Ефективність використання обігових коштів у виробничих запасах промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.15

Ефективність використання обігових коштів у виробничих запасах промислових підприємств

Спеціальність 08.06.01 - «Економіка підприємства і організація виробництва»

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Погореленко Наталія Петрівна

Харків 1998

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти України.

Захист відбудеться "14" січня 1999 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01 у Харківському державному економічному університеті за адресою: 310001, м.Харків, пр.Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 310001, м.Харків, пр.Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий " 12 " грудня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі Україна, спираючись на світовий досвід, переходить до ринкових відносин. Цей процес відбувається досить болісно. Сучасний стан розвитку економіки держави характеризується поглибленням економічної кризи, при якій розпад господарських зв?язків супроводжується скороченням обсягів виробництва і національного доходу.

Криза охопила усі сторони господарчого життя держави. Нею глибоко вражені фінансово-кредитні і цінові відносини. Це проявляється у бюджетному дефіциті, інфляції, нестійкому грошовому обігу та розрахунках. Склалася парадоксальна ситуація: підприємства і господарські організації придбавають усе заздалегідь, а при реалізації своєї продукції і надмірних матеріальних цінностей удаються до натуралізації господарських зв?язків. В умовах переходу до ринкових відносин йде стихійне накопичення цінностей взагалі, хоч ринок потребує зворотного - досконалої проробки і раціонального підходу до формування обігових коштів та їх розміщення. Діяльність підприємств в умовах конкуренції, боротьби за виживаємість і, нарешті, зиску - найбільшої ефективності - виключає накопичення надмірних, у даний момент непотрібних цінностей, сповіль-нюючих оборот обігових коштів та знижуючих їх віддачу.

У цьому зв?язку дослідження проблеми підвищення ефективності використання обігових коштів у виробничих запасах промислових підприємств набуває особливого значення.

Названим питанням приділяється значна увага в економічній літературі. Їх розробкою займаються провідні фахівці США, Західної та Східної Європи, Японії. Проте рекомендації західних учених не завжди відповідають потребам економіки України, що обумовлено специфікою формування ринку в Україні.

Велике коло питань, пов?язаних з пошуком пріоритетних напрямків підвищення ефективності використання обігових коштів, вкладених у виробничі запаси, розглядається в наукових роботах економістів України: О.М. Алімова, С.Б. Барнгольц, О.П. Грицая, В.М. Гриньової, Е.І. Жуковського, С.А. Куліша, Г.С. Одінцової, П.А. Орлова, О.Ф. Павленко, І.А. Рабіновича, М.Г. Чумаченка, В.В. Шокуна та ін.

На вирішення певних проблем спрямовані дослідження відомих учених Співдружності Незалежних Держав: В.В. Аксенова, А.М. Бірмана, А.І. Баскіна, П.Г. Буніча, П.Н. Жевтяка, О.А. Закружного, І.З. Зеліченко, С.Р. Микитьянца, О.С. Манделя, В.І. Одесс, В.Л. Перламутрова, О.С. Стоянової, Л.М. Стриер, В.О. Сакович, Н.Д. Фасоляка, М.С. Шумова та ін.

Вивчення опублікованих робіт показує, що ціле коло принципових питань цієї спрямованості поки не знайшло послідовного вирішення стосовно умов трансформаційної економіки.

Актуальність питань підвищення ефективності використання обігових коштів, авансованих у виробничі запаси промислових підприємств, шляхом створення сприятливих зовнішніх умов і мобілізації внутрівиробничих резервів зумовила вибір теми дисертаційної роботи, визначила її мету і задачі.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обгрунтування та розробка методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування й ефективного використання обігових коштів у виробничих запасах з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів розвитку ринкових відносин.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішено такі задачі:

виконано аналіз змісту категорії «обігові кошти»;

узагальнено теоретичні засади формування виробничих запасів, на яких базується вибір пріоритетних напрямків підвищення ефективності їх використання;

обгрунтовано підхід до визначення ролі нормативу обігових коштів у ринкових умовах господарювання;

досліджено склад, структуру та джерела формування обігових коштів, їх вплив на ефективність виробництва;

критично проаналізовано існуючу законодавчу, нормативну та методичну документацію, а також діючу практику нормування обігових коштів у виробничих запасах;

запропоновано рекомендації щодо вдосконалювання управління запасами на основі використання зарубіжного досвіду;

рекомендовано методичний підхід стосовно організації контролю запасів у структурних підрозділах матеріально-технічного постачання.

Предмет і об?єкт дослідження. Предметом дослідження є процес формування і використання обігових коштів у виробничих запасах промислових підприємств, орієнтований на стабілізацію їх діяльності.

Об?єктом дослідження є підприємства машинобудування Східного регіону України.

Методологія та методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних економістів з питань ефективності використання обігових коштів, закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України. У процесі проведення досліджень та обгрунтування висновків і рекомендацій використано спеціальну літературу, дані про роботу машинобудівних підприємств Східного регіону України, матеріали бухгалтерської та статистичної звітності.

Для вирішення поставлених задач протягом дослідження було використано методи логічного узагальнення, системний підхід, фінансовий аналіз, анкетування, метод експертних оцінок, статистичний аналіз.

Правомірність висновків і положень у процесі роботи над дисертацією розглянуто через призму законодавства стосовно умов формування ринкової економіки України.

Наукова новизна результатів, отриманих особисто автором, полягає у наступному:

уточнено зміст понять «обігові кошти» і «норматив обігових коштів» в умовах ринкових відносин;

запропоновано комплексний підхід до визначення організаційно-економіч-

них умов раціонального формування виробничих запасів у процесі реструктуризації економіки;

виявлено особливості і розроблено методичний підхід до нормування обігових коштів у запасах матеріалів для підприємств з одиничним типом виробництва;

запропоновано методику визначення оптимального розміру запасу матеріалів в умовах інфляції;

розроблено методичні рекомендації до встановлення строку платежу за матеріали в умовах інфляції з урахуванням зміни валютного курсу;

проведено аналітичне обгрунтування і створено механізм посилення економічного впливу на стан запасів шляхом стимулювання усіх підрозділів, які беруть участь у формуванні та використанні запасів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обгрунтовані у дисертації теоретичні рекомендації та розроблені методичні положення по виявленню і використанню резервів підвищення ефективності обігових коштів у виробничих запасах доведено до практичної реалізації. Впровадження пропозицій і рекомендацій, розроблених у дисертації, дозволяє організувати діяльність промислових підприємств згідно з вимогами ринку та підвищити ефективність виробництва. Основні положення дисертації можуть бути використані у навчальному процесі, в тому числі в курсах «Фінанси», «Економіка підприємств», «Фінансовий менеджмент».

Апробація роботи. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертації доповідались, обговорювались і були схвалені на Першій та Другій міжнародних науково-практичних конференціях молодих економістів (Харків, 1996-97 р.р.), на науково-методичній конференції викладачів, аспірантів, пошукувачів і студентів УАБС (Суми, 1998 р.).

Отримані в дисертації результати знайшли реалізацію на підприємствах м.Харкова, зокрема, у ВАТ «Турбоатом», АТ «Серп і молот».

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових статей загальним обсягом 2,65 ум.-друк.арк. Власне автору належить 2,05 ум.-друк.арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 155 джерел. Робота викладена на 158 сторінках машинописного тексту, містить 31 таблицю та 26 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації на основі проведених досліджень і особистих розробок автора захищаються теоретичні та практичні положення щодо визначення напрямків підвищення ефективності використання обігових коштів у виробничих запасах на промислових підприємствах в перехідній економіці.

У вступі обгрунтована актуальність теми дисертації, визначені мета і задачі дослідження, викладена наукова новизна й практична цінність результатів роботи.

У першому розділі - «Теоретичні основи ефективного використання обігових коштів у виробничих запасах» - розкрито економічну сутність категорії «обігові кошти», узагальнено теоретичні засади раціонального формування виробничих запасів в умовах ринку, визначено особливості і тенденції розвитку економіки та значення ефективності використання обігових коштів промислових підприємств на сучасному етапі.

1. Для вирішення проблеми ефективного використання обігових коштів в умовах ринкових відносин необхідно уточнити зміст категорії «обігові кошти». Розглядаючи процес розвитку розуміння сутності обігових коштів, автор робить висновок, що всі дослідження велись в умовах, коли єдиним власником засобів виробництва була держава. Саме вона авансувала кошти підприємствам і надавала їм права по розпорядженню цими коштами. Перехід до ринкових методів господарювання, поява і розвиток різноманітних форм власності - все це потребує уточнення економічної сутності обігових коштів стосовно ринкових умов. У дисертації обгрунтовано таке визначення цієї категорії: обігові кошти є особлива форма руху вартості, її кругообігу на підприємстві. Вони авансуються у вигляді грошей для створення обігових фондів і фондів обігу. Їх функція полягає в платіжно-розрахунковому обслуговуванні кругообігу цінностей: шляхом платежів вони регулюють його обсяг і темпи. І в цій своїй якості обігові кошти являють собою фінансовий важіль управління всією поточною господарською діяльністю підприємства.

2. На основі поглибленого дослідження трактування змісту категорії «виробничі запаси» встановлено, що, будучи частиною сукупних матеріальних запасів і необхідною умовою забезпечення безперервності виробничого процесу, виробничі запаси відокремлюються у самостійну категорію.

Ринкові умови господарювання надають підприємствам повну самостійність у визначенні обсягів, структури, динаміки виробничих запасів і роблять особливо актуальним більш глибоке дослідження впливу зовнішніх та внутрішніх чинників на їх раціональне формування і використання. У роботі запропонована схема організаційно-економічних умов раціонального формування виробничих запасів, що враховують процеси державного регулювання, формування та розвитку ринкового середовища, використання внутрішньо-господарських резервів.

3. В сучасних умовах нестабільної економіки в Україні відбувається процес поглиблення економічної кризи, різкий сплеск інфляції, який впливає на скорочення обсягів виробництва. Якщо у 1990 році на базові галузі (електроенергетику, паливну промисловість та металургію) припадало 19,7% промислової продукції, то у 1996 році - 46,1%. Реальний ВВП за 1997 рік в порівнянні з 1996 роком зменшився на 3,2%. У складі ВВП питома вага матеріальних оборотних коштів та резервів сягає 32,6%, в той час як за нормальних умов вона має складати 1-15%.

У середньому за 1990-1997 роки виробництво зменшувалось проти відповідного періоду попереднього року на 8,5%. У машинобудуванні не вдалося подолати відставання за період з початку року (падіння становило 2,2%). Загострилися проблеми платіжної кризи. Високою залишається частка продукції, реалізованої шляхом товарообміну (у машинобудуванні - 45,8%).

Такі тенденції зберігаються і зараз. Причому вони характерні і для промисловості Харківського регіону. Незначне підвищення обсягу виробництва тільки у 1997 році (на 8,1%) несуттєво вплинуло на загальну тенденцію зниження, яка за 1990-1997 роки склала 6%.

Серед причин, які найбільше стримують виробництво (як свідчать результати обстежень ділової активності 1363 підприємств України), керівники промислових підприємств виділяють низький платоспроможний попит на продукцію (67%), нестачу обігових коштів (53%), відсутність налагодженої системи збуту (30%).

Однак багато підприємств і галузей промисловості мають ще невикористані резерви, які направлені на підвищення ефективності роботи підприємства й укріплення його фінансового стану. Важливе місце серед них посідають питання раціонального використання обігових коштів. Фінансове становище підприємств знаходиться в прямій залежності від стану обігових коштів і передбачає порівняння витрат з результатами господарської діяльності та відшкодування витрат власними коштами. Підприємства зацікавлені в раціональній організації й ефективному використанні обігових коштів з мінімально можливою сумою для отримання найбільшого економічного ефекту.

Уведення в дію цих резервів зумовлює важливість створення системи ефективного використання обігових коштів.

У другому розділі - «Дослідження ефективності використання обіго-вих коштів у виробничих запасах» - досліджено і розкрито динаміку складу, структури, джерела формування та ефективність використання обігових коштів промислових підприємств у перехідний до ринку період. Проаналізовано практику нормування обігових коштів у виробничих запасах в сучасних умовах, виявлено її недоліки і визначено нову роль планування обігових коштів у цих умовах, в тому числі роль їх нормативу.

1. Аналіз складу та структури обігових коштів показав, що одним із напрямків підвищення ефективності їх використання є оптимізація структури обігових коштів за рівнем ліквідності. Ця структура включає співвідношення між коштами, матеріальними цінностями та засобами в розрахунках. Досягнення високих кінцевих результатів у господарській діяльності можливе у разі включення значної частини ресурсів у процес виробництва. Тому перетворення структури обігових коштів повинно відбуватися у напрямку зниження питомої ваги готової продукції, виробничих запасів та зростання частки незавершеного виробництва. По Харківській області існуюча тенденція подана на рис.1.

Як показав аналіз роботи восьми машинобудівних підприємств Східного регіону, частка матеріальних цінностей в структурі обігових коштів знаходилась у межах 65,7% - 95,2% у 1995 році та 67,5% - 87,05% у 1997 році, тоді як по складових частинах тенденція зниження не завжди просліджується. Так, маючи позитивну тенденцію до зниження частки виробничих запасів та зростання частки незавершеного виробництва по ВАТ «Форез» та ВАТ «Краматорський завод «Кондиціонер», негативним моментом є зростання запасів готової продукції до 72,2% у 1995 році та 37,8% у 1997 році, що знижує показники ефективності використання обігових коштів. По АТ «ХВЗ» та Донецькому заводу «Еталон» становище ще скрутніше, тому що знижується й частка незавершеного виробництва. Це позбавляє підприємства «працюючих» обігових коштів й призводить до припинення виробництва. На таких підприємствах, як «Трансзв?язок», АТ «Серп і молот», ВАТ «Турбоатом» при зниженні виробничих запасів та запасів готової продукції має місце тенденція до зростання незавершеного виробництва, що зумовлює «роботу» матеріальних цінностей і сприяє розвитку виробництва.

Дослідження джерел фінансування по розглянутих підприємствах виявило нестачу власних обігових коштів. Якщо найбільша їх частка у складі власних коштів у 1995 році склала 92%, то у 1997 році - 32,1%. Практично на всіх підприємствах це показник має більший темп зниження, ніж частка матеріальних цінностей, у загальній величині власних коштів (рис. 2).

Залучення кредитів зараз дорого коштує, тому основним джерелом покриття обігових коштів є величина кредиторської заборгованості, яка у 1997 році по підприємствах склала від 66,4% до 100% (табл.1).

Основними причинами такого становища є відсутність визначення науково обгрунтованих внутрішньовиробничих потреб у співвідношенні власних та залучених коштів на підприємствах, нерозробленість досконалих оцінюючих показників ефективного використання обігових коштів.

2. Ефективність використання обігових коштів характеризується системою узагальнюючих показників (коефіцієнт оборотності, кількість оборотів, коефіцієнт закріплення обігових коштів, сума вивільнених або додатково залучених коштів) та інтенсивних показників (фондовіддача обігових коштів, рівень їх рентабельності, інтегральний показник використання обігових коштів). Аналіз існуючої системи оцінюючих показників на досліджених підприємствах за визначений період виявив неоднозначність відображення ними ефективності використання обігових коштів. Дослідженням встановлено, що тільки ці показники не є характерними в сучасних умовах господарювання.

Оцінивши вплив як узагальнюючих, так і інтенсивних показників, доведено доцільність додаткового визначення усередненого (інтегрального) показника ефективності використання обігових коштів. Цей показник дозволяє відійти від специфіки галузевих та виробничих особливостей у формуванні раціональної структури обігових коштів і відображає відносну оптимальність ефективності їх використання.

Основною причиною зниження інтегрального показника (рис.3) є зміна розміру прибутку (збитку), який має підприємство, в розрахунку на величину обігових коштів.

3. Умовою виживання підприємств у ринковій економіці є постійне вдосконалювання виробництва, освоювання нових видів продукції, створювання нових виробництв. Для цього підприємства потребують значних коштів. В умовах планової економіки та державної власності такі кошти виділялись з галузевих фондів та бюджету. В ринкових умовах підприємства повинні фінансувати виробництво за рахунок власних коштів. Оптимізації їх розмірів значною мірою сприяє визначення методичних засад науково обгрунтованого нормування обігових коштів, і, зокрема, у виробничих запасах.

Аналіз практики нормування обігових коштів, яка діяла до економічної реформи, а також умов і правової бази діяльності підприємств у ринковій економіці показав неможливість застосування колишніх підходів стосовно планування обігових коштів та необхідність визначення його нової ролі й задач в умовах ринкового реформування, в тому числі ролі нормативу обігових коштів. У дисертації доведено, що в умовах ринкових відносин норматив обігових коштів показує тільки величину потреби в них, розраховану виходячи з найбільш вигідних для підприємства умов формування матеріальних запасів і раціонального використання фінансових ресурсів підприємства, але він не вирішує питання про джерела фінансування даної потреби.

У третьому розділі - «Резерви підвищення ефективності використання обігових коштів у виробничих запасах» - наведено методику визначення оптимального розміру запасу в умовах інфляції; розроблено методичні засади та алгоритм вирішення задачі по встановленню оптимального розміру поставки матеріалів для підприємств з індивідуальним типом виробництва; подано практичні рекомендації щодо організації контролю за рівнем запасів у структурних підрозділах матеріально-технічного постачання підприємств; надано методичні рекомендації щодо встановлення строку платежу за матеріали в умовах інфляції та зміни валютного курсу; визначено методичний підхід до реалізації функції стимулювання робітників, які беруть участь в раціональному формуванні запасів.

1. Постійні зміни цін і тарифів у сучасних умовах приводять до необхідності при виборі постачальника матеріалів зіставляти не тільки рівні цін різних постачальників на момент укладання контракту, але й оцінювати динаміку цін кожного постачальника на протязі періоду, що планується. Для вирішення цієї задачі у дисертації розроблено та обгрунтовано методику визначення оптимального розміру запасів в умовах інфляції для моделі формування поточного запасу матеріалів як основи розрахунку нормативу обігових коштів.

В основу методики покладено встановлення залежності річних витрат на матеріали в умовах інфляції від тривалості інтервалу між поставками, а також встановлення розміру річних втрат обігових коштів, що виникають при пролежуванні матеріальних ресурсів у запасах в умовах інфляції, від тривалості інтервалу між поставками.

Динаміка рівня інфляції в плановому періоді визначається з прогнозу тенденції зміни цін по даному постачальнику, здійсненого на базі використання простої динамічної моделі. Критерієм визначення оптимального розміру запасів є мінімальна сума витрат і втрат, пов?язаних з придбанням та зберіганням матеріалів протягом плануємого періоду, обумовлених інфляцією. Вибраний критерій дозволяє врахувати фактор інфляції при виборі ефективного варіанта матеріально-технічного постачання.

2. Вирішення задачі ефективного використання обігових коштів у виробничих запасах потребує науково обгрунтованого нормування їх з урахуванням особливостей підприємств різних типів виробництва. Як показали дослідження, найменш розробленою є ця проблема для підприємств з одиничним типом виробництва. Особливості нормування обігових коштів у запасах матеріалів при одиничному виробництві обумовлені великою коливалістю витрат матеріалів на виготовлення продукції за місяцями року. На розмір запасу матеріалів на підприємствах з тривалими виробничими циклами впливають строки запуску матеріалів у виробництво та строки завозу їх на склади підприємства. У цьому зв?язку в дисертації доведено, що виробничі запаси тут повинні створюватися за рахунок випередження завозу матеріалів відносно до часу їх споживання у виробництві. Норматив обігових коштів з матеріалів необхідно встановлювати методом прямого розрахунку на основі визначення оптимальних календарних строків завозу матеріалів, пристосовуваних до виробничого циклу виготовлення окремих вузлів (деталей) виробу. Оптимальні календарні строки постачання не можна розуміти як квартальні чи місячні. Вони повинні бути максимально конкретизовані впритул до окремих днів і визначатися економічно обгрунтованою величиною випередження відносно моменту запуску матеріалів у виробництво. Для розрахунку відносної величини матеріального випередження і встановлення науково обгрунтованого нормативу обігових коштів в запасах матеріалів у дисертації розроблено методику на основі використання сітьових графіків виготовлення виробу.

Дана методика дозволяє погоджувати розробку нормативів з системою оперативно-виробничого планування й контролем за ходом виробництва, що дозволить забезпечувати правильне визначення потреби в обігових коштах на матеріали по підприємству і поряд з іншими показниками буде сприяти ефективному використанню матеріальних, трудових і грошових ресурсів, і в остаточному підсумку відіб?ється на показниках виробничо-фінансової діяльності всього підприємства.

3. Вирішення проблеми підвищення ефективності використання обігових коштів у виробничих запасах вимагає не тільки наявності науково обгрунтованих нормативів та їх доведення до структурних підрозділів, а й розробки заходів по забезпеченню схоронності коштів та їх регулювання у випадку виникнення відхилень. Дослідження показали, що через відсутність дійових форм контролю за рухом виробничих запасів і авансованих у них коштів гальмується уведення внутрівиробничих нормативів обігових коштів. З цією метою пропонується методичний підхід до оперативного контролю норм виробничих запасів у структурних підрозділах матеріально-технічного постачання (МТП).

Крім того, для відділу МТП підприємства, що працює в умовах ринку, представляє найбільший інтерес встановлення не загальної величини оптимального запасу матеріалів на складі на весь період споживання, а визначення його величини на кожен день споживання, бо на основі цих даних робітники оперативних груп можуть вести повсякденний контроль за рівнем запасів та обсягом вкладень обігових коштів у них, запобігаючи утворенню наднормативних запасів і можливості виникнення дефіциту.

4. У період централізованого управління економікою строк платежу не є фактором, на який могло б впливати підприємство в своїх інтересах. Усі використовувані форми платежу повинні були сприяти зближенню моменту відвантаження й моменту оплати.

В умовах існування різноманітних форм власності строк платежу є найважливішим фактором, який в умовах високих темпів інфляції та зниження курсу національної валюти може вплинути на величину обігових коштів, що інвестуються у виробничі запаси.

Проведені дослідження виявили, що промислові підприємства укладають контракти на поставку сировини і матеріалів на рік, в яких домовляються також про строки платежу та форми безготівкових розрахунків.

У дисертації обгрунтоване положення, що в умовах ринку правильний вибір умов платежу повинен базуватися на прогнозі темпів інфляції і зміни валютного курсу. У цьому зв?язку надано методичні рекомендації щодо встановлення строку платежу за матеріали. В основі цих розробок лежить визначення розміру здешевлення (подорожчання) реальної вартості поставляємої партії матеріалів на момент оплати по відношенню до вартості матеріалів на момент надходження на підприємство, обумовленої інфляцією. Величина здешевлення (подорожчання) визначається характером динаміки базового індексу інфляції чи співвідношенням базових індексів інфляції та валютного курсу, якщо розрахунки здійснюються у вільно конвертованій валюті. Тенденція зміни базових індексів інфляції та валютного курсу визначається на основі прогнозу, виконаного за допомогою простої динамічної моделі. Оптимальним є такий строк платежу, котрий забезпечує максимальне інфляційне здешевлення суми платежу.

5. Ефективність використання обігових коштів у виробничих запасах значною мірою залежить від впровадження ефективної системи стимулювання працівників.

Проведені дослідження показали, що в сучасних умовах господарювання функція стимулювання є найменш розвинутою і тому найменш результативною в усьому механізмі управління.

В дисертації розроблені конкретні стимули, засновані на використанні заходів матеріальної і моральної зацікавленості та відповідальності за додержання вимог формування й використання виробничих запасів. Поєднання матеріальних і моральних стимулів уявляється особливо суттєвим, оскільки воно сприяє відродженню соціально-психологічних методів управління, незаслужено забутих у дискусіях про пріоритетність економічних методів перед організаційними.

запас обіговий кошти

ВИСНОВКИ

Розробки автора доповнюють і уточнюють основні питання теорії та практики ефективного використання обігових коштів у виробничих запасах на підприємствах у період трансформаційної економіки. Результати досліджень, викладені у дисертації, дозволяють зробити такі висновки.

1. Обгрунтовано необхідність комплексного підходу щодо створення системи ефективного використання обігових коштів у виробничих запасах.

2. Розкрито і теоретично обгрунтовано умови та особливості впливу ринкового середовища на ефективність використання обігових коштів.

3. Виконано аналіз змісту і уточнено функції категорії «обігові кошти» та поняття «норматив обігових коштів» в умовах ринкових відносин, а також обгрунтовано нову роль нормативу обігових коштів у цих умовах.

4. Визначення особливостей одиничного типу виробництва обумовило розробку методики нормування обігових коштів по матеріалах для підприємств цього типу.

5. Розроблено й обгрунтовано методику визначення оптимального розміру запасу матеріалів в умовах інфляції для моделі формування поточного запасу.

6. Економічно обгрунтовано встановлення строку платежу за партію матеріалів в умовах інфляції з урахуванням динаміки валютного курсу.

7. Розроблено рекомендації щодо стимулювання участі робітників у підвищенні ефективності використання обігових коштів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Погореленко Н.П. Место логистики запасов и распределения продукции в логистической системе организации. // Вісник. - 1997. - №2. - С.47-48.

2. Авраменко Е.В., Погореленко Н.П. Анализ состава, структуры и источников формирования оборотных средств. // Вісник. - 1997.- №4. - С.25-30.

3. Погореленко Н.П. Управление запасами как часть совершенствования складского хозяйственного механизма. // Вісник. - 1998. - №2(6). - С.25-27.

4. Авраменко Е.В., Погореленко Н.П. Анализ финансового состояния предприятия (теоретические аспекты). // Вісник. - 1998. - №2(6). - С.84-87.

5. Погореленко Н.П. Экономическое обоснование срока платежа в условиях инфляции. // Вісник, УАБС. - 1998. - №4. - С.49-51.

6. Погореленко Н.П. Нормирование оборотных средств на предприятиях с индивидуальным типом производства в условиях рынка. // Вісник. - 1998. - №3(7). - С.62-64.

7. Шеханина О.Д., Погореленко Н.П. Управление материально-техническим обеспечением предприятия в условиях рынка. // Эффективный менеджмент. - Харьков: Бизнес Информ, 1996. - С.178-180.

8. Погореленко Н.П. Роль морального и материального стимулирования в процессе управления производственными запасами. // Зб. доп. Другої Міжнар. наук.-практ. конф. молодих екон. «Сучасні проблеми розвитку виробництва», 27-28 травня 1997 р. - Харків: Бізнес Інформ, 1997. - С.160-161.

9. Погореленко Н.П. Место теории управления запасами в системе организации процесса снабжения. // Зб. наук. праць за матер. наук.-метод. конф. УАБС, 16-17 квітня 1998р. - Суми: УАБС, 1998. - С.51-53.

Размещено на Allbest.ru