Прогнозування ймовірності банкрутства

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи прогнозування банкрутства

1.1 Поняття банкрутства, його причини способи діагностування

1.2 Моделі експресс- діагностування банкрутства

2. Пропозиції для поліпшення результатів прогнозування

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Нестабільний стан економіки країни, що спостерігається в останні роки, негативно позначився на роботі багатьох підприємств. Сьогодні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство. Станом на 01.02.2011 року загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства, становить 14509 [5]. На початок 2010 року таких підприємств було 14 642 - це на 6% більше, ніж у 2007 році, та на 29,6 % - ніж у 2006 році [3]. Отже, проблема збитковості та банкрутства і надалі залишається надзвичайно актуальною.

За таких умов, питання визначення ймовірності банкрутства підприємства стоїть особливо гостро, адже достовірна і своєчасна ідентифікація негативних факторів впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства дозволяє сформувати відповідну фінансову політику та розробляти заходи, направлені на підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, підвищити платоспроможність, забезпечити конкурентоспроможність підприємства у довгостроковому періоді, а головне, попередити ризик банкрутства підприємства. Кризові ситуації, виникаючі внаслідок нерівномірного розвитку народного господарства і окремих частин, коливання обсягів виробництва і збуту, появи значних спадів виробництва, слід розглядати не як збіг несприятливих ситуацій, бо як якусь загальну закономірність, властиву ринкової економіки. Кризові ситуації, задля подолання яких були прийнято відповідних превентивних заходів, можуть призвести до надмірного розбалансуванню економічного організму підприємства із відповідною нездатністю продовження фінансового власної діяльності, що кваліфікується як банкрутство.

Ринкова економіка уже багато десятиліть століть, що є основою розвитку країн, виробила певну систему контролю, діагностику і, наскільки можна, захисту підприємств від кризових ситуацій, що називається системою банкрутства. Як показує світовий досвід, антикризовий процес у умовах ринкової економіки - це керований процес. У цьому необхідно виділити два понять: антикризове регулювання і антикризове управління.

Антикризове регулювання - це макроекономічна категорія. Вона містить заходи організаційно-економічного і нормативно-правового впливу з державного боку, створені задля захист підприємств від кризових ситуацій, запобігання банкрутства чи ліквідацію у разі недоцільність їхнього подальшого функціонування.

Антикризове управління - сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур стосовно конкретного підприємства..

Актуальність теми в тому, що за умови ринку будь-яке може бути банкрутом або стати жертвою «чужого» банкрутства. Проте вміла економічна стратегія, раціональна політика сфера фінансів, інвестицій, цін, і маркетингу дозволяють підприємству уникнути цього й зберігати багато років ділову активність, прибутковість, і високі репутації надійної партнера і виробника якісної продукції або якісних послуг.

1. Теоретичні основи прогнозування банкрутства

1.1 Поняття банкрутства, його причини способи діагностування

Щоб запобігти кризи велике значення має тут своєчасне виявлення ознак майбутньої кризової ситуації. Першими ознаками прийдешнього неблагополуччя підприємства бути:

- негативної реакції партнерів з бізнесу, постачальників, кредиторів, банків, споживачів своєї продукції ті чи інші заходи проведені підприємством;

- зволікання з наданням бухгалтерської звітності і його якість, що може засвідчувати або про свідомих діях, або про низький рівень кваліфікації персоналу;

- зміни у статтях бухгалтерського балансу із боку пасивів і активів і порушення певної їх пропорційності;

- збільшення заборгованості підприємства постачальникам і кредиторам;

- зменшення доходів підприємства міста і падіння прибутковості фірми, знецінення акцій підприємства, встановлення підприємством нереальних (високих чи низьких) ціни своєї продукції тощо.

Насторожуючими ознаками є позачергові перевірки підприємства, обмеження комерційної діяльності підприємства органами влади, скасування і вилучення ліцензій тощо. Для вироблення заходів для своєчасному попередження унеможливленню майбутніх кризових ситуацій, соціальній та разі їх виникненню, з їхньої подоланню необхідні знання структури та закономірностей розвитку кризового процесу.

Оздоровлення фінансового стану підприємства як частину управління кризовими станами, і банкрутством передбачає цільової вибір найефективніших коштів стратегії і тактики, необхідні конкретного випадку і конкретного підприємства. Індивідуальність вибору цих коштів означає, що немає деяких загальних, притаманних всіх що у цій ситуації підприємств. Дані кошти виходу з кризи є складовою системи антикризового управління.

Головна мета створення і приведення на дію системи антикризового управління для підприємства є проведення їх структурної перебудови відповідно до потребами ринку. Ця мета розгортається в ієрархічну послідовність цілей і завдань. Головна мета реалізується системою основні цілі антикризового управління, до яких належать:

- запобігання банкрутства підприємства його соціальних наслідків;

- проведення санаційних заходів;

- ліквідація безперспективного і який володіє реальних можливостей на відновлення платоспроможності підприємства.

Система антикризового управління для підприємства є складовим елементом управління підприємством, і включає у собі що забезпечує і функціональну частини. Першу становлять підсистеми організаційного, методичного, нормативного і основам правової забезпечення. Функціональна частина об'єднує функцій управління кризовими ситуаціями і становить комплекс економічних пріоритетів і організаційних методів, які забезпечують вирішення завдань діагностики фінансового становища підприємства, контролю та своєчасного попередження та профілактики майбутніх кризових ситуацій, оздоровлення і подолання стану неплатоспроможності. Основними завданнями процесу діагностики кризових ситуацій і стан банкрутства є:

- аналіз фінансового становища підприємства його прогноз на майбутній період;

- своєчасне виявлення про причини і основних чинників, що сприяє розвитку кризових ситуацій;

- моніторинг зовнішньою і внутрішньою середовища підприємства міста і прогноз його розвитку;

- виявлення раніше непомітних ознак прийдешнього неблагополуччя підприємства.

Як свідчить досвід країн, кожна фірма-банкрот «прогоряє» по-своєму, з обставин і причин. Проте існує спосіб, дозволяє передбачити кризові ситуації у діяльності підприємства - проведення систематичного фінансового аналізу стану підприємства. Це стосується процвітаючих фірм. У разі ринкової економіки провідна роль належить саме фінансовому аналізу, завдяки якому можливо зможе ефективно управляти фінансових ресурсів. Фінансовий аналіз - багатоцільовий інструмент. З його за допомогою приймаються обгрунтовані інвестиційні і фінансові рішення, оцінюються наявні в підприємства ресурси, виявляються тенденції у використанні, виробляються прогнози розвитку підприємства на найближчу і віддалену перспективу. Необхідно прогнозувати ймовірність банкрутства виявлення якомога швидше різних збоїв і недоліків у діяльності підприємства, потенційно небезпечних з погляду ймовірності наступу банкрутства. Підприємство, у якому серйозно поставлена аналітична робота, здатне заздалегідь розпізнатинадвигающийся криза, оперативно відреагувати нею і з більшою ймовірністю уникнути «неприємностей» або зменшити рівень ризику.

Безліч чинників є причинами банкрутства. Чинники заведено поділяти на внутрішні, які відбуваються всередині підприємства міста і пов'язані з помилками і упущеннями керівництва та персоналу, і його зовнішні, виникаючі поза підприємства міста і зазвичай які перебувають поза сферою його впливу. У класичної ринкової економіки, як відзначають зарубіжні дослідники, 1/3 провини за банкрутство підприємства вихоплює зовнішні чинники та 2/3 - на внутрішні. Вітчизняні дослідники ще провели подібного дослідження, проте, на думку ряду фахівців, для сучасної Росії характерна зворотна пропорція впливу цих факторів, тобто зовнішні чинники превалюють над внутрішніми. Політичну і економічне нестабільність, розрегулювання фінансового механізму, і інфляційні процеси слід зарахувати до найвагомішим чинникам,обостряющим кризової ситуації російських підприємств.

До основним зовнішніх чинників ставляться: інфляція (значний і нерівномірний зростання цін як у сировину, матеріали, паливо, енергоносії, комплектуючі вироби, транспортні та послуги, і продукцію та послуги підприємства), зміна банківських відсоткові ставки і умов кредитування, податкових ставок і мит, зміни у відносинах власності і оренди, у законодавстві за працею та введення нового розмірі за мінімальну оплату праці та ін. Дехто з зазначених чинників можуть викликати раптове банкрутство підприємства, інші поступово посилюються і нагромаджуються, викликаючи повільне, важко переборне рух підприємства до спаду виробництва та банкрутства.

Так само небезпечний діяльності підприємства негативний вплив внутрішні чинники. Так, багато різних невдач підприємств пов'язані з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва, його невмінням орієнтуватися у мінливих ринкової обстановці, зловживаннями службовим становищем, консерватизмом мислення, що веде до неефективного управлінню підприємством, і до прийняття помилкових рішень, втрати позицій над ринком.

У об'єктивну інформацію і реальному фінансове становище підприємства зацікавлені такі особи:

- власники підприємства (засновники і акціонери); банкрутство означає їм втрату власного капіталу, а деяких випадках - повне руйнування;

- кредитори (банки, інвестиційні компанії, власники облігацій підприємства); у зв'язку з банкрутством вони зазнають втрат від недоотримання відсотків, а окремих випадках і південь від неповернення кредитів;

- керівники, фахівці та інші наймані робітники підприємства; їм банкрутство обертається втратою роботи;

- ділові партнери підприємства (постачальники, товарні і фінансові брокери, дилери на збуті продукції); під час банкрутства підприємства вони позбавляються вигідних замовлень і тому зазнають збитків;

- державні та муніципальні керівні органи, включаючи податкову службу; при масових банкрутства підприємств федеральний і місцевих бюджетів позбавляються частини надходжень у вигляді стягуваних податків і відрахувань.

Отже, лише комплексний аналіз кількох показників (особливо, якщо їх зіставляти за кілька років з показниками інших підприємств, близьких до цього характером своєї продукції чи надання послуг, застосовуваним технологіям) може своєчасно зазначити негативні тенденції і можливий погіршення становища підприємства.

1.2 Моделіекспресс-диагностирования банкрутства

Однією із перших спроб використовувати аналітичні коефіцієнти для прогнозування банкрутства вважається робота У.Бивера, який проаналізував 30 коефіцієнтів за період за групою компаній, половину з яких збанкрутувала. Усі коефіцієнти були згруповані їм у шість груп, у своїй дослідження виявило, що найбільшу значущість прогнозування мав показник,характеризовавший співвідношення припливу коштів і позикового капіталу. Нині для діагностики ймовірності банкрутства використовується кілька підходів, заснованих на виключно застосуванні:

а) аналізу великої системи критеріїв і ознак;

б) обмежене коло показників;

в) інтегральних показників.

Ознаки банкрутства примногокритериальном підході відповідно до рекомендаціями Комітету з узагальнення практикиаудирования (Великобританія) зазвичай розділяють на дві групи.

1. Показники, які свідчать про можливих фінансових утрудненнях і ймовірності банкрутства у майбутньому: повторювані суттєві втрати у основний діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, зменшенні обсягів продажу та хронічної збитковості; наявність хронічно простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості; низькі значення коефіцієнтів ліквідності і така тенденція їх до їх зниження; збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу загальної його сумі; дефіцит власного обігового капіталу; систематичне збільшення тривалості обороту капіталу; наявність наднормативних запасів сировини й готової продукції; використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах; несприятливі зміни у портфелі замовлення; падіння ринкову вартість акцій підприємства; зниження виробничого потенціалу.

2. Показники, несприятливі значення яких немає дає підстави розглядати поточне фінансове становище як критичне, але сигналізують про можливість різкого його погіршення у майбутньому при неприйняття дійових заходів. До них належать: надмірна залежність підприємства від будь-якого однієї конкретної проекту, типу устаткування, виду активу, ринку сировини чи ринку збуту; втрата ключових контрагентів; недооцінка відновлення техніки і технології; втрата досвідчених працівників апарату управління; змушені простої,неритмичная робота; неефективні довгострокові угоди; недостатність кап. вкладень.

До переваг цією системою індикаторів можливого банкрутства можна віднести системного й комплексного підходи, а до недоліків - вищий рівень складності прийняття рішень за умовмногокритериальной завдання, інформативний характер розрахованих показників, суб'єктивність прогнозного рішення.

2. Пропозиції для поліпшення результатів прогнозування

Фінансове становище підприємства, його показники ліквідності і платоспроможності безпосередньо залежить від того, як швидко кошти, спрямовані на поточні (оборотні) активи, перетворюються на реальні гроші. З усіх складових оборотних засобів найвагомішими є: кошти на запасах матеріалів і покупних виробів; кошти на незавершеному виробництві; кошти на готової продукції; дебіторська заборгованість (сума боргів, належних підприємству від юридичних і фізичних осіб, у результаті господарських та ділових відносин із ними), чи боргові права до клієнтів.

Показники оборотності оборотних засобів яких багато важать з метою оцінки фінансового становища підприємства, оскільки швидкість перетворення обігових коштів у грошову форму надає безпосередній вплив платоспроможність підприємства. З іншого боку, збільшення швидкості обороту поточних активів за інших рівних умов відбиває підвищення інвестиційній привабливості підприємства.

Ефективне управління виробничим і нашим фінансовим циклами полягає у рішенні сукупності наступних завдань:

- скорочення виробничого циклу і зменшення періоду обороту матеріалів, зменшення періоду обороту незавершеного виробництва, зменшення періоду обороту готової продукції;

- зменшення періоду обороту дебіторську заборгованість;

- зменшення періоду обороту авансів за матеріали, тобто скорочення часу між оплатою матеріалів та його надходженням на підприємство на початок виробничого циклу.

Інакше кажучи, методи управління процесом виробництва мають передбачати цілу гаму фінансових і організаційних впливів. До до їх числа можна віднести:

- забезпечення ефективної оплати праці;

- розширення фронту виконання, тобто видача в роботу максимально можливої номенклатури (складових частин) вузлів і деталей з певним залученням трудових ресурсів підприємства;

- складання графіка виготовлення продукції і на жорсткий його виконанням;

- докладний розрахунок трудомісткості виготовлення товарної продукції і на зіставлення її з можливостями виробництва як устаночному парку та обладнання, і за чисельністю робочих кадрів;

- притягнення до випуску товарної продукції суміжних підприємств у випадку недостачі власних кадрів виробничих потужностей;

- доведення виробничих завдань до робочих місць із позначених розміром оплати праці за вчасна й повному обсязі виконання;

- створення зачепила вузлів і деталей як компенсація втрат через шлюби й у зв'язку з відхиленнями від встановлені строки через поломки устаткування;

- оптимальний добір кваліфікованих кадрів розстановка по виробничим ділянкам;

- впровадження і функціонування системи якості, відповідає міжнародних стандартів та яка передбачає матеріальне стимулювання за якісне виконання робіт;

- забезпечення справного гніву й працездатності верстатного парку, устаткування й інженерних мереж підприємства;

- стала готовність нормальне функціонування служб підприємства, які забезпечують виробництво (центральна лабораторія, технологічна служба, підрозділ головного метролога та інших.).

Однією із вагомих складових оборотних засобів підприємства є дебіторська заборгованість, тобто боргові права до клієнтів. Відповідно оборотність засобів у складі дебіторську заборгованість серйозно впливає на оборотність всіх оборотних засобів підприємства.

Для підприємства важливим є показник тривалості операційного циклу: ПЦ =ОЗ +ОД, де ОЗ - оборотність засобів у запасах;ОД - оборотність засобів у дебіторську заборгованість. Отже, можна розрахувати оборотність засобів у запасах та дебіторської заборгованості (в днях обороту):О=СОД/Р; де ЗІ - середній залишок оборотних засобів з цієї групі активів; Д - число днів, у уже згадуваному періоді; Р - товарообіг у період

Висновок

Отже, за результатами проведених досліджень можна зробити висновок, що серед існуючих модель прогнозування банкрутства, на сьогодні не має методики, що може надати достовірні результати про банкрутство вітчизняних підприємств. При використанні тих чи інших методів та методик прогнозування ймовірності банкрутства має місце отримання суперечливих висновків про рівень фінансового стану підприємства за загрозу банкрутства.

Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є питання, що пов'язані з удосконаленням механізму прогнозування ймовірності банкрутства з точки зору його складових, існуючих критеріїв, вибору системи показників та ін.

Список використаних джерел

Басовский Л.Є. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник. - М.:ИНФРА - М, 2002 - 302 з.

Іонова І.Ф.,Н.Н.Селезнева Фінансовий аналіз. Управління фінансами - М.:ЮНИТИ 2003 - 534 з.

Крейнина М. Н. Фінансове становище підприємства. Методи оцінки- М. .:ИКЦ «Діс», 2002 -224с.

Любушин Н.П.,Лещева В.Б. Аналіз фінансово-економічної діяльності:Учеб. посібник. - М.:ЮНИТИ-ДАНА2005.-301с.

Нормативно-методические матеріали неспроможність (банкрутство) підприємств. Федеральна служба Росії зі справ неспроможність і фінансового оздоровлення. М., 2004.

СтояновЕ.А., СтояноваЕ.С. Експертна діагностика, і аудит фінансово-господарського становища підприємства. - М.: Перспектива, 2005 - 401 з.

УткинЭ.А. Фінансовий менеджмент - М.: Дзеркало 2002. -264с.

Финансовий менеджмент: теорія і практика/ Під ред.СтояновойЕ.С.- М.: Перспектива, 2003 - 463 з.

.Чернишева Ю.Г., ЧернишовЭ.А. Аналіз фінансово-господарську діяльність підприємства: Навчальний посібник. М.: «>МарТ» 2004 - з. 293

Шеремет А.Д.,Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу: Навчальний посібник: М.:Филинъ, 2003. - 208 з.

Размещено на Allbest.ru