Спеціальна економічна зона: Ефективність прийняття управлінських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

25.00.05 - галузеве управління: управління економікою

СПЕЦІАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА: ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

ФРАНЧУК Ігор Анатолійович

Київ - 1999

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Вступ. В умовах становлення ринкових відносин та створення спеціальних (вільних) економічних зон зростає роль та значення конкурентоспроможного вирішення соціально-економічних проблем.

У даний час в Україні активна діяльність спрямована на обґрунтування доцільності створення та проектування спеціальних (вільних) економічних зон. Окремі проекти втілюватимуться в життя. На цьому етапі реформування економіки України вже успішно працює перша в нашій країні Північнокримська експериментальна економічна зона "Сиваш" (Автономна Республіка Крим).

Актуальність теми. При створенні та організації функціонування спеціальних (вільних) економічних зон виникають теоретичні й практичні проблеми, що вимагають дослідження та наукового обгрунтування. Однією з-поміж них є системне, ефективне та конкурентоспроможне вирішення управлінських проблем у нових економічних та організаційно-функціональних умовах господарювання. Тому при проектуванні, створенні та організації діяльності спеціальних (вільних) економічних зон доцільно змоделювати, спроектувати, запрограмувати та організувати функціонування конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем. Адже вирішення становлять сутність та склад управлінського процесу.

Значний внесок у розробку даної проблеми зробили українські вчені Н.Г.Чумаченко, Р.І.Заботіна, І.Ф.Степаненко, В.І.Голіков, В.О.Беспалов, С.І.Прилипко, Й.С.Завадський, Ю.С.Архангельський, В.В.Чепурко, В.М.Геєць, В.П.Галушко, М.С.Ігнатюк та інші; російські вчені - Ф.Ф.Аунапу, О.В.Козлова, Г.О.Брянських, М.Л.Разу, О.І.Ларічєв, Ю.Н.Солнишков, Н.Г.Рак, Ю.О.Тихомиров; американські - Р.Акофф, Р.Л.Кіні, Х.Райфа, Л.Планкет, Г.Хейл, К.Стуцман, Ф.Котлєр, Р.В.Браун, Р.М.Замора та інші, а також І.Кхол (Чехія), Е.Й.Вілкас та Є.З.Маймінас (Латвія), Ю.Козелецький (Польща), Е.Йонсен (Швеція). Дослідження цих та інших вчених містить як концептуальний, так і локальні підходи. Водночас багато проблем системи вирішення проблем взагалі та у спеціальних (вільних) економічних зонах зокрема, перебувають у стадії дослідження.

Проте здійснювати процес вирішення проблем, тим більше в нових організаційно-економічних умовах господарювання, треба з першого дня існування зон вільної економіки. Організація вирішення проблем у різних формуваннях, що ввійдуть у вільні (спеціальні) економічні зони:

по-перше, не має системного характеру;

по-друге, її функціональні підсистеми та підсистеми забезпечення - організаційно-економічна, інформаційна, програмна і технічна не сформовані, наявні лише окремі елементи, науково обгрунтований рівень яких дуже низький;

по-третє, професійний та інтелектуальний потенціал осіб, які ухвалюють рішення, недостатній, а для умов функціонування вільних (спеціальних) економічних зон взагалі його треба вважати незадовільним;

по-четверте, потребують розробок функціональні, інформаційні, програмні та організаційні підсистеми системи управлінського вирішення проблем;

по-п'яте, необхідно покращити оснащення формувань організаційно-функціональними засобами та інструментами (блок-схемами алгоритмів, технолограмами, процедурограмами, мережевими матрицями і графіками, моделями), окремі з них треба розробляти в даних зонах та їх формуваннях;

по-шосте, доцільно підвищити рівень формалізації, моделювання та програмування управлінського циклу.

У зв'язку з цим у різноманітних формуваннях, розміщених на території, де буде створена спеціальна (вільна) економічна зона, існують значні резерви з підвищення якості та ефективності управлінських рішень. Все вищевикладене й визначило вибір теми наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить у план науково-дослідної роботи Української Академії державного управління при Президентові України: "Комплексне ситуаційне моделювання прийняття рішень на типових рівнях державного управління".

Метою роботи є дослідження головних напрямів створення конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем у спеціальній (вільній) економічній зоні.

Відповідно до мети були визначені наступні завдання дослідження:

проаналізувати процес вирішення управлінських, бізнесових, організаційних та соціальних проблем;

визначити якість, функції та ефективність управлінських рішень;

дослідити спеціальні (вільні) економічні зони як форму ефективного господарювання;

обгрунтувати методологічні аспекти та створити методику визначення ефективності управлінських рішень;

розробити організацію конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму вирішення проблем та її алгоритм;

змоделювати алгоритм створення спеціальних (вільних) економічних зон;

дослідити теоретичні та методологічні основи й розробити практичну технологію підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень і провести їх алгоритмізацію.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в:

теоретичному обгрунтуванні сутності та змісту системи управлінського вирішення проблем;

моделюванні, програмуванні та алгоритмізації процесу створення вільних (спеціальних) економічних зон;

проектуванні та створенні конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем у СЕЗ та їх алгоритмізації;

розробці методики визначення ефективності управлінських рішень у СЕЗ;

технологізації та алгоритмізації процесу вирішення управлінських проблем;

науковому обгрунтуванні створення ефективного організаційно-управлінського механізму вирішення проблем у формуваннях СЕЗ.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні та методичні основи, розроблені в дисертації, використовувалися в процесі аналізу сучасного рівня ефективності управлінських рішень в економічних структурах, напрацьованні рекомендацій з підвищення ефективності управлінських рішень, апробації та впровадженні їх у бізнесову діяльність. Певне значення мають практичні рекомендації щодо створення конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем, програмно-цільового створення спеціальних (вільних) економічних зон, побудови програмно-цільових структур управління у формуванні СЕЗ. Розроблено діловий портрет керівників СЕЗ та його суб'єктів, визначено організаційно-функціональну ефективність колегіальних форм вирішення проблем, використано соціологічні методи обгрунтування рішень, практичної технології вирішення проблем.

У ряді економіко-господарських формувань “Великої Ялти” дисертантом безпосередньо здійснене впровадження результатів досліджень.

Особистий внесок здобувача. Основні ідеї та розробки, напрацьовані в рамках дисертаційного дослідження і висвітлені у представленій роботі, зокрема, ті, що характеризують наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, - це створення методики визначення ефективності управлінський рішень; обгрунтування системи управлінського вирішення проблем; опрацювання технології та алгоритмів підготовки, прийняття і реалізації процесу створення спеціальних (вільних) економічних зон. Проблема моделювання конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму вирішення проблем розроблена разом з В.О.Беспаловим та В.П.Прадуном, де особистий внесок здобувача складає 67 %.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи обговорювалися на засіданні кафедри економіки і фінансів Української Академії державного управління при Президентові України, у різноманітних директивних органах і формуваннях Автономної Республіки Крим, Кримському центрі стратегічних досліджень.

Результати досліджень доповідалися на Міжнародних науково-практичних конференціях у Саратові (1997 р.), у Москві (1998 р.), у Сімферополі (1998 р.), у Тернополі (1998 р.) на Всеросійській науково-практичній конференції у Саратові (1998 р.), спільно з іншими депутатами Верховної Ради України підготовлений проект Закону України "Про вільну економічну зону "Південний берег Криму".

Публікації. Результати наукових досліджень знайшли відображення в 3-х наукових працях та в матеріалах 2-х Міжнародних науково-практичних конференцій, загальним обсягом 85 сторінок авторського тексту.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації - 175 сторінок друкованого тексту, 13 таблиць та 15 рисунків, в т. ч. 9 додатків на 17 сторінках, які включають 4 таблиці та 2 рисунки. Список використаних джерел містить 151 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано його мету, завдання, визначено методику дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість отриманих результатів та їх апробації.

У першому розділі "Теоретичні та методологічні аспекти управлінських рішень" розглядаються теоретичні основи управлінських рішень, спеціальні (вільні) економічні зони як форма ефективного господарювання. При структуруванні системи управління виділена система управлінського вирішення проблем. Розкривається суть, утримання цієї системи, основні положення її ефективного функціонування та конкурентоспроможного вирішення бізнесових проблем. Для СЕЗ розроблено алгоритм створення конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем.

У другому розділі "Ефективність управлінських рішень при створенні СЕЗ" пропонується методика визначення якості та ефективності управлінських рішень, аналізується їх рівень у промислових, агропромислових, сільськогосподарських та рекреаційно-курортних формуваннях; виявляються резерви його підвищення; досліджується організація системи вирішення проблем; висвітлюються організаційно-правові основи управління створенням та функціонуванням СЕЗ.

У процесі проведення досліджень використовувалися діалектичний метод, системний підхід, аналіз систем і елементів управління системами. З конкретних методів застосовувалися: статистико-економічний, соціологічний, математичний, експериментальний.

Гіпотеза полягає у припущенні, що створення такої моделі конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем у спеціальній економічній зоні стане основою формалізації, моделювання та алгоритмізації процесу вирішення організаційно-управлінських та біржових проблем.

У третьому розділі "Організація конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем у СЕЗ" визначаються основні напрямки та шляхи підвищення конкурентоспроможності системи управлінського вирішення проблем; розробляються: алгоритм створення СЕЗ, формування конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму вироблення ефективних рішень у СЕЗ, технологія вирішення проблем.

Управлінські рішення в широкому аспекті виступають як одна з форм суспільних відносин людей у сфері виробництва, підприємництва, бізнесу, обміну та розподілу. Суттєвим їх змістом є реалізація вимог економічних законів, закономірностей та принципів управління, а також загальнолюдських цінностей. Розробка великомасштабних державних рішень взаємопов'язана та визначається організацією й функціонуванням суспільно-політичної та економічної системи. Ціль, сутність та зміст управлінських рішень визначається перебігом суспільно-економічних процесів, розвитком економіки, організацією державного управління, рівнем ефективності виробничо-бізнесової діяльності, культури та духовності людей.

Управлінські рішення - це основа управління виробництвом, підприємництвом і бізнесом, тому їх роль та значення в управлінському процесі значна. Без рішень не може бути управління, бо у змістовному аспекті вони складають управлінський процес. Водночас рішення - сутність та виразники закономірностей, принципів і функцій управління. Управлінські рішення мають свою якість, що на наш погляд, визначає її властивості: моральність, духовність, цілеспрямованість, наукову обгрунтованість, компетентність, еластичність, своєчасність прийняття, несуперечливість та наукову форму викладення. Управлінські рішення виконують наступні функції: аналітичні, планові, організуючі, регулюючі та оцінювальні.

Використовуючи розроблену методику визначення якості, ефективності управлінських рішень у різних економічних формуваннях Автономної Республіки Крим, встановили, що керівники підприємств та об'єднань за рік напрацьовують 5.5 - 7 тисяч рішень, головні спеціалісти - 5.3 - 5.7 тисяч, керівники внутрігосподарських формувань понад - 10 тисяч Одночасно з'ясовано, що вони здебільшого дозволяють прості визначення (прості, детерміністські, статичні) проблеми - 32 - 57% від усіх проблем, що вирішуються і лише 1.5 - 4.3% становлять складні стохастичні та високо ризиковані проблеми. Частина цих рішень із створенням спеціальних вільних) економічних зон (СЕЗ), з ускладненням бізнесової діяльності та їх залежністю від зовнішніх факторів збільшується. Причому, коли зазначені проблеми не вирішуються, то вони породжують нові проблеми, які зменшують ефективність діяльності.

Функціональна структура управлінських рішень у формуваннях, які досліджуються, представлена за загальними функціями наступним чином: аналіз - 10-17%, розроблення стратегій, цілей, завдань - 8-15%, складання прогнозів, планів, цільових програм та взагалі планування - 10-13%, організація виробництва, маркетингу, управління, фінансової, господарської та іншої діяльності - 20-30%, регулювання та координація - 15-18%, контроль виконання планових програм, процесу виробничої та бізнесової діяльності - 5-10%, оцінка (економічна, організаційно-функціональна, соціальна ) - 5-10%.

У результаті проведених досліджень встановлено, що керівники та спеціалісти надають першочергового значення властивостям якості рішень: цілеспрямованість - 6.9-8.7 балів з 10; наукова обґрунтованість - 6.5-8.1; компетентність - 6.5-8.1 та своєчасність ухвалення рішень - 6.9-8.8 бала. Найвища оцінка якості рішень у рекреаційно-курортних формуваннях, а найнижча - в агропромислових підприємствах. Необхідно підкреслити, що серед керівників та спеціалістів надто різниться оцінка властивостей якості, досягаючи за окремими якостями 1.5 бала, що негативно впливає на процес розв'язання проблем, в якому взаємодіють одночасно керівники та спеціалісти.

Рішення, що розробляються керівниками та спеціалістами, стають дійсними тільки після їх реалізації. Коли рішення ухвалені, якщо вони до того ж мають високу якість, але не реалізовані, то це є витратою трудових, грошових і матеріальних ресурсів. Дослідженнями встановлено, що коефіцієнт реалізації рішень формувань, що вивчаються, коливається на промислових підприємствах від 0.6 до 0.8; на агропромислових - від 0.55 до 0.8; на сільськогосподарських - 0.5 - 0.75; на рекреаційно-курортних - 0.75 - 0.85. Причому найвищий процент виконання - за оперативними рішеннями і знижується - за тактичними та стратегічними. У формуваннях малого бізнесу рівень виконання управлінських, підприємницьких і маркетингових рішень вищий на 10 - 17 процентів.

Аналіз вирішення проблем показав, що на підприємствах та об'єднаннях існують значні резерви підвищення ефективності управлінських рішень. Разом з тим раціональної системи вирішення проблем у них сьогодні ще не існує.

Структурування системи управління дозволяє окреслити три групи підсистем: функціональні, що забезпечують об'єктно-функціональні. Функціональні підсистеми (підготовка рішень, ухвалення рішень, реалізація рішень) і підсистеми забезпечення (інформаційна, програмна, технічна та організаційно-економічна) в практичній діяльності інтегруються та складають систему управлінського вирішення проблем. Ця система цілісна, комплексна, ієрархічна, відкрита, діалектична та є домінантою управлінського процесу, який композиційно являє собою постійний процес підготовки, ухвалення та реалізації рішень.

Система управлінського вирішення проблем забезпечує чутливість, сприйняття та адаптованість системи управління до ринкової кон'юнктури, попиту споживачів, інновацій і міжнародного бізнесу. Одночасно вона

визначає самоорганізацію, самоуправління та саморегулювання системи управління.

При моделюванні, проектуванні та організації ефективного функціонування системи управлінського вирішення проблем у спеціальних (вільних) економічних зонах основоположними є такі положення:

реалізація стратегій, цілей та завдань системи управління;

забезпечення конкурентоспроможності управлінських рішень як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні;

створення цілісної, гнучкої системи управління;

надання адаптованості системі до ринкової кон'юнктури, інвестиційних проектів та міжнародного бізнесу;

визначення оптимальності економічних, організаційних та функціональних параметрів, їх відповідності міжнародним нормам, нормативам та стандартам, раціональності ієрархічності, економічності системи, інноваційності підсистем та всієї системи в цілому; забезпечення моральності та культури вирішення проблем.

Система управлінського вирішення проблем ієрархічна. На її верхніх поверхах (Президент України, Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України) розробляються законодавчі, правові, економічні та інші основи створення і функціонування СЕЗ. У дисертації досліджуються ці питання, пропонується схема алгоритму створення СЕЗ, яка може використовуватися для формалізації, моделювання та програмування діяльності при створенні СЕЗ у різних регіонах України.

В умовах СЕЗ особливе значення має організаційно-економічна підсистема, яка моделюється, проектується, програмується, формалізується та організується як у статиці, так і в процесі функціонування системи управлінського вирішення проблем.

Організаційна підсистема включає та базується на цілісному взаємозв'язку і взаємодії структури органів управління; організаційному регламентуванні та нормуванні параметрів систем, і її функціонуванні; організаційної формалізації і режимної організації виробництва та ухвалення рішень; системі навчання знань й уміння вирішувати проблеми;

забезпеченні та обліку умов формування і виконання рішень, використанні методик оцінки ефективності функціонування системи управлінського вирішення проблем.

У дисертації наводиться розроблена та вже впроваджена в агропромисловому об'єднанні “Масандра” програмно-цільова структура управління, яка підвищує ефективність процесу управління, бізнесу, зовнішньоторговельної діяльності, сприяє кращому сприйняттю та

адаптованості до інновацій, кон'юнктури ринку, попиту споживачів і конкуренції. При цьому підвищується якість ринкових комунікацій, їх надійність, оперативність та економічність. Одночасно продуктивність управлінської праці повинна підвищитися на 7-12%.

Поряд з організаційними параметрами організаційно-економічна система, наприклад у СЕЗ, характеризується такими економічними елементами: матеріальна зацікавленість у результатах праці, пільгові режими і рівень оподаткування, правовий режим економічної діяльності, пільги і привілеї для іноземних інвесторів, новий порядок застосування та дія законодавства економічної діяльності, система державних гарантій на економічну діяльність.

Важливе значення в організаційно-економічній системі має професійний, інтелектуальний та духовний потенціал управлінського персоналу. Його знання, вміння і навички визначають якість та ефективність вирішення проблем, що виникають у процесі функціонування систем виробництва, маркетингу, обслуговування та управління ними. Для практичної діяльності нами розроблена функціональна модель керівників СЕЗ, її суб'єктів і формувань.

Для ефективного програмного забезпечення роботи функціональних підсистем системи управлінського вирішення проблем необхідно мати комплекс технологій підготовки, ухвалення та реалізації управлінських рішень - типових, алгоритмізованих, евристичних для різних типів проблем з урахуванням їх характеристик: детермінованість, схоластичність, розмірність, структурованість, динамізм та ін. Одним ще не вирішеним питанням є оснащення системи блок-схемами алгоритмів, технолограмами, процедурограмами, оперограмами, мережевими матрицями та моделями.

У практичній управлінській діяльності керівники і спеціалісти найчастіше використовують з аналогу минулого досвіду вирішення виробничо-підприємницьких проблем, але рідко використовують науково обгрунтовані технології підготовки, ухвалення та реалізації рішень. Бальна самооцінка форм, методів і способів вирішення проблем керівниками та спеціалістами дала наступні результати: аналог минулого досвіду - 6.7-8.4 бала, професіональний та інтелектуальний рівень - 7.3-8.4, широкий облік

ринкової кон'юнктури, конкуренції, конкурентності вирішення - 4.8-7.9, використання наукової технології - 4.2-5.4 бала.

Слабе використання наукової технології вирішення проблем обумовлене, по-перше, низьким рівнем знань науки та мистецтва управлінського вирішення проблем, по-друге, тим, що до цього часу фактично відсутні науково обгрунтовані практичні технології вирішення проблем.

Основоположним базисом при вирішенні проблем мають бути єдність та цілісність взаємозв'язку економічних законів - закономірності управління - принципів управління - функцій управління - методів управління та стилю роботи ОПР (особа, що приймає рішення). При розробці технології вирішення проблем вона розділилася на стадії - операції - способи та дії. У результаті створена та апробована алгоритмізована технологія, яка включає три стадії: підготовка рішення, прийняття рішення, реалізація рішення, що включають мають 12 операцій: аналіз проблеми, ухвала (з'ясовування) стратегії дії, визначення цілі (цілей), програмування цілей, генерування альтернатив, вибір критеріїв і методик оцінки альтернатив, аналіз альтернатив і вибір домінанти, прийняття та програмування вирішення, організація виконання рішення, контроль та регулювання виконання рішення, визначення виконання рішення, оцінка ефективності рішення.

Усі стадії вирішення проблем формалізовані та змодельовані, а блок-схеми алгоритмів складаються з наступної кількості блоків: підготовка рішення - 17, в т. ч. 13 постійних та 4 змінних; прийняття рішення - 16, в т. ч. 12 постійних та 4 змінних, реалізація рішення - 13 блоків, в т. ч. 9 постійних та 4 змінних.

Запропонована алгоритмізована технологія вирішення проблем універсальна, вона може використовуватися на різних рівнях ієрархії управління і з обліком типу проблем, їх розмірності та інших характеристик, а також суб'єкта управління і кон'юнктури ринку дана технологія модифікується вручну, автоматизовано або автоматично.

ВИСНОВКИ

управлінський економічний крим організаційний

Управлінські рішення - основа процесу управління виробничо-підприємницької, бізнесової, господарської та соціально-культурної діяльності. Без рішень не може бути управління, бо вони виконують основоположні функції управлінського впливу: аналітичні, планові, організуючі, регулюючі та оцінювальні. Рішення - суть та виразники діяльності управлінського персоналу при реалізації економічних законів, закономірностей, принципів, методів і функцій управління. Якість

управлінських рішень формується, на думку автора, через їх властивості: моральність і духовність, цілеспрямованість, наукову обгрунтованість, компетентність, еластичність, своєчасність прийняття, несуперечливість та наукову форму викладу.

Вільні (спеціальні) економічні зони є організаційно-правовою формою ефективного господарювання за рахунок створення передумов, можливостей та раціональних форм ефективного, конкурентоспроможного вирішення управлінських проблем за допомогою: спеціального правового режиму економічної діяльності; внутрігосподарської та міжнародної інтеграції капіталу, трудових, матеріально-технічних, професіональних, інтелектуальних і культурних потенціалів господарювання; реалізації позитивного досвіду з конкурентоспроможного вирішення проблем суб'єктами СЕЗ, в тому числі зарубіжними; міжнародного взаємовигідного вирішення проблем; матеріальної зацікавленості у результатах праці та вирішення проблем; надання пільг і привілеїв для діяльності інвесторів та суб'єктів зони з вирішення господарських проблем; вивчення та застосування технологій, ринкових методів господарювання; раціональної організації функціональних та забезпечуючих підсистем системи вирішення проблем; пільгового режиму та рівня оподаткування; економічної самостійності вирішення завдань за програмами економічного та соціального розвитку формувань СЕЗ.

Найефективніше процес створення спеціальної (вільної) економічної зони здійснюється тоді, коли він формалізований, змодельований, алгоритмізований та запрограмований. Нами розроблений алгоритм створення спеціальних (вільних) економічних зон. Він деталізований блок-схемами алгоритмів, технолограмами, процедурограмами, мережевими графіками і матрицями, іншими організаційно-функціональними засобами та інструментами. Окремі підсистеми, механізми й елементи системи можуть бути використані у практичній діяльності суб'єктів (формувань) спеціальної (вільної) економічної зони України. Алгоритм складає наступні блок-схеми алгоритмів: визначення доцільності створення СЕЗ; створення концепції СЕЗ; проектування СЕЗ. Блок-схема алгоритму складається із 120 блоків, в т. ч. 95 постійних та 23 змінних.

Ефективність управлінських рішень - це результативні показники після реалізації рішень. Ефективність рішень, на думку автора, характеризується економічною, організаційною, функціональною та соціально-культурною ефективністю. Інтегруючим показником якості та ефективності управлінського рішення є його конкурентоспроможність. У методологічному та методичному відношенні ефективність управлінських рішень визначається показниками, які відображають: рівень дозволу проблемних ситуацій; ефективність процесу вирішення проблем; якість

управлінських рішень; ефективність, конкурентоспроможність рішень; моральну та соціально-культурну ефективність процесу дозволу проблем, а також прийнятих і реалізованих рішень. Конкретними показниками ефективності рішень є коефіцієнти: дозволу проблемних ситуацій,

раціональності кількості прийнятих рішень, функціональної структури рішень, реалізації прийнятих рішень, своєчасності розв'язання проблем, трудомісткості рішень, економічності рішень, організаційно-функціональної ефективності процесу вирішення проблем, моральності та духовності управлінського циклу, дійсності та конкурентоспроможності рішень.

5. Керівники підприємств та об'єднань щоденно виробляють 15 - 25 рішень, інші працівники апарату управління від 10 до 35 рішень. При десятибальному оцінюванні якості рішень цей показник з різних властивостей якості рішень коливається від 6,5 до 8,8 бала. При цьому коефіцієнт реалізації прийнятих рішень в організаційно-правових формуваннях народного господарства, які досліджуються, коливається від 0,6 до 0,85. Одночасно велика питома вага ризикованих та невизначених проблемних ситуацій залишається невизначеною.

Наведений аналіз вирішення проблем показав, що на підприємствах і об'єднаннях існують значні резерви підвищення ефективності управлінських рішень, але в них раціональної системи вирішення проблем сьогодні ще не створено.

Важливою умовою ефективного функціонування СЕЗ, її суб'єктів та формувань виступає створення конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму вирішення проблем на основі довершеності законодавства про СЕЗ та створення всеосяжної законодавчої бази для ефективної діяльності; підготовка керівників і спеціалістів, здатних ефективно вирішувати проблемні ситуації у СЕЗ та постійне підвищення їх кваліфікації; раціоналізація державного, організаційного та управлінського регламентування функціонування СЕЗ; впровадження міжнародних норм, нормативів і стандартів організації та управління; підвищення культури бізнесу, обслуговування і господарювання.

Для реалізації цієї тези розроблені програмно-цільова структура управління в агропромисловому об'єднанні "Масандра", посадова функціональна модель керівника суб'єктів та формувань СЕЗ і блок-схема алгоритму створення конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму.

7. При технологуванні процесу вирішення проблем окреслені стадії, операції, методи та дії. Технологія поділяється на 3 стадії: підготовка рішення, яка складається з 3 операцій та 23 методів; прийняття рішення представлено 3 операціями та 27 методами; реалізація рішення має

4 операції та 29 методів. Процес підготовки, прийняття та реалізації управлінського рішення алгоритмізовано.

Ця технологія може застосовуватися як на верхніх ієрархічних рівнях, так і у формуваннях малого бізнесу, модифікується з обліком об'єкта, суб'єкта управління та ринкової кон'юнктури.

8. Основний шлях підвищення ефективності управлінських рішень - це створення конкурентоспроможної системи управлінського вирішення проблем. Стратегічними напрямками раціональної організації та вдосконалення цієї системи в спеціальних (вільних) економічних зонах є:

розвиток науки управлінського вирішення проблем та підвищення культурно-професійного, інтелектуального і духовного потенціалу працівників системи;

підвищення чутливості, сприйняття та адаптованості системи до діалектики ринкової кон'юнктури, попиту споживачів, сприяння інвестиційним проектам, інтелектуальному сервісу, динаміці зовнішньоторговельної діяльності та міжнародному бізнесові;

забезпечення самоорганізації, саморегулювання та самоуправління системи;

формування конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму вирішення проблем;

подальша уніфікація, формалізація, моделювання інформації, механізація та автоматизація її знімання, реєстрації, обробки, перетворення та аналізу, тобто створення науково обгрунтованої системи інформатики;

розробка нових технологій вирішення проблем з широким використанням людського та штучного інтелекту;

вдосконалення та математичне забезпечення вирішення управлінських проблем;

підвищення рівня реалізації загальнолюдських цінностей, використання діалетики, соціальної психології, бізнесового мистецтвознавства та інших напрямків гуманіторології господарювання у спеціальних (вільних) економічних зонах.

ЛІТЕРАТУРА

Франчук І.А. Теоретичні основи системи управлінського вирішення проблем у спеціальних економічних зонах // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України.- 1998.- № 4.- С.115-118.

Франчук І.А. Створення конкурентоспроможного організаційно-управлінського механізму в СЕЗ // Командор: вісник державного службовця України.- 1999.- № 2.- С.10-12.

Франчук І.А. Система управлінського вирішення проблем у вільних економічних зонах (ВЕЗ): Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва.- К.: Вид-во УАДУ, 1998.- Вип. 2.- С.289-291.

Франчук И.А. Свободные (специальные) экономические зоны: алгоритм создания. - Симферополь: Крымская академия гуманитарных наук, 1998. - 40 с.

Франчук И.А. Организационно-управленческий механизм решения проблем в формированиях свободной (специальной) экономической зоны. - Симферополь: Крымская академия гуманитарных наук, 1998. - 32 с.

Прадун В.П., Франчук И.А. Функции менеджмента // Менеджер в системе агробизнеса. - Симферополь: Крымская академия гуманитарных наук, 1998. - С. 9-31. - Авторських 10 с.

Франчук И.А. Конкурентоспособное решение проблем на основе кооперации и интеграции в СЭЗ // Матер. всероссийской научно-практической конференции "Кооперация и интеграция агропромышленного производства". - Саратов: ЦНТИ, 1998. - С. 50-51.

Беспалов В.А., Франчук И.А., Прадун В.П. Определение маркетинговой стратегии конкуренции // Матер. международной научно-практической конференции "Развитие научного наследия академика Н.И. Вавилова". - Саратов: Сельскохозяйственная академия, 1997 - С. 15-17.- Авторських 1с.

Неруш О.В., Марченко В.І., Клименко А.В., Франчук І.А., Зильберов С.В. Програма створення і функціонування спеціальної економічної зони "Південний берег Криму" (СЕЗ ПКБ) // Свідоцтво про державну реєстрацію прав автора на твір ПА № 1606.- 1998.- 11 грудня.

Размещено на Allbest.ru