Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу)

Галушко Євген Сергійович

Донецьк - 1999

Анотація

Галушко Є. С. Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08.02. 02 - економіка і управління науково-технічним прогресом, інвестиційні та інноваційні процеси. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 1998.

Досліджено проблеми підвищення ефективності інноваційної діяльності на машинобудівних підприємствах; уточнено трактування економічного поняття “інноваційний потенціал” стосовно до нових умов господарювання; запропоновано систему показників оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу; розроблено метод оцінки та комп'ютерні засоби діагностування стану соціальної підсистеми підприємства, на основі яких виконано аналіз стану та використання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств; виявлено переваги й недоліки організації управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування; запропоновано шляхи підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інноваційний потенціал, управління інноваційною діяльністю, машинобудівне підприємство.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Однією з проблем реалізації економічної реформи в Україні в умовах переходу до ринкових відносин є розробка та впровадження нового господарського механізму, що дозволить зберегти й розвивати потенціал підприємства, підвищити ефективність його функціонування.

Підприємства машинобудування є матеріальною основою технічного й технологічного розвитку всього народного господарства. Від темпів науково-технічного прогресу в цій галузі у вирішальній мірі залежать продуктивність суспільної праці, експортний потенціал та обороноздатність країни, матеріальний добробут населення.

Обсяги виробництва підприємств машинобудування Донецької області та України в цілому на протязі останніх років зменшуються. Така ситуація стала наслідком застарівання основних фондів та технологій, недостатньої організації науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Це призводить до створення продукції, характеристики якої поступаються найкращим світовим зразкам та мають низьку конкурентоспроможність.

Тому, при розробці програм реконструкції машинобудівних підприємств гостро постають питання підвищення технологічного рівня виробництва на основі розширення використання прогресивних енерго- та ресурсозберігаючих технологій, захисту навколишнього середовища. Макроекономічна стабілізація, зростання обсягів виробництва вітчизняних підприємств, авторитет України на світовій арені в значній мірі пов'язані з ефективним розвитком комплексу галузей машинобудування.

В умовах ринкових відносин змінюються економічна, організаційна, технічна, екологічна бази виробництва. Це вимагає переосмислення цілей функціонування системи інноваційної діяльності, її орієнтації на ринкові відносини. Успіх підприємства в таких умовах досягається завдяки утворенню й розповсюдженню нововведень: впровадження науково-технічних розробок забезпечує потенційну можливість бути конкурентноспроможним в майбутньому, а також конкурувати й мати прибуток сьогодні.

Об'єктивна оцінка інноваційних можливостей, параметрів та характеристик інноваційного потенціалу має важливе значення при формуванні й реалізації інноваційної політики підприємств машинобудівного комплексу. Цій тематиці присвячено наукові праці вчених науково-дослідних інститутів НАН України, викладачів багатьох вузів, економістів-практиків. Проте, економічні перетворення, що відбуваються у національній економіці, вимагають подальшого опрацювання цієї проблеми, особливо щодо підприємств машинобудування.

В теперішній час немає загальновизнаної точки зору про засоби та критерії оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, ступінь теоретичного та методологічного опрацювання питань підвищення ефективності його використання в умовах ринкових відносин не відповідає сучасним потребам. Теоретичне та практичне значення перелічених та деяких інших проблем, зв'язаних з формуванням в Україні ринкових відносин, обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи, вибір мети й напрямів дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами організації. Тема дисертаційної роботи пов'язана з темою "Методологічне обгрунтування основних напрямків розвитку промисловості регіонів (на прикладі Донбасу)" відділу проблем регіональної економіки Інституту економіки промисловості НАН України (1994-1997 рр., номер державної реєстрації 0194V046247).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи складається з розробки теоретичних, методичних та практичних рекомендацій щодо розвитку інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств на основі використання переваг нових організаційних форм та засобів господарювання, що виникають внаслідок реформування економіки. Відповідно до поставленої мети в роботі потрібно було сформулювати та розв'язати ряд наукових та практичних задач:

дослідити сутність, роль, місце, основні характеристики інноваційного потенціалу підприємства;

запропонувати на підставі узагальнення існуючого досвіду механізм оцінки ефективності інновацій, що впроваджуються на підприємствах машинобудування;

запропонувати критерії та методику оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу в сучасних умовах;

проаналізувати стан та використання інноваційного потенціалу (на прикладі машинобудівних підприємств Донбасу);

виділити ключові служби та підрозділи, діяльність персоналу яких у найбільшій мірі впливає на інноваційний потенціал;

розглянути переваги й недоліки в управлінні інноваційною діяльністю на машинобудівних підприємствах;

запропонувати та обгрунтувати деякі основні напрямки удосконалення управління інноваційною діяльністю персоналу промислових підприємств в сучасних умовах;

розробити основні положення системи мотивації ефективної інноваційної діяльності;

дослідити можливість застосування сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності функціонування підрозділів інноваційної сфери.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм використання та розвитку інноваційного потенціалу на машинобудівних підприємствах, а також сукупність теоретичних, методичних й практичних положень щодо підвищення ефективності його функціонування. Як об'єкт дослідження прийнято машинобудівні підприємства Донецької області.

Теоретична та методологічна основа дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження стали праці класиків економічної науки, вітчизняних та зарубіжних економістів, юристів, соціологів, законодавчі акти, урядові рішення й постанови.

У процесі дослідження знайшли застосування загальнонаукові засоби пізнання: аналіз та синтез, системний аналіз, засоби статистичного, техніко-економічного й логічного аналізу, експертних оцінок, елементи прогнозування.

У роботі використовувались матеріали науково-практичних конференцій, науково-дослідні звіти інститутів, матеріали соціологічних досліджень, первинного обліку та статистичної звітності машинобудівних підприємств, результати власних спостережень та аналізу.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у такому:

на основі урахування особливостей інноваційного потенціалу підприємств машинобудування уточнено трактування економічної категорії “інноваційний потенціал” стосовно нових умов господарювання як сукупності природних та трудових ресурсів, організаційних, інформаційних і методологічних компонентів, матеріальних факторів, що знаходяться у діалектичному зв'язку й функціонують як єдине ціле, з метою створення оптимального середовища для реалізації задач інноваційної діяльності;

узагальнено досвід і розроблено критерії та засоби оцінки ефективності інновацій, що впроваджуються на машинобудівних підприємствах, які складаються з аналізу трьох груп чинників: кількісних критеріїв (загальний фінансовий результат проекту, внутрішній коефіцієнт окупності, період окупності, індекс вигідності інвестицій, норма фондовіддачі); критеріїв, вплив яких може бути виміряне кількісно лише частково (вплив інфляції, маркетингові чинники, ступінь ризику інвестиційного проекту тощо); чинників якісного рівня (відповідність інновацій меті, стратегії й тактиці підприємства, вплив стилю управління і організаційного середовища тощо);

запропоновано систему показників оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу, яка складається з натуральних й вартісних показників, доповнених системою якісних оцінок та обмежувальних умов. Складові цієї системи відображають ступінь використання інноваційних ресурсів, що дозволяє різнобічно охарактеризувати аспекти інноваційної діяльності;

розроблено метод діагностування стану інноваційного потенціалу підприємства, який складається з послідовності етапів проведення дослідження, опису інструментарію та джерел інформації для розрахунку показників, а також з комп'ютерних засобів автоматизації процесу діагностування. З їх допомогою виконано аналіз стану та використання інноваційного потенціалу АТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (АТ НКМЗ) і АТ “Тяжпромкомплект”;

досліджено служби та підрозділи машинобудівних підприємств (відділ цільових програм і патентних досліджень, відділ маркетингу, відділ головного конструктора тощо), які складають систему управління інноваційною діяльністю, їх взаємозв'язок та ступінь впливу на інноваційний потенціал;

виявлено наявність суперечностей у системі управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування: при оцінці складності інноваційних проектів, продуктивності праці та результатів роботи підрозділів інноваційної сфери; при вирішенні кадрових питань і формуванні нормативної бази праці персоналу; при застосуванні сучасних методів планування та обчислювальної техніки;

запропоновано шляхи підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування, до числа яких входять зосередження основних функцій інноваційної діяльності у спеціалізованій інноваційній службі, що здійснює координацію роботи всіх інженерних, економічних служб й виробничих підрозділів по формуванню і реалізації інноваційної політики; підвищення адаптивності організації до змін ринкового середовища шляхом застосування програмно-цільових форм управління нововведеннями; удосконалення системи мотивації персоналу; розширення використання сучасної обчислювальної техніки;

розроблено напрямки удосконалення управління персоналом інноваційної сфери машинобудівних підприємств України в умовах переходу до ринкових відносин; запропоновано рекомендації по вдосконаленню мотиваційного механізму зацікавленості персоналу у підвищенні ефективності функціонування інноваційного потенціалу, які включають розвиток як індивідуальних, так і колективних форм інноваційної діяльності, підсилення індивідуального й колективного стимулювання, використання елементів "системи участі ";

обгрунтовано можливість застосування сучасної інформаційної технології для підвищення ефективності роботи підрозділів інноваційної сфери, основними рисами якої є персоналізація використання засобів обчислювальної техніки, створення локальних мереж ЕОМ та розподілених багатокористувацьких систем обробки даних, організація автоматизованих робочих місць (АРМ) фахівців, застосування технології "Клієнт - Сервер".

Теоретичне значення дослідження полягає в поглибленні аналізу проблем управління інноваційними процесами на промислових підприємствах в умовах переходу до ринкових відносин, розробці методичних підходів до оцінки стану їх інноваційного потенціалу, а також в обгрунтуванні деяких напрямків підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу на сучасних підприємствах машинобудування.

Практичне значення результатів дослідження складається з розробки заходів, спрямованих на підвищення адаптивності машинобудівних підприємств до змін ринкового середовища, що забезпечують збереження і підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу на основі підсилення зацікавленості інвесторів та трудового колективу у результатах інновацій.

Впровадження запропонованих у дисертації методик оцінки і рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на АТ НКМЗ та АТ “Тяжпромкомплект” сприяло підвищенню конкурентоспроможності цих підприємств за рахунок: підвищення обгрунтованості управлінських рішень; скорочення терміну впровадження нововведень; підвищення продуктивності праці персоналу інноваційної сфери.

Економічний ефект від використання результатів дослідження одержано у вигляді зростання обсягів продажу та додаткового прибутку. В АТ “Тяжпромкомплект” підтверджений економічний ефект склав у 1996 р. 1200 грн. В АТ НКМЗ очікується зростання прибутку до 1,5 відсотків.

Теоретичні та практичні положення роботи використовуються також у навчальному процесі для студентів спеціальності 7.050201 “Менеджмент у виробничій сфері” у Краматорському економіко-гуманітарному інституті.

Апробація та впровадження результатів роботи. Основні результати проведених досліджень і рекомендації дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і були ухвалені на науково-практичних конференціях:

“Экономические, организационные и социальные проблемы развития стран Содружества: производительность и рынок труда, внешнеэкономические связи”, Донецьк, 1996 р.;

"Основные направления развития экономики Украины в современных условиях", Донецьк, 1996 р.;

“Проблемы техники, технологии и экономики машиностроительного производства”, Краматорськ, 1996 р.;

“Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины”, Донецьк, 1997 р.;

“Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития” Краматорськ, 1998 р.;

“Проблемы формирования антикризисной политики в регионе”, Донецьк, 1998 р.

Публікації. За результатами виконаних досліджень у відкритому друці опубліковано 6 робіт, що відбивають основний зміст дисертації, загальним обсягом 1.4 друкованих аркушів. Особисто автору належить 1.2 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 179 сторінках машинописного тексту, списку використаної літератури, який включає 177 джерел, 9 рисунків, 13 таблиць, додатків.

2. Основний зміст дисертації

В дисертації на основі проведених досліджень захищаються нові методичні та практичні положення по підвищенню ефективності використання інноваційного потенціалу на прикладі машинобудівної промисловості.

У розділі 1 "Сутність змін інноваційної політики у промисловості в умовах переходу до ринкової економіки" проведено аналіз ролі й місця інноваційної діяльності в змісті реформ на промислових підприємствах України; досліджено сутність й особливості менеджменту інновацій на промислових підприємствах в сучасних умовах; виявлено сутність інноваційного потенціалу промислового підприємства, його характеристики та структура.

Відмічено, що реформи в Україні являють собою сукупність різноманітних програм і проектів, в першу чергу, інноваційних. Це вимагає ретельних економічних обгрунтувань, щоб виключити анархічний розвал діючих структур без упереджуючого формування і розвитку оновлених. Інновації повинні не тільки компенсувати втрати від вибуття з господарського обігу виробництв, що застаріли, але й давати приріст додаткового ефекту. Тому зусилля державних діячів України повинні концентруватися на пошуках та використанні власних інноваційних та інвестиційних можливостей, виборі пріоритетних сфер розвитку з швидкими темпами економічного обігу та приросту накопичень.

Реформи в економіці України поки що не призвели до зростання обсягів виробництва, конкурентоспроможності великої частини вітчизняних підприємств, рівня життя населення. Все це у значній мірі пов'язано із скороченням витрат державного бюджету на інвестування, несприятливим інноваційним та інвестиційним кліматом в Україні. У той же час накопичений світовий досвід країн, що динамічно розвиваються, виділяє інновації та технічний розвиток як необхідні та першочергові засоби вирішення соціально-економічних проблем. Стратегія розвитку сфери виробництва технологій цих країн спирається на принцип концентрації засобів, державне регулювання й ініціативу підприємств.

На сучасному етапі розвитку суспільства значно загострилися проблеми, що виникають в управлінні процесами створення нових знань, творчим потенціалом, іншими аспектами нововведень. Це зумовило появу нового напряму у традиційному менеджменті - інноваційного менеджменту. Інновація (нововведення) - це якісно відмінний від попереднього аналогу об'єкт, який впроваджено у виробництво внаслідок проведеного наукового дослідження або зробленого відкриття. Поняття "інновація" застосовується до всіх нововведень, як у виробничій, так і в організаційній, фінансовій, науково-дослідній, інших сферах, до будь-яких удосконалень, що забезпечують економію витрат або навіть таких, що утворюють умови для такої економії.

Інноваційну діяльність підприємств розглянуто із системних позицій. В системі управління інноваційною діяльністю виділено дві самостійні, але взаємопов'язані підсистеми: що управляється - об'єкт управління, та керуючої - суб'єкт управління. Керуюча підсистема й об'єкт управління пов'язані між собою інформацією. Встановлено, що мета функціонування системи управління інноваційною діяльністю полягає у створенні оптимальних умов для реалізації інноваційних проектів, направлених на розвиток підприємства, забезпечуючи при цьому максимальне використання потенціалу підприємства.

Разом з тим інноваційну діяльність досліджено з позицій процесного підходу. В процесі управління інноваційною діяльністю нововведення проходить крізь низку етапів свого життєвого циклу, що потребує врахування особливостей кожного з них.

Проведений автором аналіз світового досвіду, що накопичено в інноваційній сфері, дозволив виділити наступні базові засади нового підходу до управління нововведеннями: наділення основних ланок економічного управління необхідними правами, можливостями та ресурсами для ефективного саморозвитку, стратегічної та оперативної діяльності; удосконалення техніки інноваційного управління на всіх етапах науково-виробничого циклу на основі засобів програмно-цільового управління нововведеннями; підвищення рівня координації дій осіб, що формують науково-технічну та економічну політику на підприємствах; досягнення стратегічної гнучкості через системи контролю, постійний розвиток потенціалу, включаючи спроможність до адаптації; формування нової управлінської кваліфікації у галузі застосування інформаційної технології.

Названі управлінські засади в їх сукупності спрямовані на подолання дисбалансів, існуючих у господарській сфері та перешкоджаючих розвитку підприємств: дисбалансу прав та відповідальності, тобто зайвої централізації прийняття рішень вищими ешелонами управління; дисбалансу між різноманітними видами стратегічних змін - технологічними, економічними, соціальними, екологічними та організаційними; дисбалансу між прийняттям й реалізацією рішень стратегічної політики; дисбалансу між процесами досліджень та розробок з одного боку, й виробничими, а також розподільчими процесами - з іншого; міжорганізаційного дисбалансу, тобто непогодженості дій різноманітних організацій для розв'язання спільних проблем.

Оцінка ефективності господарської діяльності, вибір напрямків розвитку підприємств та галузей у процесі становлення ринкових відносин безпосередньо пов'язані з науковою категорією “потенціал". У даній роботі розглядається інноваційний потенціал по опрацюванню та впровадженню нововведень у машинобудуванні. Це характеристика спроможності підприємства розробляти та впроваджувати нововведення згідно з необхідними якісними стандартами з метою адаптації до змін в зовнішньому середовищі. В структурі інноваційного потенціалу промислового підприємства запропоновано виділити кадрову, інформаційно-методологічну, матеріально-технічну та організаційно-управлінську складові (рис. 1).

Дослідження інноваційного потенціалу передбачає аналіз його найважливіших характеристик для визначення взаємообумовленості складових, тенденцій розвитку, напрямків удосконалення потенціалу з метою підвищення ефективності його використання. Сучасний етап розвитку інноваційного потенціалу характеризується властивостями цілісності, взаємозалежності елементів, адаптивності до змін, спроможності до відтворення та зростання.

Проведені дослідження дозволили запропонувати трактовку економічної категорії "інноваційний потенціал" як сукупності природних та трудових ресурсів, організаційних, інформаційних й методологічних компонентів, матеріальних умов, що знаходяться у діалектичному зв'язку та функціонують як єдине ціле з метою створення оптимальних умов для вирішення задач інноваційної діяльності.

Встановлено, що структура, величина інноваційного потенціалу, рівень використання існуючих ресурсів, якісні характеристики окремих елементів на основі системного підходу дозволяють комплексно оцінити можливі перспективи промислових підприємств в умовах поширення ринкових відносин в Україні.

У розділі 2 "Аналіз ефективності використання інноваційного потенціалу на промислових підприємствах" розроблено критерії та методи оцінки ефективності інновацій в сучасних умовах, методичні основи діагностування стану інноваційного потенціалу; проведено аналіз стану інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств Донбасу.

В умовах переходу до ринкових відносин найважливішим завданням економічної політики є створення умов для підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу. Це нерозривно пов'язано з оцінкою ефективності інноваційних та інвестиційних проектів. “Методические рекомендации по комплексной оценке эффективности мероприятий, направленных на ускорение научно-технического прогресса” був одним з документів, що регламентував діяльність підприємств в цій сфері в СРСР. Його було затверджено постановою Президії АН СРСР від 3.03.1988 р., що на цей час втратило актуальність.

До теперішнього часу в Україні не затверджено нової єдиної методики для оцінки ефективності інноваційних проектів, яка б враховувала умови ринкової економіки. Для розв'язання цієї суперечності автором розроблено критерії та засоби оцінки ефективності інновацій, що впроваджуються на машинобудівних підприємствах. Запропоновано увесь комплекс чинників економічної ефективності інновацій поділити на три групи: кількісні критерії оцінки ефективності; чинники, вплив яких може бути оцінено кількісно лише частково; якісні фактори (рис. 2).

Аналіз ефективності інноваційного проекту згідно із запропонованим підходом полягає у визначенні та оцінці наведених нижче головних показників. По кількісним чинникам:

а) загальний фінансовий результат проекту (ЗФР) - сума фінансових результатів, що дисконтувалися (різниця поміж сумою надходжень та сумою витрат капіталу) за всі роки реалізації проекту, враховуючи дату початку інвестиції.

Дисконтування визначає поточну вартість майбутніх доходів та витрат. Згідно з цим критерієм проект може бути прийнятий у разі, якщо ЗФР більше нуля;

б) внутрішній коефіцієнт окупності (ВКО). Показує цінність інвестицій (у відсотках) - це ставка дисконту, при якій ефект від інвестицій (ЗФР), дорівнює нулю: ВКО = d, при якому ЗФР = 0.

Проект може бути прийнятий, якщо значення показника ВКО (у відсотках) для проекту, що розглядається, більше, ніж ВКО для альтернативних проектів. Порівнювати треба ті проекти, що мають однакову ступінь ризику;

в) період окупності (ПО). Показник визначає, скільки необхідно часу для того, щоб інвестиції дали прибуток.

Проект схвалюється, якщо ПО не перевищує встановленого періоду;

г) індекс вигідності інвестицій (ВІ) - відношення обсягів віддачі капіталу до обсягів інвестицій:

ВІ= П_t / И_t.

Проект приймається, якщо ВІ більше одиниці, тобто ЗФР проекту більше за відповідні капіталовкладення;

д) норма фондовіддачі проекту (НФП). Середня фондовіддача проекту визначається як відношення середнього прибутку, що прогнозується, до середньої залишкової балансової вартості інвестицій:

НФП= (П_t /Т) / (И_t /Т).

Отриманий результат порівнюється з нормами підприємства та галузі.

Щодо факторів, вплив яких можна оцінити кількісно тільки частково, то основні напрямки дослідження такі: аналіз впливу інфляції; аналіз маркетингових чинників, що впливають на обсяг продажу продукції підприємства; аналіз джерел фінансування інвестицій; аналіз ступеня ризику інвестиційного проекту тощо.

Оцінка впливу якісних чинників - одне з найскладніших напрямків аналізу ефективності інноваційних проектів. Комплекс якісних факторів настільки різноманітний, кожний інноваційний проект має стільки індивідуальних особливостей, що принципово неможливо визначити усі напрями діагностики. Проте, узагальнюючи, можна назвати такі напрямки якісного аналізу ефективності інновацій: аналіз відповідності інновацій меті, стратегії та тактиці підприємства; аналіз ризику інвестицій та комплексу сполучених чинників; аналіз системи управління інноваційним проектом.

Найбільшу достовірність будуть мати ті оцінки ефективності інноваційного проекту, що враховують розгляд всіх наведених груп факторів. Але якщо для аналізу кількісних чинників розроблені основні підходи, то для якісних показників практично відсутня методична база. Ця проблема актуальна нині не тільки на рівні держав з перехідною економікою, але й для розвинених ринкових країн.

Стан інноваційного потенціалу запропоновано характеризувати такими групами показників:

кадровими - кількість та кваліфікація науково-технічних фахівців, з розподілом за спеціальностями, структурними підрозділами, науковими ступенями та званнями, з вищою і середньою спеціальною освітою та ін. (табл. 1);

Таблиця 1. Кадрові показники, що пропонуються для характеристики стану інноваційного потенціалу промислового підприємства

Показник	Формула розрахунку	Складові розрахункової формули
Доля робітників підрозділів інноваційної сфери в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підприємства, Кк1	Рисф Кк1= ------- Роф	Рисф - фактична чисельність інженер-но-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства; Роф - загальна фактична чисельність інженерно-технічних робітників підрозділів підприємства.
Доля робітників підрозділів інноваційної сфери, що мають науковий ступінь кандидата наук (Кк2) та доктора наук (Кк3) в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства	Рк Кк2= ----- Рисф Рд Кк3= ---- Рисф	Рк - фактична чисельність робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, що мають науковий ступінь кандидата наук; Рд - фактична чисельність робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, що мають науковий ступінь доктора наук;
Коефіцієнти, що характеризують розподіл робітників інноваційної сфери за віком, Кк4, Кк5, Кк6	Кк4= Рв1 / Рисф Кк5= Рв2 / Рисф Кк6= Рв3 / Рисф	Рв1 - кількість робітників підрозділів інноваційної сфери у віці до 35 років; Рв2 - кількість робітників підрозділів інноваційної сфери у віці від 35 до 50 років; Рв3 - кількість робітників підрозділів інноваційної сфери у віці старших за 50 років;
Коефіцієнт стабільності кадрів, Кк7	Кк7=1- (Рув / Рисф)	Рув - кількість робітників інноваційної сфери, які звільнилися за календарний рік, що передує вивчаємому періоду.

матеріально-технічними: щорічні видатки підприємства на науково-технічні та дослідно-конструкторські роботи, підготовку та підвищення кваліфікації науково-технічних фахівців, рівень оснащеності підрозділів підприємства необхідним експериментальним устаткуванням, оргтехнікою й т.п.;

показниками рівня розвитку й можливостей системи науково-технічної інформації: якість та кількість накопичених інформаційних фондів, рівень методології інноваційної діяльності персоналу, ступінь задоволення потреб науково-технічних фахівців у потрібній для роботи інформації та ін.;

організаційно-управлінськими показниками: характеристики стану планування й управління в інноваційній діяльності підприємства, організаційної культури, ступінь відповідності організаційної структури інноваційної сфери завданням, що вирішуються нею; адекватність системи мотивації стратегічним та тактичним планам підприємства й т.п.;

узагальнюючими показниками: підвищення продуктивності праці, зростання ефективності діяльності підприємства, прибутку за рахунок впровадження інновацій; кількість нових машин та устаткування, освоєних за рік, економія від зниження собівартості продукції за рахунок впровадження інновацій; параметри потоку винаходів, рацпропозицій, ліцензій, патентів, ноу-хау й т.п..

Діагностику інноваційного потенціалу запропоновано проводити з позицій системного аналізу, згідно із блок-схемою (рис. 3), яка допомагає встановити певну послідовність аналізу різноманітних аспектів діяльності, поступово поглиблюючи розуміння об'єкту, що обстежується.

У зв'язку з тим, що процес діагностування підприємства пов'язаний із обробкою великих масивів даних, то для полегшення праці дослідників за кордоном широко застосовують ЕОМ та спеціальні пакети програм. Комп'ютерні програми, що є у розпорядженні вітчизняних фахівців, не дозволяють діагностувати стан інноваційного потенціалу підприємства. Враховуючи це, автором було розроблено експертну діагностичну комп'ютерну систему "FLER", яка дозволяє фахівцеві в сфері управління підприємством оперативно проводити комплексну діагностику інноваційного потенціалу підприємств та виробляти рекомендації по удосконаленню управління інноваційною діяльністю, не звертаючись по допомогу професійного програміста. Описані вище методика та діагностична комп'ютерна система використовувались при діагностуванні стану інноваційного потенціалу АТ “Новокраматорський машинобудівний завод” й АТ “Тяжпромкомплект”, що підтвердило можливість здійснювати діагностику стану інноваційного потенціалу підприємства на новому рівні.

Проведені автором дослідження стану інноваційного потенціалу на прикладі машинобудівних підприємств Донбасу дозволили виявити сильні та слабкі сторони та напрямки удосконалення системи управління інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. Встановлено, що в АТ НКМЗ функції інноваційної діяльності розпорошені серед конструкторських, технологічних, економічних підрозділів. Разом з тим існування в структурі управління об'єднання п'яти спеціалізованих виробництв посилило тенденцію до диференціації по цим виробництвам всіх видів діяльності, включаючи інноваційну. Виявлено, що найбільший вплив на ефективність інноваційної діяльності виявляє робота співробітників відділу цільових програм та досліджень, відділів маркетингу, головного конструктора та планово-економічних підрозділів.

При вивченні кадрової складової інноваційного потенціалу проведено аналіз основних показників. Крім того, встановлено, що більшість фахівців інноваційної сфери вже накопичили деякий досвід роботи в нових умовах, можуть оцінити складність, черговість робіт, необхідні ресурси, спланувати свої дії. У той же час, деякі співробітники не зовсім чітко уявляють етапи маркетингової та інноваційної роботи свого виробництва, що підтверджується й результатами проведених атестацій персоналу АТ НКМЗ. Відсутній чіткий регламент роботи - потребують доопрацювання положення про відділ, посадові інструкції, методики оцінки та розподілу функцій, положення про стимулювання. Комп'ютерну техніку використовують у роботі не всі з опитаних фахівців. Все це при зміні будь-яких ринкових чинників призведе до істотного зростання ризику невдачі маркетингової та інноваційної діяльності в АТ НКМЗ.

Таблиця 2. Значення кадрових показників, що характеризують стан інноваційного потенціалу АТ НКМЗ

Показник	Значення показника, %
Доля робітників підрозділів інноваційної сфери в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підприємства, Кк1	40,1
Доля робітників підрозділів інноваційної сфери, що мають науковий ступінь кандидата наук в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, Кк2	0.3
Доля робітників підрозділів інноваційної сфери, що мають науковий ступінь доктора наук в загальній чисельності інженерно-технічних робітників підрозділів інноваційної сфери підприємства, Кк3	0
Коефіцієнти, що характеризують розподіл робітників інноваційної сфери за віком: до 35 років,Кк4 від 35 до 50 років, Кк5 старші за 50 років,Кк6	11.6 14.9 73.5
Коефіцієнт стабільності кадрів, Кк7	98,6

Результати проведених досліджень свідчать про те, що існують значні резерви підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу вітчизняних машинобудівних підприємств. Виявлено, що основні проблеми в інноваційній діяльності виникають у структурних підрозділах, які займаються опрацюванням нововведень, а також при взаємодії деяких служб у процесі реалізації інноваційного проекту.

Слідуючи стратегії виживання у ринкових умовах за рахунок забезпечення конкурентноспроможності продукції, АТ НКМЗ активно проводить НДДКР, підвищує кваліфікацію фахівців інноваційної сфери. Динаміка питомої ваги обсягів цих витрат у загальному обсязі витратної частини бюджету АТ НКМЗ представлено на рис. 4.

В розділі 3 "Основні напрямки підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу промислових підприємств" запропоновано деякі шляхи підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування; розроблено пропозиції по удосконаленню управління персоналом інноваційної сфери та реформуванню інформаційно-методологічної складової інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

Формування структури управління інноваційною діяльністю є ключовим питанням побудови організаційного механізму адаптації підприємств машинобудування в умовах ринкових відносин. Управління інноваційною діяльністю покликано забезпечити створення внутрішніх стимулів для розвитку підприємства; орієнтування керівників та всіх співробітників підприємства на задоволення потреб споживачів; формування необхідних умов для економії матеріальних, фінансових та трудових ресурсів; широке застосування досягнень науки і техніки; ув'язку інтересів підприємства з задачами макроекономіки країни.

В сучасних умовах для побудови організаційного механізму адаптації вирішальне значення має формування структури управління інноваційною діяльністю. Тому основні функції інноваційної діяльності машинобудівних підприємств пропонується зосередити у спеціалізованій інноваційній службі, в рамках якої повинен реалізовуватися повний цикл управлінських процедур в цій сфері. Створення інноваційної служби дозволить розширити можливості підприємства в області інноваційної діяльності.

В ринкових умовах зростає роль споживача, вплив зовнішніх умов на результати діяльності підприємства. Для забезпечення конкурентоспроможності підприємств машинобудування в ринкових умовах рекомендовано прийняти маркетингову концепцію управління.

Виживання вітчизняних машинобудівних підприємств, їх конкурентоспроможність в долготривалому періоді потребує при реформуванні організації інноваційної діяльності застосування принципів та засобів стратегічного управління. У зв'язку з цим запропоновано виділити систему стратегічного управління інноваційною діяльністю від оперативного управління в цій сфері. Цілі інноваційної діяльності, пов'язані з отриманням прибутку в поточний момент, перетворюються в поточні плани, а зв'язані з майбутнім інноваційним потенціалом - в перспективні плани розвитку.

Для підвищення адаптивності діяльності підприємствам рекомендовано застосовувати програмно-цільові форми управління інноваційною діяльністю, до яких належать проектна та матрична структури. Це дозволить адаптувати систему управління до мінливого зовнішнього середовища та уникати конфліктів між функціональними підрозділами, вимагаючих постійної участі вищого керівництва.

Зростаюча динаміка та невизначеність інноваційної діяльності збільшує роль людини у системах управління. При цьому виникають не тільки нові можливості управління, але й нові перешкоди для розвитку інновацій. Для підвищення ефективності використання кадрової складової інноваційного потенціалу підприємств машинобудування запропоновано, враховуючи особливості системи мотивації науково-технічних фахівців та прийняття управлінських рішень, розширити використання індивідуальних і колективних форм діяльності над інноваційними проектами з метою досягнення сінергетичного ефекту. Однією з таких колективних форм є організація цільових груп з фахівців з різних областей знання для здійснення інноваційних проектів.

На додаток до цього запропоновано основні складові комплексу стимулювання винахідницької й інноваційної діяльності на підприємствах машинобудування, до яких входять: ефективна система грошової винагороди; система участі працівників у результатах діяльності підприємства; використання широкого спектру моральних стимулів; система заохочувань колективної творчості; стимулювання осіб, які сприяють впровадженню нововведень; підтримка починаючих авторів; застосування активних форм роботи з раціоналізаторами; навчання, обмін досвідом, надання тем для опрацювання; активна популяризація раціоналізаторства, підтримка нормальних стосунків поміж адміністрацією та фахівцями, в тому числі в особі профспілок, та ін.

В нових умовах господарювання різко зросла роль інформаційно-методологічної бази, яка повинна відповідати новим вимогам управління. Удосконалення інформаційно-методологічної складової інноваційного потенціалу запропоновано вирішувати комплексно, у декількох аспектах:

методологічному - формалізація методології, процедур процесу розробки нововведень, введення єдиних критеріїв та засобів при плануванні, обліку витрат праці, контролі якості нововведень та ін.;

організаційному - формування та ведення бази даних обліку показників інноваційної діяльності; автоматизація розрахунків показників інноваційної діяльності; автоматизований облік та аналіз планів НДДКР, винаходів, патентів, ін.;

технологічному - персоналізація використання засобів обчислювальної техніки, створення розподілених багатокористувацьких систем обробки даних, організація АРМ-фахівців, застосування технології "Клієнт-Сервер";

технічному - використання можливостей сучасних засобів ЕОМ, компьютерної периферії та оргтехніки.

Відзначені вище напрямки удосконалення інформаційно-методологічної підсистеми в комплексі із реформуванням методів управління інноваційною діяльністю й системи управління персоналом інноваційної сфери надають вітчизняним машинобудівним підприємствам можливості нарощування та істотного підвищення ефективності використання їх інноваційного потенціалу.

Висновки

У дисертаційній роботі розроблено теоретичні, методичні та практичні рекомендації по розвитку й підвищенню ефективності використання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств.

В процесі проведення дослідження та розробки одержані такі наукові і практичні результати. До теоретичних слід віднести наведені нижче результати дисертаційної роботи:

на основі урахування особливостей інноваційного потенціалу підприємств машинобудування уточнено трактування економічного поняття “інноваційний потенціал” стосовно до ринкових умов господарювання;

узагальнено досвід та запропоновані критерії і методи оцінки ефективності інновацій, що розробляються на машинобудівних підприємствах;

розроблено систему показників оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу, до складу якої входять натуральні і вартісні показники, доповнені системою якісних оцінок та обмежувальних умов, що відбивають ступінь використання інноваційних ресурсів. Це дозволяє різнобічно охарактеризувати різноманітні аспекти інноваційної діяльності.

До методичних слід віднести такі результати дисертаційної роботи:

розроблено метод діагностування стану інноваційного потенціалу підприємства, який складається з логічної моделі та послідовності проведення дослідження;

запропоновано інструментарій та джерела інформації для розрахунку показників, а також комп'ютерні засоби автоматизації процесу діагностування, які було застосовано для аналізу використання інноваційного потенціалу машинобудівних підприємств Донбасу.

До практичних результатів дисертаційної роботи слід віднести такі:

виявлено переваги та недоліки організації управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування;

запропоновано деякі шляхи підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю на підприємствах машинобудування;

розроблено напрямки удосконалення управління персоналом інноваційної сфери машинобудівних підприємств України в умовах переходу до ринкових відносин; запропоновано ключові положення удосконалення мотиваційного механізму зацікавленості персоналу у підвищенні ефективності функціонування інноваційного потенціалу, які включають в себе підсилення індивідуального й колективного стимулювання, використання елементів "системи участі" працівників у прибутках від інновацій;

обгрунтовано можливість застосування сучасних інформаційних технологій для підвищення ефективності роботи підрозділів інноваційної сфери.

машинобудування інновація донбас

Список опублікованих праць по темі дисертації

1. Галушко Е.С. Пути повышения эффективности управленческой деятельности персонала промышленных предприятий // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1997. - С. 98-104.

2. Галушко Є.С. Методичні основи діагностування стану інноваційного потенціалу промислових підприємств // Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - С. 26-30.

3. Галушко Е.С. Особенности диагностики состояния инновационного потенциала предприятия // Придніпровський науковий вісник. - 1998. - № 3. - С.41-48.

4. Поклонський Ф.Ю., Галушко Є.С. Основні напрямки підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу промислових підприємств // Проблемы формирования антикризисной политики и механизма банкротства предприятий: Сб. науч. тр. - Донецьк: ИЭП НАН Украины, 1998.- С.162-165 (особистий внесок автора - розроблено рекомендації щодо удосконалення системи управління інноваційною діяльністю промислових підприємств; С.163-164).

5. Антипова С.П., Чепелев А.Т., Галушко Е.С., Бизнес-планирование как условие формирования культуры украинского предпринимательства // Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - С. 83-86 (особистий внесок автора - обгрунтовано необхідність розробки та використання нових методологічних підходів до планування інновацій на промислових підприємствах в умовах переходу до ринкових відносин в Україні; С. 84-85).

6. Галушко Е.С. Совершенствование оргструктуры управления предприятием для повышения эффективности его деятельности / Основные направления развития экономики Украины в современных условиях: (Материалы научной конференции докторантов, аспирантов и соискателей ИЭП НАН Украины, 11 апреля 1996 года) / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: А.И. Амоша (отв. ред.) и др. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1996.- С. 52 - 54.

Размещено на Allbest.ru

...