Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

виробнича потужність підприємство

Вступ

1. Загальна характеристика виробничої потужності підприємства

1.1 Суть та види виробничої потужності підприємства

1.2 Показники розрахунку виробничої потужності підприємства

2. Аналіз виробничої потужності підприємства (на прикладі ВАТ “Львівський завод гідромеханічних передач”)

2.1 Загальна характеристика підприємства

2.2 Забезпеченність підприємства трудовими ресурсами та їх вплив на виробничу потужність

2.3 Розрахунок показників виробництва та реалізації продукції

2.4 Розрахунок основних виробничо-господарських показників підприємства

3. Розрахунки ефективності використання виробничої потужності

3.1 Шляхи покращення розрахунку необхідних грошових потоків для успішного функціонування ВАТ “ЛЗГМП” на ринку

3.2 Основні напрямки вдосконалення виробничої потужності підприємства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів щодо випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності позичає провідне місце у виявленні та оцінці резервів виробництва.

Спроможність галузей промисловості, підприємств та їхніх підрозділів виробляти максимальну кількість продукції знаходиться у безпосередній залежності від кількості, досконалості та дієздатності засобів праці, якими вони оснащені. Засоби праці, передусім їхню активну частину - знаряддя праці, слідує рахувати основним фактором формування виробничої потужності підприємств. Проте з цього не слідує робити висновок про те, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без обліку конкретних обставин, у яких підприємство діє на даному відрізку часу.

Технічний підхід до визначення виробничої потужності засобів праці має певні недоліки. Головним з них є відрив їх від виробничих відносин, в умовах яких вони функціонують. Отже, для розуміння суттєвості та пізнання природи виробничої потужності необхідно враховувати суспільно-економічні умови, в яких використовуються засоби праці. Ось чому дана тема є актуальною в даний час.

Метою управління є забезпечення прибутковості в діяльності підприємства шляхом раціональної організації виробничого процесу, в т. ч. управління виробництвом і розвиток техніко-технологічної бази, а також ефективне використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації, творчої активності і лояльності кожного виробника.

Прибутковість підприємства свідчить про ефективність управління її виробничо-збутовою діяльністю, яка досягається шляхом мінімізації витрат (витрат на сировину, матеріали, енергію, оплату праці, фінансування) і максимізація прибутків від результатів виробництва - випуску продукції і послуг.

Найважливішим завданням управління є організація виробництва продукції і послуг з урахуванням вимог споживачів на підставі наявних матеріальних і людських ресурсів та забезпечення рентабельності діяльності підпримства та його стабільного стану на ринку.

У зв'язку з цим в задачі управління входить:

забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання працівників високої кваліфікації;

стимулювання праці співробітників підприємства шляхом створення для них кращих умов праці і встановлення більш високої заробітної плати;

постійний контроль за ефективністю діяльності підприємства, координація роботи всіх підрозділів підприємства;

постійний пошук нових ринків збуту;

визначення певних цілей розвитку підприємства;

визначення приоритетних цілей, їх черговості і послідовності рішення;

розробка стратегії розвитку підприємства: господарчих задач і шляхів їх вирішення;

визначення системи заходів для рішення намічених проблем на різноманітні періоди часу;

раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

встановлення контролю за виконанням поставлених задач.

Метою даної курсової роботи є дослідження ефективності використання виробничих потужностей підприємства.

Об'єктом дослідження виступає виробнича потужність підприємства, а предметом - ефективність її використання.

1. Загальна характеристика виробничої потужності підприємства

1.1 Суть та види виробничої потужності підприємства

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є головним розділом річного плану тому, що інші розділи забезпечують його реалізацію. План випуску та реалізації продукції розробляється в натуральному і вартісному виразі. Для підприємства, яке випускає кілька видів виробів, можна вимірювати випуск в умовних одиницях (за трудомісткістю, часом роботи устаткування).

Запланована виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто визначення її забезпеченості виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами.

Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства [4, c. 19].

Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, - є найважливішим моментом техніко-економічного обґрунтування плану випуску продукції.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

· натуральними;

· умовно-натуральними;

· у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники - штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дозволяють при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво продукції за складністю і трудомісткістю виробів. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі виробів, що випускаються підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника. тобто до умовно-натуральних показників. Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу по кількості і трудомісткості (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, прийнятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відбивають трудомісткість та складність продукції, що випускається.

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

· потужність на початок планового періоду (вхідна) ;

· потужність на кінець планового періоду (вихідна) ;

· середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

· проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

· можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції [4, c. 26].

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

· намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

· запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Вп_вих, грн), обчислюється за формулою:

Вп_вих= Вп_вх + Вп_вв - Вп_вив (1. 1)

де Вп_вх - виробнича потужність на початок періоду, грн. ;

Вп_вв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн. ;

Вп_вив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Вп_сер. _р) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

(1. 2)

де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року [9, c. 66].

1.2 Показники розрахунку виробничої потужності підприємства

При розрахунку потужності беруть до уваги наступні фактори: структура і величина основних засобів; якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу; передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини; прогресивність технологічних процесів; режим роботи підприємства; ступінь спеціалізації; рівень організації виробництва та праці; якість сировини і ритмічність поставок; фонд робочого часу обладнання.

Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис. 1. 1.

Розрахунки виконуються технологічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижче рівня провідних, повинні розглядатися як «вузькі місця», за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, котрі дозволять довести їхню пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Можуть бути вжиті заходи щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності праці на окремих дільницях.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають устаткування, встановлене і невстановлене, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і ефективний (корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу в плануванні і визначається як добуток числа днів у даному календарному періоді (Дк) на число годин на добу (Т) :

Фк =Дк * Т (1. 3)

Режимний або номінальний фонд робочого часу (Фр) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:

Фр= (Дк - Дн) * t (1. 4)

де t - середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні за прийнятим режимом змінності з врахуванням скороченої тривалості зміни в святкові дні, або:

Фр=[ (Дк - Дс) * tз- Дсп * tсп] * nз (1. 5)

де Дс - число вихідних і святкових днів у плановому періоді;

tз - тривалість робочої зміни, годин;

Дсп - число передвихідних (передсвяткових) днів зі скороченою тривалістю робочої зміни;

tсп - час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год. ;

nз - режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).

Плановий (ефективний, дійсний) (Фп) фонд робочого часу обладнання дорівнює різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

(1. 6)

де Тtp, t_p - витрати часу на ремонт даного обладнання, відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду [5, c. 78];

Ttn, t_n - витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та у відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.

Для розрахунку виробничої потужності необхідно мати наступні дані:

плановий фонд робочого часу одиниці обладнання;

кількість одиниць обладнання;

продуктивність обладнання;

трудомісткість виробничої програми;

досягнутий коефіцієнт виконання норми виробітку.

У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:

а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;

6) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;

в) понаднормативне резервне устаткування;

г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не перевершеними) нормами продуктивності устаткування, використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20-25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.

Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах із безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу, необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємства з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів та встановленої тривалості змін у годинах із відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства (за технічним проектом) з урахуванням забезпечення оптимальної кількості днів роботи окремих технологічних цехів (ліній).

Розрахунок виробничої потужності підприємства повинен проводитись у такій послідовності: агрегати з групи технологічного обладнання - виробничі дільниці - цехи корпуси, виробництва) - підприємство у цілому [5].

У загальному вигляді виробнича потужність (Вп_і) провідного цеху, дільниці або групи технологічного устаткування з виготовлення однорідної продукції може бути визначена за однією з таких формул:

Вп_і=П_в * Ф`_еф *КУ_с (1. 7)

або

(1. 8)

де Вп_і - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства одиниць продукції;

П_в - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру продукції за годину;

Ф'_еф - ефективний річний фонд часу роботи одиниці устаткування, год. ;

КУ_с - середньорічна кількість устаткування;

Т_р - трудомісткість виготовлення одиниці продукції з урахуванням коефіцієнта виконання норм, яка визначається за такою формулою:

(1. 9)

де t₀ - норма часу на виготовлення одиниці продукції (годин) ;

К_вн - коефіцієнт виконання норм часу.

Потужність можна визначити також за формулою:

(1. 10)

Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд із провідними цехами чи дільницями). Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції (надання послуг) окремих виробничих підрозділів та забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Ступінь відповідності потужностей різних структурних підрозділів підприємства визначають через розрахунок і порівняння коефіцієнтів суміжності, які характеризують співвідношення потужностей провідного підрозділу та решти виробничих ланок [10, c. 74].

Виробнича потужність залежить від характеру підприємств, цехів, рівня їх спеціалізації, якими визначається організаційний тип виробництва.

На неперервно-потокових лініях, а також на конвеєрі потужність визначається за формулою:

(1. 11)

де r - такт робочої лінії чи конвеєра.

В умовах потоково-масового виробництва при вузькій спеціалізації робочих місць визначається потужність групи робочих місць, які виконують дану операцію при обробці конкретної деталі, потужність розраховується за такою формулою:



(1. 12)

В умовах серійного виробництва розрахунок виробничої потужності ускладнюється тим, що за кожним робочим місцем закріплюється велика кількість деталеоперацій. Як вимірник виробничої потужності використовується типовий виріб-представник:

(1. 13)

де Т_{р. пр} - технічно розрахована норма часу на обробку комплекту деталей виробу - представника на даній групі устаткування.

В умовах серійного виробництва з широкою номенклатурою випуску виробів, а також у одиничному та дрібносерійному виробництвах розрахунок виробничої потужності ведеться у такій послідовності:

а) визначається трудомісткість обробки виробів і усієї виробничої програми за групами устаткування:

(1. 14)

де Т_N - трудомісткість виробничої програми (години) ;

N_і - кількість продукції за виробничою програмою, нат. од.

б) розраховується ефективний фонд часу роботи за групами устаткування, що взаємозамінюються, тобто визначається пропускна спроможність устаткування:



(1. 15)

де П_спр - пропускна спроможність устаткування, верстато-годин;

в) ефективний фонд часу по кожній групі устаткування ділять на трудомісткість програми по даному виду робіт і визначають коефіцієнт виробничої потужності цеху чи дільниці (К_потуж) :

(1. 16)

Коефіцієнт виробничої потужності - це співвідношення пропускної спроможності групи устаткування та трудомісткості її виробничої програми;

г) за провідною групою устаткування встановлюють коефіцієнт виробничої потужності цеху (дільниці) і проектують заходи щодо розширення «вузьких місць» [10, c. 79];

д) визначають потужність цеху, підприємства у натуральному вимірнику шляхом множення кількості виробів за програмою на прийнятий коефіцієнт виробничої потужності:

(1. 17)

Коефіцієнт завантаження устаткування (К_зу) визначається так:

(1. 18)

тобто

(1. 19)

При К_зу = 1 устаткування використовується повністю;

при К_зу > 1 устаткування перевантажене;

при К_зу < 1 - воно недовантажене.

Після розрахунку виробничих потужностей всіх цехів будується діаграма потужності підприємства.

Крім розрахунків по провідних цехах і дільницях, визначається технологічна спроможність виробничих ланок підприємства. Це необхідно для виявлення невідповідності виробничих потужностей окремих підрозділів прийнятій потужності по даних провідних цехів, дільниць, а також для забезпечення технологічної пропорційності між взаємопов'язаними виробничими ланками. Відповідність потужності різних підрозділів підприємства визначається порівнянням коефіцієнтів сумісності, які розраховуються співвідношенням потужностей провідного підрозділу та інших виробничих ланок [10, c. 82].

2. Аналіз виробничої потужності підприємства (на прикладі ВАТ “Львівський завод гідромеханічних передач”)

2.1 Загальна характеристика підприємства

Об'єктом аналізу даного розділу є «Львівський завод гідромеханічних передач», заснований в 1992 p. в результаті злиття двох цехів ЛАЗу. У 1994 p. завод реорганізовано у ВАТ «ЛЗГМП» згідно з рішенням Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України відповідно до Указу президента України від 15 червня 1993 року №210/93 «Про корпоратизацію державних підприємств» [12].

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Майно Товариства складається з основних засобів та обігових цінностей, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, фірмову марку та торговий знак.

Основною сферою діяльності підприємства є виробництво гідромеханічних передач для міських автобусів з карбюраторними і дизельними двигунами, а також інших агрегатів автомобілів. У процесі освоєння і нарощування виробництва ГЕП були освоєні нові для заводу технологічні процеси складного литва з алюмінієвого та магнієвого сплавів коліс гідротрансформатора, картерних деталей та їх обробки; виготовлення прецезійних золотникових пар, хвилястих і металокерамічних дисків фрикціонів, шестерень, валів редуктора; електронно-променевого зварювання тощо.

ВАТ «ЛЗГМП» єдине в Україні спеціалізоване підприємство з виробництва гідромеханічних передач для автобусів. На сьогодні його продукція використовується на міських автобусах ЛАЗ, які освоюються ВАТ «ЛАЗ». З моменту початку виробництва заводом виготовлено понад 300тис. шт. двоступеневих і майже 20 тис. шт. триступеневих ГЕП.

Підприємство має репутацію надійного партнера, продукція якого користується попитом завдяки простоті в обслуговуванні, витривалості та невисокій ціні.

Перші гідромеханічні передачі були випущені в 1963 році. Основним споживачем продукції є Лікінський автобусний завод (Росія). Основу виробництва складають перевірені моделі ГМП: двоступенева мод. 22-17 та триступенева мод. 192-17. Розрахункові потужності виробництва двоступеневих ГМП - 16тис. шт. на рік, триступеневих - 2, 5тис. шт. на рік.

З 1994 року завод проводить роботи в напрямку забезпечення міських автобусів ЛАЗ, що плануються до освоєння, силовими агрегатами з двигунами Харківських моторних заводів та іноземних компаній. В результаті створені силові агрегати з гідромеханічними передачами на базі двигунів СМД2367 (завод СМД), Д6112 (завод ХЗТД), КамАЗ 7408 (Росія), Renault (Франція), N. A. N., TMV (Німеччина). Зразки цих силових агрегатів з успіхом пройшли випробування на автобусах ЛАЗ [12].

Успішне функціонування будь-якої організації визначається цілим рядом чинників. Одним з таких чинників є структура організації, так як від її правильної побудови, розподілу поставлених задач фірми між її підрозділами, забезпечення найбільш оптимального циркулювання економічної інформації між ними залежить успіх фірми на ринку.

2.2 Забезпеченність підприємства трудовими ресурсами та їх вплив на виробничу потужність

Достатня забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення об'ємів продукції та підвищення ефективності виробництва. Наприклад, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання залежить об'єм та своєчасність виконання роботи, ефективність використання обладнання, машин, механізмів, і як результат - об'єм виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Продуктивність праці в громадському харчуванні вивчається вцілому і по окремим категоріям робітників. Виробіток на одного робітника підприємства громадського харчування визначається як виходячи із валового товарообігу, так і умовного обігу співставної працемісткості.

Продуктивність праці (ПП) робітників підприємства визначається за формулою:

ПП = ТО (умовний) / Чсер = (ТО (ПВВ) + 1/3 ТО (КТ)) / Чсер; (2. 1)

де ТО (ПВВ) - обсяг реалізації продукції власного виробництва, тис. грн.

ТО (КТ) - обсяг реалізації купованих товарів, тис. грн.

Ч сер - середньоспискова чисельність робітників, чол.

Враховуючи той фактор, що на підприємствах громадського харчування реалізується продукція власного виробництва та куповані товари, то продуктивність праці робітників виробництва визначається лише за товарообігом по продукції власного виробництва [7, c. 101].

ПП (вироб.) = ТО (ПВВ) / Ч (вироб.) ; (2. 2)

Продуктивність праці робітників залежить від таких факторів: тип підприємства; об'єм товарообігу, його структури; організаційно-технічних особливостей їх трудової діяльності; кількості працюючого персоналу.

Отже, робочий потенціал підприємства використовується неефективно, про що свідчить значне зниження продуктивності праці робітників всього підприємства і виробничого підрозділу зокрема.

Мірою праці на промислових підприємствах є робочий час, а нормою праці - час, який необхідний для виконання визначеної роботи при існуючому рівні техніки та організації виробництва та обслуговування. З метою вивчення та визначення причин, які впливають на продуктивність праці, ефективність використання робочого часу працівниками, проводяться моменті спостереження за роботою працівників виробництва [13, c. 68].

На основі такого аналізу можна встановити ефективність використання трудового потенціалу ВАТ «ЛЗГМП».

Результати моментних спостережень та розрахунків зведені відповідно в таблиці 2. 1.

Таблиця 2.1

Баланс робочого дня бригади слюсарів ВАТ «ЛЗГМП» [12]

Витрати часу		Фактичний	Проектний
		хв.	%	хв.	%
1. Час роботи	Т роб.	243	57, 5	310	88, 5
-підготовчо-заключної	Т пз.	40	5, 8	48	7
-оперативної	Т оп.	122	46, 7	227	76, 4
-основної	Т осн.	105	15, 2	110	44, 9
-допоміжної	Т доп.	97	31, 5	117	31, 5
-обслуговування	Т обсл.	35	5	35	5
2. Час перерв	Т перер.	197	42, 5	80	11, 5
Залежних від працівників	Т зал. пр.	93	35, 3	35	5
-відпочинок	Т відп.	48	7	35	5
-порушення трудової дисципліни	Т птд.	95	27, 7	-	-
Незалежних від працівників	Т незал.	50	7, 2	45	6, 5
-організаційний	Т орг.	45	6, 5	45	6, 5
-технічний	Т тех.	5	0, 7	-	-
Всього		480	100, 0	480	100, 0

Розрахунок показника використання робочого часу для слюсаря проводиться за формулою:

К в= ((40+105+97+35+48) /480) х100=68% (2. 3)

Ефективність використання робочого часу працівниками виробництва показує його кількісну характеристику, але не якісну. При спостереженні виявилось, що слюсар 4-го розряду витрачає на 1% або 9 хв. більше часу на підготовчо-заключні роботи, ніж це необхідно за нормативами. За рахунок цього продуктивність слюсаря 4-го розряду падає на 4, 3%.

Таблиця 2.2

Показники ефективності використання робочого часу слюсарів [12]

Показники	Значення показників
Використання робочого часу, К в, %	68
Підвищення ефективності використання робочого часу, К е. в.	39
Зменшення витрат на підготовчо-заключні роботи, К п-з	0, 5
Ліквідація перерв з порушення трудової дисципліни, К п. т. д.	20
Ліквідація перерв з технічних причин, К тех.	1
Зменшення фактичних витрат робочого часу на відпочинок, К відп.	10
Підвищення продуктивності праці, К п. п	35, 0

Тому коефіцієнт використання робочого часу у слюсарів ВАТ «ЛЗГМП» становить лише 0, 68 при розрахунковому коефіцієнті 0, 9. Якщо ліквідувати причини появи таких факторів, то продуктивність праці підвищиться на 32%.

Проаналізуємо причини неефективного використання робочого часу. Найбільш вагомим є показник ліквідації перерв із-за порушення трудової дисципліни.

К п. т. д. = (95/480) х100% =20% (2. 4)

Інша причина криється у перевитраті робочого часу на відпочинок. За нормативами відпочинок складає 5%, а на практиці він досягає 7% (таблиця 2. 3).

Встановимо показник зменшення витрат на відпочинок.

К відп. = (48/480) х100% =10% (2. 5)

Перерви з технічних причин складають:

К техн. = (5/480) х100% =1% (2. 6.)

Саме вплив таких факторів зменшує ефективність використання робочого часу.

К е. в. = ((40+48+95+5) /480) х100% =39% (2. 7)

Якщо виключити наявність негативного впливу на роботу, ліквідувати причини появи порушення трудової дисципліни, то продуктивність праці може підвищитись:

К п. п. = (39/ (100-39)) х100=35, 0% (2. 8)

Розрахунок трудомiсткостi виробничоi програми i нормованої заробiтної плати виконується шляхом заповнення таблиці 2. 3.

Таблиця 2.3.

Трудомісткість виробничої програми та нормативна заробітна плата [12]
Назва виробу	Виробнича програма, тис. шт	На одиницю виробу	На виробничу програму
		Нормативний час, нормо-год.	Нормативна заробітна плата, грн.	Нормативний час, тис. нормо-год	Нормативна заробітна плата, тис. грн
А	120	1, 38	2, 80	165, 80	336, 32
В	200	1, 33	2, 67	266, 67	533, 33
Г	100	1, 36	2, 56	135, 50	255, 98
Разом	х	х	х	567, 97	1125, 63

Нормативний час на одиницю виробу визначається як сума норм часу по операцiях технологiчного процесу.

(2. 9.)

Вiдповiдно нормативний час (трудомiсткiсть) на виробничу програму розраховується за формулами:

(2. 10)

Т =УТ_і (2. 11)

де Т_{і -} трудомiсткiсть виро6ничої програми i-го виробу, тис. нормо-год [1, c. 48].

Нормативна заробiтна плата на одиницю виробу визначасться як сума розцiнок по операцiях технологiчного процесу за формулою:

ЗП_норм =Уt_шті (ТС) і (2. 12)

де (ТС) i - годинна тарифна ставка вiдповiдного розряду на технологiчнiй операцii.

Розрахунок балансу робочого часу i чисельностi робітників підприємства проведемо наступним чином.

Дiйсний фонд робочого часу (Фд) визначасться за формулою:

Фд = Дя х Трз (2. 13)

де Дя - дні явок;

Трз - тривалість робочої зміни.

Чисельність основних робітників визначається за формулою:

(2. 14)

де Твп - трудомісткість виробничої програми, тис. нормо-год. ;

Квн - коефіцієнт виконання норм, який приймається в межах: 0, 8 - 1, 1 (Квн=1) [1, c. 50].

Чисельнiсть допомiжних робiтникiв -14% вiд чисельностi основних робітників, у т. ч. зайнятих утриманням, експлуатацiєю та поточним ремонтом устаткування - 25% вiд загальної чисельності допомiжних робітників; чисельнiсть керiвного персоналу - 10% вiд чисельностi робітників.

Визначаємо заробiтну плату виробничого персоналу за визначеними категоріями робітників. Цей розрахунок виконується, використовуючи попередні розрахунки нормативної заробітної плати, балансу робочого часу, чисельності робітників, результати розрахунків заносяться в табл. 2. 4.

Таблиця 2.4

Зведений розрахунок фонду оплати праці за 2006 рік [12]
Елементи фонду оплати праці	Основні робітники	Допоміжні робітники	Керівники і спеціалісти	Разом
Нормативна заробітна плата (за тарифом), тис. грн.	1125, 63	89, 10	327, 60	1542, 33
Доплати і надбавки до нормативної заробітної плати, тис. грн.	168, 84	13, 37	49, 14	231, 35
Всього основна заробітна плата, тис. грн	1294, 47	102, 47	376, 74	1773, 68
Премії за положенням, тис. грн. :
-%	20	10	30
- сума, тис. грн.	225, 13	8, 91	98, 28	332, 32
Одноразові заохочення та винагороди, тис. грн.	11, 26	0, 89	3, 28	15, 42
Винагороди за підсумками роботи за рік, тис. грн.	93, 80	7, 43	27, 30	128, 53
Всього фонд додаткової оплати праці тис. грн.	330, 18	17, 23	128, 86	476, 27
Всього фонд оплати праці, тис. грн.	1624, 66	119, 69	505, 60	2249, 94
Чисельність персоналу, чол..	287	40	39	366
Середня заробітна плата, грн.	5660, 83	2992, 28	12964	Х

Отже, нам вдалося проаналізувати раціональність використання робочого часу ВАТ «ЛЗГМП», визначити причини, які спричиняють зниження продуктивності праці, встановити фактичний та проектний час роботи працівників, глибокий аналіз ефективності використання робочого часу працівниками ВАТ «ЛЗГМП», викрив деякі недоліки організації роботи виробничого персоналу. Серед причин зниження ефективності використання робочого часу та продуктивності праці можна відмітити:

1. Основна причина нераціонального використання робочого часу криється у відсутності інтенсивного і постійного потоку споживачів. Працівники не завантажені на повну потужність, тому при аналізі ми отримали низькі показники продуктивності праці. Нерівномірний потік споживачів, а іноді і його відсутність спричиняють появу такого фактору, як простоювання виробничих потужностей підприємства.

2. Низький рівень трудової дисципліни та порушення трудових норм привело до неорганізованості виробничого процесу. Про це свідчать отримані коефіцієнти використання трудового часу, які показують, що в середньому по підприємству продуктивність праці знижується на 25% із-за порушення трудової дисципліни. Цей показник негативно впливає на конкурентоспроможність персоналу. Саме він є причиною низької продуктивності праці.

3. Низький технічний рівень виробництва вплинув і на показник ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Із-за несправного механічного обладнання працівники змушені були простоювати.

4. Відсутність споживачів та дисципліни у підприємстві дозволу працівникам витрачати значний час на відпочинок, який перевищує регламентовані норми.

5. Трудові ресурси підприємства ВАТ «ЛЗГМП» використовуються нераціонально та неефективно. Як показали дослідження, робітники більшість робочого часу витрачають на сторонні справи, які не мають відношення до виробництва [5, c. 78].

2.3 Розрахунок показників виробництва та реалізації продукції

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов'язкові визначити, які фактори спричинили таку тенденцію розвитку й відо кремити ті, що діяли на народногосподарському рівні, тобто булі зовнішніми. Дійсно, у нашому прикладі цементне виробництво, якби дуже пов'язане з будівництвом, зазнало спаду за браком інвестиції у зв'язку з кризою в економіці України.

З таблиці видно, що за 2004-2006 роки обсяги виробництва і реалізації продукції коливались.

Так, у 2004 році обсяги виробництва і реалізації були найвищими. У 2005 році ці показники знизились майже вдвічі, проте у 2006 році знову зросли. Причиною цьому стало збільшення обсягів виробництва, у 2006 році, що зумовило, відповідно і збільшення обсягів реалізації.

Таблиця 2.5

Аналіз динаміки виробництва і реалізації продукції по ВАТ «ЛЗГМП»*

Показники	Роки
	2004	2005	2006
Товарна продукція, тис. грн.	2279, 1	1174, 2	1516, 9
% до попереднього року		52	129
% до першого року		52	67
Реалізація продукції, тис. грн.	2132, 0	1316, 9	1703, 4
% до попереднього року		62	129
% до першого року		62	80

*розраховано автором за матеріалами підприємства

Оцінювання виробництва продукції за звітний період (2006 рік) проводять за методикою, наведеною в таблиці 2. 6. З наведеної таблиці бачимо, що підприємство не виконує план по виробництву продукції (крім виробництва сирів жирних - по виробництву даного виду продукції підприємство перевиконало план майже в 6 разів). Звичайно, це негативно впливає на подальшу реалізації продукції. Можливими причинами зменшення обсягів виробництва є зменшення попиту на конкретний вид продукції. В такому разі підприємству слід перейти на виробництво тих видів продукції, попит на які є достатньо високий. Це забезпечить стабільні обсяги продажу продукції.

Аналіз якості продукції грунтується на системі численних показників, серед яких слід виділити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі «знаком якості», або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз це не робиться), питома вага продукції, яка одержала товарні знаки, в загальному обсязі випуску. Своєрідним знаком якості є фірмовий знак всесвітньовідомих корпорацій, які вибороли славу виробників якісної продукції. Нарешті, достатньо надійним показником якості може бути відповідність міжнародним стандартам [3, c. 123]

Таблиця 2. 6

Аналіз обсягу виробництва продукції ВАТ «ЛЗГМП»” за 2007 рік*

Виріб	Обсяг виробництва продукції, тон
	план	факт	+. -	% до плану
Вал редуктора	96, 6	74, 8	-21, 8	77
Шестернь	3, 0	18, 5	+15, 5	617
Металокерамічні диски	1891, 0	1548, 9	-342, 1	82
4КПП карбюрат	1, 7	0, 5	-1, 2	29
4 КПП дизель	160, 9	128, 9	-32	80
картерні деталі	1, 4	1, 4	-	100

*розраховано автором за матеріалами підприємства

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік вироблюваних видів продукції із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється. І нарешті, структура - це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівнянні з планом призводить до асортиментних, а структури випуску - структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов'язані один з одним і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Другий спосіб вимагає брати як загальний показник найменший процент виконання плану серед усіх виробів, тобто 50%, а у вираженні коефіцієнта - 0, 5 [6, c. 119].

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. І звідси його назва „коефіцієнт номенклатурності”.

1. Спосіб найменшого числа: коефіцієнт асортиментності = 1757, 5/2154, 6=0, 816

2. Спосіб найменшого числа: коефіцієнт асортиментності =29/100=0, 29

3. Коефіцієнт номенклатурності: 1/6=0, 166

Оскільки коефіцієнти асортиментності і номенклатурності менші за одиницю, можна сказати, що план по асортименту підприємство не виконало.

Важливе значення для підприємства є розрахунок впливу факторів на реалізацію продукції. З наведеної таблиці можна зробити висновок, що хоча підприємство і перевищило обсяги випуску і реалізації продукції за попередній рік, проте негативний вплив відіграють залишки нереалізованої продукції. Підприємству необхідно шукати нові ринки збуту, нових покупців, поліпшити якість продукції.

2.4 Розрахунок основних виробничо-господарських показників підприємства

Розрахунок плану виробництва проводиться у квартальному розрiзi iз припущенням, що підприємство виготовляє продукцію рiвномiрно протягом року вiдповiдно до плану продаж, тобто розподiл рiчної програми виробiв по кварталах вiдбувається пропорцiйно до кiлькостi робочих днiв у вiдповiдному кварталi:

(2. 15)

де N_p, N_кк - програма випуску за рiк, квартал;

D_p, D_кк- кiлькiсть робочих днiв (року, кварталу), пiдраховується безпосередньо за календарем планового року.

Обсяги виробництва у планово-розрахункових цiнах визначаються за формулою:

(2. 16)

де N - програма випуску, тис. шт. ;

Ц_{пр -} планово-розрахункова цiна, грн.

Розрахунок потреби в основних матеріалах проводять з використанням даних технологічного процесу та виробничої програми, за наступними формулами:

Витр. м = Пв x Нв (2. 17)

де Витр. м - витрати матеріалу;

Пв - програма випуску;

Нв - норма витрат [13, c. 123].

Нвід = Нвмв - Мвгв (2. 18)

де Нвід - норма відходів;

Нвмв - норма витрат матеріалів на виріб;

Мвгв - маса виробу в готовому виробі;

Відх = Нвід x Пв, (2. 19)

Вм (в) = Витр. м (в) x Цм (в), (2. 20)

де Вм (в) - вартість матеріалів (відходів) ;

Цм (в) - ціна матеріалу відходів.

Вартість матерiалiв на 1 виріб визначається шляхом ділення вартості матерiалiв за винятком вiдходiв на виробничу програму.

Таблиця 2.7

Розрахунок вартості матеріалів на випуск продукції [12]
Назва матеріалу	Витрати матеріалу, т	Ціна, грн. /т	Вартість матеріалу, тис. грн.	Відходи, т	Ціна, грн/т.	Вартість відходів, тис. грн	Вартість матеріалів за виключенням відходів, тис. грн
М 1	27200	4000	108800	2040	80	163, 2	108636, 8
М 2	19500	3500	68250	1460	50	73	68177
М 3	17400	25000	435000	1480	1200	1776	433224
М 4	2800	55000	154000	300	5000	1500	152500
Разом	х	х	766050	х	х	3512, 2	762537, 8

Узагальнюючим показником всесторонньої інтенсифікації для умов підприємств виступає рівень загальної рентабельності.

(2. 21.)

як відношення балансового прибутку (БП) до основних виробничих фондів (ОВФ) та нормованих оборотних засобів (НОЗ).

як бачимо з розрахунків на кінець звітного року рентабельність підприємство дещо зменшилась, а саме на 52% [6].

Щоб визначити вплив факторів на зміну рентабельності проведемо факторний аналіз за елементами затрат:

, де (2. 22)

МЗ - матеріальні затрати на виробництво;

ЗП - витрати на оплату праці;

Р_р - виручка від реалізації за мінусом ПДВ і акцизного збору...