Використання трудових ресурсів у тваринництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Використання трудових ресурсів у тваринництві

Махсма Марія Борисівна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

трудовий ресурс працівник тваринництво

Актуальність теми дослідження. Високий рівень концентрації населення в Донецькій області, де зосереджена десята частина всього населення країни (5125 тис. чол), висуває проблему забезпечення регіону продуктами харчування і особливо продуктами тваринного походження, щоденне споживання яких життєво важливе для людини. Проблема загострюється через сукупність негативних процесів, що відбуваються у сільському господарстві. Серед них - відплив трудових ресурсів із села, занепад галузі тваринництва. Негативні кризові явища відчутно вразили населення області і проявилися у його зубожінні, зниженні рівня життя, а отже, і погіршенні харчування. Рівень споживання основних продуктів харчування в області знаходиться сьогодні вже на неприпустимо низькій межі, що має безліч негативних наслідків, і найближчим часом, якщо ситуація не зміниться на краще, може привести до підвищення соціальної напруги в регіоні. Тому вже сьогодні слід подбати про поліпшення забезпечення населення продуктами харчування, а переробної та харчової промисловості - сировиною. Це завдання покладено на аграрні підприємства області, і його вирішення багато в чому залежить від забезпечення підприємств ресурсами живої праці, їх кількості, якості, та ефективності використання.

В сучасних кризових умовах розвитку аграрного сектора вивчення цих питань стосовно тваринництва набуває особливого значення, оскільки дає можливість на основі глибокого економічного аналізу визначити основні тенденції використання трудових ресурсів, намітити шляхи стабілізації трудозабезпечення галузі, розробити низку заходів щодо подолання занепаду тваринництва і, в кінцевому підсумку, підняти добробут населення, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Ступінь дослідженості проблеми. В розробку теоретико- методичних, соціально-економічних і прикладних проблем трудових ресурсів сільського господарства щодо їх раціонального використання в аграрній сфері економіки значний внесок зробили українські вчені С.І. Бандур, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.А. Бугуцький, М.І. Долишній, О.І. Здоровцов, Ю.М. Краснов, Г.І. Купалова, В.І. Лишиленко, В.В. Онікієнко, І.С. Пасхавер, С.І. Пірожков, І.В. Прокопа, Л.О. Шепотько, В.Г. Швець, Є.І. Ходаківський, В.В. Юрчишин, К.І. Якуба, вчені країн близького зарубіжжя В.Г. Костаков, В.Ф. Машенков, В.Н. Поздняков, Є.С. Русанов, Г.С. Струмілін, А.Б. Соскієв, М.І. Самодурова, М.І. Сидорова, Я.І. Черкаський, В.Я. Чураков, Г.І. Шмельов, В.Н. Якімов та інші дослідники. Поряд з цим залишається ще недостатньо вивченими питання використання трудових ресурсів у тваринництві в кризових умовах господарювання. Розгляд проблеми раціонального використання трудових ресурсів стосовно тваринництва суспільного сектора в умовах економічної кризи набуває особливої актуальності у зв`язку з катастрофічно швидкими темпами спаду виробництва і вивільнення робочої сили з галузі.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН з наукового напряму розділів 2.3.4.“Відтворення та ефективне використання трудового потенціалу сільського господарства” теми: “Політика соціального розвитку села та шляхи формування мотивації праці і функціонування ринку робочої сили на 1996-1998 рр.” відділу соціальної політики та праці.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка і обгрунтування заходів щодо стабілізації трудозабезпечення галузі тваринництва та підвищення ефективності використання наявних трудових ресурсів в сучасних умовах реформування аграрної сфери.

Відповідно до мети в дисертації поставлені і вирішуються такі завдання:

- дослідити сутність трудових ресурсів галузі тваринництва як економічної категорії, уточнити методику аналізу їх використання;

- дати оцінку якісного складу трудових ресурсів, їх розподілу за сферами зайнятості у тваринництві в сучасних умовах господарювання;

- проаналізувати рівень використання трудових ресурсів галузі тваринництва, визначити мотиви, що зумовлюють зайнятість у галузі, причини надмірного її рівня у суспільному виробництві;

- визначити фактори впливу на формування мотивації праці в галузі в нових умовах господарювання;

- розробити основні методичні підходи і скласти середньостроковий прогноз забезпечення галузі ресурсами живої праці;

- визначити шляхи оптимізації зайнятості і підвищення ефективності використання трудових ресурсів у тваринництві.

Предмет і об`єкт дослідження. Предметом дослідження є проблеми відтворення трудових ресурсів сільськогосподарських підприємств, механізм їх раціонального використання в період переходу до ринкових відносин в галузі тваринництва. Об`єктом дослідження вибрані трудові ресурси галузі тваринництва аграрних підприємств Донецької області. Виявлення закономірностей і тенденцій формування і використанні трудових ресурсів, зайнятих у тваринництві, здійснювалося на матеріалах колективних сільськогосподарських підприємств та окремих фермерських і підсобних господарств населення Волноваського, Тельманівського та Ясинуватського районів Донецької області.

Методологія та методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень були основні положення економічної теорії, Закони України “Про зайнятість населення”, “Про фермерське господарство”, “Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу”, Кодекс законів про працю. В процесі дослідження використовувалися роботи вчених економістів з цих питань, законодавчі акти України, що регламентують трудові відносини в аграрній сфері, матеріали наукових конференцій і семінарів.

Джерелами інформації для проведення дослідження були річні звіти, форми статистичної звітності, матеріали первинного бухгалтерського обліку аграрних підприємств, розробки науково-дослідних установ, статистичні щорічники, система норм і нормативів, матеріали проведеного суцільного обстеження спискового складу працівників аграрних підприємств, матеріали анкетного опитування тваринників, а також роботи в галузі сільського господарства і економіки праці. В дослідженнях застосовувалися такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, зіставлення і порівняння, статистичних групувань, розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний, анкетування, монографічний, графічний.

Наукова новизна дослідження. Основні положення роботи, що визначають наукову новизну полягають у наступному:

- на основі критичного аналізу поглядів науковців дано теоретичне узагальнення проблем використання трудових ресурсів в галузі тваринництва, в сучасних умовах господарювання;

- здійснена комплексна оцінка якісного складу трудових ресурсів в галузі та сучасного рівня і ефективності їх використання в регіоні;

- обгрунтовано основні чинники впливу на формування мотивації праці у тваринництві суспільного сектора;

- на основі варіантних розрахунків здійснено прогнозування обсягів потреби, наявності та рівня забезпечення тваринництва регіону трудовими ресурсами;

- обгрунтовано основні напрями забезпечення раціонального використання трудових ресурсів в контексті подальшого розвитку тваринництва на підприємствах усіх форм господарювання, посилення матеріального стимулювання, зміцнення соціальних гарантій в оплаті праці, поліпшення умов праці та побуту на виробництві.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень можуть бути використані керівниками обласних, районних управлінь агропромислового комплексу, керівниками колективних сільськогосподарських підприємств та спеціалістами, які вирішують сучасні проблеми трудових ресурсів, питання реформування трудових відносин, соціального розвитку села, мотивації та умов праці на виробництві. Основні положення дисертації мають теоретичне і методичне значення для визначення основних напрямів повного забезпечення галузі тваринництва трудовими ресурсами та їх оптимального використання.

Особистий внесок здобувача. Вперше в умовах Донецької області проведене комплексне дослідження проблем використання трудових ресурсів у тваринництві. За результатами цього дослідження дана оцінка кількісного та якісного складу трудових ресурсів галузі, стану забезпечення галузі тваринництва ресурсами живої праці, зроблено прогноз перспективної забезпеченості тваринництва трудовими ресурсами, обгрунтовані заходи щодо формування трудових ресурсів галузі в сучасних умовах господарювання та підвищення ефективності використання працівників, зайнятих у тваринництві, розроблені пропозиції про вивільнення з сфери виробництва у тваринництві жінок і залучення в цю сферу зайнятості чоловіків.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні і практичні результати досліджень обговорювалися на засіданнях відділу соціальної політики та праці Інституту аграрної економіки УААН, доповідались на науково-практичній конференції в м. Тернополі. За матеріалами досліджень підготовлена доповідь-аналіз “Трудові ресурси сільськогосподарських підприємств та їх використання”, яка направлена у Волноваське районне управління сільського господарства і продовольства (серпень 1996 р.) і на неї одержано позитивний відгук, що підтверджує практичну цінність розробки.

Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертації опубліковані в 5 наукових працях загальним обсягом 1,5 друк. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 173 сторінках комп`ютерного тексту, ілюстрована 52 таблицями, 8 рисунками, 2 додатками. Список використаних джерел включає 149 найменувань на 7 сторінках.

Структура дисертаційної роботи:

ВСТУП. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ТА АНАЛІЗУ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ. 1.1. Трудові ресурси як економічна категорія. 1.2. Методичні підходи до аналізу трудових ресурсів та прогнозування потреби в них у тваринництві.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ, ЗАЙНЯТИХ У ТВАРИННИЦТВІ. 2.1. Розподіл трудових ресурсів, зайнятих у тваринництві за сферами прикладання праці. 2.2. Якісний склад працівників зайнятих у тваринництві. 2.3. Забезпечення галузі тваринництва трудовими ресурсами. 2.4. Використання трудових ресурсів у тваринництві.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ У ТВАРИННИЦТВІ. 3.1. Прогноз забезпечення галузі трудовими ресурсами. 3.2. Соціально-економічні фактори стабілізації трудозабезпечення тваринництва. 3.3. Організаційні аспекти впорядкування використання працівників, зайнятих у тваринництві.

ВИСНОВКИ. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ДОДАТКИ.

2.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність теми, визначені мета та завдання досліджень, його предмет і об'єкти, розкриті методологія та методика дослідження, наукова новизна роботи, теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретично-методичні основи визначення трудових ресурсів та аналізу їх використання” визначена економічна сутність категорії трудові ресурси, та її місце у системі категорій “робоча сила” і “трудовий потенціал”, розкриті методичні підходи до аналізу трудових ресурсів, сформована система показників наявності та використання трудових ресурсів у тваринництві.

Виявлено, що найбільш конструктивним у науковому плані є визначення трудових ресурсів як сукупності членів суспільства, здатних брати участь у суспільному виробництві при наявному розвитку продуктивних сил і в рамках даних виробничих відносин.

Трудові ресурси галузі тваринництва можна визначити як складову частину трудових ресурсів сільського господарства, представлену працівниками, зайнятими виробництвом продукції тваринництва на підприємствах усіх форм господарювання, а також тими, що проходять професійну підготовку за тваринницькими спеціальностями. Це постійно зайняті на виробництві особи працездатного віку, працівники пенсійного віку та підлітки віком до 16 років, що беруть участь у виробництві.

Система показників вивчення кількісного і якісного складу робочої сили та ефективності її використання включає: показники наявності і використання трудових ресурсів. Перші складаються з двох блоків, які характеризують кількісний та якісний склад працівників. Останні також поділяються на два блоки: показники рівня, чільне місце серед яких посідають показники використання фонду робочого часу, та показники, які відображають ефективність використання трудових ресурсів.

Щодо прогнозування, то тут існує два підходи: нормативно-цільовий і інерційний. Реалізуються ці підходи за допомогою основних методів прогнозування, серед яких: метод укрупнених економіко-статистичних розрахунків, нормативний, регресійний, метод виробничої функції, еврестичного прогнозування, інші. В основу прогнозних розрахунків стосовно майбутнього забезпечення тваринництва трудовими ресурсами нами покладено нормативний метод. Він передбачає використання комплексних нормативів перспективних затрат живої праці в людино-годинах на голову худоби та птиці, центнер продукції тваринництва, дозволяє науково обгрунтовано визначити потребу в трудових затратах на виробництво кожного виду продукції, визначити рівні, темпи роста продуктивності праці і загальну чисельність працівників зайнятих в суспільному виробництві, на період що прогнозується.

У другому розділі “Аналіз трудових ресурсів зайнятих у тваринництві” показаний розподіл трудових ресурсів тваринництва за сферами зайнятості, дана оцінка статевого і вікового складу працівників галузі, їх освітній і кваліфікаційний рівень, визначений рівень забезпеченості тваринництва трудовими ресурсами, та ефективності їх використання, наведена структура змінного фонду робочого часу працівників галузі.

Встановлено, що за останні сім років спостерігається катастрофічний спад обсягів виробництва тваринницької продукції. Так, в області в 1997 р. вироблено м'яса лише третю, молока - п'яту частину рівня 1990 р.

Тривала криза, що супроводжує реформування аграрного сектора, зумовила не тільки значне зменшення обсягів виробництва, а й суттєве скорочення чисельності зайнятих в цій галузі. За період з 1990 р. чисельність працівників, зайнятих у тваринництві, скоротилася з 80,2 до 43 тис. осіб, тобто на 46,4 %. Найбільш швидкими темпами вивільнялися чабани, птахівники, свинарі. На початок 1998 р. їх залишилося відповідно - 37,6, 39,8 і 47,6 % порівняно з 1990 роком. На 53% зменшилася чисельність доярок та скотарів, майже на 50 % телятниць.

Основними галузями тваринництва в області є скотарство, свинарство, вівчарство та птахівництво. В структурі зайнятих в цих галузях на спеціалістів припадає- 9,5 % працюючих. Серед них зоотехніків - 2,1 %, ветлікарів - 2,5 %. Найбільш багаточисельну групу складають працівники основних тваринницьких професій, що зайняті безпосередньо обслуговуванням худоби та виробництвом продукції - доярки, телятниці, скотарі, чабани, свинарі, конюхи та птахівники. Вони в структурі зайнятих містять - 53,7 %. З них найбільш масовими є фахи доярки та скотаря, вони займають відповідно 23,6 % та 13,7 % у структурі. Доля працівників допоміжних і обслуговуючих виробництв - 30,1 % (рис. 1).

Рис.1. Розподіл працівників, зайнятих у тваринництві за сферами прикладання праці.

В результаті проведеного обстеження господарств Донецької області виявлено, що вікова структура працівників, зайнятих у тваринництві, різниться від загальної ще більш несприятливим віковим розподілом зайнятих. Серед тваринників 26 % працівників мають вік 50 років і старше. Так, серед доярок, скотарів, телятниць, свинарок працівників пенсійного віку відповідно 20,6, 5,6, 14,6, 24,3 % (табл.1). Значна частина їх передпенсійного віку. Разом з тим молоддю тваринницькі кадри поповнюються не достатньо. Викликає занепокоєння, що у віці до 20 років при середньому показнику 2,1 %, в тваринництві зайнято 1,7 %, а жінок - 1,2 %.

Таблиця 1. Статевовікова структура працівників тваринництва аграрних підприємств обстежених районів Донецької області (станом на 1.01. 96 р.), %

Середній вік працівника зайнятого у тваринництві - 40,9 років. Найбільш похилим віком відрізняються доярки та птахівниці, середній вік яких відповідно 46,7 та 46 років.

Щодо освітнього рівня працівників зайнятих у галузі, то основна частина їх має середню освіту - 59,6 %, хоча ще залишається досить великою частка працівників з початковою освітою - 26,8 %. Характерно, що освітній рівень вищий у жінок. Серед працівників тваринництва жінок з середньою освітою 66 %, чоловіків - 51,7 %.

Встановлено, що серед зайнятих у галузі “Майстрів тваринництва” І та ІІ класу лише 13,7 %, з яких 10,5 % припадає на операторів машинного доїння.

Протягом останніх років спостерігається тенденція відставання темпів вивільнення трудових ресурсів з галузі від темпів скорочення поголів'я худоби та птиці в аграрних підприємствах громадського сектора. Внаслідок цього в галузі з'явився надлишок робочої сили в межах 5 %. Разом з тим забезпечення тваринництва працівниками працездатного віку коливається в межах 77,6 - 92,1 %.

Дослідження свідчать, що навіть при надлишку робочої сили має місце нераціональна її зайнятість. Групування працівників за кількістю відпрацьованих днів показало, що понад нормативний час зайнято 66,9 % працівників галузі, в тому числі 70,5 % жінок та 61,8 % чоловіків (табл. 2). Крім того, кожний третій чоловік і майже кожна друга жінка зайняті у суспільному виробництві по 300 і більше днів на рік.

Таблиця 2. Рівень трудової участі працівників тваринництва аграрних підприємств обстежених районів Донецької області (станом на 1.01.96 р.), %

Найбільш перевантаженими виявилися скотарі, телятниці та птахівники. Понад нормативний час ці категорії відпрацьовують відповідно 70,7, 74,4 і 73,6 %. Причому майже половина їх зайняті 300 і більше днів протягом року. У такому напруженому темпі працює кожна третя доярка, майже кожний другий скотар, кожна друга телятниця і кожна третя свинарка.

Крім громадського виробництва майже всі працівники, що працюють у тваринництві, зайняті в особистому підсобному господарстві, що значно збільшує сукупну зайнятість тваринників. За даними дослідження затрати праці на утримання однієї голови великої рогатої худоби в особистому підсобному господарстві майже у п'ять разів перевищують відповідний показник у суспільному секторі. Це знаходить природне пояснення у відсутності в підсобних господаствах будь яких засобів малої механізації.

Встановлено, що тваринництво області в сучасних умовах господарювання характеризується надмірною зайнятістю переважної більшості трудових ресурсів галузі, праця яких використовується не достатньо ефективно. Так, за 1990-1997 рр. продуктивність праці в тваринництві зменшилася до 2,5 тис. грн. на одного працівника, тобто на 73,4 %. Трудомісткість виробництва основних видів продукції тваринництва зросла у 2-6 рази.

У третьому розділі “Основні напрями забезпечення раціонального використання трудових ресурсів тваринництва” окреслені перспективи розвитку тваринництва, подано середньостроковий прогноз забезпечення галузі трудовими ресурсами, обгрунтовано основні напрями забезпечення раціонального використання трудових ресурсів галузі в контексті вдосконалення відносин власності і форм господарювання, подальшого розвитку тваринництва на підприємствах усіх форм власності, посилення матеріального стимулювання, зміцнення соціальних гарантій в оплаті праці, поліпшення умов праці та побуту на виробництві.

Автором наведені варіантні прогнозні розрахунки перспективи забезпечення галузі трудовими ресурсами. Перший варіант грунтується на сучасному рівні продуктивності праці. В другому варіанті передбачений ріст продуктивності праці за рахунок інтенсифікації галузі (автор вважає його основним). Цей варіант передбачає припинення скорочення поголів'я, відновлення обсягів виробництва продукції тваринництва, впровадження прогресивних ресурсозберігаючих технологій виробництва та вдосконалення організації й оплати праці. В третьому варіанті лімітуючим фактором є фактична платоспроможність населення.

Встановлено, що для повного забезпечення регіону продуктами харчування тваринного походження, а переробної і харчової промисловості сировиною необхідно, щоб у галузі було зайнято 62,7 -30,7 тис. осіб в залежності від того, яким шляхом розвиватиметься тваринництво.

Виявлено, що і в ближчій перспективі спостерігатиметься тенденція скорочення зайнятих в галузі. Якщо не відбудеться позитивних зрушень у соціально-економічній політиці на селі, то очікується скорочення працівників тваринництва до 30,5 тис. осіб. Отже, галузь не відчуватиме нестачі в працівниках лише за умови подальшого її розвитку на принципах інтенсифікації.

Доведено, що стабілізації трудозабезпечення тваринництва повинна сприяти виважена соціально-економічна політика розвитку села, яка охоплюватиме широкий спектр питань - від формування сучасного, що відповідає ринковим умовам, мотиваційного механізму аграрної праці до задоволення духовних та культурних потреб працівників села.

В результаті анкетного опитування встановлено, що основні причини, які спонукають зайнятість у галузі тваринництва, - це можливість підтримувати особисте підсобне господарство (так вважає 52,9 % тваринників) та відсутність іншої роботи (47,9 %) опитаних.

Виявлено, що через мізерність і багатомісячну невиплату заробітна плата вже не відіграє роль матеріального стимулу в суспільному виробництві. В сучасних умовах заробітна плата більшості тваринників не забезпечує вартості життєвих засобів, необхідних для підтримки працездатності та задоволення мінімальних фізіологічних потреб власника робочої сили та його сім'ї.

Як показало соціальне обстеження, переважна більшість тваринників (75%) оцінює умови праці на тваринницьких фермах як важкі. На думку 67,6 % опитаних однією з причин зниження продуктивності праці та небажання працювати в галузі тваринництва є збільшення трудових процесів, виконуваних вручну.

Встановлено, що більшість зайнятих у галузі не задоволені рівнем розвитку соціальної інфраструктури села. Лише кожний третій працівник тваринництва оцінює свої житлові умови як добрі. Торговельне обслуговування не задовольняє 16 % працівників та 25 % спеціалістів. З побутовим обслуговуванням стан справ ще гірший. Серед працівників зайнятих у тваринництві 87,7 % опитаних оцінюють його як посереднє та незадовільне.

Доведено, що виведення галузі з кризи можливе лише за умов розвитку багатоукладної економіки та різних форм господарювання. Тому необхідно створювати рівні умови для розвитку тваринництва у підприємствах усіх форм господарювання.

Разом з тим тенденція скорочення поголів'я худоби, зменшення виробництва продукції тваринництва, характерна в цілому для господарств області, зберігається і в реорганізованих господарствах, особливо в невеликих. Виявлено, що фермери поки що не реалізували своїх можливостей у виробництві тваринницької продукції. Поголів'я тварин, що утримується нині в фермерських господарствах надто мале (на 58,9 тис. га сільськогосподарських угідь, закріплених за фермерами, утримується лише 1,5 тис. голів великої рогатої худоби, 1,7 тис. голів свиней). Така концентрація поголів'я не сприяє ефективному використанню виробничих ресурсів.

Встановлено, що для економії живої праці і матеріальних ресурсів слід відмовитись від надмірної індивідуалізації утримання худоби. Тільки на відносно великих тваринницьких фермах можна досягти значної економії живої праці за рахунок поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва.

ВИСНОВКИ

1. За 1990-1997 рр. поголів`я худоби в громадському секторі Донецької області скоротилося на 65%, свиней на - 75%, овець на - 78%, птиці - на 77%. Це зумовило зменшення виробництва м`яса на 88,5%, молока - на 87,6%, яєць - в три рази. Різке скорочення поголів`я тварин та обсягів виробництва всіх видів тваринницької продукції зумовило зменшення чисельності працівників у галузі. Разом з тим через відставання темпів вивільнення працівників із тваринництва від темпів скорочення поголів`я в галузі утворився надлишок робочої сили в межах 5%. Водночас в структурі зайнятих третина працівників пенсійного віку, тому галузь відчуває нестачу в працівниках працездатного віку. В цих умовах слід особливу увагу приділяти вдосконаленню роботи по визначенню потреби підприємств в робочій силі.

2. Тваринництво області представлене скотарством, свинарством, вівчарством та птахівництвом. Найбільшого поширення тут набуло молочне скотарство, в якому працює четверта частина працівників, зайнятих у тваринництві, кожна друга жінка зайнята у тваринництві - доярка, кожний третій чоловік - скотар. Щодо статевого складу працівників галузі, то переважна більшість зайнятих тут - жінки. Вважаємо, що слід сприяти вивільненню з галузі жінок та залученню до роботи в тваринництві чоловіків. Залученню останніх сприятиме підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.

3. Вікова структура працівників тваринництва характеризується несприятливим віковим розподілом працівників, серед яких приблизно п`яту частину складають пенсіонери та 17,2 % осіб серед чоловіків і 13,8 % жінок у віці за 5 років до пенсії. Це на фоні недостатнього поповнення тваринницьких кадрів молоддю, на частку якої у віці до 20 років припадає близько 2%. Таким чином вже сьогодні на пенсію виходить у 10 разів більше працівників, ніж приходить на виробництво молоді. Тому слід всебічно сприяти залученню молоді для роботи у галузі шляхом проведення профорієнтаційної роботи серед випускників, створення молодим тваринникам пільгових умов матеріального стимулювання, організації навчання їх тваринницьким професіям безпосередньо на виробництві та в професійно-технічних навчальних закладах, створенням необхідних умов праці на виробництві.

4. Недостатнє розуміння керівниками ролі мотиваційних факторів у підвищенні продуктивності праці приводять до того, що питанням атестаціїї працівників галузі в господарствах приділяється надто мало уваги. Внаслідок цього питома вага працівників, що мають кваліфікацію І та ІІ класу невиправдано мала - всього 17% і в основному це оператори машинного доїння. Підвищенню кваліфікації інших категорій працівників увага майже не приділяється. Тому слід активізувати роботу спеціалістів по атестації працівників тваринництва.

5. При надлишку робочої сили в галузі ще має місце надмірний рівень її зайнятості. Так, 65,7% працівників галузі зайняті у громадському виробництві понад нормативний час, а більше третини (40,6%) відпрацьовує 300 і більше днів на рік. Отже, необхідно контролювати дотримання трудового законодавства, забезпечувати працівникам нормальний режим праці та відпочинку, не допускати понаднормативної зайнятості працівників. Більше уваги слід приділяти аналізу використання річного та змінного фонду робочого часу, виявленню недоліків в організації праці, порушень трудової та технологічної дисципліни, причин нераціонального використання робочого часу деяких категорій працівників, зайнятих у галузі.

6.Заробітна плата через її мізерність ( в середньому 68,16 грн. на місяць) та багатомісячну заборгованість підприємств вже не відіграє роль матеріального стимулу, оскільки не забезпечує вартості життєвих засобів, необхідних для підтримки працездатності та задоволення мінімальних фізіологічних потреб власника робочої сили і його сім`ї. Зрозуміло, що за таких умов важко вимагати від працівників сумлінного відношення до праці. Разом з тим слід на урядовому рівні вжити заходів, спрямованих на поліпшення матеріального стимулювання у тваринництві та надання допомоги у веденні особистого підсобного та домашнього господарства.

7.Вимоги про належне виконання обов`язків повинні поєднуватися із створенням працівникам умов для нормальної роботи, що, на жаль, нині майже відсутнє. Умови праці в галузі тваринництва області погіршуються з року в рік. Виходять з ладу опалювальні системи, вентиляційні пристрої, інші механізми, у занедбаному стані будинки тваринника, закриваються пункти гарячого харчування, не працюють лазні, душові. Працівники майже не забезпечуються спеціальним одягом і взуттям. Понад 75% опитаних працівників тваринництва оцінюють умови праці як важкі і наголошують на тому, що вони потребують поліпшення. Тому безпосередньо на виробництві слід створювати необхідні побутові умови, забезпечувати належні санітарно-гігієнічні умови праці та відпочинку.

8. Щодо перспективи зайнятості трудових ресурсів у тваринництві, то проблема забезпечення галузі ресурсами живої праці, на нашу думку, має вирішуватися у напрямку скорочення попиту на робочу силу шляхом інтенсифікації виробництва. Підвищення ефективності галузі на цій основі найближчим часом (до 2005 р.) скоротить потребу в трудових ресурсах до 30 тис. чол., при очікуваній чисельності робочої сили у працездатному віці - до 30,5 тис. чол. Отже, галузь не відчуватиме нестачі в працівниках. І лише за умов різкого збільшення поголів`я і нарощування обсягів виробництва тваринницької продукції при відсутності належного рівня механізації в галузі відчуватиметься нестача робочої сили. В цих умовах слід всебічно сприяти впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, нових форм наукової організації праці у виробництво.

9. Фермерство поки що не виправдало сподівань щодо виробництва тваринницької продукції. Поголів`я тварин, яке утримується у фермерських господарствах надто мале, а частка продукції тваринництва в загальній структурі виробництва незначна. Тому важливо вжити заходів щодо заохочення виробництва тваринницької продукції в цих господарствах за рахунок вдосконалення цінової політики, надання пільгових кредитів цільового призначення, тощо.

10. Значне скорочення виробництва тваринницької продукції у суспільному секторі і неспроможність забезпечити належні обсяги виробництва приватного сектора призвели до різкого скорочення обсягів споживання основних продуктів харчування тваринного походження вітчизняного виробництва в області і насичення ринку продуктами сумнівної якості закордонного виробництва. Нині рівень споживання всіх продуктів харчування тваринного походження в області найнижчий по Україні і коливається в межах 32-38% до науково обгрунтованих норм. Враховуючи те, що на території області сконцентрована десята частина населення країни, такий рівень забезпечення продуктами харчування є вкрай незадовільним і потребує негайних заходів щодо підвищення рівня життя, рівня забезпечення населення продуктами харчування.

В цих умовах слід сприяти подальшому нарощуванню виробництва продукції тваринництва на підприємствах різних форм власності і господарювання, особливо на відносно великих підприємствах, де концентрація, спеціалізація та розподіл праці дозволяють найбільш раціонально використовувати виробничі та трудові ресурси, здійснювати заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника, відновлювати робочі місця, забезпечувати раціональну зайнятість в галузі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Махсма М.Б. Використання робочої сили в тваринництві // Економіка АПК. - 1996. - № 12. - С. 76-78 ( 0,35 др. арк.).

Махсма М.Б. До проблеми кадрів тваринництва та іх використання: Зб. наук. пр. - Тернопіль, ТАНГ, 1996. - С. 118-119 (0,15 др. арк.).

Махсма М.Б. Впорядкування зайнятості працівників тваринництва // Економіка АПК, - 1997. - № 4-5. - С. 64-67 (0,35 др. арк.).

Махсма М.Б. Трудовий потенціал тваринництва // Тваринництво України, - 1997. - № 6. - С. 29 (0,25 др. арк.).

Махсма М.Б. Соціально-економічні фактори стабілізації трудозабезпечення тваринництва // Економіка АПК. - 1998. - № 5. - С. 76-78 (0,4 др. арк.).

Размещено на Allbest.ru