Теоретичні основи розподілу та використання прибутку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ 1. Теоретичні основи розподілу та використання прибутку підприємства

1.1 Економічна сутність прибутку та його види

Економісти використовують поняття "прибуток" для вираження різниці між доходом підприємства і його витрат. Прибуток виступає як перевищення доходів від продажу товарів (послуг) над зробленими витратами (капіталом).

Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності підприємств. Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності - персонал.

Прибуток виконує дві найважливіші функції:

характеризує кінцеві фінансові результати діяльності підприємства, розмір його грошових нагромаджень;

є головним джерелом фінансування витрат на виробничий і соціальний розвиток підприємства (податок на прибуток - найважливіший елемент доходів державного бюджету).

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства (фірми) складається в прагненні до максимізації прибутку. З цієї причини прибуток виступає основним показником ефективності виробництва.

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Бухгалтерський прибуток - різниця між загальним доходом і явними витратами. Економісти називають такий прибуток бухгалтерським (чи інакше госпрозрахунковим), тому що вона враховує при розрахунку тільки явні (грошові) платежі, що фіксуються в бухгалтерській звітності підприємства.

BP = TR - EC, (1.1)

де ВР - бухгалтерський прибуток;

TR - загальний доход;

ЕС - явні витрати.

Економічний прибуток - різниця між загальним доходом і загальними витратами фірми, явними і неявними.

EP = TR - TC, (1.2)

де ЕР - економічний прибуток;

ТС = ЕС + IC;

IC - неявні витрати.

Нормальний прибуток - це той мінімальний прибуток, що повинний заробити підприємець, якщо він хоче залишитися у своєму бізнесі і продовжувати діяльність. Це - плата за виконання підприємницьких функцій.

Нормальний прибуток - це прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи свої ресурси в іншу справу.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання управлінської праці в даній галузі.

Отже, NP - економічні витрати і частина загальних економічних витрат фірми. NP - це плата менеджеру за те, щоб не допустити відтоку його капіталу з даної галузі в іншу. Нормальний прибуток є неявним чинником витрат, призначених для оплати на управлінську працю. Будь-яке перевищення прибутку над загальними економічними витратами відбивають економічну, чи чисту, прибуток. Економічний прибуток не входить у витрати, тому що це доход, отриманий понад нормальний прибуток.

Приклад, приведений нижче, ілюструє поняття економічного, бухгалтерського і нормального прибутку.

Таблиця 1.1. Розрахунок економічного, бухгалтерського і нормального прибутку

Показник	Сума
Загальний доход:	50000 грн.
За мінусом явних витрат:
Зарплата	20000 грн.
Вартість сировини і мінералів	10000 грн.
Бухгалтерський прибуток	20000 грн.
За мінусом неявних витрат:
Загублена зарплата	10000 грн.
Альтернативні витрати капіталу
(нормальний прибуток)	2000 грн.
Економічний прибуток:	8000 грн.

У конкретних галузях підприємства можуть діставати прибуток тільки у визначений час. Прибуток працює як сигнал. Якби всі галузі були конкурентними, то підприємства могли б постійно вступати в нову для себе галузь, чи залишати її у відповідь на зміну прибутковості. У тривалий період часу жодна фірма в жодній галузі не змогла б одержувати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток неминуче зменшиться до нуля, як тільки нові виробники вступлять у дану галузь. Це називається парадоксом прибутку: економічний прибуток породжує міжгалузеву конкуренцію, що зводить її до нуля.

Аналогічно збитки є також тимчасовими. Якщо підприємство працює зі збитком у конкретній галузі, то зрештою воно неї залишить. Тому що підприємство залишить галузь, то ціни виростуть, і збитки в галузі в кінцевому рахунку зникнуть. У довгостроковому періоді часу жодна фірма не може сподіватися на прибуток більшу, ніж нормальна.

Отже, в ринковій економіці прибуток являється рушійною силою і основною метою підприємств та є джерелом оновлення виробничих фондів.

У наступному підпункті розглянемо методику формування прибутку та напрямки його використання.

1.2 Формування загальної величини прибутку та використання прибутку підприємства

На кожнім підприємстві формуються чотири показники прибутку, які істотно розрізняються по величині, економічному змісту і функціональному призначенню. Базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток - основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподатковування розраховується спеціальний показник - податковий прибуток, а на його основі - прибуток, що оподаткується, та прибуток, що не оподаткується. Частина балансового прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів у бюджет, називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Мал. 1.1. Схема формування прибутку господарчого суб'єкта

Валовий (балансовий) прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях:

Пв = Прп + Прф + Ппз, (1.3)

де Пв - валовий прибуток;

Прп - прибуток від реалізації продукції;

Прф - прибуток від реалізації основних фондів, іншого майна підприємства;

Ппз - прибуток від позареалізаційних операцій.

Балансовий прибуток включає три основних елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, їхнього іншого вибуття, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій. прибуток формування розподіл використання

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) - це фінансовий результат, отриманий від основної діяльності підприємства, що може здійснюватися в будь-яких видах, зафіксованих у його статуті і не заборонених законом. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виторгом від реалізації продукції (без податку на додаткову вартість і акцизів) і витратами на виробництво і реалізацію, що включаються в собівартість продукції:

Прп = Вд - ПДВ - А - В, (1.4)

де Вд - валовий доход від реалізації продукції (робіт, послуг);

ПДВ - податок на додаткову вартість;

А - акцизи;

В - витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

При визначенні прибутку від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства для цілей оподатковування враховується різниця (перевищення) між продажною ціною і первісної (чи залишкової) вартістю цих фондів і майна (збільшеної на індекс інфляції). При цьому залишкова вартість майна обчислюється стосовно до основних фондів, нематеріальним активам і швидкозношувальним предметам. Прибуток від реалізації основних фондів і іншого майна підприємства складає:

Ін.ф.м. = Вр.ф.м. - Сф.і. * Jінф., (1.5)

де Вр.ф.м - виторг від реалізації основних фондів і майна;

Сф.і. * Jінф. - вартість основних фондів, скоректована на індекс інфляції.

По реалізації продукції, що має натурально-речовинну форму, розрахунок прибутку ведеться виходячи з виторгу і повної собівартості продукції, обумовленими на обсяг реалізованої продукції в натуральному вираженні:

Прибуток від реалізації продукції = Прибуток у нереалізованих залишках річної продукції на початок року + Прибуток від випуску товарної продукції звітного періоду + Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець періоду

Прибуток від виконання чи робіт чи надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції.

Прибуток (збиток) від реалізації основних засобів і іншого майна підприємства являє собою фінансовий результат, не зв'язаний з основними видами діяльності підприємства. Він відбиває прибуток (збиток) від іншої реалізації, до якого відноситься продаж на сторону різних видів майна, що числиться на балансі підприємства.

Прибуток від позареалізаційних операцій складає:

Пви = Дв - Впз, (1.6)

де Дв - доходи від позареалізаційних операцій;

Впз - витрати на позареалізаційні операції.

Фінансові результати від позареалізаційних операцій - це прибуток (збиток) по операціях різного характеру, що не відноситься до основної діяльності підприємства і не зв'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг. До складу позареалізаційних прибутків (збитків) включається сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій, а також інші доходи:

прибуток минулих років, виявлених у звітному році;

доходи від дооцінки товарів;

надходження сум у рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки;

позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;

відсотки, отримані по коштах, що числиться на рахунках підприємства.

До них також відноситься доход від пайової участі в статутному капіталі інших підприємств, що представляють собою частина чистого прибутку, що надходить засновникам у заздалегідь обговореному чи розмірі у вигляді дивідендів по акціях, якими володіє засновник. Доходами від цінних паперів є відсотки по облігаціях і короткострокових казначейських зобов'язаннях. Підприємство має право на одержання доходу по цінних паперах акціонерних товариств, якщо вони придбані не пізніше, ніж за 30 днів до офіційно оголошеної дати їхньої виплати. По державних цінних паперах право і порядок одержання доходів визначаються умовами їхнього випуску і розміщення.

По засобах, наданим у борг, підприємство одержує доходи за умовами договору між кредитором і позичальником.

Доходи від здачі майна в оренду формуються з одержуваної орендної плати, що орендар платить орендодавцю. Прибуток від використання орендованого майна є обов'язковою частиною орендної плати і залежить від його вартості, рентабельності підприємства, терміну оренди. У залежності від умов договору орендна плата може включати амортизаційні чи відрахування їхню частину, якщо орендар бере на себе визначені зобов'язання по відновленню основних фондів. Прибуток включається в орендну плату як відсоток вартості майна.

Крім того, до позареалізаційних результатів відносяться витрати і втрати:

збитки по операціях минулих років;

нестача матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації;

негативні курсові різниці по валютних рахунках про операціям в іноземній валюті;

некомпенсовані втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню і ліквідації стихійних лих і т.п.

Чистий прибуток утвориться після сплати з валового прибутку податків та інших обов'язкових платежів. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства.

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати через попереднє формування цільових фондів. Існує також і більш простий варіант використання прибутку, коли не утворюються планові фонди, а кошти спрямовуються безпосередньо на фінансування витрат. Однак на великих підприємствах наявність фондів допомагає раціонально розподіляти фінансові ресурси і здійснювати контроль за їх ефективним використанням. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

Як уже було сказано, за рахунок прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних виробничих і соціальних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо. Зупинимось детальніше на головних фондах грошових коштів, що формуються на підприємстві у процесі використання чистого прибутку.

Фонд нагромадження, що утворюється за рахунок чистого прибутку, використовується на придбання і будівництво основних фондів виробничого і невиробничого призначення і здійснення інших капітальних вкладень, які не носять безповоротний характер. Частина коштів фонду нагромадження, спрямовані на довгострокові інвестиції, не витрачаються безповоротно.

Крім того, за рахунок фонду нагромадження фінансуються витрати, які носять безповоротний характер: на проведення науково-дослідних робіт, на природоохоронні заходи, витрати на випуск цінних паперів, внески на створення інших підприємств, сплата штрафних санкцій у випадку приховування прибутку, витрати на підвищення кваліфікації працівників, відсотки за кредит і т.д. Для контролю за рухом коштів рекомендується у складі фонду нагромадження виділяти фонд нагромадження утворений та фонд нагромадження використаний.

Фонд споживання використовується на фінансування соціальних потреб і матеріальне заохочення робітників: виплату премій, не пов'язаних з виробничими показниками (за довгострокову працю, у зв'язку з ювілеєм та ін.), надання матеріальної допомоги, оплату путівок, лікування, медикаментів для робітників і членів їх сімей, виплату дивідендів та ін.

Витрати з фонду споживання носять безповоротний характер.

У розподілі чистого прибутку принципове значення має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання. Нині використання чистого прибутку і співвідношення між фондами підприємства визначається і здійснюється самостійно кожним суб'єктом господарювання.

Резервний фонд призначений для покриття непередбачених втрат, викликаних стихійними лихами, і балансових збитків. Формування резервних фондів акціонерних товариств і спільних підприємств має деякі особливості пов'язані з виключенням з оподаткування частини прибутку, що направляється у резервний фонд, розміри резервних фондів повинні відповідати статутним документам. Верхня межа величини резервного фонду не встановлюється. Більш детально значення резервного капіталу розкрито нижче.

Отже, прибуток підприємства формується за рахунок трьох основних джерел: продаж(реалізація) продукції, продаж іншого майна, позареалізаційні операції.

В наступному пункті розглянемо основні принципи розподілу прибутку підприємств.

1.3 Основні принципи розподілу прибутку

Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тім, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення.

При розподілі прибутку, визначенні основних напрямків його використання насамперед враховується стан конкурентного середовища, що може диктувати необхідність істотного розширення і відновлення виробничого потенціалу підприємства. Відповідно до цього визначаються масштаби відрахувань від прибутку у фонди виробничого розвитку, ресурси яких призначаються для фінансування капітальних вкладень, збільшення оборотних коштів, забезпечення науково-дослідної діяльності, упровадження нових технологій, переходу на прогресивні методи праці.

• Для кожної організаційно-правової форми підприємства законодавчо установлений відповідний механізм розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, заснований на особливостях внутрішнього пристрою і регулювання діяльності підприємств відповідних форм власності.

Держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок надання податкових пільг стимулює напрямок прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні цілі, фінансування природоохоронних - заходів, витрат по змісту об'єктів і установ невиробничої сфери тощо.

Законодавство обмежує розмір резервного фонду підприємства, регулює порядок формування резерву по сумнівних боргах. Порядок розподілу і використання прибутку підприємства фіксується в його статуті і визначається положенням, що розробляється відповідними підрозділами економічних і фінансових служб і затверджується керівним органом підприємства.

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, є чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша - прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям тощо).

До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального обігу грошей або додаткової їх потреби. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.

Чистий прибуток = Резервний фонд + Фонд накопичення + Фонд споживання

По суті розподіл прибутку слід розглядати в трьох напрямках. Він розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу в значній мірі впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

Схема розподілу чистого прибутку показано на мал.1.2.



Мал. 1.2. Схема розподілу балансового прибутку

Взаємовідносини підприємства і держави з приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку. Розподіл балансового (валового) прибутку між державою і підприємством є першим етапом його розподілу.

У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

Було б раціонально, якщо б розмір податкових платежів з прибутку не перевищував третини балансового прибутку. В протилежному випадку втрачаються стимули до підвищення ефективності роботи підприємства і отриманню прибутку.

Ті дві третини, що залишилися б у підприємства, могли б бути розподілені між власниками (акціонерами, засновниками) і самим підприємством.

Цей розподіл залежить від багатьох факторів. В період технічного переоснащення і модернізації виробничих фондів, освоєння нових видів продукції і нових технологій підприємства потребує найбільше фінансових ресурсів, і надати їх повинні в першу чергу власники підприємства. Однак це не означає, що вони повинні відмовитись від своїх очікувань і не отримувати дохід на вкладений капітал. Ці очікування мають бути відкладені і тоді власники зможуть отримати свої дивіденди після виходу виробництва на проектну потужність, коли підприємство почне отримувати прибуток в достатньому розмірі. Дивіденди за період очікування повинні бути не менше процентної ставки на банківський вклад за цей же період, але меншими ставки за кредит.

Другий етап розподілу прибутку - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет і виплати дивідендів. З цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети і стягуються економічні санкції.

Розподіл цієї частини прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого і соціального розвитку. В умовах ринкового господарства держава не втручається в процес розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Тим не менше за допомогою надання податкових пільг вона стимулює спрямування прибутку на капітальні вкладення виробничого призначення і будівництва житла, на благодійні цілі, на проведення науково-дослідних робіт. Законодавчо затверджений мінімальний розмір резервного капіталу для акціонерних товариств, регулюється порядок створення резерву по сумнівним боргам та під знецінені цінні папери.

Розподіл прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства, як правило, в звітній політиці. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. В відповідності до уставу чи до рішення керуючого органу на підприємстві можуть створюватися такі фонди: фонд нагромадження, споживання, соціальних потреб та інші. Якщо ж фонди не створюються, то в цілях забезпечення планових витрат коштів складаються кошториси витрат на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, матеріальне заохочення робітників і благодійні цілі.

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає в себе витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів.

Якщо прибуток не витрачається на споживання, то він залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стабільність підприємства, свідчить про наявність джерела для майбутнього розвитку.

Важливу роль в забезпеченні фінансової стійкості підприємства відіграє і розмір резервного капіталу. В ринковому господарстві відрахування в резервний капітал носять першочергове значення. Наявність і приріст резервного капіталу забезпечує збільшення акціонерної власності, характеризує готовність підприємства до ризиків, з якими пов'язана вся підприємницька діяльність, забезпечує можливість виплати дивідендів по привілейованим акціям навіть при відсутності прибутку в поточному році, покриття непередбачених витрат і збитків без ризику втрати фінансової стабільності.

Проте, прибуток що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні також сплачувати ще і штрафи в різних випадках (за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання, за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди, за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків, за невиконані квоти зі створення робочих місць для інвалідів та ін.). З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують у різних сферах економіки, можуть стягуватись за рахунок прибутку досить широке коло штрафів.

Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків і штрафів (унаслідок застосування фінансових санкцій).

Отже, розподіл прибутку слід розглядати в трьох напрямках. Він розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції розподілу прибутку в значній мірі впливають на ефективність діяльності підприємства, тому він здійснюється на декількох етапах.

У наступному розділі ми розглянемо загальну характеристику підприємства, основні техніко-економічні показники ВАТ "ІнГЗК" та аналіз розподілу і використання прибутку ВАТ "ІнГЗК".



Розділ ІІ. Аналіз розподілу та використання прибутку ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"

2.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ "ІнГЗК"

Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат введений в експлуатацію в 1965 році, п'ятим по рахунку на Криворіжжі. Видобуток магнетитових кварцитів відкритим способом, їхнє збагачення, укладання і збереження відходів збагачення в шлаконакопичувачах складають основу виробничого процесу.

У структурному плані комбінат являє собою об'єднання гірничо-транспортного і дробарно-збагачувального комплексів, блоку допоміжних цехів і керування.

Основне призначення комбінату - це виробництво залізорудного концентрату як сировину для металургійного переділу.

Запаси силікато-магнетитових руд і окислених кварцитів дозволяють розглядати термін існування комбінату до 2050 року.

Крім концентрату, у номенклатуру товарної продукції комбінату входять:

товарний щебінь із гранітних розкривних порід; товари з пластмаси; послуги населенню й інші види продукції.

Територіальне віддалення комбінату від Кривого Рогу визначило необхідність створення самостійної і розвитої інфраструктури. Фактично комбінат є підприємством-містом.

Проектне завдання на будівництво ІнГЗК затверджено в лютому 1960 року Совнархозом Дніпропетровського економічного району.

У квітні 1965 року почалися пусконалагоджувальні роботи і був отриманий спробний концентрат.

30 червня 1965 року Держкомісією була прийнята в експлуатацію перша черга ІнГЗК потужністю по видобутку сирої залізної руди в обсязі 7200 тисяч тонн і виробництву концентрату зі змістом заліза 64,4 % у кількості 3050 тисяч тонн.

У вересні 1966 року було закінчене будівництво збагачувальної фабрики з кульовим помелом руди і почалося будівництво збагачувальної фабрики з новою схемою здрібнювання - рудним самоздрібнюванням.

У 1975 році в експлуатацію введена 3-я черга комбінату і загальна потужність ІнГЗК склала: по виробництву концентрату 15,0 млн. тонн; по видобутку сирої руди 36 млн. тонн.

Проект будівництва першої черги розкриття і розробки нижніх обріїв кар'єра був затверджений наказом колишнього Мінчермета СРСР від 17.01.86 року № 126. Скоректований проект розробки для підтримки потужності комбінату був затверджений наказом по ІнГЗК від 31.01.89 року № 85.

До складу комбінату входить 26 цехів і підрозділів.

Комбінат першим серед гірничорудних підприємств освоїв у промисловому масштабі циклічно-поточну технологію видобутку руди з використанням автомобільно-конвеєрного транспорту. У 1973 році був зданий в експлуатацію конвеєрний тракт "Східний", а в 1983 році другий конвеєрний тракт "Західний" (кожен продуктивністю 18 млн. тонн руди в рік)., у серпні 1996 року введена в експлуатацію 3-я черга конвеєрного тракту. Технологічна схема передбачає переміщення висадженої руди з вибоїв автосамосвалами до прийомних пристроїв концентраційних обріїв, обладнаних конусними дробарками ККД-1500/180 ГРЩ. Після дроблення руда похилими конвеєрами по підземних виробленнях і наземних галереях подається на збагачувальні фабрики.

Відкрите акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" було створено шляхом перетворення державного підприємства рішенням регіонального відділення фонду держмайна України по Дніпропетровській області від 09.11.97 року № 12/274-АО.

ВАТ "ІнГЗК" зареєстровано Виконкомом Криворізької міської Ради рішенням № 17/1-12 від 17.01.97 року.

Видобуток залозистих кварцитів на комбінаті виробляється відкритим способом з використанням екскаваторів з місткістю ковша 8 і 10 м/куб.

Розкривні породи вивозяться з кар'єру автомобільно-залізничним транспортом. На залізничному транспорті використовуються могутні тягові агрегати ОПЭ-1А. Розробка в даний час ведеться на глибині 350 метрів.

У складі комбінату діє інформаційно-обчислювальний центр (ІВЦ) по автоматизованій обробці технологічної, виробничої і фінансової інформації.

Комбінат став одним з перших у гірничорудній галузі підприємством, що впровадило автоматизовану систему керування підприємством (АСУП). Модернізація комплексу технічних засобів розширила функціональні можливості підсистем АСУП і за рахунок цього число розв'язуваних задач збільшилося до 186.

Інгулецький ГЗК є базовим підприємством по створенню й експлуатації автоматизованої системи диспетчерського керування (АСДУ) на гірничорудних підприємствах. Досвід комбінату дозволив забезпечити впровадження АСУП на гірничорудних підприємствах Криворіжжя.

На ІнГЗК розроблений і поетапно реалізується "Комплексний проект реконструкції комбінату на період до 2010 року".

Реконструкцією передбачається:

- переустаткування транспортно-технологічної схеми гірничотранспортного комплексу;

- реконструкція збагачувальної фабрики з метою залучення в збагачення окислених руд;

- упровадження технології флотаційного доведення магнетитового концентрату зі змістом заліза до 69 % для підвищення якості продукції.

Технічне переоснащення комбінату намічається по шляху придбання й освоєння екскаваторів з місткістю ковша до 20 м/куб, автосамосвалів вантажопідйомністю 120-180 тонн, бульдозерів потужністю 368 кВт. і більш, пересувних дробарок великого дроблення, бурових верстатів із глибиною буравлення до 50 м, думпкарів вантажопідйомністю 140-160 тонн, нових технологічних рішень по збагачувальних процесах, систем контролю й автоматизованого керування виробництвом збагачувальних фабрик.

Комбінат у соціальному плані вважається благополучним підприємством. На території житлового масиву маються культурно-оздоровчий комплекс, вісім загальноосвітніх шкіл, два профтехучилища, гірничорудний технікум, лікарняне містечко з дитячим відділенням, два водоймища. Усі діти працівників комбінату забезпечені місцями в дошкільних установах. Більш 30 підприємств від 14 міських фірм побутового обслуговування роблять населенню 80 видів послуг. Близько 90 % трудящих забезпечені дачними ділянками і городами. На території комбінату діє цехова поліклініка з водогрязелікувальницею. Маються профілакторій, пансіонат.

Інгулецьке родовище залізних кварцитів розташовано в південній частині Криворізького басейну. Представлено залізними кварцитами з масовою часткою кварциту 32,5-33,0 відсотка, що містять породи сланців. Запаси родовища -1 млрд. тонн.

Видобуток руди виробляється відкритим способом з використанням сучасного гірничотранспортного устаткування. Руда з кар'єру вивозиться комбінованим транспортом - автосамосвалами "БеЛАЗ" вантажопідйомністю 120 тонн із перевантаженням на конвеєрний транспорт.

Переробляється руда на дробарній фабриці з чотирма стадіями дроблення, а потім - на двох збагачувальних фабриках із застосуванням кульового помелу, до повного самоздрібнювання.

Річна виробнича потужність фабрик більш 14 млн. тонн залізорудного концентрату зі змістом заліза 64 відсотка.

Споживачами залізорудного концентрату є наймогутніші металургійні заводи України - "Запоріжсталь", "Азовсталь", Дніпродзержинський і Алчевський заводи, Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча.

Значну частину продукції Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат поставляє в країни Європи: Австрію, Болгарію, Румунію, Словаччину, Чехію, Угорщину, Польщу. Купують концентрат і заводи Росії [17].

2.2 Характеристика техніко-економічних показників ВАТ "ІнГЗК"

Основні техніко-економічні показники виробничої діяльності комбінату за 2011 рік наведені в таблиці 2.1. Вони надані в порівнянні з 2010 роком.

Таблиця 2.1. Техніко-економічні показники виробничої діяльності ВАТ "ІнГЗК"

№ п/п	Найменування показників	од. вим.	2010 рік факт	2011 рік	2010р. до 2011р., %
				план	факт	%	+, -
1.	Обсяг товарної продукції в діючих цінах	млн. грн.	8 830,1	12 820,4	14 548,1	113,5	1 727,7	164,7
2.	Виробництво концентрату	т.т.	15 435,2	15 081	15 133,1	100,3	52	98,0
3.	Виробництво вскришів	М 3	14 761,2	14 863,2	14 612,1	98,3	-251	98,9
4.	Поставка концентрату - в т.ч. на експорт	т.т. т.т	14 433 1 798,5	14 104,2 1 946,5	14 106,2 1 948,5	100,0 100,1	2 2	97,7 108,3
6.	Продуктивність на 1 працівника ПВП по концентрату	тн.	2 633,1	2 730,5	2 810,5	102,9	80	106,7
7.	Середньооблікова кількість штатних працівників, всього - в т.ч. ПВП	осіб осіб	6 792 5 862	5 842 5 256	5 942 5 281	101,7 100,5	100 25	87,5 90,1
8.	Середньомісячна зарплата персоналу, всього	грн.	3 905,0	4 627,0	4 627,0	100,0	-	118,15
9.	Чистий прибуток	тис. грн.	3233676	6435255	6584355	102,3	149100	203,62
10.	Собівартість виробництва товарної продукції	млн. грн.	3 665,7	4 298,6	4 091,1	95,2	-207	111,6
11.	Виробничі витрати на 1 одиницю товарної продукції	грн.	2,41	3,82	3,56	93,2	-0,26	147,7

Отже, за 2011 рік товарної продукції вироблено на суму 14 548,1 млн. грн. у діючих цінах. Плановий обсяг товарної продукції за звітний період виконано на 113,5 %, вироблено додатково продукції на 1727,7 млн. грн. Обсяг товарної продукції збільшився на 5718 млн. грн., порівняно з 2010 роком.

Обсяг виробництва товарного концентрату у 2011р. склав 15 133,1 тис. т., що в порівнянні з 2010 р. менше на 302,1 тис. т. або на 2 %.

Обсяг виробництва вскришів у 2011 році слав 14 612,1м³, що в порівнянні з 2010 р. менше на 149,1 м ³. або на 1,1 %.

Поставка концентрату зменшилась на 326 тис. т. у порівнянні з 2010 роком або на 2,3 %. А на експорт поставка концентрату збільшилася на 150 тис. тонн, або 8,3 %.

Продуктивність на 1 працівника ПВП по концентрату у 2011 році склала 2 810,5 тн. Планова продуктивність на 1 працівника ПВП по концентрату у звітному році виконано на 102,9 %, а по відношенню до 2010 року - на 106,7 %.

Середньооблікова кількість штатних працівників у 2011 році склала 5 942 осіб, що на 850 осіб менше в порівнянні з 2010 роком, що обумовлено структурними змінами по суспільству.

Середня заробітна плата 1-го штатного працівника зросла у порівнянні з 2006 роком на 286,6 грн. (15,4 %) у зв'язку з інфляцією в Україні.

Собівартість товарної продукції за 2011 рік склала 4 091,1 млн. грн., що у порівнянні з 2010р. (3 665,7 млн. грн.) Більше на 431,4 млн. грн. або на 11,8 %.

Виробничі витрати на 1-ю товарної продукції нижче планових на 0,26 коп. (фактично 3,56 грн. при запланованих 3,82 грн.)

За 2011 рік комбінатом отримано чистий прибуток 6584355 тис. грн., що на 3350679 тис. грн.. більше, ніж у 2010 році або на 103,62 %.

У наступному підпункті проаналізуємо розподіл і використання прибутку підприємства ВАТ "ІнГЗК".

2.3 Аналіз розподілу і використання прибутку підприємства ВАТ "ІнГЗК"

Прибуток - частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарського суб'єкта. Сума, на яку зріс власний капітал компанії за даний період в результаті діяльності цієї компанії. частина вартості додаткового продукту, виражена в грошах; частина чистого доходу; грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень ВАТ "ІнГЗК".

За даними " Звіту про фінансові результати" за 2010-2011 роки (додатки 3,4) і з залученням необхідної інформації, що міститься у П(С)БО - 15 "Дохід" і П(С)БО - 16 "Витрати" та ін. звітності здійснюється аналіз розподілу та використання прибутку ВАТ "ІнГЗК". Для цього будується аналітична таблиця (табл. 2.2.).

Прибуток визначається за наступною формулою:

П=ОР без ПДВ-С (2.1)

П- сума прибутку на весь обсяг робіт, грн.

ОР- обсяг реалізації послуг без ПДВ,грн.

С-собівартість всього обсягу робіт, грн.

Прибуток, отриманий у 2010 році:

П= 8897838-3205347 = 5692491 (тис. грн.).

Прибуток, отриманий у 2011 році:

П= 14507916-3654118 = 10853798 (тис. грн.)

Отже, валовий прибуток у 2011 році збільшився у порівнянні з 2010 роком на 5161307 тис. грн..

Отриманий підприємством прибуток підлягає розподілу. В першу чергу, підприємство відраховує податок держбюджету згідно встановленого

нормативу.

В теперішній час норматив відрахувань до державного бюджету складає 21 %. Прибуток, що залишається після відрахувань до державного бюджету є чистим прибутком підприємства.

Розділ прибутку проводимо в наступній таблиці.

Таблиця 2.2. Розрахунок розподілу прибутку

Показники	Вихідні данні або спосіб розрахунку	Величина показників, тис. грн.	Відхилення
		2010 р.	2011 р.	+/-	%
1. Загальний прибуток(П)	П.3.2., 3.3	5692491	10853798	5161307	190,7
2. Відрахування у державний бюджет	(П*21 %):100 %	1195423,1	2279297,6	1083874,5	190,7
3. Чистий прибуток підприємства.(ЧП)	ЧП = рядок 1-рядок 2	3233698	6584382	3350684	203,62

Відрахування у державний бюджет збільшилося на 1083874,5 тис. грн.

За 2011 рік комбінатом отримано чистий прибуток 6584355 тис. грн., що на 3350679 тис. грн.. більше, ніж у 2010 році або на 103,62 %.

Використання прибутку у фонди здійснюється за рахунок чистого прибутку.

Чистий прибуток розподіляються згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд і на інші цілі.

Завданням аналізу використання чистого прибутку є:

- оцінка виконання плану по використанню чистого прибутку, для чого фактичні данні про використання чистого прибутку за всіма напрямками порівнюються з даними плану;

- встановлення причин відхилень від плану по кожному напрямку використання чистого прибутку.

У таблиці 2.3. за даними річного звіту ВАТ "ІнГЗК" наведено показники, що характеризують стан використання чистого прибутку.

Таблиця 2.3. Данні про використання чистого прибутку, тис. грн.

Показник	2010 рік	2011 рік	Відхилення
1. Чистий прибуток	3233698	6584382	+3350684
2. Розподіл чистого прибутку:
на виплату дивідендів	646739,6	1316876,4	+670136,8
у фонд накопичення	1131794,3	2633752,8	+1501958,5
у фонд споживання	808424,5	1646095,5	+837671
в резервний фонд	323369,8	658438,2	+335068,4
на інші цілі	323369,8	329219,1	+5849,3
3. Частка в чистому прибутку, %
виплачених дивідендів	20	20	-
фонду накопичення	35	40	+5
фонду споживання	25	25	-
резервного фонду	10	10	-
відрахувань на інші цілі	10	5	-5

Приведені данні свідчать про те, що на підприємстві в фонд накопичення (на виробничо-технічний розвиток) у 2011 році спрямовано 2633752,8 тис. грн., що становить 40 % чистого прибутку і більше, ніж у 2010 р. на 1501958,5тис. грн. Це свідчить про збільшення витрат за цим напрямком на 1173,1 тис. грн.. на виплату дивідендів у 2011 р. спрямовано 1316876,4 тис. грн. (20 %), що більше, ніж у 2010 р. на 670136,8тис. грн. Відсоткові відрахування у фонд споживання (на матеріальне заохочення і соціальний розвиток) і резервний фонд не змінились (25 % і 10 % відповідно), але абсолютні відрахування за цими статтями збільшились на 837671тис. грн. у фонд споживання і на 335068,4 тис. грн. в резервний фонд.

Відрахування на інші цілі, а саме у 2011р. склали 329219,1 тис. грн. проти 2010р. 323369,8тис. грн., збільшилися на 5849,3 тис. грн. Це свідчить про те, що підприємство збільшило обсяг коштів на приріст власних коштів, що позитивно вплине на його ліквідність і поточну платоспроможність.



Розділ 3. Шляхи вдосконалення розподілу та використання прибутку ват "інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат

3.1 Шляхи оптимізації розподілу прибутку на підприємстві

Основною метою розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами.

Відповідно до такої мети на ВАТ "ІнГЗК" вирішуються наступні завдання:

- забезпечення отримання власниками необхідної норми прибутку на інвестований капітал;

- забезпечення пріоритетних цілей стратегічного розвитку підприємства за рахунок капіталізованої частини прибутку;

- забезпечення стимулювання трудової активності та додаткового соціального захисту персоналу;

- забезпечення формування в необхідних розмірах резервного та інших фондів підприємства.

Розподіл прибутку здійснюється в різні фонди і за різними напрямками.

Процес цього розподілу базується на наступних принципах:

1) політика розподілу пов'язана із загальною політикою управління прибутком підприємства. Мета і завдання політики розподілу прибутку повинні повністю відповідати меті і завданням загальної політики управління ним, оскільки розподіл прибутку звітного періоду являє собою одночасно процес забезпечення умов формування прибутку наступного періоду;

2) пріоритетність урахування інтересів і менталітету власників підприємства. Прибуток, що формується підприємством і залишається в його розпорядженні після сплати податків, належить його власникам, тому в прогресі його розподілу пріоритетність напрямків його використання визначається ними;

3) стабільність політики розподілу підприємства. Базові принципи розподілу прибутку повинні мати довготривалий характер. Дотримання цього принципу особливо важливо в умовах "розподілу власності", тобто в акціонерних компаніях з великою кількістю акціонерів;

4) передбачуваність політики розподілу прибутку. При необхідності зміни основних пропорцій розподілу прибутку в зв'язку з коректуванням стратегії розвитку підприємства чи з інших причин, усі інвестори повинні бути заздалегідь попереджені про це;

5) оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку. Така оцінка проводиться з використанням розрахунків певних показників, що дає змогу зробити аналіз політики розподілу прибутку.

Специфіка завдань, що стоять перед кожним підприємством, відмінність зовнішніх і внутрішніх умов їх господарської діяльності не дозволяють виробити єдину модель розподілу прибутку, яка б мала універсальний характер. Тому основу механізму розподілу прибутку ВАТ "ІнГЗК" складає аналіз і облік у процесі цього розподілу окремих факторів, які пов'язують цей процес з поточною та майбутньою господарською діяльністю підприємства.

Фактори, що впливають на пропорції та ефективність розподілу прибутку, дуже різноманітні; різною є і міра інтенсивності їх прояву. Так, одна група факторів визначає передумови до зростання капіталізованої частини прибутку; інша група, навпаки, схиляє до збільшення частки споживаної частини прибутку. За характером виникнення всі фактори, що впливають на розподіл прибутку, можна розподілити на дві основні групи:· зовнішні, що генеруються зовнішніми умовами діяльності підприємства;· внутрішні, що генеруються особливостями господарської діяльності ВАТ "ІнГЗК".

Розглянемо більш детального кожну з двох груп факторів.

Зовнішні фактори розглядаються як обмежувальні умови, що визначають межі формування пропорцій розподілу прибутку. До найбільш важливих з них належать:

- правові обмеження. Законодавчі норми визначають загальні фінансові та процедурні питання, пов'язані з розподілом прибутку. Вони формують пріоритетність окремих напрямків використання прибутку (податкових та інших відрахувань), встановлюють нормативні параметри цього використання (ставки податків тощо) та інші умови;

- податкова система. Конкретні ставки окремих податків і система податкових пільг суттєвим чином впливає на пропорції розподілу прибутку. Якщо рівень оподаткування особистих доходів громадян значно нижчий за рівень оподаткування господарської діяльності та майна підприємства, це створює передумови до підвищення частки споживання капіталу. І навпаки, якщо податкова система передбачає пільги для реінвестування прибутку, за його спрямуванням на благодійні та інші цілі, що створює передумови стимулювання таких форм використання прибутку;

- середньоринкова норма прибутку на інвестований капітал. Характер цього показника формує ефективність пропорцій споживання і реінвестування прибутку і є своєрідним критерієм управлінських рішень. В умовах зниження середньоринкового рівня прибутку на капітал зростають тенденції підвищення частки прибутку, що спрямовуються на споживання, і навпаки;

- альтернативні зовнішні джерела формування фінансових ресурсів. Якщо підприємство має можливість залучати фінансові ресурси із зовнішніх джерел на умовах більш низької вартості, ніж середньозважена вартість його капіталу, то підприємство може більший розмір прибутку розподілити серед власників і персоналу. Якщо ж підприємство не має таких джерел, то ефективним буде використання прибутку в інвестиційних цілях;

- темп інфляції. Цей фактор генерує ризик знецінення майбутніх доходів, формуючи схильність власників до зростання їх поточних виплат.

- стадія кон'юнктури товарного ринку. В період підйому кон'юнктури ринку, на якому підприємство реалізує свою продукцію, ефективність капіталізації прибутку в процесі його розподілу зростає;

- "прозорість" фондового ринку. Можливість швидкого використання акціонерами інформації про характер розподілу прибутку та рівень виплачуваних дивідендів на акцію дозволяє їм оперативно приймати рішення щодо реінвестування капіталу (при зниженні рівня дивідендних виплат) чи придбанні додаткової кількості акцій (при підвищенні рівня дивідендних виплат);

Внутрішні фактори здійснюють вирішальний вплив на пропорції розподілу прибутку, оскільки дозволяють формувати їх стосовно до конкретних умов і результатів господарювання ВАТ "ІнГЗК". До найважливіших з них належать:

- менталітет власників підприємства. Це залежить від того, наскільки вони захочуть ризикувати, то таку політику розподілу прибутку і будуть підтримувати. Якщо їх менталітет не буде врахований, то вони реінвестують капітал в іншу компанію;

- рівень рентабельності діяльності. При низькому рівні рентабельності, а відповідно і меншій сумі розподіленого прибутку, свобода формування пропорцій його розподілу суттєво обмежена, оскільки певна частина прибутку поєднана контрактними зобов'язаннями з власниками, персоналом чи обумовлена правовими нормами;

- інвестиційні можливості реалізації високодохідних проектів. Якщо в портфелі підприємства є готові реальні проекти, внутрішня ставка дохідності за якими значно перевищує середньозважену вартість капіталу, і такі проекти можуть бути реалізовані у відносно короткий період, то частка капіталізованого прибутку повинна суттєво зростати;

- необхідність прискорення закінчення розпочатих інвестиційних програм і проектів. Розпочаті раніше інвестиційні програми і проекти, пов'язані із стратегічним напрямком розвитку підприємства, можуть вимагати прискореного завершення. При дефіциті інвестиційних ресурсів для прискорення закінчення їх реалізації необхідно відмовитись від високого рівня споживання прибутку на користь його капіталізації;

- альтернативні внутрішні джерела формування ресурсів. Якщо потреба в інвестиційних ресурсах може бути задоволена за рахунок альтернативних джерел, то можливості використання прибутку на споживання суттєво розширюється, і навпаки;

- стадія життєвого циклу підприємства. На початку свого життєвого циклу підприємства вимушені більше коштів інвестувати в свій розвиток, обмежуючи розміри виплати власникам. У стадії зрілості підприємства мають можливість залучати необхідні їм кредитні ресурси на більш вигідних умовах, а значить, можуть більше виплачувати власникам і персоналу;

- рівень ризиків здійснюваних операцій і видів діяльності. Якщо підприємство веде агресивну, високоризиковану політику в окремих сферах діяльності, то воно вимушене спрямовувати більше коштів з прибутку на формування резервного та інших страхових фондів, оскільки без цього зростає загроза банкрутства підприємства;

- рівень концентрації управління. Якщо в процесі оптимізації структури капіталу виникає необхідність суттєвого збільшення частки власної його частки, а власників хвилює загроза втрати фінансового контролю над управлінням підприємством при залученні капіталу із зовнішніх джерел, то в процесі розподілу прибутку рівень його капіталізації повинен суттєво підвищуватись;

- чисельність персоналу та діючі програми його участі в прибутку. Чим вища чисельність персоналу, чим більший обсяг контрактних зобов'язань підприємства щодо участі персоналу в прибутку, тим відповідно вище повинна бути частка спожитої частини прибутку;

- рівень поточної платоспроможності підприємства. В умовах низького рівня поточної платоспроможності підприємство не має можливості спрямовувати великі розміри розподіленого прибутку на споживання. Це призвело б до значного зниження рівня ліквідності активів, що підтримують поточну платоспроможність, а також до зростання загрози банкрутства. З позиції генерування фінансового ризику зниження платоспроможності більш небезпечно, ніж зниження рівня дивідендних виплат з його негативним впливом на ринкову ціну акцій.

Отже, основною метою розподілу прибутку є оптимізація пропорцій між капіталізованою та спожитою його частинами. Відповідно до такої мети на підприємстві вирішуються певні завдання.

Принципи розподілу прибутку базується на наступних принципах: політика розподілу пов'язана із загальною політикою управління прибутком підприємства; пріоритетність урахування інтересів і менталітету власників підприємства; стабільність політики розподілу підприємства; передбачуваність політики розподілу прибутку; оцінка ефективності розробленої політики розподілу прибутку.

3.2 Вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку ВАТ "ІнГЗК"

Актуальним вважаємо вдосконалення існуючих інструментів управління, які відповідають сучасним економічним умовам діяльності ВАТ "ІнГЗК" та враховуватимуть тактичні та стратегічні аспекти управління.

Загалом під управлінням прибутком ВАТ "ІнГЗК" необхідно розуміти побудову системи управління, що враховує тактичні та стратегічні аспекти управління, спрямована на підвищення кінцевих результатів діяльності суб'єкта господарювання, яка розглядається як сутність взаємопов'язаних елементів, кожних з яких виконує певну роботу, спільна дія котрих забезпечує досягнення механізму отримання прибутку заданої величини.

Під час розподілу прибутку ВАТ "ІнГЗК" важливим є оптимальне поєднання таких завдань його ефективного використання: здійснення розподілу прибутку відповідно до стратегії розвитку підприємства; підвищення рівня добробуту власників підприємства, шляхом реалізації дивідендної політики; забезпечення приросту ринкової вартості суб'єкта господарювання у короткотерміновій та довготерміновій перспективах; підвищення інвестиційної привабливості підприємства; забезпечення ефективного впливу на трудову активність працівників, яка здійснюється шляхом участі працівників у розподілі прибутку; реалізація соціального розвитку підприємства; поповнення фінансових ресурсів підприємства; розвиток матеріально-технічної бази внаслідок капіталізованої частини прибутку; підвищення рівня платоспроможності підприємства за рахунок скерування капіталізованого прибутку в обіговий капітал; зменшення ризиків діяльності внаслідок формування та поповнення резервного фонду, фонду резерву виплат дивідендів, інших фондів спеціального призначення ВАТ "ІнГЗК".

...