Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур

Іншим аспектом формування ринкових відносин є приплив іноземних інвестицій в країну, який знаходить своє відображення у створенні таких організаційних структур, як спільні підприємства і іноземні представництва. Іноземні інвестиції дають можливість оновити і технічно переозброїти підприємства, що позитивно впливає на поліпшення конкурентоспроможності промислової продукції.

Цікавим моментом у формуванні ринкових відносин є здійснення зовнішньоекономічної діяльності через офшорні зони. Це дає можливість покращити її ефективність сплачуючи менші податки, ніж за ті самі операції в Україні.

Проведення бізнесу через офшорні компанії - це один із способів уникнення обтяжливих податків, які існують в Україні. Українські фірми-експортери завдяки офшорним компаніям мають змогу реалізувати класичну схему, коли спочатку товар продається власній офшорній компанії, а вже потім - дійсному отримувачеві. Різниця між ціною, за якою продають товар офшорна фірма та експортер, лягає на рахунок цієї фірми, після чого “заощадженими” коштами можна розпорядитися на власний розсуд, не сплачуючи податків.

Для того, щоб втриматись на міжнародному ринку підприємства змушені постійно підвищувати ефективність зовнішньоекономічної діяльності. Основними напрямками для цього є підвищення конкурентоспроможності українських товарів, вибір найприбутковіших структури і асортименту товарів для експорту, вирішення проблеми фінансування зовнішньоекономічної діяльності. В умовах економічної кризи ця проблема висувається на перший план, і без її розв`язання не вдасться покращити ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур.

Таким чином вивчення сучасного фінансового становища підприємств вимагає шукати шляхи оптимізації експортно-імпортних операцій через показники валютної ефективності, які досить широко використовуються в практиці економічного аналізу зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур. Вони обраховуються шляхом співставлення рівнів цін на внутрішньому і зовнішньому ринках. Показники валютної ефективності дають можливість визначити відносну (порівняльну) вигідність експорту чи імпорту продукції. Розрахунок показників валютної ефективності за всіма експортованими чи імпортованими товарами дозволить побудувати шкалу відносної ефективності, в якій товари розміщаються у відповідності з показниками ефективності. Така шкала дає необхідний матеріал для планування і покращення структури зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

В показниках валютної ефективності експорту співставляються валютна виручка, одержана від реалізації певного товару на зовнішньому ринку і обраховані затрати на випуск даної продукції. Показник валютної ефективності експорту, що використовується для перспективних планових розрахунків, визначається за формулою:

де Xtj - показник (коеф.) валютної ефективності експорту; drj - валютна виручка від експорту товару (ціна на зовнішньому ринку); Zj - ціна на внутрішньому ринку; tj - транспортні і накладні торговельні витрати по доставці товару до кордону, грн., ki - коефіцієнт інфляції гривні.

Цей показник відображає величину валютної виручки, яку підприємство одержує в розрахунку на одиницю затрат при експорті тих чи інших товарів. Порівняльна ефективність експорту підвищується в міру збільшення числового значення показника.

Поряд з показниками валютної ефективності, які є відносними, використовують також абсолютну ефективність експорту, який забезпечує співставність показників валютної ефективності експорту окремих товарів при торгівлі з різними країнами і валютними зонами за допомогою врахування реальної цінності різних видів валют.

Показники валютної ефективності є важливими інструментами визначення найраціональнішої товарної і географічної структури експорту країни. Вони дозволяють порівнювати між собою альтернативні варіанти експорту не тільки в межах торгівлі з окремою країною, але і з різними країнами.

У третьому розділі “Організаційно-економічні важелі підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності” проаналізовано економічну оцінку зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур, формування організаційних форм та методичних положень по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності.

До організаційно-економічних важелів підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств відносяться економічна оцінка зовнішньоекономічної діяльності, формування організаційних форм зовнішньоекономічної діяльності, методичні положення по її регулюванню.

Що стосується економічної оцінки, то кожна зовнішньоекономічна операція має своє грошове вираження. Для того, щоб обрахувати ефективність від здійснення певної операції необхідно проаналізувати всі умови, при яких вона відбувалась і як вони вплинули на її кінцевий результат. Це дасть можливість у майбутньому спрогнозувати і спланувати бажаний прибуток від зовнішньоекономічної діяльності враховуючи всі фактори впливу.

Після проведення інвестиційного аналізу проводиться фінансовий аналіз. Для цього використовуються формальні фінансові звіти.

Фінансовий аналіз проекту проводиться шляхом аналізу звітів підприємства, враховуючи розрахунки різних фінансових показників і коефіцієнтів. Існує понад 50 розрахункових коефіцієнтів, які можуть бути використані для аналізу фінансового стану підприємства. Здійснюючи фінансовий аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства чи організації, можна обмежитись лише кількома показниками, які дадуть змогу отримати максимум інформації, необхідної для дослідження. Серед них найпопулярніші - це рентабельність капіталу, маржа прибутковості, коефіцієнт обороту запасів, заборгованість до активів.

Окрім цього в нових ринкових умовах зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур повинна бути тісно пов`язана з прогнозуванням, плануванням і економічним аналізом. Це дає змогу оптимізувати обсяги і структуру зовнішньоторгового обороту підприємства.

З метою забезпечення успішного здійснення зовнішньоекономічної діяльності в роботі запропоновано, що формування організаційних форм зовнішньоекономічної діяльності можна розглядати на макрорівні і в середині самого підприємства. Що стосується макрорівня, то кожне підприємство повинне вибрати найбільш прийнятну для себе форму здійснення зовнішньоекономічної діяльності (експортно-імпортні операції, СП, створення філіалів за кордоном, співпраця через офшорні зони, науково-технічне співробітництво). Для цього підприємство повинне мати організаційний відділ із зовнішньоекономічної діяльності, який би займався маркетинговими дослідженнями, плануванням, обліком і аналізом зовнішньоекономічної діяльності.

Узагальнення світового досвіду дає можливість зробити висновок про те, що найважливішою умовою успіху підприємств у сфері зовнішньоекономічних операцій є обгрунтована побудова організаційних структур управління. Дослідженнями встановлено, що при формуванні органів управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства повинні враховувати:

форми зовнішньоекономічної діяльності (експорт, імпорт, міжнародний лізинг, спільне підприємництво тощо);

регіональні та стратегічно-тактичні фактори ефективності зовнішньоекономічної діяльності (розміщення материнської компанії, філії та дочірніх підприємств; місце прийняття управлінських рішень; рівень невизначеності; стратегія конкурентної боротьби тощо);

рівень централізації управління зовнішньоекономічною діяльністю, яке може здійснюватися через самостійні служби (відділи, відділення, сектори, бюро, групи та т. п.) або безпосередньо у виробничих підрозділах;

обсяги зовнішньоекономічної діяльності, які дозволяють виділити, з одного боку, великі підприємства, з другого - дрібні та середні.

Дослідження показують, що при порівняно невеликих обсягах зовнішньоекономічної діяльності та застосуванні принципу децентралізації з метою поєднання зовнішньоекономічної діяльності з операціями на внутрішньому ринку доцільно створити один з таких відділів в апараті управління; для координації діяльності закордонних дочірніх підприємств, які забезпечують материнську компанію продукцією, формується експортний відділ; для координації зовнішньої і внутрішньої діяльності слід сформувати відділ збуту, який керує комерційною діяльністю компанії, збутовою діяльністю всіх дочірніх підприємств, філій тощо.

Вивчення практики зовнішньоекономічної діяльності показує, що в багатьох випадках дрібним і середнім підприємствам доцільно створювати експортні асоціації, які будуть існувати на внески засновників (формуються обумовленою абсолютною величиною або у відсотках від прибутку) і виконувати наступні функції: визначати сфери експортної діяльності засновників, розміщувати замовлення покупців на підприємствах-засновниках згідно з встановленими квотами (наприклад, з врахуванням потужностей виробників); розробляти спільну стратегію експортної політики; проводити рекламну кампанію, маркетингові дослідження в країнах реалізації продукції, оцінку конкуренції та рівня цін; приймати на роботу представників, агентів, вояжерів, комівояжерів.

За результатами досліджень дисертантом встановлено що методологічні положення по регулюванню зовнішньоекономічної діяльності зводяться до процесу вироблення ринкової стратегії підприємства, який здійснюється після аналізу зовнішньоекономічної діяльності.

Процес вироблення ринкової стратегії фірми має кілька етапів:

1. Всебічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності фірми.

2. Аналіз ринку майбутнього (аналіз попиту та пропозиції).

3. Аналіз можливостей фірми.

4. Аналіз бюджетно-податкової політики.

5. Аналіз впливу тенденцій у світовій економіці.

6. Розробка довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності фірми.

Сучасна практика великих компаній, що здійснюють продаж величезних обсягів продукції на зовнішньому ринку, свідчить про використання ними у своєму господарському житті чотирьох основних стратегій. Це:

орієнтація на низькі витрати;

унікальність характеристик товарів, що виробляються;

змішана стратегія (поєднання двох підходів);

стратегія пристосувань до цінової стратегії сильної в інноваційному плані фірми.

Щоб займатись зовнішньоекономічною діяльністю фірма повинна чітко визначити задачі і політику свого міжнародного маркетингу.

По-перше, їй необхідно вирішити, який процент загального обсягу своїх продаж вона буде прагнути здійснити на внутрішніх ринках.

По-друге, фірма повинна вирішити чи вона буде займатись маркетингом всього в декількох чи зразу в багатьох країнах.

По-третє, фірма повинна вирішити, в країні якого типу вона хоче працювати. Привабливість країни буде залежати від пропонованого товару, географічних факторів, рівня доходів, складу і чисельності населення, політичного клімату та іншого.

Розраховуючи зовнішньоторгові ціни, слід брати до уваги, що по-перше, світовий ринок має досить складну олігополістичну структуру зі широким спектром окремих автономно функціонуючих ринків, яким властива власна структура цін і специфічні особливості попиту та пропозиції.

По-друге, з поглибленням розподілу праці знизилося значення масового виробництва товарів великих обсягів. На зміну йому прийшло серійне виробництво продукції невеликих партій, розрахованих на конкретних споживачів і задовольняючих певні запити та замовлення. Уніфікація товарної пропозиції, скорочення життєвого циклу товару, прискорення змін товарного попиту змінило терміни реалізації конкретної цінової стратегії фірми.

По-третє, цінові коливання та масштаби відхилень цін пропозицій від середньозважених цін світового ринку свідчать про чітко сформовану тенденцію до поділу ринків на “еластичні” та “нееластичні” по відношенню до спіралі “ціни - попит - пропозиція”.

Особливу увагу слід звернути на страхування зовнішньоекономічного ризику. Залежно від змісту відповідних контрактів витрати на страхування може нести будь-яка із сторін; вона вибирає страхову компанію та умови страхування, орієнтуючись на власні інтереси та інтереси вітчизняних страхових компаній.

Так, під час експорту вітчизняних товарів пріоритет мають контракти, укладені на умовах СІФ, які включають витрати на страхування у продажну ціну продукції (тобто вона страхується в якійсь національній організації). Під час імпорту продукції перевага надається договору на умовах ФОБ, коли купівельна ціна не містить затрат на страхування, щоб товари могли бути застраховані в Україні.

На рівні підприємства регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою його організаційних структур. Так, відділ маркетингу може регулювати географію здійснення зовнішньоекономічної діяльності, відділ планування - терміни здійснення операцій, відділ ціноутворення - межі цін, відділ обліку оцінює зовнішньоекономічну діяльність з максимальним наближенням до міжнародних бухгалтерських стандартів.

ВИСНОВКИ

Зовнішньоекономічна діяльність підприємницьких структур є актуальною сферою господарювання під час перебування економіки у стані перехідного періоду. Це можна пояснити двома факторами: з однієї сторони вона є індикатором (показником) рівня економічного розвитку країни і кожного підприємства зокрема. А з іншого боку зовнішньоекономічна діяльність є одним із засобів для виходу України із економічної кризи.

Від ефективного державного регулювання залежить швидкість формування ринкових відносин, які здійснюють певний вплив на зовнішньоекономічну діяльність підприємницьких структур. Формування ринкових відносин проявляється у процесах роздержавлення і приватизації підприємств, що створює умови для внутрішньої і зовнішньої конкуренції між підприємствами. У такій ситуації виживають і продовжують функціонувати ті підприємницькі структури, які зуміли достатньо пристосуватись до законів ринку повністю використовуючи свій потенціал.

Як показує досвід більшість українських підприємств та організацій виявились не зовсім готовими до здійснення зовнішньоекономічної діяльності в нових ринкових умовах. Для того, щоб покращити її ефективність необхідно виробити зовнішньоекономічну стратегію, яка б зводилась до роботи по нарощуванню експортного потенціалу та його реалізації у віднайдених нішах на світовому ринку.

Основні напрямки підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур можна здійснити за допомогою організаційно-економічних важелів, важливе значення серед яких посідає економічна оцінка зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Адже без неї неможливе прийняття жодного управлінського рішення, пов`язаного із зовнішньоекономічною діяльністю підприємств. Економічна оцінка певної операції здійснюється за допомогою економічного аналізу, згідно з яким приймаються рішення про доцільність чи недоцільність здійснення операції.

Економічна оцінка тісно пов`язана із формуванням організаційних форм зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур, яке можна розглядати в розрізі трьох рівнів: державного, регіонального і на рівні підприємств. На державному рівні це зводиться до підписання міждержавних угод з іноземними країнами про усунення подвійного оподаткування і встановлення взаємозв`язків з міжнародними економічними угрупуваннями; на регіональному рівні - це розробка відповідних програм стосовно зовнішньоекономічної діяльності та доведення їх до підприємницьких структур. Що стосується рівня підприємства, то воно повинно вибрати найбільш прийнятну для себе форму здійснення зовнішньоекономічної діяльності, створити для цього зовнішньоекономічний відділ, в середині якого були б сектори з планування, маркетингу, підписання угод, реклами, ціноутворення, обліку і аналізу зовнішньоекономічної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Котик Л. Особливості правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в Україні //Регіональна економіка. - 1997. -№2. - С.142-148.

Котик Л. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск 2. - Львів: ІРД.- 1997. - С.179-187.

Котик Л. Шляхи вдосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск 4. - Львів: ІРД. - 1998. -- С. 186-197.

Котик Л. Особливості маркетингу та менеджменту у зовнішньоекономічній діяльності підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск 4. - Львів: ІРД. - 1998. - С. 224-231.

Котик Л. Проблеми фінансування зовнішньоекономічної діяльності підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна фінансово-кредитна і податкова політика. Випуск 6. - Львів: ІРД - 1999. - С. 249-255.

Котик Л. Особливості зовнішньоекономічної діяльності України в перехідний період // Тези доповідей всеукраїнської науково-практичної конференції “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів”. - Львів: ІРД -1997. - Частина 1. - С.165-171.

анотації

Котик Л. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - Підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 1999.

У дисертації досліджується розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур в умовах структурної модернізації української економіки.

Проаналізовано особливості, завдання і організаційно-правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємств та організацій у перехідний період, визначено вплив державного регулювання і формування нових ринкових умов на зовнішньоекономічну діяльність підприємств, запропоновані основні напрямки підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств і нарощення експортного потенціалу, методичні положення по регулюванню і економічній оцінці зовнішньоекономічної діяльності підприємницьких структур.

Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, експортний потенціал, державне регулювання, підприємницька структура.

зовнішньоекономічний державний регулювання ринковий

Kotyk L. The Development of the External Economic Activity of Enterprises. - Manuscript.

The thesis for scientific degree of the Candidate in economics by speciality 08.06.02 - Enterpriseship, Management and Marketing. - Institute of Regional Research of the National Academy of Ukraine, L'viv, 1999.

The thesis explores the development of the external economic activity of enterprises within modernization of Ukrainian economy structure.

The peculiarities, the tasks, legal and organisational assistance of external economic activity of enterprises in the transition period were analyzed, the influence of the regulation and the forming of new market conditions of the external economic activity of the enterprises were defined, the principal directions of the rise in the efficiency of the external economic activity of the enterprises and the growing of export potential, the methods of regulation and economic appraisal of the external economic activity were offered.

Key words: external economic activity, export potential, State regulation, enterprise.

Котик Л. Развитие внешнеэкономической деятельности предпринимательских структур. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Институт региональных исследований НАН Украины. Львов, 1999.

В диссертации исследуется развитие внешнеэкономической деятельности предпринимательских структур в условиях структурной модернизации украинской экономики. Проанализировано особенности, задания и организационно-правовое обеспечение внешнеэкономической деятельности предприятий в переходной период, определено влияние государственного регулирования и формирования новых рыночных условий на внешнеэкономическую деятельность предприятий, предложены основные направления повышения эффективности внешнеэкономической деятельности предприятий и наращивание экспортного потенциала, методические положения по регулированию и экономической оценке внешнеэкономической деятельности промышленных предприятий.

Сформулированы объективные причины, отрицательно влияющие на расширение внешнеэкономической деятельности, а также факторы, стимулирующие иностранных парнеров к сотрудничеству с украинскими предприятиями.

Обозначены основные задания внешнеэкономической деятельности на уровне предприятий в условиях переходного периода украинской экономики.

Проанализировано организационно-правовое обеспечение внешнеэкономической деятельности, где главный акцент сделан на влияние законодательной базы Украины на развитие международного сотрудничества предприятий. Отмечены слабые стороны правового обеспечения, которые придерживают развитие внешнеэкономической деятельности предпринимательских структур.

Исследованы практика, механизм и актуальность государственного регулирования внешнеэкономической деятельности, которое на данный момент выражается с помощью неэффективных тарифных и нетарифных методов.

На основе оценки деятельности предприятий Львовской области проведен анализ влияния формирования новых рыночных отношений на их внешнеэкономическую деятельность. Главный акцент сделан на последствия приватизационных процессов, приплыв иностранных инвестиций и на работу промышленных предприятий через оффшорные зоны. Исследовано тенденцию развития внешнеэкономической деятельности этих предприятий во времени.

В работе проведен комплексный анализ экономической оценки внешнеэкономической деятельности предприятий и организаций, который использует показатели инвестиционного и финансового анализов и дает возможность определить эффективность экспортно-импортных операций.

Исследованы формы и пути повышения эффективности внешнеэкономической деятельности промышленных предприятий в разрезе трех уровней: государственного, регионального и предпринимательского.

Обосновано, что удельный вес в направлении улучшения организационной структуры внешнеэкономической деятельности занимает рыночная стратегия предприятия, которая ведет к принятию оптимальных решений при выходе на внешний рынок. Разработан процесс создания рыночной стратегии фирмы.

Охарактеризированы особенности международного маркетинга в области внешнеэкономической деятельности, детализирована специфика маркетингового инструментария в данной области.

Уделено внимание разработке внешнеэкономических контрактов, где проанализирован процесс их заключения с партнерами разных стран. Особый акцент сделан на факторы определения цены при внешнеэкономических сделках.

Обработаны абсолютные и относительные показатели валютной эффективности экспорта и определено их значение для выбора рациональной товарной и географической структуры экспорта.

Сформулированы основные направления усовершенствования и предложены пути повышения эффективности внешнеэкономической деятельности предприятий, исследовано значение этого вида деятельности для выхода экономики Украины из кризиса.

Разработаны организационная структура внешнеэкономической деятельности, пути развития международного сотрудничества на уровне предприятий, методологические подходы и инструментарий обоснования приоритетных отраслей для выхода на внешний рынок.

Ключевые слова: внешнеэкономическая деятельность, экспортный потенциал, государственное регулирование, предпринимательская структура, международный маркетинг, внешнеэкономическая эффективность.

Размещено на Allbest.ru