Організаційно-економічне забезпечення розвитку транскордонного співробітництва в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 339.92

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В РЕГІОНІ

Спеціальність: 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

КОЛІНЬКО НАТАЛІЯ ІВАНІВНА

Львів -1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник:

Фурдичко Орест Іванович, доктор економічних наук, професор, Інститут регіональних досліджень НАН України, провідний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

Савельєв Євген Васильович, доктор економічних наук, професор, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри;

Мокій Анатолій Іванович, кандидат економічних наук, доцент, Львівська комерційна академія, доцент кафедри.

Провідна організація: Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 28 січня 2000 року о 11-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 27 грудня 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлюється важливістю залучення України до світових інтеграційних процесів як нагального завдання розбудови її державності та вагомого чинника успішного реформування економіки та підвищення матеріального добробуту громадян. Реформування буде дійсно ефективним, якщо інтегрування у міжнародну економічну систему буде здійснюватись через різні форми співробітництва із зарубіжними партнерами. Одним із таких напрямків інтеграції виступає транскордонне співробітництво (ТКС), що вимагає науково-методичної розробки ефективних форм та адекватних практичних шляхів його реалізації.

Успішне здійснення соціально-економічних перетворень в Україні значною мірою залежить від раціонального поєднання загальнодержавних пріоритетів з інтересами й особливостями регіонів, зокрема прикордонних, ефективним використанням прикордоння, як фактора активізації їх природно-ресурсного та економічного потенціалу.

Успішний розвиток ТКС на конкретних територіях значною мірою визначається врахуванням місцевих умов та особливостей і залежить від ефективності взаємодії органів державного управління, місцевих структур і підприємств, а також від надання більших (доцільних щодо наявних регіональних переваг) прав територіям у питаннях забезпечення та управління соціально-економічним розвитком.

Сутність поняття ТКС, проблеми його розвитку та реалізації в умовах України, аналіз процесів ефективного використання та розвитку природно-ресурсного потенціалу прикордонних територій висвітлені в наукових працях вітчизняних вчених П. Бєлєнького, С. Будкіна, М. Долішнього, Г. Ємця, А. Мокія, О. Онищенка, В. Пили, С. Писаренко, Є. Свельєва, Ю. Туниці, О. Чмир, І. Чучки, І. Школи, А. Юзефовича та інших. Проте до цього часу немає прийнятного підходу до визначення факторів економічної ефективності конкретних форм ТКС, обґрунтування та побудови організаційно-економічного механізму їх функціонування, адекватного економіці перехідного періоду, новим об`єктивним тенденціям економічного і соціального розвитку територій, розширенню прав регіонів у реалізації економічної і соціальної політики.

Необхідність поглиблення розробки науково-методичних проблем ТКС, оцінки його вивчення і шляхів розвитку в Україні обумовили вибір теми дослідження, а також визначили коло дослідницьких питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов`язана з виконанням досліджень за темами: "Державна програма соціально-економічного розвитку Карпатського регіону" (Договір від 01.05.1993 р.), "Державна програма соціально-економічного розвитку Поділля на період до 2000 р.", проект поданий в Мінекономіки України (№14/493 від 23.12.1996 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-методичному обґрунтуванні підходів до визначення форм ТКС та розробці практичних рекомендацій щодо розвитку та становлення організаційно-економічного механізму функціонування ТКС регіонів. Досягнення поставленої мети обумовило важливість вирішення наступних завдань:

аналіз світового досвіду розвитку форм та регулювання транскордонного співробітництва;

аналіз тенденцій та виявлення сукупності факторів, що впливають на економічну ефективність інтеграційного процесу ТКС;

оцінка соціально-економічних ресурсів забезпечення потенціалу ТКС регіону;

визначення ролі ТКС як передумови економічних перетворень та європейської інтеграції України;

вибір пріоритетних напрямків вдосконалення організації та забезпечення дієвості ТКС;

розробка концептуальних підходів та визначення адекватних форм реалізації організаційно-економічного механізму інвестування ТКС.

Предметом дослідження є економічні, правові і організаційні форми і методи.

Об'єктом дослідження вибрано прикордонні території та прикордонні регіони, зокрема Західний регіон України.

Методологічну і методичну основу дослідження становлять сучасні теорії ринкової економіки, системний і програмно-цільовий підходи, публікації українських та зарубіжних учених з питань міжрегіонального співробітництва, формування спеціальних економічних зон, управління та фінансово-економічного забезпечення програм ТКС.

Інформаційною базою дисертації є міжнародні законодавчі та нормативні документи, закони України з питань зовнішньоекономічної політики, міжрегіонального та транскордонного співробітництва, формування спеціальних економічних зон, інвестиційної діяльності, підприємництва.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступних положеннях, що виносяться на захист:

поглиблено теоретико-методичні підходи щодо обґрунтування ролі ТКС регіонів, як підґрунтя активізації їх участі у формуванні та втіленні зовнішньоекономічної політики держави, розмежуванні та розширенні їх повноважень в організації та розвитку ТКС;

на підставі проведеного аналізу національних тенденцій прикордонного співробітництва регіонів виділено його основні проблемні аспекти та виявлено сукупність факторів, що впливають на економічну ефективність ТКС через регіональні органи (державне регулювання) і ринкову саморегуляцію, а також через забезпечення ефективних зворотних зв`язків між керуючою (органи влади) і керованою (суб`єкти господарювання) підсистемами;

запропоновано напрямки вдосконалення дієвості ТКС через пріоритетний розвиток прикордонної ринкової інфраструктури;

обґрунтовано доцільність створення окремих типів СЕЗ (спеціальних економічних зон), як ефективних організаційних форм ТКС в межах регіону;

розроблено концептуальні підходи до реформування кредитно-фінансової та податкової політики в ТКС, суть яких полягає в трансформації структури податків і бюджету, розширенні бази оподаткування при зменшенні податкового тиску на виробника;

розроблено організаційно-економічний механізм залучення інвестицій для розвитку ТКС, який включає відбір інвестиційних проектів, стимулювання їх реалізації, акумуляцію інвестиційних ресурсів, вибір організаційних форм реалізації проектів;

обґрунтовано шляхи створення сприятливих умов щодо інвестиційного забезпечення розвитку ТКС, які передбачають використання організаційно-економічного механізму залучення недержавних інвестиційних ресурсів через підтримку малого і середнього бізнесу, створення цільових регіональних фондів, акціонерних товариств, асоціацій та інших організаційних структур.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичні розробки та методичні підходи, що сформульовані в дисертації, є внеском у систему знань про методи управління розвитком ТКС, зокрема - в методи побудови механізму економічного регулювання та реалізації програм розвитку ТКС,.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці рекомендацій з формування системи економічного регулювання розвитку ТКС, зокрема, реалізації програм ТКС.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на багатьох науково-практичних конференціях та семінарах, в т.ч. міжнародних ("Кон`юнктура і цінові відносини в ринкових умовах", Львів, 12-16 жовтня 1993р.; "Статистичні інформаційні системи в ринковій економіці", Львів, 22-23 квітня 1997; "Проблеми та перспективи розвитку лісівничої освіти", Львів, 14-17 квітня 1999).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 11 статтях, загальним обсягом 2,9 др. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, 8 таблиць, 17 рисунків. Список використаних джерел містить 106 позицій. Загальний обсяг роботи - 179 сторінок комп'ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначена мета роботи, її наукова новизна та практична цінність, а також подано інформацію про апробацію роботи, публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1. Науково-методичні передумови ефективного транскордонного співробітництва регіонів. Україна переходить до динамічної стратегії реформування економіки, дедалі більше активізуючи свою діяльність на світогосподарській арені. З огляду на це особливої ваги набуває розробка не лише стратегічних напрямів інтеграції нашої країни до європейського та світового господарства, але й головних прийомів інтегрування, які б дозволили Україні, як повноцінному партнеру, взаємодіяти з міжнародними економічними організаціями, іноземними партнерами та конкурентами, і тим самим сприяти здійсненню внутрішніх економічних перетворень.

Входження українських регіонів в "Європу регіонів" має реалізуватися на рівні ефективних організаційних, технічних та управлінських рішень. Очевидно, що без визначення цілей, розробки відповідних програм розвитку, пошуку оптимальних організаційно-управлінських структур і налагодження ефективного економічного механізму управління при цьому не обійтися. Саме ці чотири завдання та суб`єкти, що їх виконуватимуть, дають найцілішу картину загального механізму реалізації та регулювання міжнародного регіонального співробітництва (рис. 1).

Рис. 1. Схема регулювання міжнародного регіонального співробітництва

Завдяки своєму вигідному геополітичному і геоекономічному розташуванню, Україна володіє значними потенційними можливостями щодо налагодження такої співпраці, зокрема із безпосередніми сусідами - Росією, Білорусією, Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Польщею, Болгарією, Туреччиною та Грузією.

Транскордонне співробітництво становить одну з форм інтеграційної взаємодії прикордонних територій різних держав через коопераційні, виробничі та інші зв`язки окремих господарюючих суб`єктів.

Вважаємо, що із численних факторів, що зумовлюють стан взаємовідносин прикордонних територій сусідніх держав необхідно виділити і закріпити в політичних документах загальнодержавних настанов ті, які формують економічні й організаційно-правові умови розвитку співпраці між прикордонними регіонами:

встановлення ефективної взаємодії господарських потенціалів сусідніх країн через виробничу інтеграцію або в інших доступних, але цивілізованих формах;

координацію зусиль сусідніх країн у залучені до економічного обороту природних ресурсів, з інтернаціональним характером використання;

спільне опрацювання назрілих питань соціального й економічного розвитку прикордонних регіонів.

Під соціально-економічними особливостями розвитку територій розуміємо характерні риси суспільних процесів та процесів економічної діяльності на тій чи іншій території (регіоні). Функціонування таких процесів, які обумовлюється соціально-економічним ресурсом регіонів, визначають:

особливості геологічної будови регіону;

його забезпеченість мінерально-сировинними та водними ресурсами (наявність родовищ корисних копалин та джерел водопостачання безпосередньо в регіоні, або можливість їх постачання);

природно-кліматичні умови;

особливості ґрунтового покриву та його використання у сільському господарстві;

рослинний та тваринний світ регіону, рекреаційні ресурси.

З огляду на ці фактори, найкращі можливості для розвитку транскордонного співробітництва мають Львівська і Волинська області України, прилеглі до її західного і південно-західного кордонів.

Українська сторона Львівсько-Жешувського транскордонного регіону (ТКР) своєю північною частиною входить до Північноподільської буровугільної площі із покладами бурого вугілля, торфу, глини, будівельних та скляних пісків, поклади сірки. Прикарпатські території регіону з українського боку багаті на поклади нафти та газу, калійної та кухонної солей, озокериту. Тут значні поклади мінеральних вод, що забезпечує ці території великим рекреаційно-лікувальним потенціалом (м. Трускавець, смт. Східниця, м. Моршин). Сировинна база будівельних матеріалів Волинської області дозволяє розширювати виробництво силікатної цегли.

Регіон добре забезпечений сировиною для розвитку сірчаної та вугледобувної галузей, частково - нафтопереробки та хімічної промисловості (виробництво мінеральних добрив).

Природні ресурси виступають одним із провідних факторів при визначенні рекреаційного значення території регіону. Найбільш цінні території для організації лікування, відпочинку і туризму зосередженні в північно-західній частині Волинської області (Шацький озерний край).

Природні ресурси туризму і відпочинку Волинської області - це в основному ліси, Львівської області - наявні лікувальні джерела.

Зазначимо, що міжрегіональні особливості прикордонних територій, які посилюються із процесом формування ринкових структур, є проявом не стільки конкуренції між регіонами за чільне місце у розвитку прикордонного співробітництва, а наслідком різної спроможності прикордонних регіонів адаптуватися до ринкових умов. Така адаптивність залежить в першу чергу від соціально-економічних ресурсів цих регіонів і їх придатності використовувати останні при здійсненні зовнішньоторговельної діяльності (табл. 1). Відмітимо, що тут лідирують східні області.

Вважаємо, що регіональні відмінності можуть бути навіть проявом непідготовленості більшості прикордонних регіонів до економічних перетворень.

Таблиця 1. Питома вага в загальному обсязі експорту, імпорту товарів у розрізі регіонів України за 1 квартал 1999 року, тис. дол. США*

Адміністративно-територіальний регіон	Експорт	Імпорт
	Вартість за умови поставки ФОБ	Питома вага, %	Вартість за умови поставки СІФ	Питома вага, %	Сальдо
Україна	2435138,42	100	2988838,75	100	553700,33
Автономна республіка Крим	21902,17	0,90	21690,12	0,73	212,05
Вінницька обл.	31384,72	1,29	22035,07	0,74	9349,65
Волинська обл.	15272,73	0,63	9940,93	0,33	5331,8
Дніпропетровська	414872,64	17,04	164905,84	5,52	249966,8
Донецька	436389,02	17,92	176986,72	5,92	259402,3
Житомирська	18991,42	0,78	14866,78	0,50	4124,64
Закарпатська	34497,29	1,42	28625	0,96	5872,29
Запорізька	248668,65	10,21	66325,67	2,22	182342,98
Івано-Франківська	26210,77	1,08	18127,13	0,61	8083,64
Київська	37342,31	1,53	47383,76	1,59	10041,45
Кіровоградська	10416,37	0,43	5171,83	0,17	5244,54
Луганська	95243,51	3,91	31628,04	1,06	63615,47
Львівська	38841,34	1,60	44148,22	1,48	5306,88
Миколаївська	94574,43	3,88	26714,84	0,89	67859,59
Одеська	114892,38	4,72	53242,99	1,78	61649,39
Полтавська	79652,81	3,27	24574,36	0,82	55078,45
Рівненська	17312,14	0,71	12390,34	0,41	4921,8
Сумська	31095,33	1,28	22427,75	0,75	8667,58
Тернопільська	9065,54	0,37	7051,25	0,24	2014,29
Харківська	76541,35	3,14	173123,63	5,79	96582,28
Херсонська	24850,33	1,02	5067,95	0,17	19782,38
Хмельницька	19705,41	0,81	10521,83	0,35	9183,58
Черкаська	39543,32	1,62	33702,96	1,13	5840,36
Чернівецька	11290,88	0,46	7273,89	0,24	4016,99
Чернігівська	19046,25	0,78	26434,88	0,88	7388,63
м. Київ	411996,53	16,92	445617,09	14,91	33620,56
м. Севастополь	12493,03	0,51	6693,58	0,22	5799,45

*За даними Державного комітету статистики України

Динамічні зміни прикордонних регіонів на загальнонаціональному тлі розвитку транскордонного співробітництва набувають різних форм управління розвитком прикордонних територій. Найбільшого поширення із цих форм на сьогодні, отримали єврорегіони та спеціальні економічні зони (СЕЗ).

Під поняттям "єврорегіон" розуміємо певне просторове формування, до складу якого входять частини щонайменше двох держав і яке має за мету спільно та узгоджено стимулювати нарощування і розвиток соціально-економічних ресурсів своїх територій. Єврорегіон не становить нового наднаціонального або наддержавного утворення, а є структурою, яка створена для сприяння міжрегіональному співробітництву серед її учасників.

В роботі пропонується поетапність розвитку конкретних форм ТКС (організація СЕЗ і створення єврорегіонів), суть якої полягає у визначенні на початкових етапах формування згаданих структур придатних, з огляду на ресурсний потенціал, територій для розвитку ТКС з наступним комплексним аналізом можливості створення єдиного транскордонного регіону.

Розділ 2. Економічні фактори ефективності інтеграційного процесу ТКС та механізми їх дії Розвиток транскордонного співробітництва як одного із засобів виявлення та додаткового використання соціально-економічних ресурсів прикордонних регіонів потребує комплексного, із врахуванням передового, адаптованого до регіональних особливостей України європейського та світового досвіду, підходу створення єврорегіонів та вільних економічних зон.

Сповільненість процесів розвитку єврорегіональних структур, в яких бере участь Україна, визначає потребу координації дій і об`єднання державного регулювання та ринкової саморегуляції, фінансових та матеріальних можливостей їх учасників. Формування ефективного інтеграційного процесу ТКС передбачає здійснення таких основних заходів:

створення організаційної і функціональної підсистеми інтеграційного процесу;

визначення правових меж впливу держави і місцевих органів самоврядування на процеси запровадження ТКС: фактори ефективності ТКС, суб'єкти регулювання процесів ТКС;

встановлення умов використання факторів економічної ефективності ТКС-класифікація, адресність та субординаційна підлеглість, термін дії, умови;

розробка положень про суб'єкти регулювання ТКС (статус, визначення функцій, прав, обов'язків).

Управління ТКС повинне передбачати наявність державного регулювання і ринкової саморегуляції. При цьому суб'єкти ТКС функціонують в тих економічних умовах, які створюються як державними регуляторами, так і ринковими.

Вважаємо, що для успішного соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів важливою є проблема визначення повноправного суб`єкту регіональної політики на внутрішньо-регіональному рівні, адже на національному рівні таким суб`єктом виступає держава.

Слід відзначити, що при цьому суб'єкти ТКС повинні мати рівні умови господарювання, незалежно від форми власності.

Саму структуру інтеграційного процесу ТКС, пропонується умовно розбити на такі підрозділи: організаційно-правове забезпечення; валютно-фінансовий механізм; транснаціональне виробниче кооперування; торгово-посередницькі взаємовідносини; транзитно-транспортні комунікації.

Інтеграційний процес ТКС являє собою замкнуту систему управління і функціонує у повній відповідності з її принципами. Основні функції управління можна представити у вигляді схеми, що складається з семи основних блоків (рис. 2).



Рис. 2. Схема реалізації основних функцій управління ТКС

Перший блок визначає економічні і організаційно-правові фактори ТКС; другий визначає його стратегію і прогноз наступного розвитку; третій - характеризує наявність необхідних для здійснення ТКС ресурсів; четвертий визначає умови прийняття, контроль та організацію виконання рішення; п`ятий - містить аналіз ефективності ТКС; шостий окреслює відповідні напрямки і форми ТКС; сьомий свідчить про результати ТКС, визначає пріоритети наступного розвитку та їх кількісну оцінку.

Через систему економічних факторів, в межах компетенції на кожному з трьох рівнів (державному, регіональному, і рівні основної ланки господарювання), з врахуванням існуючих обмежень, здійснюється вплив на основні напрями ТКС. В результаті цього впливу на рівні первинної ланки здійснюються організаційно-економічні та техніко-технологічні зміни, суть яких полягає у досягненні вищого рівня технології, освоєнні продукції нового покоління і підвищенні рівня конкурентоспроможності. Вказані процеси обумовлюють зворотні зв'язки в системі управління ТКС.

Зворотні зв'язки при цьому мають як прямий, так і опосередкований характер. Прямі зворотні зв'язки характеризують об'єктивну необхідність кількісної зміни економічних факторів ТКС та перерозподілу функцій і компетенції відповідних організаційних структур ТКС на всіх рівнях, викликану якісними змінами в формах ТКС. Опосередковані зворотні зв'язки діють як наявний результат здійснення ТКС на первинну ланку господарювання через зміни в системі обмежень.

Крім прямих і зворотних зв'язків між первинною ланкою і органами державного управління, повинні також здійснюватись зв'язки між ринковим саморегулюванням і державним регулюванням, які формуються між державними органами управління і ринковими структурами: біржами, кредитними банками, концернами, корпораціями, консалтингами.

Одним із головних питань формування ефективного інтеграційного процесу ТКС є вибір найбільш прийнятних організаційних форм та економічної структури ТКС, визначення довготермінової стратегії його розвитку.

Аналізуючи світовий досвід, слід зазначити, що єврорегіони є ефективною формою нормалізації прикордонних відносин між країнами континенту і чинником інтенсифікації економічного життя на периферійних частинах цих країн.

Наступною, більш оперативною формою управління розвитком прикордонних регіонів є вільні (спеціальні) економічні зони.

Найбільш доцільним, на нашу думку, для України є створення комплексних СЕЗ.

Метою створення СЕЗ є, в кінцевому результаті, полегшення розв`язання соціально-економічних та екологічних проблем на основі спільного підприємництва, сприяння стабільності в суспільстві, підвищення добробуту населення.

Функціональний аспект реалізації програмно-цільового підходу до управління ТКС є сукупність робіт (функцій), об'єднаних в окремі блоки, здійснення яких забезпечує процес управління:

Блок прогнозування ТКС;

Блок постановки проблем і формування цілей розвитку ТКС;

Блок розробки програм і програмних заходів.

Розділ 3. Шляхи створення сприятливих умов для інвестування ТКС суб`єктів господарювання в регіонах. Щоб ініціювати процеси самоорганізації на регіональному рівні мало лише наявності ринкових механізмів. Держава повинна проводити політику, спрямовану на забезпечення юридично-адміністративного поля протікання господарських процесів у прикордонних регіонах. Нею повинні впроваджуватися механізми, які б стимулювали позитивну (щодо національних інтересів) діяльність у регіонах, та стримували б руйнівні (на певному етапі) процеси децентралізації.

З огляду на вдосконалення організації транскордонного співробітництва, необхідне:

збереження тих господарських та кооперативних зв'язків, які виправдали себе на практиці;

зняття внутрішніх перешкод для товарів і послуг у взаємній торгівлі через узгодження національних механізмів зовнішньоекономічної діяльності та одночасне створення належної митної політики щодо захисту конкурентоздатної вітчизняної продукції;

чітку і навіть жорстку координацію грошово-кредитної, податкової та бюджетної політики;

уніфікацію законодавчої (нормативної) бази господарювання і вилучення з неї дискримінації та дискримінаційного протекціонізму;

створення умов для формування транснаціональних корпорацій (ТНК), спільних підприємств, акціонерних підприємств зі змішаним капіталом, міждержавних господарських об'єднань, тощо.

Важливим напрямом ТКС для України є розвиток виробничої кооперації на основі залучення іноземних інвестицій в прикордонних регіонах. Така форма співпраці має ряд суттєвих переваг перед традиційними процедурами залучення іноземних інвестицій як на рівні підприємств, так державному. транскордонне співробітництво інвестиційне спеціальна

У роботі зроблений аналіз залучення іноземних інвестицій в регіони України за період з 01.01.95 по 01.04.99р., який виявив, що найбільші обсяги здійснені як в центральні, так і з високим рівнем розвитку промисловості, області (Київ - 874,02 млн.$ та Київська обл. - 261,13 млн.$, Запорізька обл. - 223,91 млн.$, Дніпропетровська - 171,80 млн.$ та Донецька обл. - 167,55 млн.$), а серед західних прикордонних областей - лише Львівська (92,52 млн.$) входить у першу десятку (рис. 3).

Вважаємо, що транскордонне співробітництво при дотриманні комплексного підходу до залучення іноземних інвестицій дасть змогу:

зберегти паритет економічних інтересів інвесторів, регіону і суб'єктів господарювання, які задіяні в проектах з участю іноземного капіталу;

забезпечити збалансований розвиток територіального народногосподарського комплексу, стимулюючи залучення іноземних інвестицій в пріоритетні галузі і виробництва;

активізувати інвестиційні процеси, в тому числі і за рахунок залучення місцевих ресурсів, заощаджень населення і активів підприємств недержавного сектору економіки.

Основу концепції програми залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні складає механізм узгодження економічних інтересів самих інвесторів, території (територіальних органів влади) і суб'єктів господарювання, розміщених в регіоні. Ці інтереси не повинні бути взаємновиключаючими, оскільки в іншому випадку будь-який інвестиційний проект буде блокуватись.

Погодження економічних інтересів повинно передбачати використання існуючих економічних, правових і організаційних важелів, що обумовлює необхідність створення відповідних програмних блоків у процесі залучення іноземних інвестицій з огляду на наявну достовірну інформацію щодо рівня регіонального розвитку (рис. 4).

Рис. 3. Динаміка прямих іноземних інвестицій в регіони України за період 01.01.95-01.04.99 рр.

Рис. 4. Механізм залучення іноземних інвестицій

Визначальний поміж них, економічний блок повинен включати в себе засоби податкового та фінансово-кредитного регулювання, використання митних, цінових регуляторів і споріднених важелів. Мета його полягає в створенні сприятливого економічного середовища для вітчизняних та іноземних інвесторів і досягнення стратегічних цілей і завдань регіонального розвитку.

ВИСНОВКИ

1. Необхідно в нерозривному зв`язку з вибраними пріоритетами розвивати та поглиблювати територіальний поділ праці, добиватися комплексного використання ресурсного потенціалу територій, розвивати сучасну інфраструктуру та місцеві ринки капіталу, робочої сили, цінних паперів, нових технологій тощо. Увесь сенс ефективної регіональної соціально-економічної політики полягає у тому, щоб органічно пов`язати між собою загальнонаціональну модель міжрегіонального розвитку та територіальні моделі відтворювальних процесів, притаманних тій чи іншій території. А далі науково обґрунтовано пов`язувати українські регіони з загальноєвропейською і СНГ-вською моделлю регіонального співробітництва.

Входження українських регіонів в "Європу регіонів" і в СНГ має реалізуватися на рівні ефективних організаційних, технічних та управлінських рішень, тоді без розробки "дерева" цілей, відповідних програм розвитку, пошуку оптимальних організаційно-управлінських структур і налагодження ефективного економічного механізму управління ніяк не обійтися. Власне, перелічені чотири моменти й дають цілісну картину загального механізму реалізації міжнародного регіонального співробітництва в рамках "Європи регіонів". На даний момент найдієвішими структурами виступають вільні економічні зони і єврорегіони (як "Буг", "Карпати"). Доцільно створити аналогічні структури і на кордонах з Росією, Молдовою, Білорусією.

2. У країнах з перехідною економікою регіональна політика, в тому числі політика щодо прикордонних територій, знаходиться під значним пресом макроекономічних чинників. Форма її вияву - практичний інтервенціоналізм держави на рівні регіонів. Така ситуація обумовлює необхідність досягнення всією економікою держави конкурентоспроможності на європейській та світовій арені.

3. Важливим засобом стимулювання господарської діяльності в межах ТКС може бути організація різних типів спеціальних економічних зон, що дасть змогу прискорити соціально-економічний розвиток окремих регіонів України. В цілому в країні доцільно одночасно створити кілька експериментальних, насамперед точкових зон різної орієнтації для того, щоб відпрацювати новий механізм господарювання.

4. Організація транскордонного співробітництва повинна здійснюватись в три етапи:

перший - вибір територій і регіонів;

другий - трансформація існуючих і формування нових територіально-виробничих структур і економічно повноправних суб'єктів господарювання на основі узгодження інтересів сторін;

третій - співробітництво або економічна інтеграція.

5. Фінансово-бюджетна складова регіональної політики стосовно прикордонних територій для держав з перехідною економікою знаходиться у прямій залежності від подолання бюджетної кризи, яка виражається у великому бюджетному дефіциті. Дефіцит цей виникає як наслідок неплатоспроможності центрального уряду. Уряд, який прагне подолати фінансову кризу, повинен створити податкову систему "широкого охоплення при низьких ставках оподаткування". Для врахування регіональних особливостей розвитку прикордонних територій при проведенні бюджетної політики потрібна децентралізація урядових функцій. Місцеві органи влади повинні мати свої бюджети із широким правом самостійного вирішення питання про розподіл бюджетних асигнувань. Розподіл фінансової компетенції між центральними та регіональними органами влади передбачає віднесення до компетенції перших питань оборони, сплати державного боргу, фінансування розвитку національних телекомунікацій та зовнішньої економічної політики, виплати пенсіонерам, розвиток науки та технологій. Фінансування розвитку транскордонного співробітництва, як один із проявів інвестицій у місцеву економіку, має бути покладено на місцеві органи разом із фінансуванням таких завдань, як навчання та професійна підготовка, охорона здоров`я та соціальні виплати бідним.

6. Необхідно завершити формування законодавчої бази, яка б визначила правові засади і регулювала прикордонне співробітництво. Фактично в жодному законі України, що стосується зовнішньої діяльності немає категорійного апарату щодо міжрегіонального та прикордонного співробітництва, не визначені особливості діяльності регіонів на зовнішньому ринку.

7. Основною ланкою у вирішенні проблем ТКС є органи самоврядування і місцевої державної адміністрації двох або більше сусідніх держав. Укладаючи між собою регіональні угоди, вони намагаються створити сприятливі умови для використання всіх потенційних можливостей для прискорення соціально-економічного розвитку своїх територій. Однак, аналіз існуючих договорів на регіональному рівні виявив, що вони в більшості випадків носять формальний характер. Такий стан речей обумовлений порушенням систематичності угод на нижніх рівнях ієрархії і відсутності ефективних механізмів реалізації домовленостей. Домовленості повинні бути доведені до конкретних програм і проектів з чітким визначенням суб`єкта - організатора їх реалізації. При такому підході транскордонне співробітництво дасть відчутний ефект.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колінько Н.І. Мотиваційний механізм зовнішньоекономічної діяльності // Науковий вісник: (Збірник науково-технічних праць). - Вип.3.3 - Львів: УкрДЛТУ, - 1995. - С. 58-59.

2. Колінько Н.І. Сучасні проблеми реформування зовнішньоекономічних зв'язків України // Науковий вісник. (Збірник науково-технічних праць). Вип.7 - Львів: УкрДЛТУ. - 1997. - C.181-188.

3. Колінько Н.І. Сучасні проблеми "експортного потенціалу" України // Науковий вісник. (Збірник науково-технічних праць). - Вип.8.1 - Львів: УкрДЛТУ. - 1998. - C.254-258.

4. Колінько Н.І. Вільні економічні зони, як одна із форм ТКС // Науковий вісник. (Збірник науково-технічних праць). - Вип.8. - Львів: УкрДЛТУ. - 1998. - С. 112-113.

5. Колінько Н.І. Організаційно-економічний механізм залучення іноземних інвестицій // Науковий вісник. (Збірник науково-технічних праць). - Вип.9.4- Львів: УкрДЛТУ. - 1998. - С. 180-183.

6. Колінько Н.І. Основні напрямки вдосконалення організації транскордонного співробітництва // Науковий вісник. (Збірник науково-технічних праць). - Вип. 9.3 - Львів: УкрДЛТУ. - 1999. - С. 116-123.

7. Колінько Н.І. Світовий досвід країн в питаннях формування ефективних механізмів регулювання транскордонного співробітництва // Науковий вісник. (Збірник науково-технічних праць). - Вип. 9.6 Львів: УкрДЛТУ. - 1999. - С. 163-166.

8. Колінько Н.І. Напрямки розвитку фінансово-банківської інфраструктури на прикордонних територіях // Формування ринкової економіки в Україні: (Актуальні проблеми економіки перехідного періоду). - Вип. 4. Львів: Інтереко, - 1999. - С. 135-139.

9. Колінько Н.І. Функціонування ефективного механізму транскордонного співробітництва // Науковий вісник. (Збірник науково-технічних праць). - Вип. 9.8. - Львів: УкрДЛТУ. - 1999. - С. 211-214.

10. Колінько Н.І. Проблеми транскордонного співробітництва// Матеріали науково-практичної конференції "Статистичні інформаційні системи в ринковій економіці" - Львів: УКООПСПІЛКА. Львівська комерційна академія. - 1997. - С. 63-66.

11. Ефективність експорту меблів. // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції "Кон'юнктура і цінові відносини в ринкових умовах". - Львів: УкрДЛТУ. - 1993. - С. 36-38.

АНОТАЦІЇ

Колінько Н.І. Організаційно-економічне забезпечення розвитку транскордонного співробітництва в регіоні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.10.01- Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 1999.

В дисертації досліджено теоретико-методичні підходи щодо обґрунтування ролі ТКС регіонів. Визначені основні важелі стимулювання транскордонного співробітництва в регіоні. Обґрунтовано необхідність забезпечення системного підходу до управління транскордонним співробітництвом в регіоні. Розроблені концептуальні підходи до формування фінансово-кредитної і податкової політики в спеціальних економічних зонах. Запропоновані заходи щодо інвестиційного забезпечення розвитку транскордонного співробітництва.

Ключові слова: транскордонне співробітництво, прикордонний регіон, іноземні інвестиції.

Kolinko N.I. Organizational and economic maintenance of the development of transfrontier cooperation in the region. - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of the candidate of economic sciences in the specialty 08.10.01 - Accommodation of productive forces and regional economy. - Institute of Regional Research of National Academy of Sciences of Ukraine, Lviv, 1999.

In the dissertation the theoretical and methodical approaches to the substantiation of the role of transfrontier cooperation of regions are researched. The basic levers of stimulating transfrontier cooperation in the region are determined. The necessity of maintenance of the system approach to the management of transfrontier economic cooperation in the region is reasoned. The conceptual approaches to formation of financially-credit and tax policy in special economic zones are developed. The measures for investment maintenance of the progress of transfrontier cooperation are offered.

Key words: transfrontier cooperation, frontier region, foreign investment.

Колинько Н.И. "Организационно-экономическое обеспечение развития трансграничного сотрудничества в регионе". - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 - Размещение производительных сил и региональная экономика. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 1999.

В диссертации исследованы теоретико-методические подходы к обоснованию роли трансграничного сотрудничества регионов. В работе предлагается поэтапность развития конкретных форм трансграничного сотрудничества, сущность которой состоит в определении на начальных этапах формирования структур способных, ввиду ресурсного потенциала, территорий для развития трансграничного сотрудничества.

Исходя из проведенного анализа национальных тенденций приграничного сотрудничества регионов, выделено его основные проблемные аспекты и выявлено совокупность факторов, что влияют на экономическую эффективность интеграционного процесса трансграничного сотрудничества через региональные органы (государственное регулирование) и рыночную саморегулирование.

Проанализированные социально-экономические ресурсы обеспечения потенциала трансграничного сотрудничества региона. Определены основные рычаги стимулирования трансграничного сотрудничества в регионе. Обоснована необходимость обеспечения системного подхода к управлению трансграничным экономическим сотрудничеством в регионе.

Определены направления совершенствования действенности трансграничного сотрудничества через приоритетное развитие приграничной рыночной инфраструктуры.

Проанализировав и обобщив опыт, накопленный в мировой практике, обоснована целесообразность создания отдельных типов специальных экономических зон, как эффективных организационных форм трансграничного сотрудничества в рамках региона. Цель создания специальных экономических зон состоит в облегчении разрешения социально-экономических и экологических проблем на основе совместного предпринимательства, содействия стабильности в обществе, повышения благосостояния населения. В общем, в стране представляется целесообразным создание нескольких экспериментальных, преимущественно точечных зон различной ориентации, что позволит отработать механизм хозяйствования.

Разработаны концептуальные подходы к формированию финансово-кредитной и налоговой политики в трансграничном сотрудничестве, суть которых состоит в трансформации структуры налогов и бюджета, расширении базы налогообложения при уменьшении налогового давления на производителя. Для учета региональных особенностей развития приграничных территорий при формировании бюджетной политики необходима децентрализация функций управления. Распределение финансовой компетенции между центральными и региональными органами предусматривает необходимость возложения на местные власти финансирования трансграничного сотрудничества равно, как и финансирования образования, охраны здоровья и социальных нужд населения в регионе.

Разработано организационно-экономический механизм привлечения инвестиций для развития трансграничного сотрудничества, который включает отбор инвестиционных проектов, стимулирование их развития, аккумуляцию инвестиционных ресурсов, выбор организационных форм реализации проектов.

Предложены мероприятия для инвестиционного обеспечения развития трансграничного сотрудничества, которые предусматривают использование организационно-экономического механизма привлечения негосударственных инвестиционных ресурсов для поддержки малого и среднего бизнеса, создания целевых региональных фондов, акционерных компаний, ассоциаций и других организационных структур.

Ключевые слова: трансграничное сотрудничество, приграничный регион, иностранные инвестиции.

Размещено на Allbest.ru

...