Аналіз стану та ефективності використання основних виробничих фондів

Размещено на http://www.allbest.ru

ВСТУП

основний засіб ревізія амортизація

Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними виробничими фондами та їх використання. Основні фонди (засоби) - це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Строк корисного використання (експлуатації) основних фондів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих фондів.

Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз основних фондів слід з ознайомлення зі складом основних фондів у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних фондів, питома вага промислових основних фондів, виробничих основних фондів в інших галузях і невиробничих основних фондів.

Вивчаючи зміну структури основних фондів у вартісному виразі, з'ясовують, за рахунок чого вона сталася - за рахунок зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих фондів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними фондами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня фондів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних фондів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з'ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції;

е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів.

Джерелами інформації для аналізу основних фондів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку основних засобів тощо.

Аналіз основних фондів починають із визначення забезпеченості підприємства основними фондами. Для цього необхідно з'ясувати, чи достатньо в підприємства основних фондів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

Велике аналітичне значення мають показники структури основних фондів. Насамперед аналізують розподіл основних фондів підприємства на основні виробничі фонди головного виду діяльності, основні виробничі фонди інших видів діяльності і фонди невиробничого призначення.

Основні виробничі фонди головного виду діяльності є такою частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні фонди це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО -МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЬНО РЕВЕЗІЙНИХ ПРОЦЕДУР ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ.

1.1 Сутність основних засобів та їх відтворення на підприємстві

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Основні засоби - це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Не належать до основних засобів:

· предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;

· предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. При цьому гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

· спеціальні інструменти і спеціальні пристосування підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення незалежно від їхньої вартості;

· спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

· формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції.

Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

A. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

B. Машини та устаткування, у тім числі:

· робочі машини та устаткування;

· вимірювальні та регулюючі прилади;

· лабораторне устаткування;

· обчислювальна техніка;

· транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Співвідношення окремих груп основних виробничих засобів становить їх структуру. Поліпшення структури основних виробничих засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

· Група 1 - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої:

· Група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

· Група 3 - інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства.

Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Наприклад, у промисловості України частка будівель у загальній вартості основних виробничих засобів найвища в легкій та харчовій промисловості (близько 44%); споруд - у паливній промисловості (17%); передавальних пристроїв - в електроенергетиці (32%); устаткування та робочих машин - на підприємствах машинобудівного комплексу (45%).

Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування.

Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.

Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема:

· основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

· у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості;

· нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію;

· основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних виробничих засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних виробничих засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні виробничі засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних виробничих засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних виробничих засобів, які перебували в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних виробничих засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних виробничих засобів на нові за рахунок нарахованого зносу основних засобів.

Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

· заміна зношених або застарілих основних виробничих засобів;

· капітальний ремонт діючих основних засобів.

За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації. За розширеного відтворення кожного наступного циклу здійснюється кількісне і якісне зростання основних виробничих засобів. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного додаткового продукту.

Необхідність оновлення основних виробничих засобів за ринкових відносин визначається передовсім конкуренцією товаровиробників. Саме конкуренція спонукує підприємства здійснювати прискорене списання основних виробничих засобів з метою нагромадження фінансових ресурсів для наступного вкладання коштів у придбання більш прогресивного устаткування, впровадження нових технологій та іншого поліпшення основних виробничих засобів. .

1.2 Завдання, об'єкти, та нормативне регулюваня та джерела інформації ревізії основних засобів

Завдання контролю і ревізії операцій з основними засобами полягає в тому, щоб перевірити збереження і використання основних засобів їх за даними балансу, правильність аналітичного і синтетичного обліку основних засобів, своєчасність відображення в обліку операцій, пов'язаних із введенням їх в експлуатацію, вибуттям, нарахуванням зносу і амортизації основних засобів.

Відповідно до завдань контролю і ревізії операцій з основними засобами визначаються об'єкти, джерела інформації, методи перевірки операцій з основними засобами та порядок узагальнення результатів контролю і ревізії.

Об'єкти контролю і ревізії включають у себе інвентарні об'єкти основних засобів, їх збереження, облік основних засобів, нормування зносу та амортизації основних засобів.

Об'єкти контролю і ревізії основних засобів обґрунтовуються відповідно до нормативно-законодавчої та облікової інформації, яка використовується у процесі ревізії цих операцій.

Під час ревізії перевіряють збереження основних засобів за місцями їх знаходження і використання. Для цього ревізор організовує і проводить вибіркову (в окремих випадках суцільну) перевірку фактичної наявності об'єктів основних засобів, що досягається за допомогою часткової або повної їх інвентаризації. До початку інвентаризації основних засобів потрібно перевірити інвентарні картки (книги, відомості). Перевірка інвентарних карток дає можливість встановити відповідність важливих ознак об'єктів за даними, що відображені в обліку, даним фактичного стану об'єктів основних засобів. Одночасно до початку інвентаризації повинні бути здійснені всі записи в аналітичних облікових реєстрах за рахунком 10 “Основні засоби” на підставі первинних документів про залишки і рух основних засобів. Фактичну наявність основних засобів і їх збереження перевіряють шляхом огляду, перерахунку на місцях зберігання і експлуатації основних засобів. За допомогою інвентаризації перевіряють не тільки збереження і використання основних засобів, але й підтверджують їх реальність в балансі та здійснюють перевірку узгодженості облікових даних із даними фактичної наявності основних засобів. При інвентаризації та обстеженні основних засобів перевіряють наявність інвентарних карток (книг, відомостей), технічних паспортів і іншої документації, правильність залишків у них. Одночасно необхідно оглянути об'єкти і предмети основних засобів наочно з відображенням їх наявності в інвентаризаційних описах і зазначенням у них повної назви і призначення об'єктів, інвентарних номерів і інших експлуатаційних даних основних засобів. У процесі інвентаризації виявляють непридатні до експлуатації і відновлення об'єкти основних засобів, які заносять до окремого інвентарного опису.

Перевірку наявності, збереження і ефективності використання основних засобів здійснюють у всіх цехах і ділянках та інших місцях зберігання. Для цього здійснюють фактичну перевірку об'єктів основних засобів та огляд тих із них, що не використовуються, та перевіряють обладнання, яке не встановлене і не експлуатується на підприємстві. Також здійснюють обстеження будов і споруд, огляд виробничого обладнання, перевірку наявності транспортних засобів.

Під час обстеження перевіряють фактичну продуктивність обладнання, його комплектність, загальний технічний стан станків і технологічних ліній, з'ясовують закріплення станків за окремими працівниками. Одночасно виявляють обладнання, яке підлягає списанню як непридатне для подальшої експлуатації. Обладнання, яке фактично протягом тривалого часу не використовується і простоює групується в окремий опис, що дає можливість з'ясувати причини неефективного використання тих або інших видів обладнання. Особливо важливо з'ясувати простоювання і невикористання придбаного технічно удосконаленого обладнання, яке фактично у виробництві не використовується. Одночасно виявляють достроково виведене із експлуатації обладнання з причин його розукомплектування.

При огляді обладнання, яке не використовується або яке не встановлене, з'ясовують додержання правил зберігання і консервації. При обстеженні й огляді об'єктів основних засобів виявляють факти псування, поломки, невикористаних основних засобів і невстановленого обладнання, негативного впливу на ці явища атмосферних опадів (корозії), зберігання обладнання проти неба; перевіряють його збереження, наявність випадків розукомплектування невстановленого обладнання, крадіжок окремих вузлів і деталей, з'ясовують причини і визначають суму заподіяних збитків.

Під час ревізії збереження основних засобів перевіряють закріплення їх за матеріально відповідальними особами, за інвентарними номерами та місцями зберігання і використання. За даними інвентарного обліку і матеріалів інвентаризації основних засобів

Для аналітичного обліку основних фондів підприємство повинно використовувати стандартні документів, форми яких затверджені Держкомстатом України:

Форма ОЗ-1 "Акт (накладна) приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів".

Форма ОЗ-2 "Акт (накладна) приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів".

Форма ОЗ-3 "Акт на списання основних засобів".

Форма ОЗ-4 "Акт на списання автотранспортних засобів".

Форма ОЗ-5 "Акт про установку і демонтаж будівельної машини".

Форма ОЗ-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів".

Форма ОЗ-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів".

Форма ОЗ-8 "Картка обліку руху основних засобів".

Форма ОЗ-9 "Інвентарний список основних засобів (по місцю їх знаходження в експлуатації)".

Форма ОЗ-14 "Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств.

Форма ОЗ-15 "Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій)".

Основними нормативними документами, які відображають і диктують порядок списання основних засобів та необоротних активів інвентаризації основних засобів слід керуватися Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07 1999 р. № 996-ХІУ та Інструкцією про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 5 грудня 1997 р. № 268). Перевірка наявності й стану будівель, споруд, незавершеного будівництва, інвентарю, земельних ділянок проводиться окремо за власними і окремо за орендованими об'єктами., є Обидва нормативні документи зареєстровані в Міністерстві юстиції, що вказує на їх юридичну силу.

Незважаючи на зміни, які відбулися в бухгалтерському обліку установ і пов'язані з його реформуванням, Типова інструкція зі списання основних засобів на сьогодні не зазнала змін.

Цю Типову інструкцію розроблено з метою встановлення єдиних вимог до порядку списання основних засобів установами та організаціями, які утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів, тобто дія цієї Інструкції поширена на всі бюджетні установи. До цього часу в Україні єдиних вимог щодо порядку списання не було. Як правило, більшість бюджетних установ користувалася галузевими наказами та вказівками

Типова інструкція, затверджена Держказначейством, уніфікує вимоги щодо порядку списання основних засобів для всіх бюджетних установ. Разом з цим, нині є чинними й галузеві інструкції міністерств і відомств щодо порядку списання основних засобів. Це насамперед стосується спеціального обладнання військових частин. А Інструкція з обліку основних засобів та інших нематеріальних активів деякою мірою дублює основні вимоги Типової інструкції зі списання основних засобів.

1.3 Організація і порядок проведення ревізії основних засобів

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291 для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, призначено рахунок «Основні засоби».

До основних засобів належать матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких понад один рік.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби».

За дебетом рахунка 10 «Основні засоби» відображаються надходження основних засобів підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, за кредитом - вибуття. Інформація про суму зносу узагальнюється на рахунку 131 «Знос основних засобів».

Аналітичний облік основних засобів ведеться окремо по кожному об'єкту.

Основними завданнями ревізії операцій з основними засобами є перевірка:

· правильності віднесення матеріальних активів до основних засобів;

· реальності оцінки і переоцінки основних засобів;

· правильності відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку;

· своєчасності й правильності документального оформлення й відображення у облікових регістрах надходження й вибуття основних засобів;

· правильності нарахування амортизації, своєчасності й повноти включення її у витрати виробництва;

· правильності нарахування й списання зносу основних засобів;

· відповідності й правильності оформлення списання основних засобів та ін.

З метою забезпечення належного обліку і контролю за збереженням основних засобів кожному інвентарному об'єктові в момент надходження на підприємство має присвоюватись відповідний інвентарний номер, який зберігається за об'єктом весь період перебування його на даному підприємстві. Якщо який-небудь об'єкт основних засобів вибуває (реалізація, ліквідація, безплатна передача тощо),то його номер не може присвоюватись іншому об'єкту, якій надійшов згодом.

Під час ревізії необхідно простежити, чи проставляються інвентарні номери в актах, накладних та інших первинних документах, які служать підставою для прийняття на облік або зняття з обліку окремих об'єктів.

Під час огляду об'єктів уточнюють, чи позначені на них інвентарні номери шляхом прикріплення металевих жетонів, нанесення номерів незмиваною фарбою, клеймування, витравлення, випалювання або в інший спосіб.

До моменту перевірки первинних документів і зроблених записів на рахунку «Основні засоби»" слід упевнитися в тотожності сальдо за цим рахунком на останню звітну дату в балансі й Головній книзі, а сальдо Головної книги на цю ж дату звірити з даними аналітичного обліку (типовими інвентарними картками або книгами).

Перевірці також підлягають орендовані основні засоби, які записуються на балансі орендодавця чи орендаря так, аби уникнути подвійного врахування основних засобів. Якщо виявлено нестачу або лишки, встановлюють причини й винних осіб.

У разі підміни дорогих предметів дешевими, нових - старими, слід виявити причини зловживання й вжити заходів щодо їх усунення та відшкодування збитків. Щодо основних засобів, які зробилися непридатними, але не списані, необхідно також встановити причини передчасного спрацювання чи псування й винних осіб.

Основними джерелами ревізії є: первинні документи відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акт на списання основних засобів ф. № 03-3, акт на списання автотранспортних засобів №03-4, акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини № 03-5, інвентарна картка обліку основних засобів ф. № 03-6, опис інвентарних карток обліку основних засобів №03-7, картка обліку руху основних засобів №03-8, інвентарний список основних засобів №03-9, розрахунок амортизації основних засобів для промислових підприємств №03-14, розрахунок амортизації основних засобів для будівельної організацій №03-15, розрахунок амортизації автотранспорту №03-16, інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, регістри синтетичного й аналітичного бухгалтерського фінансового обліку, дані квартальної й річної звітності; податкова, статистична й оперативна звітність.

Кожному об'єкту в описі дають повну характеристику з посиланням на його інвентарний номер.

Якщо при надходженні основних засобів не було технічних паспортів, то заводять паспорти з докладною характеристикою об'єкта. У бухгалтерії підприємства слід зберігати технічну й проектну документацію будинків. Під час інвентаризації користуються й виправдувальними документами, які послужили підставою для їхнього оприбуткування.

Якщо такої документації немає, то слід звернутися до первинних прибуткових документів. В окремих випадках знайомляться з попередніми інвентаризаційними описами, іноді опитують людей для підтвердження, що певний предмет використовується довший час.

До інвентаризації технічно складних інвентарних об'єктів залучають фахівців-екпертів для з'ясування технічного стану.

При інвентаризації основних засобів встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при інвентаризації, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання інвентаризаційної комісії.

При інвентаризації незавершеного капітального будівництва чи ремонту в інвентаризаційних описах вказується найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт.

Стосовно збудованих об'єктів, що фактично введені в дію повністю або частково, але прийняті, і ведення в дію яких не оформлено належними документами, а також завершених, але з якихось причин не введених у дію об'єктів в окремих інвентаризаційних актах зазначають причини затримки оформлення здачі в експлуатацію вказаних об'єктів. Зайві предмети й ті, які не використовуються, записують в окремий опис.

Встановлюють факти надмірностей у придбанні дорогих меблів, килимів, телевізорів та інших непотрібних для службових цілей предметів або незаконного придбання меблів для квартир окремих працівників. З осіб, які незаконно користуються такими предметами, вимагають оплати їх вартості.

На орендовані основні засоби складають окремий опис із посиланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об'єктів у оренду, та вказують строк оренди. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю. У такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які перебувають у власності підприємства.

Виявлені, але не обліковані об'єкти, або за якими вказано неправильні дані, комісія заносить до опису із зазначенням правильних даних та технічних показників на ці об'єкти.

Однотипні предмети, що обліковуються в типовій інвентаризаційній картці групового обліку, в опис вносяться за найменуваннями й кількістю цих предметів.

На непридатні предмети складається окремий опис із зазначенням у ньому часу введення в експлуатацію й причин, внаслідок яких вони стали непридатними.

Основні засоби, які на момент інвентаризації перебувають за межами підприємства, інвентаризуються до моменту тимчасового їх вибуття.

У всіх випадках при інвентаризації основних засобів поряд із перевіркою їх фактичної наявності встановлюється ступінь зносу, відповідно коригуються записи на рахунку необоротних активів.

Під час ревізії необхідно перевірити повноту й своєчасність проведення інвентаризації основних засобів і правильність виведення її результатів та відображення в бухгалтерському обліку.

Кожного року, але не раніше 1 жовтня, перед складанням річної звітності проводиться інвентаризація всіх статей балансу, зокрема майна, машин, обладнання, транспортних засобів, інструментів, робочої худоби, багаторічних насаджень тощо.

Інвентаризацію будинків, споруд та інших об'єктів нерухомості можна проводити один раз на три роки, бібліотечних фондів - не менше одного разу на п'ять років.

Необхідно звертати увагу на якість оформлення інвентаризаційних описів, тому що трапляються випадки формального проведення інвентаризації, коли дані про об'єкти, їх наявність і технічний стан переносяться в опис із інвентарних карток або торішніх інвентаризаційних описів.

На об'єкти, які підлягають реалізації (передачі) або списанню, складаються окремі інвентаризаційні описи.

Повноту інвентаризації визначають зіставленням даних інвентаризаційних описів з показниками аналітичного обліку.

На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації, зокрема результатів інвентаризації основних засобів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, ревізор робить висновок про якість інвентаризації й вносить пропозиції щодо удосконалення її методики.



РОЗДІЛ 2 КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ОСНОВНИХ ЗАСАБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ДП «КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР» ФІЛІЯ «КАНАТОВСЬКА ДЕД»

2.1 Організаційно - економічна характеристика ДП «Кіровоградський Облавтодор» Філія «Канатовська ДЕД»

Дочірнє підприємство «Кіровоградський Облавтодор» акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»Автомобільні дороги України» філія «Канатовська ДЕД» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на власності відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". філії «Канатовська ДЕД» юридична адреса Кіровогродська область Кіровоградський район місто Кіровоград вулиця Полтавська будинок 38, ІПН 320399911232 ,№ свідоцтва 15238237 ,розрахунковий рахунок 2600330011987, МФО323293, КОД ЄРДПУ 21770544,тел. 24-96-96.

Мета філії «Канатовська ДЕД» є створення умов для безперервного і безпечного руху транспорту по автодорогах загального користування, задоволення потреб народного господарства і населенні України в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої мережі, що обслуговується.

Основними напрямками філії «Канатовська ДЕД» є:

· комплекс робіт по будівництву, реконструкції і ремонту автомобільних доріг і дорожніх споруд в Кіровоградській області;

· експлуатаційне утримання автомобільних доріг і дорожніх споруд, а також створення і розвиток закладів дорожнього сервісу;

· розвиток промисловості будівельних, дорожньо - будівельних матеріалів і конструкцій, розробка родовищ будівельних матеріалів;

· здійснення природно охоронних заходів, спрямованих на зниження і компенсацію негативного впливу виробництва на природне середовище, здоров'я і майно людей;

· здійснює внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів, вантажів автомобільним транспортом

· контроль якості матеріалів, виробів та конструкцій в лабораторіях

· складання проектно - кошторисної документації та її експертиза інші види діяльності у відповідності до основних завдань Облавтодору, які не заборонені законом.

Окремі види господарської діяльності, які згідно з чинним законодавством підлягають ліцензуванню, підприємство здійснює після отримання в установленому порядку відповідної ліцензії.

Підприємство планує свою виробничо-господарську діяльність виходячи і споживчого попиту на її продукцію, роботи і послуги. Бізнес-плани складаються на основі контрактів із замовниками та підрядниками.

Філія «Канатовська ДЕД» є юридичною особою, здійснює, свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів корпорації «Укравтодору» та Статуту ДП «Кіровогралський ОАД», який затверджується корпорацією «Укравтодору» за участю трудового колективу. Філія «Канатовська ДЕД» має самостійний баланс (Додаток А,В,Д), фінансовий результат (Додаток Б,Г) розрахунковий, ваютний та інші рахунки в установах банкір та печатку зі своїм найменуванням. Філія має право укласти угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки. Майно Філії становлять основні засоби та оборотні кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Філії .

Управління філії «Канатовська ДЕД» здійснює начальник . Облавтодор самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Рішення соціально-економічних питань, що стосуються діяльності Філії, розробляються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу та уповноважених ним органів і відображаються у колективному договорі. Колективним договором також регулюються питання охорони праці, виробничі та трудові відносини трудового колективу,і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією Облавтодору, питання охорони праці, соціального розвитку.

Основним узагальненим показником господарської та виробничої діяльності філії «Канатовська ДЕД» є прибуток. Чистий прибуток, який залишається після покриття матеріальних та прирівняних до них затрат, внесення передбачених законодавством України податків та інших платежі до бюджету, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди та фонд розвитку виробництва, залишається у повному його розпорядженні.

Фонд розвитку виробництва створюється у порідку і розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством. Кошти фонду використовуються для розвитку матеріально-технічної бази Філії. Напрямки витрат Фонду визначаються кошторисом. Фонд споживання створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством. Джерелом коштів на оплату праці працівників Філії є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності. Оплати праці, працівників встановлюється керівником Олавтодора, для розміру тарифних ставок(Додаток Ж), відрядних розцінок, посадових окладів(Додаток E), премій, винагород, надбавок і доплат в умовах, передбачених колективним договором. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого Кабінетом Міністрів України мінімального розміру заробітної плати.

Джерелом формування фінансових ресурсів Філії є прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, одержані від підприємств, організацій, громадян, та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

Аудит фінансової діяльності Філії здійснюється згідно з чинним законодавством України. До складу підприємства входять слідуючи структурні підрозділи:

1. ДРП Нова Прага.

2. ДРП Знам'янка.

3. Асфальтобетоний завод Нова Прага.

Підприємство здійснює матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод, договорів.

Засновник не має права втручатися в оперативну та господарську діяльність підприємства, за винятком питань, віднесених Статутом до виняткового права засновника.

Головний інженер, перший заступник та заступники начальника, головний бухгалтер, призначаються на посади та звільняються з посад засновником за погодженням з Вищим органом на підставі клопотання директора Облавтодора. Призначення та звільнення начальників філій підприємства здійснюється директором Облавтодора.

До складу Філії «Канатовська ДЕД» входять такі відділи:

1. Відділ механіка;

2. Планово-економічний відділ;

3. Відділ кадри;

4. Бухгалтерія.

На підприємстві провесли аналіз основних економічних показників його діяльність за даними в таблиці 2.1

Аналіз економічних показників діяльності підприємства

Таблиця 2.1

Показник	Базовий рік	Звітній рік	Відхилення(+/-)
			абсолютне	Відносне
1	2	3	4	5
1. Вартість продукції(товарів, робіт, послуг)в цінах поточного року, тис.грн.	362,9	481,55	118,65	24,63
2. Обсяг послуг(у розрізі основних видів)у натуральному вимірникові	82	165	83	50,3
3. Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(без ПДВ), тис.грн	11046,3	14700,9	3654,6	24,86
4. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)(без ПДВ), тис.грн	10730,5	14032,6	3302,1	23,53
5.Середньорічна вартість основних засобів, тис.грн.	27,74	25,32	-2,42	-9,56
6. Середньорічна вартість оборотних засобів, тис.грн.			0
7.Дебіторьська заборгованість, тис. грн	135,2	126	-9,2	-7,3
8.Кредиторська заборгованість, тис.грн.	344,6	720,6	376	52,18
9.Середньоспискова чисельність працюючих, чол.	81	69	-12	-17,39
10. Валовий прибуток(збиток), тис.грн	315,8	668,3	352,5	52,75
11. Чистий прибуток(збиток), тис.грн.	88,6	228,7	140,1	61,25
12. Продуктивність праці, тис.грн./чол.	1,01	3,67	2,66	72,48
13. Фондовіддача	0,34	0,15	-0,19	-126,67
14.Коефіціент оборотності оборотних засобів	-1,39	1,81	3,2	176,8
15. Рентабельність продукції (товарів, робіт, послуг)%	0,03	0,05	0,02	40
16.Норма прибутку,%	167,06	63,47	-40,12	-63,21

Зробивши всі економічні розрахунки по даному підприємству ми можемо зробити висновки . Провівши аналіз основних економічних показників ми бачимо що вартість продукції у звітному році зросла на 24,63%, обсяг продукції в натуральних вимірниках також збільшилась на 50,3%. Собівартість реалізованої продукції в звітному році зросла на 23,53%, а середньорічна вартість оборотних засобів зменшилась 9,56% у зв'язку з списанням основних засобів на підприємстві. Також зменшилась дебіторська заборгованість 7,3 % а кредиторська зросла на 52,18%. Середньоспискова чисельність зменшилась на17,39% а вартість продукції зросла. Збільшились валові прибутки 52,75% і чистий прибуток на 61,25у зв'язку з збільшенням обсягів послуг і цінами за продукцію, робіт і послуг.



2.2 Ревізія операцій по руху основних засобів

Обсяг основних засобів збільшується за рахунок: капітальних інвестицій з власних джерел, безоплатного надходження та оприбуткування надлишків основних засобів, виявлених під час інвентаризації.

Проводячи ревізію, необхідно взяти до уваги, що облік основних засобів ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (Додаток З)за первісною вартістю, яка складається з таких витрат:

· суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

· реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

· суми ввізного мита;

· суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

· витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

· витрати на установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Слід пам'ятати, що до первісної вартості основних виробничих засобів не включаються суми ПДВ, сплачені постачальникам, як такі, що відшкодовуються з бюджету. Витрати на сплату відсотків за користування кредитом теж не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Обліку підлягають як основні засоби, що використовуються, так і ті, що зберігаються на складі, законсервовані або віддані в аренду.

Детальній перевірці підлягають операції із надходження основних засобів за рахунок капітальних інвестицій.

Законність надходження основних засобів в результаті капітальних інвестицій визначають шляхом зіставлення оприбуткованих об'єктів основних засобів з переліком, передбаченим титульним списком, а також з актами приймання-передачі, рахунками, накладними. При цьому ретельно перевіряють ведення обліку по таких основних засобах і джерелах їх фінансування. Особливу увагу слід приділити перевірці операцій з оприбуткування безоплатно одержаних основних засобів.

По придбаних невиробничих основних фондах сума ПДВ включається в їх вартість. А по виробничих - відноситься до складу податкового кредиту.

В кожному окремому випадку ревізор перевіряє:

1. наявність згоди ревізуючого підприємства на одержання таких об'єктів основих засобів;

2. економічну доцільність переміщення (це додаткові витрати по демонтажу, транспортуванню);

3. тривалість процесу передачі і введення їх в експлуатацію на новому місці;

4. відображення витрат по доставці.

Під час перевірки правильності та своєчасності оприбуткування основих засобів, що надійшли, ревізору необхідно встановити:

· дотримання правил оформлення акта прийому-передачі основних засобів;

· правильність відображення даних операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Несвоєчасне оприбуткування основних засобів призводить до зменшення суми нарахованої амортизації, що у свою чергу спричиняє неправильне вирахування собівартості виготовленої продукції, виконання робіт, послуг, і зрештою призводить до перекручування фінансових результатів.

За усіма незаконними надходженнями основних засобів, переміщенням, неправильним оформленням документів, а також за фактами несвоєчасно оприбуткованих основних засобів у регістрах бухгалтерського обліку ревізор повинен з'ясувати причину порушень і визначити винних у цьому осіб і застосувати відповідні штрафні санкції.

У процесі експлуатації основних засобів підприємство може здійснювати заходи, що ведуть до збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання відповідних об'єктів основних засобів. На суму витрат, пов'язаних з покращенням основних засобів, збільшується їхня первісна (переоцінена) вартість.

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періода з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу.

Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду.

У разі вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

В кожному окремому випадку ревізор перевіряє правильність, своєчасність оформлення документів на вибуття основних засобів, законність і доцільність здійснення операцій, правильність визначення фінансових результатов.

Ревізору слід пам'ятати, що згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” для цілей оподаткування, у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів осоновних фондів групи 1 у зв'язку із реалізацією балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта (якщо балансова вартість менша від виручки, то різниця відноситься до валових доходів, і навпаки, якщо балансова вартість більша, ніж виручка - до валових витрат).

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2 і 3 в зв'язку з реалізацією балансова вартість групи зменшується на суму вартості реалізації таких основних фондів.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 у зв'язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації припрівнюється до 0.

У зв'язку з виведенням з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 в зв'язку з ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією, модернизацією, консервацією за рішенням підприємства балансова вартість груп не змінюється.

В актах огляду основних засобів, що підлягають ліквідації, постійно діюча комісія вказує причини ліквідації, описує техничний стан об'єкта основних засобів, а також у певних випадках вказує винуватців. До актів додаються відомості, які підтверджують оприбуткування придатних матеріальних цінностей після ліквідації списаних об'єктів та їх вартості за цінами можливого використання, та акти ліквідації основних засобів.

Перевіряючи операції по списанню основних засобів вибулих із експлуатації внаслідок стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій, ревізор повинен вияснити:

· підставу для списання таких основних засобів (акти, висновки відповідних органів тощо);

· факти допущеної халатності при збереженні або порушеннях правил експлуатації основних засобів, внаслідок чого відбулася аварія;

· встановлення винуватців аварій та вжиття заходів із відшкодування втрат і недопущення таких втрат надалі.

Після цього ревізор перевіряє правильність, своєчасність відображення в обліку операцій по ліквідації основних засобів, зокрема визначення зносу за об'єктами, що вибувають, оприбуткування матеріальних цінностей, які були отримані під час розбирання та демонтажу об'єктів, за ціною їхнього можливого використання.

Під час ревізії требі перевірити дотримання інструкції з інвентаризації основних засобів, яка затверджена наказом міністерства фінансів України від 11.08.1994 №69, де вказуються випадки проведення інвентаризації, її якості та відображення самих результатів інвентаризації.

Завершується ревізія основних засобів перевіркою операцій по передачі в оренду. Ревізор повинен перевірити наявність угод про оренду, правильність та обгрунтованість ставок орендної плати, що розраховані відповідно до

П(С)БО 14 “Оренда” правильність передачі засобів орендарю. При цьому з'ясовується, чи не віддані в оренду основні засоби, які необхідні підприємству, що ревізується, чи не перевищує сума амортизаційних відрхувань за відданими в оренду основними засобами орендну плату, чи своєчасно та повною мірою вноситься орендна плата.

2.2 Контроль і ревізія нарахування амортизації та переоцінки основних засобів

Під час проведення ревізії основних засобів ревізор обов'язково перевіряє правильність розрахунку амортизаційних відрахувань та вибір методу нарахування амортизації. Згідно з П(С)БО № 7 амортизація визначається як систематичний розподіл вартості основних засобів, яка амортизується, протягом усього строку їх корисного використання (експлуатації). При цьому вартість основних засобів, яка підлягає амортизації, визначається як первісна або переоцінена об'єктів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Якщо підприємство використовує методи нарахування амортизації, які передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку", то ревізор перевіряє правильність віднесення об'єктів основних засобів до однієї з трьох груп, в рамках яких проводиться розрахунок амортизаційних відрахувань.

Під час проведення документарної ревізії розрахунку амортизації ревізор використовує прийом техніко-економічних розрахунків та самостійно проводить перерахунок суми нарахованої амортизації, і потім порівнює отримані результати з обліковими даними підприємства. Особлива увага приділяється об'єктам основних засобів, для яких застосовуються методи прискореного нарахування амортизації.

Документальними джерелами перевірки правильності нарахування амортизаційних відрахувань є аналітичні відомості нарахування амортизації, котрі на підприємстві, як правило, групуються по класифікаційних групах або місцях експлуатації об'єктів ОЗ.

У процесі перевірки ревізор з'ясовує, чи не був випадків незаконного віднесення сум амортизації по об'єктах основних фондів невиробничої сфери на збільшення валових витрат (і, отже, зменшення розміру прибутку, що оподатковується). Ревізор приділяє особливу увагу зміні вартості основних засобів внаслідок їх переоцінки, з'ясовує з чим пов'язана була переоцінка, як проводилася процедура індексації ОЗ, а також перевіряє правильність відображення результатів дооцінки та уцінки в бухгалтерському обліку.

2.3 Контроль і ревізія ремонту основних засобів.

Під час ревізії ремонту основних засобів ревізор з'ясовує правильність розрахунку вартості ремонтних робіт та списання витрат на ремонт ОЗ. У ході перевірки ремонту основних засобів підприємства ревізор перевіряє, чи не було випадків нарахування амортизації на об'єкти основних засобів, які знаходяться у ремонті, якщо такі факти були виявлені ревізором, то визначається сума недоплати податку на прибуток, а також розраховується розмір відповідних штрафних санкцій.

Для перевірки обгрунтованості ремонтних витрат та віднесення їх на валові витрати або на балансову вартість відремонтованих ОЗ, ревізор використовує приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів основних засобів (ОЗ-2), аналітичні регістри обліку окремих інвентарних об'єктів (ОЗ-6), кошториси капітальних ремонтів. Ревізор ретельно перевіряє порядок списання витрат на ремонт ОЗ. Насамперед перевіряються витрати на ремонтні роботи, які були включені до складу валових витрат підприємства.

2.4 Оцінка технічного стану та ефективність використання основних засобів

Під час ревізії основних фондів підприємства ревізор встановлює правильність розрахунку показників стану і використання ОЗ. Ревізор з'ясовує, чи організовується на підприємстві облік основних засобів по дільницях, об'єктах й найменуваннях ОЗ, чи ведеться окремий облік основних засобів, які застосовуються у процесі виробництва. В процесі ревізії ревізором також встановлюється наявність на підприємстві зайвих об'єктів основних засобів і техніки, яка не використовується. Якщо такі об'єкти є на підприємстві, то ревізор з'ясовує причини невикористання цього обладнання та осіб, які за це відповідальні.

...