Економічні методи управління науково-технічним розвитком підприємств вугільної промисловості України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

На правах рукопису

УДК 622.012:338.45:658.588

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.06.01 - економіка підприємства і організація виробництва

КАБАНОВ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ

Донецьк - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки промисловості НАН України, відділ економічних проблем охорони праці (м. Донецьк).

Науковий консультант:

Амоша Олександр Іванович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор.

Офіційні опоненти:

Алимов Олександр Миколайович, доктор економічних наук, професор, академік НАН України Інститут економіки НАН України (м. Київ), завідуючий відділом промислового потенціалу;

Іванов Микола Іванович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідуючий відділом проблем використання виробничого потенціалу;

Сивий Володимир Борисович, доктор економічних наук, професор, Харківський державний економічний університет Міністерства освіти України (м. Харків), професор кафедри управління трудовими ресурсами.

Провідна установа - Національна гірнича академія України, економічний факультет, кафедри "Менеджменту" і "Економічного аналізу та фінансів", Міністерство освіти України (м. Дніпропетровськ).

Захист відбудеться "23" грудня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий 3 листопада 1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ф.Ю. Поклонський.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Розвиток паливно-енергетичного комплексу України і забезпечення стосовно цього незалежності і безпеки країни є глобальною і невідкладною державною проблемою. Її вирішення вимагає негайного виходу із кризового стану і швидкого підйому вугільної промисловості, оскільки вугілля є єдиним енергоносієм, котрим багата Україна.

Разом з тим розвиток вугільної галузі, забезпечення необхідних обсягів випуску конкурентоздатної вугільної продукції вимагають невідкладного вирішення складних технічних, економічних, організаційних і соціальних проблем.

Зараз в надзвичайно занедбаному стані знаходиться шахтний фонд, його технічне оснащення; різко впали обсяги видобутку вугілля і рівні найважливіших техніко-економічних показників роботи підприємств галузі, ослабла наукова та інноваційна діяльність.

В останні роки державою здійснюються значні заходи по адаптації вугільної галузі до ринкових відносин, що розвиваються в країні. Запроваджується реструктуризація управління вугільними підприємствами і упорядкування шахтного фонду. Орієнтація на розвиток господарської самостійності вугільних підприємств є вірною. Однак це не єдиний шлях, і він не забезпечує швидкого розвитку більшості холдингових компаній і підприємств по видобутку вугілля. Ключовим завданням тут є технічне переоснащення вугільних підприємств на базі сучасних досягнень науково-технічного прогресу (НТП) при суворому врахуванні фінансових можливостей країни.

В умовах гострого дефіциту державних коштів необхідна жорстка їх економія, орієнтація на швидку окупність, використання для вирішення тільки невідкладних пріоритетних галузевих проблем технічного переоснащення вугільних підприємств.

Це, в загальних рисах, і є тим найважливішим напрямком, який може забезпечити вихід із кризи і подальший підйом вугільної промисловості.

Відповідна концепція в деталізованому вигляді формувалась і удосконалювалась при безпосередній участі і під керівництвом автора дисертації. Розпочата і її реалізація, яка торкається перебудови інноваційної діяльності від науки до заходів щодо технічного переозброєння підприємств галузі.

Значний внесок в розвиток теорії управління науко-во-технічним прогресом, ефективності промислового виробництва і, зокрема, у вугільній галузі зробили видатні учені-економісти О.М. Алимов, В.П. Александрова, Л.М. Гатовський, Д.С. Львов, М.М. Протодьяконов, С.Г. Струмілін, Т.С. Хачатуров, М.Г. Чумаченко, О.І. Амоша, М.І. Іванов, В.Є. Нейєнбург і інші.

Теоретичні питання розвитку і управління економікою країн з ринковою формою господарювання в широкому плані були висвітлені в працях багатьох зарубіжних учених.

За останні роки в зв'язку з освоєнням в Україні нових форм господарювання питанням управління виробництвом, наукою, інноваційною діяльністю були присвячені роботи багатьох дослідників, в тому числі і автора цієї дисертації. Але швидка зміна виробничої і економічної ситуації у вугільній промисловості України вимагає випереджаючого розвитку науково-методичних обґрунтувань відповідної політики в управлінській і інноваційній діяльності.

Виходячи з цього тему дисертаційної роботи, що спрямована на вирішення зазначеної проблеми, в методичному, організаційному і економічному напрямках слід вважати актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Автор виступав керівником і безпосереднім виконавцем науково-дослідних робіт, які виконувались в 1993-1999 рр. в ІЕП НАН України, Донвугі, інших академічних і галузевих наукових організаціях в рамках цільової комплексної галузевої програми "Розробка науково-методичних основ реформування вугільної промисловості і створення цілісного економічного і господарського механізмів, удосконалення системи управління виробництвом і науково-технічним прогресом для забезпечення роботи підприємств в умовах ринкової економіки і реструктуризації галузі". Основні з них - тема А 419613000 (ІЕП НАН України) "Разработать научно-методические положения по реформированию отраслевой науки в условиях рыночных отношений"; тема А 419819000 М-Ц 1 (ІЕП НАН Украины) "Анализ инновационных процессов в угольной промышленности Украины и рекомендации по совершенствованию управления ими"; тема А 419717000 (ІЕП НАН Украины) "Разработать механизм реализации отраслевой научно-технической политики в условиях корпоратизации НИИ и ПКО угольной промышленности"; тема 2219651030 (Донвугі) "Разработать концепцию системы формирования и реализации научно-технической политики в угольной промышленности Украины"; тема А 419921000 М-Ц 1 (ІЕП НАН України) "Разработать и осуществить программу реформирования и структурной перестройки отраслевой науки"; тема 2219651010 М-Ц 1 (Донвугі) "Исследовать эффективность выполнения и реализации отраслевых НИОКР в условиях функционирования ЦКОП, а также использования завершенных разработок на предприятиях Минуглепрома Украины".

Ідея, мета і задачі дослідження. Ідея дисертаційної роботи полягає в подальшому розвитку теорії і економічних методів управління науково-технічним розвитком підприємств вугільної промисловості України з урахуванням специфіки їх економічних інтересів і фінансових обмежень. Її метою є розробка відповідних концептуальних положень нової державної політики, їх деталізація, методичне обґрунтування, освоєння в практичній діяльності і на цій основі забезпечення підйому галузі до рівня, що відповідає державним інтересам.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі сформульовано і вирішено наступні наукові і практичні задачі дослідження:

проаналізовано сучасні тенденції зміни техніко-економічного рівня вугільної промисловості, стану шахтного фонду і його технічної оснащеності;

дано оцінку динаміки економічних показників вугільного виробництва і впливу негативних чинників на ці показники;

розглянуто актуальні питання і напрямки удосконалення структури управління вугільною промисловістю;

проаналізовано стан і визначено тенденції зміни науково-технічної діяльності в галузі; дано оцінку зарубіжного досвіду організації наукових досліджень;

розроблено на базі державних рішень концептуальні основи формування і реалізації нової науково-технічної політики у вугільній промисловості в цілому і на її підприємствах в умовах ринкових відносин і реструктуризації управління галуззю;

розроблено в деталізованому вигляді науково-методичне забезпечення основних положень нової концепції, в тому числі реструктуризації науки, організації інноваційного процесу, обґрунтування пріоритетних проблем і планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), їх фінансування, правового і інформаційно-методичного забезпечення;

розроблено рекомендації щодо управління технічним і економічним розвитком конкретних підприємств галузі, а також в частині їх фінансових взаємовідносин з організаціями, що надають послуги інтелектуального характеру.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є науково-технічна політика держави і галузевих органів управління, а також інноваційний процес у вугільній промисловості в їх розвитку і удосконаленні. Об'єкти дослідження включають науково-технічні організації (НТО), заводи вугільного машинобудування, вугледобувні та вуглепереробні підприємства з їх теоретичними і практичними проблемами розвитку і управління.

Методологія і методи дослідження. Методологічною основою досліджень є наукова теорія пізнання, системний комплексний підхід до процесів і об'єктів, що розглядаються; фундаментальні основи теорії управління виробництвом, теорії його ефективності, класичні праці вітчизняних і зарубіжних учених з цих напрямків. Автор керувався законами України, указами Президента України, рішеннями Уряду, фондовими і літературними джерелами, нормативними та інструктивно-методичними документами галузевого і міжгалузевого значення. Як спеціальні методи дослідження в роботі використано методи техніко-економічного аналізу, статистичний, економіко-математичного моделювання, прогнозування, інженерних, економічних розрахунків та інші.

Наукова новизна результатів дослідження. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і розробці економічних методів управління науково-технічним розвитком підприємств вугільної промисловості, в формуванні на цій основі нової державної політики в умовах сучасних ринкових відносин в країні.

Принциповою новизною відрізняються:

пропозиції в частині реструктуризації наукового потенціалу галузі, що стосуються упорядкування мережі та внутрішніх структур НТО, збереження провідних інститутів у державному підпорядкуванні, створення на базі НТО наукового об'єднання та ін.;

організація інноваційного процесу в умовах гострого дефіциту фінансових коштів держави і промислових підприємств, яка містить в собі економічний механізм управління цим процесом, ґрунтується на глибоких маркетингових дослідженнях, орієнтована на безумовну економічну віддачу нововведень, використання досконалої кредитної політики держави, системи прискореної амортизації активних фондів тощо;

принципи відбору невідкладних наукових пріоритетів розвитку галузі, які базуються на експертних оцінках наукових пропозицій, на урахуванні можливостей науки, проектування, вугільного машинобудування; при цьому як першочергові відбираються проблеми, що містять в собі розробки, які за короткий час можуть бути доведені до промислового використання при мінімальних витратах коштів;

детальна розробка програмного підходу до формування планів НДДКР, що включає методи формування цільових комплексних галузевих програм (ЦКГП), визначення їх оптимальної структури, функцій керівників і виконавців, економічні обґрунтування, джерела фінансування, облік і контроль виконання;

принципи і порядок фінансування інноваційного процесу в галузі, які засновано на новій системі зворотного фінансування, визначенні цін на науково-технічну продукцію, врахуванні взаємних економічних інтересів інвесторів, розробників і споживачів нововведень, а також інфляційних процесів та ін.;

особливості маркетингових досліджень в науці, що полягають в їх розвитку і поглибленні, від ранніх до заключних етапів виконання НДДКР;

методи прогнозування наслідків науково-технічного прогресу у вугільній галузі, які полягають у використанні і узагальненні техніко-економічних розробок, що містяться у галузевих, міжгалузевих і державних програмах НДДКР.

На основі вказаних досліджень розроблено і запропоновано оригінальну концепцію формування і реалізації нової науково-технічної політики у вугільній промисловості.

З багатьох питань теоретичного обґрунтування і методичного забезпечення управління науково-технічним розвитком і організації інноваційного процесу вугільна промисловість значно випереджає суміжні галузі важкої промисловості, в тому числі і в країнах СНД. В цьому певну роль відіграли розробки автора.

Наукове значення одержаних результатів. Теоретично розроблено економічний механізм управління інноваційним процесом у видобувних галузях промисловості, створено концептуальні засади формування і реалізації нової науково-технічної політики у вугільній промисловості, що спрямована на забезпечення державних інтересів у паливно-енергетичному комплексі країни.

Практичне значення і реалізація результатів досліджень. Практична значущість досліджень полягає в тому, що на їх основі за ініціативою автора підготовлено комплект методичних рекомендацій і інструкцій, які стосуються питань формування і реалізації науково-технічної політики у галузі, розробки і виконання цільових комплексних галузевих програм, формування цін на науково-технічну продукцію і послуги інтелектуального характеру, оцінки ефективності заходів НТП, оцінки вартості майна галузевих науково-технічних організацій у процесі їх корпоратизації і приватизації.

Зазначені документи затверджено керівними органами галузі, широко тиражовано, і вони використовуються організаціями і підприємствами вугільної промисловості, а також за її межами.

На цій основі автором проведено велику організаційну практичну роботу в частині реструктуризації науки, освоєння програмного підходу до формування планів НДДКР, впровадження нових методів фінансування, ціноутворення, правового забезпечення, контролю, урахування інноваційної діяльності і т.п. Тим самим зроблено перші значні кроки до реалізації нової науково-технічної політики у вугільній промисловості.

Особистий внесок автора в результати досліджень. Він полягає в тому, що під керівництвом і при безпосередній участі здобувача розроблено в методичному плані і впроваджено у практику в масштабі галузі програмний метод управління науково-технічною діяльністю підприємств і організацій в комплексі з виявленням невідкладних пріоритетних проблем розвитку, формуванням планів НДДКР, вирішенням по-новому питань фінансування, ціноутворення, маркетингу, оцінки ефективності науки і на цій основі впорядкуванням мережі, структури та входження у ринкові відносини науково-технічних організацій галузі в умовах гострого дефіциту фінансових коштів.

Апробація результатів дисертації і публікації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і отримали позитивні відгуки на науково-технічній раді Мінвуглепрому, наукових семінарах інститутів Донвугі, економіки промисловості (м. Донецьк) та геотехнічної механіки (м. Дніпропетровськ) НАН України, Національної гірничої академії України Міносвіти (м. Дніпропетровськ), Відділення вугілля, горючих сланців і торфу академії гірничих наук України (м. Київ), міжнародному симпозіумі з природоохоронних і економічних проблем шахт (MEEI'99, м. Дніпропетровськ), на конференціях і інструктивних нарадах за участю керівників академічних і галузевих інститутів, холдингових компаній, виробничих об'єднань і вугледобувних підприємств, що були проведені у 1994-1998 рр., а також на робочих нарадах керівників НТО в процесі формування цільових комплексних галузевих програм (ЦКГП) і відбору НДДКР для включення їх у галузеві плани в 1996-1998 рр.

За темою дисертації опубліковано три монографії (з них дві без співавторів обсягом 30,7 друкованих аркуша),

9 брошур, 13 статей, а також 8 інструктивно-методичних документів загальним обсягом 129,51 друкованих аркуша, з яких автору належить 69,14 друкованих аркуша. Перелік публікацій наведено в списку літературних джерел.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 6 розділів з висновками, загального висновку, викладених на 370 сторінках друкованого тексту, в тому числі містить 25 рисунків і 39 таблиць на 57 сторінках, а також список використаної літератури з 277 найменувань на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

В дисертації захищаються економічні методи управління науково-технічним розвитком підприємств вугільної промисловості України, а також засновані на них методичні і організаційні підходи до формування і реалізації нової науково-технічної політики, яка спрямована на ліквідацію кризових явищ і економічний підйом галузі.

Розділ 1. Тенденції зміни техніко-економічного рівня вугільної промисловості і структури управління. Наростання за останні роки кризових явищ в паливно-енергетичному комплексі пов'язано, головним чином, з різким скороченням обсягів видобутку вугілля, що є наслідком багатьох технічних, економічних і соціальних причин.

В розділі виконано аналіз стану шахтного фонду, технічного оснащення шахт, динаміки техніко-економічних показників вугільного виробництва і зміни структури управління галуззю, який показав наступне.

1. Сучасний надто запущений стан шахтного фонду України пов'язаний з тим, що починаючи ще з 70-х років закладення нових потужностей для видобутку вугілля у порівнянні з 60-ми роками зменшилось майже в 6 разів.

Основними причинами старіння шахтного фонду є зростання глибини розробки, ускладнення гірничо-геологічних умов, швидке вичерпання запасів вугілля в продуктивних пластах і на цьому фоні згортання робіт з реконструкції шахт.

2. Технічний розвиток вугільного виробництва прямо пов'язаний з прискоренням НТП. Переоснащення шахт України в другій половині 70-х і в 80-ті роки характеризувалось обмеженими капіталовкладеннями, поступовим відставанням рівня техніки і технологій від світових досягнень і, як наслідок, все більшим погіршенням техніко-економічних показників роботи підприємств.

Незважаючи на надто обмежені фінансові можливості держави і галузі, в 1993-1998 рр. було створено багато видів гірничошахтного обладнання і технологій, які відповідають сучасним вимогам і доведені до стадії підготовки їх широкомасштабного серійного випуску.

Однак через відсутність коштів у шахт і заводів вугільного машинобудування велика кількість розробок тиражується і впроваджується в кінцевому виробництві в незначних масштабах або і зовсім не тиражується.

Становище із використанням гірничої техніки і технологій нового технічного рівня на вугільних шахтах України характеризується тим, що в структурі парку основних видів гірничошахтного обладнання (ГШО) нові засоби застосовуються в одиничних екземплярах, або зовсім відсутні.

3. Відмічені недоліки в технічному розвитку шахт позначались, перш за все, на кількісних і якісних характеристиках їх роботи. Це привело у 1990-1996 рр. до різкого зниження загальних обсягів виробництва в усіх підгалузях вугільної промисловості (рис. 1), падіння рівня продуктивності праці робітника по видобутку вугілля (рис. 2) і збільшення собівартості рядового вугілля і вугільної продукції в порівняльних цінах (рис. 3). У 1997-1998 рр. спостерігалось деяке поліпшення основних техніко-економічних показників роботи галузі. Це, в основному, пов'язано з впливом організаційного чинника, оскільки істотних зрушень у технічному переоснащенні шахт за цей період не відбулось. Причини цих явищ докладно проаналізовано в дисертаційній роботі.

Зростання собівартості видобутку вугілля є одною з головних причин різкого погіршення фінансових результатів діяльності вугільної промисловості. Без держпідтримки в 1998 р. середній рівень збитковості складав 17,2 % (за внутрішніми ринковими цінами). Із 239 діючих шахт (технічних одиниць) тільки 19 працювали рентабельно.

В перспективі рентабельна робота діючих шахт, що залишаються в експлуатації, їх господарська самостійність може бути забезпечена, в основному, за рахунок технічного переоснащення виробництва, включаючи невідкладні заходи в сфері безпеки праці, екології і шляхом суворої економії ресурсів.

4. Прийняті Урядом рішення про перехід до ринкових відносин, до побудови соціально зорієнтованої багатоукладної ринкової економіки є логічним розв'язанням проблеми ефективного розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, досягнення високого рівня виробництва.

В 1995-1996 рр. почали здійснюватись активні заходи щодо перетворення форм власності, структури управління у вугільній промисловості України, які регламентовані указами Президента України, постановами Уряду і рішеннями Мінвуглепрому.

До кінця 1998 р. у вугільній промисловості України було створено 19 державних холдингових компаній з видобутку і переробки вугілля. Продовжують також функціонувати 6 виробничих об'єднань і 17 самостійних шахт. Розглядається питання щодо подальшого удосконалення управління галуззю шляхом створення вугільних концернів, до складу яких передбачається включити поряд з шахтами і збагачувальними фабриками технологічно пов'язані з ними підприємства обслуговуючої інфраструктури.

Адаптація до ринкових відносин потребує часу і перекваліфікації керівних кадрів і фахівців.

Однак найбільші складності полягають в надто важкому фінансовому стані галузі, що негативно впливає на інноваційну діяльність, технічний стан вугільного виробництва, трудові відносини тощо.

Вихід галузі з цього становища, як і держави в цілому, бачиться, головним чином, на шляху прискорення науково-технічного прогресу, неухильного проведення ефективної науково-технічної політики. І тут, безперечно, ринкові відносини мають відіграти мобілізуючу роль.

Розділ 2. Особливості організації науково-технічної діяльності у вугільній промисловості в ретроспективі; зарубіжний досвід.

1. Планування науки, особливо перспективне, на перших етапах було несистемним і некомплексним. Її досягнення були результатами діяльності розрізнених наукових колективів і окремих учених. Після державних рішень про перехід науково-технічної діяльності на госпрозрахункові методи управління в кінці 70-х років було розроблено механізм перспективного планування і стимулювання науки на основі формування різноманітного роду програм. Однак цей механізм мав багато недоліків, які проаналізовано в дисертаційній роботі.

2. Аналіз динаміки розвитку науково-технічного потенціалу галузі в 90-х роках після набуття Україною державної незалежності виявив низку негативних тенденцій, які пов'язані з теперішньою економічною кризою в державі і галузі. На початок 90-х років у вугільній промисловості України зберігся великий науковий потенціал (табл. 1).

Найбільш стабільною була група галузевих НТО. На кінець 1998 р. шість інститутів було корпоратизовано, а решту - збережено як виключно державні організації. Останнім часом ведеться приватизація деяких корпоратизованих інститутів. Було також проведено внутрішню структурну перебудову в галузевих інститутах і скорочено майже 20 відсотків наукових, проектно-конструкторських відділів і лабораторій, які не одержали держзамовлення.

3. За останні роки значно скоротилась кількість організацій НАН України, навчальних інститутів, міжгалузевих організацій і підприємств, інститутів інших галузей, а також комерційних організацій і фірм, котрі залучались до виконання галузевого плану НДДКР.

Впровадження в 1996 р. програмно-цільового методу вирішення складних виробничих, техніко-технологічних, економічних та соціальних проблем галузі на основі формування цільових комплексних галузевих програм дозволило упорядкувати дослідження, значно ліквідувати дрібні теми, безперспективні або передчасні напрямки НДДКР, їх дублювання.

Проте, реалізація програмно-цільового методу при виконанні вже запланованих пріоритетних НДДКР істотно стримується дефіцитом коштів, який постійно зростає. Загальний обсяг централізованого фінансування таких робіт за 1992-1998 рр. скоротився в 9 разів.

4. Незважаючи на різке скорочення кількості НДДКР і обсягів фінансування, в 1998 р. основна увага приділялась створенню прогресивних технологій і засобів розробки вугільних родовищ в складних гірничо-геологічних умовах і на великих глибинах.

Велику кількість робіт і коштів було направлено на проблеми безпеки праці і медицини, а також на роботи з наукового забезпечення комплексу економічних і управлінських проблем, пов'язаних із структурною перебудовою вугільної промисловості в цілому і галузевої науки зокрема.

5. Фінансові труднощі негативно вплинули на кадровий склад галузевих науково-технічних організацій (рис. 4).

Скорочення кадрового складу в певній мірі не можна вважати негативним чинником, однак, дефіцит коштів, що направляються на науку, низький рівень і несвоєчасна виплата заробітної плати порушили природний процес залучення і підготовки в аспірантурі і докторантурі молодих наукових кадрів, визвали падіння престижу наукової праці.

6. Досвід зарубіжних вугледобувних країн в частині організації наукових досліджень свідчить про велику різноманітність відповідних формувань (від малих приватних або в складі промислових структур наукових фірм до великих державних і міжнародних організацій). Дуже різноманітними є і методи залучення науки до вирішення галузевих проблем. До них відносяться економічні пільги, заохочення організацій і окремих учених, чітка податкова політика і т.п. При цьому скрізь відзначається необхідність державного регулювання наукової діяльності шляхом інвестування науки.

В країнах з розвинутою ринковою економікою практикується формування науково-технічних програм, в тому числі і міжнародних, наприклад в рамках Європейського Союзу.

Велике значення приділяється інформаційному забезпеченню програм і наукових досліджень (зокрема, через Інтернет), на що витрачаються великі кошти.

Зарубіжний досвід організації науки може бути прийнятний і у нас в частині програмного підходу до наукових досліджень з використанням міжнародної кооперації, сполучення високої концентрації наукових сил з участю дрібних комерційних фірм і груп учених, широкого інформаційного забезпечення науки, більш дійової системи пільг і заохочень і т.п.

Розділ 3. Концептуальні питання управління науково-технічним розвитком вугільної промисловості України в умовах ринкових відносин і реструктуризації галузі.

1. Державна науково-технічна політика України передбачає переорієнтацію всіх відповідних програм на вирішення першочергових проблем і завдань, які спрямовано на задоволення потреб країни в основних сферах економіки. Серед багатьох національних пріоритетів слід відзначити критичні і високі технології енергозабезпечення, енергозбереження, безпеки праці, охорони навколишнього середовища, які безпосередньо пов'язані з проблемами розвитку вугільної промисловості.

Розроблена в 1993 р. під керівництвом автора "Концепція управління науково-технічним прогресом у вугільній промисловості України" на теперішній час вимагає суттєвої переробки як в принциповому відношенні, так і в частині детального викладу і подання у вигляді інструктивно-методичних документів.

В дисертаційній роботі зазнали нового переосмислення і детальної проробки в методичному, організаційному, фінансовому і правовому відношеннях такі основні питання:

роль держави у виборі невідкладних пріоритетних науково-технічних, економічних і соціальних проблем; методичні підходи до їх обґрунтування;

організація галузевих НДДКР, спрямованих на вирішення пріоритетних проблем на основі програмного підходу;

адаптація мережі, внутрішніх форм і структур науко-во-дослідних, проектно-конструкторських інститутів і інших організацій до умов ринкових відносин, що розвиваються;

розробка інвестиційної і цінової політики в науково-технічній сфері;

методичне, правове і інформаційне забезпечення науково-технічної політики, яка проводиться в галузі;

індикативний підхід керівного галузевого органу до управління технічним розвитком підприємств різних форм власності.

На рис. 5 в схематичному вигляді наведено позиції системи управління (менеджменту) інноваційною діяльністю у вугільній промисловості України.

2. Принциповим є те положення, що вугільна промисловість - це базова галузь; управління її технічним розвитком має здійснюватись з елементами державного регулювання при суворому дотриманні законів України.

Враховуючи складне фінансове становище галузі і держави, кількість невідкладних першочергових пріоритетних проблем і відповідні інвестиції в їх розробку суворо обмежуються.

Основні наукові і технічні пріоритети визначаються з урахуванням їх невідкладності, ресурсних обмежень, можливостей науки, вугільного машинобудування, реальних потреб виробництва. За ініціативою автора їх було розроблено на перспективу (10-15 років) і на найближчі 2-3 роки.

3. Перелік невідкладних пріоритетних проблем, які пройшли експертизу, може бути кваліфіковано як перспективну державну (галузеву) програму науково-технічного розвитку вугільної промисловості. Така програма носить узагальнюючий характер і потребує диференціації шляхом формування за однорідними напрямками цільових комплексних галузевих програм, кожна із яких повинна, в свою чергу, містити перелік конкретних НДДКР, що за своїм змістом відповідають тематичній спрямованості ЦКГП.

Порядок формування ЦКГП, їх реалізації, а також функції організацій, які відповідають за виконання програм і окремих НДДКР, детально розроблено в дисертації.

4. Перехід до ринкової багатоукладної економіки поставив гостру проблему входження в цей процес науково-технічної сфери як невід'ємної складової соціально-економічних відносин в суспільстві і об'єктивно висунув задачу розробки моделей управління науково-технічними організаціями, включаючи як внутрішні механізми, так і зв'язки з ринковими і неринковими середовищами.

Аналіз переваг і недоліків цих моделей показав, що на даному етапі найбільш доцільним є створення науково-технічного об'єднання "НТО-вугілля".

В дисертації розроблено функціональну схему участі державних і приватизованих НТО, а також наукового об'єднання в формуванні і реалізації галузевої науково-технічної політики.

5. Економічно обґрунтоване формування цін на науково-технічну продукцію необхідне для удосконалення інноваційного процесу в галузі, а також для оцінки об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) науково-технічних організацій при їх приватизації і функціонуванні в ринковому середовищі. При цьому враховується нова система фінансових взаємовідносин між всіма учасниками інноваційного процесу, яка заснована на ліцензійних договорах і поверненні асигнувань, що відображено на рис. 6.

6. Правове регулювання відносин в сфері інноваційної діяльності, що засноване на ряді законів України і входить в зміст "Положення про використання спеціального фонду позабюджетних коштів цільового призначення Мінвуглепрому України для фінансування НДДКР", було вперше введено у вугільній промисловості. Принципові установки цього Положення, які включають систему зворотного фінансування і ліцензійні відносини, засновано на дослідженнях, проведених в даній дисертації.

7. Методичне забезпечення інноваційного процесу мають здійснювати провідні НДІ галузі і НАН України під керівництвом Міністерства. Мається на увазі створення і своєчасне поповнення банку нормативних, інструктивно-методичних документів і рекомендацій для науково-технічних організацій, виробничих підприємств і компаній, які займаються питаннями формування і реалізації науково-технічної політики.

На теперішній час для вугільної промисловості України за основними розробками даної дисертації підготовлено і затверджено 8 інструктивно-методичних документів, перелік яких наведено у списку праць, опублікованих за темою дисертації.

Зазначені розробки і рекомендації використовуються для практичної реалізації основних положень запропонованої Концепції.

8. В умовах ринкових форм господарювання нарівні з організацією в галузі інноваційної діяльності надається важливого значення механізму управління технічним розвитком безпосередньо на конкретних підприємствах вугільної промисловості.

В дисертації детально розглянуто систему саморегулювання технічного розвитку вугільних підприємств.

Розділ 4. Науково-методичне забезпечення системи управління технічним розвитком підприємств вугільної промисловості. В розділі пропонуються деталізовані науково-методичні підходи до виконання основних заходів, що пов'язані з розробкою і реалізацією нової науково-технічної політики у вугільній промисловості.

1. Аналітичні дослідження спрямовано, в основному, на ретроспективу і сучасну технічну оснащеність вугільного виробництва, мають за мету виявлення пріоритетних проблем, визначення "вузьких місць" і служать базою для формування науково-технічної програми. Ці дослідження періодично виконують провідні галузеві НТО. Організаційна схема відбору пріоритетів, визначення переліку цільових комплексних галузевих програм і провідних інститутів, відповідальних за їх формування і реалізацію, наведена в дисертації.

2. Формування ЦКГП здійснюють провідні за програмами наукові організації, котрі призначаються міністерством на основі конкурсного відбору із числа державних або дочірніх НТО в складі наукового об'єднання. Вони здійснюють експертний відбір НДДКР у складі ЦКГП. В функції провідних інститутів, головних розробників і співвиконавців НДДКР входять підготовка технічних завдань, оформлення договорів і ліцензійних угод, економічні обґрунтування, маркетингові дослідження, формування цін, організація фінансування ЦКГП і т.п. Детально функції розробників ЦКГП, форми, зміст і порядок складання документів регламентовано методичними вказівками, що підготовлено за результатами даної дисертації.

3. В роботі розглянуто і визначено принципові особливості маркетингових досліджень в галузевих науково-дослідних організаціях. Вони мають бути керівною ланкою в інноваційному процесі при формуванні програм, визначенні переліку перспективних НДДКР, оптимізації ЦКГП, оцінці їх потенційної ефективності.

Функціональну схему маркетингу на основних етапах створення і реалізації нової техніки наведено на рис. 7.

Важливим завданням є створення маркетингових служб в складі НТО, не кажучи вже про заводи вугільного машинобудування, і забезпечення їх активної діяльності в стратегічних питаннях управління інноваційним процесом.

4. В роботі розглянуто теоретичні підходи і укрупнені методи визначення індексів інфляції економічних показників з метою можливості їх співставлення і оцінки реальної динаміки.

Розроблено матрицю індексів інфляції витрат на НДДКР за 1992-1998 рр., яку наведено в дисертації.

5. Оцінка економічної ефективності є ключовим етапом розробки різних господарських рішень на всіх рівнях виробничої діяльності. В інноваційному процесі така оцінка має здійснюватись від теоретичних досліджень і до практичних результатів використання нововведень на конкретних підприємствах.

В Україні аж до першої половини 90-х років підприємства і організації галузі користувались "Временными методическими рекомендациями по комплексной оценке мероприятий НТП в угольной промышленности", що були розроблені ЦНДЕІвугілля (м. Москва) і опубліковані в 1990 р. Однак цей документ мав суттєві недоліки як в теоретичному, так і в практичному відношеннях.

Принципові питання його оновлення і прив'язки до сучасних умов господарювання виконано в даній роботі.

На цій основі було розроблено, затверджено і широко розтиражовано спочатку тимчасові (в 1994 р.), а потім (в 1995 р.) остаточні "Методические рекомендации по оценке экономической эффективности мероприятий научно-технического прогресса в угольной промышленности".

6. Механізм визначення договірної ціни на науково-технічну продукцію Цд полягає в порівнянні граничних цін Цн і Цв і розподілу річного ефекту Ер, який утворюється в кінцевому виробництві протягом періоду експлуатації виробу Те з урахуванням частки р, яка належить розробникам (включаючи інвестора) і споживачу (1 - р). Ці частки визначаються із застосуванням спеціальної шкали, яка враховує трудовий і творчий внесок кожного учасника, або ж на договірних засадах.

Річний ефект, що підлягає розподілу, визначається за формулою:

Ер = , грн., (1)

а договірна ціна, що висунута як пропозиція при здійсненні акту купівлі-продажу, за формулою:

Цд = Цн (1 - р) + Цв р, грн. (2)

Суми ліцензійних платежів (Sj), які передаються j-м розробникам, визначаються часткою від суми, повернутої інвестору і встановленої за договором:

Sj = N , грн., (3)

Bj - витрати j-го розробника, грн.;

Kij - коефіцієнти інфляції;

Ap - потенційний обсяг випуску виробу, од.;

T - період серійного випуску виробу, років;

N - кількість реалізованих виробів протягом здійснення ліцензійних платежів, од.;

- частка ліцензійних платежів, що належать розробникам, частки од.

Отриманий в кінцевому виробництві економічний ефект (приріст прибутку П) розподіляється між розроб-никами і споживачами відповідно до їх частки j за формулою:

Пj = Ep j Te, грн. (4)

В деталізованому вигляді запропонований в дисертації механізм утворення цін, розподілення платежів і додаткового прибутку використано при розробці відповідних методичних рекомендацій, які витримали два видання (1993 і 1995 рр.), широко розтиражовані і доведені до всіх галузевих підприємств і організацій.

7. Викладений механізм ціноутворення покладено в основу детальної (замість укрупненої) оцінки вартості об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ) галузевих НТО при їх корпоратизації (приватизації). Додатково враховано коефіцієнт готовності розробки і строк серійного випуску виробу, який залишився на момент оцінки. Відповідні рекомендації використано при підготовці методичного документа, затвердженого Мінвуглепромом і Фондом державного майна України.

8. В дисертаційній роботі доведено, що фінансування інноваційного процесу має ґрунтуватися на безумовній економічній віддачі нововведень і на обігу авансованих коштів з їх нарощуванням у часі.

Джерелами фінансування інноваційного процесу у вугільній промисловості є: бюджет, галузевий інноваційний фонд, кредити банків, власні кошти (накопичення) вугільних підприємств. Обіг коштів (рис. 6) забезпечується завдяки системі зворотного фінансування. Іншим джерелом фінансування є прискорена амортизація активних промислово-виробничих фондів. Основними є метод суми років і метод понижуючого залишку. Наприклад, сума амортизаційних відрахувань А при подвоєній ставці складає в черговому році:

Ai+1 = 2Na (C - ), грн., (5)

де Na - норма амортизації при рівномірному списанні, частки, од.;

С - початкова вартість об'єкта, на який здійснюються амортизаційні нарахування, грн.;

- сума нарахованої амортизації на кінець і-го року, грн.

Вказаний метод створює передумови для інтенсивного оновлення обладнання, що стимулює науково-технічний прогрес.

9. При формуванні цільових комплексних галузевих програм важливого значення набувають прогнозні оцінки їх економічних результатів в перспективі. Найбільш прийнятними серед методів прогнозування є інженерно-економічні методи, що дозволяють враховувати безпосередній вплив на результативні показники виробництва конкретних програм і окремих науково-технічних розробок. Наприклад, в j-му році за зведеними результатами реалізації програм очікується річна економія з собівартості Ес, а рівень видобутку вугілля - Д, то зниження собівартості порівняно з базовим роком складає:

С = , грн/т. (6)

При цьому термін окупності То додаткових капітальних витрат К за цими програмами складає:

То = , років. (7)

Розділ 5. Методичні рекомендації з формування програм технічного розвитку виробництва на вугледобувних підприємствах. Державне регулювання і фінансова підтримка діяльності вугільних підприємств, яка з часом має скорочуватися, не звільняє їх від самостійної творчої роботи в галузі технічного переозброєння і досягнення високого рівня господарювання.

Програма технічного розвитку виробництва (ТРВ) шахт і розрізів є одним з важливих документів, що активізують виробничу діяльність вугледобувних підприємств. Тому вона має формуватися з випередженням відносно загальної програми виробництва і враховуватись при її складанні та затвердженні, особливо в частині економічних показників.

Необхідна, перш за все, переорієнтація шахт на повну самостійність в налагодженні горизонтальних зв'язків з суміжними виробництвами, організаціями, що здійснюють фінансування, постачання, та іншими. Таку ж самостійність і заінтересованість шахти мають виявляти в оцінці фактичних економічних результатів реалізації програми.

Технологія програмного управління науково-технічним розвитком вугледобувного підприємства наведена на рис. 8.

Методи виконання окремих етапів і видів робіт докладно розглянуто в дисертації. промисловий науковий вугільне інноваційна

У міру освоєння нових форм господарювання підприємства все менше можуть розраховувати на безповоротне державне або галузеве фінансування технічного розвитку виробництва. У випадку, коли шахта бажає отримати кредит банку на будь-який дорогий захід, кредитор, звичайно, вимагає розробки бізнес-плану, який обґрунтовує ефективність інвестицій, повернення кредиту в обумовлений термін і гарантовані платежі по ньому.

Методичні рекомендації з формування програм ТРВ розроблено з ініціативи автора і при його безпосередній участі, затверджено, широко тиражовано і доведено до всіх вугільних підприємств України, які використовують їх в практичній діяльності.

Розділ 6. Визначення розмірів платежів вугільних підприємств за інтелектуальні послуги з боку науково-технічних і інших організацій. Державними законами, постановами Уряду, а також документами, що регламентують безпеку виробничих процесів, охорону праці, охорону навколишнього середовища і т. ін., встановлено порядок обов'язкової попередньої експертизи проектної і конструкторської документації, контролю стану діючого обладнання, об'єктів виробничого призначення, технологічних процесів, будівель, споруд і інше. Подібні інтелектуальні послуги мають обов'язковий характер.

Інший вид інтелектуальних послуг має характер науково-технічної допомоги підприємствам і не є обов'язковим.

В роботі виконано аналіз інтелектуальних послуг, що були надані вугільним підприємствам і організаціям в 1996-1997 рр., і здійснено їх класифікацію. Аналіз

свідчить про надмірно великий розбіг даних з трудових і вартісних витрат навіть для однорідних видів послуг та в ряді випадків про явне завищення цін відносно середніх розмірів витрат.

В найбільш загальному вигляді ціна інтелектуальної послуги визначається з урахуванням витрат виконавців і економічних результатів підприємств-споживачів. В роботі запропоновано спрощену формулу і матрицю витрат.

Якщо в результаті реалізації заходу, відповідного наданій послузі, на підприємстві відсутній економічний ефект, то ціна послуги Цп дорівнює витратам виконавців Вп, тобто:

Цп = Вп, грн. (8)

При наявності на підприємстві ефекту (за плановими розрахунками) до витрат на послугу додається частка економічного ефекту, що належить розробникам:

Цп = Вп +(Цв - Вп) р, грн., (9)

де Цв - верхня межа ціни розробки (послуги), що забезпечує економічний ефект.

Виручка за послугу з урахуванням ефекту або без нього розподіляється між розробниками, включаючи органи контролю і нагляду, пропорційно їх витратам.

На основі наведених методичних підходів розроблено і затверджено керівний нормативний документ "Послуги інтелектуального характеру, встановлення розмірів платежів. Методика".

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження дозволили отримати висновки теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру.

Основні з них такі:

1. Вихід з кризи в паливно-енергетичному комплексі країни може бути досягнутий вже у теперішній час лише за рахунок стабілізації роботи вугільної галузі, а в найближчій перспективі - за рахунок розвитку як об'ємних, так і, головним чином, економічних показників виробничо-господарської діяльності її підприємств.

2. Проведений аналіз техніко-економічного рівня вугільної промисловості, її виробничого та наукового потенціалу, тенденцій їх зміни в ретроспективі дозволив не тільки простежити їх рух до сучасного кризового стану, але й виявити численні причини цього явища.

3. Здійснені в 1996-1998 рр. заходи щодо реструктуризації управління галуззю, корпоратизації її підприємств та впорядкування шахтного фонду вивільняють ініціативу підприємств і об'єднань (компаній) і дозволяють за рахунок закриття нерентабельних виробництв поліпшити середні техніко-економічні показники по галузі в цілому. Однак при цьому навряд чи можливе швидке економічне зростання, оскільки більшість шахт характеризуються технічною відсталістю і економічною нестабільністю.

4. Основною ланкою, за допомогою якої можливо "розв'язати" вузол суперечливих обставин, що стримують розвиток галузі при гострій нестачі фінансів, є технічний прогрес, прискорення якого повинно і може бути забезпечено в умовах глибокої фінансової кризи галузі і держави в цілому. Для цього, як показали дослідження, має бути сформована і введена в дію принципово нова науково-технічна політика держави і галузі. Розробці відповідної концепції, її деталізації та практичному використанню були присвячені дослідження здобувача у 1992-1998 рр.

5. Концептуальні основи формування і реалізації нової науково-технічної політики вугільної промисловості полягають, перш за все, в мобілізації зусиль науково-дослідних та проектно-конструкторських організацій і підприємств вугільного машинобудування на вирішення невідкладних пріоритетних проблем техніко-економічного розвитку галузі при суворій економії та доцільному витрачанні коштів.

На базі визначених пріоритетів реалізується програмно-цільовий підхід до формування галузевого плану НДДКР, організації науки і інноваційного процесу в цілому.

6. Концепція визначає принципові підходи до рішення цих важливих проблем. Серед таких підходів - реструктуризація науково-технічних організацій і адаптація їх до ринкових відносин; нові (на зворотній основі) принципи фінансування інноваційного процесу; регулювання цін на науково-технічну продукцію з урахуванням економічних інтересів її розробників, виготовлювачів, споживачів, а також інвесторів; правове забезпечення науко-во-технічної політики, що здійснюється в галузі і т. ін.

7. Основні положення нової концепції забезпечено науково-методичною та інструктивною проробками. Для цього було розроблено, затверджено, випущено та доведено до всіх організацій і підприємств галузі широкий перелік інструктивно-методичних документів, деталізуючих всю економічну діяльність, що пов'язана з реалізацією нової концепції. Таку методичну підготовку в 1993-1998 рр. було проведено з ініціативи, під керівництвом і при безпосередній участі автора.

8. Серед найважливіших рішень і заходів, уже впроваджених або запланованих для реалізації наукових положень дисертаційної роботи, необхідно відзначити наступні:

здійснюється реструктуризація управління науково-технічними організаціями;

впроваджено програмно-цільовий підхід до організації галузевої науки шляхом формування ЦКГП, що ґрунтуються на відборі невідкладних пріоритетних проблем і конкретних НДДКР, які включено в цільові програми. Подібний підхід вже в 1997 р. дозволив різко скоротити дублюючу тематику наукових досліджень, малоефективні витрати на НДДКР з державних і галузевих фондів, підійти до впорядкування внутрішньої та зовнішньої структури НТО;

введено як обов'язкові чіткі методи оцінки ефективності результатів галузевих НДДКР, а також методи регулювання договірних цін на науково-технічну продукцію;

розроблено метод зворотного фінансування НДДКР на основі ліцензійних договорів і угод, що дозволяє задовольнити економічні інтереси інвесторів, розробників, виробників нових технічних засобів і їх споживачів;

регламентовано положення про те, що всі етапи НДДКР мають супроводжуватися маркетинговими дослідженнями. Наукові розробки без таких досліджень можуть призвести, а в ряді випадків вже призвели до марного витрачання коштів;

впроваджено методичні рекомендації з формування річних програм технічного розвитку виробництва вугледобувних підприємств всіх форм власності, які широко ними використовуються;

розроблено метод визначення ціни інтелектуальних послуг підприємствам з боку НТО і органів державного управляння та контролю.

9. Широкий комплекс науково-дослідних робіт і методичних розробок, виконаних в процесі дисертаційного дослідження, є базою для докорінної перебудови інноваційної діяльності у вугільній галузі, що спрямована на прискорення виходу її з кризового стану. Здобувач бере участь в організаційній роботі Мінвуглепрому України з впровадження результатів проведених ним досліджень, які визначають нові концептуальні положення та підходи до вирішення проблем техніко-економічного розвитку вугільної промисловості.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

За темою дисертаційної роботи опубліковано 33 наукових праці. Серед них найважливіші:

1. Кабанов А.И. Экономические методы формирования и реализации государственной научно-технической политики в угольной промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - 448 с.

2. Кабанов А.И., Нейенбург В.Е., Харченко В.Д. Инновационный процесс и эффективность новой техники в угольной промышленности. - Київ: Техніка, 1994. - 266 с. Особистий внесок автора: обґрунтовано зміст та розроблено організацію інноваційного процесу у вугільній промисловості України (с. 3-60, 126-146).

...