припинена без суттєвого впливу на виконання завдань радіоекологічної безпеки в Чорнобильському регіоні;

- концентрація окремих споріднених (однакових) видів робіт, послуг, функцій, що виконуються різними самостійними підрозділами на основі об'єднання таких підрозділів в єдину спеціалізовану структуру (компанію, комбінат тощо) з самостійним балансом i правами юридичної особи;

- виведення окремих підрозділів, діяльність яких не відбивається на оперативній роботі підприємств i організацій, що безпосередньо виконують завдання по ліквідації наслідків аварії, за межі зони відчуження з метою не лише економії фінансових витрат, але i створення радіаційної безпеки для їх чисельного персоналу. До таких, зокрема, слід віднести науково-дослідні підрозділи незалежно від їх відомчої належності, підрозділи, що виконують інформаційно-аналітичні та iнформацiйно-видавничi роботи, функції науково-технічної пропаганди та інші;

- утворення нових сучасних як вузькоспеціалізованих, так i комбінованих організаційних форм по пріоритетних напрямах діяльності Чорнобильського комплексу - компаній, науково-виробничих об'єднань та комбінатів з самостійним балансом i правами юридичної особи;

- утворення за межами зони відчуження нових підрозділів для реалізації реальних за умов Чорнобильського виробничо-господарського комплексу комерційних проектів з метою збільшення позабюджетних коштів на додаткове фінансування окремих підприємств, організацій, соціально-побутових програм;

- впровадження нового порядку планування i фінансування діяльності державних підприємств на основі введення контрактної системи для підприємств i організацiй, що безпосередньо виконують роботи по ЛНА та системи планiв-замовлень для підрозділів виробничої та комунально-побутової інфраструктури.

Таким чином, враховуючи організаційні, правові, виробничі та фінансово-економічні вимоги, принципи i напрями реструктуризації Чорнобильського виробничо-господарського комплексу у взаємозв'язку з пріоритетами його діяльності, у роботі запропоновано утворити:

а) державну Чорнобильську компанію по поводженню з радіоактивними відходами з самостійним балансом i правами юридичної особи на базі виробничих потужностей, наукового потенціалу i майна підприємства "Техноцентр" i підприємства "Комплекс";

б) державний Чорнобильський агро-лiсовий комбінат з самостійним балансом та правами юридичної особи на основі об'єднання майнових комплексів підприємства "Чорнобильлiс", підприємства "лісова станція" та дослідного господарства "Куповате", що як самостійні підприємства ліквідуються;

в) Чорнобильську державну будівельну компанію з самостійним балансом та правами юридичної особи на базі потужностей i майна підрозділів, що виконують будівельно-монтажні та будiвельно-ремонтнi роботи. В структурі цієї компанії доцільно мати спеціалізоване деревопереробне виробництво, до сфери діяльності якого повинно входити не тільки забезпечення власних потреб зони в пиломатеріалах i конструкціях, але i реалізація частини такої продукції на загальному ринку пиломатеріалів;

г) державний Чорнобильський комунально-побутовий комбінат з самостійним балансом та правами юридичної особи на матеріально-технічній базі Чорнобильського житлово-комунального підприємства, Чорнобильського торгівельного підприємства "Чорнобиль", Чорнобильського підприємства теплових i електричних мереж, Чорнобильського підприємства зв'язку та Чорнобильського підприємства матеріально-технічного постачання та державного автотранспортного підприємства, що як самостійні підприємства ліквідуються.

ВИСНОВКИ

1. Україна - країна, що використовує складні ядерні технології, займає 7 місце в світі по встановленій потужності ядерних електростанцій, використовує приблизно на 7 тисячах підприємств радіоізотопні матеріали та прилади, має в кілька разів більше, ніж у середньому по Європі, техногенне навантаження на територію. Питання радіоекологічної безпеки стає важливою складовою Національної безпеки України. Чорнобильська катастрофа показала важливість врахування чинників ядерних аварій. Одна аварія типу Чорнобильської по завданим збиткам та витратам на її подолання може зробити банкрутом таку державу, як Україна. Тільки за 1992 -1997 рр. витрати на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи перевищили суму еквівалентну 4049,1 млрд. $ США, а загальна сума незворотних втрат народного господарства України від катастрофи на Чорнобильській АЕС, за експертними оцінками, складе приблизно 91,0 - 94,4 млрд. крб. в цінах 1984 року (127,6 - 132,3 млрд. $ США).

2. Зона відчуження з об'єктом "Укриття" у витратах на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи складає ~ 6 %. Крім того, враховуючи: а) географічне положення зони відчуження (верхів'я р. Дніпро), а з р. Дніпро використовується вода для ~ 30 млн. населення України; б) те, що 96 % радіоактивних відходів, які утворились внаслідок аварії, знаходяться на території зони відчуження, стабілізація радіоекологічної ситуації, недопущення виносу радіоактивності з цих територій має стратегічне значення для України.

3. При таких масштабах аварії величезне значення має правильне формування організаційно-екологічних засад діяльності на радіоактивно забруднених територіях, оптимальна організація структури виробничо-господарської діяльності, зокрема, у зоні відчуження, та її економічні механізми в реалізації завдань щодо стабілізації радіоекологічної ситуації та реабілітації територій.

4. В умовах становлення нового типу економічних відносин у суспільстві потрібне своєчасне реагування на зміну ситуації, а саме:

- реструктуризація виробниче-господарського комплексу;

- раціоналізація використання робочої сили;

- впровадження нових форм господарювання на основі державних замовлень;

- створення дійової системи фінансових, трудових і матеріальних нормативів.

5. На основі розроблених планів та засобів формування організаційно-економічних систем, а саме структури господарських систем, використання робочої сили, впровадження нових форм господарювання, створення фінансових, трудових і матеріальних нормативів на прикладі Чорнобильської зони відчуження показано засоби формування організаційно-економічних систем при ліквідації наслідків інших великих аварій.

6. З метою здійснення діяльності спрямованої на відновлення екологічно безпечного стану територій, їх реабілітації, забезпечення умов режиму і використання, робіт по ліквідації аварії та їх наслідків, іншої діяльності потрібно встановлювати екологічний статус територій в ситуаціях виникнення великих аварій та при ліквідації їх наслідків.

7. Для ефективної роботи по ліквідації аварій та усунення їх наслідків, регламентування та нормування господарської діяльності та захисту населення та осіб, які беруть участь у ліквідації аварії та її наслідків, встановлюються вимоги щодо соціально-економічної діяльності на територіях, що зазнали аварійного впливу.

Загальні принципи вирішення питань, пов'язаних з соціально-економічною діяльністю, включають:

- визначення компетенції органів управління по відношенню до територій, які зазнали аварійного впливу;

- класифікацію масштабів аварійного впливу;

- визначення джерел фінансування аварійних та післяаварійних робіт;

- забезпечення господарської діяльності на аварійних територіях, в тому числі управління виробничо-господарським комплексом на цих територіях;

- обмеження видів діяльності на "аварійних" територіях та визначення їх правового режиму.

8. Враховуючи унікальний характер позапроектних аварій (катастроф), можливість використання забруднених територій і об'єктів як полігонів для наукових досліджень із залученням міжнародної спільноти, особливо при довгостроковій діяльності по ліквідації наслідків аварії, доцільно встановлювати науково-технічний статус діяльності на цих територіях. Принципи діяльності повинні визначатися правовим, екологічним та соціально-екологічним статусом цих територій.

9.Виконана всебічна оцінка ризиків аварії на Чорнобильській АЕС показала, що можна виділити три основні категорії ризиків:

- ризики, пов'язані з негативним впливом аварії на здоров'я людей і навколишнє середовище;

- суб'єктивні ризики, пов'язані з сприйняттям наслідків аварії населенням і ризики економічних втрат;

- ризики, пов'язані з експлуатацією ядерних реакторів і можливістю їх зменшення за рахунок використання Чорнобильського досвіду.

Ризики економічних втрат тісно пов'язані з ризиками які негативно впливають на навколишнє середовище та людей у зоні відчуження, тому оптимізація діяльності виробниче-господарського комплексу Чорнобильської зони відчуження знижує економічні втрати та видатки з державного бюджету.

10. Для мінімізації наслідків аварії у Чорнобильській зоні відчуження, крім вищенаведених факторів, дуже важливе значення мають також фактори, пов'язані із змінами законодавства у державі, а також фактори політичного характеру, а саме:

а) розпад Радянського Союзу та пов'язані з цим зміни у структурі органів управління комплексом, зоною відчуження і належність зони відчуження та об'єктів розташованих у ній іншим державам (Росії, Білорусі);

б) рішення про достроковий вивід блоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та пов'язані з цим додаткові проблеми соціально-економічного характеру, зокрема працевлаштування вивільнених працівників Чорнобильської АЕС, вирішення проблем міста Славутич. Це ставить на порядок денний нові пріоритети діяльності та врахування при змінах у виробничо-господарському комплексі цих регіональних проблем.

11. Засади і головні напрями формування організаційно-економічної системи Чорнобильської зони відчуження можна розділити на кілька етапів, що були виконані, або знаходяться у стадії виконання. На даному етапі на підприємствах проведено структурні зміни по створенню функціональних блоків та механізмів фінансування через основне виробництво.

Головними напрямами удосконалення є:

- розвитку введеної системи відомчого замовлення на виконання робіт;

- перегляд напрямів діяльності підприємств з точки зору госпрозрахункової діяльності та необхідності участі підприємств, розташованих у зоні відчуження, в ліквідації надзвичайних ситуацій на всій території України;

- продовження скорочення чисельності та виведення частини персоналу усіх відомств та установ за межі зони відчуження;

- здійснення фінансування за пріоритетними напрямами робіт через підприємства основної діяльності;

- подальше вдосконалення виробничо-економічних відносин функціональних блоків;

Це дозволить в подальшому виконувати завдання по мінімізації наслідків аварії в зоні відчуження при більш оптимальній кількості працюючих та зменшенні витрат при незмінних обсягах робіт.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1.Холоша В.І. Огляд сучасного стану робіт по ліквідації наслідків аварії на території зони відчуження та першочергових заходів щодо удосконалення управління і оптимізації бюджетного фінансування робіт на забруднених територіях \\Науково-технічний збірник “Проблеми Чорнобильської зони відчуження”, вип.№5, 1998. - 0.8 д.а.

2. Холоша В.І., Соботович Є.В. Концепція Чорнобильської зони відчуження \\Науково-технічний збірник “Проблеми Чорнобильської зони відчуження”, вип.№1, 1994. (авторських - 1.5 д.а).

3. Десять лет после аварии на Чернобыльской АЭС. Национальный доклад Украины. - Минчернобыль, 1996. 12.0 п.л.(авторских - 2.3 печ. л.).

4. Чорнобильська катастрофа. - К.: Наукова думка, 1996. 35 д.а. (авторських - 2.6 д.а.).

5. Холоша В.И. Текущая ситуация после Чернобыльской аварии в Украине //Сборник докладов Первой Международной конференции Европейской комиссии Белоруси, Российской Федерации и Украины по радиологическим последствия Чернобыльской аварии. - Минск, 1996. (авторских - 1.2. печ. л.).

6. Холоша В.И. Десять лет после Чернобыльской катастрофы: история, настоящее и будущее //Сборник докладов Международной научной конференции. - Вена, 8-12 апреля 1996 г. (авторских - 0.7 печ. л.).

7. V.I.Kholosha, E.Sobotovith. Management problems of the restricted zone around Chernobyl //The radiological conseguences of the Chernobyl accident. - EUR16544EN. (авт.- 0.5 д.а.).

8. Захист населення і територій України від надзвичайних ситуацій. Річна доповідь за 1997 рік. - К.: МНС, 1998 - 83 с. (авторських - 0.5 д.а.).

9.Виконання у 1997 році Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи. Річна доповідь. -К.:МНС, 1998. -50с.

Анотації

Холоша В.І. Організаційно-економічний механізм реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 1998.

Дисертаційну роботу присвячено питанням формування організаційно-економічного механізму реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення. В роботі проведено комплексне дослідження сукупності проблем соціально-економічної реабілітації територій радіоактивного забруднення, визначено напрями реструктуризації Чорнобильського виробничо-господарського комплексу та його ланок.

Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в економічну практику.

...